Сучасний стан використання цифрових засобів для організації дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти: результати опитування 2022

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан використання цифрових засобів для організації дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти: результати опитування 2022

Біікчш Валерій Юхимович

доктор технічних наук, професор, академік НАПН України, директор Інститут цифровізації освіти НАПН України, м. Київ, Україна

Овчарук Оксана Василівна

доктор педагогічних наук, професор, завідувачка відділом Інститут цифровізації освіти НАПН України, м. Київ, Україна

Іванюк Ірина Володимирівна

кандидат педагогічних наук, старша наукова співробітниця Інститут цифровізації освіти НАПН України, м. Київ, Україна

Анотація

Стаття висвітлює сучасний стан використання цифрових засобів для організації дистанційного навчання учнів у закладах загальної середньої освіти в Україні на основі онлайн-опитування педагогічних працівників, проведеного у період з 25 січня по 25 лютого 2022 року Інститутом цифровізації освіти НАПН України. Третій рік поспіль українська система освіти, як і освітні системи інших країн, опинилась перед викликами, пов'язаними з необхідністю інтенсивно провадити дистанційне навчання в закладах освіти з огляду н а карантинні заходи в умовах пандемії COVID-19. В опитуванні 2022 р. взяли участь 54 254 особи різних категорій освітян, зокрема: вчителі та керівники закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО), методисти системи післядипломної педагогічної освіти, практичні психологи закладів освіти. Основні питання анкети, що становили три блоки, стосувались (1) організації дистанційного навчання на практиці, (2) стану готовності до використання цифрових засобів для підготовки та проведення освітніх заходів вчителями ЗЗСО, а також (3) визначення їхніх потреб та можливостей освітніх ресурсів, електронних засобів навчання, що користуються найбільшим попитом. Новизна опитування базується на виокремленні та використанні під час опитування категорій цифрової компетентності вчителя, узгоджених з міжнародними рамками цифрової компетентності громадян, зокрема Рамкою цифрової компетентності DigComp 2.0 та 2.1 (The Digital Competence Framework for Citizens), розробленою європейською спільнотою. Наведено узагальнені дані результатів самооцінювання педагогічними працівниками їх цифрової компетентності. Здійснено порівняння результатів онлайн-опитувань учителів у 2020, 2021 та 2022 роках і виокремлено динаміку використання вчителями цифрових засобів для організації дистанційного навчання. Надано висновки, що сприятимуть практичному використанню результатів опитування органами управління освітою, закладами та установами з підвищення кваліфікації вчителів, закладами загальної середньої освіти, науковими установами та іншими зацікавленими сторонами при організації необхідних заходів, реалізація яких сприятиме успішному використанню ІКТ та здійсненню дистанційного навчання в Україні.

Ключові слова: технології дистанційного навчання; заклади загальної середньої освіти; цифрові засоби; цифрова компетентність; учитель; підвищення кваліфікації вчителів.

THE CURRENT STATE OF THE USE OF DIGITAL TOOLS FOR ORGANIZATION OF DISTANCE LEARNING IN GENERAL SECONDARY EDUCATION INSTITUTIONS: 2022 RESULTS

Valeriy Yu. Bykov

Doctor of Technical Sciences, Professor, Academician of the NAES of Ukraine, Director Institute for Digitalisation of Education of the NAES of Ukraine, Kyiv, Ukraine цифрова компетентність дистанційне навчання

Oksana V. Ovcharuk

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor,

Head of the Comparative Studies Department for Information and Education Innovations Institute for Digitalisation of Education of the NAES of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Iryna V. Ivaniuk

PhD of Pedagogical Sciences,

Senior Research Associate at the Comparative Studies Department for Information and Education Innovations Institute for Digitalisation of Education of the NAES of Ukraine, Kyiv, Ukraine, Kyiv, Ukraine Olga P. Pinchuk

PhD of Pedagogical Sciences, Senior Researcher Deputy Director for Research and Experimental Work

Institute for Digitalisation of Education of the NAES of Ukraine, Kyiv, Ukraine, Kyiv, Ukraine

Victoria O. Galperina

PhD of Philosophical Sciences, Associate Professor at the Department of Social Philosophy,

Philosophy of Education and Educational Policy

National Pedagogical University named after M. P. Dragomanov, Kyiv, Ukraine

Abstract. The article highlights the current state of the use of digital tools for the organization of distance learning of students in general secondary education institutions in Ukraine based on an online survey of teaching staff conducted in the period from January 25 to February 25, 2022 by the Institute of Digitalization of Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine. The Ukrainian education system, like the educational systems of other countries, faced challenges related to the need to intensively conduct distance learning in educational institutions in connection with quarantine measures in the languages of the COVID-19 pandemic. 54,254 people of various categories of educators took part in the survey, including teachers of general secondary education institutions, methodologists of the post-graduate education system, school psychologists and heads of secondary education institutions. The main questions of the questionnaire, which were divided into three blocks, related to the organization of distance learning in practice and the state of readiness of educators to use digital tools for the preparation and conducting of educational activities by teachers of special educational institutions, as well as the determination of their needs and educational resources, electronic learning tools that are used the most by demand. The novelty of the survey is based on the selection and use during the survey of teacher digital competence categories that are consistent with the international framework of digital competence of citizens, in particular the Digital Competence Framework DigComp 2.0 and 2.1, developed by the European community. Summarized data on the results of self-assessment by pedagogical workers of their digital competence are presented. The results of online surveys of teachers in 2020, 2021 and 2022 were compared and the dynamics of teachers' use of digital tools for distance learning was highlighted. Conclusions are provided that will contribute to the practical use of survey results by education management bodies, institutions and institutions for teacher training, general secondary education institutions, scientific institutions and other interested parties in organizing the necessary measures, the implementation of which will contribute to the successful use of ICT and the implementation of distance learning. The purpose of the article is to present the results of an online survey of teachers and other pedagogical workers to all interested parties for practical use in the organization of distance learning in schools.

Keywords: distance learning; institutions of general secondary education; digital means; digital competence; teacher; professional development of teachers.

ВСТУП

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 30 січня 2020 року оголосила надзвичайну ситуацію у сфері охорони здоров'я, що мала міжнародне значення, а 11 березня 2020 року ВООЗ оголосила COVID-19 глобальною пандемією (Сінгал, Всесвітня організація охорони здоров'я, 2020). Глобальні зміни в освіті, викликані пандемією COVID-19, стали однією з найгірших криз в освіті протягом 2019-2022 рр. Більшість країн світу закрили заклади загальної середньої освіти та розробили стратегії подолання викликів пандемії, перейшовши на дистанційні форми навчання. Україна, як і інші країни світу, зазнала значних втрат щодо рівня якості надання освітніх послуг, що викликає занепокоєння та спонукає до дослідження сучасного стану освітніх послуг, до пошуку шляхів подолання прогалин в освіті школярів, виокремлення та здійснення послідовних кроків вирішення актуальних проблем. Ситуація в Україні ускладнилась через російське повномасштабне військове вторгнення у лютому 2022 року та через викликані цими подіями значні втрати шкільної інфраструктури та людського потенціалу.

Спільне дослідження ЮНЕСКО (UNESCO), ЮНІСЕФ (UNICEF) та Світового Банку (the World Bank) виявило факти, що результати оцінювання знань та компетентностей учнів наприкінці 2021 р. свідчать про значні прогалини в математиці та читанні в країнах з високим, середнім і низьким рівнем доходу, що непропорційно впливають на результати навчання учнів серед найбільш маргіналізованих верств населення. Зокрема в дослідженні зазначається, що такі глобальні зміни в освіті, спричинені пандемією COVID-19, не мають аналогів, їх вплив на процес навчання був значним, адже криза зупинила системи освіти в усьому світі, а закриття шкіл торкнулося понад 1,6 мільярда учнів [1, с.5]. Втрати в навчанні були великими й несправедливими: останні оцінки навчання показують, що діти в багатьох країнах пропустили більшість або всю академічну інформацію, яку вони зазвичай отримують у школах [1].

Різні країни, та само й Україна, усвідомили важливість вибору та застосування технологічних рішень, що відповідають потребам учнів і вчителів, та запровадили інноваційні підходи до реалізації дистанційного навчання. Для охоплення якомога більшої кількості учнів навчанням різні країни дійшли до необхідності використання цифрових засобів за допомогою різноманітних методів дистанційного навчання, зокрема онлайн-навчання, освітні радіо- та телевізійні програми та мобільні застосунки на смартфонах, що допомагають розширити доступ до освітніх послуг.

Заклик до огляду актуального стану та оцінки потреб для формування державної політики, що сприятиме високоякісному та справедливому (такому, що забезпечує рівні можливості для здобувачів освіти) дистанційному навчанню міститься в різних освітніх аналітичних матеріалах 2020-2022 рр. Так, ключові висновки зі звіту ПАРЕ «Підтримка навчання в контексті COVID-19» [2], який пропонує освітянам і керівникам відділів управління освітою використовувати під час підготовки для забезпечення якісного навчання за допомогою дистанційних і змішаних моделей наступні рекомендації. Учителі та вихователі мають дотримуватися пріоритету взаємодії та співпраці, проводити регулярне формувальне оцінювання та надавати оперативний зворотний зв'язок учням і батькам. Акцентовано увагу на тому, що стресові фактори збільшують соціально-емоційні потреби учнів, отже, важливо отримувати постійний і надійний зв'язок зі співробітниками школи щодо їх навчання та загального самопочуття. Адміністратори та керівники в освіті повинні проводити систематичний огляд та оцінку потреб. Чого ми досягли і що можна покращити завдяки зусиллям дистанційного навчання? - питання, яке має бути весь час актуальним. Перехід на дистанційне навчання був особистим і професійним викликом для більшості вчителів. Вивчення потреб і активів для дистанційного навчання (needs and assets for distance learning) є необхідним для визначення напрямів та змісту підвищення кваліфікації вчителів, розвитку їх професіоналізму в застосуванні цифрових технологій та систем підтримування навчання, а отже, розвитку національної системи освіти в цілому.

Визначальну роль в організації дистанційного навчання відведено вчителям. Тому при проведенні онлайн-опитування вчителів у січні-лютому 2022 р. важливо було дізнатись, коли і яким чином відбувся так званий злам у ставленні вчителів до цифрових засобів та інформаційно-освітнього середовища; чи змогли заклади післядипломної освіти надати необхідне підвищення кваліфікації вчителям, щоб здійснювати дистанційне навчання та вільно оперувати цифровими інструментами; яким чином криза пандемії вплинула на спроможність вчителів швидко навчатися новому та використовувати засоби ІКТ; що вплинуло на здатність учителів гнучко та швидко адаптуватись до нових викликів і долати кризу та які саме питання залишились невирішеними; яка динаміка змін у цифровому освітньому середовищі та розвитку цифрової компетентності учасників освітнього процесу протягом 2020-2022 рр.

Постановка проблеми. Питання використання дистанційних і змішаних форм навчання в закладах загальної середньої освіти залишається сьогодні у пріоритеті порядку денного в Україні та світі. Досвід впровадження дистанційного навчання, який вчителі та учні набули за період карантинних заходів 2019-2022 років, а також досвід подолання кризових ситуацій свідчить про важливість і необхідність постійного моніторингу стану готовності шкіл та вчителів до цієї діяльності. Як свідчать результати багатьох вітчизняних і міжнародних досліджень, на початку введення карантинних заходів вчителі не були достатньо готовими до використання цифрових засобів, лише частина педагогів змогла вчасно та ефективно налагодити свою віддалену роботу з учнями, створити відповідне середовище навчання та впровадити новітні цифрові технології. Так, за даними досліджень Instituto Peninsula (2021), 83% вчителів не думали про готовність викладати дистанційно, 67% були занепокоєні, 38% відчували втому при підготовці та проведенні дистанційних уроків, лише близько 10% були задоволеними [3].

Пандемія підкреслила необхідність гнучкості в організації дистанційного навчання та виокремила потребу виділення більшої кількості часу для взаємодії між учнями та вчителями. Як зазначають міжнародні джерела, зокрема дослідження Світового Банку реконструкції та розвитку (https://blogs.worldbank.org/education/changing-role-teachers- and-technologies-amidst-covid-19-pandemic-key-findings-cross), через пандемію відбулась зміна ролі вчителів через два вирішальних чинники. По-перше, адаптація звичних педагогічних моделей та створення відповідного освітнього середовища виявились ключовими, оскільки традиційні моделі «очних» занять не передбачають занурення учнів у середовище дистанційного навчання. Незалежно від типу каналу навчання, який використовується (радіо, телебачення, мобільний зв'язок, онлайн-платформи тощо) учителі повинні адаптувати свою практику та проявляти креативність, щоб залучити учнів, оскільки кожне домогосподарство стало класною кімнатою. Найчастіше, на жаль, це відбувається без інформаційно-цифрового середовища, що підтримує навчання. Саме тому в деяких країнах існують канали підтримки родин і вчителів, як, наприклад, у Сьєрра-Леоне, де основним каналом дистанційного навчання є радіо. Так, «жива» безкоштовна телефонна лінія відкрита для учнів, щоб вони могли зателефонувати вчителям із запитаннями та розкладом радіоуроків, а також отримати поради від вчителів, як діти можуть допомагати своїм родинам у щоденних справах. По-друге, пандемія змінила порядок розподілу вчителями свого часу між навчанням, спілкуванням з учнями та розв'язанням адміністративних задач. Наприклад, в Естонії вчителям надали автономію щодо коригування навчальної програми, планів уроків і розподілу часу.

Автори вже кілька років поспіль здійснюють огляд стану використання ІКТ для організації навчання. Зокрема аналітичні матеріали останніх років Використання сучасних інформаційних технологій у освітньому процесі: міжнародні тенденції. Збірник матеріалів (2020) https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/723266 Результати онлайн опитування "Потреби учителів у підвищенні фахового рівня з питань використання цифрових засобів та ІКТ в умовах карантину" (2020) https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/723120 Результати регіонального моніторингу стану впровадження та рівня матеріально-технічного забезпечення ІКТ у закладах загальної середньої освіти, використання цифрових засобів та ІКТ педагогічними працівниками в умовах карантину (2021) https://lib.iitta. gov.ua/id/eprint/729158 Результати онлайн-опитування «Готовність і потреби вчителів щодо використання цифрових засобів та ІКТ в умовах карантину: січень-лютий 2022» аналітичний звіт (2022) https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/730808'^2,3,4 засвідчили значні потреби вчителів та учнів у розробленні нових підходів та методик використання цифрових засобів для організації дистанційного навчання [4]. Педагоги виявили низку проблем, вирішення яких є необхідним для досягнення довгострокових практичних результатів у наданні підтримки учням, батькам та закладам освіти в організації дистанційного навчання, а також для подолання бар'єрів у доступі вчителів до інформації про використанні цифрових засобів дистанційного навчання.

Дослідження 2022 року охопило 54 254 особи різних категорій освітян, в основному - учителів і керівників ЗЗСО, а також методистів системи післядипломної педагогічної освіти. Запитання онлайн-анкети становили три блоки та стосувались організації дистанційного навчання у педагогічній практиці, стану готовності освітян до використання цифрових засобів для підготовки та здійсненні дистанційного навчання, визначення рівня цифрової компетентності учасників опитування. Особливість обраного підходу до анкетування полягає у виваженому та науково обґрунтованому використанні рекомендацій міжнародних організацій у сфері освіти: ОЕСР Education at a Glance (2019) https://doi.org/10.1787/f8d7880d-en, ЮНЕСКО UNESCO Recommendation on Open Science

https://www.coalition-s.org/unesco-recommendation-on-open-science-a-response-from-coalition-s/, Ради Європи Digital Citizenship Education (2022) https://www.coe.int/en/web/digital-citizenship-education/home та міжнародних стандартів та рамкових документів щодо розвитку цифрової компетентності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням питань використання цифрових засобів та ІКТ для організації дистанційного навчання у закладах освіти в Україні присвячені роботи В. Ю. Бикова, О. М. Спіріна, В. В. Олійника, О. Ю. Бурова, О. П. Пінчук, С. Г. Литвинової, М. П. Шишкіної, Т. А. Вакалюк та ін. Науковці визначають загальні підходи до сучасного етапу інформатизації в закладах освіти, звертають увагу на роль педагогів у розбудові цифрового середовища та роблять акцент на необхідності постійного підвищення фахового рівня педагогічних працівників з питань використання ІКТ для організації освітнього процесу [5], [6], [7], [8]. Зазначені автори здійснили вагомий внесок у розвиток теорії інформатизації освіти, розбудову науково-методичного забезпечення використання ІКТ у системі підвищення кваліфікації вчителів, пошук практичних рішень для створення хмаро орієнтованих освітніх середовищ та нових навчальних систем, розроблення цифрових освітніх ресурсів та надання методичної підтримки педагогічним працівникам і вчителям зокрема. Дослідники М. Ю. Кадемія та І. Ю. Шахіна основними шляхами використання інформаційних технологій в освіті вбачають створення інформаційних середовищ закладів освіти, педагогічних програмних продуктів, створення вебсайтів закладів освіти, розробку дистанційних курсів, використання ІКТ в управлінні закладом освіти, створення електронних бібліотек, медіатек та ін. [9].

Одним із перших емпіричних досліджень, що набуло широкого розголосу в міжнародній академічній спільноті, було дослідження факторів, які сприяють виснаженню вчителів через COVID-19 [10]. Автори дослідили «сфери занепокоєння»: занепокоєння, пов'язане з COVID-19, занепокоєння щодо вимог до навчання, спілкування з батьками та адміністративної підтримки. Важливо відзначити, що не було помічено різниці у вигоранні вчителів залежно від етнічної приналежності, місця проживання, багаторічного досвіду викладання та типу навчання. Учителі стикаються з новими вимогами та демонструють високий рівень стресу через нові навчальні вимоги та хвилювання через поточний стан освіти та пандемію. Автор підкреслює, що результати зрозумілі, а вчителі потребують підтримки: навчальної, технологічної та емоційної. Дослідник зосереджується на необхідності чіткої комунікації та протоколах, щоб допомогти вчителям почуватися в безпеці у школах під час цього спалаху, пропонує проводити для вчителів день психічного здоров'я, підтримувати спілкування вчителів з батьками, забезпечувати сприятливе середовище «навколо навчання», щоб зняти хвилювання і тривогу. Техніко-технологічні складники діяльності вчителів не розглядалися.

У зарубіжній науково-дослідній літературі (Н. Даббаг, Б. Баннан-Рітланд) дослідниками виокремлено навчальні стратегії, що найбільше сприяють використанню ІКТ під час освітнього процесу в інформаційно-цифровому навчальному середовищі серед яких: пряма інструкція (англ., direct instruction), спільне навчання (англ., collaborative learning), конструктивістсько-орієнтовані стратегії (англ., constructivist- based strategies), навчання через відкриття (англ., discovery learning). Ці стратегії є відносно новими поняттями для вітчизняної науки про освіту та педагогічної практики. Вони відображають основні підходи та практичні дії з боку педагога, учителя стосовно учнів і мають великий потенціал для використання в освітньому процесі ЗЗСО, потребують ґрунтовних подальших досліджень [11].

В оглядовій статті 2020 року [13], присвяченій можливостям онлайн освіти, автори закликають розрізняти онлайн навчання та екстрене дистанційне навчання, піддають сумніву успішність процесу переходу університетів до онлайн освіти, оскільки ці процеси відбуваються за відсутності належного планування, дизайну та розробки онлайн

У 2020 році питання ефективної онлайн освіти чи цифрової трансформації університетів стали другорядними. Увага зосередилась на використанні платформ дистанційного навчання в надзвичайних ситуаціях. Через цифрову трансформацію навчальної діяльності під час цієї пандемії підвищилась актуальність надання ефективних послуг викладачам, студентам та іншим зацікавленим сторонам через цифрову бібліотеку. Проте відразу стало помітно, що студентам і викладачам із низькою цифровою компетентністю важко оптимально використовувати цифрові освітні ресурси. Студенти та викладачі з низьким рівнем цифрової компетенції можуть відставати в онлайн навчанні. Автори рекомендували розробляти інструменти екстреної оцінки дистанційного навчання для отримання більш повної інформації про виклики, з якими стикаються студенти та викладачі.

Виключну потребу в цифровій компетентності вчителя (teacher digital competence - TDC) зазначають іспанські дослідники у [14]. Ця стаття - є частиною дослідницького проєкту, заснованого на розробці платформ самооцінювання та цифрової підготовки вчителів. З одного боку, процес самооцінювання є важливим для усвідомлення своїх можливостей, недоліків, потреб. З іншого, навчальна платформа дозволяє вийти за рамки діагностики, полегшуючи подолання цифрових прогалин, централізуючи інформацію та спрощуючи її пошук, надаючи ресурси, адаптовані до кожної потреби. Цифрові навчальні ресурси платформи було оцінено користувачами шляхом напівструктурованих глибинних інтерв'ю, що дало можливість сформулювати рекомендації щодо подібних платформ: можливість мати асинхронні та відкриті ресурси для самонавчання; специфіка пошукової системи для пошуку курсів за різними галузями знань, а також структура за рівнями складності; можливість мати систему оцінки ресурсів або рекомендацій; видимість платформи для адекватного доступу до навчальних ресурсів; можливість взаємодії з іншими користувачами, що дозволяє вчителям обмінюватися знаннями та пропонувати цікаві теми для навчання.

Використовуючи дані з 3419 заповнених анкет під час онлайн-опитування румунських учителів, проведеного на початку глобального карантину в березні 2020 року, дослідники [15] визначили два показники цифрових компетентностей: самооцінка навичок роботи з мультимедіа та онлайн (Self-Assessed Multimedia and Online Skills Score - SMOS) і самооцінка навичок цифрового офісу (Self-Assessed Digital Office Skills Score - SDOS), які були залежними змінними. З'ясовано, що оцінки за обома показниками зменшувалися з віком респондентів. Було відзначено позитивний вплив попереднього відвідування тренінгів щодо формування навичок онлайн-викладання, а також наявність ІКТ та інформатики як навчальних предметів. Підтверджено гіпотези: молодші вчителі більш впевнені у своїх навичках ІКТ незалежно від будь-яких інших характеристик; учителі міських шкіл мають вищі цифрові навички; учителі, які переважно працюють у сферах STEM, зокрема в обчислювальній техніці та інформатиці, оцінюють свої навички ІКТ більш позитивно, ніж інші вчителі (в інших предметних галузях). На нашу думку, формулювання таких гіпотез є дещо тривіальним, проте визначення і дослідження рівня сформованості цифрової компетентності за показниками SMOS, SDOS заслуговує на увагу.

Цікавим у [15] є виявлена висока самооцінку DOS, яку демонстрували переважно вчителі-жінки, тоді як MOS учителі сприймали як «чоловічу» сферу. Залишилося не з'ясованим, чи цей помітний контраст відображає реальні навички чи є побічним продуктом гендерних стереотипів, що впливають на самооцінку. Наприклад, у [16] презентовано результати дослідження рівня цифрової компетентності вчителів загальноосвітніх шкіл різних галузей знань під час глобальної пандемії COVID -19 у Галицькій автономній громаді (Галіза, Іспанія) та отримано дані, що дозволяють зробити висновок, чи існує зв'язок між окремими такими змінними, як вік, стать, ступінь, досвід роботи та рівнем володіння цифровою компетентністю. Різні, отримані авторами дослідження результати свідчать про те, що рівень знань і використання цифрових медіа та інструментів учителями є низьким. Проте немає суттєвих відмінностей залежно від проаналізованих змінних. Дослідниками запропоновано створювати конкретні плани безперервної освіти для вдосконалення цифрової компетентності вчителів середньої школи з урахуванням лише їх індивідуальних особливостей.

Метою нашого дослідження стало здійснення аналізу сучасного стану використання цифрових засобів учителями закладів загальної середньої освіти в Україні для організації та здійснення дистанційного та змішаного навчання в умовах карантину, спричиненого пандемією COVID-19, визначення шляхів та технологій забезпечення та підтримки освітнього процесу.

1. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Опитування проводилось відділом компаративістики інформаційно-освітніх інновацій Інституту цифровізації освіти Національної академії педагогічних наук України шляхом онлайн-анкетування. Дослідження тривало з 10.01.2022 по 10.06.2022. Збір емпіричних даних відбувався з 25.01.2022 по 25.02.2022. Онлайн-опитування мало на меті реалізацію таких завдань: виявлення громадської думки педагогічних працівників ЗЗСО щодо проблем і потреб, що виникають під час дистанційного та змішаного навчання в умовах карантину; визначення ступеня готовності педагогічних працівників використовувати онлайн-інструменти та онлайн-ресурси під час дистанційного та змішаного навчання в умовах карантину; порівняння результатів опитування 2022 р. щодо використання онлайн-засобів та онлайн-ресурсів з результатами опитування навесні 2021 року; визначення рівня цифрової компетентності педагогічних працівників шляхом самооцінювання на основі «Рамки цифрової компетентності для громадян»; формулювання висновків, які можуть бути використані зацікавленими сторонами на основі оцінки стану ситуації, що склалась під час карантину та з початком воєнного стану в Україні.

В онлайн-анкетуванні взяли участь педагогічні працівники всіх областей України, що на період організації опитування були підконтрольними уряду України, а саме: Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та м. Києва. Тож географічно охоплено схід, захід, південь, північ і центр України.

Використано кількісний метод дослідження. Для онлайн-опитування педагогічних працівників використовувалась онлайн-анкета, створена за допомогою Google workspace for education.

Змістова частина анкети розроблена на основі анкети, що застосовувалась під час другого опитування 2021 року щодо потреб учителів та інших категорій освітян у здійсненні дистанційного навчання та підвищенні фахового рівня під час запровадження карантину, пов'язаного з поширенням в Україні вірусу COVID-19. Зміни стосувались того, що дослідники зробили закритими питання, що стосувались основних перешкод, з якими стикались педагогічні працівники під час здійснення дистанційного та змішаного навчання в умовах карантину. У закритих питаннях містився перелік варіантів

Блок «Цифрова компетентність учителя» уточнено та подано на основі документів «Рамка цифрової компетентності для громадян» та Рамка цифрової компетентності для освітян (DigComp 2.1: Digital Competence Framework for Citizens, DigCompEdu). Рамка цифрової компетентності передбачає такі рівні: базовий користувач, незалежний користувач, професійний користувач. Вона окреслює п'ять сфер цієї компетентності: інформація та цифрова грамотність, комунікація та співробітництво, створення цифрового контенту, безпека, вирішення проблем. Цей блок питань призначено для самооцінювання рівня цифрової компетентності педагогічних працівників під час даного дослідження.

Для проведення онлайн-опитування педагогічних працівників використано випадковий тип вибірки. Під час опитування педагогічних працівників 54 254 респонденти заповнили онлайн-форму анкети, серед них: 49 016 жінок і 4 891 чоловіків. Заповнення форми відбувалось виключно за власним бажанням. Анкета була оприлюднена на сайтах ІЦО НАПН України, сайті Президії НАПН України, через список розсилки закладів післядипломної педагогічної освіти, через соціальну мережу Фейсбук (Facebook). Усі учасники дослідження були поінформовані щодо цілей опитування. Опитування було анонімним.

Аналіз та інтерпретація кількісних даних поводились з використанням методів описової та математичної статистики, результати подані у вигляді діаграм та їх інтерпретацій, що скомпоновані за відповідними тематичними блоками. Під час опрацювання результатів опитування авторами було враховано обмеження та фактори, що могли вплинути на його результати. 24 лютого 2022 року почалась повномасштабна війна через вторгнення РФ на територію України, що зупинило збір даних серед респондентів.