Партнерська взаємодія учня, батьків і учителя у забезпеченні розвитку та саморозвитку особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Партнерська взаємодія учня, батьків і учителя у забезпеченні розвитку та саморозвитку особистості

Чижевський Борис Григорович, кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник відділу економіки та управління загальною середньою освітою Інституту педагогіки НАПН України; Заслужений працівник освіти України

Анотація

У статті проаналізовано Конституційні, законодавчі норми та положення, наукові підходи щодо розвитку закладів загальної середньої освіти в контексті партнерської взаємодії та творчої, праведної, щиросердної співпраці учня, батьків і учителя на засадах розвитку та із наявністю переважаючої складової саморозвитку, сомовдосконалення, самовиховання творчої, самодостатньої, стійкої, незламної, твердої, обдарованої особистості. Розвиток та саморозвиток в широкому розумінні розглядаються як категорії діалектики, що пов'язані з єдністю та боротьбою протилежностей, внутрішнього вдосконалення комплексний вплив яких визначає суть основних механізмів управління як закладом загальної середньої освіти, так і пізнавальним процесом кожного учасника освітнього процесу та є основою для державно-суспільного управління закладом загальної середньої освіти.

Багатогранна, багатоаспектна, гармонійна, різнопланова та неповторна особистість учня є центральним, пріоритетним, самим важливим суб'єктом освітнього процесу закладу загальної середньої освіти У даному випадку як розвиток, так і саморозвиток людського організму, а особливо дитячого і учнівського розглядаються як індивідуальний розвиток (онтогенез), який виявляється в сукупності послідовних морфологічних, фізіологічних і біохімічних та біофізичних змін, що відбуваються в організмі з моменту його зародження і до кінця земного життя. Ріст включає взаємопов'язані кількісні (ріст, статура, постава, вага) і якісні мислення та (диференціювання) перетворення та у тому числі професійне становлення і кар'єрне зростання та утвердження. Управління закладом загальної середньої освіти в широкому вимірі розглядається як інструмент у вмілих, майстерних руках директора школи спрямований на створення умов для співпраці, партнерської взаємодії учня, батьків і учителя, усіх учасників освітнього процесу.

Тому управління має бути спрямоване на розвиток, виховання та саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення особистості, розгортання партнерської взаємодії та копіткої, праведної, щиросердної співпраці усіх учасників освітнього процесу та освітніх рівнів і не може бути застосовано для відрізання тих чи інших позитивних, вагомих, значущих елементів, складових, секторів, напрацювань та надбань тому, що воно опосередковано і безпосередньо впливає на динаміку розвиту, етапи становлення та утвердження, а також на долю та майбутнє кожного члена колективу. Їхня основна мета забезпечити позитивний розвиток, ріст, зростання представників майбутнього покоління. Саме тому директор школи не має права на неправедні, непопулярні, критичні рішення.

Основним мотивом розвитку та саморозвитку як особистості, так і закладу освіти є наповнити життя кожної конкретної особистості Істиною, Любов'ю, Миром, Добротою, Праведністю, Багатством, Удачею та начинити суттю, великим всеосяжним смислом і сенсом, щастям та найбільшою радістю. Розвиток та саморозвиток учня, батьків та учителя розглядаються як духовно-моральні та природні специфічні процеси позитивної зміни, результатом яких є виникнення якісно нового, гармонійного, досконалого, красивого, поступальний, динамічний, еволюційний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, від часткового до загального.

Серцевиною розвитку та саморозвитку є творча обдарована особистість учня, батька, учителя. Позитивні результати можливі у тому випадку коли враховується, що механізми становлення якісного нового, джерело й загальна спрямованість та темпи розвитку та саморозвитку корелюються з об'єктивними духовними, моральними (натуральними), природними законами за умови людиноцентриського спрямування на рівні та в площині правової підтримки, сприяння юридичних законів, нормативно-правових актів, вмотивованих позитивних управлінських рішень, вказівок та дій, що відповідають інтересам та праву, волевиявленню українського народу.

Забезпечення розвитку та саморозвитку як творчої обдарованої особистості зокрема, так і закладу освіту в цілому здійснюється на основі знання та практичного застосування загальних закономірностей розвитку природи, суспільства, особистості й людського мислення в діалектичній площині. Варто знати, пізнати, усвідомлювати і використовувати всю глибину і всебічність еволюційного вчення розвитку та саморозвитку, що полягають у розкритті діалектично суперечливої природи розвитку та саморозвитку, як єдності перервності і безперервності, поступовості і стрибка, кількісних і якісних змін. Партнерська взаємодія учня, батьків та учителя реалізується з урахуванням того, що діалектика розвитку творчої, обдарованої, самодостатньої, стійкої особистості з духовно-моральним началом: спрямовується саме на пізнання, осмислення, усвідомлення джерела розвитку, саморуху, саморозвитку, самовиховання всього сущого; тільки вона дає ключ до переходів, стрибків, перериву поступовості, перетворення в протилежність, модернізації, осучаснення, реставрації старого, виникнення якісного, інноваційного нового, закономірної еволюційної підготовки стрибків як системи, так і її складових.

Доцільно враховувати те, що діалектичний принцип розвитку методологічно орієнтує на наукове пізнання й практичне розв'язання об'єктивних внутрішніх та зовнішніх вагань, сумнівів, суперечностей, на творчий пошук шляхів збалансованого, системного, стабільного, стійкого, діалектичного, комплексного, гармонійного розвитку, саморозвитку та зростання творчої обдарованої самодостатньої стійкої особистості, соціального людського суспільства та демократичної держави Україна.

Ключові слова: Конституція України (Основний Закон); законодавство; розвиток; саморозвиток; учень; батьки; учитель.

Abstract

Partnership of the student, parents and teacher in providing personality development and self-development

Boris Chyzhevskyi, Candidate of Pedagogical Sciences, leading researcher Department of Economics and General Secondary Education Management Institute of Pedagogy of the National Academy of Pedagocical Sciences of Ukraine; Honored Education Worker of Ukraine

The article analyzes Constitutional, legislative norms and regulations, scientific approaches to the development of general secondary education institutions in the context of partnership interaction and creative, righteous, sincere cooperation of students, parents and teachers on the basis of development and with the presence of a predominant component of selfdevelopment, self-improvement, self-education of creative, gifted, a selfsufficient, stable personality. Development and self-development in a broad sense are considered as categories of dialectics related to the unity and struggle of opposites, internal improvement, the complex influence of which determines the essence of the main management mechanisms of both the institution of general secondary education and the cognitive process of each participant in the educational process and is the basis for the state-social management of the institution of general secondary education.

The multifaceted, multifaceted, harmonious, multifaceted and unique personality of the student is the central, priority and most important subject of the educational process of the general secondary education institution. In this case, both the development and self-development of the human organism, and especially that of children and students, are considered as individual development (ontogenesis), which manifests itself in a set of successive morphological, physiological and biochemical and biophysical changes that occur in an organism from the moment of its birth to the end of earthly life. Growth includes interrelated quantitative (height, stature, posture, weight) and qualitative thinking and (differentiation) transformations, including professional development and career growth and affirmation. The management of a general secondary education institution in a broad sense is considered as a tool in the skillful, masterful hands of the school director aimed at creating conditions for cooperation, partnership interaction of students, parents and teachers, all participants in the educational process. Therefore, management should be aimed at the development, upbringing and self-development, self-education, self-improvement of the individual, the deployment of partnership interaction and painstaking, righteous, sincere cooperation of all participants in the educational process and educational levels and cannot be used to cut off certain positive, significant, significant elements, components, sectors, achievements and assets because it indirectly and directly affects the dynamics of development, the stages of formation and establishment, as well as the fate and future of each member of the team.

Their main goal is to ensure positive development, growth, growth of representatives of the future generation. That is why the school director has no right to unjust, unpopular, critical decisions. The main motive for the development and self-development of both an individual and an educational institution is to fill the life of each specific individual with Truth, Love, Peace, Kindness, Righteousness, Wealth, Luck and to fill it with essence, great comprehensive meaning and meaning, happiness and the greatest joy. The development and self-development of the student, parents and teacher are considered as spiritual, moral and natural specific processes of positive change, the result of which is the emergence of a qualitatively new, harmonious, perfect, beautiful, progressive, dynamic, evolutionary process of ascent from lower to higher, from simple to complex, from partial to general. The core of development and self-development is the creative gifted personality of a student, parent, teacher. Positive results are possible if it is taken into account that the mechanisms of the formation of qualitative new, the source and general orientation and rates of development and selfdevelopment are correlated with objective spiritual, moral (natural), natural laws under the condition of human-centered direction at the level and in the plane of legal support, promotion of legal laws, normative legal acts, motivated positive management decisions, instructions and actions that correspond to the interests and right, expression of the will of the Ukrainian people.

Ensuring the development and self-development of both a creative gifted individual in particular and the educational institution as a whole is carried out on the basis of knowledge and practical application of the general laws of the development of nature, society, personality and human thinking in the dialectical plane. It is worth knowing, getting to know, realizing and using all the depth and comprehensiveness of the evolutionary teaching of development and self-development, which consist in revealing the dialectically contradictory nature of development and self-development, as a unity of interruption and continuity, gradualness and jump, quantitative and qualitative changes.

The partnership interaction of the student, parents and teacher is implemented taking into account the fact that the dialectic of the development of a creative, gifted, self-sufficient, stable personality with a spiritual and moral principle: is directed precisely to cognition, understanding, awareness of the source of development, self-movement, selfdevelopment, self-education of all things; only it gives the key to transitions, jumps, the interruption of gradualness, transformation into the opposite, modernization, modernization, restoration of the old, the emergence of a high-quality, innovative new, the natural evolutionary preparation of jumps of both the system and its components. It is appropriate to take into account that the dialectical principle of development methodologically focuses on scientific knowledge and practical resolution of objective internal and external hesitations, doubts, contradictions, on the creative search for ways of balanced, systemic, stable, sustainable, dialectical, complex, harmonious development, self-development and the growth of a creative gifted selfsufficient stable personality, a social human society and a democratic state of Ukraine.

Keywords: Constitution of Ukraine (Basic Law); legislation; development; self-development; student; parents; teacher.

Вступ

У зв'язку із порушеннями темпів та закономірностей освітнього процесу, наявністю ґрунтовно непідготовленої та не профінансованої в повному обсязі зміни ступенів та рівнів освіти у структурі загальної середньої освіти, масовим недотриманням Державних стандартів загальної середньої освіти різко впали темпи розвитку та саморозвитку дітей та учнів, порушилась наукова організація праці педагогічних працівників, посилилось та збільшилось навантаження на батьків, розширився діапазон критичних, конфліктних ситуацій та нехтування правами, волею, волевиявленням учня, батьків, учителя. Дані проблеми загострилися, розширюються та поглиблюються також у зв'язку з нестабільністю освітнього процесу через пандемію COVID-19, епідемії, карантини і повномасштабне російське вторгненням на територію України, турбулентні та керовані «хаотичні» зовнішні чинники. Актуальними і гострими постають проблеми забезпечення розвитку та саморозвитку учня, батьків та учителя на засадах партнерської взаємодії та творчої їхньої співпраці з метою подолання освітніх втрат, освітніх розривів, освітніх прогалин, ліквідації безграмотності на основі отримання якісної наукової, доступної та безоплатної повної загальної середньої освіти.

У даному випадку розвиток та саморозвиток учня, батьків та учителя як єдиного цілого розглядається як якісні позитивні їхні перетворення, зростання, зміни та збагачення, що здійснюються під впливом мотиваційних стимулів, внутрішніх та зовнішніх факторів. Особливо важливою є проблема мімізувати та заблокувати тенденції регресивного та стагнаційного характеру, безволля, депресії, апатії, зневіри та безправ'я. Оскільки наукова організація освітнього процесу, у тому числі дистанційного, індивідуального навчання та живе спілкування спричиняють духовно-моральне зростання, фізичну досконалість, кількісні і якісні перетворення, ріст учня, батьків та учителя, що підсилює їхню духовність, закріплює мораль та культуру, а також призводить до якісно нового прогресивного стандарту, правила, рівня, норми та характеру.

Саме тому головна мета стабільного, прогресивного, діалетичного, еволюційного, поступального та стрибкоподібного розвитку та саморозвитку творчої обдарованої особистості полягає в тому, щоб задовольнити духовно-моральні, природні, освітні потреби сучасного учня в контексті позитивної динаміки руху соціального людського суспільства, впровадження інноваційних технологій та покращення умов і рівня життя усіх членів демократичної держави Україна. Завдання полягає не тільки в тому, щоб навчити творчу обдаровану особистість задовольняти свої власні потреби та побажання, а й в тому, щоб створити духовно-моральну, культурно-освітню, науково-технологічну та соціально-економічну основу для життєздатності, життєстійкості, життєдіяльності, життєтворчості та розвитку майбутніх поколінь. Здійснення науково-професійного управління закладом загальної середньої освіти на засадах стабільного, стійкого, прогресивного, діалетичного, поступального, еволюційного та стрибкоподібного розвитку творчої обдарованої особистості вимагає від державних службовців усіх рівнів та директорів шкіл впровадження сучасних концепцій дежавно-суспільного управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії, оптимальної організації освітнього процесу, інтенсифікації навчальної та професійної праці, визначення наукового рівня та складності змісту освіти та руху учня за обґрунтованою зростаючою та насиченою індивідуальною освітньою траєкторією.

Особливо необхідним є вирішення окресленої проблеми у період нестабільності, відсутності впевненості у завтрашній день, війни, воєнного стану, надзвичайного стану, катастроф та трагедій. Це зумовило віднести до числа об'єктивних єдностей та протилежностей організацію та забезпечення розвитку та саморозвитку творчої обдарованої особистості на основі партнерської взаємодії та творчої, праведної, рівноправної співпраці учня, батьків і учителя. Основною метою розвитку та саморозвитку є подолання перешкод, складностей, трудностей, невдач, випробувань, митарств, перепон, мінімізація та врегулювання протилежностей, суперечностей, конфліктів та протиріч між теперішнім і майбутнім у людському існуванні, що певним чином конкретизується у подоланні суперечностей між добром і злом, людським суспільством і навколишнім середовищем, в результаті чого утверджується та панує Мир, Гармонія, Любов, Доброта, Багатство душі, розуму і серця.

Теорії стабільного, прогресивного, діалектичного, еволюційного, поступального та стрибкоподібного розвитку та саморозвитку творчої обдарованої особистості комплексно охоплюють всі без винятку аспекти навчально-виховної, освітньої життєдіяльності, життєстійкості та життєтворчості особистості, що, у свою чергу, позитивно позначається на навколишньому мікро- та макросередовищах. Практичне застосування теорій стабільного, прогресивного, діалектичного, еволюційного, поступального та стрибкоподібного розвитку та саморозвитку творчої обдарованої самодостатньої особистості суттєво покращить рівень управління, діяльність закладів загальної середньої освіти та створить максимальні умови для партнерської взаємодії, взаєморозуміння, взаємопідтримки та творчої, праведної праці та співпраці, навчання учня, батьків та учителя.

Основними регуляторами формування, розвитку, навчання, виховання, саморозвитку, самовиховання, зростання творчої обдарованої самодостатньої стійкої особистості учня, батька та учителя є закони розвитку особистості, людського суспільства, природи, економіки знань, а також Конституція України, закони України, нормативно-правові акти у сфері освіти, науки, інновацій та захисту і реалізації прав людини на освіту, професійну, творчу, наукову діяльність.

Постановка проблеми. Розвиток учня, батьків та учителя включає в собі процес безперервного, поступового навчання і виховання, управління зростанням кожного учасника освітнього процесу, планування і самопланування навчальної діяльності як закладу освіти в цілому, так кожної особистості зокрема. Розвиток і саморозвиток є складовою загального процесу навчання та праці усіх членів колективу, пов'язаною законами, закономірностями закріплення попередніх та отримання нових якісних наукових знань, формуванням наукового мислення та опанування науковим світоглядом. Провідною метою розвитку та саморозвитку учня, батьків та вчителя є забезпечення максимального використання усіх можливостей для якісного отримання відповідного рівня освіти, формування практичних умінь і навичок, шліфування компетентностей та зростання професійної майстерності.

Процес розвитку та саморозвитку розглядається на рівні держави, регіону, району, територіального об'єднання, закладу освіти, колективу, класу, групи та кожної конкретної творчої обдарованої особистості. Залежно від цього визначаються конкретні фінансові джерела, кадрові та матеріально-технічні ресурси, а також необхідність прийняття закономірних управлінських рішень та забезпечення реалізації та вжиття відповідних дій та заходів.

Головні засади розвитку та саморозвитку ґрунтуються на теоріях обдарувань, задатків, здібностей творчої обдарованої особистості, закономірностей пізнавальної діяльності, розвивального, диференційованого та індивідуального навчання, занурення в науково-освітню, культорологічну, історичну проблему. Враховується те, що генетично люди мають певний набір задатків, здібностей, обдарувань, якостей, характеристик їхніх властивостей, які можуть бути розвиненими, відшліфованими, відточеними та вдосконаленими. Людина постійно розвивається і як особистість і як природна субстанція. Особливо інтенсивно та стрімкоподібно іде розвиток дитини як в підлітковому, середньому, так і в старшому шкільному віці.

Представникам молоді і дорослим людям також притаманні властивості постійно розвиватися, самовдосконалюватися, підвищувати та поглиблювати свій рівень знань, культури, покращувати свою професійну діяльність та майстерність. Необхідно враховувати, що особливо комфортно почувають себе діти та учні у доброзичливому, духовному, здоровому, культурному, інтелектуальному, соціальному, професійному середовищі - в сім'ї, родині, школі та учнівському колективі. Пріоритетним у розвитку як для учня, так і для дорослого є осягнути розумом та зрозуміти серцем закономірності, процес та рівень самопізнання як особистості та духовної, природної, суспільної субстанції, забезпечивши прояв, зростання та розгортання з народження закладених задатків, здібностей та обдарувань.

Тому, процес фінансування, інвестування у розвиток конкретної особистості, колективу, розглядаються не лише як витрати на реалізацію Конституційних прав, утримання, соціальний захист, оздоровлення, харчування учасників освітнього процесу, але і як чинники, що впливають на духовно-моральний, культурний, інтелектуальний клімат у суспільстві та державі, а також забезпечують формування рівня, стандарту, еталону культури життєздатності, життєстійкості, життєдіяльності, життєтворчості, творчої праведної праці та зростання інтенсивності і продуктивності праці.

Способи та джерела фінансування та інвестування залежить від державної стратегії управління як сферою освіти в цілому, так і закладом освіти зокрема і потребують розроблення та реалізації відповідних моделей розвитку та саморозвитку на основі визначення загальних рішень, напрямів дій, у межах яких плануються і реалізуються заходи, спрямовані на наукову організацію та оптимізацію освітнього процесу.

У даному випадку особливо гостро постають науково-практична та правова проблеми: забезпечення партнерської взаємодії учня, батьків і учителя у забезпеченні розвитку та саморозвитку особистості; захисту, створення безпечних умов та збереження життя усіх учасників освітнього процесу.

Адже, ефективне залучення учнів за допомого батьків та вчителів до освітнього процесу, лабіринтів пізнання, краси та гармонії знання, а також забезпечення якості, багатогранності, системності та послідовності їхнього навчання буде формувати основу подальшого стабільного, стійкого, діалектичного, еволюційного, динамічного розвитку соціального людського суспільства, інноваційної економіки знань та демократичної держави Україна.

Отже проблема розвитку та саморозвитку учня, батьків та учителя є системною, складною, комплексною, різноплановою, багатогранною, прогнозованою і потребує постійної уваги як збоку науки, так і державних органів законодавчої і виконавчої влади, науково-освітньої спільноти, усього суспільства.

виховання учень батько особистість партнерський

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загальна характеристика дослідження особливостей, закономірностей та специфіки розвитку закладів загальної середньої освіти в контексті партнерської взаємодії та творчої, сердечної, праведної співпраці учня, батьків і учителя з наявністю переважаючої складової саморозвитку, сомовдосконалення, самовиховання творчої, обдарованої, самодостатньої, стійкої особистості свідчить про те, що окреслена проблема знаходиться в полі зору науковців, практиків, суспільства впродовж тисячолітньої історії розвитку української державності. Особливо гострою вона є в періоди кардинальних модернізацій, трансформацій, змін, реформувань та перетворень. Проблеми особливостей, закономірностей та сфери розвитку та саморозвитку учасників освітнього процесу, освітніх етапів та рівнів висвітлюють у своїх працях І. Бех, С. Гончаренко, І. Зязюн, Л. Калініна, Ю. Ковальчук, Я. Коменський, Г. Костюк, К. Коффка, В. Кремень, А. Макаренко, С. Максименко, О. Малихін, Ю. Мальований, О. Ляшенко, О. Онаць, В. Паламарчук, Ж. Піаже, О. Савченко, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська, О. Топузов, К. Ушинський, М. Ярмаченко та ін.

Розвиток та саморозвиток особистості учня, учителя, батьків вони розглядають як творчий процес виникнення, підсилення, зростання, зміцнення, формування, прояву значущої, вагомої, авторитетної особистості як соціальної якості індивіда та реалізації результатів її виховання, навчання, соціалізації, пізнання. Особлива увага надається забезпеченню стійкого, стабільного, діалектичного, динамічного, еволюційного, стрибкоподібного розвитку, саморозвитку та зростання учня.

За останніх п'ять років проведені широкоаспектні наукові дослідження з проблем розвитку та саморозвитку за такими напрямами. Г. Білавич на прикладі початкової школи імені Готфріда Кінкеля в Бонні висвітлила організацію освітнього процесу, що забезпечує всебічний розвиток дитини [16]. Т. Бортник проаналізувала переваги використання дидактичної гри як засобу навчання дітей в початковий період навчання та визначила її особливості під час формування підприємницької компетентності [18]. О. Вернидуб проаналізувала інноваційні форми роботи з обдарованими учнями в процесі їхньої підготовки до участі в онлайн-олімпіадах, зокрема використання дистанційного навчання, а також новітніх форм і методів роботи, що покликані забезпечити потреби дітей у самовираженні, сприяти самостійному пошуку відповідей на питання, що їх цікавлять [19].

В. Вихрущ розглянуто феномен «освітнє середовище обдарованого школяра» як систему та психолого-педагогічні умови розвитку в обдарованих школярів мотиваційних, інтелектуальних і творчих можливостей для їх самореалізації [20]. О. Віролайнен проаналізувала наукові дослідження українських учених у галузі дистанційної освіти [21]. Розглянуто В. Гапон та Л. Чимбай питання оцінювання розроблених авторами прогнозів чисельності першокласників і контингенту учнів у денних закладах загальної середньої освіти в розрізі регіонів України й типу місцевості [23]. В. Демченко висвітлив питання розвитку творчих можливостей дітей та молоді на основі вивчення, порівняння й урахування педагогічної спадщини В. Сухомлинського та концептуальних поглядів провідного сучасного спеціаліста й експерта в галузі освіти і творчості К. Робінсона [26].

Є. Єленіна навела приклади уроків почесного доктора педагогічних наук Національної академії педагогічних наук України (НАПН України), народного вчителя, кандидата педагогічних наук, доцента, лауреата Вищих педагогічних премій, учителя фізики м. Одеса Миколи Миколайовича Палтишева, які презентують провідний принцип STEM- освіти-принцип інтеграції [29]. Р. Єрошенко розкрила специфіку та алгоритм написання та захисту дослідницьких робіт як перехідного етапу підготовки та вступу до Малої академії наук України [31]. Л. Карташова, Н. Бахмат, І. Пліш розглянули інноваційні підходи щодо вирішення проблеми формування та розвитку цифрової компетентності педагога в електронному середовищі закладу [34]. С. Майденко звернула увагу на те, що традиційна система організації методичної роботи в закладах загальної середньої освіти повною мірою не задовольняє запити сучасної школи, орієнтованої на нове осмислення методичної роботи як важливого чинника реалізації Концепції Нова українська школа [44]. М. Остапчук приділено увагу продуктивному мисленню школярів під час особистісно-розвивального навчання, проаналізовано психолого-педагогічний вплив оцінювання на особистість учня, описано нетрадиційні методики особистісно-розвивального навчання [46].

В. Степаненко розкрито потенціал дозвілля, який полягає у тому, що воно найповніше й найяскравіше висвітлює можливості і потреби, інтереси і прагнення обдарованого учня, сприяє налагодженню його взаємовідносин з батьками й однолітками [53]. І. Хмеляр, А. Куценко визначили сутність організації в закладі загальної середньої освіти науково-методичної роботи з метою підвищення професійної компетентності вчителя, запропонували її структуру, побудовану на основі компетентнісно орієнтованого підходу, що передбачає зміну традиційних форм і методів роботи з учителями на інноваційні, що ґрунтуються на засадах партнерства та співпраці [58]. Р. Шпіца, Н. Коваль запропонували поняття «емоційний інтелект» та окреслили його зміст та структуру, визначили особливості його розвитку в учнів І-IV класів у контексті мистецького навчання у початковій школі [60]. За результатами Всеукраїнської науково-практичної конференції обґрунтовано особливості формування безконфліктного, толерантного та доброзичливого до кожної дитини освітнього середовища [45].

Багатогранна та широкоаспектна динаміка життя та сурові реалії воєнного стану і необхідності післявоєнного відновлення, відродження, відбудови, реставрації, капітального ремонту та відтворення, а також розвитку духовно-моральної, соціально-економічної, науково-освітньої, культурної, просвітницької, реабілітаційної, оздоровчої та інформаційної інфраструктури України на основі якісної наукової освіти потребують проведення неперервних, системних, комплексних наукових досліджень та практичних розробок з проблем розвитку закладів загальної середньої освіти в контексті партнерської взаємодії та творчої, сердечної, праведної співпраці учня, батьків і учителя з наявністю переважаючої складової саморозвитку, сомовдосконалення, самовиховання, утвердження творчої, самодостатньої, стійкої, незламної, обдарованої особистості.

Мета та завдання

Мета статті: на основі аналізу Конституції України, законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», розробок провідних українських науковців у сфері філософії і педагогіки стосовно законів, закономірностей, пріоритетів партнерської взаємодії учня, батьків і учителя у забезпеченні розвитку та саморозвитку особистості визначити пріоритетні напрями зростання учасників освітнього процесу як активних учасників будівництва та утвердження соціального людського суспільства, інноваційної економіки знань та демократичної держави Україна.

Відповідно до зазначеної мети у статті поставлено такі завдання:

1. Окреслення основних положень Конституції України, законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» в частині визначення пріоритетів та забезпечення розвитку як сфери освіти в цілому, так і головних учасників освітнього процесу зокрема.

2. Актуалізація концептуальних ідей праць провідних науковців України щодо всебічного, гармонійного розвитку та саморозвитку учня, батьків та учителя на засадах партнерської взаємодії та творчої, праведної, щиросердної співпраці.

3. Зазначення пріоритетних напрямів гармонійного, всебічного розвитку та саморозвитку, виховання та самовиховання учня, батьків та учителя як стійкої творчої, незламної, твердої, самодостатньої, обдарованої особистості.

4. Визначення основних напрямів діяльності закладу загальної середньої освіти на основі спрямованості принципів, методів і прийомів навчання та виховання на досягнення найбільшої ефективності розвитку та саморозвитку пізнавальних можливостей дітей та учнів (сприймання, мислення, пам'яті, уваги) в духовно-моральному, природному, здоровому суспільному середовищі.

5. З'ясування проблем, перешкод, вимог та завдань щодо реалізації права підростаючого покоління на якісну наукову освіту, гармонійний всебічний розвиток, а також захист їхніх прав, свобод, волі, вольностей, волевиявлення, життя та інтересів.

Теоретичні основи дослідження

Теоретичними основами дослідження є закони і принципи: загальнонаукового пізнання, у тому числі діалектичної єдності історичного і логічного, бажаного, доцільного, допустимого та можливого; єдності теорії і практики; законодавчого закріплення та наукового представлення концептуальних ідей, положень, норм, критеріїв, стандартів, вимог напрямів всебічного, гармонійного розвитку та саморозвитку учня, батьків та учителя, а також методи системного аналізу, порівняння, узагальнення; вивчення, апробація та поширення нових педагогічних ідей, передового педагогічного досвіду; педагогічні спостереження, бесіди; моніторинг рівня та спрямування політичних наративів, державних рішень, суспільної думки та професійної оцінки ефективності та якості наукової організації освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти з метою сприяння партнерській взаємодії учня, батьків і учителя у забезпеченні розвитку та саморозвитку творчої обдарованої особистості.

Методи дослідження

Проведено вивчення, порівняння та аналіз наукової літератури, норм Конституції України, вимог законодавства України, положень нормативно- правових актів у галузі загальної середньої освіти, здійснено зустрічі, співбесіди, навчання учасників освітнього процесу в частині формування та практичної реалізації пріоритетних напрямів партнерській взаємодії та єдності учня, батьків і учителя у забезпеченні розвитку та саморозвитку творчої обдарованої особистості, як стійкої системи духовного, природного середовища та активної учасниці і будівничого соціального людського суспільства, демократичної держави Україна.

Результати дослідження

У період війни, пандемії, епідемій, необхідності відновлення, спрямування та корегування життєвоважливих функцій дитячого організму та післявоєнної відбудови і відродження країни особливо актуальними є політичні, законодавчі, соціальні, економічні, педагогічні, дидактичні, інформаційні та комунікативні проблеми партнерської взаємодії учня, батьків та/або осіб які їх замінюють і учителя у забезпеченні розвитку та саморозвитку духовно багатої, морально стійкої, творчої, твердої, незламної, обдарованої, самодостатньої та стійкої особистості.

Оновлене поле освітньо-інтелектуальної діяльності та розвитку особистості відбувається в площині творчої взаємодії та освітньої співпраці учня і учителя при позитивному сприянні та участі батьків.

Спільна праведна співпраця учня і учителя відбувається в трьох взаємодоповнюючих секторах: учитель має навчити учнів основам наук, термінологічному апарату, словниковому запасу, які служать ціннісними орієнтирами підростаючому поколінню для забезпечення повноцінної та природовідповідної незламності, життєздатності, життєстійкості, життєдіяльності, життєтворчості та навчання впродовж всього життя; учні мають засвоїти, осмислити основи наук, термінологічний апарат, словниковий запас на основі розуміння вічних законів які керують всесвітом, ноосферою, світом та життям людей і навчитися вчитися; учень вчиться в учителя, а учитель вчиться в учня. Педагог який перестає вчитися, розвиватися, займатися самоосвітою перестає бути учителем. Адже, керуюча та спрямовуюча роль у даному випадку належить учителю, який виступає у ролі організатора, педагога, наставника, просвітителя, науковця, культуролога, порадника, модератора, поводиря, а цементуючою опорою та підкріплюючою основою є батьки учнів, та/або особи, які їх замінюють.

Управлінські рішення державних органів управління та директорів шкіл спрямовуються на те, щоб об'єднати зусилля учителя, учня, батьків, та/або осіб які їх замінюють з метою забезпечення процесів розвитку і саморозвитку дітей та учнів, якісного засвоєння ними наукових знань, формування практичних умінь, навичок та шліфування компетентностей в умовах різноманітних педагогічних систем навчання, виховання та самоосвіти та самовиховання.

Успіх справи залежить від того чи побудований освітній процес та освітній результат в площинні дотримання та виконання духовних та моральних (натуральних), природних та юридичних законів. Досить часто неправомірно перевага надається не завжди вивіреним, досконалим юридичним законам, які до того ж є нестабільними та впродовж останніх тридцяти років піддаються частим блокуванням, уточненням, доповненням, корегуванням та змінам.

Під час розроблення, визначення концептуальних ідей, програм функціонування та реформування як сфери освіти в цілому, так і закладу загальної середньої освіти зокрема необхідно враховувати, що проблемам їхнього розвитку надається вагома увага в Конституції України, законах України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту».

Конституцією України визначені такі напрями стосовно розвитку, зокрема, закріплено положення, що стосується прагнення українського народу «розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу» [1, Преамбула].

Невід'ємними складовими Основного Закону є Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України.

В Акті проголошення незалежності України наголошено на тому, що продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, з моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки [8].

Що стосується аспектів розвитку, то, у Декларації про державний суверенітет України особлива увага надана турботам та повноваженням держави щодо забезпечення повноцінного політичного, економічного, соціального і духовного розвитку народу України [9]. Заклади освіти ж незалежно від статусу, підпорядкування та форми власності є представниками та атрибутом держави, державності і творчим, інтелектуальним, культурним осередком забезпечення прав, свобод, волі, волевиявлення, обов'язків творчої обдарованої особистості. У декларації також зазначено, що Україна «як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення» [9].

Особливої уваги надано культурному розвитку, невід'ємною частиною якого є сфера науки і освіти. У Декларації зафіксована правова норма про те, що Україна є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку. Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя. Україна виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки [9].

Особливої уваги в контексті розвитку на конституційному рівні надано також питанням мови, адже у Основному Законі зазначено:

• «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України [1, ст. 10];

• держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України» [1, ст. 11].

Загальнодержавного значення надається розвитку особистості з правовим акцентом на те, що «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості» [1, ст. 23].

Пріоритетного значення надається фізичному здоров'ю українського народу. Так, на рівні Конституції України зафіксовано правову норму про те, що «держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя» [1, ст. 49].

Одним із головних завдань держави Україна визначено те, що «Повна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам» [1, ст. 53].

Розвиток сфери освіти суттєво підкріплюється тим, що «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами» [1, ст. 54].

З метою регулювання стратегічних завдань та визначення пріоритетів до повноважень Верховної Ради України належить «затвердження загальнодержавних програм економічного, науково- технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля» [1, ст. 85, п. 6].

Розроблення й здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України покладається на Кабінет Міністрів України [1, ст. 116, п. 4]. Кабінет Міністрів України також «забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону» [1, ст. 116, п. 5]. Тобто, це стосується також визначення пріоритетів розвитку як сфери освіти в цілому, так і закладів освіти державної, комунальної, приватної та корпоративної форм власності зокрема.

Забезпечення «виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку» [1, ст. 119, п. 3] на відповідній території покладається на місцеві державні адміністрації.

Науково-педагогічним працівниками під час організації освітнього процесу та переходу з одного освітнього рівня на вищий необхідно враховувати також те, що «територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально- економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій» [1, ст. 132].

До уваги необхідно брати також і те, що до відання Автономної Республіки Крим [1, ст. 138, п. 5; 8] належить розроблення, затвердження та реалізація програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм, забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і використання пам'яток історії.

Визначальним є також те, що обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально- економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції, [1, ст. 143, абз. 3].

Тобто заклади освіти, розробляючи, затверджуючи та реалізовуючи програми свого розвитку та саморозвитку, мають враховувати загальнодержавні тенденції, регіональну специфіку та місцеві особливості, а також історію діяльності школи та досягнення і успіхи учнів, учителів, батьків та випускників.

Освітня складова розвитку визначена у освітньому законодавстві, у тому числі, у законах України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту».

Законом України «Про освіту» визначено, що «Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору» [2].

Статтею третьою Закону України «Про повну загальну середню освіту» юридично закріплено, що система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення:

• всебічного розвитку, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, своєї країни, довкілля, спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;

• формування в учнів компетентностей, визначених Законом України «Про освіту» та державними стандартами [3].

Під час реалізації Конституційних норм та вимог законодавства у сфері освіти необхідно враховувати, що новели юридичних законів не завжди корелюються з духовними, моральними (натуральними), природними законами та часто не відповідають духовно-моральній, природній чистоті, не враховують реальні проблеми та не беруть до відома та обговорення пропозиції учасників освітнього процесу, суспільних та профспілкових організацій, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, наукових, педагогічних працівників, учнів та батьків.

Отже, розроблення та затвердження програм, проектів, концепцій щодо вирішення проблем, подолання перешкод, освітніх втрат, освітніх розривів та визначення напрямів, насиченості, інтенсивності, складності і темпів розвитку учнівської молоді потребує всебічного аналізу, врахування реальних проблем освіти в Україні та визначення перспективних напрямів спрощення, мінімізації та ліквідації негативних, конфліктних і кризових ситуацій та явищ, а також непродуманих, спонтанних, помилкових рішень загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів.

Основне навчання учні, як правило, проходять у закладах загальної середньої освіти. Станом на 1 квітня 2023 року в Україні функціонує 8 087 ліцеїв до яких відносяться заклади загальної середньої освіти у складі яких знаходяться: заклади дошкільної освіти і гімназія - 18; відділення закладів дошкільної освіти, початкова школа та гімназія - 1 422; початкова школа та гімназія - 5 656. Створено 17 наукових ліцеїв, функціонують ліцеї з посиленою військово-спортивною та посиленою спортивною підготовкою, а також інші типи ліцеїв.

Через військову агресію російської федерації, не в усіх українських школах відбувається очне навчання. Приймати учнів на очне навчання можуть лише ті школи, які обладнані укриттями, що відповідають нормам. Згідно з правилами, які встановило Міністерство освіти і науки України, форму навчання для дітей зможуть обирати батьки.

Окремими болючими проблемами сприяння та забезпечення розвитку, вихованню, саморозвитку та самовиховання особистості, реалізації права на повноцінну працю та соціальний захист педагогічних працівників, інженерно-обслуговуючого персоналу є забезпечення якісним навчанням дітей та учнів закладів освіти які є зруйнованими, пошкодженими, знаходяться на окупованій території, лінії зіткнення, в зоні бойових дій або перебувають на простої.

Від початку російського вторгнення на територію України повністю зруйновано 339 закладів освіти, частково отримав пошкодження 3 215 закладів. Заклади зазнали різних пошкоджень. У деяких вибито вікна, в інших - зруйновано одну чи дві стіни.

Варто зазначити, що проблема ускладнюється окупацією окремих територій України (Луганської, Донецької, Запорізької, Харківської та Херсонської областей) та веденням активних бойових дій, як наслідок відсутня можливість впливати на забезпечення освітнього процесу закладів освіти на таких територіях, створення та приведення об'єктів фонду захисних споруд у готовність до використання за призначенням. Крім того, частина закладів освіти мають будівлі, які під час бойових дій зруйновано або отримали пошкодження.

Щоб усвідомити наскільки є складною ситуація як в українському суспільстві, так і у сфері освіти доцільно звернути увагу на те, що тільки у продовж 2020-2023 років сфера освіти України в цілому та заклади загальної середньої освіти зокрема зіткнулися з багаточисельними викликами та загрозами: вимушеними перервами у повноцінному навчанні; тривогами, бомбардуваннями і руйнуваннями приміщень закладів освіти; відсутністю системного очного навчання та обмеженим доступом до нього; значними обмеженнями для переміщення та дистанційного навчання, викликаними перебоями з постачанням електроенергії та наявності Інтернету. Стало нестабільним соціальне середовище учасників освітнього процесу, непоодинокі випадки коли педагогічні працівники тривалий час залишаються без заробітної плати, не виконуються соціальні гарантії, не забезпечується профілактика та охорона їхнього життя.

Значна частина дітей, учнів, батьків (особливо матерів) та вчителів стали біженцями або внутрішньо переміщеними особами. Більшість батьків призвані до лав української армії або є бійцями місцевої територіальної оборони, знаходяться на заробітках за межами України. За оперативними даними станом на січень 2023 р. за кордоном перебувало понад 510 тис. учнів і майже 12,5 тис. педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти. Водночас, інші країни наводять суттєво вищі показники. У квітні 2023 року лише у країнах ЄС до місцевих шкіл було інтегровано 775 452 учні з числа українських біженців. Значна частина з них не відвідує заклади загальної середньої освіти у країнах перебування, а багато хто взагалі ніде не навчається, у тому числі й дистанційно в українських закладах загальної середньої освіти. За обережними оцінками незалежних експертів освітні втрати та освітні розриви в Україні через війну та пандемію можуть перевищувати один рік.