Педагогічні перспективи розвитку освітнього процесу у Чернівецькій області на прикладі досвіду європейський країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецька філія Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти»

Педагогічні перспективи розвитку освітнього процесу у Чернівецькій області на прикладі досвіду європейський країн

Тарангул Любов Миколаївна,

начальник

Анотація

В умовах реформування системи освіти та інтеграції освітнього процесу до європейського освітнього простору постає питання перспективності розвитку загально освітніх і вищих навчальних закладів. Освіта є ресурсним показником людського та суспільного капіталу. Вона повинна забезпечувати не лише всебічний розвиток окремої особистості, а й стати перспективним та ресурсним фактором у всіх сферах суспільної діяльності та державної політики. У даній статті проведено моніторингове дослідження та проаналізовано тенденції та перспективи розвитку освіти в Україні також тісно пов'язані саме з реформуванням шкільництва Міністерством освіти і науки України, а також з сертифікацією працівників навчальних закладів. Прийняття законів про реформування закладів середньої та вищої освіти в Україні формує уявлення про професійну діяльність майбутніх здобувачів освіти. Досвід реформування середніх навчальних закладів має теж свої проблеми та недоліки. Сучасна система освіти підпорядковує багато факторів. Зроблено висновок, що освіта - це цілеспрямований процес набуття окремими особами та їх групами фундаментальних і прикладних знань, а також умінь та навичок, що відповідають сучасному рівню розвитку, охоплюють цілу систему відносин, що складаються між державою та людиною, державою та навчальним закладом, педагогом та учнем як здобувачем освіти тощо. Розроблення анкет обстеження закладів освіти та батьків учнів є пропозицією здобувача, тобто наразі аналоги в різних країнах відсутні. За умов мінливості процесів в освіті і перманентних законодавчих та управлінських нововведень основним інструментом для проведення аналізу даних та визначення перспектив має бути організація суцільних та несуцільних спостережень у країні та її регіонах у формі моніторингу. Також важливим внеском у розвиток освіти в Україні, зокрема це стосується начальних закладів Чернівецької області, має бути повна діджиталізація освітнього процесу, введення нових інформаційних технологій та комп'ютеризація начального процесу. Щодо фінансового забезпечення, перспективними діями буде співпраця з міжнародними організаціями та залучення західноєвропейського досвіду у вирішенні даного питання.

Ключові слова: освіта, Чернівецька область, Україна, ЄС, освітній простір, моніторинг, матриця, перспективність.

Abstract

Tarangul Liubov Mjkolaivna Heard of the Chernivtsi branch State Sciientiific Institution «Institute of Education Content Modernization»

Pedagogical perspectives of the development of the educational process in the Chernivet region using the experience of a european country

In the context of the reform of the education system and the integration of the educational process into the European educational space, the question of the prospects for the development of general educational and higher educational institutions arises. Education is a resource indicator of human and social capital. It should ensure not only comprehensive development of an individual personality, but also become a promising and resourceful factor in all spheres of social activity and state policy. In this article, a monitoring study was carried out and the trends and prospects of education development in Ukraine were analyzed, which are also closely related to the reform of schooling by the Ministry of Education and Science of Ukraine, as well as to the certification of employees of educational institutions. The adoption of laws on the reform of secondary and higher education institutions in Ukraine shapes the professional activity of future students. The experience of reforming secondary educational institutions also has its problems and shortcomings. The modern education system is subject to many factors. It is concluded that education is a purposeful process of acquisition by individuals and their groups of fundamental and applied knowledge, as well as abilities and skills, corresponding to the modern level of development, covering a whole system of relations that develop between the state and the person, the state and the educational institution, the teacher and the student as an applicant for education, etc. The development of questionnaires survey of educational institutions and parents of students is a proposal of the applicant, that is, there are no analogues in different countries. With the variability of processes in education and permanent legislative and managerial innovations, the main tool for analyzing data and identifying perspectives should be the organization of continuous and non - continuous observation in the country and its regions in the form of monitoring. Also an important contribution to the development of education in Ukraine, in particular, it concerns educational institutions in Chernivtsi region, should be a full digitalization of the educational process, the introduction of new information technologies and computerization of the primary process. With regard to financial support, cooperation with international organizations and involvement of Western European experience in solving this issue will be a promising action.

Keywords: education, Chernivtsi region, Ukraine, EU, educational space, monitoring, matrix, perspectives.

Основна частина

Постановка проблеми. Стан сучасної освіти в Україні зумовлений поступовим процесом реформування, залежить від поточних кадрових проблем держави та спрямований на забезпечення якісної середньої і вищої освіти та інтелектуальну незалежність її здобувачів. Ці всі характеристики певним чином впливають і на економічний розвиток держави, питання конкурентоспроможності та кваліфікації працівників. Вибір майбутньої професії є важливим та актуальними питання для сучасної людини, адже це також впливає не тільки на інтелектуальний розвиток кожного з нас, а й на якість освітнього процесу загалом. У даній сфері важливу роль відіграє саме державна політика України, дії якої спрямовані на вдосконалення освітнього процесу саме в закладах освіти та реформування традиційної системи освіти. Це є актуальним питанням на сьогоднішній день, адже в умовах воєнного стану в Україні реформування освітнього процесу не припиняється. Підвищення уваги до освітньої галузі в Україні за останні роки, зумовлене також курсом на євроінтеграцію країни. Досвід європейських країн, особливо за сучасних подій складає «левову частку» у вирішенні проблемних питань освітнього процесу загалом. Основним проблемним питанням на нинішній день є впровадження нових інновацій, інформаційних технологій та діджиталізація освітнього процесу загалом. Відтак, об'єктом нижченаведеного дослідження є стан освіти у Чернівецькій області в умовах реформування системи освіти в Україні. Предметом дослідження є реформи, впроваджені з метою покращення якості освіти у Чернівецькій області. Виходячи з поставленої проблематики, об'єкту та предмету, авторка визначила мету дослідження: визначення основних засад розвитку освіти у Чернівецькій області з урахуванням зміни державної політики у сфері освіти; області в контексті реформування освітньої галузі в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За останні десять років спостерігається підвищення уваги до стану системи освіти і науки в України та оновлення науково-інформаційної бази з даного питання. Основними науковця, а саме представниками освітньої сфери діяльності є: О.В. Сухомлинська, О. Березівська, О.М. Адаменко, Л.С. Ніколюк, О.М. Друганова, А. Мальчевський, О. Кохановська, В. Курило та ін. Основною думкою наукових досліджень освітньої сфери в Україні є реформування навчальних закладів, оновлення бібліографічно-дослідницької та інформаційно-науково бази та формування нової інтелектуальної моделі суспільства, наділеної певною інформаційною свободою.

Досвід реформування середніх навчальних закладів має теж свої проблеми та недоліки. Сучасна система освіти підпорядковує багато факторів. Одним з них є підвищення кваліфікації викладацького складу. За останні роки держава впроваджує систему «Нова українська школа», яка є не досить вдосконаленою. Ця система відповідає європейським стандартам оцінювання якості освіти, але є не досить вдосконаленою для освітньої системи України. Прийняття управлінських рішень щодо ведення законів є повним відходженням від радянської системи освіти. Нова освітня система спрямована введення інноваційних технологій в навчальний процес і фізичного, психологічного та інтелектуального пристосування здобувачів освіти різного рівня та різних вікових категорій до нового навчального середовища. Програма «Нова українська школа» є доволі розгалуженою системою психологічної та соціальної роботи не тільки з учнями, але й з батьками. Основним недоліком цієї системи є те, що вона надає повну свободу в навчальному процесі. Звертаючи увагу на цей фактор, слід сказати, що це може спричини стагнацію в подальшому реформуванні даної галузі в цілому. Адже ментальність нашого суспільства сформована таким чином, що має бути контроль з боку держави та дорослих в навчальному процесі здобувачів освіти. Однією з причин певної стагнації в системі державного управління та освітньої системи України є низький рівень фінансування навчальних закладів різного ступеня акредитації. Така політика спричиняє відтік кадрів в основному за кордон. Запровадження нових програм для середніх загальноосвітніх навчальних закладів та закладів здобуття вищої освіти є важливою підставою для майбутньої політики євроінтеграційного та євроатлантичного курсу України. Отже, метою статті є дослідження перспектив розвитку освіти на регіональному рівні у Чернівецькій області, спираючись на досвід європейських країн.

Виклад основного матеріалу. Розвиток професійної спрямованості здобувачів освіти цілком залежить від державної політики України, нормативно-правових актів та нововведень Міністерства освіти і науки України. Авторка статті робить акцент саме на стан вищої та загальної середньої освіти на регіональному рівні, спираючись на досвід європейських держав. Тому перш ніж характеризувати стан освіти у Чернівецькій області, слід зазначити, що наразі Департамент освіти і науки Чернівецької області готуючись до нового навчального року відновлює дистанційне навчання у середніх навчальних закладах. Пропонує охарактеризувати стан освіти в рамках даного дослідження на прикладі окремих навчальних закладів Чернівецької області. В ході дослідження мети та експериментальних результатів вченою було проведено порівняння з досвідом дослідження освітнього процесу західноєвропейських країн.

Актуальним нині складання мультимедійного тесту для випускників середніх навчальних закладів для вступу до вищих навчальних закладів. Складання такого тесту, який фактично об'єднує декілька освітніх галузей має експериментальний характер та зумовлений сучасними подіями і функціонуванням державних структур в Україні. Всі навчальні заклади в Україні, зокрема, у Чернівецькій області активно функціонують за державними стандартами та надають якісні освітні послуги студентам і абітурієнтам. Наразі у Чернівецькій області функціонує 45 закладів загальної середньої освіти, які перевіряються на наявність всіх необхідних чинників для активізації та підготовки навчальних програм до нового навчального року. Якщо такі заходи не будуть проведені це сприятиме стагнації у навчальному процесі на 2022-2023 навчальний рік. Спрогнозувати подальші дії керівництва Міністерства освіти і науки України, а також окремих керівників навчальних закладів у Чернівецькій області як і по всій Україні наразі є проблемним питанням. На сьогоднішній день розпочинає роботу Буковинська Мала академія наук яка є також професійно-технічне навчальним закладом учнівської молоді 8-10 класів. В даному навчальному закладі активізували свою роботу Приймальна комісія та Спеціальна комісія з питань безпеки учнівського складу, здійсненні нововведення у сертифікації працівників викладацького складу даного навчального закладу. Спираючись на досвід європейських держав у 2016 році було здійснено методологічний аналіз системи професійно технічної освіти за прикладом Туринського процесу. Аналіз даних було здійснено в рамках проекту Європейського Фонду Освіти на регіональному рівні у 25 регіонах України, включно з Чернівецькою областю [3, с. 35-55]. Дане дослідження також проведено з урахуванням військових подій на сході України: «'Події на півдні та сході України суттєво вплинули на розвиток соціальних процесів в суспільстві, в країні, в тому числі й на Буковині, призвели до розриву економічних зв'язків з окупованими територіями та зростання соціальної напруги в суспільстві» [4, с. 48-56]. Враховуючи наявні тенденції розвитку попиту на здобування освіти та ринку праці навчальних закладів професійно-технічної освіти області станом на 2017-2018 навчальний рік основні нормативно - правові документи щодо надання освітніх послуг випускникам загальноосвітніх навчальних закладів професійного навчання громадян. Наразі ситуація на ринку праці зумовлена сучасними подіями в Україні та перебуває під впливом економічних політичних та різних проблем. Відповідно існують ризики що щодо надання повноцінної якісної освіти здобувачам освіти загальних середніх та вищих навчальних закладів. Аналізуючи дані Міністерства освіти та науки України, а також інших державних установ ми можемо також говорити про демографічні тенденції розвитку освітнього процесу в Україні, а саме вплив економічно активного населення на освітній процес загалом. Україна як багатонаціональна та суверенна країна поділяє з країнами Західної Європи історія та суспільні цінності, що відкриває перспективні можливості національної ідентичності в цілому. Важливою складовою галуззю державної політики України є входження національної системи освіти та її інтеграція до європейського освітнього простору. Тривалість шкільної освіти безпосередньо пов'язується з економічним і соціальним розвитком країни. Так, її вплив на суспільство загалом і кожного громадянина зокрема розглядається у двох аспектах - під кутом зору так званого монетарного (ринкового) та соціального впливів. Адже суспільна думка відіграє велику роль у формуванні майбутньої професійної складової здобувачів освіти в Україні. Монетарний вплив охоплює окремих індивідуумів та економіки країн загалом. Цільовий ринок освітньої галузі в Україні направлений на систему євроінтеграції загалом. На прикладі європейських держав дослідники встановили, що кожен додатковий рік навчання асоціюється з більше ніж 8% збільшення рівня заробітної плати у вже дорослого населення (позитивний вплив на окремого індивідуума). Що ж до позитивного монетарного впливу він підвищує макроекономічну продуктивність безпосередньо на 6,2% у країнах ЄС та на додаткові 3,1% у перспективі завдяки внеску в прискорення технологічного прогресу. Позиція Європейського союзу щодо стратегічної важливості освіти у ХХІ століття формує загальну тенденцію подальшого подовження тривалості навчання у школі країн Європи в межах як обов'язкової, так і повної загальної середньої освіти [5, с. 45]. В Україні згідно з Конституцією України та чинним освітнім законодавством повна загальна середня освіта є обов'язковою. Навчання в початковій школі починається у віці дитини шести (семи) років. За законами України «Про освіту» (2017 року), «Про повну загальну середню освіту» (2020 р.) тривалість повної загальної середньої освіти становить 12 років, випускний вік учнів - 18 років. Позаяк відомо, що дотепер і до 2030 року (за програмою) її тривалість фактично дорівнює 11 років (випускний вік учнів - 17 років), оскільки перехід на 12-річну загальну середню освіту відбувається поетапно:

- для початкової освіти (чотири роки навчання) перехід розпочався 1 вересня 2018 р.;

- для базової середньої освіти (п'ять років навчання) розпочнеться 1 вересня 2022 р.;

- для профільної середньої освіти (три роки навчання) розпочнеться 1 вересня 2027 р.

Водночас у чинному освітньому законодавстві визначено як обов'язкову дошкільну освіту дітей п'ятирічного віку, що не підкріплено відповідним формулюванням у Конституції України, що обов'язковою освітою визначає лише повну загальну середню освіту.

Структура повної загальної середньої освіти в освітніх системах європейських країн доволі строката і залежить від традицій та освітньої політики, зокрема у питанні обов'язковості її здобуття. [7; 8, с. 15-25]. Країни Балтійського регіону (Естонія, Латвія, Литва), які вступили до Європейського союзу, трансформували свої національні системи загальної середньої освіти відповідно до вимог європейського освітнього простору, змінивши структуру і подовживши термін здобуття повної загальної середньої освіти до 12 років. Наразі в Естонії ця освіта двоступенева - базова освіта (1-9-й класи), що охоплює початкову і базову середню освіту, і повна середня освіта (10-12-й класи), яка має академічне і професійне спрямування, що здобувається в закладах професійної (професійно - технічної) і фахової передвищої освіти. В міднародній системі освіти існує певна статистична складова, яка характеризує показники освіти в країнах Європейського союзу:

У Латвії повна загальна середня освіта має «класичне» для ЄС структурування (початкова освіта (1-6-й класи), базова середня (7-9-й класи), профільна середня освіта (10-12-й класи).

У Литві повна загальна середня освіта також триває 12 років, але має своєрідну структуру (початкова освіта (1-4-й класи), базова середня (5-10-й класи), профільна середня освіта (11-12-й класи). В усіх трьох цих державах здобувачі повної загальної середньої освіти завершують навчання в 19 років).

Після набуття статусу незалежних держав національні системи загальної середньої освіти Вірменії, Грузії та Молдови також запровадили 12-річний термін здобуття повної загальної середньої освіти.

У Вірменії і Молдові структура загальної середньої освіти практично не змінилася, лише подовжилася на один рік профільна освіта (старша школа): початкова освіта - 4 роки, базова середня освіта - 5, профільна середня освіта - 3 роки. У Грузії національна система загальної середньої освіти дещо інша: початкова освіта - 6 років, базова середня - 3, профільна середня - 3 роки.

На європейській частині пострадянського освітнього простору залишилися тільки три держави, крім України, де повна загальна середня освіта триває 11 років - Азербайджан, Білорусь та Росія. Жодна з них не декларує намірів інтеграції до загальноєвропейського освітнього простору. До того ж, слід зазначити, що в Україні (як і в Білорусі) у перші роки ХХІ століття був започаткований перехід до нового змісту навчання і 12-річної повної загальної середньої освіти, який тривав майже 9 років. Але в 2010 р. волюнтаристськи був зупинений і освіта повернулася до 11-річного навчання. Подібне дещо раніше відбулося і в Білорусі. В освітніх системах європейських країн тривалість повної загальної середньої освіти, що дає право вступу до університетів, становить не менше 12 років, зокрема в 19 країнах - 12 років, у 17 країнах - 13; у 2 країнах - 14 років. В усіх країнах вік завершення здобувачами освіти становить 18 і більше років. Варто зазначити, що в більшості країн Європи, на відміну від України, повна загальна середня освіта не є законодавчо обов'язковою. Обов'язкова освіта охоплює в них як мінімум початкову та базову середню і в більшості країн продовжується ще 1-2 роки в старшій школі; у 4 країнах (і їх коло з кожним роком розширюється) до обов'язкової належить також профільна середня освіта у старшій школі в різних її формах, тобто повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Загалом у країнах Європи понад 95% здобувачів обов'язкової базової середньої освіти продовжують навчання за академічними чи професійними освітніми програмами у старшій школі попри її необов'язковість. У 16 країнах Європи обов'язковою також є дошкільна освіта різної тривалості. Нині у країнах Європи близько 50% здобувачів повної загальної середньої освіти опановують загальноосвітні академічні програми, решта здобувають освіту за програмами набуття професії. Частка здобувачів освіти, що навчаються за загальноосвітніми/академічними програмами, у більшості країн становить 30-70%; найнижчий цей показник у Чехії, Фінляндії та Словенії (25-30%), найвищий - в Угорщині (77%) та Ірландії (89%). 13 В Україні більшість учнів (64,8%) після здобуття базової середньої освіти (9 класів) продовжують навчання в старшій школі (10-11-й класи), закладах професійної (професійно-технічної) освіти (14,7%) або професійних коледжах і технікумах (19,6%) [9, с. 72-88]. У 2019 р. лише один відсоток випускників 9-го класу не продовжили навчання. Водночас викликає занепокоєння стійка тенденція щорічного зниження кількості випускників 9-го класу, що йдуть здобувати професію: за останні чотири роки частка таких учнів впала від 38,7 до 34,3%, тобто на 4,4%. Порівняльний аналіз наведених показників освіти засвідчує, що тривалість здобуття повної загальної середньої освіти в Україні нині є найменшою в Європі і лише запровадження 12-річної загальної середньої освіти фактично дасть змогу досягнути найнижчого показника європейських країн. Збереження нинішньої 11-річної школи не дасть можливості випускникам українських шкіл конкурувати з їхніми ровесниками з європейських країн і натомість українській освіті органічно увійти в європейський і світовий освітній простір. У цьому плані показовим є приклад Туреччини, яка при анонсуванні наміру вступу до Європейського союзу була змушена змінити освітнє законодавство, збільшивши тривалість здобуття повної загальної середньої освіти до 12 років. Водночас, згідно з Конституцією України повна загальна середня освіта є обов'язковою, що відповідає кращим європейським зразкам, але створює для держави певні труднощі як у фінансовому, так і в соціальному вимірі. На нашу думку, цю конституційну норму обов'язковості освіти було б доцільно трактувати як таку, що держава створює можливості для здобуття повної загальної середньої освіти впродовж життя, але не вимагає обов'язкового її набуття до 18 років. Адже частина випускників 9-го класу має наміри здобути професію, а не загальну середню освіту, і піти працювати. Такий підхід розвантажить профільну старшу школу від учнів, які на теперішньому етапі не спроможні чи не планують опанувати відповідну освітню програму і скоротить бюджетні витрати на профільну середню освіту. Водночас ці випускники 9-го класу можуть здобути професію в закладах професійної (професійно-технічної) освіти за освітніми програмами професійного спрямування без здобуття повної загальної середньої освіти та поповнити лави працюючих у різних сферах економіки. Крім того, на нашу думку, слід ліквідувати дисбаланс між тими, хто здобуває вищу освіту, і тими, хто здобуває фах на відповідних (четвертому і п'ятому) рівнях освіти і йде працювати. Основною метою є прагнення сприяти зростанню частки випускників 9-х класів, які здобуватимуть професійну (професійно-технічну) і фахову передвищу освіту на основі базової середньої освіти після 9-го класу в професійних ліцеях, коледжах, технікумах та інших закладах освіти. Незважаючи на певні відмінності в організації освітнього процесу, країни Європи демонструють багато спільних рис щодо структури навчального року. У більшості європейських країн навчальний рік починається на початок вересня; у 18 європейських країнах (регіонах) навчальний рік починається, як і в Україні, 1 вересня. У 10 країнах, як правило, Північної Європи, він починається у серпні: раніше за всіх - у Данії і Фінляндії. У Німеччині школи в різних землях фактично починають навчання між 5 серпня й 11 вересня, хоч офіційна дата початку навчального року 1 серпня. В окремих країнах, здебільшого Південної Європи, дата початку навчання зазвичай припадає на середину вересня (Албанія, Греція, Італія, Португалія, Іспанія); на Мальті діти йдуть до школи наприкінці вересня. В Австрії, Німеччині, Іспанії, Італії, Нідерландах та Швейцарії початок та кінець навчального року значною мірою залежать від регіонів. У початковій школі країн Європи діапазон значень рекомендованого річного мінімального навчального часу за умовний навчальний рік перебуває в межах від 469 стандартних (астрономічних) годин на рік у Болгарії до 1051 годин у Данії [10, с. 15-28]. У чотирьох країнах (Данія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди) рекомендований мінімальний навчальний час за умовний навчальний рік перевищує 900 стандартних (астрономічних) годин. Упорівнянні враховувалися різні часові параметри організації навчального процесу в різних країнах світу, наприклад, тривалість уроку (вона може бути від 35 до 50 хв), кількість днів у навчальному році, кількість років навчання на відповідному рівні освіти тощо. З цією метою зроблено перерахунок навчального часу в стандартні (астрономічні) години тривалістю 60 хв, а також застосовано так званий умовний навчальний рік, тривалість якого нівелюється щодо відмінностей кожної країни за кількістю навчальних днів. У 15 країнах (Болгарія, Боснія і Герцеговина, Латвія, Литва, Румунія, Хорватія, Чорногорія) він менше 600 годин. У початковій освіті європейських країн рекомендований мінімальний навчальний час (тобто нижня межа) за умовний навчальний рік у середньому дорівнює 740 стандартних (астрономічних) годин. В Україні гранично допустиме річне навчальне навантаження на учня початкової школи (тобто верхня межа) становить лише 499 стандартних (астрономічних) годин на рік. Тобто впродовж навчального року українські школярі навчаються у початковій школі у півтора рази менше, ніж їхні однолітки з Європи, хоча опановують не менший, навіть інколи більший обсяг навчального матеріалу. Звідси виникає проблема перевантаження учнів початкової школи, яка останнім часом дедалі більше турбує педагогічну громадськість і батьків, адже інтенсивність навчальної діяльності дітей, які лише починають адаптуватися до умов шкільного навчання, зависока. Гранично допустиме навчальне навантаження на рік здобувачів базової середньої освіти України і рекомендований мінімум навчального часу на рік країн Європи Україна Європейського союзу У країнах Європи діапазон значень рекомендованого річного мінімального навчального часу за умовний навчальний рік для базової середньої освіти (МСКО 2) перебуває в межах від 637 стандартних (астрономічних) годин на рік у Хорватії до 1200 стандартних (астрономічних) годин на рік у Данії; в Іспанії, Нідерландах, Великій Британії (освітня система Північної Ірландії) він також перевищує 1000 стандартних (астрономічних) годин на рік. Загалом у європейських країнах рекомендований мінімальний навчальний час за умовний навчальний рік на рівні базової середньої освіти перевищує показник рівня початкової освіти в середньому на 133 стандартні (астрономічні) години і становить 873 години. Гранично допустиме навчальне навантаження на рік здобувачів загальної середньої освіти України і рекомендований мінімум навчального часу на рік країн Європи 16 В українських школах на рівні базової середньої освіти (5-9-й класи) відповідно до чинного державного стандарту гранично допустиме навчальне навантаження на учнів дорівнює 824 стандартні (астрономічні) години за умовний навчальний рік, тобто на 49 годин менше за середнє значення (873 години) рекомендованого мінімального навчального часу за умовний навчальний рік у країнах Європейського союзу. У профільній старшій школі європейських країн для академічних (загальноосвітніх) програм, які надають доступ до наступного рівня вищої освіти, середнє значення рекомендованого мінімуму навчального часу за умовний рік сягає 903 стандартні (астрономічні) години, що на 30 годин більше, ніж на рівні базової середньої освіти. В Іспанії, Франції, Великій Британії (освітня система Північної Ірландії) рекомендований мінімум навчального часу становить близько 1000 стандартних (астрономічних) годин і більше; у Північній Македонії він найменший - 774 години. В окремих країнах, наприклад, у Великій Британії (освітні системи Англії і Шотландії) на цьому рівні немає централізованих нормативних показників рекомендованого мінімуму навчального часу. В Україні цей показник для старшої школи дорівнює 866 стандартних (астрономічних) годин на навчальний рік, тобто менше середнього показника європейських країн на 37 годин і значно поступається системам освіти провідних європейських країн. У країнах Європи найбільш поширений діапазон кількості навчальних днів у навчальному році перебуває в межах від 170 до 190 днів. Приблизно в половині освітніх систем тривалість навчального року перебуває в межах

180 днів; у 17 країнах/регіонах кількість навчальних днів коливається від

181 до 190 днів. Найкоротший навчальний рік у початковій школі Бельгії (фламандська спільнота) - 157,5 дня, найдовше діти навчаються у школах Данії та Італії (до 200 днів). У більшості країн кількість робочих днів у навчальному році в початковій та базовій середній освіті однакова. У середньому в країнах Європи навчальний рік у початковій школі триває

182 навчальні дні, в основній школі - 179 навчальних днів. У старшій школі діапазон навчальних днів у навчальному році ширший, оскільки залежить від типу освітньої програми, яку опановують здобувачі освіти, екзаменаційного періоду та інших чинників, що впливають на його тривалість. За результатами порівняльного аналізу тривалості повної загальної середньої освіти в Україні та країнах Європи можна зробити такі висновки. 1. Запровадження Законом України «Про освіту» (2017 р.) 12-річного терміну здобуття повної загальної середньої освіти є виправданим кроком, оскільки відповідає основним засадам освітньої політики світового співтовариства, зокрема положенням Інчхонської декларації «Освіта 2030» та відображає об'єктивну закономірність постійного збільшення часу навчання, що явно простежується в історії людства, особливо на сучасному етапі. Країни, які входять до складу Європейського союзу визнають стратегічну важливість освіти загалом і загальної середньої освіти зокрема у побудові відкритого демократичного суспільства 19 і декларує загальну тенденцію європейських країн у подальшому подовженні тривалості навчання у школах у межах як обов'язкової, так і повної загальної середньої освіти. На сьогодні немає жодної європейської країни з терміном здобуття повної загальної середньої освіти менше 12 років. Прагнення України до нових інноваціййних стандартів розвитку неодмінно передбачає інтеграцію вітчизняної системи освіти в європейський освітній простір, що вимагає приведення українського законодавства у відповідність до норм європейської освітньої політики, зокрема і в питаннях тривалості здобуття освіти. Адже 12-річний термін здобуття повної загальної середньої освіти відповідає нижній межі її тривалості в європейських країнах [11, с. 101-110]. Порівняння річного навчального навантаження українських школярів із рекомендованим мінімумом навчального часу на рік у країнах Європи показує, що у вітчизняній системі загальної середньої освіти на всіх її рівнях українська школа має менше навчального часу на здобуття освіти, ніж у європейських країнах. Водночас канікулярний період в українській школі наближається до найвищих показників серед країн Європи. Тривалість реального навчального року через різні чинники часто буває менше нормативно визначених 175 навчальних днів. Як наслідок, виникає перевантаження учнів, що позначається на їхньому здоров'ї. Тому слід розглянути можливість реального збільшення навчального року хоча б до середини червня [12, с. 12]. Згідно з Конституцією України (ст. 53) повна загальна середня освіта є обов'язковою. Вважаємо, що цю конституційну норму варто трактувати як зобов'язання держави створювати можливості для здобуття повної загальної середньої освіти впродовж життя, що не вимагає тоді обов'язкового її набуття до 18 років. Таке тлумачення цієї норми послабить фінансову і соціальну напруженість, що нині існує в суспільстві, поліпшить моральний клімат в українській школі, розвантажить профільні ліцеї від частини учнів, які не збираються на цьому етапі життєвого шляху здобувати повну загальну середню освіту, а бажають одержати професію і піти працювати. З часом, коли в них виникне потреба в такій освіті, вони зможуть її безоплатно здобути у формах, передбачених законодавством [13, с. 73-102]. Отже, для ефективнішого використання ресурсів доцільно ліквідувати дисбаланс між тими, хто здобуває вищу (університетську) освіту, і тими, хто має намір набути професійний фах на відповідних рівнях освіти і піти працювати. Нині в Україні більшість випускників старшої школи (близько 80%) зорієнтовані 20 на вступ до закладів вищої освіти, що в принципі можна розцінювати як позитивну рису, якби всі вони були готові до продовження навчання в університеті. У цьому питанні доцільніше досягти європейських показників, адже в Європі існує приблизний паритет між тими, хто обирає навчання в університетах, і тими, хто обирає шлях набуття професії. Тому, варто вжити необхідних заходів, аби переорієнтувати частину здобувачів середньої освіти на професійне навчання і фахову передвищу освіту з подальшим працевлаштуванням у різних галузях економічної діяльності. Таким чином, порівняльний аналіз структури і показників тривалості загальної середньої освіти в Україні та європейських країнах засвідчив, що в Європі спостерігається стійка тенденція до зростання терміну навчання учнів у школі, подовження тривалості здобуття середньої освіти за освітніми програмами академічного чи професійного спрямування, охоплення освітою всіх дітей у віці до 18 років. Ця об'єктивна закономірність розвитку людства проголошена в Декларації «Освіта 2030», прийнятій міжнародною спільнотою на Всесвітньому освітньому форумі у 2015 р. в Інчхоні (Республіка Корея). Для успішної інтеграції української освіти до європейського і світового освітнього простору Україна повинна вибудовувати свою освітню політику відповідно до світових тенденцій розвитку освіти і суспільства загалом.

У випускному класі середньої школи навчання зазвичай закінчується на два з половиною до чотирьох з половиною тижні раніше, ніж на інших етапах. Цей час відведено для підготовки учнів до випускних іспитів включно з Bachillerato та до вступних іспитів до університетів. Якщо порівняти рівень освіти в України з рівнем освіти у країнах ЄС, то за останні роки з'явилась певна статистика за 2019-2020 роки (рис. 1).

Рис. 1. Рівень освіти у країнах ЄС за 2019-2020 роки

освіта шкільництво навчальний педагогічний

Також проаналізовано структуру сукупностей учнів та закладів освіти в Україні за 2020-2021 навчальний рік (рис. 2).

Рис. 2. Структура сукупностей учнів та закладів освіти в Україні за 2020-2021 навчальний рік

Важливим фактором є також фінансування навчальних закладів різного рівня акредитації порівняно з країнами ЄС, зокрема проектна порівняльна система фінансування за останні десять років зображена в наступній таблиці (мал. 3):

Рис. 3 Проєктна порівняльна система фінансування навчальних закладів різного рівня акредитації порівняно з країнами ЄС за 2012-2022 рр.

Джерело: власна розробка автора

Аналізуючи окремі показники фінансування та перевірки якості освіти у Чернівецькій області, а саме у територіальних громадах та сільській місцевості, доречним буде звернутися до даних наступної статистики за останні 5 років (рис. 4).

Рис. 4. Фінансування та перевірка якості освіти у Чернівецької області

Джерело: власна розробка автора

З огляду на функціональні статистичні дані освітньої галузі в Україні, зокрема, в діаграмах та таблицях представленні дані аналізу саме Чернівецької області за останні роки) визначено основні завдання, які стоять перед статистикою освіти у досліджуваному регіоні:

- організація статистичного спостереження за системою освітнього процесу та її складовими показниками;

- розроблення системи статистичних показників та створення спеціальної програми для моніторингу статистичних даних;

- розроблення методичного забезпечення аналізу тенденцій розвитку, прогнозування взаємозв'язків окремих елементів з метою оцінювання кількісних і якісних змін;

- формування якісної інформаційної бази забезпечення розрахунку системи статистичних показників умов функціонування системи, стану, структури та динаміки;

- розроблення класифікацій і побудова угрупувань для

забезпечення порівнянності окремих сегментів на різних рівнях;

- аналіз показників, які характеризують розвиток системи освіти за окремими сегментами, а також структуру та структурних зрушень цих показників;

- моделювання ситуацій для розробки ефективної системи освітнього процесу;

- оцінка взаємовпливів процесів соціально-економічного розвитку країни та її окремих регіонів на систему освіти.

Наразі, система статистичного забезпечення комплексного оцінювання та аналізу складових системи освіти не розроблена, наявні аналітичні матеріали представлені лише у формі аналітичних оглядів за окремими періодами та регіонами, що не мають єдиного підходу.

Фахівцями міжнародної Організації економічного співробітництва та розвитку розроблену систему індикаторів якості освіти, яка покладена в основу національних моделей моніторингу, зокрема Німеччини, Сполучених Штатів Америки та скандинавських країн (дана система була застосована до навчальних закладів Чернівецької області) у стратегії розвитку освіти єдиної системи «Europe 2020-2021». Ці статистичні дані згруповані у чотири тематичні блоки:

Індикатори А - результативність освітніх інституцій і вплив світи (9 груп показників);

Індикатори В - фінансові та кадрові ресурси, які інвестуються в освіту (7 груп показників);

Індикатор С - доступ до освіти, участь, прогрес (7 груп показників);

Індикатор Д - освітнє середовище та школи (7 груп показників).

Завдання міжнародної Організації економічного співробітництва та розвитку полягає в оцінці ефективності системи освіти в цілому, але для повної характеристики необхідно порівняти багато рис розвитку і функціонування освітніх систем у різних закладах освіти, а також оцінити їх вплив на освітній процес в цілому (зокрема, на регіональному рівні - Чернівецька область). Відповідно до поставлених завдань розрізняють:

освітня система в цілому.

освітні установи і постачальників освітніх послуг.

інфраструктура освітніх установ.

індивідуальні учасники освітнього процесу.

З огляду на моніторингові дані основних показників якості освіти на регіональному та державному рівнях у 2020 році було створено матрицю індикаторів освіти за класифікацією міжнародної Організації економічного співробітництва та розвитку (рис. 5):

Рис. 5. Матриця індикаторів освіти за класифікацією міжнародної Організації економічного співробітництва та розвитку

Джерело: власна розробка автора

Освітня політика України формується з урахування інтеграційних процесів та глобальних проблем, зокрема у галузі освіти і науки. Європейська комісія з питань освіти відображає три основні тенденції у сфері освіти, які спостерігаються у країнах ЄС, але є характерними для більшості країн. Також, автором було виділено тенденції, що є характерними для системи освіти в Україні (зокрема, на регіональному рівні):

Тенденції, виділені Демографічні зміни, які Європейською комісією з характеризуються зменшенням чисельності питань освіти учнів сектору ЗСО та виходом на пенсію значної частини викладачів.

Подовження тривалості навчання та збільшення кількості студентів вищих навчальних закладів.

Автоматизація шкіл одночасно з процесом систематизованого оцінювання навчального закладу та педагогічного складу.

Тенденції, які є Поява сектору недержавних закладів характерними для України освіти «нового типу», які не гарантують отриманих якісних знань.

Зниження рівня державних гарантій та впливу держави на сферу освіти.

Державна політика у галузі освіти України на національному та європейському рівнях реалізується в рамках розвиненого нормативно-правового поля, що охоплює:

Документи розвитку освіти (програми, доктрини, концепції, стратегії тощо).

Конституцію України, міжнародні та міждержавні договори, ратифіковані вищим державним органом.

Законодавчі акти, укази та розпорядження Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету міністрів України, накази Міністерства освіти та науки України та інших міністерств і відомств яким підпорядковані заклади освіти.

Накази та розпорядження регіональних (місцевих) органів виконавчої влади, видані в межах її компетенції.

Інші нормативно-правові акти та міжнародні договори України, згода на які надана Верховною Радою України.

Виходячи з вищенаданих даних моніторингу освітньої галузі у сфері державного управління завдання законодавства України полягають у наступному: o забезпечення та захист конституційного права громадян України на освіту.

o розмежування компетенцій між органами управління.

o визначення прав, обов'язків, повноважень та відповідальності фізичних і юридичних осіб у сфері освіти, а також правове регулювання їх відносин у цій сфері.

Отже, освіта - це цілеспрямований процес набуття окремими особами та їх групами фундаментальних і прикладних знань, а також умінь та навичок, що відповідають сучасному рівню розвитку, охоплюють цілу систему відносин, що складаються між державою та людиною, державою та навчальним закладом, педагогом та учнем як здобувачем освіти тощо [14, 85-98].

Результати. Опираючись на статистику та підсумовуючи її дані, автором складено порівняльну статистику обсягу вибіркової сукупності для проведення обстеження батьків учнів в Україні за 2020-2021 навчальний рік (рис. 6.):

Рис. 6. Порівняльна статистика обсягу вибіркової сукупності для проведення обстеження батьків учнів в Україні за 2020-2021 навчальний рік

Таким чином, міжнародні порівняльні дослідження висвітлюють різні аспекти функціонування освітніх систем та здійснюються на основі проведення трьох обстежень:

Обстеження освіти, участь в якому бере 162 країни, у тому числі і Україна на національному та регіональному рівнях на основі трьох анкет (запитальник зі статистики дошкільної, початкової та середньої освіти; запитальник зі статистики фінансування освіти та витрат на освіту; запитальник зі статистики третинної освіти).

Дослідницька програма світових індикаторів освіти (World Education Indicators - WEI), у якій бере участь 15 країн, що здійснюється на основі семи анкет.

Дослідження, що проводить міжнародна Організація економічного співробітництва та розвитку спільно з Євростатом (UNESCO / OESD/ EUROSTAT - UOE) - 46 країн.

Аналіз отриманих результатів. Разом із тим, слід зазначити, що використання пропорційного стратифікованого відбору практично завжди впливає на помилку вибірки у бік її зменшення. Таким чином, в опитуванні візьме участь 7522 батьків учнів. Базисним періодом для проведення вибіркового обстеження є:

Загальноосвітні навчальні заклади - вересень поточного року, що відповідає терміну подання форм звітності до відділів управління освітою.

Батьків учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів - травень поточного року (останній місяць начального року).

Подана система показників є одним із вагомих індикаторів вирішення питань щодо визначення ефективності освіти та обґрунтування вартості освітньої послуги на кожному рівні освіти. Наразі це зробити дуже важко через відсутність даних щодо загального обсягу фінансових витрат (державного та приватного секторів). Розрахунок цих показників сприяє розв'язанню поставлених завдань відповідно до концепцій формування «Дорожньої карти освітньої реформи (2015-2025 років)».

Методичним підґрунтям статистичного забезпечення управління освітнім процесом є статистична методологія, що розглядається як сукупність принципів статистичного дослідження та обґрунтованих на їх основі правил, прийомів і методів статистичного дослідження явищ - збирання відомостей, їх оброблення, обчислення показників та аналізу даних [15, с. 15-22].

Висновки. Розроблення анкет обстеження закладів освіти та батьків учнів є пропозицією здобувача, тобто наразі аналоги в різних країнах відсутні. За умов мінливості процесів в освіті і перманентних законодавчих та управлінських нововведень основним інструментом для проведення аналізу даних та визначення перспектив має бути організація суцільних та несуцільних спостережень у країні та її регіонах у формі моніторингу. Також важливим внеском у розвиток освіти в Україні, зокрема це стосується начальних закладів Чернівецької області, має бути повна діджиталізація освітнього процесу, введення нових інформаційних технологій та комп'ютеризація начального процесу. Щодо фінансового забезпечення, перспективними діями буде співпраця з міжнародними організаціями та залучення західноєвропейського досвіду у вирішенні даного питання.

Література

1. Ващенко Л.С. Феномен додаткового навчання (репетиторство): причини та результати. Наукові записки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (збірник наукових статей). Серія: Педагогічні науки. 2020. Вип 147. С. 23-32.

2. Грень Л.М., Вавренюк С.А., Алієва П. І. Сучасна освіта України: державно - управлінський аспект. Харків: Видавництво Іванченка, 2021. 238 с.

3. Дічек Н.П., Антонець Н.Б., Гупан Н.М., Загородня А.А., Куліш Т. І., Шевченко С.М. Процеси диференціації в шкільній освіті незалежної України (історико-аналітичний аспект). Київ: Педагогічна думка, 2019. 364 с.

4. Калініна Л.М., Онаць О.М., Лісова Н.В., Малихін О.В., Арістова Н.О., Топузов М.О., Ка...