Принципи і способи культивування майбутнім педагогом психічного оздоровлення і національно значущої дії у воєнний час

Размещено на http://www.allbest.ru

Принципи і способи культивування майбутнім педагогом психічного оздоровлення і національно значущої дії у воєнний час

Олександр Кучерявий

Анотація

У статті актуалізуються і розкриваються результати розв'язання сформульованої проблеми науково-методичного забезпечення синтезу психічного оздоровлення майбутнього педагога з його активною саморозвивальною в особистісно-професійному плані й громадянсько-патріотичною діяльністю в умовах боротьби українського народу з російськими загарбниками.

Проаналізовано складники теоретичної платформи обраної проблеми, чільне місце серед яких займають наукові положення щодо: зниження особистістю ступеня власної психічної напруги, виходу нею зі стресового стану; методів самонавіювання і особливостей їх застосування людиною в оздоровчих цілях; психологічного механізму установки, її різновидів за критерієм спрямованості на певний компонент діяльності; філософських основ української національної ідеї, її утвердження в соціумі та освітній сфері, зокрема; сутності, структури і розроблення «Я - концепції» особистості; проєктування учителем (майбутнім педагогом) особистісно-професійного і професійно-культурного розвитку засобами самоосвіти і самовиховання. педагог оздоровлення саморозвивальний

Визначено і схарактеризовано такі принципи культивування майбутнім педагогом психічного самооздоровлення і національно значущої дії у воєнний час: психотерапевтичної й мобілізаційної спрямованості формул-настанов особистості на адекватне потребам у самозахисті й дії сприйняття стресу без дистресу; неперервності відкриття в собі нових життєтворних сил для допомоги людям, опанування цінностями змісту професійно - педагогічної освіти й самовдосконалення; невідкладності оновлення «Я - концепції» професійного становлення і розвитку в умовах війни та відродження України; панування близьких цілей і щоденних дій у власній системі особистісно -професійної самотворчості й волонтерської допомоги людям; пріоритетності українського вільного духу і патріотизму в системі культивування майбутнім педагогом національних цінностей як суб'єктом громадянської активності.

Розроблено систему груп способів і прийомів, адекватних потребам студента в реалізації на практиці відповідних принципів: методи і прийоми зняття психофізичної напруги; методи самозабезпечення відкриття в собі нових життєтворних сил для активної діяльності; методи сприяння повороту власної національної й професійної свідомості на своє «Я», організації саморозвитку особистості; методи проєктування далеких і близьких орієнтирів професійної самотворчості, перетворення її перспективних програм у плани конкретних самоосвітніх і самовиховних дій; методи здійснення серед громадян культурно-просвітницької, духовно-мотиваційної й інших різновидівукраїноцентричної діяльності.

Закладам вищої педагогічної освіти рекомендовано: 1) забезпечити повну відповідність ідеології й політики професійної підготовки вчителя, її цілей, змісту, технологій і форм потребам суспільства у збереженні української нації, перемозі над ворогом, відродженні України після війни; 2) шляхи і способи створення у педагогічному університеті умов для підвищення рівня компетентності студентів у самоорганізації власної активної діяльності за мобілізаційно-психотерапевтичним, саморозвивальним і громадянсько - патріотичним напрямами.

Ключові слова: майбутній педагог, принципи, методи, психічне оздоровлення, національно значуща дія, війна, особистісно-професійний саморозвиток, самотворчість, професійна підготовка.

PRINCIPLES AND METHODS OF CULTIVATION THE MENTAL

HEALTH AND NATIONALLY SIGNIFICANT ACTION IN WAR-

TIME BY THE FUTURE TEACHER

Oleksandr Kucheriavyi

Abstract

The article updates and discloses the results of solving the formulated problem of scientific and methodological support for the synthesis of the mental health of the future teacher with his/her active personal and professional self-development and civic-patriotic activities in the conditions of the struggle of the Ukrainian people against the Russian invaders.

The components of the theoretical base of the chosen problem are analyzed, the prominent place among which is occupied by scientific provisions regarding: lowering the level of the individual's own mental tension, getting out of the stressful state; methods of self-suggestion and features of their use by humans for health purposes; the psychological mechanism of the installation, its varieties according to the criterion of focus on a certain component of activity; the philosophical foundations of the Ukrainian national idea, its affirmation in society and the educational sphere, in particular; the essence, structure and development of the «I - concept» of the individual; design by the teacher (future teacher) of personal-professional and professional-cultural development by means of self-education.

The following principles of cultivation by a future teacher of mental self-healing and nationally significant action in wartime are defined and characterized: psychotherapeutic and mobilization orientation of personality formulas-instructions on adequate self-defense needs and action of stress perception without distress; the continuity of discovering new life-giving forces in oneself to help people, mastering the values of the content of professional and pedagogical education and self-improvement; the urgency of updating the «I - concept» of professional formation and development in the conditions of the war and revival of Ukraine; mastery of close goals and daily actions in one's own system of personal and professional self-creation and volunteer assistance to people; priority of the Ukrainian free spirit and patriotism in the system of cultivation of national values by the future teacher as a subject of civic activity.

A system of groups of methods and techniques, adequate to the student's needs in implementing the relevant principles in practice, has been developed: methods and techniques for relieving psychophysical tension; methods of self-sufficiency, discovery of new life-giving forces in oneself for active activity; methods of promoting the turning of one's own national and professional consciousness to one's «I», organization of self-development of the individual; methods of projecting distant and near landmarks of professional self-creation, transformation of its perspective programs into plans of specific self-educational and self-educational actions; methods of carrying out cultural-educational, spiritual-motivational and other types of Ukrainian-centric activities among citizens.

Institutions of higher pedagogical education are recommended to: 1) ensure full compliance of the ideology and policy of professional teacher training, its goals, content, technologies and forms with the needs of society for the preservation of the Ukrainian nation, victory over the enemy, and the revival of Ukraine after the war; 2) ways and means of creating conditions in the pedagogical university for increasing the level of students' competence in self-organization of their own active activities in mobilization-psychotherapeutic, self-development and civic-patriotic directions.

Key words: future teacher, principles, methods, mental rehabilitation, nationally significant action, war, personal and professional self-development, self-creation, professional training

Потужний деструктивний вплив на психіку і власну життєдіяльність розв'язаної Росією як рашистською державою агресивної війни у різному ступені відчуває на собі зараз кожний українець. У драматичних, кривавих і героїчних реаліях сьогодення на перший план у діяльності системи неперервної педагогічної освіти виходять громадянсько-мотиваційна функція (вона пов'язана з реалізацією потреби у виконанні викладачами і майбутніми педагогами своєї високої соціальної місії - будити в українців національно-патріотичний дух, за переконаннями академіка Г. Філіпчука, не вгашати його, утверджувати історичну пам'ять і цінності національної культури) та функція забезпечення усвідомленої активної психологічної й психотерапевтичної протидії систематичним стресовим факторам. Виконання професорсько-викладацьким складом закладу вищої педагогічної освіти другої функції є необхідною умовою якісної реалізації ним і майбутніми педагогами першої.

Отже, є прямий сенс говорити про існування ключової загальної проблеми об'єктивного зв'язку між рівнями компетентності студентів в технологіях психологічної стабілізації й активності особистості в ситуації спричиненої війною психічної напруги та рівнем якості виконання ними сьогодні духовно-мотиваційної та громадянсько-патріотичної складової своєї місії як майбутніх учителів. Її вирішення є фактично невідкладним соціальним запитом педагогічним університетам на переведення власного локомотиву діяльності на рейки забезпечення перемоги у цій страшній війні.

Актуальність теми статті якраз і полягає в спрямованості відображеної у ній теорії на розв'язання суперечностей між відповідним нагальним соціальним запитом педагогічним університетам і реальним рівнем ефективності його виконання, який в силу недостатньої розробленості певних теоретичних положень ще не є цілком оптимальним.

Практичний аспект розв'язання актуалізованої проблеми знаходиться насамперед у площині розкриття викладачами можливостей професійної онлайн-підготовки для організації самотворчості студента (самоосвіти і самовиховання) в таких сферах самовдосконалення, як:

мобілізація позитивних оздоровчих ресурсів особистості в умовах дії на її психіку деструктивних чинників;

підвищення рівня компетентностей у питаннях мови і культури української нації як нації вільних духом героїв;

духовно-моральне виховання і самовиховання;

поглиблення знань ціннісно-змістових і методичних основ лекторської й пропагандистської майстерності педагога як носія україноценричних цінностей;

вивчення на самоцінному рівні психології особистісного-професійного й професійно-культурного розвитку вчителя самоосвітніми й самовиховними засобами;

опанування теоріями педагогічного проєктування і педагогічної творчості;

оволодіння технологіями волонтерської діяльності, знаннями її особливостей у воєнний час.

Утруднення, що виникають на цьому шляху, передусім спричинені потребами в розвитку тих положень психолого-педаго- гічної науки, які прямо стосуються виокремленої й сформульованої нами проблеми науково-методичного забезпечення синтезу психічного оздоровлення майбутнього педагога з його активною саморозвиваль- ною в особистісно-професійному плані й громадянсько-патріотичною діяльністю в умовах боротьби українського народу з російськими загарбниками. Для її розв'язання в науці вже існує необхідна і достатня теоретична база.

Беручи до уваги, що здатність особистості студента до мобілізації психологічного потенціалу життєстійкості на основі боротьби з психічною напругою під час війни є передумовою його саморозвивальної активності, вагомою гранню обраної теоретичної бази стали насамперед наукові уявлення Ганса Сельє про стрес - природу, стадії, види, функції, можливості - як повноцінне тренування організму, фактор сприяння зміцненню його захисних функцій і мобілізації сил (Selye, 1976). У цьому ж плані у великій нагоді виявився матеріал Інтернет-посібника «Психологія і педагогіка у протидії пандемії COVID-19» за науковою редакцією В.Г. Кременя, у якому ми знайшли вельми значущі науково-методичні положення і рекомендації колективу авторів щодо мобілізації оздоровчих ресурсів і діяльності особистості, що знаходиться в ситуації тривожного переживання і стресовому стані в умовах панування психічної напруги в суспільстві (Кремень, 2020). Актуалізовано й узагальнено різні версії науковців щодо сутності емоційної стійкості в діяльності вчителя (одного з цільових орієнтирів самовдосконалення майбутнього педагога). Зроблено акцент на такому визначенні цієї системної якості: емоційна стійкість являє собою цілісну характеристику особистості, готовність протистояти стресогенному впливу у важких ситуаціях, і передбачає здатність витримувати надзвичайне збудження й емоційне напруження під впливом стресорів, а також здатність зберігати без перешкод для діяльності високого рівня активності (Кур- лянд, 1995, с. 21).

У цілях розроблення авторських способів і прийомів психологічної стабілізації майбутнього педагога з установками на активні самотворчі й національно значущі дії під час війни прямий сенс мала актуалізація сутності психотерапевтичних методів самонавіювання (Еміль Куе, Шарль Бодуен, Едмунд Джекобсон та ін.): візуалізації, афірмації, аутотренінгу, методу настроїв та ін.

Вагомою підваленою розв'язання сформульованої нами проблеми в особистісно- розвивальному вимірі треба вважати положення представників гуманістичної психології (А. Маслоу, К. Роджерс та ін.) про введену у науковий обіг Вільямом Джемсом категорію «Я - концепція». Проте у сукупності різних підходів психологів до трактовки сутності і структури цього компонента самосвідомості особистості й ключового чинника її розвитку специфіці обраного проблемного поля більше всього відповідають уявлення про глобальну Я - концепцію англійського психолога і педагога Р. Бернса. Мотивація: теоретичне розроблення ним цього фундаментального поняття є цілісним конструктом, що прямо націлений на майбутнє особистості: містить елемент ідеального «Я» (це цілком відповідає стрижневій стратегічній орієнтації теми статті). Зокрема, в його відомій праці «Розвиток Я - концепції і виховання», яку закономірно актуалізує дослідниця цього феномену О. Гуменюк, можна знайти таке: «Глобальна Я - концепція - це сукупність установок людини, котра спрямована на неї саму і спроможна мати різні ракурси і модальності, основними серед яких є: реальне Я - установки, котрі пов'язані з тим, як індивід сприймає свої актуальні здібності, ролі, соціальний статус, тобто з його уявленнями про те, який він насправді; дзеркальне (соціальне) Я - установки, пов'язані з уявленнями індивіда про те, як і яким чином його бачать інші, найближче оточення; ідеальне Я - установки, пов'язані з уявленнями індивіда про те, яким він хотів би бути» (Гуменюк, 2004, с. 43). Приймаємо у статусі значущих для власного пошуку і результати соціально-психологічного дослідження щодо наявності й особливостей етносоціальних уявлень в структурі «Я - концепції» студентів університетів (Васильченко, 2003).

Відмічаючи практично-психологічний характер діяльності університетських викладачів (передусім психологів) щодо організації самооздоровлення майбутнього педагога і забезпечення ним власної різнобічної активності у складний для країни воєнний період, не можна було обійти увагою принципи сучасної практичної психології. До таких принципів відносять - насамперед В. Панок як один із засновників національної психологічної практики - принципи гуманізму, активності суб'єкта, розвитку особистості в цілому та її окремих психічних явищ, індивідуального й творчого підходу практичного психолога до клієнта як унікальної особистості, синтетичного підходу до неї та ін. (Панок, 1999, с. 12 - 76). Предметом переосмислення практичної значущості в нових - воєнних умовах буття - стали і такі відомі принципи загальної й медичної психології, як принцип детермінізму, принцип єдності свідомості й діяльності, принцип структурності, рефлекторний принцип та ін.

Зробивши стрижневим словом у формулюванні проблеми наукового пошуку «саморозвиток» (проблему особистісного і професійного саморозвитку майбутніх учителів та його активізації у різних вимірах досліджували О. Власова, В. Гриньова, Н. Гузій, І. Зязюн, О. Ігнатович, Л. Карамуш- ка, В. Панок, В. Семиченко, М. Солдатенко, В. Фрицюк, Л. Шикер та ін.), ми закономірно повинні були побачити її місце і роль у модельному уявленні про систему цілісного саморуху вчителя до вершин професійної зрілості впродовж життя (Кучерявий, 2021). У цій системі основним засобом осо- бистісно-професійного саморозвитку педагога виступає самотворчість - самоосвіта і самовиховання, а провідним методологічним підходом до оновлення у розвиваль- них цілях їх змісту вважається етнокультурний. Опертя на нього студента як суб'єкта самоосвіти і самовиховання в цілях утвердження національного «Я» в соціумі, реалізації ідеї пробудження у людей - заручників війни - українського вільного духу добре мотивується Г. Філіпчуком: «Важливість етнокультурного підходу полягає в тому, що, по-перше, етнокультура розглядається в органічному зв'язку історичного розвитку народу, його ментальності, національного характеру, самосвідомості і виступає як засіб формування етноособистості; подруге, лише опанувавши свою національну культуру, особистість здатна успішно долучатися до пізнання світової культури, загальнолюдських цінностей» (Філіпчук, 2014, с. 240).

Мета дослідження: визначити цілісну сукупність принципів і способів психічного оздоровлення і національно значущої дії майбутніх педагогів в умовах російської агресії.

Теоретична база та методи дослідження. Теоретико-методологічним фундаментом наукового пошуку є: філософія української національної ідеї (Г. Сковорода, В. Кремень, М. Михальченко та ін.); філософія і педагогіка національно значущої й олюдненої професійно-педагогічної дії в системі формальної й неформальної освіти (І. Зязюн, В. Кремень, Н. Ничкало, Л. Лук'я- нова, О. Семеног, М. Вовк, Г. Філіпчук та ін.); культурно-психологічна методологія (А. Ма- слоу, В. Джеймс, П. М'ясоїд, С. Рубінштейн, та ін.); психологічні підходи до розв'язання проблеми саморозвитку особистості: дія- льнісний (Л. Виготський, О. Леонтьєв, О. Ігнатович та ін.), особистісно орієнтований (І. Бех, Г. Костюк, В. Рибалка та ін.), вчин- ковий і суб'єктно-вчинковий (В. Роменець, В. Татенко й ін.) та, зокрема, особистості вчителя; теорія установки (Л. Ланге, Д. Узнадзе, С. Рубінштейн, Ш. Чхартишвілі та ін.); загальна концепція стресу Г. Сельє та положення щодо способів і прийомів гармонізації психічного здоров'я особистості в ситуації її тривожного стану; теорія аутосу- гестії (Е. Куе, Е. Джекобсон, Ш. Бодуен, М. Неар, І. Шульц та ін.); теоретичні положення щодо педагогічного професіоналізму (Б. Дьяченко, О. Дубасенюк, Н. Гузій, Л. Кондрашова, Л. Пуховська та ін.), сутності, структури, передумов, детермінант і науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи (Т. Федірчик); аксіо- логічний, акмеологічний, системний, синергетичний, етнокультурний і особистісно- діяльнісний методологічні підходи.

Методи дослідження: загальнонаукові методи пізнання об'єкта наукового пошуку - аналіз, синтез, конкретизація, узагальнення, абстрагування, індукція, дедукція (для всебічного пізнання об'єкта дослідження, формулювання його проблеми, мети і висновків, розроблення концептуальної ідеї та ін.); різновиди теоретичного аналізу (у цілях відбору вже усталених у науковому дискурсі й значущих для досягнення поставленої мети науково- теоретичних положень); метод ототожнення себе з майбутнім педагогом для ідентифікації з ним (основні прийоми: репродукування образів власного студентського буття, картин виходу з емоційно тривожних станів; порівняння образів «Він - студент як заручник наслідків війни» і «Я - студент»; вживання образу «Я - студент» в образ «Він - студент»); метод рефлексивних роздумів за студента, що використовувався з метою виявлення його основних оздоровчих і освітніх потреб у воєнний час; метод актуалізації власного досвіду й досвіду інших людей щодо збереження психічного здоров'я у перші місяці війни (для визначення принципів і способів, що можуть допомогти майбутнім педагогам у вирішенні цього завдання); емпіричні методи (онлайн-опитування; онлайн-анкету- вання; онлайн-бесіди), опертя на які здійснювалося у цілях з'ясування готовності студентів до виходу зі стану психічної напруги й активних проєктувальних дій у професійному самовдосконаленні, волон- терстві та національно-патріотичній просвіті.

Виклад основного матеріалу. За результатами теоретико-методологічного аналізу сформульованої проблеми зафіксуємо насамперед її вихід на потребу у розвитку теорії педагогічного професіоналізму викладача вищої школи. З нашої точки зору, більш цілісно сутність цього феномену розкрито Т. Федірчик: «визначаємо поняття «педагогічний професіоналізм викладача» як системну інтегральну характеристику особистості, що являє собою цілісний взаємозв'язок мотиваційно-цільового (професійної спрямованості, професійних мотивів та інтересів), когнітивно-праксеологічного (фахово-педагогічної компетентності та професійно-педагогічної майстерності), рефлексивно-емоційного (емоційної стійкості та здатності до самопізнання) та індивідуально-ідентичного (професійно-значущих якостей та індивідуального іміджу) компонентів, які детермінують неповторну індивідуальність кожного викладача-професіо- нала та забезпечують ефективність і оп- тимальність його науково-педагогічної діяльності» (Федірчик, 2015, с. 69 - 70).

Система неперервної педагогічної освіти вимагає під час війни іншої філософії програмно-цільової організації педагогічної онлайн-взаємодії викладача і студента, в центрі якої - забезпечення потреб майбутнього педагога в психологічному оздоровленні й активній національно значущій просвітницькій і волонтерській діяльності. Опертя на таку філософію - робота науковців з наповнення теорії розвитку перелічених компонентів педагогічного професіоналізму викладача вищої школи новими ціннісно-змістовими і ціннісно-смисловими утвореннями, що утверджують в гармонійній єдності пріоритет україноцент- риського професійного навчання і культ створення умов для опанування майбутніми педагогами знаннями особливостей психічної саморегуляції й активної само- творчості у національно-патріотичних цілях. Інша справа, наскільки викладачі готові це робити, як мобільно організовується в педагогічних університетах й закладах післядипломної педагогічної освіти процес їх професійного самовдосконалення? Як швидко здійснюється в них оновлення навчальних планів і програм в аспекті перетворення їх в засоби служіння справі боротьбі України за свободу та її майбутнього відродження?

Другий ракурс розгляду результатів аналізу проблеми дослідження має суто студентоцентриське спрямування і дозволяє сформулювати його основну концептуальну ідею: принципи і способи психічного оздоровлення і національно значущої дії майбутнього педагога стратегічно будуються на базі положень теорії установки за критерієм її зорієнтованості на певні компоненти його саморозвивальної (засобами самотворчості), культурно-просвітницької й волонтерської діяльності - цільовий, ціннісно-смисловий, операційний і результативний.

Тобто центральна лінія стратегії наукового пошуку - курс на максимально можливе врахування наукового потенціалу теорії установки, основний внесок у розроблення якої належить Д. Узнадзе. Науковець не розглядав установку у ролі феномену свідомості. «За теорією установки, - наголошують В. Роменець й І. Маноха, - свідомі та несвідомі процеси за своєю природою і структурою однакові. Висвітливши психологічний механізм установки, Узнадзе невтомно досліджує її фіксованість, міцність, динамічність, статичність, пластичність, грубість, іррадійованість, генералізованість, константність, варіабельність, стабільність, лабільність, інтермодальність...» (Роменець, & Маноха, 2003, с. 322).

Реалізація концептуальної ідеї на першому етапі передбачала осмислення відповідних (насамперед цільових, смислових і операційних) можливих установок студентів, що мають певні рівні психічного напруження, як активаторів стану їх мобілі- зованості, готовності до різнобічних само- оздоровчих, саморозвивальних й інших дій у ситуації російської агресії. Тобто автору передусім слід було поставити себе на місце майбутніх педагогів на основі використання методу ототожнення з ними. На другому етапі такі потенційно можливі установки у статусі цілісної спрямованості особистості майбутнього педагога на певну активність уточнювалися з урахуванням специфіки ситуації, що впливає на нього, а їх кількість розширювалась залежно від усвідомленості ним нових завдань. На третьому етапі безпосередньо проєктувалася своєрідна науково-методична дорожня карта діяльності студента як заручника війни і одноразово громадянина-патріота: першочергові вимоги, які він висуває до себе в цій кризовій соціальній ситуації, й приклади основних способів і прийомів їх реалізації.

Приниип психотерапевтичної й мобілізаційної спрямованості формул-настанов особистості на адекватне потребам у самозахисті й дії сприйняття стресу без дистресу. Взяття «на озброєння» цього принципу викладачами закладів вищої педагогічної освіти й майбутніми педагогами - необхідна умова їх перемоги над таким викликом руйнування війною їх психіки, як дистрес (за визначенням більшості фахівців, психічний стан особистості, який характеризується дуже низьким рівнем її адаптації до стресових ситуацій, наслідків, що спричинені ними, домінуванням дезадап- тивної поведінки). Без відповідної перемоги над дистресом не може бути і мови про фізичну, духовну, інтелектуальну, афективну й комунікативну активність особистості в освітньо-професійному, громадському і громадянському житті, особистісно- професійному й професійно-культурному саморозвитку. Актуалізований регулятив виконує функцію провідного засобу ціннісної орієнтації викладачів і студентів педагогічних університетів на самостійні психотерапевтичні й мобілізаційні дії в умовах війни, вказує при цьому на ефективний засіб їх здійснення - спеціальні формули- настанови.

Базуючись на усталеному в науці положенні, що стрес (а це майже обов'язковий супутник кожної людини за наявністю потужних стресових факторів з війною на чолі) як високий стан психофізичного напруження при правильному його сприйнятті має й мобілізаційний потенціал, принцип утверджує як можливість гальмування розвитку стресу до рівня дистресу методом самонавіювання, так і перетворення його в цілющий засіб самозахисту організму, зокрема, майбутнього педагога.

Формули-настанови на сприйняття стресу без дистресу у статусі мобілізуючого власний організм бажано доповнювати і формулами-настановами на виконання різних вправ, спрямованих на зняття психофізичного напруження. Разом вони складають наразі певний комплекс методичних способів і прийомів, важливий для реалізації актуалізованого принципу в закладах професійно-педагогічної освіти. Представляємо один з варіантів такого комплексу.

Формули-настанови на сприйняття стресу без дистресу у ролі мобілізуючого:

Я беру на особисте озброєння (приймаю як самоцінні) насамперед такі висловлювання Ганса Сельє щодо стресу: «Стрес - це сіль життя», «Не стрес руйнує нас, а наше сприйняття його», «Сприймайте стрес без дистресу».

Я відкидаю шкідливий стрес - дис- трес - як похідну руйнівного для активності людини сприйняття жахливих образів наслідків війни: знищених українських міст і сіл, замучених окупантами українців, розстріляних цими звірами дітей і жінок тощо.

Кажу рішуче «Ні!» шкідливому для моєї психіки і всього організму ворогу- дистресу. Буду боротися з ним передусім тоді, коли знов почую гучні вибухи снарядів, авіабомб і ракет, які послали на моє місто (село) російські нелюди.

Твердо переконаний (на), що мій емоційний стрес (стан психофізичного напруження) має цілющий потенціал: в умовах війни він тільки сприяє мобілізації організму на самозахист і активну дію.

Мій стрес спричиняє вольові акти у напрямі інтелектуальної, комунікативної, емоційно-позитивної й фізичної активності, працює на конструктивну спрямованість особистісних дій.

Я обов'язково буду і, зокрема, завдяки стресу робити все, що зможу, для перемоги рідної України над божевільною кра- їною-агресоркою!

Приклади вправ «Знімаю психофізичну напругу»:

Напишіть на великому аркуші паперу фразеологізми і метафори, пов'язані з вашою тривогою і стресом, які викликала війна. Наприклад: «клубок застряв у горлі», «серце колотиться», «руки дрижать», «ноги згинаються», «кров холоне», «душа в п'яти ховається», «сльози не висихають» тощо. Покладіть цей аркуш на подушку і боксерськими ударами перетворіть його на ущент зім'яті й розірвані клаптики. Хай від них залишиться десь у дворі лише попіл.

Згадайте про лист козаків-запорожців до турецького султана. Актуалізувавши ключову ідею цього своєрідного колективного твору, створіть свій авторський відповідний твір-есе, адресований диктатору і вбивці Путлеру. В процесі роботи намагайтеся, щоб зміст листа-прокляття до нього як злочинця міжнародного рівня відображав не тільки вашу ненависть до цієї потвори, але й здатність бути автором- гумористом. І все ж нехай останнім реченням твору-послання буде: «Кровавий президенте, як нелюд іди скоріше за адресою свого російського корабля «Москва»!

Знайдіть в Інтернеті результати народної літературно-пісенної творчості з 24 лютого 2022 року: про велич і відсіч України загарбникам; про Путлера, його вояк і оточення, агресію Росії проти України загалом тощо. Йдеться насамперед як про нові українські патріотичні пісні, так і піс- ні-переробки з високим національно-патріотичним і духовно-енергетичним зарядом з елементами гумору і гротеску. Бажано систематично вправлятися у пошуку й відповідних віршів і анекдотів українських патріотів. Ваша мета - мати власний веббанк продуктів актуалізованого різновиду народної творчості воєнного часу.

Щоденно звертайтесь до цінностей власного веб-банку: за вибором пісні проспівуйте, вірші виразно декламуйте, а окремі анекдоти розказуйте іншим.

Принцип неперервності відкриття в собі

нових життєтворчих сил для допомоги

людям, опанування цінностями змісту

професійно-педагогічної освіти й самовдос

коналення. По-перше, цей регулятив орієнтує майбутнього педагога на самодослі- дження, самопізнання власного інтелектуально-творчого і афективного потенціалу. Він вимагає від нього достатнього рівня усвідомленості базових неповторних здібностей і якостей, перетворення їх сукупності у платформу пошуку і реалізації раніше ще не відкритих в умовах мирного буття життєтворчих сил.

По-друге, у ціннісно-змістовій основі принципу робиться логічний наголос на неперервності процесу відкриття студентом передусім нових вольових можливостей і здатностей протидіяти постійній тривозі за своїх близьких, за себе, за країну, в якій російські загарбники систематично здійснюють воєнні злочини. «Нових» має статус центрального ключового слова у формулюванні цієї основної вимоги до майбутнього педагога як суб'єкта психічного оздоровлення в системі самоорганізації діяльності. Воно пов'язане зі стратегією спрямування своїх нових здатностей на особистісно і національно значущу дію. Тобто занурення в різновиди діяльності є виходом зі стану психічного напруження. Під важливою для відродження України діяльністю, як зафіксовано у формулюванні принципу, насамперед студент повинен розуміти самоформування нових компетентностей у сферах опанування цінностями змісту професійно-педагогічної освіти та професійної самотворчості - самоосвіти і самовиховання. Самовдосконалюватися особливо є сенс і в аспекті підвищення якості самоорганізації навчальної й педагогічної творчості як чинників особистісно-профе- сійного розвитку.

Особлива настанова принципу - на пошук студентом в собі сил для волонтерської допомоги в мікрорайоні вимушеним покинути свої домівки внутрішньо-перемі- щеним особам (дорослим і дітям), людям похилого віку, учням як суб'єктам дистанційної освіти.

У сукупності способів реалізації актуалізованого принципу майбутнім педагогом чільне місце займають такі: самооцінка рівня психологічної й моральної готовності у воєнний тривожний час до занурення у світ цінностей власного духовно-професійного образу «Я»; метод самопереконання в особливій цінності неперервності процесу відкриття в собі здатностей до активізації діяльності; самопривчання до процесу щоденного самопізнання нових життєтворних сил щодо здійснення професійно і соціально значущої дії; вправляння в афективному вираженні ставлення до себе як майбутнього педагога-професіо-нала і громадя- нина-патріота.

Принцип невідкладності оновлення «Я -кониепиії» професійного становлення і розвитку в умовах війни та відродження України. Представлене формулювання основної вимоги базується на уявленнях психологів про функції й структуру «Я - концепції» особистості, вплив цього концептуального конструкту і структурного компонента самосвідомості на її розвиток. Насамперед йдеться про таку модальність (за Р. Бернсом) сукупності установок особистості, як ідеальне «Я», що пов'язане з її уявленнями про свій бажаний образ у майбутньому, результатами розвитку з часом власних можливостей.

«Я - концепція» професійного становлення і розвитку в умовах війни та відродження України є для студента не тільки засобом гармонізації його психічного світу, інтеріоризації власного досвіду професійного навчання і самовдосконалення, але, що найважливіше, вона виконує функцію носія його уявлень про цілі досягнення очікуваного, кращого в особистісно- професійному і соціальному вимірі, віддаленого майбутнього. Оновлення відповідної концепції (аспект найважливішого різновиду діяльності майбутнього педагога у ролі суб'єкта виходу з тривожного стану) у цьому сенсі слід тлумачити як проєктуван- ня ним з урахуванням війни - системного виклику - стратегічної програми цільових завдань-самозобов'язань у сфері особисті- сно-професійного і професійно-культурного розвитку, що розрахована на далеку перспективу. Тобто принцип орієнтує насамперед на невідкладне розроблення оптимальної для воєнного часу, адекватної можливостям і намірам студента, розрахованої на сприяння потребам країни у перемозі над ворогом, подоланні основних жахливих наслідків війни й випереджувальному поступі стратегії його перспективної діяльності. Про мотиваційний вимір проєкту- вання здатною на неможливе людиною цільової стратегії власного життя йдеться у відомій вербальній формулі причини активізації її діяльності: тільки у будь-якої людини з'являється мета, вона може звернути гори ( Йоган фон Гете).

Напрями оновлення такої «Я - концепції» повинні стосуватися кола суперечностей між ідеальним і реальним образами особистісно-професійного і особистісно- національного образів «Я». Вектори основних їх цільових орієнтацій спрямовуються на розв'язання протиріч, з одного боку, між ідеальними уявленнями про професіоналізм особистості й професіоналізм діяльності вчителя та реальними рівнями сформо- ваності їх компонентів у конкретного студента, а з іншого - між посиленими війною вимогами до ідеального соціального обличчя студента-патріота і актуальним ступенем утвердження майбутнім педагогом свого національно-патріотичного «Я», українського духу у всіх сферах життєдіяльності.

Основною психологічною умовою проє- ктування студентом підчас боротьби народу проти рашистських загарбників нової «Я - концепції» є поворот його особистої професійної й національної свідомості на своє «Я». Сприяння забезпеченню такого повороту вищого рівня психічного відображення об'єктивної дійсності особистості майбутнього фахівця в процесі професійної онлайн-підготовки - одне з ключових завдань колективу менеджерів і викладачів педагогічного університету.

Опертя на зазначений принцип вимагає від майбутнього педагога знань основних спеціальних способів його реалізації. До них можна віднести насамперед метод проєктування особистістю розвитку власної свідомості й самосвідомості в їх єдності (особливий різновид методу проєктів). У цілях забезпечення повороту професійної й національної свідомості на самосвідомість пріоритетними є спосіб самоекспертизи рівня акмеологічного актуального розвитку, метод створення умов для емоційного переживання нових у критичних соціальних умовах складників ідеального образу професіоналізму педагога і значущих для громадянської активності якостей, а також метод пошуку особистісного сенсу опанування ними. Методи «занурення» у реальний ціннісний світ свого образу «Я», пошуку питомої ваги його невідповідності знанням про ідеальну модель професіоналізму вчителя-патріота, проєктування нової у ціннісно-змістовому плані «Я - концепції» - все це дуже важливі у вимірі розвивальних потреб професійної й національної самосвідомості студента способи дії.

Принцип панування близьких иілей і щоденних дій у власній системі особистісно- професійної самотворчості й волонтерської допомоги людям. У міцних обіймах тривоги (вона у філософському вимірі є домінантним екзистенціальним відчуттям) як невід'ємної супутниці воєнного буття стрижневою є установка майбутнього педагога на себе як унікальну особистість, що живе передусім сьогодні й здатна підпорядковувати кожний день свого існування конкретній близькій меті - елементу довгострокової стратегії професійного самос- тановлення і розвитку. Наявність такої стратегії це показник вибору студентом власної долі, а її реалізація впродовж життя вимагає передусім (особливо в період російської агресії) проєктування ним у статусі самоцінних близьких цілей і адекватних цим цільовим орієнтирам дій на один день. Діяти кожного дня у напрямі професійної самотворчості й допомоги людям, але в системі відповідної діяльності - ось провідна ціннісно-смислова установка принципу.

Стрижнева ціннісно-змістова лінія головного твердження, що розглядається, актуалізує відносно недалеку перспективу діяльності студента, розраховану на створення індивідуальної системи особистісно- професійної самотворчості й волонтерської допомоги постраждалим від війни людям. У цій системі (її обов'язкові компоненти: цільові орієнтири функціонування; зміст як якісна визначеність передусім основних системних властивостей цілісного утворення з самотворчих і волонтерських дій, ціннісної сутності кожної з них; сукупність провідних засобів і методів самовиховної, самоосвітньої й волонтерської діяльності) близькі цільові орієнтири, на відміну від далеких, виконують функцію панівних. Роль панівних грають і щоденні дії майбутнього педагога, зорієнтовані на розв'язання запланованих конкретних завдань, спрямованих на досягнення певної найближчої мети. Це пояснюється неодноразово зафіксованою психологами на практиці чарівною властивістю неперервної дії (особливо фізичної) відволікати людину від негативних переживань і сумних думок, сприяти її виходу зі стану психічного напруження в ситуації наступу стресових факторів.

Пануванню близьких цілей і щоденних дій у царині особистісно-професійної само- творчості максимально сприяє метод перетворення розробленої перспективної програми у цій сфері в конкретні завдання- самозобов'язання систематичного виконання (фізично студент не зможе паралельно продуктивно виконувати більше двох складників перспективної програми). Розглянемо застосування запропонованого методу на прикладі трансформації такої перспективної цільової програми професійної самоосвіти майбутнього магістра з педагогіки в можливий варіант плану його конкретних дій кожного дня: 1) отримати глибокі знання у сфері утвердження принципів людиноцентризму й україноцентри- зму в соціальному бутті; 2) максимально підвищити власну методологічну компетентність з метою досягнення рівня вчителя як дослідника; 3) набути у ролі самоцін- них базових знань теорії особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку сучасного педагога; 4) розробити на базі оволодіння науковим потенціалом особистісно орієнтованого духовного виховання і самовиховання практико-пере- творювальний педагогічний проєкт: «Створення середовища розвитку духовності старшокласника як вираження його патріотичного духу».

Зразок конкретних потенційно можливих завдань-самозобов'язань щоденно діяти за напрямом програмних цілей: 1) законспектувати фундаментальну працю Василя Кременя «Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. Київ: Грамота, 2007. 576 с.» (щоденно не менше, ніж 1,5 години, присвячувати заглибленню у філософію людиноцентризму, що пронизує цю книгу, та її конспектуванню); 2) за результатами опанування основними ціннісно- змістовими характеристиками монографій Г. Філіпчука («Націєтворчість освіти: монографія. Чернівці: Зелена Буковина, 2014. 400 с.»; Національна ідентичність: культурно-освітній вимір: монографія. Чернівці: Друк Арт, 2016. 304 с.»; «Українськість: витоки, виклики, відповіді: монографія. Київ: Майстер книг, 2018. 448 с.) в процесі їх послідовного читання і виписок написати реферат за темою: «Україноцентризм як стрижень національно-оберігаючої освітньої політики»; для цього щоденно, як мінімум, одну годину приділяти увагу цьому завданню;

написати великий твір «Основні напрями, шляхи і способи формування моєї власної готовності до демонстрації методологічної культури вчителя-дослідника» як продукт систематичного оволодіння знаннями про педагогічну методологію (по можливості щоденно і протягом лекційної години, поступово і послідовно, на основі конспектування відповідних електронних і паперових джерел інформації здійснювати входження у світ методології педагогічної науки - її предмет, методологічні характеристики і логіку педагогічного пошуку, провідні методологічні підходи до дослідження освітніх явищ і процесів, ціннісний простір методологічної культури педагога, а потім вже на платформі отриманого конспекту приділяти увагу осмисленій багатоденній роботі над твором);

розробити й усвідомити у статусі са- моцінної матрицю-глосарій основних категорій теорії особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя на платформі вивчення самоосвітніми засобами спочатку складників і характеристик моделі цього процесу кар'єрного зростання впродовж життя, а потім послідовно його загальних та специфічних закономірностей і принципів (це інтегральне за- вдання-самозобов'язання має дві частини - пізнавальну і творчу; пізнавальну бажано поділити на окремі завдання-самозобов'я- зання, після чого поставити у відповідність кожному з них певні самоосвітні дії з виділенням часу на їх виконання кожного дня; при створенні матриці-глосарію принцип забезпечення щоденності й погодинної регламентації цієї діяльності також залишається провідним);

у процесі повільного і уважного читання здійснити глибокий і детальний аналіз змісту монографії І.Д. Беха «Особистість на шляху до духовних цінностей» (Ки- їв-Чернівці: Букрек, 2018. 320 с.) з опертям на комбінацію тез і виписок у текстовій і графічній формах: з'ясувати схему побудови книги, прослідкувати логіку суджень і умовиводів автора, визначити ключові ідеї концептуальних конструктів, ступінь новизни й сутнісні характеристики наукових категорій монографії, осмислити зв'язки між окремими її положеннями тощо:

зробити текстові виписки і занести також в електронний чи паперовий зошит сформульовані тези за результатами усвідомлення актуальності, спрямованості, структури і характеристик розроблених І. Бехом концептуальної моделі Я - центро- ваності у вихованні та духовному розвитку особистості й концепції Я - центрованого духовно розвивального виховання;

письмово зафіксувати власні почуття й думки, що є адекватними основним положенням автора щодо патріотично- громадянської іпостасі духовності особистості;

розробити змістовий модуль сутності особисто відкритого у книзі поняттєво - категорійного апарату теорії сходження особистості до духовних цінностей, зокрема таких понять і категорій, як Я - духовне, духовність як вираження духу, духовна самосвідомість, Я - центрованість у духовному вихованні, смислоціннісна сфера особистості та ін. (над розв'язанням поставлених завдань 5.1 - 5.3 працювати щоденно не менше двох годин);

стати компетентним майбутнім магістром в питаннях розроблення педагогічних проєктів: а) на першому етапі цієї роботи систематично - кожного дня - занурюватися у висвітлені в спеціальній літературі теоретичні положення щодо методу проєктів, особливості педагогічного проєк- тування; б) надалі за результатами вивчення відповідної літератури і на базі знань феномену духовності та теорії її виховання визначити архітектуру задуманого проєкту (передусім сформулювати проблему пошуку; висунути основну концептуальну ідею щодо її розв'язання в аспекті створення з системних позицій на рівні сучасної школи гуманного середовища формування і розвитку духовності в учнів; на основі відповідного власного концептуального бачення схарактеризувати структурні компоненти визначеного системного утворення і зв'язки між ними, вирішити проблемні завдання щодо навчально- матеріального й кадрового забезпечення, способів, засобів та умов його оптимального функціонування, критеріїв ефективності оцінки результатів цього процесу та ін.); в) узагальнити всі авторські наробки і реферативно описати спрямованість, духов- но-розвивальні можливості й сутнісні характеристики власної проєктно-педагогіч- ної розробки; в) самооцінити готовий про- єкт і надати його для експертної оцінки викладачам з метою порівняння результатів оцінок і самооцінки.

Волонтерська допомога людям також і першочергово вимагає постановки саме близьких невідкладних цілей і реальних систематичних дій студента за напрямом їх досягнення, що спираються на знайдену ним достовірну інформацію про нагальні потреби переселенців, людей похилого віку, учнів й інших мешканців мікрорайону, усвідомлено підвищену компетентність у питаннях специфіки волонтерської дії. Планування реалізації таких цілей - це і є процес практичного використання актуалізованого методу.

Принцип пріоритетності українського вільного духу і патріотизму в системі культивування майбутнім педагогом національних цінностей як суб'єктом громадянської активності. Перша аксіома-заклик, на якій робить акцент цей ключовий принцип, має вигляд: «Студент, будь особливо сьогодні активним як громадянин- патріот!». Друга розкриває специфіку і найвищий сенс громадянської діяльності майбутнього педагога в ситуації гуманітарної катастрофи у країні, що спричинена війною: скрізь, де тільки можна, культивуй вільний національний дух й інші святі для кожного українця національні цінності: українську мову, віру, національну ідею й ідентичність, духовно-патріотичну спрямованість особистості українця, здатність до самопожертви і героїзму в його характері, красу рідної землі й пісні, історичну пам'ять про велич багатостраждального народу, обрядовість, культурні традиції й неповторні витвори різновидів народних художніх промислів і мистецтва, досягнення українців у науковій та інших сферах тощо. Третя основна вимога до студента як суб'єкта культивування відповідних цінностей у громадському воєнному бутті зоріє- нтовує його увагу на пріоритетності культу категорій « український вільний дух» і «український патріотизм» у цілісній сукупності складників категорійного апарату його культурно-просвітницької й пропагандистської діяльності.

Ефективність реалізації майбутнім педагогом цього принципу суттєво залежить як від підвищення рівня україноцентрич- ності змісту професійно-педагогічної освіти, посилення потужності фундаменталі- зації знань студентів із етнокультурного циклу підготовки, так і від ефективності організації в педагогічному університеті їх національно-патріотичного виховання і самовиховання, орієнтації на громадянську дію (її культурно-просвітницький і волонтерський виміри).

Основними методами здійснення студентом культурно-просвітницької й пропагандистської діяльності адекватно вимогам актуалізованого принципу слід вважати такі: особистісно зорієнтована лекція з аргументованими поясненнями дискусійних моментів щодо поступу українського вільного духу в історичній ретроспективі й у сучасних умовах воєнного часу; екзистен- ційна бесіда про свободу духу і відповідальність українських воїнів, їх жертовне життя і смерть за вільну Україну; розповідь про унікальні продукти різновидів народної творчості, талановитих у різних сферах творчої праці видатних українців; розповідь як сукупність вербальних ілюстрацій історій поламаних окупантами доль вже врятованих нескорених людей з Маріуполя, Бучі, Краматорська, Чернігова, Ірпеня й інших міст багатостраждальної України; ві- део-демонстрації процесів розмінування та відродження зруйнованих українських територій; відео-демонстрації різновидів допомоги трудівників і трудівниць країни фронту і вимушеним переселенцям; відео- ілюстрації зразків цінностей національної етнокультури, наслідків знищення українськими героями російських загарбників та їх техніки; ілюстрації графічно-цифрового матеріалу щодо перемоги українського вільного духу бійців-патріотів над армією країни-агресорки; переконання в унікальності проявів українського вільного духу і патріотизму наочними і вербальними засобами та ін.

Всі представлені принципи та їх методичний супровід утворюють цілісний комплекс регулятивів і способів психотерапевтичної, особистісно- й професійно-розви- вальної спрямованості, який призначений майбутнім педагогам та їх викладачам. На особистісному рівні - рівні студента - методичний складник цього комплексу об'єктивно має бути розширеним і уточненим з урахуванням його індивідуально- типологічних особливостей, ступеня тривожності, готовності до особистісно-розви- вальних, просвітницьких та інших національно значущих дій.

Якість самоцінного прийняття студентами основних вимог до психічного само- оздоровлення й активної національно значущої діяльності (професійно-саморозви- вальної, просвітницької, волонтерської та ін.) під час трагічних і героїчних воєнних подій, способів реалізації відповідних принципів на практиці залежить від багатьох факторів, стрижневими серед яких є такі:

швидке оновлення з поправками у вимірі воєнного стану країни (а за необхідності - розроблення) у педагогічних університетах у ролі цінності найвищого порядку концепції забезпечення україноцен- тричного дистанційного самонавчання і патріотичного самовиховання майбутніх педагогів як основних засобів їх особистіс- но - професійного саморозвитку;

створення цільової програми модернізації змісту професійно-педагогічної підготовки і самопідготовки за напрямами: психологічний, психотерапевтичний і пси- хопедагогічний супровід життєдіяльності студента в умовах війни; розвивальні потенціали національної мови і етнокультури; специфіка національно-просвітницької й волонтерської діяльності; основи теорії цілісного - особистісного, професійного і професійно-культурного - розвитку і саморозвитку вчителя на засадах організації самотворчості й професійної творчості (кращий варіант виконання цієї програми: розроблення окремих спецкурсів за обраними напрямами);

активне ресурсне забезпечення реалізації відповідної цільової програми (передусім навчального, кадрового, організаційного і методичного) з обов'язковим передбаченням: а) відображення в змістових модулях навчальних програм певних психо- лого-педагогічних дисциплін за умови відсутності спеціального курсу теми: «Принципи і способи культивування психічного оздоровлення і національно значущої активної дії у воєнний час»; б) організації підвищення кваліфікації викладачів профільних кафедр з питань розв'язання проблем освіти воєнного часу філософсько- екзистенційної, культурно-історичної, ме- дико-психологічної, психолого-педагогіч- ної, інформаційно-математичної та іншої спрямованості;