Актуальні проблеми підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів

Бердянськ

ACTUAL PROBLEMS OF PREPARING OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS FOR THE ORGANIZATION OF INTERACTIVE EDUCATIONAL CO-OPERATION OF STUDENTS

The article considers the real state ofpreparing offuture primary school teachers for the organization of interactive educational co-operation of students, highlights its current problems in the system of higher pedagogical education.

It was found that current trends in Ukrainian society require radical changes in the training of a new generation of teachers, including future primary school teachers, where a significant role is given to the formation of competent professionals, who are orient in modern realities and prospects, prepared for life in a constantly changing, competitive, interdependent world. The main tasks of reforming the system of higher pedagogical education in Ukraine are the awareness offuture teachers of the importance of subject-subject relations within the new educational paradigm, built on humanistic and democratic principles, the value basis of which is interactive learning interaction of all participants. They should also be professionally focused on restructuring and updating the content, forms and methods of organizing the educational process in primary school in accordance with the scale of reform in this area.

The made a detailed analysis of the resource provision of training of applicants for the first (bachelor's) level of higher education in the specialty 013 “Primary education”. The advantages and expediency of its use in higher education institutions of Ukraine in the conditions of modernization of the world educational space are highlighted. Emphasis is placed on the importance of implementing in the practice of higher education institutions the basic provisions on the preparation offuture primary school teachers for the organization of interactive educational interaction of students.

In general, the study of the state of preparing offuture primary school teachers for the organization of interactive educational interaction of students allowed to state the need to update this process, which will ensure the formation of appropriate readiness.

Key words: higher pedagogical education, actual problems ofpreparing of future primary school teachers, organization of interactive educational interaction of students, participants in the educational process, resource provision.

Постановка проблеми

Динамічний темп розвитку всіх сфер суспільства, інтеграція до світового освітнього простору зумовлює оновлення змісту вищої педагогічної освіти. В умовах упровадження ідей Концепції «Нова українська школа» освітянська спільнота отримала творчі модернізаційні виклики, за яких видозмінюється місія педагога в контексті європейського професіоналізму зі збереженням кращих українських традицій. Сьогодення вимагає від майбутніх учителів початкової школи високого рівня компетенції, мобільності, здатності до інноваційного мислення, постійної самоосвіти й самовдосконалення, орієнтування в нестандартних ситуаціях та творче самостійне розв'язання їх. Функція сучасного педагога Нової української школи полягає в його вмінні організувати компетентнісне навчання («не знання заради знань, а вміння їх застосовувати в реальному житті, не що ти знаєш, а як ти цим умієш користуватися»), критично мислити, визначати власну позицію, бути орієнтованим на формування ключових і предметних компетентностей на всіх етапах молодших школярів (Концепція «Нова українська школа», 2016).

Сучасні ідеї трансформаційних змін в освіті ХХІ століття акцентують увагу на необхідності впровадження інновацій, спрямованих на формування творчого потенціалу і стимулювання мотивації студентів до саморозвитку. У закладах вищої освіти змінюються функції діяльності викладача (активно впроваджуються інноваційні технології, формується новий тип педагогічного мислення, в основі якого є розвиток конкурентоспроможного фахівця, здатність створювати комфортне студентоцентроване середовище), а також позиції студентів (ініціативність, вибір індивідуальної траєкторії навчання, уміння здійснювати особистісну й професійну рефлексію, умотивованість до самовдосконалення та нових педагогічних досягнень тощо).

Аналіз досліджень

Концептуальні положення щодо вдосконалення та подальшого розвитку вищої педагогічної освіти закладено у сучасних нормативних документах, зокрема законах України «Про освіту» (2017), «Про вищу освіту» (2014), Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2013), Концепції Нової української школи (2016), Концепції розвитку педагогічної освіти (2018), проєкті «Фінська підтримка реформи української школи» (2018), Професійному стандарті «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти» (2018) тощо.

Сучасні наукові розвідки свідчать, що проблему професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів різноаспектно розкрито в наукових дослідженнях (методологічні основи сучасної філософії освіти (В. Андрущенко, О. Базалук, В. Кремень, А. Кузьмінський, В. Луговий, В. Лутай, В. Огнев'юк та ін.); теоретико-практичні засади оновлення вищої педагогічної освіти в умовах євроінтеграції (К. Баханов, І. Богданов, І. Глазкова, О. Гуренко, В. Жигірь, А. Крамаренко, Л. Петухова, І. Соколова, О. Співаковський та ін.); особливості суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії викладачів і студентів (І. Андрощук, А. Бойко, Л. Велитченко, В. Гриньова, Н. Кічук, О. Легун та ін.), зокрема майбутніх учителів початкової школи (В. Бондар, О. Кіліченко, Л. Коваль, О. Ліннік, О. Матвієнко та ін.); реформування початкової освіти на ідеях Концепції Нової української школи (І. Барбашова, Н. Бібік, М. Вашуленко, Я. Кодлюк, О. Онопрієнко, О. Савченко, С. Скворцова, А. Цимбалару та ін.); застосування інтерактивних технологій навчання в освітньому процесі початкової школи (Л. Бєкірова, О. Комар, О. Ліба, І. Осадченко, Н. Павленко, Л. Пироженко, О. Пометун, Н. Руденко, Ю. Руднік та ін.)).

Отже, аналіз основних досліджень і публікацій під кутом зору порушеної проблеми засвідчує необхідність оновлення вищої педагогічної освіти на засадах гуманізації, студентоцентризму, співпраці, педагогіки партнерства, навчальної взаємодії на основі діалогу, що сприятиме налагодженню комфортних суб'єкт-суб'єктних стосунків між усіма учасниками освітнього процесу.

Мета статті полягає у вивченні реального стану підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів та висвітленні перспектив втілення цього процесу у сучасній системі вищої педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу

Результати підготовки майбутніх учителів початкової школи значною мірою задекларовані в Професійному стандарті «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти». Так, у документі, що регламентує нормативну частину змісту педагогічної діяльності вчителя початкової школи, окреслено перелік умінь, які визначають його готовність до організації освітнього процесу в початковій школі, зокрема: складати план-конспект уроку з урахуванням предметної специфіки; відповідно до змісту конкретного уроку та рівня навчальних можливостей учнів добирати форми і методи, які будуть сприяти ефективному засвоєнню ними програмного матеріалу з метою організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; будувати суб'єкт-суб'єктні взаємини в класі на засадах дитиноцентризму, співпраці та ін. (Професійний стандарт, 2018).

Учитель початкових класів має володіти сучасними знаннями, зокрема, інноваційними методичними підходами, сучасними системами, методиками, технологіями навчання, розвитку й виховання молодших школярів; мати досвід застосовування їх на практиці; психолого-педагогічним інструментарієм, уміти застосовувати матеріальні й ідеальні засоби навчання, в тому числі й інтерактивні технології навчання; створювати сприятливі умови для організації міжособистісної взаємодії, успішно співпрацювати з колегами, учнями та їхніми батьками, в команді, групі. Знати механізми міжособистісного сприйняття (стереотипізація, рефлексія), стилі спілкування, характер комунікативних ситуацій і засоби їх вирішення, особливості міжособистісної взаємодії. Будувати партнерську взаємодію на основі морально-етичних та правових норм поведінки. Здатність бути критичним і самокритичним, наполегливим щодо поставлених завдань і взятих зобов'язань (Професійний стандарт, 2018).

У зв'язку із задекларованими в Професійному стандарті «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти» положеннями здобувачі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти мають ефективно та адекватно здійснювати рефлексивні процеси, що сприяє розвитку й саморозвитку учнів, творчому підходу до освітнього процесу початкової школи, оцінювати результати педагогічних впливів та забезпечувати якість освітньої діяльності.

Окрім того, важливим для студентів спеціальності 013 «Початкова освіта» є оволодіння дидактичною та методичною компетентністю.

В основі дидактичної компетентності є здатність майбутнього вчителя (випускника) вирішувати стандартні та проблемні професійні завдання, що виникають в освітній практиці початкової школи, на основі сформованих знань про особливості побудови змісту і процесу навчання молодших школярів, гнучкого володіння методами навчання; спроможність обґрунтовано вибирати прийоми, засоби, технології, форми організації освітнього процесу, адекватні дидактичній ситуації.

Методична компетентність ґрунтується на теоретичній і практичній готовності до проведення уроків за різними навчальними комплектами, що виявляється у сформованості системи дидактико-методичних знань і умінь із окремих розділів та тем курсу, окремих етапів навчання й досвіду їх застосування та наявності емоційно-ціннісного ставлення до діяльності щодо навчання учнів предмета.

У межах дидактико-методичної компетентності виокремимо перелік умінь, формування яких забезпечує готовність майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності, зокрема вміння здійснювати спочатку мікровикладання на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників освітнього процесу, а потім моделювати, проводити й аналізувати уроки в початковій школі, організовуючи інтерактивну навчальну взаємодію на засадах педагогіки партнерства та співпраці.

З метою вивчення реального стану підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів розглянемо ресурсне забезпечення, а саме підручники та посібники, які активно використовують викладачі закладів вищої освіти в процесі фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи. Наприклад, навчальна дисципліна «Дидактика», яка відіграє велику роль у професійному становленні майбутніх педагогів, розпочинає цикл фахових дисциплін, тому вважаємо за доцільне проаналізувати підручники таких авторів, як І. Барбашова, В. Бондар, Я. Кодлюк, О. Савченко та ін.

У підручнику «Дидактика» (2005) автор В. Бондар використовує інноваційну структуру дидактики як навчальної дисципліни і включає у її зміст, крім традиційних, надпредметні знання (метазнання), так необхідні для реалізації нової функції підручника - конструктивно-продуктивної. Дидактика із суто теоретичної, інформаційно-повідомлюючої перетворюється на теоретико-прикладну, виконуючу роль філософії освіти й навчання, методології розроблення методик і технологій навчання. Цінність видання полягає в авторській позиції щодо питань теорії і практики навчання дітей, підготовки вчителя сучасної школи. Вчений зазначає, що олюднення освітнього процесу відбувається не за рахунок знань учителя теорії і технології навчання, а завдяки його оволодінню (Бондар, 2005).

«Дидактика» В. Бондаря - один з перших підручників саме для вчителів початкової школи, де вчений доводить, що для педагога головним є не просто ґрунтовні знання, а володіння технологіями навчання, педагогічною технікою - основою педагогічної майстерності. Відзначаючи фундаментальність праці, на нашу думку, автор не ставив за мету розкрити проблему, пов'язану з формуванням у майбутніх учителів уміння організовувати гуманістичну взаємодію, співпрацю, діалог. Наведені в підручнику приклади мають загальний характер і мало пов'язані з процесом навчання молодших школярів.

У навчальному посібнику «Дидактика» (2011) автор І. Барбашова розкриває важливі питання теорії освіти і навчання. Його метою є забезпечення засвоєння студентами теоретичних основ дидактики, розвиток у майбутніх фахівців критичного педагогічного мислення, виховання професійно значущих рис особистості. Змістове наповнення дає змогу сформувати уявлення про дидактику як галузь педагогічної науки; розкрити культурологічну спрямованість шкільної освіти; ознайомити із сутністю процесу навчання з позиції партнерства всіх його учасників, що здійснюється через аналіз суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладання й учіння; охарактеризувати принципи та правила навчання, які відображають зовнішні та внутрішні його зв'язки і регулюють практичні дії вчителя та учнів; з'ясувати сутність, функції та класифікації методів навчання, види та особливості їх застосування в процесі навчання дидактичних засобів; проаналізувати організаційні форми навчання, характеристику уроку, види навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці, перевірку успішності, специфіку позаурочних форм навчання; дозволяє виявити теоретичні засади провідних технологій навчання (Барбашова, 2011). Не применшуючи важливості проаналізованого навчального посібника, слід зазначити, що авторка не досить уваги приділяє прикладам, які стосуються безпосередньо вдосконалення освітнього процесу в початковій школі. Усе це свідчить про брак відомостей, які мають стати теоретичним підґрунтям для організації дитиноцентрованого навчання, суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

Основне призначення навчально-методичного посібника «Дидактика початкової школи: практичний курс» (2013) за авторством Я. Кодлюк полягає в ознайомленні майбутніх педагогів з теоретичними засадами організації освітнього процесу в школі, зокрема початковій ланці; розкритті особливостей діяльності вчителя та учнів у цьому процесі; поглибленні знань студентів про форми, методи та засоби навчання школярів та формуванні в них загальнонавчальних умінь і навичок, які охоплюють організаційні вміння (організовувати робоче місце, точно виконувати вказівки дорослого, планувати навчальні дії), загальномовленнєві (слухати, відповідати, запитувати, міркувати), загальнопізнавальні (спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати) та контрольно-оцінні (орієнтуватись на зразок, здійснювати самоі взаємоконтроль, висловлювати оцінні судження). Викликають інтерес розроблені автором тестові завдання для перевірки засвоєння студентами знань з проблеми загальнонавчальних умінь і навичок, а також способів їх практичного застосування майбутніми вчителями початкової школи. Однак за наявності всіх позитивних моментів цього видання хотілося б зазначити, що вчена не надає належної уваги вирішенню питання щодо формування в педагогів готовності до організації інтерактивної навчальної взаємодії молодших школярів як у теоретичному, так і практичному аспектах (Кодлюк, 2013).

Особливо зазначаємо сучасність підручника «Дидактика початкової освіти» (2012) О. Савченко, оскільки основною ідеєю його є впровадження особистісно орієнтованого підходу, гуманізація навчання молодших школярів й уміння педагогів створювати сучасне освітнє середовище. Матеріал, дібраний у підручнику, знайомить студентів з інтерактивними технологіями навчання, умовами організації суб'єкт-суб'єктної взаємодії, акцент зроблено на інноваційних формах і методах, зразках побудови уроків. Значну увагу приділено усвідомленню майбутніми вчителями початкової школи особливостей розвитку нового типу педагогічного мислення, центрованого на інтересах учнів. Авторка не лише наводить перелік загальнонавчальних умінь і навичок, відповідно до навчальних програм для початкової школи (організаційні, загальномовленнєві, загальнопізнавальні й контрольно-оцінні), але й пропонує практичні рекомендації з їх формування в освітньому процесі початкової школи. Вчена наголошує на значущості розвитку в молодших школярів ключової компетентності - вміння вчитися (Савченко, 2012).