Главная Коллекция "Revolution" Педагогика Науково-методична компетентність наставника як провідний інструмент взаємодії, ефективності та спадкоємності педагогічних традицій

Науково-методична компетентність наставника як провідний інструмент взаємодії, ефективності та спадкоємності педагогічних традицій

Основні підходи до формулювання, визначення й розвитку науково-методичної компетентності за класифікаційними ознаками професіограм викладачів у післядипломній педагогічній освіті. Концептуалізація принципів, підходів та технологій підготовки наставників.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 11.02.2023
Размер файла 56,3 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ НАСТАВНИКА ЯК ПРОВІДНИЙ ІНСТРУМЕНТ ВЗАЄМОДІЇ, ЕФЕКТИВНОСТІ ТА СПАДКОЄМНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ТРАДИЦІЙ

Світлана ТОЛОЧКО, доктор

педагогічних наук, доцент,

головний науковий співробітник

лабораторії позашкільної освіти

Київ

Анотація

науковий методичний компетентність наставник

У статті проаналізовано та виокремлено основні підходи до формулювання, визначення й розвитку науково-методичної компетентності за класифікаційними ознаками професіограм викладачів у післядипломній педагогічній освіті, зокрема наставників, концептуалізовано принципи, підходи та технології їхньої підготовки зі сформованою компетентністю синергізму становлення і розвитку. Визначено двосторонність процесу наставництва, інтерна ототожнено з уперше призначеною на посаду педагогічного працівника особою без практичного досвіду педагогічної діяльності; педагога-наставника - із педагогічним працівником із досвідом педагогічної діяльності не менше п'яти років за відповідною спеціальністю (такою самою або спорідненою предметною спеціальністю або спеціалізацією), метою діяльності якого є здійснення супроводу та підтримки в педагогічній діяльності педагогічного працівника протягом першого року професійної діяльності. Сформульовано дефініцію поняття «професійна науково-методична компетентність наставника», котра нами розглядається як інтегральна характеристика, що включає трудову діяльність високої якості, значний рівень професіоналізму і професійні компетенції, характеризується наявністю достатнього досвіду в певній галузі та продуктивною соціально-педагогічною участю в передаванні ключових корпоративних компетенцій і галузевих цінностей початківцям трудової діяльності - молодим кадрам. Розроблено професіограму наставника у післядипломній педагогічній освіті з характеристикою особливостей професійної підготовки, концептуалізацією системних якостей, знань, умінь, здатностей, сформованості, готовності, відповідальності та відповідності. Актуалізовано науково-методичні інструменти для наставництва через визначення принципів, підходів, видів наставництва в освіті, технік і провідних ролей наставника. Проаналізовано й виокремлено види компетентностей наставника (професійні та психолого-педагогічні, науково-методичну, загальнокультурну, самоосвітню, етико-естетичну), основні заходи педагогічної інтернатури.

Ключові слова: наставник, інтерн, науково-методична компетентність, науково-методичні інструменти для наставництва.

Annotation

Svitlana TOLOCHKO, Doctor in Education, Associate Professor, Chief Researcher at the Laboratory of Extracurricular Education Institute of Problems on Education of National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine)

SCIENTIFIC AND METHODOLOGICAL COMPETENCE OF A MENTOR AS A LEADING TOOL OF INTERACTION, EFFICIENCY AND INHERITANCE OF PEDAGOGICAL TRADITIONS

The article analyzes and highlights the main approaches to the formulation, definition and development of scientific and methodological competence on the basis of teachers ' professiograms in postgraduate pedagogical education, including mentors, conceptualizes principles, approaches and technologies of their training with the formed competence offormation and development synergy. Two-sidedness of the mentoring process is determined, an intern is identified with a person for the first time appointed to the position of a teacher without practical experience of pedagogical activity; teacher-mentor is identified with a teaching employee whose experience of pedagogical activity is not less than five years in the relevant specialty (same or related subject specialty or specialization), and whose purpose is to support pedagogical activity of a teaching employee during the first year of professional activity. The definition of the concept of “professional scientific and methodological competence of a mentor” is formulated, which we consider as an integral characteristic that includes high quality work, a high level of professionalism and professional competence, characterized by sufficient experience in a particular field and productive socio-pedagogical participation in key corporate competencies and industry values for beginners - young people. The professional profile of the mentor in postgraduate pedagogical education with the characteristic of features of professional training, conceptualization of system qualities, knowledge, abilities, maturity, readiness, responsibility and conformity is developed. Scientific and methodological tools for mentoring have been updated through the definition ofprinciples, approaches, types of mentoring in education, techniques and leading roles of mentors. The types of competencies of a mentor (professional and psychological-pedagogical, scientific-methodical, general cultural, self-educational, ethical-aesthetic), main activities of the pedagogical internship are analyzed and singled out.

Key words: mentor, intern, scientific-methodological competence, scientific and methodological tools for mentoring.

Постановка проблеми

Ухвалення Закону України «Про повну загальну середню освіту» (Закон України «Про повну загальну середню освіту», 2020) актуалізувало норму про педагогічну інтернатуру, яку мають пройти протягом першого року роботи молоді педагоги без досвіду фахової діяльності, котрі приймаються на посаду педагогічного працівника. Відповідно до вищеозначеного Закону педагогічна інтернатура пов'язується зі здійсненням заходів для забезпечення здобуття та/ або вдосконалення професійних компетентностей і педагогічної майстерності шляхом супроводу та підтримки в педагогічній діяльності з боку досвідченого педагогічного працівника (педагога-наставника) та використання різних форм професійного розвитку (відвідування навчальних занять, опрацювання відповідної літератури тощо). Зростає зацікавленість освітянської спільноти до особистості педагога-наставника, його прав і обов'язків, компетентності, готовності, професіоналізму та майстерності, ролей тощо.

Аналіз досліджень

У світовій сучасній науці є чимало досліджень, присвячених наставництву. Зокрема, закордонні дослідники А. Гаргреавес, М. Фуллан, А. Франке, К. Скамп, П. Гудзон вивчали наставництво викладачів вищої школи та вчителів. Значення поведінки наставника для розвитку якості наставництва досліджували В. Годшальк, Дж. Сосайк. Складові частини наставництва та поради для наставника висвітлювали В. Бред Джонсон і Чарльз Р Рідлі. К. Крем, Д. Оліен, С. Керрол уточнили поняття наставництва, описали процес його розвитку, класифікували функції наставника, визначили особливості взаємин «наставник - молодий фахівець» тощо.

Дослідження українських науковців присвячені різним аспектам наставництва. Так, Н. Гаврилів аналізувала наставництво як інструмент сучасної освіти, взаємодії між викладачем і студентом. О. Антонова та М. Бойченко розглядали менторство як форму підтримки обдарованих і талановитих в Україні, а також у країнах ЄС і США. Сучасними є наукові дослідження О. Іваницької в контексті інтеграції освіти України до Європейського освітнього простору, а саме Еразмус - координатор як тьютор і ментор за умов зростання академічної мобільності у ЗВО України. Психологічний аспект тьюторської та кураторської діяльності у процесі роботи з іноземними студентами у ЗВО України вивчала Н. Моргунова, а І. Семененко - технологію педагогічного супроводу у процесі фахової підготовки іноземних студентів за умов технічного ЗВО. М. Морозова аналізувала наставництво як процес формування особистості молодого спеціаліста, Т. Осипова - теоретикометодичні засади підготовки майбутніх учителів до педагогічного наставництва. Серед компаративістських досліджень назвемо працю М. Зембицької про наставництво в системі середньої освіти та концептуальні підходи до здійснення наставництва молодих учителів у США.

Мета статті - структурно-системний аналіз визначення змісту, форм і методів формування науково-методичної компетентності за класифікаційними ознаками професіограм викладачів у післядипломній педагогічній освіті, зокрема наставників, концептуалізація принципів, підходів і технологій їхньої підготовки зі сформованою компетентністю синергізму становлення і розвитку.

Виклад основного матеріалу

Проєкт Положення про педагогічну інтернатуру, розроблений на виконання ст. 23 Закону України «Про повну загальну середню освіту», подає термінологічний апарат, відповідно до якого інтерна ототожнено з уперше призначеною на посаду педагогічного працівника особою без практичного досвіду педагогічної діяльності; педагога-наставника - із педагогічним працівником із досвідом педагогічної діяльності не менше п'яти років за відповідною спеціальністю (такою ж або спорідненою предметною спеціальністю або спеціалізацією), метою діяльності якого є здійснення супроводу та підтримки в педагогічній діяльності педагогічного працівника протягом першого року професійної діяльності (Проєкт Положення про педагогічну інтернатуру, 2020).

Під наставництвом розуміють процес взаємодії більш досвідченої в певній сфері людини з менш досвідченою, під час якого відбувається передача знань, формування навичок, умінь, компетенцій, розвиток компетентностей. Досвід і знання, щодо яких будуються взаємини наставництва, можуть стосуватися як особливої професійної тематики, так і широкого кола питань особистого розвитку. Сфери застосування наставництва: адаптація молодих фахівців, послуги з особистісного розвитку, науковий супровід тощо. Дослідниця М. Морозова ототожнює його і масштабним поширенням різноманітного за видами, формами та організації навчання, результативним щодо самореалізації та професійного зростання, називає найефективнішим інструментом навчання персоналу. Наставник є кваліфікованим фахівцем організації (закладу освіти), здатним забезпечити більш комфортний процес адаптації в колективі; сприяти кар'єрному зростанню, професійному розвитку; дати оцінку діяльності інтернів під час випробувального терміну (Морозова, 2016).

Здійснений структурно-логічний аналіз і систематизація (Толочко, 2019) уможливили створення табл. 1 «Професіограма наставника в післядипломній педагогічній освіті» з характеристикою особливостей професійної підготовки, концептуалізацією системних якостей, знань, умінь, здатностей, сформованості, готовності, відповідальності та відповідності в синергізмі становлення і розвитку.

Науково-методичні інструменти для наставництва

Принципи наставництва в освіті: добровільної участі (узгодження часу, місця, змісту, форм, методів консультування); конфіденційності (необхідність запобігання розголошенню, витоку будь-якої інформації, тобто «довірчої, що не підлягає розголосу, секретної»; може бути оприлюднена лише зі згоди сторін); прийняття рішення (пояснення наставником суті обговорюваного питання, проблеми, заохочення до обговорення через передачу особистого досвіду); загального руху (підпорядковування процесів спілкування, планування, вирішення питань підвищенню професіоналізму як інтерна, так і наставника); зворотного зв'язку (систематичне та своєчасне спілкування між наставником і підопічним задля коригування «курсу» та досягнення цілей), поваги честі й гідності особистості (досягнення довіри між наставником та інтерном для забезпечення успішних результатів наставництва), співробітництва (створення сприятливих умов для забезпечення продуктивної роботи наставництва і досягнення намічених цілей підопічним).

Підходи наставництва в освіті: навчальний (навчання, інформування вчителя-початківця, надання йому консультативної допомоги для компенсації відсутніх теоретичних і практичних знань); інструментальний (реалізація методичної складової частини процесу наставництва: передача наставником певного набору методів і прийомів навчання, розвитку професійних умінь і навичок); мотиваційний (соціально-психологічна допомога молодим фахівцям, підвищення їхньої впевненості у собі, заохочення до усвідомлення свого професійного «Я», активної взаємодії з іншими учасниками освітнього процесу); андрагогічний (навчання дорослих на засадах толерантності, комунікабельності, емпатійності, коректності та доброзичливості) (Зембицька, 2015).

Види наставництва в освіті: індивідуальне («рівний рівному», зростання й розвиток вчителя - це спільна мета і для наставника, і для самого вчителя-початківця; якісний зворотний зв'язок; чіткі дедлайни; легкозасвоювані поради); групове (обмін досвідом для групи вчителів через взаємовідвідування навчальних занять, спільне обговорення і групову рефлексію).

Види наставництва як процесу формування особистості молодого фахівця: наставництво-супервізія (надавання відомостей щодо організації, перспектив розвитку, навчання основних навичок; здійснення контролю); формальне (пояснення цілей роботи і навчання на спеціально організованих тренінгах; формальні процедури та правила наставництва); ситуаційне (необхідна допомога у складних ситуаціях); неформальне (наставник бере на себе всю відповідальність за «учня»; добровільне наставництво без фінансової винагороди) (Морозова, 2016: 314).

Техніки наставництва в освіті: супровід (дбайливе та сумлінне виконання навчальних задач разом з інтерном); сівба (підготовки інтерна до майбутніх змін, ситуативне застосування певного знання чи вміння); каталізація (поглиблення навчання за досягнення критичного рівня змін, занурення у вир інновацій, провокування нового способу мислення, змін в ідентичності та/або перебудові життєвих цінностей); демонстрація (витлумачення незрозумілого особистим прикладом, демонстрацією власних умінь, навичок, компетенцій, компетентностей); збір урожаю (зауваження, усвідомлення здобутків, підсумовування, коригування через постановку запитань: «Чого Ви навчилися?», «Наскільки корисним це є для Вас?»).

Провідні ролі наставника: фасилітатора (проведення зустрічей у формі діалогу для сумісного аналізу, планування, прийняття рішень, реалізації задач, обговорення й коригування); модератора (розширення світогляду інтерна, набуття та застосування нових навичок та умінь); експерта, колеги або товариша (використання різних способів представлення інформації: гостьова лекція, презентація, проєктна робота у групах); консультанта (передавання знань іншій людині, заохочення до використовування певних методів, розуміння програм, продуктів; методичні рекомендації щодо здійснення навчальної діяльності в конкретних ситуаціях); тренера (підготовка інтерна до досягнення цілей, допомога в розвитку власних навичок планування, осмислення, вирішення завдань, прийняття рішень, безоціночна позиція та використання технології (питання відкритого типу, пауза, перефразування, з'ясування або зондування), розвиток мислення, сприйняття та прийняття рішень, самостійний підхід до навчання).

Аналіз досліджень вчених і власні наукові пошуки щодо видів компетентності викладачів-наставників закладів освіти подано нами в табл. 2 «Види компетентностей наставника».

Аналіз психолого-педагогічної літератури та власні дослідження дають можливість визначити професійну науково-методичну компетентність наставника як інтегральну характеристику, яка включає трудову діяльність високої якості, значний рівень професіоналізму і професійні компетенції, що характеризується наявністю достатнього досвіду в певній галузі та продуктивною соціально-педагогічною участю в передаванні ключових корпоративних компетенцій і галузевих цінностей початківцям трудової діяльності - молодим кадрам. Інтегративні властивості такого процесу полягають у безперервному та систематичному вдосконаленні їхніх компетентностей: професійних, загальнокультурних і спеціальних (психолого-педагогічних, методичних і коуч-компетенцій) для свідомого і відповідального управління як своїми змінами у професійному вдосконаленні, так і вирішення психолого-педагогічних і організаційно-методичних завдань навчання, забезпечуючи тим самим його ефективність і спадкоємність у контексті певних закладів освіти та наукових і педагогічних шкіл.

Відповідно до Проєкту Положення про педагогічну інтернатуру основні заходи педагогічної інтернатури пов'язані із проведенням індивідуальних консультацій, бесід педагога-наставника з інтерном; допомогою в підбиранні відповідної літератури, підготовкою навчальних занять, розробленням дидактичних матеріалів тощо; взаємовідвідуванням навчальних занять, відвідуванням уроків досвідчених педагогічних працівників, здійсненням рефлексії педагогічної діяльності; проведенням моніторингу результатів навчання учнів; участю у «круглих столах», тренінгах, навчальних семінарах із методичних питань, творчих звітах педагогів; вивченням системи роботи вчителів із метою застосування ідей кращого педагогічного досвіду шляхом аналізу їхніх сайтів професійних спільнот, періодичних професійних видань. Вищеозначені заходи можуть відбуватися як у закладі освіти, так і дистанційно в режимі відеоконференції або аудіоконференцій (Проект Положення про педагогічну інтернатуру, 2020).

Вищеозначеним Проектом Положення про педагогічну інтернатуру визначено обов'язки педагога-наставника й інтерна [12], які нами представлено в табл. 3 «Обов'язки педагога-наставника та інтерна».

Таблиця 1

Професіограма наставника в післядипломній педагогічній освіті

Дефініція поняття «настнаник»

фахівець, індивідуальний наставник із організації двосторонньої співпраці із протежепочатківцем шляхом неформальної освіти, адаптації, соціалізації та психологічної допомоги, фахової комунікації, особистого чи професійного розвитку підопічного, вибудовування індивідуальної освітньої траєкторії неперервної освіти та кар'єри, реалізації власної концепції життєвого успіху

системні якості

ерудиція, науковий інтелект, креативність, системне та позитивне мислення, життєрадісність, гуманізм, гнучкість, наполегливість, безоціночна позиція, стійкість до стресів, відповідальність, саморозвиток, цілеспрямованість, мобільність, адаптивність, рефлективність, емоційний інтелект, полікультурність, толерантність, емпативність, розвиненість мови, бажання бути зразком для інших педагогів

знання

педагогіки та навчального предмета/дисципліни, психології, андрагогіки; оволодіння інноваційними технологіями

уміння

сформулювати ефективні комунікативні стратегії викладання та консультування; планувати наукове пізнання, формування умінь, навичок, компетенцій, компетентностей, професіоналізму, майстерності

здатність

проектувати освітній, освітньо-науковий процес; вибудовувати довірливі професійні стосунки; почуватися впевнено та переконувати інших у процесі академічного заняття у колег-педагогів

сформованість

щодо здійснення процесу адаптації молодих людей до специфіки діяльності в педагогічній професії, професійного консультування для активізації процесів самонавчання та саморозвитку вчителя-початківця шляхом надання безперервної зворотного зв'язку в процесі спільного аналізу ситуацій і проблем

готовність

до створення спільно з початківцем вчителем/викладачем перспективи для здобуття та/або вдосконалення професійних компетентностей і педагогічної майстерності протягом першого року професійної діяльності педагогічного працівника, неперервного навчання, життєвих і робочих ситуацій із метою продукування подальших знань,

відповідальність

за адаптацію початківця вчителя/викладача до організаційної культури установи, зокрема етики ділового спілкування, традицій і норм поведінки в закладі освіти

відповідність

професійного консультування під час формування індивідуальної програми розвитку молодого фахівця (вчителя/викладача), теоретичної та практичної підтримки під час педагогічної інтернатури (випробувального періоду) або стажування

Таблиця 2

Види компетентностей наставника

Види компетентностей

Суть компетентностей

Професійні та психолого-педагогічні

- продуктивний педагог, здатний забезпечити ефективну взаємодію;

- володіє знаннями у сфері педагогіки та навчального предмета/дисципліни;

- упевнений у власних фахових навичках;

- проявляє якісні вміння роботи у групі (колаборація);

- демонструє впевненість під час відвідування його навчальних занять колегами, у т. ч. й інтерном;

- дотримується правил внутрішнього розпорядку, процедур і морально-етичних кодексів закладу освіти;

- здатний вести спостереження за здійсненням освітнього процесу в закладі освіти;

- демонструє навички співпраці з колегами та представниками адміністрації;

- ентузіаст і професіонал у своїй справі

Науково-методична

- прагне освоїти нові методики та технології, використовуючи досвід колег;

- спроможний створити інноваційні стратегії викладання (научіння);

- демонструє вміння уважного слухання, ставлення запитань для обмірковування та розуміння;

- дотримується правил позитивної та конструктивної критики;

- володіє навичками тайм-менеджменту щодо ефективного використання часу

Загальнокультурна

- спроможний забезпечити довірливі фахові взаємини;

- володіє навичками виявлення турботи щодо емоційних станів

і фахових потреб молодих педагогів;

- толерантний до індивідуальних політичних переконань;

- демонструє навички роботи в полікультурному середовищі;

- проявляє якісні вміння йти на контакт і налагоджувати стосунки

Самоосвітня

- виявляє потребу навчатися впродовж життя;

- проходить навчання з андрагогіки, у т. ч. в рамках заходів підвищення кваліфікації, неформальній та інформальній освіті;

- проявляє емоційно-ціннісне ставлення до власної особистості (самоконтроль, самовизначення, самооцінку, самоорганізацію, саморозвиток, самокритичність, самореалізацію)

Етико-е стетична

- бажає бути еталоном для колег-педагогів;

- проявляє відданість професії педагога;

- переконаний у значущій ролі наставництва в освітньому процесі;

- знайомить із традиціями закладу освіти;

- готовий захищати справи колег;

- життєрадісний, гнучкий, наполегливий;

- терплячий, толерантний, неприскіпливий;

- увічливий і дотримується конфіденційності

Таблиця 3

Обов'язки педагога-наставника й інтерна

Обов'язки педагога-наставника

Обов'язки інтерна

узгодження з інтерном часу та місця проведення заходів педагогічної інтернатури

виконання обов'язків згідно з посадовою інструкцією й обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку, визначеними установчими документами закладу освіти

сприяння розвиткові позитивних якостей інтерна та формуванню його загальнокультурного і професійного кругозору

реалізація освітнього процесу з урахуванням психолого-фізіологічних, вікових особливостей здобувачів освіти, специфіки навчального предмета, використання різноманітних форм, прийомів, методів і засобів навчання

наставницька підтримка, сприяння адаптації інтерна до педагогічної діяльності, знайомство із традиціями закладу освіти, особливостями організації освітнього процесу

набуття компетентностей зі спеціальності (предметної спеціальності, спеціалізації), педагогіки, психології, необхідних для забезпечення процесу навчання, виховання і розвитку особистості, у т. ч. осіб з особливими освітніми потребами

виявлення професійних, методичних проблем під час реалізації інтерном освітнього процесу та сприяння їхньому вирішенню

набуття компетентностей із моніторингу педагогічної діяльності й аналізу педагогічного досвіду, проведення освітніх вимірювань, застосування освітніх технологій і методів навчання, ефективних способів взаємодії всіх учасників освітнього процесу

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены