Главная Коллекция "Revolution" Педагогика Структурно-функціональні взаємозв'язки між складовими комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників

Структурно-функціональні взаємозв'язки між складовими комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників

Встановлення функціональних відношень між інтегральними змінними, що характеризують структуру комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників. Дослідження динаміки розвитку комунікативної взаємодії в процесі адаптації на прикладі малих груп.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 11.11.2022
Размер файла 137,1 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ МІЖ СКЛАДОВИМИ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СПОРТСМЕНІВ-ГІРСЬКОЛИЖНИКІВ

Марійчин А.А.

Анотація

адаптація комунікативний компетентність спортсмен

Стаття присвячена емпіричному дослідженню структурно-функціональних взаємозв'язків між складовими комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників. Автор описує обґрунтування валідності застосування психодіагностичних методик, а також проведений статистичний аналіз даних. Отже за допомогою парного кореляційного аналізу встановлено функціональні відношення між інтегральними змінними, що характеризують структуру комунікативної компетентності спортсменів- гірськолижників. Показано, що статистично значущі коефіцієнти кореляції описують взаємовідносини між наступними компонентами комунікативної компетентності: «Адаптивна комунікативна самооцінка» та «Обсяг комунікативної взаємодії», «Асертивність» та «Комунікативне домінування», «Асертивність» та «Комунікативний самоконтроль». Перша пара змінних характеризувалась від'ємним коефіцієнтом кореляції, а друга та третя пари - додатними коефіцієнтами кореляції. Показано, що функціональні відношення між цими складовими розкривають два аспекти комунікативної компетентності спортсменів. Зроблено висновки про те, що динаміка розвитку комунікативної взаємодії розкривається в процесі адаптації в малих групах, де взаємодія від зон включення та афекту у кінцевому підсумку концентрується в зоні контролю, де відбувається основна комунікативна взаємодія; відзначено, що комунікативне домінування та комунікативний самоконтроль виступають проявами такої компоненти комунікативної компетентності спортсменів- гірськолижників як асертивність.

Ключові слова: комунікативна компетентність, складові комунікативної компетентності, професійна мобільність спортсменів, вектори кар'єрного розвитку, комунікація, кар'єра, кар'єрний розвиток.

Annotation

Mariichyn A.

STRUCTURAL AND FUNCTIONAL RELATIONSHIPS BETWEEN COMPONENTS OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF ALPINE SKI ATHLETES

The article is devoted to the empirical study of structural and functional relationships between the components of communicative competence of alpine ski athletes. The author describes the rationale for the validity of the use of psychodiagnostic methods and conducted statistical analysis of the data. Thus, with the help of pairwise correlation analysis, functional relations are established between integral changes, which determine the structure of communicative competence of skiers. It is shown that statistically significant correlation coefficients describe the relationship between the following components of communicative competence: "Adaptive communicative self-assessment" and "Volume of communicative interaction", "Assertiveness" and "Communicative dominance", "Assertiveness" and "Communicative self-control". First pair of variables is characterized by negative correlation coefficient, while second and third pairs by positive correlation coefficients. It is shown that functional relations between these compositions reveal two aspects of the communicative competence of athletes. The results show that the dynamics of the development of communicative interaction is revealed in the process of adaptation in several groups, where the interaction from the zone of inclusion and affect is ultimately concentrated in the zone of control, where the main communicative interaction takes place; it is noted that communicative dominance and communicative self-control are manifestations of assertiveness - the component of communicative competence of alpine ski athletes.

Key words: communicative competence, components of communicative competence, professional mobility of athletes, vectors of career development, communication, career, career development.

Постановка проблеми

Професійна мобільність спортсменів - складний і мало досліджуваний феномен. Вивчення зазначеного явища дозволить чіткіше проектувати траєкторію кар'єрного шляху спортсменів, робити їх професійну діяльність більш успішною. Комунікативна компетентність є невід'ємною складовою професійної мобільності спортсменів, що є показником їх адаптованості до навколишнього середовища, конкурентоспроможності у сучасному суспільстві. Сутність комунікативної компетентності полягає у швидкому реагуванні на зміну навколишніх чинників та адекватну реакцію на них, системне та логічне цілепокладанння, всебічний розвиток та удосконалення психологічних властивостей особистості. Тому постає необхідність емпіричного вивчення структурно-функціональних взаємозв'язків між складовими комунікативної компетентності спортсменів.

Мета статті: розкрити структурно-функціональні взаємозв'язки між складовими комунікативної компетентності спортсменів.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Розроблені нами складові комунікативної компетентності, а також структурно- функціональні взаємозв'язки між ними визначалась за допомогою статистичної процедури, яка також є експлораторною за своїм призначенням, а саме за допомогою лінійного аналізу головних компонент. Показники усіх психологічних методик були включені до зазначеної статистичної процедури, що спрямована на визначення структурно-функціональних взаємовідносин між складовими певного явища. Нами було застосовано метод головних компонент, який виявляє k компонент -- факторів, що пояснюють усю дисперсію й кореляції вихідних k випадкових величин; при цьому компоненти шикуються за порядком спадання частки, що пояснюється ними, сумарної дисперсії вихідних величин, що дозволяє найчастіше обмежитися декількома першими компонентами (2003). Оптимальне число компонент для компонентної моделі визначалось за допомогою набору критеріїв, що наведені нижче. Також визначалась частка загальної дисперсії, яку пояснювала кожна із компонент моделі. Значення Критерію адекватності вибірки Кайзера-Мейєра-Олкіна (KMO = 0,534) та тесту Бартлетта (p<0,001) задовольняли вимогам до методу головних компонентів. Усі змінні характеризувалися значеннями даного критерію більшими, ніж 0,500, тим самим підтверджуючи правомірність їх включення до аналізу.

Аналіз методом головних компонент показав, що власними значеннями більшими за 1 характеризуються перші 11 компонент (до обертання). Ці компоненти характеризуються власними значеннями в діапазоні від 4,531 до 1,010. Зміни в послідовному ряді власних значень були несуттєвими після 7-ї компоненти, це виходить з такого правилу зупинки для аналізу головних компонент як критерію «каменистого осипу» (1993). Наочно лінійний графік власних значень, отриманих при аналізі головних компонент наведено на рисунку 1. Компонентна модель, що складалась із сімох складових і на якій ми зупинилися для подальшого аналізу, пояснювала 54,953% дисперсії. Отже, суттєву частку інформації, що міститься у наборі параметрів психологічних методик буде збережено.

Розподіл дисперсії за головними компонентами відбувався наступним чином: 1-а компонентна пояснювала 13,326% загальної дисперсії даних, 2-а компонента - відповідно 10,992%, 3-я компонентна - 10,166%, 4-а компонента - 5,987%, 5-а фактор - 5,450%, 6-а компонента - 5,006%, і наостанок, 7-а компонента - 4,026%.

Рис. 1 Лінійний графік власних значень, отриманих при аналізі головних компонент у моделі структури комунікативної компетентності спортсменів

Метод головних компонентів з обертанням Promax (К = 4) використовувався на наступному етапі з метою оцінити структурну матрицю, що включає компонентні навантаження всіх показників всіх методик. До складу кожної компоненти увійшли пункти, навантаження яких на компоненту є за абсолютним значенням не меншим ніж 0,300. Виходячи із змістовного складу компоненти їй привласнювалась назва, яка відображала її основні характеристики. Всі компоненти являли собою біполярні конструкти і були збережені у вигляді окремих стандартизованих змінних за допомогою процедури Андерсона-Рубіна (1956). Отже, кожна стандартизована змінна отримала назву відповідної компоненти, виходячи зі структури компонентних навантажень.

Отже, до Першої компоненти увійшли всі п'ять показників методики В.О. Лабунської з наступними компонентними навантаженнями (тут і далі пункти наводяться у міру зменшення абсолютних значень їхніх компонентних навантажень):

Соціально-перцептивні характеристики суб'єкта спілкування (L = - 0,892);

Ставлення-звернення як характеристика суб'єкта спілкування (L = - 0,860);

Навики організації взаємодії як характеристика суб'єкта спілкування (L = -0,850);

Експресивно-мовні характеристики суб'єкта спілкування (L = -0,824);

Умови спілкування (L = -0,731);

Змістовний аналіз складу Першої компоненти показав, що всі зазначені параметри описують чинники, що характеризують виникнення труднощів спілкування у досліджених спортсменів. Всі показники увійшли з додатними навантаженнями, тому ця компонента отримала назву «Подолання комунікативних труднощів». Як було показано вище у попередньому підрозділі, труднощі у спілкуванні становлять широкий спектр чинників, що стоять на заваді ефективної комунікації (соціально-перцептивні характеристики, інтенсивність спілкування, соціально-демографічні параметри тощо) і саме невміння, неможливість досягти індивідом необхідного рівня міжособистісної взаємодії переважно є причиною поведінки, що відхиляється [1984]. Цю компоненту ми вважаємо провідною, адже вона описувала найбільшу частку дисперсії змінних, що описують комунікативну компетентність і включених до аналізу головних компонент. Це підтверджується і літературними даними: недостатня розвиненість комунікативної компетентності призводить до непорозуміння між членами різних груп, установки на однобічність сприйняття іншої людини, виникнення психологічного бар'єру у спілкуванні представників протилежної статі, конфліктів (2018).

Склад Другої компоненти сформували наступні сім показників з такими компонентними навантаженнями:

Адаптивні здібності (L = 0,939);

Нервово-психічна стійкість (L = 0,881);

Комунікативні особливості (L = 0,717);

Уникнення боротьби (L = 0,569);

Моральна нормативність (L = 0,513);

Достовірність (L = -0,436);

Замкненість (L = -0,375).

Узагальнюючи зміст тверджень, що містяться у Другій компоненті, можна зауважити, що до неї увійшли показники Багаторівневого особистісного опитувальника «Адаптивність» (МЛО-АМ) А.Г. Маклакова і С.В. Чермяніна та методики Q-сортування В. Стефансона. До даної компоненти з додатними навантаженнями увійшли всі показники методики «Адаптивність» МЛО-АМ, окрім шкали Достовірність. З додатним навантаженням увійшла до даної компоненти шкала методики Q-сортування В. Стефансона Уникнення боротьби, а з від'ємним - шкала цієї ж методики Замкненість. Як відомо стосовно шкали достовірності вона існує, щоб оцінити прагнення обстежуваного представити себе в більш соціально привабливому вигляді. Якщо обстежуваний набирає за шкалою достовірності більше 10 балів, результат тестування слід вважати недостовірним Тобто від'ємне навантаження свідчить про надійність виявлених змістовних характеристик Отримана компонента отримала назву «Адаптивна комунікативна самооцінка».

Услід за Л. Акімовою ми розглядаємо самооцінку як важливий компонент особистісного адаптаційного потенціалу спортсмену (2010), який у свою чергу є невід'ємною складовою комунікативної компетентності. В цьому аспекті на особливу увагу заслуговує теорія адаптації А. Налчанджяна (2010), що висвітлює поняття соціально-психічної адаптивності, яку можна охарактеризувати як такий стан взаємовідносин особистості і групи, коли особистість без тривалих зовнішніх і внутрішніх конфліктів продуктивно виконує свою провідну діяльність, задовольняє свої основні соціогенні потреби, в повній мірі йде назустріч тим рольовим очікуванням, які пред'являє до неї еталонна група, переживає стан самоствердження і вільного вираження своїх творчих здібностей.

У складі Третьої компоненти було виявлено сім показників, перелік яких, а також відповідні цим твердженням компонентні навантаження наведено нижче:

Ae (L = 0,696);

Aw (L = 0,668);

Iw (L = 0,570);

Комунікативні схильності (L = 0,565);

Ie (L = 0,558);

Організаторські схильності (L = 0,466);

Потреба у спілкуванні - Орлов (L = 0,430);

До цієї компоненти увійшли показники, що описують комунікативні та організаторські схильності, мотиваційні аспекти спілкування, а саме потреби у залученні та афекті. Відомо, що при аналізі даних за опитувальником міжособистісних стосунків В. Шутца звертають увагу на співвідношення, комбінацію балів за основними шкалами, яка дозволяє обчислити індекс обсягу інтеракцій (e+w) (e+w) і індекс суперечливості міжособистісного поведінки (e- w) (e-w) всередині і між окремими проявами міжособистісних потреб (2002). Відповідно дана компонента отримала назву «Обсяг комунікативної взаємодії».

Що стосується Четвертої компоненти, то вона містила чотири наступних показника з відповідними компонентними навантаженнями:

Уникнення (L = -0,773);

Компроміс (L = -0,571);

Співпраця (L = 0,537);

Суперництво (L = 0,337);

Наведені вище показники описують різноманітні стратегії поведінки в конфліктних ситуацій. Шкали Уникнення та Компроміс увійшли із від'ємними навантаженнями, а шкали Співпраця та Суперництво з додатними навантаженнями. Згідно з К. Томасом (2008) У конфліктних ситуаціях ми можемо описати поведінку людини за двома основними вимірами *: (1) асертивність, ступінь, в якій людина намагається задовольнити власні проблеми, та (2) кооперативність, ступінь, в якій людина намагається задовольнити занепокоєння іншої людини. Ці два виміри поведінки можна використовувати для визначення п'яти стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях. Сполучення таких стратегій як Співпраця та Суперництво відповідає асертивному виміру, то ця компонента отримала назву «Асертивність».

Було встановлено, що до складу П'ятої компоненти увійшло чотири показники із відповідними компонентними навантаженнями:

Миролюбність (L = 0,786);

Агресія (L = -0,764);

Пристосування (L = 0,614);

Cw (L = 0,439);

Показники входили до складу наступник методик: опитувальника міжособистісних стосунків В. Шутца, методики «Діагностика домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні» В.В. Бойко, методики

«Визначення стилю поведінки в конфліктній ситуації» К. Томаса. До компоненти з додатними навантаженнями увійшли показники Миролюбність, Пристосування, Потреба в контролі від інших людей до індивіда, а з негативним - шкала Агресії. Відповідно до концепції психологічного захисту у спілкуванні В.В. Бойко миролюбність означає пристосування, прагнення поступатися натиску партнера, не загострювати відносини і не вплутуватися в конфлікти, щоб не піддавати випробуванням своє «Я» (2001). Ці показники характеризують ставлення до спілкування як до способу задовільнити потреби партнера, відповідно отримана компонента дістала назву «Комунікативне пристосування».

Теорія комунікативного пристосування розроблена лінгвістом Г. Джайлзом в кінці 1980-х рр. Суть теорії полягає в тому, що під час взаємодії люди змінюють характер своєї мови, інтонації, жестикуляції, щоб пристосуватися до співрозмовника. Теорія досліджує, як і чому люди прагнуть нівелювати або підкреслити відмінності між ними, як на їх комунікативну поведінку впливає мікроконтекст, а також імпліцитні прояви влади (наприклад, при внутрішньогруповому спілкуванні) (2006).

Вони можуть змінювати:

- лінгвістичні параметри спілкування: вибір лексики, граматичних засобів, специфічних виразів і конструкцій;

- паралінгвістичні параметри спілкування: інтонування, акцентуацію, особливості артикуляції (акцент);

- кінетичні параметри спілкування: жести, міміку, пози.

Відповідно до теорії каузальної атрибуції, комунікативне пристосування оцінюється позитивно або негативно залежно від того, які причини приписуються такій поведінці співрозмовником. Проте комунікативне пристосування не повинно бути занадто явним, не повинно кидатися в очі - у цьому випадку менше шансів, що така комунікативна поведінка буде розцінена як нещирість.

Переходячи до опису Шостої компоненти, то слід зазначити, що її склад було сформовано трьома параметрами, які характеризувались наступними компонентними навантаженнями:

Ce (L = 0,730);

Залежність (L = -0,536);

Уникнення (L = -0,532);

Також звертає на себе увагу, що компонента складається з параметрів трьох психологічних методик: опитувальника міжособистісних стосунків В. Шутца, методики Q-сортування В. Стефансона, методики «Визначення стилю поведінки в конфліктній ситуації» К. Томаса. Перший параметр увійшов до компоненти з додатним навантаженням, другий та третій - з від'ємними. На рівні саморозуміння потреба, що стоїть за показником Ce, виявляється в необхідності відчувати себе компетентною і відповідальною особистістю. Поведінка, викликана потребою контролю від індивіда до інших людей, відноситься до процесу прийняття рішення людьми, а також зачіпає області сили, впливу і авторитету. Узагальнюючи наведені вище параметри, можна зазначити, що вони описують домінування у комунікації, бажання виявляти залученість у спілкування. Відповідно отримана компонента дістала назву «Комунікативне домінування».

Що стосується Сьомої компоненти, то її склад визначався наступними чотирма параметрами, які характеризувались найбільшими навантаженнями на дану компоненту:

Незалежність (L = 0,669);

Прийняття боротьби (L = 0,633);

Комунікабельність (L = 0,363);

Самоконтроль-спілкування-Шнайдер (L = 0,337);

Її сформували три показника методики Q-сортування В. Стефансона і показник методики «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Шнайдера. Всі показники увійшли до компоненти з додатними навантаженнями. Особи з високим рівнем самоконтролю у спілкуванні спираються на інформацію про ситуаційну адекватність тієї чи іншої поведінки, а особи з низьким рівнем самоконтролю у спілкуванні враховують власний внутрішній стан, свої установки і схильності (1974). Зростання цього показника пов'язана з тенденцією до товариськості, контактності, вміння тверезо оцінити систему групових стандартів і цінностей - соціальних і морально-етичних. Відповідно отримана компонента дістала назву «Комунікативний самоконтроль». Отже, засобами лінійного аналізу головних компонент визначено структуру комунікативної компетентності спортсменів- гірськолижників, яка містить сім компонент «Подолання комунікативних труднощів», «Адаптивна комунікативна самооцінка», «Обсяг комунікативної взаємодії», «Асертивність». «Комунікативне пристосування» «Комунікативне домінування», «Комунікативний самоконтроль». Визначивши структуру комунікативної компетентності, розглянемо функціональні відношення між інтегральними змінними, що були сформовані на основі головних компонент, адже у якості способу обертання було обрано процедуру Promax (К = 4), яка дозволяє неортогональні взаємовідношення між компонентами. Для встановлення міжкомпонентних відношень було застосовано парний кореляційний аналіз з використання коефіцієнта кореляції r Пірсона. Матрицю кореляційного аналізу між змінні наведено в таблиці 1. Взаємозв'язки вивчались за допомогою розрахунків кореляції Пірсона, які обчислювались у двох групах порівняння окремо. Коефіцієнт парної лінійної кореляції за Пірсоном є параметричним методом математичної статистики і визначається за допомогою наступної формули:

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены