Координаційний центр розвитку шкіл новаторства України: реалії та перспективи діяльності в умовах післядипломної освіти

Размещено на http://allbest.ru

Координаційний центр розвитку шкіл новаторства України: реалії та перспективи діяльності в умовах післядипломної освіти

Любченко Надія Василівна,

кандидатка педагогічних наук, доцентка,

доцентка кафедри менеджменту освіти та права, ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Білик Надія Іванівна,

докторка педагогічних наук, доцентка, професорка кафедри педагогічної майстерності та інклюзивної освіти, Полтавська академія неперервної освіти ім. М. В. Остроградського, Україна

Мельник Надія Адамівна,

кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри педагогіки й освітніх інновацій, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Україна

Обґрунтовано актуальність та описано еволюцію впровадження ідеї створення Всеукраїнської та регіональних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників в умовах післядипломної освіти. На основі аналізу праць вітчизняних науковців актуалізовано сутнісні характеристики основних понять дослідження: «адаптивна функція освіти дорослих», «адаптивно-педагогічне проєктування регіональних освітніх систем підвищення кваліфікації педагогічних працівників», «науково-методичний супровід», «новаторство»; «інновація», координаційний центр», «дисемінація інноваційного досвіду», «адаптивне управління наставництвом у системі педагогічного новаторства», «технологія супервізії в післядипломній освіті»; «адаптивне навчання». Представлено досвід діяльності зазначених Всеукраїнської та регіональних шкіл новаторства. Визначено авторську позицію щодо змісту діяльності Координаційного центру розвитку шкіл новаторства України як суб'єкта діяльності з науково-методичного й інформаційного забезпечення Всеукраїнської та регіональних шкіл новаторства в умовах післядипломної освіти, який може функціонувати як структурний підрозділ науково-дослідної лабораторії Українського відкритого університету післядипломної освіти.

Ключові слова: неперервний професійний розвиток; людиноцентризм; післядипломна освіта; новаторство; державно- громадське партнерство; адаптивна функція освіти дорослих, координаційний центр; дисемінація інноваційного досвіду; технологія супервізії в післядипломній освіті

The Coordination Center for the Development of Innovation Schools in Ukraine: realities and prospects of activity in postgraduate education

післядипломна освіта школа новаторство керівний педагогічний

Актуальність проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими практичними завданнями. Починаючи з 1991 р., із набуттям Україною незалежності, національна система освіти здійснює перехід до інноваційного соціально зорієнтованого типу економічного розвитку регіонів і держави у цілому, що задекларовано у багатьох стратегічних державних документах. Однак, як зазначається у Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 р., затверджені концепції та плани заходів із реалізації державної інноваційної політики «не були реалізовані внаслідок їх несистемності та неврахування необхідності залучення широкого кола зацікавлених сторін - бізнесу, громадянського суспільства, наукової спільноти. Сучасний стан інноваційної діяльності є наслідком відсутності стратегічного бачення та послідовної державної політики щодо переведення України на інноваційний шлях розвитку, формування національної інноваційної екосистеми (сукупності інституцій, відносин, а також різних видів ресурсів, задіяних у процесі створення та застосування наукових знань і технологій, що забезпечують розвиток інноваційної діяльності), яка забезпечувала б його реалізацію й підвищувала б розвиток інноваційної культури в державі, використовуючи, крім фінансових, інші механізми розвитку інноваційної діяльності» [29]. Затвердження цього документу є важливим кроком у стратегічному визначенні інноваційної діяльності в Україні, тому що його метою є «розбудова національної інноваційної екосистеми для забезпечення швидкого та якісного перетворення креативних ідей в інноваційні продукти та послуги, підвищення рівня інноваційності національної економіки, що передбачає створення сприятливих умов для розвитку інноваційної сфери, збільшення кількості впроваджуваних розробок, підвищення економічної віддачі від них, залучення інвестицій в інноваційну діяльність» [там само]. Стратегія є крос-секторальним документом, що спрямований одночасно на розвиток інноваційної діяльності в усіх сферах економіки, який забезпечуватиме системність заходів і спрямований на розвиток як технологічних, так і соціальних інновацій у різних сферах, створення високих технологій та їхнє впровадження. У ньому актуалізовано питання щодо стимулювання до наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок та інноваційної діяльності, впровадження новацій; створення умов для розгортання інтелектуальної, творчої діяльності, раціоналізаторського руху, розвитку креативних індустрій; надання інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення розвитку інноваційної культури; створення різних форм обміну досвідом і національних ресурсів із навчання підприємництву та інноваціям із залученням світових експертів, тренерів, наставників та ін., зокрема мережі підвищення кваліфікації як для викладачів, так і для керівників закладів вищої освіти та наукових установ. Ці структури також можуть надавати консультаційно-методичну допомогу щодо участі в європейських програмах, пов'язаних з інноваціями, та поширювати позитивний досвід успішних учасників зазначених програм. Фізичні та юридичні особи, які створюють нові технологічні рішення, продукти, методи або засоби виробництва, види товарів і послуг, структури управління без проведення наукової (науково-технічної) роботи визначені як структурні елементи національної інноваційної екосистеми [там само].

Аналіз стану освіти, проведений Національною академією педагогічних наук України до 30-річчя незалежності нашої держави, засвідчує актуальність прискорення людського прогресу на інноваційній основі, що посилює вимоги до наукового і методичного супроводу освіти, підвищення його системності, ефективності, результативності. Як зазначають автори цієї «Національної доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні», «для забезпечення стійкого суспільного розвитку всі сфери людської діяльності з освітою включно, у якій насамперед формується інноваційна людина, інноваційний людський капітал, потребують системного і послідовного, необхідного і достатнього наукового і методичного супроводу. За роки незалежності для найбільшої гуманітарної сфери України - освіти - всупереч кризовим явищам закладено основи такого супроводу» [15, с. 143]. Науковий і методичний супровід освіти вчені визначають як базову умову модернізації освіти. Одним із пріоритетів реалізації Концепції «Нова українська школа» є неперервний професійний розвиток вмотивованого педагога, агента змін, який має формувати випускника-інноватора.

Означене актуалізує питання осмислення процесів реалізації та результатів проєктів минулих років із упровадження новацій у післядипломній педагогічній освіті. Саме тому авторами статті, координаторами таких проєктів, висвітлено один із аспектів розвитку ідеї щодо започаткування та функціонування Всеукраїнської та регіональних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників, історія впровадження яких виявила потенціал для розвитку науково- методичного супроводу післядипломної освіти фахівців закладів різних рівнів освіти у контексті законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» [10; 11].

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Авторами статті враховано результати досліджень відомих вітчизняних науковців щодо концептуальних положень організації та вдосконалення системи післядипломної педагогічної освіти (В. Бондар, Л. Ващенко, Г Дмитренко, І. Жерносек, І. Жорова, М. Кириченко, Н. Клокар, В. Кремень, С. Крисюк, В. Маслов, І. Мороз, В. Олійник, Н. Протасова, Т. Сорочан, Т. Сущенко); концептуальних положень про підвищення кваліфікації педагогічних працівників і науково- методичну роботу з педагогічними кадрами (І. Андрощук, Н. Білик, М. Віднічук, В. Гладкова, В. Гуменюк, А. Єрмола, А. Зубко, Л. Карташова, Б. Качур, Л. Колосова, К. Линьов, В. Лунячек, Н. Любченко, О. Ляшенко, Н. Мельник, Н. Мурована, Л. Набока, Л. Оліфіра, О. Онаць, Л. Покроєва, О. Пометун, В. Пуцов, О. Савченко, В. Семиченко, В. Сидоренко, М. Скрипник, Г Тимошко, Н. Чепурна, Є. Чернишова, І. Якухно та ін. Для авторського дослідження набули особливої актуальності наукові праці останніх років з проблематики такого спрямування: становлення і розвитку національної системи освіти та післядипломної освіти зокрема, проблем і перспектив її розвитку - авторського колективу вчених НАПН України під головуванням В. Кременя [15], теоретико-методологічних засад державного управління післядипломною освітою - В. Олійника [27], методико-прикладних засад акмеології - В. Гладкової, Н. Кузьміної, С. Пожарського, К. Юмкіної [7].

Багатоаспектність авторських поглядів щодо проблематики розвитку новаторства і педагога- новатора представлена у колективній монографії «Гуманістичні ідеї: від Григорія Сковороди до сучасного педагога-новатора в системі неперервної освіти», яка містить матеріали Всеукраїнської конференції «Мережа шкіл новаторства України: розвиток професійної компетентності керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників у контексті реалізації неперервної освіти», одним із важливих яких є тези М. Кириченка, З. Рябової, О. Острянської про адаптивне управління наставництвом у системі педагогічного новаторства [8; 12].

Актуальними для дослідження є публікації авторів цієї статті: Н. Білик - про теоретичні і методичні засади управління адаптивно- педагогічним проєктуванням регіональних освітніх систем підвищення кваліфікації педагогічних працівників, формування електронного освітнього контенту шкіл новаторства у післядипломній освіті [1; 2; 3; 4; 5]; Н. Любченко - щодо управління та координації науково-методичної діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти, кластерного підходу в управлінні розвитком післядипломної освіти та професійним розвитком керівників закладів освіти [16; 17; 18; 19; 20]; Н. Мельник - про діяльність регіональних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників як ресурсу забезпечення професійного розвитку у контексті реалізації неперервної освіти [22; 23; 24; 25]; Н. Любченко, Н. Білик - про супервізію та педагогічний коучинг як технології післядипломної освіти педагогічних працівників у контексті Концепції «Нова українська школа» [3; 21]. На основі проведеного аналізу наукових праць і нормативно-правової бази щодо інноваційної діяльності в державі автори дійшли висновку, що в умовах викликів ХХІ століття, реалізації комплексного реформування освітньої галузі особливої уваги потребують питання наукового, методичного та організаційного супроводу впровадження новаторських ідей і відповідних освітніх проєктів.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Стаття присвячується розв'язанню питань координації діяльності започаткованих регіональних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників в контексті діяльності Всеукраїнської школи новаторства означених категорій фахівців у системі післядипломної педагогічної освіти (ВШН), створеної у 2011 р. за ініціативи ДЗВО «Університет менеджменту освіти». В умовах реалізації Закону України «Про освіту» 2017 р. [11], затверджених освітніх і професійних стандартів керівників, педагогічних працівників закладів різних рівнів освіти, питання науково- методичного та організаційного супроводу їхнього професійного розвитку в системі післядипломної освіти потребують виваженого підходу на основі науково обґрунтованих висновків.

Метою статті є обґрунтування актуальності функціонування Координаційного центру розвитку шкіл новаторства України як суб'єкта науково-методичного й інформаційного забезпечення ВШН та РШН в умовах післядипломної освіти, а також опис змісту його діяльності як структурного підрозділу науково- дослідної лабораторії Українського відкритого університету післядипломної освіти (у формі проєкту Положення).

Викладення основного матеріалу. За словами Н. Мельник, для формування професійної компетентності педагогічних працівників у закладах післядипломної педагогічної освіти є потреба створення інноваційних структур - проєктних центрів, технопарків, шкіл новаторства, шкіл технологічної майстерності, консалтингових служб, центрів дистанційної підтримки педагогічних працівників тощо. Важливо змінити вимоги до організації, форм і змісту діяльності професійних спільнот, змоделювати такий науково-методичний супровід, який би забезпечив розвиток нового типу професіоналізму педагогів для ефективного впровадження освітніх стандартів, формування педагогічного досвіду, здійснення інноваційної діяльності з питань апробації нових освітніх програм і розроблення навчальних програм із урахуванням особливостей закладу освіти. Актуальним також є створення регіональних банків кращих інноваційних практик, проведення презентаційних заходів із питань упровадження державних освітніх стандартів, організація діяльності авторських творчих майстерень учителів [24, с. 11-15].

Базуючись на аналізі та узагальненні наукових і нормативно-правових джерел з'ясовано сутнісні характеристики понять [8; 9; 11; 12; 13; 19; 26; 31], які складають основу розкриття обраної нами теми (табл. 1).

Таблиця 1

Сутнісні характеристики основних понять досліджуваної теми

Дослідниками визнано, що післядипломна освіта виконує системоутворювальні функції щодо соціальних процесів та особистісного розвитку фахівців, що визначає її інноваційний характер. У Законі України «Про освіту» [11] вперше за історію розвитку національної системи освіти з'явилася стаття «Освіта дорослих», де післядипломна освіта визначена як складник освіти дорослих, яка, у свою чергу є частиною освіти впродовж життя, спрямованої на реалізацію права кожної повнолітньої особи на неперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки. Післядипломна освіта створює соціально-освітній простір, у якому може вдосконалюватися кожен професіонал. Переорієнтація освітянської сфери на розвиток людини, на розвиток особистості, людиноцентризм, як зазначає В. Кремень, є сердцевинною ідеєю змін у суспільстві [14]. Педагогічний напрям акмеології (від давньогр. асте - вища точка, зрілість, найкраща пора, вершина чогось і logos - слово, вчення) використовуємо у дослідженні як основу методичного інструментарію, що допомагає організувати в неперервній освіті оптимальне досягнення професіоналізму особистості [7]. Нами зазначалося, що основними завданнями перетворень у системі післядипломної педагогічної освіти є перехід до альтернативної, різноманітної за формами післядипломної освіти, яка створює мотивацію громадян до неперервного фахового та особистісного вдосконалення, що вимагає наукового пошуку нових, адекватних механізмів управління професійним розвитком фахівців [18; 19].

На наш погляд, сучасні системні зміни у нормативно-правовому забезпеченні освіти в контексті впровадження концепцій неперервної освіти впродовж життя, людиноцентризму в умовах викликів інноваційного типу прогресу та становлення інформаційної цивілізації детермінують розвиток новаторського руху в освіті.

Як зазначає В. Олійник, однією з форм запровадження державно-громадського управління в системі закладів післядипломної педагогічної освіти (ППО) стало створення у серпні 2010 р. добровільного об'єднання - науково-методичного комплексу «Консорціум закладів післядипломної освіти», ініціатором і засновником якого став Університет менеджменту освіти, спільною місією учасників якого є забезпечення динамічного партнерського вирішення нагальних питань розвитку системи післядипломної педагогічної освіти. Консорціум об'єднав й об'єднує донині в єдиному навчально-науковому комплексі обласні заклади післядипломної педагогічної освіти [27, с. 189].

Функціонування Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників післядипломної освіти як форми. психолого-педагогічного та науково- методичного супроводу професійного розвитку працівників освіти здійснювалося за принципами гуманізму і людиноцентризму, відкритості, добровільності, партнерства і кооперації, рефлексивності та розвивального характеру. Організаційно-методичний супровід діяльності ВШН здійснював до 2015 р. Науково-методичний центр координації закладів ППО ДЗВО «Університет менеджменту освіти» (Положення про Всеукраїнську школу новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників і зміни до нього затверджено наказами УМО від 08.02.2011 р. № 01-01/49, від 30.05.2011 р. № 01-01/234, від 08.02.2011 р. № 01-01/49», від 06.05.2011 р. № 01-01/183, від 09.02.2011 р. № 01-01/52). Основні напрями діяльності ВШН: забезпечення координації діяльності з реалізації законодавства про освіту, впровадження системи освіти дорослих за наскрізними навчальними планами та програмами, ефективне використання соціальної інфраструктури, організація підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів вищої, післядипломної, дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної освіти, спільне проведення науково-дослідних робіт, апробація та використання результатів наукових досліджень, розроблення навчально-методичного та науково-методичного забезпечення, створення сучасного змісту підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів тощо. Із питань дошкільної освіти ВШН у межах Консорціуму закладів ППО працювала на базі Запорізького ОІППО, з питань загальної середньої освіти - на базі Луганського ОПП1О та Харківської академії неперервної освіти, з питань післядипломної педагогічної освіти - на базі Рівненського ОПП1О. На базі цих закладів ППО було проведено конференції, семінари, методичні студії всеукраїнського рівня для керівників і педагогів закладів освіти за участю наукових і науково-педагогічних працівників установ НАПН України, представників МОН України, спеціалістів управлінь освіти і науки облдержадміністрацій, управлінь/відділів освіти райдержадміністрацій, міських рад, обласних ІППО, досвідчених і визнаних фахівців з усіх регіонів України, авторів інноваційного досвіду, представників галузевих видань, засобів масової інформації.

Унікальним є досвід спільної діяльності координаторів ВШН, які були визначені від двадцяти закладів ППО. У словнику «Освіта дорослих» подано визначення поняття «неформальна навчальна група» як добровільне об'єднання людей на основі загальних пізнавальних інтересів, які спільно займаються навчальною діяльністю без будь-якого офіційного (юридичного) оформлення свого статусу, об'єднані спільною значущою метою, діяльністю [6]. Такою командою визначених обласними закладами ППО регіональних координаторів ВШН здійснювалася робота за такими напрямами координації з дисемінації інноваційного досвіду науково-методичної діяльності закладів ППО в межах Консорціуму закладів післядипломної освіти, а саме: вивчення, збір інформаційно- аналітичних матеріалів, узагальнення, експертиза, трансформування продуктів новаторського педагогічного досвіду; тьюторська підтримка закладів освіти, які популяризували і впроваджували педагогічний досвід у рамках діяльності ВШН; формування і навчання команд координаторів, які освоювали новаторський педагогічний досвід; організація та стимулювання дисемінаційної діяльності кращих закладів і педагогічних працівників на основі адресної підтримки педагогічного досвіду; організаційно- правова підтримка діяльності ВШН, спрямованої на розповсюдження новаторського педагогічного досвіду; організацію й розвиток усіх форм взаємодії закладів освіти у рамках діяльності ВШН; постійний інформаційний супровід і пропаганда досягнень керівних і педагогічних працівників у ЗМІ.

Всеукраїнська школа новаторства - сучасна ефективна форма роботи, що здобула визнання на теренах України, оскільки є інноваційною творчою майстернею, що презентує сучасні форми навчання педагогічних працівників, спроможних працювати в умовах змін. Школа свідомо визначила для себе як пріоритетну мету - формування ефективної системи ініціювання, організації, координування та популяризації інноваційної освітньої діяльності в масштабах України і кожного регіону, зокрема для трансформації новаторського педагогічного досвіду.

Відомі форми діяльності ВШН (2010-2023 рр.):

- Ярмарок педагогічних інновацій у системі ППО;

- Всеукраїнський конкурс науково- методичних розробок у системі ППО;

- Всеукраїнський методичний турнір «Моє покликання - методист»;

- Всеукраїнська Інтернет-конференція «Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників системи ППО як форма підвищення фахової майстерності: проблеми, перспективи розвитку»;

- Червневі педагогічні студії та Літня методична школа ВШН на базі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

- спільні з Рівненським, Луганським, Запорізьким, Полтавським обласними ІППО семінари, «круглі столи», майстер-класи у рамках всеукраїнських і міжнародних виставок («Інноватика в сучасній освіті», «Сучасна освіта в Україні», «Сучасні заклади освіти» тощо);

- Всеукраїнський круглий стіл за темою «Проєктування процесу навчання педагогічних працівників з андрагогічних позицій регіональної школи новаторства» на базі Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського;

- започаткування Бібліотечки ВШН та видання науково-методичних посібників за ініціативи та сприяння Рівненського ОІППО («Координація науково-методичної роботи закладів ППО в умовах єдиного інформаційно- освітнього середовища», «Інноваційні підходи до формування та розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у системі неперервної освіти», «Науково-методичне забезпечення діяльності освітніх округів в умовах реформування освітньої галузі», «Формування інноваційного простору дошкільної освіти», «Педагогічний досвід як фактор оновлення змісту науково-методичної діяльності в установах і закладах освіти: вектори випереджувального розвитку», «Формування інноваційного простору дошкільної освіти», «Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників системи післядипломної освіти як форма підвищення фахової майстерності: проблеми, перспективи розвитку» тощо).

Н. Білик, як однією з координаторів ВШН, із метою поширення новаторських ідей, набутого інноваційного педагогічного досвіду було рекомендовано створення регіональних (РШН) і зональних шкіл новаторства (ЗШН) керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників. Із 2012 р. уже функціонувала Полтавська РШН за темою «Впровадження технологій новаторської діяльності в контексті розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у післядипломній освіті» та 11 ЗШН Полтавщини, до складу яких увійшло 193 особи (науковці, представники відділів освіти райдержадміністрацій, завідувачі РМК, методисти, директори шкіл, практичні психологи та ін.) (керівник - д-р пед. наук, доц., проф. кафедри педагогічної майстерності та інклюзивної освіти Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського Н. І. Білик).

На базі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти було створено Рівненську РШН (координатор Н. А. Мельник, канд. пед. наук, доц. кафедри педагогіки й освітніх інновацій РОІППО), у рамках якої на базі інституту спільно з Університетом менеджменту освіти проведено низку заходів, зокрема: Червневі педагогічні студії «Інноваційні підходи до формування та розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у системі неперервної освіти» (14-15.06.2011 р.); Всеукраїнський науково-практичний семінар «Координація науково-методичної роботи закладів післядипломної педагогічної освіти в умовах єдиного інформаційно-освітнього середовища» (21.10.2011 р.); Всеукраїнський науково-практичний семінар «Науково-методичне забезпечення діяльності освітніх округів в умовах реформування освітньої галузі» (78.12.2011 р.); круглий стіл «Координація науково- методичної діяльності районних (міських) методичних кабінетів (центрів) в умовах реалізації Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки» (15.02.2012 р.); науково-практичний семінар «Педагогічний досвід як фактор оновлення змісту науково-методичної діяльності в установах і закладах освіти: вектори випереджувального розвитку» (21-22.03.2012 р.); Червневі методичні студії «Інноваційні підходи до організації науково- методичної роботи з педагогічними працівниками в умовах компетентнісно орієнтованої освіти» (13-15.06.2012 р.); Всеукраїнська Інтернет- конференція «Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників як форма підвищення фахової майстерності: проблеми, перспективи, розвиток» (13.12.2012 р.); Всеукраїнська Інтернет-конференція «Регіональні та зональні школи новаторства в межах Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників: перспективи розвитку» (13.06.2014 р.); науково-практичний семінар «Шляхи трансформації післядипломної педагогічної освіти в умовах модернізаційних змін у суспільстві» (17.06.2015 р.); Всеукраїнський науково-практичний семінар «Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників як форма підвищення фахової майстерності: досвід, шляхи реалізації» (2015 р.); науково-практичний семінар «Сучасний науково-методичний супровід регіональних та зональних шкіл новаторства в межах ВШН керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників із питань дошкільної, загальної середньої та післядипломної педагогічної освіти» (15.06.2016 р.); Інтернет-форум «Формування стратегії розвитку шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників в умовах розбудови нової української школи» (20.06.2017 р.) тощо.

Із метою поширення новаторських ідей, набутого інноваційного педагогічного досвіду, переведення його в ефективно діючу систему, що розвивається, у 2014 р. на Рівненщині було створено три ЗШН керівних і педагогічних працівників закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти. Ефективно функціонували школи новаторства у Волинській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, областях, а їх досвід формування регіональних, районних і зональних шкіл новаторства обговорювався на різних заходах ВШН.

У межах шкіл новаторства проводилися інноваційні форми навчання дорослих: педагогічні студії, конкурси-ярмарки педагогічної творчості, майстер-класи, зустрічі з авторами міжнародних освітніх програм, презентації інноваційних моделей педагогічних систем, що сприяло поширенню та упровадженню оригінальних ідей і творчих знахідок у практику. Дієвою формою поширення інноваційного досвіду в межах шкіл новаторства стали конкурси-ярмарки педагогічної творчості, педагогічні та управлінські студії, під час яких відбувається трансляція ефективного інноваційного досвіду, презентація сучасних управлінських практик, навчання управлінських команд [25, с. 66].

Новий етап діяльності ВШН, РШН, ЗШН розпочався з пропозиції членів науково-методичної ради Університету менеджменту освіти створити Координаційний центр розвитку шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України за підсумками розгляду питання «Основні напрями розвитку регіональних освітніх систем підвищення кваліфікації педагогічних працівників» у січні 2017 р. Положення про Координаційний центр розвитку шкіл новаторства керівних, науково- педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України було обговорено на XI Інтернет- форумі ВШН «Формування стратегії розвитку шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників в умовах розбудови Нової української школи» і затверджено на засіданні Ради ректорів (директорів) Українського відкритого університету післядипломної освіти (протокол від 13.10.2017 р. № 2). Координаційний центр розвитку шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України, членами якого є працівники ДЗВО «Університет менеджменту освіти», Полтавської, Харківської, Херсонської академій неперервної освіти, Волинського, Запорізького, Кіровоградського, Луганського, Рівненського, Сумського, Хмельницького та Черкаського ОП1ПО, є структурним підрозділом науково-дослідної лабораторії методології та практики професійного розвитку сучасного освітнього менеджера Українського відкритого університету післядипломної освіти, яка функціонує на громадських засадах.

Актуальні питання розвитку шкіл новаторства України, професійного розвитку керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників обговорювалися на Всеукраїнському круглому столі координаторів РШН «Розвиток шкіл новаторства України в умовах імплементації Закону України «Про освіту», Шостій методичній студії Полтавської регіональної школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників післядипломної освіти «Управління опорною школою: проблеми і перспективи» (20.06.2017 р.), круглому столі «Професійний розвиток сучасного освітнього менеджера в умовах післядипломної педагогічної освіти: виклики, новації, досвід (презентація лабораторії УВУПО та Координаційного центру розвитку шкіл новаторства)», який проходив у межах Х Міжнародної виставки «Інноватика в сучасній освіті» (25.10.2018 р.) тощо, а також Всеукраїнської науково-практичної онлайн- конференції «Мережа шкіл новаторства України: розвиток професійної компетентності керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників у контексті реалізації неперервної освіти» (І - 19.11.2021 р., ІІ - 11.12.2022 р.).

В умовах викликів повномасштабної війни, розв'язаної рф з 24 лютого 2022 року, розуміємо актуальність проєктів, які об'єднують освітян на шляху професійного вдосконалення заради подолання освітніх втрат і повоєнного відновлення. Тому важливо враховувати, що «підготовка сучасного педагогічного працівника відкритого суспільства передбачає оновлення принципів і методів професійного розвитку, переорієнтацію із процесу на результат, трансформацію особистості, її поведінки й ціннісних настанов. Отже, основним орієнтиром післядипломної освіти стає формування творчої особистості, акмепрофесіонала, здатного забезпечити професійно вартісний результат у розвиток професійної спільноти. Для професійного розвитку фахівців необхідно забезпечити зміст і технології підвищення кваліфікації сучасними концепціями й методиками на засадах андрагогічного, компетентнісного, акмеологічного, людиноцентрованого та інших підходів, модернізувати підготовку в освітніх моделях курсів підвищення кваліфікації та міжкурсового періоду як цілісного андрагогічного циклу» [12].

Розвиваючи ідеї та досвід ВШН і РШН, Координаційного центру розвитку шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України, Н. Любченко, автором дослідження за темою «Теоретичні та методичні основи управління професійним розвитком керівників закладів загальної середньої освіти на засадах кластерного підходу» (у межах НДР «Трансформація професійного розвитку педагогічних і науково- педагогічних працівників в умовах відкритого університету післядипломної освіти» (реєстраційний номер УкрІНТЕІ 0120U104637, 30.10.2020 р.) ЦІПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти») запропоновано зінтегрувати їх в єдиному проєкті «Кластер професійного розвитку менеджера освіти» віртуальної кафедри управління освітою Українського відкритого університету післядипломної освіти. Як зазначає Т. Сорочан, «віртуальний університет - це середовище комунікації та співпраці, де розширюються можливості доступу здобувачів освіти, широких верств населення, фахівців, окремих осіб із розвинутими освітніми потребами до бази знань» [21].

За Н. Мельник, інновації, що відбуваються в освітньому процесі у зв'язку з реалізацією нової парадигми освіти, зумовлюють необхідність диференціації післядипломної педагогічної освіти, створення такої системи роботи з педагогами, яка б давала можливість обирати зміст, напрями і форми професійного розвитку, запроваджувати інноваційні освітні практики, оригінальні авторські методики і технології, методи і прийоми компетентнісного навчання. Усе це актуалізує необхідність розширення мережі РШН, реалізацію нових підходів до визначення їхнього змісту та форм, що пов'язано з необхідністю виконання визначеної державою стратегії розвитку освіти. Партнерська взаємодія Координаційного центру розвитку шкіл новаторства України, ДЗВО «Університет менеджменту освіти», інститутів післядипломної педагогічної освіти, академій неперервної освіти та центрів професійного розвитку педагогічних працівників спроможна забезпечити системний підхід до професійного розвитку педагогів в умовах модернізаційних змін, оскільки сприятиме якнайшвидшому переходу від трансляції певного обсягу знань до професійного розвитку на засадах компетентнісного підходу, забезпечить формування здатності кожної особистості до використання знань на ціннісних засадах. Навчання на базі практичного інноваційного досвіду кращих керівників і педагогів закладів освіти, фахівців центрів професійного розвитку педагогічних працівників, запровадження в освітню практику здобутків зарубіжних партнерів, обмін досвідом у межах шкіл новаторства сприятимуть набуттю загальних і професійних компетентностей, від яких залежить результат інноваційних змін [22, с. 257].

Результати дослідження. Нині у науковому просторі введено в обіг поняття «адаптивне навчання» у такому тлумаченні: 1) технологічна педагогічна система форм і методів навчання, що сприяє ефективній індивідуалізації навчання; 2) соціально-орієнтована, навчальна та розвивальна модель цілеспрямованого процесу взаємодії педагога, тих, хто навчається, і джерела інформації. Основні принципи адаптивного навчання в освіті дорослих є: соціальний та особистісний розвиток; культурно-історичний і ціннісний розвиток; індивідуальне просування; компетентнісний підхід [28]. Таким принципам відповідає системний підхід у післядипломній педагогічній освіті, який щороку об'єднує керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів різних рівнів освіти, працівників органів державної влади і місцевого самоврядування, наукових і науково-методичних інституцій, громадських і приватних організацій на Всеукраїнській науковій конференції «Мережа шкіл новаторства України: розвиток професійної компетентності керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників у контексті реалізації неперервної освіти» [1; 5; 8]. Також ураховуємо у нашому дослідженні положення про адаптивне управління наставництвом у системі педагогічного новаторства авторів М. Кириченка, З. Рябової, О. Острянської. Застосування цієї технології обумовлено процесами невизначеності (воєнний стан, процеси повоєнного відновлення); життям у непередбачуваному й постійно змінюваному середовищі, прокрастинацією, перфекціонізмом тощо; зміною пріоритетів, філософії життєдіяльності; пролонгованою ротацією та зміною місця перебування учасників освітнього процесу (внутрішні переміщення й закордонні); організацією та перебігом освітнього процесу в стані постійного оновлення змісту та його адаптації до рівня опанування учасниками освітнього процесу [12]. Отримані результати ґрунтуються також на авторській позиції щодо застосування супервізії як технології післядипломної освіти, де супервізорство можна розглядати як діалогічний педагогічний процес, заснований на міжсуб'єктній рівності в діалозі, конструктивних узаєминах між супервізором і супервізованим, що базуються на цінностях гуманізму, засадах людиноцентризму і розумінні один одного з метою спільного вироблення унікального знання в конкретній педагогічній ситуації, особистісно-професійного розвитку обох сторін [3; 21].

Результатом дослідження авторів статті є запропонований для громадського обговорення та затвердження у відповідності до статутних вимог організацій-організаторів проєкту Положення про Координаційний центр розвитку шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України (зі змінами), яке має чітку структуру.

1. Загальні положення

1.1. Координаційний центр розвитку шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України (далі - Координаційний центр шкіл новаторства) є структурним підрозділом науково-дослідної лабораторії методології та практики професійного розвитку сучасного освітнього менеджера Українського відкритого університету післядипломної освіти (далі - УВУПО).

1.2. Координаційний центр шкіл новаторства здійснює свою діяльність на громадських засадах відповідно до законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про повну загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про фахову передвищу освіту», нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади в галузі освіти; статутів Університету менеджменту освіти, цього Положення про Координаційний центр розвитку шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України (далі - Положення) та актів локального нормативно-правового регулювання.

1.3. Координаційний центр шкіл новаторства створюється за рішенням експертної ради УВУПО за поданням завідувача віртуальної кафедри управління освітою та погодженням виконавчого директора УВУПО.

1.4. Мета діяльності Координаційного центру шкіл новаторства - організація та проведення комплексних узгоджених заходів із наукової, методичної, навчальної й організаційної роботи регіональних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти (далі - РШН), районних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти (далі - районні ШН) у контексті реалізації завдань державної освітньої політики з професійного розвитку та підвищення фахового рівня керівних, науково- педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України, дисемінації їх інноваційного досвіду.

Координаційний центр шкіл новаторства здійснює діяльність щодо вирішення актуальних питань розвитку РШН і районних ШН на принципах наукового менеджменту та педагогічної кооперації.

1.5. Завдання Координаційного центру шкіл новаторства:

- координація діяльності РШН і районних ШН щодо виявлення, популяризації інноваційних технологій та методик і всебічного впровадження їх у педагогічну практику для підвищення фахового рівня керівних, науково- педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти України всіх рівнів, зокрема, дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно- технічної), фахової передвищої, вищої освіти; освіти дорослих, у т. ч. післядипломної освіти;

- організація спільної діяльності РШН і районних ШН щодо участі в роботі лабораторії методології та практики професійного розвитку сучасного освітнього менеджера з обгрунтування концептуальних, теоретико- методологічних та організаційно-методичних основ професійного розвитку й саморозвитку керівних, науково- педагогічних і педагогічних працівників;

- подання пропозицій щодо проведення експертизи членами експертної ради УВУПО новаторських проєктів і програм науково-дослідницької роботи регіонального рівня;