Особливості підготовки магістрів-сходознавців в Університеті Яна Казимира у Львові

Таблиця 2

Іспити категорії А, складені магістрами-сходознавцями

Категорія іспитів під латинською літерою B передбачала на вибір студента одну з трьох груп іспитів. І якщо порядок проходження іспитів у межах категорії A не був важливим, то в категорії B іспит 6 завжди мав бути останнім (вважався підсумковим) [Rozporz?dzenie Ministra W.R.O.P. z dnia 17 wrzesnia 1927 r.... 1927, 431].

У міністерському розпорядженні від 17 вересня 1927 р. вказано, що до групи “а” (“мовна група”) належали усний іспит “Елементи загального мовознавства” (фігурував під номером 6), так званий письмовий під наглядом та усний іспит “Обраний спеціальний напрям мовознавчих питань, пов'язаний з обраною студентом головною мовою” (7), а також усний іспит “Поглиблені знання літератури головною мовою” (8) [Rozporz?dzenie Ministra W.R.O.P. z dnia 17 wrzesnia 1927 r.... 1927, 431]. У Львівському університеті ці іспити складав М. Левіцький: іспит B.a.7 стосувався монгольської мови, B.a.8 - літератури цією мовою (екзаменатор В. Котвич), а іспит B.a.6 у документах фігурує без уточнень - як “Елементи загального мовознавства” (екзаменатори В. Котвич і Є. Курилович). Проте наголосимо, що іспит B.a.6 М. Левіцький складав письмово та усно [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1013].

Іспити категорії B для студентів, які обрали групу “b” (“група історії літератури”), були такі: 6. “Поглиблені знання історії літератури головною східною мовою” (письмовий під наглядом та усний іспит); 7. “Поглиблені знання літератури додатковою та спорідненими мовами” (усний іспит); 8. “Політична та культурна історія країн чи народів, мови яких вивчаються” (усний іспит) [Rozporz?dzenie Ministra W.R.O.P. z dnia 17 wrzesnia 1927 r.... 1927, 431]. У Львівському університеті маємо приклади складання цих іспитів майбутніми арабістами, гебраїстами та індологами.

Л. Ґутман як доктор складав лише два іспити (звільнений від іспиту B.b.7), І. Шенкер та Ю. Бер - усі три. Їхні іспити B.b.7 стосувалися арабської (І. Шенкер) та гебрейської (Ю. Бер) літератури. Позаяк ці іспити складали вже після смерті З. Смоґожевського, екзаменатором під час обох виступав А. Клявек. Іспити B.b.8 і B.b.6 трьох зазначених магістрантів відбулися на різних хронологічних етапах, що вплинуло на особи екзаменаторів. Л. Ґутман як іспит B.b.8 складав політичну та культурну історію семітського Сходу (екзаменатор З. Смоґожевський), Ю. Бер - арабських і гебрейських країн та народів, І. Шенкер - Палестини (екзаменатор в обох - А. Клявек). Іспит B.b.6 для Л. Ґутмана та Ю. Бера стосувався поглиблених знань історії арабської літератури, проте екзаменатором у першого був лише З. Смоґожевський (очевидно, з огляду на докторський статус Л. Ґутмана), у другого - А. Клявек і С. Стасяк. Натомість І. Шенкер як іспит B.b.6 складав перед А. Клявеком і К. Хилінським поглиблені знання історії гебрейської літератури [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 104, 549, 1944].

Учні-літературознавці С. Стасяка для іспиту B.b.7 обирали літературу Авести (М. Одерфельд), історію перської літератури (Е. Ґрубер) та історію арабської літератури (А. Кунст). Перші два іспити приймав сам С. Стасяк, третій - А. Клявек. Іспити з політичної та культурної історії (B.b.8, екзаменатор С. Стасяк) у цих студентів обмежувалися теренами Індії та Ірану (М. Одерфельд), Індостану (в документах також фігурують Індія та Персія) (Е. Ґрубер), Індії та Аравії (А. Кунст). Іспити B.b.6 у всіх трьох студентів стосувалися історії індійської літератури (в документах Е. Ґрубер вжито термін “література гінді”). Проте якщо у випадку М. Одерфельд натрапляємо саме на таку предметну сферу підсумкового іспиту, то в документах Е. Ґрубер та А. Кунста вона розширена на історію філософії. М. Одерфельд та Е. Ґрубер складали іспит B.b.6 перед комісією у складі С. Стасяка і В. Котвича, А. Кунст - С. Стасяка та А. Клявека [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 517, 967, 1297].

Група “с” (“група історії”) передбачала складання таких іспитів категорії B: 6. “Поглиблені знання політичної історії країн чи народів, мови яких вивчаються, з оглядом історичної географії” (письмовий під наглядом та усний іспит); 7. “Поглиблені знання культурної історії з особливим оглядом релігійних і філософських питань” (письмовий під наглядом та усний іспит); 8. “Географія та історична етнографія відповідних теренів” (усний іспит) [Rozporz?dzenie MinisКЛa W.R.O.P. z dnia 17 wrzesma 1927 r.... 1927, 431].

Від усіх іспитів категорії В на підставі складеного докторського іспиту з арабської та гебрейсько-арамейської філології з найвищим результатом був звільнений Н. Кудеш; М. Штайнер не складав іспит B.c.8, а Ф. Махальського з огляду на складений докторський іспит з арабської та перської філології (результат “достатньо”) рада гуманітарного факультету звільнила від іспиту B.c.6 [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 953, 1186, 1998].

М. Штайнер, Я. Барух, Я. Клінґер, Я. Зальц, Ф. Махальський, А. Квеллер складали іспити категорії B перед З. Смоґожевським чи комісією зазвичай у складі цього професора й А. Клявека (Я. Клінґер остаточний іспит - перед З. Смоґожевським і Є. Куриловичем). Після смерті З. Смоґожевського підсумковий іспит з поглиблених знань політичної історії країн і народів Близького Сходу (мусульманських країн) з оглядом історичної географії, як засвідчує документація А. Вороновича, могла приймати комісія у складі А. Клявека та С. Стасяка. Натомість часткові іспити категорії B, які складав цей студент, - В. Котвич і С. Стасяк (B.c.7) чи сам В. Котвич (B.c.8). Загалом, окреслення проблематики іспитів категорії В, які складали усі згадані магістранти, відбувалося завдяки різним маркерам: географічним (широким - “Близький Схід”, вужчим - “арабські країни”), лінгвістичним та етнічним (“семітський Схід”, “семітський світ”, “країни та народи арабського і єврейського світу”, “арабські країни”), релігійним (“мусульманський світ”). Подекуди на основі порівняння назв іспитів у різних типах документів спостерігаємо за зміною (розширенням або звуженням) предметної сфери іспитів: Близький Схід - семітський світ - арабські країни; Близький Схід - мусульманський світ - арабські країни. У контексті зазначеного варто звернути увагу на вибіркові іспити Р Ґюнсберґ і Г. Бухмана. Обоє складали іспит B.c.7, присвячений суто Палестині, іспит В.с.8 - Палестині й арабським країнам (екзаменатор А. Клявек). Членами комісії під час підсумкового іспиту в обох були А. Клявек і К. Хилінський, проте Р Ґюнсберґ обрала політичну історію Палестини й Аравії з оглядом історичної географії, а назва іспиту В.с.6 Г. Бухмана звучала відмінно від міністерських приписів - “Гебраїстика” [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 78, 203, 316, 557, 690, 796, 828, 1186, 1998].

Іспити категорії В, які складали сходознавці-тюркологи - учні В. Котвича, окреслювалися по-різному. Зокрема, усі три іспити Р Здзенського були присвячені Туреччині (екзаменатор В. Котвич, під час підсумкового іспиту - разом з Є. Куриловичем). Предметна сфера іспитів B.c.6-B.c.8 С. Александровича окреслена за допомогою термінів “мусульманські країни та народи” чи “країни мусульманського Сходу”. Схожа ситуація була з іспитами Є. Завалинського: іспит B.c.7 у джерелах уточнено формулюваннями “мусульманські країни” чи “мусульманські країни та народи”, а назви іспитів B.c.6 і B.c.8 подано без конкретних маркерів. Часткові іспити в С. Александровича та Є. Завалинського приймав В. Котвич, підсумкові - разом зі С. Стасяком [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 15, 678, 707].

Предметну сферу іспитів B.c.7 та B.c.8 для В. Франца уточнено терміном “Середня Азія” (приймав В. Котвич), хоча в документах зустрічаємо й формулювання “монгольська культурна історія”. Натомість у назві підсумкового іспиту цього студента чітко фігурувала Монголія (екзаменатори В. Котвич і С. Стасяк). Р Вільбах складала іспити B.c.6-B.c.8, присвячені монголам і тюркам (монгольським і тюркським землям). Іспити B.c.7 і B.c.8 у неї приймали два екзаменатори - В. Котвич і З. Смоґожевський, а підсумковий іспит, що відбувався вже після смерті З. Смоґожевського, - В. Котвич і С. Стасяк. Іспити категорії В, які складав Л. Скужак, стосувалися Індії (екзаменатор С. Стасяк, під час підсумкового іспиту - разом з В. Котвичем) [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 276, 1595, 1785].

У таблиці 3 наводимо інформацію про дати складання магістрантами-сходознавцями Університету Яна Казимира у Львові іспитів категорії B та їхні результати [дані за: ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 15, 23, 78, 104, 203, 276, 316, 517, 549, 557, 678, 690, 707, 796, 828, 953, 967, 1013, 1185, 1186, 1297, 1595, 1785, 1944, 1998; оп. 7, спр. 2153, 2189, 2215].

Таблиця 3

Іспити категорії В, складені магістрами-сходознавцями

Для іспиту B.6 особливе значення мав обраний студентом так званий спеціальний напрям. Магістрант вказував його в заяві до екзаменаційної комісії, зголошуючись до підсумкового іспиту. Саме в межах цього напряму члени комісії ставили кандидату на здобуття магістерського ступеня питання. Заяви студентів-сходознавців до екзаменаційної комісії зі зголошенням до підсумкового іспиту та протоколи його перебігу дають змогу встановити, які спеціальні напрями обирали для іспиту В.6 майбутні магістри філософії в галузі орієнталістичних наук та на які питання під час його письмової частини відповідали. Цей матеріал, окрім усього іншого, вказує, що подекуди під терміном “філологія” за традицією надалі могли розуміти комплексні студії (зокрема, й проблематику історичного спрямування).

У документації М. Штайнера (належав до групи історії) для окреслення спеціального напряму сходознавчих студій вжито термін “арабсько-гебрейсько-арамейський”. Представник групи історії літератури Л. Гутман обрав ним історію ісламу. Н. Кудеш та Ф. Махальський не вказували спеціального напряму, позаяк не складали іспиту B.c.6. Троє інших молодих дослідників - Я. Барух, Я. Клінґер та Я. Зальц - ілюструють притаманну магістрантам З. Смоґожевського тенденцію окреслювати спеціальний напрям групою, до якої належали (у цьому разі - історична група). Під час письмового складника підсумкового іспиту 18 червня 1930 р. ці студенти дістали від З. Смоґожевського і Є. Куриловича питання “Причини падіння Арабського халіфату”. Семітський напрям історичної групи (за протоколом підсумкового іспиту) або політичну історію країн і народів арабського та єврейського світу (згідно із заявою до екзаменаційної комісії з проханням про допуск до іспиту) як спеціальний напрям обрав студент групи історії А. Квеллер. Під час письмової частини підсумкового іспиту 26 червня 1931 р. він дістав від членів комісії З. Смоґожевського та А. Клявека питання “Головні центри розвитку мусульманської культури” [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 78, 549, 690, 796, 953, 828, 1186, 1998].

Відомості про інших магістрів наводимо в таблиці 4 (принцип розміщення матеріалу - за близькістю сфер спеціального напряму, відтак - екзаменаційних питань, а також за тотожністю екзаменаційних комісій) [укладено за: ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 15, 104, 203, 276, 316, 517, 557, 678, 707, 967, 1013, 1297, 1595, 1785, 1944].

категорії A, й вона мала бути дотичною до групи екзаменів категорії B. У результаті ця наукова праця мала б засвідчити, що студент володіє достатніми знаннями східної мови та відповідних джерел, а також уміє їх використовувати: під час підсумкового іспиту екзаменатори мали провести зі студентом дискусію на тему його дослідження та проконтролювати загальні знання з обраного напряму сходознавства [Rozporz?dzenie MinistraW.R.O.P. z dnia 17 wrzesnia 1927 r.... 1927, 431].

Наявні джерела дають змогу проаналізувати тематичний спектр магістерських робіт студентів-сходознавців Львівського університету. Наперед зазначимо, що в Університеті Яна Казимира у Львові в межах магістерської системи з орієнталістичних наук практикою (за невеликими винятками) було написання лише одного відгуку на студентське дослідження (для порівняння: магістерські роботи з етнології зазвичай оцінювали два рецензенти). Фактичний керівник розвідки (професор, у науковому підрозділі якого студент працював) був водночас її рецензентом і головним референтом під час дискусії. Після неї, задля об'єктивності, оцінку за магістерську роботу визначали колегіально два члени екзаменаційної комісії. Наголосимо, що всі остаточні оцінки за магістерські роботи студентів-сходознавців Львівського університету збігаються з оцінками, які зазначили рецензенти у своїх відгуках.

Таблиця 4

Характеристика письмової частини підсумкового іспиту

Більшість магістрантів З. Смоґожевського належали до групи історії, а теми їхніх досліджень, виконаних у семінарі Близького Сходу під керівництвом цього професора (включаючи зараховані як магістерські докторські роботи М. Штайнера, Ф. Махальського та Н. Кудеша), були спрямовані на висвітлення політичної історії середньовічного Сходу або постаті пророка Мохамеда: “Завоювання Персії за Омара” (“Podboj Persji za Omara”) Я. Зальца, “Правління халіфа Османа” (“Rzqdy halifa Otmana”) М. Штайнера, “Правління Османа” (“Rzqdy Otmana” Я. Клінґера, “Правління Муавії (перший період)” (“Rzqdy Mu'awiji (okres pierwszyy”) Я. Баруха, “Поява династії Фатимідів” (“Powstanie dynastji Fatymid&w''Ўў) Н. Кудеша, “Знаки пророцтва Мохамеда” (“Znamiona proroctwa Muhammeda”) Ф. Махальського Магістерські роботи

Окремий параграф розпорядження від 17 вересня 1927 р. стосувався магістерської роботи. Її тему студент міг отримати лише після складання усіх іспитів, “Ставлення Мохамеда до євреїв” (“StosunekMuhammeda do Рюyddw”) А. Квеллера. Вирізнялася лише тема зарахованої докторської роботи (виконана також у семінарі під керівництвом З. Смоґожевського) представника групи історії літератури Л. Ґутмана - «Розвиток поняття “бити” у семітських мовах» («Rozwdj pojqcia “bic” w j?zykach semickich»). Рецензетом усіх зазначених магістерських робіт був З. Смоґожевський. Наголосимо, що він зазвичай не заповнював бланки для відгуків розгорнутим текстом, а лише вказував оцінки: Я. Барух - “достатньо”, Я. Клінґер - “добре”, Я. Зальц - “достатньо” (усі три відгуки датовано 18 червня 1930 р.), А. Квеллер - “добре” (відгук від 26 червня 1931 р.). Під час остаточних іспитів З. Смоґожевський виступав головним референтом магістерських робіт, а після захисту їхні тексти залишилися в підрозділі під його керівництвом. Зараховані докторські роботи, згідно з магістерськими дипломами, були оцінені так: Л. Ґутман і М. Штайнер - “дуже добрий результат”, Н. Кудеш - “добрий результат”, Ф. Махальський - “задовільний результат” [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 78, 18, 18 зв., 20, 21 зв.; 549, 12 зв.; 690, 18-19, 20 зв.; 796, 11-12, 13 зв.; 828, 21-21 зв., 25, 26 зв.; 953, 14 зв.; 1186, 14 зв.; 1998, 14 зв.].

Магістранти А. Клявека також належали переважно до групи історії. Навіть тематика магістерської роботи представника групи історії літератури І. Шенкера - “Чужоземні культи в Біблії” (“Obce kulty w Biblji” - мала відчутний історичний аспект. Тож цю роботу рецензували два професори: А. Клявек, у семінарі Близького Сходу якого дослідження було виконане (відгук від 23 листопада 1933 р., оцінка “добре”), та професор стародавньої історії К. Хилінський (відгук від 5 грудня 1933 р., лише із зазначенням згоди з оцінкою головного рецензента). А. Клявек указував, що в роботі наведено імена різних неюдейських богів, згаданих у Старому Завіті, зроблено спробу з'ясувати їхню етимологію. Професор зазначав, що студент сумлінно опрацював літературу та в деяких місцях розвідки подав дуже цікаві авторські думки, проте певні твердження І. Шенкера зі сфери етимології вважав сумнівними. Під час підсумкового іспиту А. Клявек виступав головним референтом роботи І. Шенкера, а текст розвідки після захисту залишився в інституті стародавньої історії під керівництвом К. Хилінського [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1944, 1112 зв., 16 зв. - 17].

Теми, обрані магістрантами А. Клявека з групи історії, належали до різних напрямів історичних студій: “Мандри ізраїльтян Синайським півостровом” (“W?drowki Izraelitow po polwyspie Synajskim”) Р Ґюнсберґ, “Клинописний алфавіт з Рас-Шамри” (“Alfabet klinowy z Ras-Samra”) Г. Бухмана, “Ляхм (м'ясо) в Корані та збірниках старих традиціоналістів у Старому Завіті” (“Lahm (mi¶¬so) w Koranie i zbiorach starszych tradycjonistow oraz Starym Testamiencie” А. Вороновича.

Роботи Р. Ґюнсберґ і Г. Бухмана були виконані водночас у семінарі Близького Сходу А. Клявека та інституті (закладі) стародавньої історії К. Хилінського, що засвідчує тісні зв'язки сходознавства та стародавньої історії в галузі дослідження давніх періодів історії Близького Сходу. Магістерську роботу Р Ґюнсберґ оцінював А. Клявек (результат “дуже добре”). В архівній справі студентки є також бланк із темою роботи в галузі історії “Мандри ізраїльтян Синайським півостровом” та підписом К. Хилінського як екзаменатора, проте текст відгуку цей професор не написав. Натомість А. Клявек у своєму відгуку від 16 червня 1933 р. зазначав, що кандидатка опрацювала значну кількість літератури, розглянула найновіші дослідження з теми та з-поміж різноманітних гіпотез вибрала найточнішу, відповідно її обґрунтувавши. Перед майбутньою публікацією дослідження А. Клявек радив Р. Ґюнсберґ виправити низку незначних недоліків. Додамо: Р. Ґюнсберґ працювала над здобуттям одразу двох дипломів магістра філософії - у галузі орієнталістичних наук та в галузі історії. Обидва підсумкові іспити відбулися в червні 1933 р. Під час першого референтом магістерської роботи Р. Ґюнсберґ був А. Клявек, під час другого (спеціальний напрям - стародавня історія) - К. Хилінський. Тож текст магістерського дослідження залишився в підрозділі під керівництвом професора стародавньої історії [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 557, 1, 11-12, 18, 18 зв., 21 зв., 22 зв.].

Рукопис магістерської роботи Г. Бухмана після захисту також залишився в закладі стародавньої історії. Рецензент (а під час іспиту - референт) дослідження А. Клявек у своєму відгуку від 12 червня 1934 р. зазначив, що глиняні таблички з клинописними текстами, знайдені під час розкопок пагорба Рас-Шамра (роботи археологів розпочалися наприкінці 1920-х років), проливають чимало світла на історію Сирії. Професор наголошував, що деякі таблички неможливо докладно відчитати. Саме на них і звернув найбільшу увагу магістрант, дійшовши частково інших висновків, аніж дослідник Рас-Шамри, професор Університету в Галле Ганс Бауер (1878-1937). У результаті А. Клявек оцінив роботу Г. Бухмана на “дуже добре”. Професор також вказував, що частину магістерської розвідки було оформлено для публікації у виданні “Przegl^d Historyczny” [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 203, 8, 8 зв., 11 ].

Що стосується роботи А. Вороновича, який закінчував вищі студії уже після смерті свого вчителя З. Смоґожевського, то А. Клявек як її рецензент у відгуку від 18 червня 1932 р. писав, що кандидат на здобуття магістерського ступеня назагал засвідчив своє знання арабської мови та літератури, проаналізував окремі місця з Корану, проте, на жаль, не дослідив походження норм, пов'язаних з м'ясом, і досить слабко залучив інформацію зі Старого Завіту. Тож професор оцінив розвідку на “достатньо”. Під час остаточного іспиту саме А. Клявек виступав головним референтом роботи А. Вороновича, а після захисту її рукопис залишився в очоленому ним семінарі орієнталістичного інституту, який на той час ще діяв [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 316, 14-15].

Магістерська робота представника групи історії літератури Ю. Бера “Приписи про чистоту перед молитвою в ісламі” (“Przepisy. o czystosci przed modlitwq w Islamie”), яку оцінював А. Клявек, була виконана під час навчання цього студента у Варшавському університеті, під керівництвом М. Шорра. У своєму відгуку А. Клявек писав, що Ю. Бер порівняв норми ісламу про чистоту перед молитвою з відповідними приписами, яких дотримувались євреї. Як недолік роботи він зазначив те, що магістрант не розглянув еволюції досліджуваних приписів, а також не опрацював літературу, у якій пояснено аналогічні біблійні звичаї. А. Клявек виступав головним референтом магістерської роботи Ю. Бера під час підсумкового іспиту, проте текст розвідки залишився в закладі індійської філології та культури під керівництвом С. Стасяка (нагадаємо, що після 1933 р. А. Клявек не керував окремим науковим підрозділом, а збірки близькосхідної тематики увійшли до підрозділу, який очолив С. Стасяк) [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 104, 10, 10 зв., 12].

Проблематика робіт магістрантів С. Стасяка, які належали до групи історії літератури, була такою: “Бхаса як драматург” (“Bhasa, jako dramaturge) М. Одерфельд, “Природа у Калідаси” (“Przyroda u Kalidasy'”) А. Кунста, “Шакунтала в новоіндійській літературі” (“Sakuntala w nowoindyjskiej literaturze”Ўў) Е. Ґрубер. Тема, яку під керівництвом С. Стасяка досліджував представник групи історії Л. Скужак, - “Мандрівні аскети в Дхармашастрах” (“Asceci wgdrowni w Dharmasastrach”), - також була зорієнтована на аналіз давніх індійських текстів. С. Стасяк виступав рецензентом усіх зазначених розвідок: дослідження М. Одерфельд було оцінене на “добре” (відгук від 20 червня 1932 р.), решта - на “дуже добре” (відгуки на роботи А. Кунста та Л. Скужака від 15 червня 1933 р., Е. Ґрубер - від 19 червня того ж року). Під час підсумкових іспитів С. Стасяк був референтом усіх чотирьох магістерських робіт (після захистів їхні рукописи залишилися в очоленому ним підрозділі). У текстах відгуків професор робив акцент на позитивах студентських досліджень. Зокрема, робота М. Одерфельд, за його твердженням, була виконана на основі аналізу текстів на санскриті та засвідчила, що її авторка добре знає цю мову і досить критично ставиться до історіографії. А. Кунст зробив якісний переклад ліричної поеми видатного індійського поета IV-V ст. Калідаси “Хмара-вістун” (“Meghaduta”) та фрагментів творів “Історія роду Раґху” (“Raghuvamca”) і “Шакунтала” (“Sakuntala”) й піддав отриманий матеріал естетичному аналізу, завдяки чому дійшов важливих для висвітлення творчості поета висновків; спробував відшукати спільні риси в інтерпретації природи в індійській та грецькій поезії. Е. Ґрубер дослідила варіанти легенди про Шакунталу в дуже широкому комплексі творів індійської літератури (тому предметна сфера дослідження набагато ширша, ніж відображено в його назві), зробила місцями досконалий переклад одного епізоду “Магабгарати” в новоіндійській редакції Ґокуль Ната. Л. Скужак засвідчив своє критичне ставлення до джерел, вміння застосовувати наукові методи, а також віру у власні сили для висунення авторських гіпотез (зроблені ним висновки були оригінальними та добре обґрунтованими); окремо професор відзначив опертий на джерела розділ про походження мандрівних аскетів, у якому йшлося і про їхній побут [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 517, 14, 14 зв., 16; спр. 967, 9, 9 зв., 12 зв., 13; спр. 1297, 11, 11 зв., 14; спр. 1595, 19-21].

В. Котвич був водночас рецензентом і референтом усіх робіт своїх магістрантів, а рукописи розвідок залишалися в підрозділі під його керівництвом. Унікальним за тематикою було дослідження з алтаїстики “Множина в алтайських мовах” (“Liczba mnoga w j¶¬zykach attajskich”) авторства представника мовної групи М. Левіцького. У відгуку від 25 червня 1931 р. (оцінка “дуже добре”) В. Котвич зазначив, що воно засвідчило глибокі знання наукової літератури та опрацювання предмета: М. Левіцький уперше зіставив результати досліджень багатьох попередників, відтак уклав іменники множини з алтайських мов у цілість та зробив низку оригінальних висновків. Тиші магістерські праці вихованців В. Котвича були історичної тематики - представляли різні напрями історії (історія релігії, політична історія) та хронологічні періоди (Середньовіччя, Ранній новий час), а також дві галузі сходознавства - монголістику і тюркологію [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 15, 13; спр. 276, 10; спр. 678, 17; спр. 707, 11; спр. 1013, 18, 18 зв., 21; спр. 1785, 8].

Монголістичними дослідженнями були “Шаманські божества монголів” (“B6stwa szamanskie Mongol&w'”) В. Франца (відгук від 25 червня 1932 р.) та “Історія предків Темучина та його молодості на основі Юань-чао бі-ши” (“Dzieje przodk&w Temucina i jego mlodosc napodstawie Juan-caopi sf”) Р Вільбах (відгук від 10 червня 1933 р.). За словами В. Котвича, В. Франц добре опрацював доступний йому матеріал і на його основі здійснив самостійний аналіз особливостей шаманства на теренах Монголії (оцінка “добре”), а Р. Вільбах зробила переклад давнього монгольського тексту (мова йшла про написану в ХІТІ ст. невідомим автором так звану “Таємну історію монголів”, китайською - “Юань-чао бі-ші”), що став головним джерелом її дослідження, проте не використала усю необхідну історіографію проблеми (оцінка “достатньо”) [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 276, 13, 13 зв. ; 1785, 10, 10 зв.].

Тюркологічні праці магістрантів В. Котвича стосувалися політичної історії XVII ст. і мали низку спільних рис - опертя на власний переклад турецького джерела та його аналіз крізь призму порівнянь з європейськими джерелами. Зокрема, розвідка “Події 1058 року гіджри (або 1648 р.) в Туреччині” (“Wypadki z roku 1058 hidiry (czyli 1648 r) w Turcji”) Р Здзенського була написана на основі його перекладу фрагмента праці історика Мустафи Наїми про 1058 р. гіджри (тобто 16481649 р.) - переломний для історії Туреччини передусім через смерть султана Тбрагіма І. Водночас на основі доступних джерел магістрант проаналізував тогочасний стан Османської імперії в порівнянні з країнами Європи. Основою для магістерської роботи С. Александровича “Фрагмент історії Криму на основі Евлії Челебі” (“Fragment dziejow Krymu na podstawie Ewlija Czelebi'ego'”) став його переклад уривка з праці Евлії Челебі про похід хана Мехмеда IV Ґерая на північ у 1665 р. Магістрант висвітлив зазначену подію і за європейськими джерелами. Є. Завалинський для свого магістерського дослідження “Облога Азова 1695 р. у світлі тогочасних подій” (“Obl^zenie Azowa 1695 r w swietle wspotczesych wypadkdw'”) переклав опис облоги Азова московськими військами в 1695 р. з праці османського історика Сілагдара Фіндіклілі Мехмеда Аґи, зробивши до нього опертий на європейські джерела ґрунтовний коментар. Отже, за словами В. Котвича, студенти засвідчили знання турецької мови та вміння працювати з історичними джерелами. Магістерські роботи С. Александровича та Є. Завалинського професор оцінив на “дуже добре” (відгуки відповідно від 30 травня і 3 червня 1933 р.), Р Здзенського - на “добре” (відгук від 22 червня 1934 р.) [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 15, 8, 8 зв. ; спр. 678, 1, 11, 11 зв., 16, 17; спр. 707, 9, 9 зв., 12.зв.].

Висновки

Впровадження магістерської системи зі сходознавства в університетах Польської Республіки збіглося в часі зі змінами в напрямі “Орієнталістика” в Університеті Яна Казимира у Львові. На 1927 р. його чільними представниками були викладачі-сходознавці, які пов'язали своє життя зі Львовом лише в 1920-х роках, - З. Смоґожевський, А. Клявек, С. Стасяк, В. Котвич. Тож розгортання їхньої викладацької діяльності у Львівському університеті відбувалося синхронно з утвердженням у ньому системи підготовки магістра філософії в галузі орієнталістичних наук, що зумовило формування кількісно незначного (на червень 1939 р. - 25 осіб), проте потужного за якісними показниками кола молодих дослідників, вибір фаху яких був свідомим та обміркованим.

Магістерська система передбачала складання восьми іспитів (сім - сходознавчого спрямування, восьмий - з філософії) та написання магістерської роботи. Іспити категорії А (обов'язкові) підсумовували комплексну підготовку сходознавця (опанування мовознавства, історії літератури, історії, етнографії та географії, філософії, релігієзнавства тощо), натомість іспити категорії В - працю в межах однієї з трьох вужчих спеціалізацій (груп): мовної (представник М. Левіцький), історії літератури (її представниками стали принаймні шість магістрів) чи історії (щонайменше 6 магістрів). Істориками були більшість учнів З. Смоґожевського, А. Клявека та В. Котвича, істориками літератури - С. Стасяка.

Практичні заняття (зокрема, семінари) та підготовка магістерських робіт відбивають теоретико-методологічні позиції професорів-сходознавців Університету Яна Казимира у Львові. Студентів вони скеровували на переклад текстів - наукових чи художніх (мали бути основними джерелами магістерських розвідок), опрацювання історіографії, застування різноманітних дослідницьких методів, зокрема порівняльного.

Результати аналізу обраних студентами іспитів (зокрема і їхньої прив'язки до певних східних мов, теренів чи народів) та особливостей магістерських робіт дають підстави стверджувати, що магістри-сходознавці, включно з докторами філософії, які здобували нижчий ступінь, стали основою для формування у Львівському університеті чотирьох наукових середовищ:

1) школи З. Смоґожевського (М. Штайнер, Я. Барух, Я. Клінґер, Я. Зальц, Н. Кудеш, які спеціалізувалися з політичної історії, Ф. Махальський, А. Квеллер, А. Воронович, певною мірою Ю. Бер - з історії ісламу та релігієзнавства, Л. Ґутман - з філологічної проблематики);

2) школи А. Клявека - К. Хилінського, що засвідчує тісні зв'язки між сходознавством і стародавньою історією (представники - дослідники стародавнього Близького Сходу Р Ґюнсберґ, Г. Бухман, І. Шенкер);

3) школи С. Стасяка (дослідники історії індійської літератури М. Одерфельд, A. Кунст, Е. Ґрубер та історик-індолог Л. Скужак);

4) школи В. Котвича (мовознавець-алтаїст М. Левіцький, історики-монголісти B. Франц і Р Вільбах, історики-тюркологи С. Александрович, Є. Завалинський, Р. Здзенський).

Проте жодне з цих наукових середовищ не було замкненим. Магістерська система сприяла поєднанню під час підготовки студента декількох галузей сходознавства, наприклад арабістики та гебраїстики, арабістики та іраністики, іраністики та індології, монголістики та тюркології, тюркології та арабістики тощо.

На жаль, у ДАЛО нами не виявлено справи Е. Розенфельд, а також справи Р. Альтшюлер, матеріали якої відображають здобуття цією студенткою магістерського ступеня в галузі орієнталістичних наук (віднайдена справа стосується ступеня з німецької філології) [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 23]. Зважаючи на це, під час подальшого теоретичного опрацювання фактичного матеріалу постаті Е. Розенфельд і Р Альтшюлер не враховано.

2 Т. Левіцький склав магістерські іспити з описової граматики гебрейської мови (А.2, 2 травня 929 р., екзаменатор А. Клявек), загальної історії арабської літератури та загальної історії гебрейської літератури (А.4, весняна сесія 930/93, екзаменатори відповідно З. Смоґожевський та А. Клявек), головних засад філософських наук (А.5, 2 червня 930 р., екзаменатор К. Твардовський). З усіх іспитів майбутній професор Яґеллонського університету дістав оцінку “добре” [ДАЛО, ф. 26, оп. 7, спр. 253, 3, 10; спр. 289, 7, 8, 11 ]. У 93 р. Т. Левіцький здобув ступінь доктора філософії [Encyclopedia 2014, 29]. Можливо, це спинило його спроби здобути нижчий науковий ступінь. Одна з імовірних причин - він бачив себе передусім науковцем, а не вчителем.

3 Студент третього року навчання гуманітарного факультету О. Пріцак 6 червня 1939 р. склав три усні іспити: з описової граматики турецько-османської мови (А.1), загального нарису географії, етнографії та історії Туреччини й Аравії (А.3), загальної історії турецької та арабської літератури (А.4). Усі іспити приймав В. Котвич, який відповіді О. Пріцака оцінив якнайвище. Результат “дуже добре” 9 червня 1939 р. студент дістав і від А. Клявека за усний іспит з описової граматики арабської мови (А.2) [ДАЛО, ф. 26, оп. 7, спр. 2429, 21-24].

4 Тема магістерської роботи Ф. Махальського, виконаної під керівництвом професора історії польської літератури Юліуша Кляйнера для здобуття ступеня магістра філософії в галузі польської філології, також мала стосунок до сходознавства - “Орієнталізм у творчості Антонія Лянґе” (“Orjentalizm w twdrczosci Antoniego Langego”). Перед підсумковим іспитом цю розвідку оцінювали два професори-полоністи - Ю. Кляйнер (8 травня 1932 р.) та Вільгельм Брухнальський (14 травня). Обидва поставили оцінку “добре” Рукопис роботи залишився в підрозділі під керівництвом Ю. Кляйнера, а 1937 р. праця була опублікована [ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1185, 6,10,11,11 зв., 13,13 зв., 15 зв., 16; Hahn 1938].

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО), ф. 26, оп. 2, спр. 15 (Александрович Стефан Мустафа: справа про закінчення університету), 1931-1933, 15 арк.

2. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 23 (Альтшюлер-Штарк Рівка: справа про закінчення університету), 1929-1933, 9 арк.

3. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 78 (Барух Якуб: справа про закінчення університету), 19281930, 15 арк.

4. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 104 (Бер Юзеф: справа про закінчення університету), 19301935, 17 арк.

5. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 203 (Бухман Герш: справа про закінчення університету), 19311934, 14 арк.

6. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 276 (Вільбах Ребека: справа про закінчення університету), 1929-1933, 15 арк.

7. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 316 (Воронович Алі: справа про закінчення університету), 1932, 16 арк.

8. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 517 (Ґрубер Ева: справа про закінчення університету), 19321933, 16 арк.

9. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 549 (Ґутман Леон: справа про закінчення університету), 1929, 12 арк.

10. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 557 (Ґюнсберґ Рифка: справа про закінчення університету), 1933, 22 арк.

11. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 678 (Завалинський Євген Мар'ян: справа про закінчення університету), 1931-1933, 18 арк.

12. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 690 (Зальц Якуб Лейб: справа про закінчення університету), 1928-1930, 20 арк.

13. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 707 (Здзенський Роман Максим: справа про закінчення університету), 1933-1938, 13 арк.

14. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 796 (Квеллер Абрагам Нагум (Нугім): справа про закінчення університету), 1929-1931, 17 арк.

15. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 828 (Клінґер Ян Антоній: справа про закінчення університету), 1928-1930, 28 арк.

16. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 953 (Кудеш Натан: справа про закінчення університету), 19281931, 18 арк.

17. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 967 (Кунст Арнольд: справа про закінчення університету), 1933-1936, 13 арк.

18. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1013 (Левіцький Мар'ян Тадеуш: справа про закінчення університету), 1928-1931, 21 арк.

19. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1185 (Махальський Францішек: справа про закінчення університету), 1931-1932, 16 арк.

20. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1186 (Махальський Францішек: справа про закінчення університету), 1928-1931, 14 арк.

21. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1297 (Одерфельд Меланія: справа про закінчення університету), 1928-1932, арк. 1-15.

22. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1595 (Скужак Людвік Ян: справа про закінчення університету, 1933, 22 арк.

23. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1785 (Франц Віктор Мар'ян Владислав: справа про закінчення університету), 1929-1932, 11 арк.

24. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1944 (Шенкер Іцак Освальд: справа про закінчення університету), 1931-1934, 17 арк.

25. ДАЛО, ф. 26, оп. 2, спр. 1998 (Штайнер Мойжеш Якуб: справа про закінчення університету), 1928-1929, 16 арк.

26. ДАЛО, ф. 26, оп. 7, спр. 2153 (Протоколи екзаменаційної комісії гуманітарного факультету: магістерські іспити в галузі орієнталістичних наук), 1929, 32 арк.

27. ДАЛО, ф. 26, оп. 7, спр. 2189 (Протоколи екзаменаційної комісії гуманітарного факультету: магістерські іспити в галузі орієнталістичних наук), 1930, 14 арк.

28. ДАЛО, ф. 26, оп. 7, спр. 2215 (Протоколи екзаменаційної комісії гуманітарного факультету: магістерські іспити в галузі орієнталістичних наук), 1931-1932, 21 арк.

29. ДАЛО, ф. 26, оп. 7, спр. 2429 (Протоколи екзаменаційної комісії гуманітарного факультету: магістерські іспити в галузях філософських наук та орієнталістичних наук), 19381939, 27 арк.

30. ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 1383 (Книга обліку дипломів магістра філософії, гуманітарний факультет), 1927-1932, 148 арк.

31. ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 1384 (Книга обліку дипломів магістра філософії, гуманітарний факультет), 1932-1936, [б. п.].

32. ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 1385 (Книга обліку дипломів магістра філософії, гуманітарний факультет), 1936-1939, 92 арк.

33. Okolnik Ministerstwa Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego z dnia 2 kwietnia roku do rad Wydzialow filozoficznych, humanistycznych i matematyczno-przyrodniczych Uniwersytetow w sprawie wprowadzenia w zycie rozporz?dzen o egzaminach magisterskich // Dziennik Urz^dowy Ministerstwa Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa, 1926, No. 8, Poz. 83.

34. Rozporzdzenie Ministra Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego z dnia 17 wrzesnia r. w sprawie programu studjow i egzaminow w zakresie nauk orjentalistycznych na stopien magistra filozofji // Dziennik Urz?dowy Ministerstwa Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa, 1927, No. 12, Poz. 193.

35. Rozporzdzenie Ministra Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego z dnia 26 listopada 1925 roku w sprawie egzaminow magisterskich na wydzialach filozoficznych (humanistycznych i matematyczno-przyrodniczych) Uniwersytetow // Dziennik Urzdowy Ministerstwa Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa, 1926, No. 8, Poz. 65.

36. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow na rok akademicki 19241925. Lwow, 1924.

37. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow na rok akademicki 19251926. Lwow, 1925.

38. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow na rok akademicki 19261927. Lwow, 1926.

39. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow na rok akademicki 19271928. Lwow, 1927.

40. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow na rok akademicki 19281929. Lwow, 1928.

41. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow na rok akademicki 19291930. Lwow, 1929.

42. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow na rok akademicki 19301931. Lwow, 1930.

43. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow na rok akademicki 19311932 i sklad Uniwersytetu w latach akademickich 1930/31 i 1931/32. Lwow, 1931.

44. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykladow oraz sklad Uniwersytetu w roku akad. 1932/33. Lwow, 1932.

45. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykladow na rok akad. 1933/34. Lwow, 1933.

46. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykladow na rok akad. 1934/35. Lwow, 1934.

47. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykladow na rok akad. 1935/36. Lwow, 1935

48. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykladow w roku akademickim 1936/37. Lwow, 1936.

49. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykladow w roku akademickim 1937/38. Lwow, 1937.

50. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykladow w roku akademickim 1938/39. Lwow, 1938.

51. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykladow w roku akademickim 1939/40. Lwow, 1939.

52. Ustawa z dnia 13 lipca 1920 r. o szkolach akademickich // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa, 1920, No. 72, Poz. 494.

Література

1. Козицький А. Львівська орієнталістика кінця XIX - першої третини XX ст. // Наукові записки університету “Острозька академія”. Історичні науки. Вип. 2. Острог, 2002.

2. Козицький А. Владислав Котвіч та його сходознавчі студії // Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія “Історія”, 2007a, № 20. DOI: 10.24919/2312-2595.20.172099 Козицький А. Стефан Стасяк та його сходознавчі дослідження // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія “Історія та географія”. Вип. 27. Харків, 2007b.

3. Козицький А. Історія Стародавнього Сходу у Львівському університеті міжвоєнного періоду // Східний світ, 2010a, № 1.

4. Козицький А. Львівські сходознавці першої третини ХХ століття // Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 45. Львів, 2010b.

5. Козицький А. Польське орієнталістичне товариство (1922-1939 рр.) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Спецвипуск. Львів, 2017.

6. Козицький А. Анджей Ґавронський (1885-1927): визначний поліглот та організатор сходознавчих студій у Львівському університеті // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. Вип. 19-20. Львів, 2018-2019. DOI: 10.30970/fhi.2019.1920.2361

7. Кочубей Ю. Слово про Омеляна Пріцака // Східний світ, 1999, № 1-2.

8. Лисий Ю., Тарнавський Р. Мережа наукових підрозділів філологічно-історичного та філологічного спрямувань гуманітарного факультету університету Яна Казимира у Львові (1924-1939): структура та працівники // Народознавчі зошити, 2021, № 3. DOI 10.15407/ nz2021.03.606

9. Полотнюк Я. Сходознавство у Львівському університеті // Східний світ, 1993, № 2. Радивилов Д. А. Ибадитские рукописи ЛНУ им. И. Франко: сборник ас-Сийар а^-^уманиййа // Polyphonia Orientis. До ювілею В. С. Рибалкіна. Київ, 2013.

10. Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліографічний словник / Упоряд.: Е. Г. Циганкова, Ю. М. Кочубей, О. Д. Василюк; редкол.: Л. В. Матвєєва (голов. ред.) та ін. Київ,...