Структурно-функціональні взаємозв'язки між складовими комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників

i=X[(X-X')(Y-Y')WE(X-X')2Ј(Y-Y')2],

де X' і Y' середні значення змінних X і Y.

Таблиця 1

Кореляційна матриця, що репрезентує структурно-функціональні взаємовідношення між компонентами комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників

Рис. 2 Кореляційна плеяда, що демонструє статистично значущі взаємозв'язки між компонентами комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників

Це залежить від того, скільки було показників у рядах ознак, що корелюють один з одним: чим більше таких показників, тим меншим за величиною може бути статистично достовірний коефіцієнт кореляції. Результати кореляційного аналізу наведені у вигляді кореляційної плеяди (рис. 2), де показники показані у вигляді кіл з назвами, а кореляційні взаємозв'язки між ними у вигляді ліній. Взаємозв'язки між ними, які характеризуються додатними коефіцієнтами кореляцій відображено у вигляді суцільних ліній. Взаємозв'язки між ними, які характеризуються від'ємними коефіцієнтами кореляцій відображено у вигляді пунктирних ліній. На рисунках відображено тільки статистично значущі кореляційні коефіцієнти (p<0,05). Отже, на рис. 2. наведено кореляційну плеяду, що описує взаємовідношення між компонентами комунікативної компетентності у виборці спортсменів-гірськолижників. Як видно з даної таблиці та кореляційної плеяди статистично значущі коефіцієнти кореляції описують взаємовідносини між наступними компонентами комунікативної компетентності: «Адаптивна комунікативна самооцінка» та «Обсяг комунікативної взаємодії», «Асертивність» та «Комунікативне домінування», «Асертивність» та «Комунікативний самоконтроль». Перша пара змінних характеризувалась від'ємним коефіцієнтом кореляції, а друга та третя пари - додатними коефіцієнтами кореляції.

Таким чином, зазначені кореляційні взаємовідношення можна інтерпретувати наступним чином. Чим більш релевантною є самооцінка власних комунікативних навичок до вимог соціального середовища гірськолижників, тим меншою є їхня необхідність досягнути високого обсягу комунікативної взаємодії в малих групах, адже досліджені спорстмени при адаптованій комунікативній самооцінці вже добре знайомі одне з одним та не намагаються емоційно з'ясовувати стосунки. Очевидно, що основна взаємодія відбувається у них у той зоні, що залишилась - в зоні контроля. Адже включення має на увазі такі поняття, як взаємини між людьми, увагу, визнання, популярність, схвалення, індивідуальність і інтерес. Афект включає в себе сильні емоційні прихильності до окремих людей, тоді як сутністю контролю є домінування (2002).

З іншого боку, асертивність міцно пов'язана із комунікативним самоконтролем та комунікативним домінуванням. Очевидно, що для реалізації асертивної поведінки у спілкуванні необхідні зазначені складові. На нашу думку вони відповідають певним вимірам асертивності. Ми цілком згодні з Л.О. Ніколаєвим (2016), що асертивність - це центральна властивість особистості, ядром якої виступає впевненість, позитивна оцінка індивідом власних навичок і здібностей як достатніх для досягнення значущих для нього цілей і задоволення його потреб. Це полікомпонентне особистісне утворення, що має різні, множинні внутрішні і зовнішні форми прояву і включає основні поведінкові, емоційні і когнітивні характеристики впевненої в собі людини. Також видається можливим констатувати, що в даний час асертивність можна розглядати як почуття, стан, якість та (або) властивість особистості. М. Лорр та В. Мор (1980) виділили чотири виміри асертивності: директивність, соціальна напористість, захист власних інтересів та незалежність. Перші два виміри ми схильні розглядати як прояви такої компоненти комунікативної компетентності як комунікативне домінування, останні два виміри - як прояви такої компоненти комунікативної компетентності як комунікативний самоконтроль.

Висновки

Таким чином, визначено структуру комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників, яка містить сім компонентів «Подолання комунікативних труднощів», «Адаптивна комунікативна самооцінка», «Обсяг комунікативної взаємодії», «Асертивність». «Комунікативне пристосування» «Комунікативне домінування», «Комунікативний самоконтроль». Показано, що функціональні відношення між цими складовими розкривають два аспекти комунікативної компетентності спортсменів. По-перше, розкрито динаміку розвитку комунікативної взаємодії в процесі адаптації в малих групах, де взаємодія від зон включення та афекту у кінцевому підсумку концентрується в зоні контролю, де відбувається основна комунікативна взаємодія. По-друге, показано, що комунікативне домінування та комунікативний самоконтроль виступають проявами такої компоненти комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників як асертивність.

Література

1. Ермолаев О. Ю. Математическая статистика для психологов. М: МПСИ, Флинта, 2002. 336 с.

2. Ільїна Ю. Ю. Адаптивність особистості як умова перцептивно- інтерактивної компетентності. Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/7709.

3. Калинина В. Н., Соловьев В. И. Введение в многомерный статистический анализ: Учебное пособие / ГУУ. М., 2003. 66 с.

4. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984, 335 с.

5. Марійчин А. А. Емпіричне дослідження особливостей впливу комунікативної компетентності на професійну мобільність спортсменів // Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи. Збірник наукових праць, № 2 (55), 2021, С. 113-121.

6. Методика диагностики доминирующей стратегии психологической защиты в общении В.В.Бойко / Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Ред. и сост. Райгородский Д. Я. Самара, 2001. С. 281287.

7. Налчаджян А. А. Психологическая адаптация: механизмы и стратегия. 2-е изд., перераб и доп. Москва: Эксмо, 2010. 368 с.

8. Ніколаєв Л.О. Розвиток асертивності підлітків у різних умовах соціалізації: дис... канд. психол. наук: 19.00.07, Переяслав-Хмельницький, 2016. 264 арк.: іл. Бібліогр.: арк. 194-215.

9. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социальнопсихологическая диагностика развития личности и малых групп. М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. 490 с. (c.167-171).

10. Anderson, R. D., & Rubin, H. (1956). Statistical inference in factor analysis. Proceedings of the Third Berkeley Symposium of Mathematical Statistics and Probability, 5, 111-150.

11. Jackson, Donald A. "Stopping rules in principal components analysis: a comparison of heuristical and statistical approaches." Ecology 74.8 (1993): 22042214.

12. Giles, H.; Dailey, R.; Barker, V.; Hajek, C.; Anderson, D. C.; Rule, N. (2006). "Communication accommodation: Law enforcement and the public". In Poire, Beth; Dailey, Rene (eds.). Applied interpersonal communication matters: Family, health, and community relations. Bern: Peter Lang. pp. 241-269.

13. Lorr, M., & More, W. W. (1980). Four dimensions of assertiveness. Multivariate Behavioral Research, 15(2), 127-138.

14. Snyder, M. (1974). Self-monitoring of expressive behavior. Journal of Personality and Social Psychology, 30, 526-537.

15. Thomas, K. W. (2008). Thomas- Kilmann conflict mode. TKI Profile and Interpretive Report, 1-11.

1. Ermolaev O. YU. Matematicheskaya statistika dlya psihologov. M: MPSI, Flinta, 2002. 336 s.

2. Il'ina YU. YU.Adaptivmst' osobistosь yak umova perceptivno- mteraktivnoi kompetentnosti // Mkhnarodna naukovo-praktichna konferendya «Suchasm problemi pravovogo, ekonomkhnogo ta sodal'nogo rozvitku derzhavi» http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/7709.

3. Kalinina V. N., Solov'ev V. I. Vvedenie v mnogomernyj statisticheskij analiz: Uchebnoe posobie / GUU. M., 2003. 66 s.

4. Kon I.S. V poiskah sebya: lichnost' i ee samosoznanie. M.: Politizdat, 1984, 335 s.

5. Mariichin A. A. Emprnchne doshdzhennya osoblivostej vplivu komumkativnoi kompetentnosti na profesrjnu mobь'mst' sportsmentv // Teoretichm і prikladnt problemi psihologu ta socіal'noї roboti. Zbіrnik naukovih prac', № 2 (55), 2021, S.113-121.

6. Metodika diagnostiki dominiruyushchej strategii psihologicheskoj zashchity v obshchenii V.V.Bojko / Prakticheskaya psihodiagnostika. Metodiki i testy. Uchebnoe posobie. Red. i sost. Rajgorodskij D. YA. Samara, 2001. S. 281-287.

7. Nalchadzhyan A. A. Psihologicheskaya adaptaciya: mekhanizmy i strategiya. 2-e izd., pererab i dop. Moskva: Eksmo, 2010. 368 s.

8. Nikolaev L.O. Rozvitok asertivnosti pidlitkiv u riznih umovah socializacu: dis... kand. psihol. nauk: 19.00.07, Pereyaslav-Hmel'nic'kij, 2016. 264 ark.: il. Bibliogr.: ark. 194-215.

9. Fetiskin N.P., Kozlov V.V., Manujlov G.M. Social'no-psihologicheskaya diagnostika razvitiya lichnosti i malyh grupp. M.: Izd-vo Instituta Psihoterapii, 2002. 490 s. (c.167-171).

10. Anderson, R. D., & Rubin, H. (1956). Statistical inference in factor analysis. Proceedings of the Third Berkeley Symposium of Mathematical Statistics and Probability, 5, 111-150.

11. Jackson, Donald A. "Stopping rules in principal components analysis: a comparison of heuristical and statistical approaches." Ecology 74.8 (1993): 22042214.

12. Giles, H.; Dailey, R.; Barker, V.; Hajek, C.; Anderson, D. C.; Rule, N. (2006). "Communication accommodation: Law enforcement and the public". In Poire, Beth; Dailey, Rene (eds.). Applied interpersonal communication matters: Family, health, and community relations. Bern: Peter Lang. pp. 241-269.

13. Lorr, M., & More, W. W. (1980). Four dimensions of assertiveness. Multivariate Behavioral Research, 15(2), 127-138.

14. Snyder, M. (1974). Self-monitoring of expressive behavior. Journal of Personality and Social Psychology, 30, 526-537.

15. Thomas, K. W. (2008). Thomas- Kilmann conflict mode. TKI Profile and Interpretive Report, 1-11.