Принципи і способи культивування майбутнім педагогом психічного оздоровлення і національно значущої дії у воєнний час

активізація у вищих закладах педагогічної освіти таких процесів: створення професорсько-викладацьким складом інноваційних технологій організації професійної самоосвіти і національно- патріотичного самовиховання студентів; проєктування і проведення вебінарів, круглих столів у форматі відео-конференції та інших заходів з проблем місця і ролі майбутнього педагога та особливостей його саморозвивальної й патріотичної діяльності у воєнний період.

Висновки

1. Визначення схарактеризованих у статті принципів активної самодіяльності майбутнього педагога під час війни - це насамперед процедура врахування філософських положень про телеологічний парадокс, зокрема, парадоксальність людського «Я» («вільної трансцендентної сутності», унікального і неповторного): у вимірі цього парадоксу розвитку перед кожним майбутнім учителем у статусі суб'єкта самопізнання його внутрішній духовно-професійний світ постає наразі як актуально-дійсний, так і потенційно- можливий. Провідна загальна функція висвітлених принципів пов'язана з акцентуацією і мобілізацією ним своїх потенційно- можливих сил, їх підпорядкуванню активним процесам різнобічної особистісно й соціально важливої діяльності: проєкту- ванню і досягненню перспективних і близьких цілей її здійснення.

Головна сутнісна характеристика цілісної сукупності представлених принципів, що є валентною у філософському і психо- лого-педагогічному планах, - орієнтація студентів на самотворчість у сферах: 1) філософських основ національної ідеї; 2) більш глибокого в умовах національно визвольної війни опанування цінностями феномену духовного життя українського народу, витоками його вільного духу, різновидами унікальної етнокультури з метою здійснення просвітницьких заходів у громаді, розвитку у громадян мікрорайону мотивів надання допомоги захисникам країни; 3) творчого оволодіння змістом професійно-педагогічної освіти як платформою саморуху до педагогічного професіоналізму і педагогічної культури (цей процес самопідготовки у цілях відродження національної школи після війни є дуже суспільно значущою і основною для студента справою); 4) опанування теоретичними основами побудови стратегії й тактики особис- тісно-професійного і професійно-культурного розвитку впродовж життя; 5) теорії і практики волонтерської допомоги співвітчизникам: внутрішньо переміщеним особам (насамперед дітям зі зраненим серцем), інвалідам, людям похилого віку, учням в опануванні секретів дистанційного навчання, їх батькам та ін.

З філософських позицій ця сутнісна характеристика виконує функцію відображення стійкого та інваріантного стану системи визначених принципів як основних регулятивів спрямованості самотворчої діяльності майбутнього вчителя в умовах причиненої війною соціальної гуманітарної катастрофи і неперервних боїв з окупантами: стійких і взаємопов'язаних зв'язків між її компонентами; інваріантних зв'язків цієї системи з зовнішніми потребами країни у перемозі над ворогом, окремими категоріями її громадян, закладом вищої педагогічної освіти та ін.; сукупності цілісних властивостей відповідної системи, без яких вона не може повноцінно існувати.

Результати реалізації висунутої концептуальної ідеї щодо пріоритетності положень теорії установки при розкритті сутності принципів і способів культивування майбутнім педагогом психічного са- мооздоровлення і національно значущої дії під час війни дозволяють зробити умовивід про існування універсальної вербальної схеми-помічниці цього творчого процесу. Схема встановлює ієрархію структурних компонентів системи відповідних установок майбутнього педагога і має такий вигляд: цільові, смислові й операційні установки на вихід із стану психічної напруги - стратегічні цільові установки на особистіс- но-професійний саморозвиток засобами самоосвітньої і самовиховної діяльності й національно значущу дію в умовах воєнного часу - цільові й смислові установки на близьку перспективу у вимірі реалізації стратегічних установок - операційні установки на конкретну самотворчу, культурно-просвітницьку, волонтерську та іншу активну дію.

Розроблення методичного супроводу потенційно можливого опертя студента на кожний із висвітлених у статті принципів - це підпорядкований емоційному переживанню і смислоосягненню його життєдіяльності в ситуації боротьби українського народу з російськими окупантами процес пошуку адекватних його нагальним у цей час потребам психолого-терапевтичних і психопедагогічних способів і прийомів здійснення значущих в особистісному і соціальному планах активних дій.

Вся «когорта» важливих для майбутнього педагога як заручника війни груп представлених методів і прийомів є системним утворенням, роль взаємопов'язаних структурних компонентів якого грають такі: методи і прийоми зняття психофізичної напруги; методи самозабезпечення відкриття в собі нових життєтворчих сил для активної діяльності; методи сприяння повороту власної національної й професійної свідомості на своє «Я», організації саморозвитку самосвідомості; методи проєктування далеких і близьких цільових орієнтирів професійної самотворчості, перетворення її перспективних програм у плани конкретних самоосвітніх і самовиховних дій; методи здійснення серед громадян культурно- просвітницької, духовно-мотиваційної й інших різновидів україноцентричної діяльності.

На тлі виборювання Україною свого існування як незалежної держави пріоритетом пріоритетів закладів вищої педагогічної освіти стає культивування насамперед у власному освітньому середовищі непід- кореного в історичній ретроспективі вільного національного духу та його величних проявів у трагічному й героїчному сьогоденні, української мови і культури, потреби у трансформації навчального процесу на рівні психотерапевтичного, особистісно- й професійно-розвивального засобами організації самотворчості і педагогічної творчості студентів, забезпечення їх громадянсько-патріотичної активності й волонтерської дії. Цей невідкладний і принципово важливий суспільно-доленосний крок педагогічних університетів об'єктивно вимагає швидкої зміни їх освітньої ідеології й політики, її перетворення в носія культових ідей оновлення цілей, змісту і технологій професійної підготовки етнонаціональ- ної особистості вчителя-майстра і вчителя- патріота під кутом їх відповідності потребі у збереженні української нації та її відродженні після війни.

Перспективи подальшого дослідження пов'язані з розробленням моделі дистанційної педагогічної організації і психоло- го-педагогічного супроводу психологічної стабілізації й особистісно-професійного саморозвитку майбутніх учителів у воєнний і післявоєнний час, концепції сходження викладача закладу вищої педагогічної освіти до рівня культури управління цим процесом у системі змішаного професійного навчання.

Література

Васильченко, О.М. (2003). Етносоціальні уявлення в структурі «Я»-концепції університетської молоді. (Атореф. дис. канд. психол. наук). Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, Київ. (Vasylchenko, O.M. (2003). Etnosotsialni uiavlennia v strukturi «Ia»-kontseptsii universytetskoi molodi. (Ato-ref. dys. kand. psykhol. nauk). Instytut psykholohii imeni H.S. Kostiuka APN Ukrainy, Kyiv.)

Гуменюк, О.Є. (2004). Психологія Я - концепції. Тернопіль: Економічна думка. (Humeniuk, O.Ie. (2004). Psykholohiia Ya - kontseptsii. Ternopil: Ekonomichna dumka.)

Кремень, В.Г. (Ред.). 2020. Психологія і педагогіка у протидії пандемії COVID -19. Київ: ТОВ Юрка Любченка. URL: https://ipood.com.ua/e-library/pozaplanova-produkciya/psihologiya-i-

pedagogika-u-protidi-pandemi-covid-19/. (Kremen, V.H. (Red.). 2020. Psykholohiia i pedahohika u protydii pandemii COVID -19. Kyiv: TOV Yurka Liubchenka. URL: https://ipood.com.ua/e- library/pozaplanova-produkciya/psihologiya-i-pedagogika-u-protidi-pandemi-covid-19/)

Курлянд, З.Н. (1995). Професійна усталеність учителя - основа його педагогічної майстерності. Одеса: Наука. (Kurliand, Z.N. (1995). Profesiina ustalenist uchytelia - osnova yoho pedahohichnoi maisternosti. Odesa: Nauka)

Кучерявий, О.Г. (2021). Парадигмальна концептуальна модель особистісного, професійного й професійно-культурного розвитку вчителя. Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи, 1 (19), 82 -92. (Kucheriavyi, O.H. (2021). Paradyhmalna kontseptualna model osobystisnoho, profesiinoho y profesiino-kulturnoho rozvytku vchytelia. Osvita doroslykh: teoriia, dosvid, perspektyvy, 1 (19), 82 - 92.)

Панок, В.Г., Титаренко, Т.М., & Чепелєва Н.В. (1999). Основи практичної психології. Київ: Либідь.

(Panok, V.H., Tytarenko, T.M., & Chepelieva N.V. (1999). Osnovy praktychnoipsykholohii. Kyiv: Lybid.) Роменець, В.А., & Маноха, І.П. (1998). Історія психологіїXX століття. Київ: Либідь. (Romenets, V.A., & Manokha, I.P. (1998). Istoriia psykholohiiXXstolittia. Kyiv: Lybid)

Федірчик, Т.Д. (2015). Розвиток педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи (теоретико-методичний аспект). Чернівці: Чернівецький нац. ун-т. (Fedirchyk, T.D. (2015). Rozvytok pedahohichnoho profesionalizmu molodoho vykladacha vyshchoi shkoly (teoretyko- metodychnyi aspekt). Chernivtsi: Chernivetskyi nats. un-t.)

Філіпчук, Г.Г. (2014). Націєтворчість освіти. Чернівці: Зелена Буковина. (Filipchuk, H.H. (2014). Natsiietvorchist osvity. Chernivtsi: Zelena Bukovyna.)

Selye, H. (1976). Stress without Distress. In: Serban, G. (eds) Psychopathology of Human Adaptation. Springer, Boston, MA. https: //doi.org/10.1007/978-1-4684-2238-2_9.

Размещено на Allbest.ru