Аграрна освіта у сільськогосподарських навчальних закладах Херсонської губернії другої половини 19 - початку 20 ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аграрна освіта у сільськогосподарських навчальних закладах Херсонської губернії другої половини 19 - початку 20 ст.

Олександр Тригуб

Чорноморський національний університет імені Петра Могили (Миколаїв, Україна)

Agricultural Training in Agricultural Educational Institutions of Kherson Hubernia

in the Second Half of the 19^th - early 20^th century

Oleksandr Trygub

Petro Mohyla Black Sea National University (Mykolaiv, Ukraine)

Abstract

The purpose of the research paper is to outline the general trends in the formation of agricultural training in the second half of the 19^th - early 20^th century within Kherson hubernia; to determine the circle of key agricultural educational institutions, their establishment, and development in the specified period; to characterize the social and age features of the student contingent.

The scientific novelty. Information on the development of agricultural training in Kherson hubernia in the pre-Soviet period is summarized; a social picture of students, which testifies to the predominantly peasant orientation of agricultural training is formed.

Conclusions. With the beginning of the Peasant Reform implementation, the problem of increasing the efficiency of agricultural production became more and more urgent, which was directly related to the spread of agronomic knowledge and the training of professional agronomists.

In the last quarter of the 19^th century, the attention of progressive circles of society - zemstvo bodies, public organizations, and individuals to the development of the lower rural vocational-technical school steadily increased, and they joined their efforts to establish industry-specific educational institutions. In Kherson hubernia, zemstvos, public associations, and private initiatives played a key role in the establishment of agricultural training institutions and their further development. The state, in terms of support and development of agricultural training, acted mostly as one of the investors, regulator, and controlling body, playing a secondary role in their initiation.

Despite the constant lack of funds, weak educational and methodological, didactic, and organizational and legal framework, agricultural educational institutions made a significant contribution to the formation of the system of training the qualified personnel potential for the region's agriculture. In addition, the newly established institutions made a certain contribution to scientific research in the agricultural sector, helped in the organization of fields for crop samples, introduced new crops, started new gardens, vineyards, etc.

Agricultural educational institutions also played a certain role in public awareness. At the beginning of the 20^th century, it became traditional to hold various courses on their basis (for agronomists, teachers, peasants, etc.) with the teaching of agricultural knowledge; and the Society for the Spread of Enlightenment among the Jews of Russia sent teachers of Jewish schools to Novopoltavka “to familiarize themselves with the organization of natural science education”.

Funding. The study was prepared based on the results of fundamental research “The Socio-cultural Space of Ukraine in the Second Half of the Nineteenth - First Third of the Twentieth Century: the Peasant-centric Dimension” (state registration number: 0123U101600) with the support of the National Research Foundation Fund of Ukraine.

Keywords: agricultural training, Kherson hubernia, agricultural school, training of peasants, professional training, government educational policy, agriculture

Анотація

Метою статті є окреслення загальних тенденцій становлення аграрної освіти другої половини 19 - початку 20 ст. у межах Херсонської губернії; визначення кола ключових сільськогосподарських навчальних закладів, їх виникнення та розвиток у зазначений період; характеристика соціальної та вікової складової контингенту учнів тощо.

Наукова новизна: узагальнено відомості з питання становлення аграрної освіти у Херсонській губернії у дорадянський час; сформовано соціальну картину учнів, яка свідчить про переважно селянську спрямованість аграрної освіти.

Висновки. З початком реалізації Селянської реформи все актуальнішим поставало питання підвищення ефективності сільського виробництва, що напряму було пов'язано із поширенням агрономічних знань і підготовкою професійних агрономів. аграрна освіта сільськогосподарський

В останній чверті 19 ст. увага прогресивних кіл суспільства - земських органів, громадських організацій і приватних осіб до розвитку нижчої сільської профтехшколи неухильно зростала й об'єднувалися їхні зусилля щодо створення навчальних закладів. У Херсонській губернії ключову роль у відкритті навчальних аграрних закладів і подальшому їхньому розвиткові відігравали земства, громадські об'єднання та приватна ініціатива. Держава, у розрізі підтримки й розвитку аграрної освіти, виступала здебільшого одним із інвесторів, регулятором і контролюючим органом, виконуючи в їх започаткуванні другорядну роль.

Не дивлячись на постійну нестачу коштів, слабку навчально-методичну, дидактичну й організаційно-правову базу аграрні навчальні заклади зробили суттєвий внесок у становлення системи підготовки кваліфікованого кадрового потенціалу сільського господарства регіону. Окрім того, нововідкриті заклади зробили певний внесок до наукових пошуків у в аграрній сфері, допомагали в організації зразкових полів, упроваджували нові сільськогосподарські культури, закладали нові сади, виноградники тощо.

Несли сільськогосподарські навчальні заклади і просвітницьку роль. На початку 20 ст. традиційним стало проведення на їх базі різного роду курсів (для агрономів, вчителів, селянства тощо) з викладанням знань із сільського господарства; а Російське товариство з поширення освіти між євреями відряджало учителів єврейських шкіл до Новополтавки «для ознайомлення з постановкою навчання природознавству» і т.д.

Фінансування. Стаття підготовлена за результатами фундаментального дослідження «Соціокультурний простір України другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст.: селянський світ» (номер державної реєстрації: 0123U101600) за підтримки Національного фонду досліджень України.

Ключові слова: аграрна освіта, Херсонська губернія, сільськогосподарська школа, освіта селян, професійна освіта, урядова освітня політика, сільське господарство

Вступ

Сільське господарство вже багато століть виступає основою економіки українського народу та продовжує зберігати свої позиції і в сучасній українській державі. Тривалий час знання, що вимагалися для успішного обробітку землі, передавалися переважно у межах сільських громад, або селянських сімей. До середини 19 ст. ці знання були достатніми, оскільки сільськогосподарські процеси були трудомісткими, немеханізованими та, відповідно, малоефективними.

Селянська реформа 1861 р. відкрила шлях до капіталізації сільського господарства, яке почало набувати яскраво виражений товарний характер. Цьому сприяло поширення промислової революції на терени України та поява у 1842 р. першого заводу сільськогосподарського машинобудування на хуторів Дмитрівка у Чернігівській губернії. Зазначена галузь почала масово розвиватися в українських містах, доповнюючи масовий імпорт механічних знарядь для сільгоспробіт. Зазначене призвело до небаченого зростання продуктивності та розмірів урожаїв, чому і сприяла механізація сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи високі темпи розвитку нових технологій у сільського господарстві, аграрії, які у своїй переважаючій більшості складали селяни, потребували підвищення освіти та набуття нових знань. Аграрна освіта дозволяла селянам вивчати сучасні методи обробітку землі, тваринництва та сільськогосподарських інновацій, що сприяло збільшенню виробництва та врожайності.

Виходячи із зазначеного, автор ставить метою статті окреслення загальних тенденцій становлення аграрної освіти другої половини 19 - початку 20 ст. у межах Херсонської губернії; визначення кола ключових сільськогосподарських навчальних закладів, їх виникнення та розвиток у зазначений період; характеристика соціальної та вікової складової контингенту учнів тощо.

Огляд літератури

Зацікавлення становленням і розвитком сільськогосподарської освіти у Російській імперії загалом, і в українських губерніях, зокрема, почалося вже з останньої чверті 19 ст. Серед розмаїття праць хотілося б виділити роботи Н. Москальського Москальский Н.П. Сельскохозяйственные учебные заведения ведомства Министерства государственных имуществ. Вып. 1. Средние сельскохозяйственные учебные заведения. Санкт- Петербург: тип. В.Ф. Киршбаума, 1881. 99 с., А. Неболсіна Неболсин А.Г. Историко-статистический очерк общего и специального образования в России. Санкт-Петербург: тип. В.Ф. Киршбаума, 1884. 259 с., І. Стебута Стебут И.А. Сельскохозяйственное знание и сельскохозяйственное образование. Москва: тип. И.И. Родзевича, 1889. 169 с., Ф. Гейдука Гейдук Ф.И. Наши низшие сельскохозяйственные школы. Одесса: тип. «Одес. новостей», 1891. 119, [3], 32, [1] с., табл., І. Міклашевського Миклашевский И.Н. Очерки из истории сельскохозяйственного образования в России. Санкт- Петербург: тип. И.Н. Скороходова, 1893. [2], 66 с., та С. Богушевського Богушевский С.К. Несколько мыслей о системе сельскохозяйственного образования в России. Юрьев: тип. К. Маттисена, 1898. 30 с. й ін.

Усі вказані автори дають загальне уявлення про становлення системної аграрної освіти на теренах Російської імперії, переважно аналізуючи її європейську частину. Досить ґрунтовною вбачається робота Ф. Гейдука, який проаналізував данні про діяльність півсотні нижчих сільськогосподарських навчальних закладів, висловив своє бачення їхньої ефективності, вказавши не лише позитивні сторони становлення аграрної освіти, а й її недоліки. Оскільки книга була написана на матеріалах до 1889 р., то нижчі навчальні заклади Херсонської губернії до книги не попали, адже їх ще не було. І. Міклашевський виділив три етапи становлення та розвитку аграрної освіти: дореформений, час реформ і післяреформений. При цьому автор наполягає на зверхності теоретичного навчання над формуванням практичних навичок.

Часто подібні праці неповні у фактологічному матеріалі, згадуються не всі навчальні заклади (що, ймовірно, пов'язано з проблемою отримання інформації про них у зв'язку з різною підпорядкованістю - Міністерство землеробства, місцеві земства, приватні особи), або ж згадка є побіжною та незмістовною Наприклад, А. Неболсін у 4-х рядках згадує про Херсонське сільгоспучилище, помилково стверджуючи, що воно було відкрите (правильно - перетворене в училище) у 1882 р. і вказує кількість учнів на 1882-83 н.р. - Неболсин А.Г. Историко-статистический очерк... С. 190..

Проблеми участі земств у розвитку сільськогосподарської освіти знаходимо у працях відомих «істориків земств» І. Бєлоконського Белоконский И.П. Земство и сельскохозяйственные школы. Чернигов: ред. «Зем. сборника Чернигов. губ.», 1894. 118 с. та Б. Веселовського Веселовский Б.Б. История земства за сорок лет. Т. 2. Санкт-Петербург: Изд-во О.Н. Поповой, 1909. 703 с.. І. Бєлоконський прослідкував діяльність земств у сфері аграрної освіти на прикладі декількох губерній, у тому числі і Херсонській, показавши детально стан сільськогосподарського училища у м. Херсоні. Відомий історик земств Б. Веселовський узагальнююче розглянув земську діяльність у сфері аграрної освіти, відзначаючи ключову роль земств у фінансуванні навчальних закладів, підборі педагогічних та управлінських кадрів, вирішенні організаційних питань тощо.

Серед багатої спадщини радянської історико-педагогічної науки відзначимо класичну роботу М. Кузьміна Кузьмин Н.Н. Нижнее и среднее специальное образование в дореволюционной России. Челябинск: Южноуральское книжное издательство, 1971. 278 с., де окрім професійно-технічної та комерційної освіти показано й урядову політику у галузі сільськогосподарської освіти. В українсько-радянській історіографії подібний характер має монографія М. Пузанова та Г. Терещенка Пузанов М.Ф., Терещенко Г.И. Очерки истории профессионально-технического образования в Украинской ССР. Киев: Вища школа, 1980. 232 с., але дорадянському періоду приділено мінімум уваги - трохи більше 20 сторінок. Відповідно, що ні про яку ґрунтовність вивчення проблеми розвитку професійно-технічної освіти імперської доби говорити не приходиться.

Сучасна історіографія проблеми представлена багатьма ґрунтовними працями українських і російських дослідників. Тому ми згадаємо лише ті роботи, які зробили свій внесок у вивчення аграрної освіти саме Херсонської губернії. Історичний огляд розвитку Херсонського сільськогосподарського училища подає у своєму дисертаційному дослідженні Я. Нагрибельний НагрибельнийЯ.А. Розвиток професійної освіти на Херсонщині у другій половині ХІХ століття - на початку 1920-х рр.: дис... к.і.н.: 07.00.01 - історія України. Миколаїв, 2012. 240 с., а становлення та педагогічну діяльність нижчих закладів аграрної освіти Південної України на дисертаційному рівні вивчав М. Гончар Гончар М.В. Розвиток нижчої професійної освіти на Півдні України у ІІ половині ХІХ - початку ХХ століття: дис... к.пед.н.: 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. Херсон: 2015. 301 с..

Окремі аспекти досліджуваної проблеми піднімали у статейних публікаціях: О. Волос (роль земств у становленні аграрної освіти) Волос О.В. Пропаганда сільськогосподарських знань земськими установами на Херсонщині (80- ті рр. ХІХ - поч. ХХ ст.). Наукові праці: збірник (Миколаїв). 2000. Т. 5: Історичні науки. С. 49-54., О. Дорошенко (Ольгинська сільськогосподарська школа) Дорошенко О.М. Історія Ольгинсько-Скаржинської сільськогосподарської школи. Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. 2008. Т. 19. С. 249-255., І. Міронова (аграрна освіта селянства) Міронова І. Просвітницька агрономічна допомога селянам Півдня України на початку ХХ ст. Старожитності Лукомор'я. 2021. № 3 (6). С. 37-49. DOI: 10.33782/2708-4116.2021.3.75, Я. Пасік (Новополтавська сільськогосподарська школа) Пасик Я. Новополтавские еврейские сельскохозяйственные учебные заведения. Історичні мідраші Північного Причорномор'я / Голов. ред. Л.Л. Левченко. Випуск ІХ. Т. І. Миколаїв: Типографія Шамрай, 2020. С. 235-265.. Загальний огляд розвитку професійної освіти подано у статті О. Тригуба, С. Дегтярьова та В. Пархоменка Trygub O, Degtyarev S., Parkhomenko V. The Development of Vocational-Technical Education in the Ukrainian Governorates of the Russian Empire in the Late 18^th and Early 20^th Centuries. Part 1. European Journal of Contemporary Education. 2023. № 12 (2). P. 678-691. DOI: 10.13187/ejced.2023.2.678; Trygub O., Degtyarev S., Parkhomenko V. The Development of Vocational-Technical Education in the Ukrainian Governorates of the Russian Empire in the Late 18^th and Early 20^th Centuries. Part 2. European Journal of Contemporary Education. 2023. № 12 (3). P. 1071-1081. DOI: 10.13187/ejced.2023.3.1071, але аграрну освіту автори залишили поза межами публікації.

Історичні нариси про становлення провідних аграрних закладів Херсона та Миколаєва містять короткий виклад історії сільськогосподарської освіти у регіоні та окремі матеріали (архівні документи, виписки із друкованих видань, фотографії) з історії дорадянських навчальних закладів Ушкаренко В.А., Мартынова Т.Д. Херсонский государственный аграрный университет: исторический очерк. Херсон: Айлант, 1999. 180 с.; Березовська Т.В. Історія розвитку аграрної освіти на Миколаївщині / голов. ред. В.С. Шебанін. Миколаїв: МДАУ, 2012. 96 с..

Останні десятиліття значну увагу розвитку землеробських (сільськогосподарських) освітніх установ приділяють російські історики та педагоги. Велика кількість дисертаційних досліджень аналізують як загальні тенденції аграрної освіти дорадянської доби, так і вивчають реалізацію цього освітнього напрямку у межах окремих регіонів чи губерній. Так, загальні тенденції державної імперської політики у зазначеній сфері розкрила у дисертаційному дослідженні М. Книга Книга М.Д. Становление и развитие системы сельскохозяйственного просвещения в губерниях европейской России (90-е годы ХІХ в. - 1917 г.): дис. д. и. н.: 07.00.02 - Отечественная история. Воронеж, 2018. 532 с., а Н. Пічужкін у своїх монографіях прослідкував окремі аспекти розвитку нижчої та середньої аграрної освіти, провів аналіз діяльності зазначених типів шкіл (у тому числі і на території українських губерній) Пичужкин Н.А. Очерки об истории аграрного образования в России XIX века. Москва: Мегаполис, 2017. 301 с.; Васильев В.П., Пичужкин Н.А. Становление и развитие системы аграрного образования в России (XIX - начало XX века). Москва: ООО Издательство «Триада», 2017. 502 с..

Отже бачимо, що напрацювань на сьогодні досить багато, але до створення ґрунтовної узагальнюючої праці як на українських теренах, так і в межах Херсонської губернії, ще далеко. Саме тому автором і поставлено завдання здійснити у межах журнальної публікації узагальнення досвіду створення та діяльності професійних навчальних закладів аграрного профілю, показавши їх важливу роль для розвитку сільського господарства краю та поширення аграрних знань серед південноукраїнського селянства.

Урядова політика у сфері аграрної освіти кінця 18 - початку 20 ст

Перші паростки необхідності підвищення аграрної освіти у Російській імперії загалом, і на українських землях зокрема, з'явилися у кінці 18 ст. та пов'язані з ім'ям відомого вченого-аграрія та першого вітчизняного професора землеробства Михайла Ліванова (1751-1800). З швидким будівництвом причорноморських міст і розбудовою Чорноморського флоту виникла потреба достойного забезпечення продовольством як військових, так і робоче населення Миколаївського адміралтейства. Окремо, як зазначає В. Вергунов, стояло питання експорту вирощеної сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки, що приносило значні прибутки. З метою мати відповідних освічених фахівців для цієї справи за дорученням князя Г.О. Потьомкіна (він також виділив земельну ділянку з фонду Чорноморського відомства) М. Ліванов у 1790 р. відкриває перший у Російській імперії, у сучасному розумінні, навчальний заклад аграрного профілю - Школу практичного землеробства для селян-переселенців у с. Богоявленське (до 8 березня 1789 р. с. Вітовка) біля м. Миколаєва (нині Корабельний район міста). Випускники школи повинні були зробити все можливе, щоб місцеві селяни (здебільшого переселенці з Полтавщини та Чернігівщини) при господарюванні на землі у своїх хуторах і дворяни, яким були роздані землі, відмовилися від перелогу і за можливості - трипілки, а також навчити переселенців новітнім прийомам землеробства, при застосування яких пашня поділялася на 6-7 полів Вергунов В. Фундатору сільськогосподарської науки та спеціальної галузевої освіти на українських землях професору М.Г. Ліванову - 265 років. Емінак. 2017. № 1 (17). Т. 2. С. 93-94.. У 1797 р. Богоявленська школа землеробства переїхала до с. Чарлево (Павловськ) під Петербургом, де проіснувала до 1803 р.

Систематичні заходи з поширення сільськогосподарської освіти було запроваджено Департаментом землеробства, який діяв як підрозділ Міністерства державних маєтностей (1837). У 1837 р. були прийняті перші законодавчі акти, що стосувалися сільськогосподарської освіти: «Положення про землеробські училища» і «Статут для землеробських училищ». Надалі було прийнято рішення про заснування в м. Горках землеробської школи (1840) і створення в імперії мережі зразково-освітніх ферм. Наказ про створення навчальних ферм було підписано у 1841 р. Рибченко Д.М. Становлення сільськогосподарської освіти в контексті всесвітньої історії. Історія науки і біографістика. 2006. № 1. URL: https://inb.dnsgb.com.ua/2006-1/06rdvkvi.html

Але загалом, до останньої чверті 19 ст. держава мало цікавилася аграрною освітою. Ініціатива відкриття навчальних закладів спочатку знаходилася у сільськогосподарських товариств і приватних осіб, а з початком Великих реформ до цього процесу приєдналися земства. Про пасивність до цієї галузі освіти свідчить загальна кількість землеробських шкіл на імперському рівні на кінець 1878 р. - 14 шкіл із 1292 учнями Бруцкус Б. Школы сельскохозяйственные. Энциклопедический словарь. Изд. Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. Т. 39а: Шенье-Шуйский монастырь. Санкт-Петербург: тип. Акц. Общества Брокгауз- Ефрон, 1903. С. 630., що, звісно, ніяк не могло задовольнити потреби сільськогосподарської галузі.

30 травня 1878 р. царський уряд затвердив «Положення про землеробські училища» Высочайше утвержденное Положение о земледельческих училищах. 30 мая 1878 г. № 58586. Полный свод законов Российской империи (ПСЗРИ). Собрание второе. Т. 53 «1878». Отд. 1. Санкт- Петербург, 1880. С. 379-381., яке здійснило поштовх до розвитку середньої аграрної освіти, оскільки їх було зрівняно з реальними училищами та підпорядковано Міністерству державного майна (Департамент землеробства і сільської промисловості).

Положення визначало шестирічний курс навчання. Вступити можна було як за іспитами (із домашньою освітою, або незакінченим курсом реальних училищ), так

1 без них (у разі наявності свідоцтва про закінчення двокласного училища). Теоретичний курс складався із загальних предметів - Закон Божий, російська та німецька мови, загальна та російська історія, математика, хімія, фізика, географія та креслення, так і спеціальних - мистецтво сільського будівництва, вчення про землеробські знаряддя та машини (з основами механіки), сільськогосподарські технології, рослинництво, тваринництво та ветеринарія, сільськогосподарська економія та рахівництво, правознавство «необхідне для сільського господаря». Для училищ із садівничим профілем (наприклад, Уманське училище землеробства та садівництва) вимагалося викладання латинської мови, садівництва та городництва.

Випускники землеробських училищ отримували звання особистого почесного громадянина (за умови зразкового відпрацювання по спеціальності протягом 7 років) та мали право вступу до вищого навчального закладу. Крім того, вихованці, залежно від успіхів, отримували звання «вченого управителя», «помічника вченого управителя» («садовода») та «нарядника сільськогосподарських робіт».

Натомість сільське господарство та пересічний селянин потребували, насамперед, базових знань, що вимагало упорядкування питань у сфері нижчої аграрної освіти. У відповідь на суспільно-економічні запити та після тривалих дискусій у державних, науково-освітніх і поміщицьких колах, 27 грудня 1883 р. було затверджене «Нормальне Положення про нижчі сільськогосподарські школи» Высочайше утвержденное Нормальное Положение о низших сельскохозяйственных школах. ^{декабря 1883 г. № 1919. Полный свод законов Российской империи (ПСЗРИ). Собрание третье. Т. 3 «1883». Санкт-Петербург, 1886. С. 491-494.}.

Відповідно до Положення нижчі сільськогосподарські школи поділялися на

2 розряди за обсягом навчальної програми і за напрямком на 2 види: загальні - для вивчення сільського господарства загалом, і спеціальні - для вивчення окремої сільськогосподарської галузі (садівництва, городництва, бджільництва, виноробства тощо). До шкіл 1-го розряду могли вступати особи, які закінчили двокласні сільські училища, а школи 2-го розряду з більш вузьким спектром предметів вивчення були орієнтовані на випускників будь-яких, головним чином однокласних, початкових народних училищ.

Питанню засновників шкіл давалася практично повна свобода (фактично, Положення закріпило тогочасний стан справ), адже їх могли відкривати земства, товариства але приватні особи, але лише за дозволом Міністра державного майна. При цьому держава не гарантувала своєї підтримки ініціаторам засування навчальних закладів, ймовірно натякаючи на те, щоб засновник розраховував на власні сили. Натомість місцевій адміністрації давалося право на безкоштовне виділення школі до 546 га державної землі та грошової субсидії зі скарбниці до 3500 руб. на рік незалежно від форми власності.

Навчальний курс у нижчих школах тривав 3 роки, які розподілялися на три класи. Школи першого розряду мали поглиблене вивчення спеціальних предметів, а також вимагали від вступника знань із загальних предметів в обсязі двокласних сільських училищ, а другого - давали загальні знання із суспільних і профільних предметів, а від вступника вимагалися знання курсу початкових народних училищ.

Як стверджує Т. Сорокіна, процес розвитку мережі нижчих сільськогосподарських шкіл у Російській імперії йшов повільно та територіально нерівномірно. Так, до початку 1894 р. у Новгородській і Бессарабській губерніях діяло по три школи, у Смоленській, Харківській, Чернігівській, Полтавській, Курській і Херсонській - по дві, у 18 губерніях - по одній, а у 24 їх не було зовсім. Загалом же, як зазначає дослідниця, «у Росії кінця XIX ст. активно розвивався процес «насадження» нижчих сільськогосподарських навчальних закладів, але фактично не було планування цієї роботи»²⁷. Державна участь у цьому процесі полягала у формуванні нормативно-правової бази, фінансовій підтримці, роботі з планування та організації контролю за діяльністю сільськогосподарських шкіл.

Характерною рисою мережі нижчих шкіл на межі століть було їх одержавлення. Багато приватних власників-засновників почали відмовлятися від утримання навчальних закладів і передавали їх земствам і державній скарбниці. Так, у Херсонській губернії до державної власності та Херсонському земству були передані Ямчицька та Ольгинська нижчі школи. На думку Т. Сорокіної, це було викликано тим, що у ринковій повсякденності багато землевласників не мали можливості утримувати навчальні заклади, а владні структури та земства вже мали необхідний досвід цієї роботи Сорокина Т.А. Становление сети низших сельскохозяйственных школ в Курской губернии в конце XIX - начале ХХ века. Ученые записки. Электронный научный журнал Курского государственного университета. 2019. № 2 (50). Т. 1. 8 с. URL: http://scientific- notes.ru/magazine/archive/number/142 ^Ibidem..

26 травня 1904 р. було затверджено нове «Положення про сільськогосподарську освіту» Высочайше утвержденное Положение о сельскохозяйственном образовании. 26 мая 1904 г. № 24628. Полный свод законов Российской империи (ПСЗРИ). Собрание третье. Т. 24 «1904». Отд. 1. Санкт-Петербург, 1907. С. 544-553., яке визначало загальні підстави для влаштування сільськогосподарських навчальних закладів. Право визначати устрій, порядок управління, обсяг навчального курсу та розподіл уроків надавалося міністру землеробства та державного майна, який затверджував статути навчальних закладів.

Положення передбачало чотири основних типи сільськогосподарських навчальних закладів (крім вищих): середні та нижчі сільськогосподарські училища, нижчі сільськогосподарські школи (I та II розрядів) і практичні сільськогосподарські школи. Сільськогосподарські навчальні заклади могли бути чоловічі та жіночі, загальні та спеціальні, які мали на меті навчання окремим галузям сільського господарства.

Середні училища мали шестирічний курс навчання з викладанням наступних предметів: Закон Божий, російська мова й одна з нових мов, географія, історія, математика, креслення та малювання, природознавство, землемірство, сільське господарство та його галузі, рахівництво та правознавство. Учні, які закінчили курс училища, одержували звання агронома.

Нижчі училища мали трирічний курс навчання, але у спеціальних училищах термін навчання міг бути скорочений до двох років, і навіть до одного. До обов'язкових предметів викладання відносилися: Закон Божий, російська мова, арифметика, основи геометрії, креслення, землемірство, географія, історія Росії, основні відомості з природничих наук, сільське господарство з його галузями місцевого значення, основи аграрного права.

Практичні сільськогосподарські школи призначалися для підготовки «вмілих техніків-робітників» з різних галузей сільського господарства: садівництво, виноградарство, виноробство, маслоробство, а також скотарство, вівчарство тощо. Тривалість курсу навчання у практичних школах - від одного до трьох років. Для вступу до таких шкіл потрібно було лише вміння читати та писати; а у виняткових випадках могли бути прийматися і неписьменні.

Положення 26 травня 1904 р. передбачало також влаштування інших форм навчання для поширення сільськогосподарських знань: сільськогосподарських класів, курсів, читань і бесід. Також могли влаштовуватися навчально-практичні господарства, навчально-ботанічні сади, музеї, спеціальні сільськогосподарські бібліотеки (читальні) й інші подібного роду заклади Ив-ко Н. Школы сельскохозяйственные. Энциклопедический словарь. Изд. Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. Т. 2: Пруссия-Фома. Россия. Санкт-Петербург: тип. Акц. Общества Брокгауз-Ефрон, 1907. С. 886-887..

У результаті, на початок 20 ст. в Російській імперії сформувалася система сільськогосподарської освіти і включала нижчі, середні училища і сільськогосподарські відділення при загальноосвітніх школах. Усе це підготувало основу створення у країні професійної вищої аграрної освіти, яка існувала лише у вигляді окремих підрозділів при класичних і технічних університетах і перебувала у зародковому вигляді.

Херсонське сільськогосподарське училище - флагман середньої аграрної освіти ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Землеробська школа. На початку 1860-х років, коли в імперії почали розгортатися реформи, що безпосередньо впливали на трансформацію та прискорений розвиток аграрної галузі, у Херсонській губернії не було жодного навчального закладу, який би готував аграріїв. Головне училище садівництва, яке було відкрите в Одесі у 1844 р. для підготовки висококваліфікованих садівників і спеціалістів у галузі садівництва, у 1859 р. було переведене до Умані, де були відповідні умови для підготовки подібного роду фахівців.

Ідея виникнення навчального закладу сільськогосподарського профілю у Херсонській губернії виникла у середовищі Товариства сільського господарства Південної Росії в 1866 р. Початково пропонувалося відкрити спеціалізовані класи «для підготовки сільських вчителів при землеробській фермі Товариства» в Одесі. Але даний проект було відхилено земськими осередками, які виступили проти змішування педагогічної й аграрної освіти.

У 1868 р. було запропоновано новий проект авторства кандидата природничих наук С. Бобровського. У земському середовищі цей проект було прийнято з прихильністю, але з багаточисленними правками. Важливим аспектом проекту було те, що в планах було приймати на навчання переважно селянських дітей і навчати їх за рахунок земства, тобто з повним пансіоном. Обговорення, доповнення та виправлення Положення про училище тривало до 1872 р., яке й лягло в основу статуту, що був затверджений 13 грудня 1873 р. Исторический очерк 25-летней деятельности Херсонского земского сельскохозяйственного училища, 1874-1899. Херсон: Паровая типо-литография О.Д. Ходушиной, 1900. С. 9-11. У 1872 р. Херсонська міська дума прийняла рішення про виділення 100 десятин землі, що остаточно затвердило земство у думці про місцеперебування училища у губернському центрі Держархів Херсонської області (ДАХО). Ф. 4. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 1-3; НагрибельнийЯ.А. Розвиток професійної освіти на Херсонщині... С. 94; Павленко В., Куціпак О. До питання про розвиток освіти в Херсонській губернії 1890-1910 рр. Південний архів. Історичні науки. 2002. Вип. 9. С. 54-59..

17 вересня 1874 р. в коридорах навчального корпусу пролунав перший дзвінок, а вже 8 жовтня відбулося офіційне відкриття. Двері закладу відчинив перший директор, професор механіки Євген Котельніков.

Училище представляло собою сільськогосподарський навчальний заклад початкового типу (школа) 3го розряду із трирічним, пізніше чотирирічним, терміном навчання, що підпорядковувався Міністерству народної просвіти (цей факт пізніші дослідники відносили до негативних, оскільки міністерство нічим не могло допомогти у становленні училища). До училища приймали переважно селянські хлопці у віці 14-20 років, які мали початкову освіту (або просто мали мінімальний набір знань - вміли читати, писати та рахувати). У перший рік було прийнято 36 учнів з різних повітів Херсонської губернії. Усі вони знаходилися на повному пансіонному забезпеченні (натомість забезпечені батьки вносили певну плату за навчання та Херсонське земство забезпечувало стипендіями 60 учнів) Ушкаренко В.А., Мартынова Т.Д. Херсонский государственный аграрный университет. С. 13-14..

У землеробській школі (офіційна назва навчального закладу) викладалися загальноосвітні предмети - Закон Божий, російська мова, арифметика, географія, історія; природничі - фізика, хімія, зоологія, ботаніка, фізіологія тварин і рослин; спеціальні - полеводство, тваринництво, вівчарство, землемірство, вчення про машини тощо.

Протягом першого етапу історії училища (1874-1882) навчальні плани були нестабільними, відбувався постійний пошук оптимальної траекторії навчання - одні предмети змінювали інші, інколи без якогось обґрунтування. Нестабільною була і практична складова навчання. Усе це призводило до постійної плинності як керівних кадрів - директорату, так і вчительського персоналу Исторический очерк 25-летней деятельности Херсонского земского сельскохозяйственного училища. С. 19-24..

Значної уваги приділялося практичним заняттям, які проводилися на навчальній фермі з городом (90 десятин), в саду з ботанічним відділом і деревним розплідником. Протягом 1874-79 рр. відбувалися пошуки оптимальної організації шкільної форми. Певного порядку у цій справі вдалося досягти новому директору школи (1876-79 рр.) П.Г. Подобі. Останнім в основу навчального процесу було покладено принцип трудового начала. Господарство ферми базувалося майже винятково на праці учнів. На роботу у господарстві зверталася така ж увага, як і на теоретичні навчання. Учень, який не виконував робочого плану, залишався у тому ж класі на другий рік.

Зазначені ідеї поглибив наступний директор М.В. Неручев (1879-82 рр.). До практичних занять учнів були віднесені не тільки роботи у полі, на фермі, в саду й огороді, але й підсобних майстернях - кузні та столярні. Під керівництвом завідувача ферми та викладача землеробства О.О. Ізмаїльського у 1879-81 рр. почали проводити перші наукові ґрунтові дослідження, що поклало початок науковій школі землеробства Ушкаренко В.А., Мартынова Т.Д. Херсонский государственный аграрный университет... С. 15-17..

Особливо високо сучасники оцінювали організоване у цей час дослідне поле, завдання якого полягало у тому, щоб давати учням показові приклади відносно різного роду культурних сільськогосподарських прийомів. На полі проводилися експерименти щодо впливу на урожайність різноманітних факторів: глибини оранки, вплив кількості, якості та виду добрив, час посіву й інше.

Загалом фермерська земля була поділена на 10 ділянок, де вирощували різні культури: звичні зернові (пшениця, овес, жито), люцерну, просо, могар, джугар, вику (бобова культура) тощо. Продукти з огороду переважно йшли для внутрішнього використання, а залишки продавалися на базарі. Казенний сад (3 дес.) не відігравав якоїсь ролі у господарстві школи, а в 1877 р. було заведено виноградник із кримських сортів на площі у 1400 кв. сажнів Исторический очерк 25-летней деятельности Херсонского земского сельскохозяйственного училища. С. 27-30..

Щодо соціального складу вступників та учнів, то зазначається, що із 85 учнів, стан яких відомий (усього на першому етапі навчалося 150 осіб), 45 (53%) складали діти селян та інших селянських станів, інші відносилися до дворян, чиновників, духовенства та різночинців. Загалом було випущено 71 учня і 32 перейшли для подальшого навчання у реорганізований навчальний заклад Ibid. С. 32, 34.. Таким чином, можна констатувати, що Херсонську землеробську школу дійсно можна назвати осередком аграрної освіти південноукраїнського селянства.

Сільськогосподарське училище. Постійні пошуки оптимальної організації роботи землеробської школи та поява законодавчої бази для організації аграрної освіти (Положення про училища 1878 р.) призвели до затвердження нового статуту та перетворення школи у сільськогосподарське училище. 25 травня 1882 р. було затверджене рішення Державної ради «Про перетворення Херсонського земського сільськогосподарського училища» Высочайше утвержденное мнение Государственного Совета. 25 мая 1882 г. № 920. Полный свод законов Российской империи (ПСЗРИ). Собрание третье. Т. 2 «1882». Санкт-Петербург, 1886. С. 260-261., яке підпорядковувалося Міністерству державного майна (Департамент землеробства та сільської промисловості).

Згідно з рішенням повний теоретичний і практичний курс навчання продовжувався 6 років з додатковим терміном проходження практичної підготовки, яка могла тривати від 6 місяців до року. Фінансування училища здійснювалося як за рахунок Херсонського губернського земства та оплати за навчання, так і з державної скарбниці у сумі 7 800 руб. на рік. У разі наявності надлишкових сум вони йшли на спеціальний рахунок і направлялися на матеріальний розвиток училища - покращення приміщення, придбання навчальних посібників й інші потреби.

Реформування училища почало відбуватися з 1883 р. і тривало 5 років - до 1887 р. Оновленому закладу впродовж зазначеного періоду довелося повністю поновити роботу з формування нового внутрішнього устрою, перебудувати навчальний процес в училищі та реконструювати його приміщення, придбати нові навчальні посібники та реорганізувати господарську частину згідно вимог, які висував статут середнього сільськогосподарського навчального закладу НагрибельнийЯ.А. Розвиток професійної освіти на Херсонщині... С. 102. (рис. 1).

Рис. 1. Сільськогосподарське училище у Херсоні (листівка поч. 20 ст. Видавець: Б. Вержбицкий и Ко в Варшаве)

Училище отримало другий розряд і, відповідно, штат працівників, кількість предметів викладання та їх обсяг значно збільшилися й упорядкувалися. Навчальний рік тривав увесь рік - з 15 січня по 15 грудня. Теоретичне навчання тривало 5 днів і шостий день призначався для роботи на фермі. Влітку два місяці (з 15 червня по 15 серпня) теоретичні предмети не викладалися й учні увесь час, окрім неділі, працювали на фермі. Теоретичне навчання складалося, як звичайно, з двох блоків - загальноосвітні та природничі предмети. Серед загальноосвітніх предметів викладалися: Закон Божий, математика, креслення, історія, російська та німецька мови; природничих - географія, мінералогія, ботаніка, фізіологія тварин і рослин, зоологія, фізика, хімія, геодезія. Викладалися і спеціальні предмети: сільськогосподарська економія та рахівництво, тваринництво, вчення про землеробські машини та знаряддя, сільськогосподарські технології, сільське будівельне мистецтво, аграрне право («Закони, що необхідні для сільського господаря»), огляд сільськогосподарської промисловості.

Практичні заняття вихованців на полях ферми полягали у вивченні різних способів обробки ґрунту та збору врожаю, у вивченні способів догляду за худобою і т.д. Вихованці призначалися почергово на всі роботи, не виключаючи випасу худоби та роботи на скотному дворі. Більшу частину часу (56,9%) учні проводили у полі, далі йшли: огород і сад (18,7%), скотний двір (13%), догляд за машинами та різні роботи (1%), чергування по полю та скотному двору (7,9%). Крім того учні брали участь в організації харчування вихованців на кухні Белоконский И.П. Земство и сельскохозяйственные школы. Чернигов: ред. «Зем. сборника Чернигов. губ.», 1894. С. 96-98; Исторический очерк 25-летней деятельности Херсонского земского сельскохозяйственного училища... С. 55..

Вже у перший навчальний рік після реформування училище мало досить солідну матеріальну базу. Реманент у 1883 р. складав: мертвий - косарка Вуда, чоточний насос, колоністська віялка, сортувальня Перноле, чотири борони Говарда, каток для прикатування полів; живий - 16 коней (4 продали й одна померла), 16 волів, 20 корів і телят (5 продали), 118 овець (23 продали і 17 втрачено), 77 свиней (46 продали і 8 втрачено), а також свійська птиця (кури, гуси, качки, індики, і, навіть, павичі та цесарки) Белоконский И.П. Земство и сельскохозяйственные школы. С. 100-101.. Мала ферма і власний вітряк, який планувалося перетворити на паровий млин з метою отримання прибутку.

Важливу роль у роботі училища відіграли практичні заняття учнів із різних галузей сільського господарства, головним чином рільництва. Вони носили характер практичного спрямування та вплинули на визнання закладу у межах всієї держави. Треба зазначити, що діяльність педагогічної ради Херсонського земського сільськогосподарського училища спрямовувалася згідно програми, яка стосувалася організації сільськогосподарської освіти, що була запропонована у 1890 р. земським зібранням. Так, уже з 1891 р. в училищі щорічно збиралися курси народних учителів для ознайомлення останніх із садівництвом, городництвом, шовківництвом та іншими галузями сільського господарства НагрибельнийЯ.А. Розвиток професійної освіти на Херсонщині. С. 104..

Навчальний процес був практично незмінним до 1904 р. і з кінця 19 ст. доповнювався постійними екскурсіями старших класів до різних місцевостей як в межах губернії, так і поза нею. Учні відвідували кращі, відомі на всю імперію господарства, також оглядали різного роду фабрики та заводи, знайомлячись з їхньою роботою Ушкаренко В.А., Мартынова Т.Д. Херсонский государственный аграрный университет. С. 21..

З 1 січня 1912 р. Херсонське земське сільськогосподарське училище було реформовано за Положенням від 26 травня 1904 р. Були розроблені новий статут, навчальні плани, внутрішня документація тощо, де більшу частину годин відводили на практичні заняття. До 1919 р., не дивлячись на різного роду трансформації на покращення навчального процесу, зберігало своє ключове призначення та змістовне навантаження в освітньому процесі. Символічним є те, що останнім директором училища став його випускник 1897 р. Федір Рубін Ibid С. 35, 41-42..

Протягом 1883-1899 рр. в училищі навчалося 2027 осіб, з яких завершили навчання близько 25%. За станами учні поділялися наступним чином: селяни та солдати - 24,7%, міщани - 25,3%, дворяни - 33,4%, інші - 16,6%. Звідси бачимо, що навчальний заклад перестав бути переважно селянським, а став змішаним, де не було переважаючого стану. При цьому зазначене співвідношення змінювалося з роками - селянське представництво зменшувалося на користь міщан і дворян. Розширилися і географія вступників, адже окрім представників Херсонської губернії, до училища вступали мешканці Таврійської, Катеринославської, Бессарабської, Полтавської, Чернігівської, Київської, Подільської, Волинської, Харківської губерній, і навіть віддалених районів імперії Исторический очерк 25-летней деятельности Херсонского земского сельскохозяйственного училища... С. 88-89, 138.. Усе це свідчить на користь того, що училище перетворилося із регіонального навчального закладу, на передовий центр аграрної освіти України.

Нижчі сільськогосподарські школи у Надчорномор'ї

В останній чверті 19 ст. все гостріше постало питання підготовки професійних агрономів саме у селянському середовищі, що могло бути досягнуте створенням мережі сільськогосподарських шкіл нижчого рівня. Як вже зазначалося вище, ініціатива відкриття таких навчальних закладів виходила від місцевих прогресивних землевласників - Фальц-Фейнів, Ерделі, Скадовських, Юріциних, Скаржинських та ін., а також земських діячів Херсонської губернії.

Ямчитська нижча сільськогосподарська школа. Історія виникнення цього навчального закладу пов'язана з ім'ям одесита польського походження, помічника секретаря Одеського комерційного суду, титулярного радника Павла Захаровича Ямчитського (1800-1882), який відомий своєю благодійністю. Після смерті титулярного радника за рішенням Одеського окружного суду від 11 січня 1883 р. до виконання було затверджено його заповіт. Серед багатьох розподілених капіталів 49,5 тис. руб. отримало Херсонське губернське земство для створення на базі Криворізького народного училища сільськогосподарського навчального закладу Ямчитский П.З. Завещания. Одесса: Слав. тип. Е. Хрисогелос, [1915]. С. 3-15; Слюсаренко Н.В., Гончар М.В. Діяльність Ямчицької нижчої сільськогосподарської школи на освітній ниві Херсонської губернії. Педагогічний альманах. 2012. Вип. 15. С. 259.. На честь свого благодійника школа була названа Ямчитською.

Державна скарбниця виділила під школу 402 дес. землі в 7 км від Кривого Рогу (сьогодні територія металургійного комбінату), де було створено навчально- господарчу базу. Фінансування школи було змішаним і складалося: а) допомога Головного управління землеробства та землеустрою; б) відсотки з капіталу Ямчитського; в) пожертви та внески; г) прибутки ферми; д) плата за навчання Отчет по Ямчитской низшей сельскохозяйственной школе 1-го разряда за 1908-1909 учебный год. Херсон: Типолитография О.Д. Ходушиной, 1910. С. 1.. Кошторис на утримання школи затверджувався щорічно і коливався у середньому від 25 до 45 тисяч рублів. Повний пансіон для учня, що самостійно оплачував навчання, складала на рік досить солідну суму у 100 руб., але для найбідніших учнів з Херсонської губернії була можливість вчитися за рахунок 30 стипендій від капіталу П. Ямчитського Слюсаренко Н.В., Гончар М.В. Діяльність Ямчицької нижчої сільськогосподарської школи. С. 260..

Школа розпочала свою роботу 1 жовтня 1889 р. Навчання тривало 3-4 роки і поділялося на 4 класи: підготовчий клас і три спеціальних. На навчання приймалися хлопці всіх станів від 13 років - до підготовчого класу, від 14 - до першого класу (серед учнів зустрічалися найстарші юнаки віком 23 роки) Слюсаренко Н.В., Гончар М.В. Організація навчання учнів Ямчицької нижчої сільськогосподарської школи Херсонської губернії. Педагогічний альманах. 2012. Вип. 16. С. 249.. Від вступників вимагалися знання загальних предметів в обсязі курсу початкових першокласних або двокласних сільських училищ в залежності від того, до якого класу вступив учень. Прийом до першого класу відбувався з 15 вересня до

I жовтня, а також весною на початку квітня [Мельник О.]. Ямчитська сільськогосподарська школа. В: Мельник О.О, Балабанов С.В. Історична енциклопедія Криворіжжя. Кривий Ріг: Вид-во «СТПРЕС», 2009. С. 239..

Навчальний процес поділявся на два періоди - осінньо-зимовий і весняно- літній і передбачав теоретичні (уроки) і практичні заняття (виконання різнопланових видів робіт у шкільних майстернях або на шкільному полі). Осінньо-зимовий розпочинався на початку жовтня і тривав до початку квітня з перервою на Різдвяні (грудень) і Великодні (квітень) канікули. Весняно-літній розпочинався на початку квітня і тривав до жовтня. Цей період був цілковито пов'язаний з роботами на шкільному полі та в господарстві.

Навчальні плани, як і в будь-якому освітньому закладі, постійно змінювалися убік вдосконалення. Так, у 1900-01 н.р. до шкільної програми входили наступні предмети: загальноосвітні - Закон Божий, російська мова, арифметика, геометрія, правознавство, російська історія, чистописання, географія, креслення, церковний спів (пізніше від цього предмета відмовилися); природничо-професійні - природничі науки, землеробство, скотарство (тваринництво), садівництво, землемірство Зубенко И.Д. Отчет о состоянии Ямчитской низшей сельскохозяйственной школы за 1900-1901 учебный год. Сборник Херсонского земства. 1902. № 7. С. 82-83.. В останньому передвоєнному навчальному році вже бачимо виокремлену групу природничих предметів - ботаніку, зоологію, фізику та хімію Слюсаренко Н.В., Гончар М.В. Організація навчання учнів... С. 251.. Отже природничим наукам стали приділяти значно більше уваги.

Практичні заняття в зимовий період виглядали таким чином: з учнями І і ІІ кл. проводились заняття з демонстрації дослідів з фізики і хімії, з учнями ІІ кл. - з механічного аналізу ґрунтів, з учнями ІІІ кл. - з маслоробства. До того ж з учнями ІІ і ІІІ кл. здійснювалися геодезичні та геометричні креслення. У літній період учні І і

II кл. ходили на екскурсії з метою збору ботанічних та ентомологічних зразків, з учнями ІІІ кл. проводилися навчально-практичні заняття із землемірства. Практичні заняття для учнів молодших класів складалися з виконання найпростіших робіт, під час яких вони навчалися користуватися інструментами, що застосовуються в ковальській і столярній справі. У теслярсько-столярній майстерні учні вивчали різні з'єднання дерева, відпрацьовуючи набуті навики на виготовленні простих виробів - столів, лав тощо. У ковальській майстерні учні вправлялися у клепанні та зварюванні заліза, відпрацьовуючи набуті навички на виготовленні простих виробів - зубців для борони, болтів тощо Ibid. С. 253..

Вже через 5 років свого існування школа мала досить потужну матеріально- технічну базу (рис. 2): 1) головний корпус (кам'яна одноповерхова будівля із залізним дахом, де розміщувалися спальня, класи для учнів, канцелярія школи, бібліотека, квартира управляючого школою, квартира фельдшера з аптекою та ізолятор для хворих учнів); 2) кухня й учнівська їдальня (кам'яна, крита залізом);

3) два кам'яних флігелі (криті залізом) для чотирьох квартир викладачів;

4) господарчі приміщення. На шкільній фермі утримувалися корови, бугаї, телята, свині, вівці, коні, птиця Слюсаренко Н.В., Гончар М.В. Діяльність Ямчицької нижчої сільськогосподарської школи. С. 262..