Соціальна реабілітація дітей з обмеженими можливостями фізичного здоров’я в умовах позашкільної освіти

3.2 Технології соціально-реабілітаційної роботи з дітьми з функціональними обмеженнями

Перед тим як визначити технології реабілітації дітей з функціональними обмеженнями необхідно визначити основні завдання соціально-реабілітаційної діяльності, одними з яких є:

- реадаптація дитини у суспільстві;

- правовий захист дітей з функціональними обмеженнями;

- відновлення структури ігрової та навчальної діяльності;

- реконструкція соціального статусу сім'ї, колективі, суспільстві, що залежить від найближчого мікросередовища, але й у взаємодії самого підлітка і його оточення;

- Відновлення навичок спілкування та необхідного рівня освіти, тобто оволодіння відповідним категоріальним апаратом [15].

Як засвідчує практика в межах одного міста може існувати декілька реабілітаційних моделей соціальних служб. Наприклад централізована модель створюється в невеликих містах, районних центрах, де вона є єдиною і виконує багато функцій. А ось профільна модель міської служби соціальної реабілітації створюється у великих містах, особливістю якої є те, що така установа вузької профільної спрямованості, які вирішують окремі завдання.

Сенс діяльності реабілітаційного центру включає такі напрями і форми роботи, як діагностика і корекція стану здоров'я пропаганда здорового способу життя, збір інформації та класифікація категорії дітей та підлітків які потребують допомоги соціальних працівників, педагогів, психологів, медиків, управлінсько-координаційна робота між медико-соціальними інститутами. Процес соціальної реабілітації слід будувати так, щоб кожний крок у розвитку дитини, її функціонуванні був опосередкований навчанням і вихованням, які здійснюються відповідно до природно-соціологічних і соціально-психологічних закономірностей розвитку особистості. [13, с. 159]

Головна ціль діяльності реабілітаційної служби є надання дітям і підліткам кваліфікованої медичної, соціально-правової, психологічної допомоги, а також формування максимально ефективної, повної та швидкої соціальної адаптації. Також основну мету соціальнореабілітаційної роботи пов'язують з забезпеченням соціального, інтелектуального і фізичного розвитку дитини, яка має порушення, і досягненням максимального успіху в розкритті потенціалу дитини для навчання. Інша важлива мета відбиває її превентивну спрямованість в аспекті попередження вторинних дефектів у дітей з порушенням розвитку. Вторинні дефекти виникають або після невдалої спроби впоратися з прогресуючими первинними дефектами в медичній, терапевтичній або навчаючій дії, або в результаті спотворення взаємовідносин між дитиною і сім'єю.

Програма реабілітації - це чіткий план, схема спільних дій батьків і спеціалістів по розвитку здібностей дитини, її оздоровлення, соціальної адаптації (наприклад професійної орієнтації). Заходи обов'язково повинні охоплювати й інших членів сімї. Це може стосуватися освіти для батьків, психологічної підтримки сім'ї, допомоги сім'ї в організації відпочинку, відновлення сил.

Модель соціальної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями передбачає подолання труднощів у розвитку, засвоєння соціальних та побутових навичок, реалізацію потенціалу дитини, інтегруватися у шкільний колектив, колосальна праця з батьками дитини, налаштувати їх на підтримку дитини та допомогу у всіх починаннях та максимально сприяти її інтеграції у суспільство

На кожен період програми ставиться мета, яка включає ряд завдань, оскільки потрібно працювати в кількох напрямах, підключаючи до процесу реабілітації різних спеціалістів. Саме складена програма соціальної реабілітації передбачає комплексне і систематичне виконання поставлених цілей, сприяння покращенню загального становища дитини та досягнення позитивного результату. Також соціально реабілітаційна робота з дитиною з функціональними обмеженнями передбачає моніторинг подій які відбуваються у житті дитини, контроль ситуації спеціалістами, при потребі видозмінюється складена програма, коригується.

Ефективність реабілітації залежить від компетентності і бажання допомогти команди спеціалістів, участі батьків та близьких, бажання самої дитини реабілітуватися. Важливим також є те, що батьки, дитина та команда спеціалістів(соціальний працівник, психолог, педагог, медик) мають працювати у команді, у них усіх спільна ціль, яку вони мають досягнути, для покращення життєдіяльності дитини слід також їй надавати право голосу.

Мета соціально-педагогічної роботи з батьками дітей з особливими потребами - підвищення рівня їхньої адаптації до життєвих умов, ускладнених інвалідністю дитини. У етичному кодексі спеціалістів із соціальної роботи України визначені принципи роботи соціального педагога з батьками дітей з функціональними обмеженнями (див. додаток А)

3.3 Механізм впровадження моделі реабілітація дітей з функціональними обмеженнями

Модель реабілітації дитини з функціональними обмеженнями реалізовується наступним чином: шляхом проведення різноманітних заходів педагогічної, психологічної, фізичної та соціальної реабілітації, які включають в себе психологічну допомогу, технічне забезпечення навчання, інформаційне забезпечення, професійну підготовку педагогів, ефективну роботу соціальних служб та інші складові.

Соціальна реабілітація передбачає повну інтеграцію людини з особливими потребами у суспільство, відновлення соціального статусу, а також здатності до самостійного сімейно-побутового життя та соціальнопобутової адаптації. На соціальну реабілітацію дитини з функціональними обмеженнями впливає оточення дитини, а саме те як її сприймають однолітки, друзі, вчителі та батьки. Дитина має відчувати не лише співчуття до себе, а й любов, підтримку, розуміння від оточуючих.

Долати життєві труднощі та ефективно проходити процес реабілітації дитині з функціональними обмеженнями та її батькам допомагають соціальні служби. Такі установи надають весь спектр соціальних послуг громадянам які перебувають у складних життєвих обставинах, до яких беззаперечно належать діти з функціональними обмеженнями, тому що перш за все для них це є стресом.

Педагогічна реабілітація передбачає активну участь дитини з особливими потребами, активізацію внутрішніх сил для саморозвитку. Для її забезпечення необхідна професійна підготовка педагогів, відповідне інформаційне та технічне забезпечення навчання.

Фізична реабілітація передбачає застосування фізичних вправ та природних факторів у комплексному процесі відновлення здоров'я та покращення фізичного стану дитини з лікувальною та профілактичною метою. Проводиться фізична реабілітація у навчально-реабілітаційному центрі або ж вдома у клієнта. Масаж, лікувальна фізкультура, фізіотерапія вважаються засобами фізичної реабілітації.

Психологічна реабілітація має на меті відновлення психічних та фізичних сил в дитини, яка перенесла певне захворювання. Шляхом психологічної реабілітації дитині допомагають сприйняти себе такою як є, радіти життю, рости та розвиватися, прагнути до чогось та бути у майбутньому соціально активною особистістю.

Висновки

Отже, обмеження життєдіяльності особи виражається в повній або частковій втраті ними здатності здійснювати самообслуговування, пересування, орієнтацію, спілкування, контроль, а також займатися трудовою діяльністю. Людина з функціональними обмеженням потребує особливої уваги, захисту та допомоги.

В залежності від того, з якою саме категорією клієнтів працює соціальний працівник, виділяють найголовнішу функцію змісту його діяльності. Загалом у соціально-педагогічній роботі з людьми з особливими потребами соціальний працівник може виконувати такі функції: соціальної адаптації, реабілітації, консультування, профілактики.

Основним завданням соціальної роботи з дітьми з функціональними обмеженнями є об'єднання зусиль як державних органів, так і суспільних ініціатив, волонтерів, батьків, родичів, друзів, педагогів для найбільш повного задоволення потреб даної категорії населення й інтеграції дітей з функціональними обмеженнями у суспільство.

Значним мінусом у роботі з даною категорією населення є, те що проблема ще недостатньою вивчена та те, що їх матеріальне забезпечення, соціальний та моральний захист на надзвичайно низькому рівні. Колосальну роль на людей, зокрема дітей, з особливими потребами відіграє суспільство у цілому, а саме не сприйняття їх як повноцінних індивідів. Важливу роль відіграють провідні спеціалісти різноманітних соціальних служб, як і на державному так і місцевих рівнях. Вони мають працювати не лише у сфері консультування та профілактики, а й сприяти зміні суспільної позиції стосовно людей з особливими потребами.

До початку етимологія слова «реабілітація» це відновлення чи компенсація. То її суттю є поглиблення розуміння проблеми, прийняття 21 заходів і розробки програми раннього виявлення, оцінки й лікування дефектів, активізація адаптивних ресурсів сім'ї. Що дає дитині можливість відчути себе такою як і всі. Технології реабілітації дітей з обмеженими можливостями включають в себе діагностику і корекцію стану здоров'я дитини, сприяння швидкій соціальній адаптації дитини, профілактика вторинних порушень, реалізацію внутрішнього потенціалу дитини та інше. Важливим аспектом реабілітаційного періоду є моніторинг усіх подій, що відбуваються в житті дитини та в її оточенні.

Описана мною раніше модель соціальної реабілітації дитини з функціональними обмеженнями передбачає комплексний підхід для повної реабілітації дитини, який включає і соціальну, психологічну, фізичну і педагогічну реабілітації. Саме завдяки такій моделі можна швидко, ефективно, якісно провести реабілітацію, врахувавши усі причини, чинники, потенціал дитини.

Список використаної літератури

1. Декларация о Правах инвалидов. Міжнародний документ від 09.12.1975 №995117

2. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»: станом на 06.10.2005 р. // Верховна Рада України: Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во, - 2012. - С. 2.

3. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україн» і.-К.: Сфера, 1998.- 23с. 23

4. Акатов Л.И. Соціальна реабілітація дітей із обмеженими можливостями здоров'я / М., 2004. -125 с.

5. Доскин В.А. Функціональні константи дитячого організму: Довідник. М: Медицина 1997. 203 с.

6. Вернер Д. Реабілітація дітей-інвалідів. М.- 1995. -372 с.

7. Іван Бех. Гуманізація спеціальної освіти аномальних дітей як соціально-педагогічна проблема. // Дефектологія. - 1996. - №1 - с.19-23.

8. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи / А.Й. Капська. - К.: Центр учбової літератури, 2000. -372 с.

9. Журнал «Незалежний аудитор» [Електронний ресурс].

10. Отношение к инвалидам [Електронний ресурс].

11. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. Вищ. навч. закл.] / О.В. Безпалько - К.: Центр учбової літератури, 2009.-208 с.

12. Журнал «Незалежний аудитор» [Електронний ресурс].

13. Національна доповідь про становище інвалідів в Україні [Електронний ресурс].

14. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: посібник / А.Й. Капська. - Київ.:УДЦССМ, 2001.- 220с

15. Інвалідність як соціальна проблема сучасного українського суспільства (Н.М. Комарова, Р.Я. Левін, О.В. Вакуленко) // Український соціум. - 2003.-№1(2).- С. 38-45

16. Турчінська В.Є. Про організацію соціально-психологічної підтримки розумово відсталих. // Інвалід і суспільство: проблеми інтеграції. - К., 1995, с.23-25.

17. Пантелеева Т.С. Экономические основы социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. / Т.С. Пантелеева, Г.А. Червякова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 160 с.

18. Вернер Д. Реабілітація дітей-інвалідів. М.- 1995. -372с.

19. Актуальні питання соціології, психології та соціальної роботи/ [Електронний ресурс].

20. Закони Верховної Ради України / [Електронний ресурс].

21. Бондар В., Л. Одинченко, Є. Постовойтов. Благодійна діяльність як передумова розвитку суспільної допомоги дітям з психофізичними вадами. // Дефектологія. - 2001. - №4. - с.48-52.

22. Зотова А.М. Интеграция ребёнка-инвалида в среду здоровых сверстников как метод социальной адаптации. // Дефектология. - 2004. - №6 - с.21-25.

Додаток А

Принципи роботи соціального педагога з батьками дітей з функціональними обмеженнями

- принцип партнерства і співпраці - передбачає організацію суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між соціальним педагогом і батьками дитини з особливими потребами з урахуванням двобічності процесу соціально-педагогічної роботи з сім'єю;

- принцип рівності - забезпечує однакову доступність послуг всім, хто звернувся по допомогу;

- принцип добровільності і свободи вибору - полягає у визнанні права і спроможності клієнта самостійно обирати той чи інший шлях у вирішенні власних проблем;

- принцип толерантності - полягає у поважному, терпимому ставленні соціального педагога до будь-якого клієнта, незалежно від його поведінки, статусу, переконань тощо;

- принцип професійної компетентності та відповідальності - передбачає високий рівень професійної діяльності соціального педагога з постійним самовдосконаленням та почуття відповідальності за свої дії

Размещено на allbest.ru