Особливості регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців соціальних служб

Анотація

У статті презентовано результати дослідження особливостей регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців соціальних служб як важливого чинника їх успішної професійної діяльності у складних умовах сьогодення.

Наведено результати емпіричного дослідження, за якими виявлено недостатній рівень регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції (здатності конструктивно розв'язувати проблемні ситуації професійної діяльності, соціальної сміливості, комунікативної толерантності) для значної кількості (дві третини) фахівців соціальних служб.

Подано результати дисперсійного аналізу, що свідчать про статистично значущі відмінності у показниках регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції досліджуваних фахівців Зокрема, щодо їх здатності конструктивно розв'язувати проблемні ситуації залежно від статі й віку показано, що з віком така здатність зростає, особливо в жінок. Стосовно соціальної сміливості вищі показники виявлені у фахівців соціальних служб, які обіймають керівні посади, а також у тих фахівців, які проживають у місті. Щодо комунікативної толерантності вищі показники виявлені у жінок порівняно із фахівцями, при цьому на основі порівняння фахівців з різним типом освіти - за фахом (профілем професійної діяльності), спорідненою чи за іншою спеціальностями зроблено висновок про проблеми професійної освіти фахівців у контексті розвитку професійно важливих якостей особистості, становлення їх лідерської позиції.

Окреслено перспективи подальших досліджень, які, з одного доку, полягають в емпіричному дослідженні інших компонентів (ціннісно-смислового, когнітивно-рефлексивного, афективно-оцінного) лідерської позиції фахівців соціальних служб, а з іншого - у розробленні та апробації програми розвитку регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців.

Ключові слова: фахівець соціальних служб, лідерство, лідерська позиція, комунікативна толерантність, соціальна сміливість, здатність до прояву лідерської позиції в поведінці.

Annotation

Tanasiychuk V.I. FEATURES OF THE REGULATORY-BEHAVIORAL COMPONENT OF THE LEADERSHIP POSITION OF SOCIAL SERVICES

The article presents the results of a study of the features of the regulatory and behavioural component of the leadership position of social service professionals as an important factor in their successful professional activity in today's difficult conditions.

The results of empirical research are given, which revealed an insufficient level of regulatory and behavioural component of leadership position (ability to constructively solve problematic situations of professional activity, social courage, communicative tolerance) for a significant number (two thirds) of social services professionals.

The results of analysis of variance show that there are statistically significant differences in the indicators of the regulatory-behavioural component of the leadership position of the studied specialists. In terms of social courage, higher rates are found in social service professionals who hold senior positions, as well as in those professionals who live in the city. Regarding communicative tolerance, higher indicators were found in women compared to specialists, and on the basis of comparison of specialists with different types of education - by profession (professional profile), related or other specialties, a conclusion was made about the problems of professional education in the context of professionally important personality traits, the formation of their leadership position.

Prospects for further research are outlined, which, on the one hand, consist in the empirical study of other components (value-semantic, cognitive-reflexive, affective-evaluative) of the leadership position of social services specialists, and on the other - in developing and testing a program of regulatory-behavioral component leadership position of specialists.

Key words: social services specialist, leadership, leadership position, communicative tolerance, social courage, ability to show leadership position in behaviour.

Постановка проблеми

У складних умовах сьогодення важливого значення набуває здатність фахівців проявляти лідерську позицію у професійній діяльності загалом і у сфері соціальної роботи зокрема. Регулятивно-поведінковий компонент лідерської позиції фахівців соціальних служб є вельми актуальним і водночас мало вивченою проблемою. Лідерська позиція особливої ваги набуває саме для соціальної роботи як професійної діяльності, що спрямована на надання соціальних послуг населенню, «активізацію можливостей населення щодо задоволення нагальних потреб в цілому і кожної особистості зокрема, створення сприятливих передумов для життєвого самовизначення та самореалізації, вирішення нагальних проблем, реалізації творчого потенціалу, підтримки інноваційної діяльності та громадської активності (Балахтар В., 2019: 106). Тому на особливу увагу заслуговує проблема здатності проявляти лідерську позицію у професійній діяльності, що зумовлено потребою виконувати професійні обов'язки та функції, враховуючи різновекторність і багатофункціональність соціальної роботи у відповідь на виклики перманентно змінюваних соціальних умов (Балахтар, Танасійчук, 2020: 4).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Узагальнення результатів наукових публікацій з досліджуваної проблеми свідчить, що лідерство пов'язують із керівництвом. Лідерство є управлінням на більш високому рівні, що передбачає «процес досягнення значущих результатів за умови дії з повагою, турботою та чесністю заради добробуту всіх учасників колективу» (Галіцина, 2010: 13-14). Лідерську позицію особистості тлумачать як здатність до лідерства, використовуючи поняття «лідерські навички», «лідерська компетентність». Так, науковці розглядають її через розуміння внутрішньої позиції особистості (Божович, 2008); переживання особистості як внутрішні чинники, що опосередковано визначають зовнішні впливи (Выготский, 1983); стійке ставлення особистості до навколишньої дійсності, що визначає її поведінку, діяльність, що визначають характер та зміст її активності (Абульханова-Славская, 1991; Леонтьев, 1975 та ін.); певну сукупність когнітивних, емоційних, вольових та оцінних ставлень до оточуючого середовища, сформованих протягом життя і становлять джерело життєвої активності особистості (Сластенин, Исаев, Шиянов, 2002); усвідомлення готовності до реалізації ролі лідера та здатності до організаційного впливу на колектив, підґрунтям якого є лідерський потенціал, сформований в процесі засвоєння лідерської ролі у різних життєвих ситуаціях (Романовський, Гура, Резнік, С. М.,.... Бондаренко, 2018: 25); процес впливу індивіда на групу людей з метою досягнення спільної мети (Northouse, 2013) та ін.; взаємовідносини між лідером й учасниками групи, які впливають один на одного й спільно прагнуть до реальних змін та досягнення результатів, відображаючи загальні цілі (Дафт, 2014: 564).

Здатність до реалізації лідерської позиції характеризує особистість, яка виконує роль неофіційного керівника в умовах значущої ситуації з метою забезпечення спільної діяльності людей задля успішного досягнення спільної мети (Люсин, Ушаков, 2009); здатна впливати на поведінку інших учасників колективу, об'єднуючи і спрямовуючи їх дії на досягнення окреслених цілей (Бандурка Бочарова, Землянська, 1998).

Спираючись на аналіз літератури, варто констатувати, що лідерська позиція особистості є результатом дії різних чинників (об'єктивних, ситуативних, особистісних, психологічних та ін.), які активізують її дії щодо прийняття відповідальних рішень, формулювання цілей і визначення орієнтирів діяльності колективу, створення творчого колективу однодумців, здатних долати типові перешкоди та проблеми на шляху формування лідерської позиції фахівців соціальних служб. Тому важливим є здатність фахівців соціальних служб діяти конструктивно в проблемних ситуаціях професійної діяльності, виявляти соціальну сміливість (прагнути до досягнень і утвердження в соціальній сфері) та, враховуючи специфіку соціальної роботи, комунікативну толерантність. Саме ці показники й характеризують за нашою моделлю (Танасійчук, 2021:199-203) регулятивно-поведінковий компонент лідерської позиції фахівців соціальних служб і потребують спеціального дослідження.

Метою статті є розкриття результатів емпіричного дослідження особливостей регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців соціальних служб.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

У дослідженні взяли участь 256 фахівців соціальних служб з різних регіонів України, яких було розподілено за статтю: жінки (71,9%) та чоловіки (28,1%), віком: до 30 років (29,3%); 30-40 років (35,5%); 40-50 років (20,7%); понад 50 років (14,5%); посадою: керівники (25,8%), працівники (74,2%), місцем проживання: село (43,8%), місто (56,2%).

З метою дослідження здатності фахівців соціальних служб діяти конструктивно в проблемних ситуаціях професійної діяльності використано авторську розробку, що передбачала аналіз проблемних ситуацій такої діяльності в контексті прояву лідерської позиції фахівця. Досліджуваним пропонувалося проаналізувати п'ять проблемних ситуацій з професійної діяльності соціальних служб, в яких фахівець мав проявити лідерську позицію у вирішенні складних життєвих ситуацій клієнтів соціальних служб, проаналізувати причини і можливі варіанти розвитку ситуацій, спрогнозувати як власну поведінку і подальші дії, так і всіх учасників проблемної ситуації. Як, наприклад: «У вас як фахівця соціальної служби у справах дітей вже 6 років поспіль перебуває на обліку асоціальна родина. Сім'я має 6 дітей, 3 з яких перебувають в інтернаті. 3 менших за віком дитини останніх півроку проживають з матір 'ю і бабусею (які в цілому ведуть здоровий спосіб життя) окремо від батька. Ваш керівник соціальної служби наполягає, щоб ви оформили документи на вилучення менших дітей із сім'ї. Ваші дії... » або ж «До вас, фахівця соціальної служби звернулася жінка з інвалідністю, яка проживає з неповнолітнім сином, задля можливості отримати соціальні послуги щодо оформлення субсидії. Клієнтка повідомила, що вона неодноразово зверталась за послугою, але їй постійно відмовляють, посилаючись на нестачу якихось довідок (кожний раз нової). Ваші дії... ».

За якістю аналізу визначалися рівні здатності фахівців соціальних служб проявити лідерську позицію у розв'язанні проблемних ситуацій у професійній діяльності. Високий рівень констатувався у випадку успішного прояву лідерської позиції у вирішенні проблемної ситуації, осмислення фахівцем як власних дій, так і дій оточуючих, здатності прийняти рішення і діяти конструктивно в проблемній ситуації, вибрати найбільш оптимального варіанту надання соціальних послуг, за потреби - активно відстоювати свою професійну позицію. Середній рівень прояву лідерської позиції визначався за умови в цілому конструктивного розв'язання ситуації, але в окремих ситуаціях фахівець відчував певні утруднення щодо прояву лідерської позиції, відстоювання свого варіанту надання соціальних послуг, не завжди прагнув залучити інших людей до спільної роботи. Низький рівень здатності проявити лідерську позицію у розв'язанні проблемних ситуацій у професійній діяльності визначався в тому випадку, коли фахівці соціальних служб виявляли схильності до стереотипізації надання соціальних послуг без глибокого аналізу ситуації, не могли вирішити проблему або намагались розв'язати її формально, не враховуючи особливості складних життєвих ситуацій, в яких опинились отримувачі соціальних послуг, часто обмежуючись висловлюваннями: «Не знаю», «Важко відповісти», «Не компетентна», «Я працю всього лише 5 місяців», не вказуючи при цьому конкретних шляхів і способів надання соціальної послуги.

Ступінь соціальної активності, прагнення до досягнень і утвердження в соціальній сфері вивчались за методикою «Соціальна сміливість» Е. Ільїна (2009), а особливості комунікативної толерантності - за відповідною методикою В. Бойка (1998).

Опрацювання результатів і графічна презентація здійснювалися за допомогою комп'ютерної програми SPSS (версія 23.0).

Так, за аналізом розв'язання досліджуваними фахівцями проблемних ситуацій професійної діяльності констатовано недостатню здатність конструктивно діяти для значної кількості респондентів (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл фахівців соціальних служб за рівнями здатності діяти конструктивно у проблемних ситуаціях професійної діяльності

Рис. 2 Особливості здатності фахівців соціальних служб конструктивно діяти залежно від їх посади

З даних, наведених у табл. 2, можна дійти висновку про недостатній рівень прояву соціальної сміливості для переважної кількості досліджуваних фахівців соціальної служби, які або далеко не завжди прагнуть досягнень та утвердження в соціальній сфері (48,0%) або взагалі практично не виявляють такого бажання (31,7%).

При цьому за результатами дисперсійного аналізу встановлено, що фахівці соціальних служб - містяни є більш соціально сміливими ніж ті, хто проживають у сільській місцевості, особливо чоловіки (рис. 3, р < 0,01).

Рис. 3 Особливості соціальної сміливості фахівців соціальних служб залежно від місця їх проживання

Примітно, що рівень комунікативної толерантності респондентів не зумовлений освітою за фахом (профілем професійної діяльності, рис. 4).

З рис. 4 видно, що жінки менше виявляють інтолерантність ніж чоловіки незалежно від освіти за фахом (профілем професійної діяльності).

Для чоловіків установлений на перший погляд парадоксальний факт - найбільш толерантними серед них є ті, хто має споріднену спеціальність (психолог, учитель та ін.), натомість ті фахівці чоловічої статі, хто має освіту за профілем професійної діяльності або ж взагалі навчалися за іншими спеціальностями, є більш інтолерантними (р < 0,01).

Цей факт потребує додаткових досліджень та інтерпретації, але дозволяє припустити наявність проблем професійної освіти соціальних працівників у контексті розвитку професійно важливих якостей особистості й доцільність їх розв'язання у спеціально організованому психологічному навчанні.