Практичний аспект формування комунікативної стратегії засобами альтернативної та додаткової комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практичний аспект формування комунікативної стратегії засобами альтернативної та додаткової комунікації

Цимбал-Слатвінська Світлана Володимирівна

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри спеціальної та інклюзивної освіти, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Анотація

У статті акцентовано увагу на важливості впровадження альтернативної комунікації в освітній простір як додаткового або ж альтернативного засобу спілкування, технології якого спрямовані на підвищення якості життя, стимулювання пізнавальних інтересів, адже можливість безбар'єрно будувати комунікативну стратегію сприятиме соціальній адаптації, саморозвитку та самоідентифікації особистості.

Вказано, що впровадження системи альтернативної комунікації розпочинається зі створення ефективного освітнього простору як в закладі освіти, так і в інших сферах суспільного середовища.

Встановлено суголосність як закордонних так і українських науковців у трактуванні основних принципів використання альтернативної комунікації: невимушеність звичного середовища; природність; врахування індивідуального розвитку кожного користувача; моделювання ситуацій в ігровому форматі; позитивна мотивація; систематичність та послідовність.

Виявлено, що використання практик альтернативної та додаткової комунікації стимулює комунікативну компетентність, опановуючи найпростіші поняття: «як спілкуватися», «ключові аспекти спілкування», поступово переходячи на новий рівень сприйняття, усвідомлення та передачі інформації за допомогою різних форм спілкування: погляду, міміки, жесту, дотику, символу, картинки, піктограми та різноманітних пристроїв для розвитку мовлення, сприяючи застосуванню підходів тотальної комунікації (використання вербальних та невербальних засобів спілкування).

Доведено, що впровадження альтернативної комунікації в широкий простір надаватиме користувачам нові можливості для отримання комунікативної незалежності, а розширення практики провадження таких технологій у всі соціальні сфери життєдіяльності, а не тільки в освітньо- розвитковий простір закладів освіти, пришвидшить встановлення безбар'єрного спілкування як норми побудови сучасного суспільства.

Ключові слова: альтернативна комунікація, групи користувачів, комунікативний процес, стратегії оточуючого середовища, партнерські стратегії, розмовні стратегії.

Abstract

Tsymbal-Slatvinska Svitlana Volodymyrivna Doctor of Pedagogic Sciences, Professor, Professor at the Department of Special Education, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

THE PRACTICAL ASPECT OF THE FORMATION OF COMMUNICATIVE STRATEGY BY MEANS OF ALTERNATIVE AND AUGMENTATIVE COMMUNICATION

The article focuses on the importance of implementing alternative communication into the educational space, the technologies of which are aimed at improving the quality of life, stimulating of cognitive interests. After all, the possibility to build a communicative strategy without barriers will facilitate social adaptation, self-development and self-identification of the person.

It was specified that the implementation of the system of alternative communication begins with the creation of an effective educational space both in the educational institution and in other spheres of the social environment.

The unanimity of both foreign and Ukrainian scientists in the interpretation of the basic principles of the use of alternative communication has been established: relaxed environment, naturalness; taking into account of each user's personal development level; game-style simulation of situations; positive motivation; systematicity and consistency.

It was revealed that the use of alternative and augmentative communication practices stimulates communicative competence, mastering the simplest concepts: "how to communicate", "key aspects of communication", gradually moving to new levels of perception, awareness and information transfer through different forms of communication: glance, facial expression, gesture, touch, symbol, picture, icon and various devices for speech development, promoting the application of total communication approaches (use of verbal and non-verbal means of communication).

It was proved that the implementing alternative communication in a wide space will provide users with new possibilities to gain communicative independence, and the expansion of the practice of implementing such technologies in all social spheres of life, not only in the educational, developmental space of educational institutions, will speed up the establishment of barrier-free communication as norms of building a modern society.

Keywords: alternative communication, augmentative communication, user groups, communicative process, environmental strategies, partnership strategies, conversational strategies.

Постановка проблеми

комунікативна стратегія освітній

Вміння безбар'єрно будувати комунікативну стратегію, взаємодіяти, висловлювати своє бачення світу, ділитися інформацією та сприймати її є ключовим у соціально адаптаційних процесах та пріоритетом у пошуку інноваційних освітніх механізмів та включенням їх в інклюзивний простір закладів освіти.

Аналіз сучасних систем та візуальних засобів альтернативної і додаткової комунікації та їх практичний аспект використання у розвитку мовлення дорослих та дітей є предметом дослідження для М. Чайки та Г. Усатенко, О. Кривоногова [9, 10]; методичні основи системи спілкування за допомогою обміну картками досліджувала Г. Лопатіна [6]; особливості використання методів альтернативної комунікації для розвитку навичок спілкування дітей з аутизмом окреслювали Л. Коргун та А. Грещенко [4]; Т. Єжова [2] зосереджувала увагу на використанні альтернативної комунікації як ефективного засобу соціальної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами; О. Боряк та Ю. Косенко [1]досліджували доцільність використання альтернативних засобів комунікації як ефективного засобу розвитку мовлення у дітей із комплексними порушеннями; А Савицький [7] обґрунтовував використання засобів альтернативної комунікації в процесі розвитку мовлення дітей з синдромом Дауна, вказуючи на високу ефективність невербальної комунікації таких дітей.

Норвежський лінгвіст та психолог Стівен фон Течнер та психолог Харальд Мартинсен наголошують на практичному на усвідомленому виборі альтернативної комунікації, індивідуалізовано направленої системи, що має будуватися виключно на потребах певної особи. Програми комунікативної допомоги, за твердженням науковців, підвищують якість життя людей з мовленнєвими порушеннями, якісно змінюють комунікативний простір, повертають контроль над особистим життям [11].

Лорі Фрост та Енді Бонді у керівництві для педагогів щодо практичного використання системи альтернативної комунікації за допомогою карток PECS зазначають, що використання системи спілкування за допомогою обміну картками (The Picture Exchange Communication System) розпочинається зі створення ефективного освітнього простору як в закладі освіти, так і дома та в місцях загального користування, а відповідно така система навчає всіх учасників комунікативного процесу: вираження, розуміння, передачі та усвідомлення інформації, лише забезпечивши цілісне входження альтернативної комунікації у всі сфери життєдіяльності, можна досягнути бажаного результату [12].

Сучасні дослідження науковців-практиків зосереджені на використанні невербальної комунікації як додаткового або ж альтернативного засобу спілкування, технології якого спрямовані на підвищення якості життя, стимулювання пізнавальних інтересів, самовизначеності та самоусвідосленості, самоідентифікації себе як частини суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Нині простежується значне підвищення наукового пошуку дослідників щодо практичних рекомендацій входження в освітній простір практик альтернативної та додаткової комунікації, адже в освітніх закладах України така практика нині тільки впроваджується.

Мета статті - узагальнити практичний досвід впровадження в освітній процес засобів альтернативної комунікації як ефективної складової подолання мовленнєвих труднощів дітей та дорослих з особливими освітніми потребами при побудові комунікативної стратегії.

Виклад основного матеріалу

Використання альтернативної та додаткової комунікації дозволить забезпечити дітей та дорослих, у яких вербальна комунікація відсутня або обмежена, засобами вираження своєї думки та взаємодії з оточуючими, паралельно спрямовуючи освітній процес на стимулювання розуміння та вираження невербального мовлення. Загалом використання мовлення та його розуміння - процеси, що відбуваються одночасно та доповнюють один одного [14]. За дослідженнями Baters [11] та Clark [12] інколи дитина використовує певний жест, або слово раніше, чим розпочинає його розуміти та співвідносити, трапляються і випадки зворотного зв'язку (поява розуміння слова чи жесту з подальшим осмисленим використанням). Відповідно, порядок засвоєння мовлення засобами альтернативної та додаткової комунікації може бути різним, Стівен фон Течнер стверджує, що практика навчання вміння передачі інформації буде більш продуктивною в опановуванні практик альтернативної комунікації та з більшою ймовірністю призведе до розуміння жестів та символів, налагодження процесу взаємодії та комунікації [14, с. 181].

В практичних рекомендаціях введення альтернативної та додаткової комунікації для дітей та дорослих які з різних причин позбавлені можливості вербально будувати комунікативний процес (генетичні, медичні, соціальні, психологічні та педагогічні причини) Стівен фон Течнер та Харальд Мартинсен [14] виокремлюють три групи користувачів альтернативної комунікації: альтернативного мовлення, додаткового мовлення, експресивного мовлення, класифікуючи кожну за рівнем труднощів розвитку мовлення, розробивши для кожної з них стратегії опанування альтернативною комунікацією, при цьому група додаткового мовлення в свою чергу вирізняє ще дві групи користувачів: розвиткову та ситуативну.

До групи альтернативного мовлення входять діти та дорослі з обмеженим розумінням мовлення (порушення розвитку (інтелектуальні порушення); аутистичні розлади; діти з ДЦП (дитячий церебральний параліч)). Ціль впровадження альтернативних стратегій для такої групи: забезпечення такою формою комунікації, яка стане постійним засобом самовираження, буде використовуватися у подальшому в будь яких ситуаціях упродовж життя. Використання окремих символів для забезпечення потреб, навчання розуміння того, що буде відбуватися під час невербального спілкування, дозволить сформувати основу для процесу комунікації через встановлений структурований план розмови. Програма з розвитку комунікації може включати навчання розумінню простих та складних графічних систем; вивчення абетки та розуміння жестів (враховуючи індивідуальний характер розвитку комунікації та потреб дитини). Загальними рекомендаціями щодо введення альтернативної комунікації є використання методу діалогів / структурованої бесіди за структурованим планом (звичний порядок та загальні знання):

1. Спланований діалог/ структурована бесіда (формують нові уміння для спілкування (До прикладу : чим нещодавно займалися?); теми для розмови: їжа, звичні справи, погода, тварини, дитячий садок та т.і.)).

2. Контроль процесу спілкування із стимулюванням та винагородою для дитини (цілеспрямована допомога у формування реплік).

3. Діалоги, що містять ключовий словник символів (із щоденним повторюванням та закріпленням).

4. Взаємодія з сім'єю вихованця, яка поступово вводить у побудову альтернативного процесу спілкування нові елементи.

5. Сплановані діалоги можуть поєднуватися з структурованими бесідами за своєю результативністю поступово можуть змінюватися, виходити за межі тематики звичних рутин (повсякденності), та переноситися на інші ситуації у спілкуванні [14].

Група додаткового мовлення, що у свою чергу розділяється за ступенем потреби в альтернативних стратегіях та виокремлює дві підгрупи користувачів: розвиткову та ситуаційну. Розвиткова група - альтернативна комунікація для такої групи є проміжним сегментом на шляху до розвитку мовлення, ключова функція у використанні такої комунікації - підтримка розуміння усного мовлення; встановлення чіткого зв'язку між вербальним та невербальним мовленням [14].

Ситуаційна група - для такої групи альтернативна комунікація не являється основною формою при побудові комунікативного поля (мовлення у такої групи дітей, підлітків чи дорослих розвинене, але незрозуміле для нових комунікативних партнерів). Ключова функція у використанні альтернативної комунікації для ситуативної групи - допомогти зрозуміти на якому етапі потрібно доповнити комунікативний процес альтернативною комунікацією, для того, щоб процес спілкування став зрозумілим для комунікативних партнерів. Характеристикою такої групи є обмежене розуміння мовлення (порушення розвитку (артикуляційні порушення: мовлення незрозуміле і для звичного кола спілкування) [14].

Ключова ціль впровадження альтернативної комунікації для групи додаткового мовлення: полегшення участі дитини з порушеннями мовлення при побудові комунікативного процесу, надання їй відчуття того, що її розуміють, використовуючи графічні символи і жести у допомозі комунікативному партнеру для розуміння процесу спілкування. Стівен фон Течнер у рекомендаціях щодо впровадження альтернативної комунікації в групі додаткового мовлення вказує на можливості застосування комунікативних стратегій для групи альтернативного мовлення, встановлюючи переважне використання діалогів у звичному середовищі, організовуючи послідовність від простих подій до моделювання простих ситуацій. Важливим є встановлення зрозумілого комунікативного поля для всіх комунікативних партнерів:

1. Структурований діалог (звичні рутини).

2. Важливим є зміна ролі дорослого та дитини.

3. Допомога в дотриманні теми розмови.

4. Стимулювання пізнавальних інтересів.

5. Структурована бесіда з використанням альтернативних засобів надасть дитині усвідомлення того, що її розуміють, відкриє нові перспективи у формуванні комунікативної стратегії [14].

Діти та дорослі з групи експресивного мовлення мають тяжкі розлади опорно-рухового апарату, тому у спілкуванні використовують комунікативні додаткові пристрої (порушення опорно-рухового апарату; аутистичні розлади (відмінності між розумінням та використанням мовлення), використання жестів)); сидром Дауна (незрозуміле мовлення)). Порушення опорно-рухового апарату суттєво обмежують особистісний розвиток дитини, розуміння усного мовлення зачасту знижено навіть при збереженні неврологічних функцій, пов'язаних із засвоєнням мовлення. Ціллю такої комунікації є перехід від пасивного комунікативного стилю до активного. Найбільшого значення для побудови комунікативного поля в такій групі встановлено функціональні можливості пристрою: тип, розмір, універсальність. Звичним для групи експресивного мовлення є те, що користувачам додаткових пристроїв для побудови комунікативної стратегії заважає не низький рівень навичок у спілкуванні, а відсутність чи недостатність можливостей використовувати наявні знання. Інколи такій категорії користувачів потрібна першочергово не стільки мовленнєва складова, а навчання технічному та функціональному використанню додаткових пристроїв. Діти з групи експресивного мовлення мають труднощі у виконанні багатьох дій, пов'язаних з порушенням опорно- рухового апарату, тому використовують мовлення для заміни самостійних дій, таких як вказівка на певний предмет.

Відповідно комунікативні програми такої групи сфокусовані на підвищення мовленнєвих навичок: стратегії оточуючого середовища; партнерські стратегії; розмовні стратегії.

1. Стратегії оточуючого середовища - використовуються на перших етапах введення альтернативної комунікації (створення нових ситуацій в яких комунікативний процес враховуватиме як можливості дитини групи експресивного мовлення так і комунікативного партнера).

2. Партнерські стратегії (навчання потенційних комунікативних партнерів (сім'я, друзі) особливостям використання альтернативної комунікації за допомогою додаткових пристроїв.

3. Розмовні стратегії (початок та завершення розмови; черговість подання інформації; коментування теми розмови; роз'яснення та взаємодія; використання наративів (сукупність пов'язаних між собою подій) [14].

Стівен фон Течнер зауважує, що альтернативна комунікація не може розпочинатися в кабінеті фахівця та існувати тільки за підтримки родини вихованця, такий стиль комунікації має бути присутнім не тільки в закладах освіти, а й в звичних ситуаціях (відвідування магазину, кафе, центру розваг, сфери обслуговування т.і, - суспільство має розширити можливості комунікативної взаємодії, щоб зменшити комунікативні бар'єри, дати можливість користувачам альтернативної комунікації відчути себе важливою частиною світу, надати їм можливість до самореалізації та самоусвідомлення [14].

На початок 2019 року в Україні близько 47000 тисяч дітей з особливими освітніми потребами мають необхідність підтримки програм альтернативної комунікації . Інноваційна платформа соціального партнерства «Цифрова інклюзія» у співпраці з Міністерством освіти та науки України, громадською організацією «Здорове суспільство» та соціального підприємства «ДивоГра» за ініціативи компанії «Хуавей Україна» презентувала мобільний застосунок для провадження практик альтернативної комунікації, партнерами такої платформи є Асоціація альтернативної та доповненої комунікації . З 2020 року в Україні громадським об'єднанням «Спільнота АДК в Україні» успішно впроваджується проєкт реалізації асистивних технологій для спілкування альтернативним способом, завдяки такому проєкту у вільному доступі для потреб практиків-користувачів та всіх зацікавлених розроблено та презентовано навчально-методичний посібник «Теорія та практика використання альтернативної комунікації для осіб з особливими освітніми потребами» (автори: М. Чайка, Г. Усатенко, О.Кривоногова), в якому автори зауважують на практичному досвіді поетапного провадження альтернативної комунікації в освітній простір, що у подальшому відкриває нові можливості для користувачів альтернативної комунікації бути почутими та прийнятими, отримують можливість підвищити рівень якості життя, знижуючи рівень стресу від непорозумінь[10].

Автори посібника «Теорія та практика використання альтернативної комунікації для осіб з особливими освітніми потребами» звертають увагу практиків на те, що альтернативна та додаткова комунікація має різні форми вираження (вербальна та невербальна, використовуючи для передачі інформації погляд, міміку, жести, символи та піктограми, малюнки, спеціальні пристрої, створюючи сприятливі умови для поліпшення процесу комунікації[10]. Науковці вказують на розрізнення трьох комунікативних форм альтернативна (невербальна комунікація, мовлення відсутнє або не розвинене); додаткова (доповнення вербального мовлення); тотальна (використання різноманітних засобів та стратегій (вербальних та невербальних) для формування комунікативного простору) [10]. На сторінках посібника визначено чотири групи альтернативної комунікації: комунікація з безпосереднім використанням тіла (тактильні відчуття); комунікація через візуальні образи; спеціальні електронні засоби комунікації; комбіновані засоби комунікації (мовлення, жести, символи), до кожної з груп науковці визначили види альтернативної та додаткової комунікації з рекомендаціями щодо поетапності використання, форм застосування, особливостей відбору матеріалу для виготовлення піктограм та символьних зображень; застосування матеріалів візуальної підтримки з виділенням сильних та слабких сторін) [10].

Як і закордонні [ ]так і українські науковці[ ] суголосні в основних принципах використання альтернативної комунікації для створення успішної комунікативної стратегії, що передбачає створення спеціальних умов та врахування багатьох факторів: невимушеність звичного середовища, враховуючи ситуацію кожного окремого користувача [14, 10,7]; природності, забезпечуючи спокійну та дружню обстановку [14, 11, 4 ]; моделювання ситуацій (структуровані діалоги та бесіди) [14,12, 5]; ігровий формат [1, 6, 13, 14, 10]; навчання комунікативних партнерів [14, 13, 10]; підтримки (підтримка дорослого має враховувати мовленнєвий розвиток дитини); позитивна мотивація [14, 10 ]; систематичність та послідовність [14, 13, 10].

Висновки

Нині впровадження альтернативних комунікативних технологій в Україні активно ініціюють громадські організації, зокрема з 2020 року, об'єднавши спільні зусилля фахівців, практиків, науковців, батьків, бізнесу була створена громадська організація «Спільнота АДК в Україні» , що стала активним провайдером технологій альтернативного спілкування та введенням успішного досвіду їх впровадження у практики роботи з дітьми та дорослими з особливими освітніми потребами.

Введення альтернативної комунікації в звичний комунікативний простір вимагає залучення різнопрофільних фахівців в галузі медицини, педагогіки, спеціальної освіти, соціальної роботи до подолання викликів упроваження таких комунікативних стратегій, відповідно, внесення змін в освітні програми підготовки першого та другого рівнів вищої освіти таких фахівців, вводячи в цикл професійної підготовки освітні компоненти з вивчення технологій впровадження альтернативної комунікації дозволить розширити практику провадження таких комунікативних технологій в освітній простір закладів освіти, пришвидшить встановлення безбар'єрного спілкування як норми побудови сучасного суспільства, відкритого до взаємодії та взаємодопомоги, побудови нової парадигми майбутнього, в якій кожен має можливість до самореалізації.

Література:

1. Боряк О.В., Косенко Ю.М. Альтернативна комунікація як засіб розвитку мовленнєвої діяльності дітей із комплексними порушеннями. Актуальні питання гуманітарних наук. Т1. Педагогіка. 2021. Вип.35. С. 264-270

2. Єжова Т. Є. Альтернативна комунікація як засіб соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями життєдіяльності. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. 2011. № 8. С. 73-80.

3. Каменщук Т.Д. Особливості використання знаків та символів в навчанні дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку. Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки). 2015. Вип. 5. C. 108-120.

4. Коргун Л.М., Грещенко А.С. Використання методів альтернативної комунікації для розвитку навичок спілкування в дітей з аутизмом. Інноваційна педагогіка. 2020. Вип. 28. С. 107-112

5. Куценко Т. О. Використання допоміжної альтернативної комунікації при навчанні дітей з розладами аутичного спектра. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. 2013. Вип. 4(2). С. 209-218.

6. Лопатіна Г.О. Методичні основи системи спілкування за допомогою обміну картками. Науковий часопис НПУ іменіМ. П. Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2014. Вип. 27. С.110-114.

7. Савицький А. М. Особливості використання засобів альтернативної комунікації в процесі розвитку мовлення дітей з синдромом Дауна. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2014. Вип. 27. С. 179-183.

8. Усатенко Г.В. Практичні аспекти створення символів альтернативної та додаткової комунікації для відновлення комунікативних навичок у людей з афазіями. Наукові студії із соціальної та політичної психології. Вип. 47(50). 2021. С. 190-200.

9. Усатенко Г. В., Чайка М. С. Застосування альтернативної і додаткової комунікації: теоретичний огляд візуальних засобів АДК. Current trends and factors of the development of pedagogical and psychological sciences in Ukraine and EU countries. Baltija Publishing, 2020. C. 161-165. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-80-8-1.42.

10. Чайка М.С., Усатенко Г.В., Кривоногова О.В. Теорія та практика використання альтернативної комунікації для осіб з особливими освітніми потребами: навчально- методичний посібник. Київ: ФОП Усатенко Г.В., 2021. 80 с.

11. Bates, E., Dale, P.S. & Thal, D. Individual differences and their implications for theories of language development / P. Fletcher and B. MacWhinney (Eds.) The handbook of child language. Oxford: Basil Blackwell. 1995. Pp. 96-151.

12. Clarke S., Remington B. and Light, P. The role of referential speech in sign learning by mentally retarded children: A comparison of total communication and sign-alone training. Journal of Applied Behavior Analysis. 1988. 21. pp. 419-426.

13. Frost L., Bondy A. Picture Exchange Communication System Training Manual (PECS). Newark: Pyramid Educational Products, 2002. 396 p. (II).

14. Stephen V. Alternativ og supplerende kommunikasjon. Oslo: Gyldendal akademisk, 2002. 379 p.

References:

1. Boriak, O.V. & Kosenko, Yu. M. (2021). Alternatyvna komunikatsiia yak zasib rozvytku movlennievoi diialnosti ditei iz kompleksnymy porushenniamy [Alternative communication as a means of developing speech activity in children with complex disorders]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk - Humanities science current issues, issue 35, vol. 1, 264-270 [in Ukrainian].

2. Yezhova, T. Ye. (2011). Alternatyvna komunikatsiia yak zasib sotsialnoi reabilitatsii ditei z obmezhenymy mozhlyvostiamy zhyttiediialnosti [Alternative communication as a means of social rehabilitation of children with disorders]. Aktualniproblemy navchannia ta vykhovannia liudei z osoblyvymy potrebamy - Current educational issues for people with special needs, 2011. № 8, 73-80 [in Ukrainian].

3. Kamenschuk, T.D. (2015). Osoblyvosti vykorystannia znakiv ta symvoliv v navchanni ditei z riznymy porushenniamy psykhofizychnoho rozvytku [Characteristics of signs and symbols usage in teaching children with various psychophysical development]. Aktualni pytannia korektsiinoi osvity (pedahohichni nauky) - Actual problems of the correctional education (pedagogicalscience), issue 5, 108-120 [in Ukrainian].

4. Korhun, L.M. & Hreshchenko, A.S. (2020) Vykorystannia metodiv alternatyvnoi komunikatsii dlia rozvytku navychok spilkuvannia v ditei z autyzmom [Using alternative communication methods to develop communication skills in children with autism]. Innovatsiina pedahohika - Innovative Pedagogy, issue 28, 107-112 [in Ukrainian].

5. Kutsenko, T. O. (2013). Vykorystannia dopomizhnoi alternatyvnoi komunikatsii pry navchanni ditei z rozladamy autychnoho spectra [Use of alternative augmentative communication communication during the study of children with autonomic spectrum disorders]. Osvita osib z osoblyvymy potrebamy: shliakhy rozbudovy - Education of persons with special needs: ways of development, issue 4(2), 209-218 [in Ukrainian].

6. Lopatina, H.O. (2014) Metodychni osnovy systemy spilkuvannia za dopomohoiu obminu kartkamy [Methodological foundations of the system of communication through the exchange of cards]. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P.Drahomanova. Seriia 19. Aktualni problemy lohopedii - Scientific journal National Pedagogical Dragomanov University. Series 19. Special education and psychology, issue 27, 110-114 [in Ukrainian].

7. Savytskyi, A. M. (2014). Osoblyvosti vykorystannia zasobiv alternatyvnoi komunikatsii v protsesi rozvytku movlennia ditei z syndromom Dauna [Use of methods of alternative communication in the process of development of speech of children with the Down's syndrome]. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P.Drahomanova. Seriia 19. Aktualni problemy lohopedii - Scientific journal National Pedagogical Dragomanov University. Series 19. Special education and psychology, issue 27, 179-183 [in Ukrainian].

8. Usatenko, H.V. (2021). Praktychni aspekty stvorennia symvoliv alternatyvnoi ta dodatkovoi komunikatsii dlia vidnovlennia komunikatyvnykh navychok u liudei z afaziiamy [Practical aspects of creation of alternative and augmentative communication symbols for communication skills rehabilitation in people with aphasia]. Naukovi studii iz sotsialnoi ta politychnoi psykholohii - Scientific studios on social and political psychology, issue 47(50), 190-200 [in Ukrainian].

9. Usatenko, H. V. & Chaika, M. S. (2020). Zastosuvannia alternatyvnoi i dodatkovoi komunikatsii: teoretychnyi ohliad vizualnykh zasobiv ADK [Applying alternative and augmentative communication: Theoretical review of AAC's visual means]. Proceedings from International conference: Current trends and factors of the development of pedagogical and psychological sciences in Ukraine and EU countries. (pp. 161-165). Baltija Publishing. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-80-8-1.42 [in Ukrainian].

10. Chaika, M.S., Usatenko H.V. & Kryvonohova O.V. (2021). Teoriia ta praktyka vykorystannia alternatyvnoi komunikatsii dlia osib z osoblyvymy osvitnimy potrebamy [Alternative communication theory and practice for people with special educational needs]. Kyiv: FOP Usatenko H.V. [in Ukrainian].

11. Bates, E., Dale, P.S. & Thal, D. (1995). Individual differences and their implications for theories of language development / P. Fletcher and B. MacWhinney (Eds.) The handbook of child language (pp.96-151). Oxford: Basil Blackwell.

12. Clarke, S., Remington, B., & Light, P. (1988). The role of referential speech in sign learning by mentally retarded children: A comparison of total communication and sign-alone training. Journal of Applied Behavior Analysis, 21(4), 419-426.

13. Frost, L. & Bondy A. (2002). Picture Exchange Communication System Training Manual (PECS). Newark: Pyramid Educational Products.

14. Stephen, V. (2002). Alternativ og supplerende kommunikasjon [Alternative and augmentative communication]. Oslo: Gyldendal akademisk [in Norwegian].

Размещено на Allbest.ru