Можливості використання наративів у навчальній дисципліні "Безпека життєдіяльності та основи охорони праці" під час підготовки майбутніх учителів

Вінниця

POSSIBILITIES OF USING NARRATIVES IN THE COURSE “LIFE SAFETY AND BASIC OF LABOR PROTECTION” IN THE TRAINING OF FUTURE TEACHERS

The article substantiates the expediency of using narratives about technical phenomena in the principles of technical means to protect people from dangers in the technosphere in the study of the discipline “Life safety and basic of labor protection” by students of humanities specialties ofpedagogical universities. The main shortcomings of the protection paradigm with the key concept of danger for the formation of knowledge about the safety of life for students of humanities are highlighted. Emphasis is placed on the fact that the identification of dangers and protection from them does not allow students of humanities to use the acquired knowledge in practice, as they do not have a professional-oriented orientation. The intensive development of technology in the post-industrial era actualizes the existing dangers in the technosphere and creates new ones, so knowledge about them is a mandatory component of the field of knowledge about life safety.

The narrative approach to the formation of technical textsfor teaching students ofhumanities specialties of pedagogical higher educational institutions allows through the disclosure of the meanings of events in the plots of narratives to use the hidden humanitarian potential of technical knowledge. The narrative approach in the discipline “Life safety and basis of labor protection” is justified under the condition of changing the paradigm ofprotection to the paradigm ofpersonal development. The paradigm ofpersonal development makes it possible to reasonably adapt the content and structure ofthis discipline to the opportunities and educational needs of students of humanities specialties of pedagogical universities. The paper emphasizes that the key concept of the new paradigm is security, which is achieved not by identifying hazards and protection from them, but by safe human behavior with a formed scientific worldview. Simplicity and comprehensibility of narratives for humanities students will promote the perception of life safety knowledge and basis of labor protection, and reliance on formal logic and knowledge of the basics of science will give narratives a professional orientation. The process of developing narratives also has a clear professional orientation. To organize the process of developing narratives from technical texts, the essence of its algorithm is revealed: energy ^ energy transfer to matter ^ technical effect, formed on the basis of adaptation of the generalized scheme of the working machine.

Key words: safety, danger, safe behavior, narrative, technical knowledge, professionally-oriented texts, paradigm.

Постановка проблеми

У педагогічних вищих навчальних закладах України понад двадцять років викладається навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» (нині інтегрована навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці»). Однак до цієї пори серед науковців відсутня спільна думка щодо єдиної концепції цієї галузі знань та шляхів удосконалення її структури і змісту. Однією із причин такого стану перманентне зростання ймовірності реалізації різних видів небезпек та їх кількості в постіндустріальну епоху, яка характеризується широким використанням технологій у сферах виробництва, обслуговування і побуту.

Традиційно в даній галузі знань основними змістовими лініями є основні небезпеки в техносфері, природі і соціумі. Закономірності утворення і реалізації небезпек з'ясовують за допомогою знань природничих, технічних і гуманітарних наук, тобто ця навчальна дисципліна належить до категорії інтегрованих та є єдиною інтегрованою навчальною дисципліною в навчальному плані для першого курсу гуманітарних спеціальностей педагогічних вищих навчальних закладів України. Під час її викладання на першому курсі з'являються серйозні дидактичні проблеми, бо у студентів є лише шкільні знання з основ наук та практично відсутні основи технічних знань. У переважній більшості наявних навчальних посібників увага акцентується на небезпеках у техносфері та організації управління безпекою життєдіяльності, а також робочі навчальні програми дисципліни, як правило, мають низький рівень адаптації до особливостей гуманітарних спеціальностей педагогічних вищих навчальних закладів. Звідси слідує, що дана навчальна дисципліна мало цікавить майбутніх вчителів, бо в них з'являються проблеми із засвоєнням навчального матеріалу ще на рівні його розуміння. Звісно, що немотивованому студенту гуманітарних спеціальностей педагогічного вищого навчального закладу важко зрозуміти напрями практичного використання знань із безпеки життєдіяльності у їх майбутній фаховій діяльності. Зазначене протиріччя вимагає комплексного підходу до його вирішення, одним з аспектів якого є пошук засобів, які б полегшували розуміння навчального матеріалу студентами гуманітарних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів і, відповідно, його сприйняття та розуміння напрямів практичного використання в майбутній педагогічній діяльності. Одним із таких засобів, на нашу думку, є наратив, який іманентно притаманний природі людського спілкування.

Аналіз досліджень

Феномен наративу досліджували Дж. Брунер, Й. Брокмеєр, К. Гірц, Н. Фрай та ін. Зокрема Дж. Брунер охарактеризував закономірності описів життєвих ситуацій як наративів та природний спосіб розуміння інформації у поєднанні з прагматичним мисленням (Брунер, 1986). Використання наративного підходу в навчально-виховному процесі обґрунтовано в низці публікацій Д. Елстона і М. Уайта, зокрема щодо вивчення поступків героїв художніх текстів. Г. Мюрреєм, Д. Елстон, М. Уайт досліджували життєві історії людей як наративи (Устюганов, 2019). Дж. Брунер, С. Джордан, Дж. Рітч розкрили закономірності наративної педагогіки, інтегрованої з феноменологічним аналізом і герменевтикою (Брунер, 1986).

Механізми формування алкогольної залежності як соціальної небезпеки та дидактичні умови формування в студентів знань про небезпеки як перший етап підготовки до розробки педагогічних наративів розкриті в результатах досліджень А. В. Іванчука, Р. С. Якима та ін. (Іванчук, 2013; 2015).

Мета статті - розкрити напрямки можливого використання наративів для висвітлення елементарних технічних знань про технічні засоби, призначені для зменшення ризиків від небезпек у техносфері.

Виклад основного матеріалу

Безпека життєдіяльності як область знань, що розвивається, спонукає до перманентного коректування змісту відповідної навчальної дисципліни, її поняттєвого апарату та мотиваційно-цільового компоненту навчання для студентів гуманітарних спеціальностей. У змісті навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» є низка теоретико-методологічних протиріч, основні з них описав П. І. Костенок (Костенок, 2016). Зокрема, дослідник вказує на таке протиріччя, як уніфікованість вимоги щодо забезпечення безпеки людини в біологічному розумінні (збереження здоров'я і життя) без урахування специфіки майбутньої фахової діяльності випускників вищих навчальних закладів. Звідси слідує, що результат навчальної дисципліни - готовність до дій в екстремальних і надзвичайних ситуаціях, для лікаря, для пожежника, для вчителя має бути однаковим, але ж такий умовивід не витримує критики через нелогічність.

Фактичне отожнення потреби в безпеці з особистісним мотивом безпеки, на думку П. І. Костенок, породило низку непродуктивних базових понять для студентів гуманітарних спеціальностей педагогічних вищих навчальних закладів, наприклад, «особистість безпечного типу», «культура безпеки», «культура безпеки життєдіяльності», «ризик-орієнтоване мислення» тощо (Костенок, 2016). На нашу думку, либонь чи не єдиним професійно-орієнтованим ключовим поняттям навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» для гуманітарних спеціальностей педагогічних вищих навчальних закладів є поняття «культура безпечної поведінки», адже забезпечення безпечної поведінки у школярів у процесі навчання є очевидним компонентом фахової компетентності всіх без винятку вчителів середньої школи.

На практиці безпека життєдіяльності зведена в ранг культу потреби у безпеці, але студентів-гуманітаріїв мотивувати цим «культом» практично не вдається. Дана ситуація, на думку П. І. Костенок, на стільки загрозлива, що в перспективі можливий коллапс освітньої галузі «Безпека життєдіяльності» (Костенок, 2016). На кону питання відповідності рівня кваліфікації викладачів безпеки життєдіяльності та основ охорони праці займаній посаді, бо вислів Бернарда Шоу: «Хто вміє, той робить; хто не вміє, той вчить інших» починає сприйматися буквально.

Таким чином, тлумачення безпеки в площині парадигми захищеності, згідно з якою фахівець ідентифікує та попереджує небезпеки є неефективним, тому П.І. Костенок пропонує парадигму особистісного розвитку, в якій цілеспрямовано сформовані особистісні якості майбутнього вчителя як активної людини, сприятимуть такій самоорганізації діяльності, за якої більшість небезпек стають неактуальними через відсутність умов для їх прояву (Костенок, 2016). Для нової парадигми характерною ознакою небезпеки стає не загроза здоров'ю і життю, а загроза самоствердженню особистості в соціумі. Парадигма особистісного розвитку спрямовує педагога на відбір і структурування навчального матеріалу з безпеки життєдіяльності для вирішення завдання відповідності майбутній професійній діяльності, актуалізуючи його значущість для студента-гуманітарія та, відповідно, інтерес до навчальної дисципліни.

Відомо, що наративне оповідання - це ефективний засіб формування доступних навчальних текстів. Наратив широко використовується людиною для формування різних життєвих історій, складених за допомогою механізму рефлексії. Звідси слідує, що викладач безпеки життєдіяльності, засвоївши сутність, наприклад, технічних явищ, повинен вміти розробляти наративи про ці явища, в яких відображати власний шлях процесу досягнення розуміння. Є думка, що «...за рахунок дослідження наративів можливо з'ясувати природничо-наукові і технічні тексти та зрозуміти основи будь-якого виду діяльності людини..» (Афанасьєв, 2013: 73). Однак не всі види навчальних матеріалів мають наративні властивості, зокрема висновки та класифікації не є наративними (Афанасьєв, 2013). Під час формування наративу ключовими факторами стають постановка мети та розробка сюжету як темпоральної послідовності подій і фактів. Тому наратив буде мати дидактичну цінність лише за умови адекватного сюжету, в якому актом рефлексії об'єднуються в єдине ціле події для досягнення поставленої мети (Афанасьєв, 2013). На думку О.О. Челнокової, у студентів з'являється інструмент пізнавального контролю над новим навчальним матеріалом (Челнокова, 2019). Перед педагогами ж ставиться завдання створення доступного навчального матеріалу, обговорення оповідальних історій зі студентами, залучивши їх таким чином до педагогічного дискурсу.

Також відомо, що наративи сприяють появі у студента власної позиції щодо змісту навчання, сприймаючи відношення викладача до навчального матеріалу. Послідовності подій у наративах підводять студентів до алгоритму поведінки в аналогічних ситуаціях. Реалізований наратив стає «замиканням герменевтичного кола» перед переходом на більш глибоку ступінь формування особистісного досвіду студентів (Челнокова, 2019: 280). Дж. Брунер, С. Джордан, Дж. Річ стверджують, що інтеграція наративного підходу з феноменологічним аналізом та герменевтикою утворює наративну педагогіку (Казанцева, 2013). У ній використовуються оповідальні історії для активних формах навчання, наприклад, у методі моделювання професійних ситуацій, у ділових іграх; у диспутах і дискусіях, круглих столах тощо (Устюганов, 2019).

Наративність вивчають за допомогою філософського, психологічного і педагогічного підходів (Устюганов, 2019). Філософський підхід полягає у вивченні способів накопичення і передачі особистого досвіду та відповідної системи смислів, а наративність розуміють як принцип структурносмислової побудови наративного тексту (Алещанова, 2006). Наративність дозволяє людині репрезентувати зразки поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Психологічний підхід полягає у вивченні методики формування ціннісно-смислових орієнтацій особистості, сутності особистісних і професійних цінностей та смислів, синхронізації сукупності смислів. Психологічний зміст наративу включає: сюжет оповідальної історії; принципи; цінності; смисли (Брунер, 1986). Смисловий контекст розкривається через розуміння мотивів і значень подій.

Педагогічний підхід полягає у вивченні способів організації досвіду пізнання світу з урахуванням ціннісних ставлень і смислів для утворення логічних ланцюжків зв'язків між сукупністю смислів. Адже «...навчальна дисципліна - це засіб підвищення професійної компетентності. Формування в студента такого відношення до предмету, яке мотивує його та показує переваги оволодіння дисципліною» (Навродська, 2013: 397). «...викладачу необхідно забезпечувати дотримання технологій освітнього процесу, пояснюючи, яким чином студенти можуть справитися з труднощами» (Навродська, 2013: 394).

Коли людина потрапляє в ситуацію загрози прояву потенційної або реальної небезпеки, вона починає діяти на основі суб'єктивного уявлення про небезпеки. У такій ситуації невизначений ступінь ризику, бо відсутні об'єктивні дані для його оцінки, що й вимагає негайного прийняття рішення для забезпечення особистої безпеки та психологічного комфорту. Прикладом негайного прийняття рішення може бути використання вогнегасника для усунення займання. Вогнегасник є технічним пристроєм, тому інформація про нього подається у традиційних формах морфологічних і функціональних описів. Умова для сприйняття технічних описів - наявність у студента основ технічного мислення з компонентами: технічні поняття, технічні образи, технічні дії, а також основ графічної підготовки (креслення як мова техніки). Проте в студентів гуманітарних спеціальностей основи технічного мислення несформовані, тому технічні поняття не сприймаються, не цікаві та не мають професійного спрямування. Наративи про технічні рішення вогнегасників, на нашу думку, будуть мати професійну спрямованість, а також полегшуватимуть сприйняття студентами гуманітарних спеціальностей інформації з області знань про безпеку життєдіяльності. Очевидно, що при наративному підході традиційні морфологічнофункціональні описи вогнегасників втрачають актуальність та виконуватимуть функцію джерела інформації для розробки наративів.

Універсальним видом технічних знань є принципи дії пристроїв, тому доцільно розробляти наративи, в яких просто і доступно пояснюються технічні явища. Не дивлячись на те, що технічні засоби безпеки життєдіяльності мають широку номенклатуру, наприклад, вогнегасники, пожежна сигналізація, заземлення, занулення, громовідвід тощо вони мають функціональну аналогію, в основі якої поняття використання і передачі енергії. Для пошуку функціональної аналогії пропонуємо використати таку узагальнену схему робочої машини: двигун ^ передаточний механізм ^ робочий орган. Її адаптація для будь-якого технічного пристрою, наприклад, вогнегасника матиме такий вигляд: енергія ^ передача енергії ^ технічний ефект. Зокрема енергія стає причиною руху вогнегасної речовини всередині корпусу вогнегасника (передається), а технічним результатом стає струмина вогнегасної речовини, яка вилітає під напором із сопла. Наведена схема дозволить, на нашу думку, дотримуватися загального алгоритму розробки наративів технічного змісту для студентів гуманітарних спеціальностей педагогічних вищих навчальних закладів. Під час розроблення наративів враховують їх структуру, в якій основним компонентами будуть: навчальна мета; базові поняття; уточнюючі деталі; доводи (логічні або причинно-наслідкові); сюжет.