Аграрна освіта у сільськогосподарських навчальних закладах Херсонської губернії другої половини 19 - початку 20 ст.

В.В. Морачевський у 1910 р. так описував господарство школи: «Сівообіг у господарстві школи прийнято - на одній ділянці трипільний, а на іншій - дванадцятипільний з чорною парою, просапними рослинами та посівами трав. Для навчання учнів школи є ковальсько-слюсарна та столярна майстерня, де учні самі виготовляють віялки, вози, колеса, лави й інші предмети сільського побуту. При школі є деревні та плодові розсадники, невелика навчальна пасіка, штучно насаджений ліс на площі до 3 десятин та ін.» Морачевский В.В. Екатеринослав и расходящиеся от него пути. В: Семенов-Тян-Шанский В.П. (ред.). Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Настольная и дорожная книга. Т. 14: Новороссия и Крым. Санкт-Петербург: Издание А.Ф. Девриена, 1910. С. 583..

Рис. 2. Фрагмент плану садиби Ямчитської нижчої сільськогосподарської школи. 1893 р. (навколо навчально-господарчого комплексу знаходилися сад, ставок, поля, огороди) (фотокопія з приватної колекції)

Необхідно зазначити, що Ямчитську школу можна з повним правом назвати селянською, адже основу учнівського контингенту складали вихідці із селянських родин (див. рис. 3). Більшість учнів були мешканцями Херсонської губернії, але прибували й із сусідніх губерній Наддніпрянщини: Катеринославської, Полтавської, Таврійської. Також зустрічаємо поодинокі випадки вихідців Київської, Мінської, Тульської, Люблінської губерній і т.д. В середньому у школі навчалося бл. 50 учнів, з яких щорічно закінчували навчання 10-15 осіб.

У 1918 р. школа припинила свою діяльність і відновилася в іншому статусі лише після встановлення радянської влади.

Рис. 3. Соціальне походження учнів Ямчитської школи на початку 20 ст.⁵⁶

Ольгинська нижча сільськогосподарська школа. Меценатство на освітній ниві проявилося й у відкритті іншого сільськогосподарського навчального закладу - Ольгинської нижчої сільськогосподарської школи І розряду, яка постала у с. Мигія Єлисаветградського повіту (нині Миколаївська область). Ідея її будівництва виникла у місцевого поміщика Йосифа Петровича Скаржинського (1857-1939), який розумів важливість сільськогосподарської освіти серед населення регіону. Назву «Ольгинська» отримала на честь першої дружини Й. Скаржинського - Ольги, яка передчасно пішла з життя.

Протягом 1888-1889 рр. тривало листування та підготовка документів для відкриття навчального закладу. 27 грудня 1889 р. було підписано договір між Департаментом землеробства та сільської промисловості Міністерства державного майна і Й. Скаржинським, який і унормував заснування школи на основі нормального положення про нижчі сільськогосподарські школи 1883 р. Головною метою школи проголошувалося «поширення у народі, переважно шляхом практичних занять, основних знань із сільського господарства загалом і, зокрема, з конярства, шовківництва та борошномельної справи, а також з ремесел столярного та ковальського» Складено автором за: Отчет о состоянии Ямчитской низшей сельскохозяйственной школы за 1891-1892 учебный год. Сборник Херсонского земства. 1893. № 5. С. 106-139. С. 109; Зубенко И.Д. Отчет о состоянии Ямчитской низшей сельскохозяйственной школы за 1900-1901 учебный год... С. 104; Мазверсит И.В. Отчет о состоянии Ямчитской низшей сельскохозяйственной школы за 1902-1903 учебный год. Сборник Херсонского земства. 1904. № 8. С. 65-106. С. 67; Отчет по Ямчитской низшей сельскохозяйственной школе 1-го разряда за 1906-1907 учебный год. [Херсон]: [Типолитография О.Д. Ходушиной], [1908]. С.12; Отчет по Ямчитской низшей сельскохозяйственной школе 1-го разряда за 1908-1909 учебный год. Херсон: Типолитография О.Д. Ходушиной, [1910]. С. 7; Отчет по Ямчитской низшей сельскохозяйственной школе 1-го разряда за 1909-1910 учебный год. Херсон. Типолитография О.Д. Ходушиной. [1911]. С. 8; Отчет по Ямчитской низшей сельскохозяйственной школе 1-го разряда за 1913-1914 учебный год. Херсон: Типолитография О.Д. Ходушиной, [1915]. С. 5. Прим.: за деякі роки вказано кількість учнів на початок року і на кінець, то у таких випадках бралася більша цифра, оскільки вона показує кількість учнів зазначеного стану у вказаному навчальному році. - Авт. ^{Устав Ольгинской низшей сельскохозяйственной школы 1-го разряда, Херсонской губернии, Елисаветградского уезда, в имении Иосифа Петровича Скаржинского, села Мигее. Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при правительствующем Сенате. 1890. № 120 (14 декабря). Ст. 1153. С. 3012.}. Статут було затверджено 30 вересня 1890 р. і вже 27 жовтня 1890 р. відбулося офіційне відкриття школи.

Фінансування школи відбувалося з трьох джерел (деякі сучасні дослідники стверджують, що заклад утримувався цілковито на кошти Скаржинських, але це не так): а) щорічної допомоги у 3000 руб. від Міністерства державного майна Договір про щорічну допомогу був чинним до 1 жовтня 1894 р. і його завершення підштовхнуло засновника надалі передати школу у державну власність. - Прим. авт.; б) внесків від приватних осіб і товариств, що направлялися на утримання учнів та інші потреби; в) капіталів, що виділялися засновником.

Навчальний курс у школі тривав 3 роки і розподілявся на три класи. На навчання приймалися хлопці з 14 років (у підготовчий клас - з 12-13 років), які повинні були володіти знаннями із загальноосвітніх предметів в обсязі начальної народної школи (підготовчий клас), а для першого класу - в обсязі двокласного сільського училища. Прийом відбувався, як правило, з 15 вересня по 1 жовтня (додатково відбувався набір до 1-го класу навесні до 1 квітня). Навчання було змішаним, тобто могли вчитися як пансіонери, що жили при школі, так і учні, що приходили на навчання. Цікавим було те, що у статуті на вимогу Скаржинського, був пункт про те, що в класі не могло бути більше 30 учнів, а в кінці кожного навчального року учні отримували від засновника диференційовану винагороду за свою роботу (рівень винагороди визначали наглядачі за сільгоспроботами під час практичних занять).

Теоретичний курс складався із Закону Божого, російської мови, арифметики, географії, російської історії, креслення, основи землемірства, основи природничих знань, практичне землеробство з основами борошномельної справи та боротьби із шкідниками, скотарство із конярством, ветеринарією та шовківництвом, основи аграрного права та церковний спів.

Практичний курс поділявся на сільськогосподарський і ремісничий. До першого блоку відносилося полезнавство, скотарство, конярство, борошномельна справа, шовківництво, садівництво й інші види робіт, а до другого - столярна та ковальська справи Устав Ольгинской низшей сельскохозяйственной школы 1-го разряда... С. 3013-3017..

За кошти мецената був збудований кам'яний головний корпус із двома крилами - флігелями і підвальним приміщенням (рис. 4). У головній частині корпусу були розміщені: учительська, три навчальні кабінети, перші класи, спальні, вбиральні, їдальня, бібліотека і гардеробна. На другому поверсі знаходилися квартири фельдшера та економа, аптека, ізолятор, учнівська бібліотека. Опалення корпусу відбувалось за допомогою печей, освітлення здійснювалось гасовими лампами, а з жовтня 1914 р. воно стало електричним. Також були зведені двоповерховий житловий будинок і декілька виробничих приміщень. Крім того, Й. Скаржинський виділив для школи 109 га польової та садибної землі і необхідну кількість тяглової сили, реманент та худобу Дорошенко О.М. Доброчинно-меценатська діяльність Скаржинських: церковна та освітня справа. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер.: Історія. 2012. Т. 180, Вип. 168. С. 19-20..

У 1895 р. Й. Скаржинський передав школу у державну власність, але залишався її опікуном до 1907 р. У зв'язку із зміною власника було розроблене нове Положення, яке було затверджено 29 січня 1896 р. Высочайше утвержденное Положение об Ольгинской низшей сельскохозяйственной школе.

29 января 1896 г. № 12491. Полный свод законов Российской империи (ПСЗРИ). Собрание третье.

Т. 16 «1896». Отд. 1. Санкт-Петербург, 1899. С. 81-83. Школа перетворювалася на чотирикласну із терміном навчання 4 роки. Нижчий віковий ценз учнів збільшився до 14 років.

Більше уваги стали приділяти теоретичній підготовці, яка збільшилася і стала більш різноманітною. Так, до землемірства було додано геометрію та креслення, до землеробства додано сільськогосподарську економію, а в практичному курсі з'явилося городництво, бджільництво, ремонт сільськогосподарських знарядь тощо. Важливі положення, які були упроваджені Скаржинським - винагорода за працю, півпансіон для місцевих мешканців, стипендії для здібних і незаможних учнів - було збережено Высочайше утвержденное Положение об Ольгинской низшей сельскохозяйственной школе.

29 января 1896 г. № 12491. С. 81-82..

Рис. 4. Будівля Ольгинської школи. 1900-і рр.

(Семенов-Тян-ШанскийВ.П. (ред.). Россия... С. 250)

У 1903 р. було затверджено нову версію Статуту, за яким збільшено фінансування школи, уточнено селянську та регіональну зорієнтованість закладу: «при рівних умовах, перевага надається синам селян-землевласників, що мають надільну або куплену землю, а між ними селянам села Мигії та навколишніх хуторів» Об утверждении устава Ольгинской низшей сельскохозяйственной школы 1 разряда (Собр. указ. 8-го августа 1903 г. № 83). Техническое образование. 1904. № 2 (февраль). С. 15.. Було зменшено плату за пансіон - 100 руб повний пансіонер, і 50 - півпансіонер. При цьому значна увага і далі приділялася пансіонерам «за рахунок спеціальних коштів школи», а учні без пансіону, які проживали по місцю, отримували освіту безкоштовно. Теоретичний і практичний курси змістовно практично не змінилися.

Із січня 1913 р. Ольгинську школу було перетворено в Ольгинсько-Скаржинське сільськогосподарське училище з додатковим педагогічним класом. Учні переважно походили із селянської та міщанської верстви населення. Навчання в училищі було безкоштовним, плата бралися лише за одяг, житло і харчування. Більшість учнів були стипендіатами таких установ, як: Головне управління землеустрою і землеробства, Херсонське губернське земство, Єлисаветградське повітове земство, Одеське повітове земство, Ананіївське повітове земство. Державні стипендії призначалися Радою училища найбільш здібним студентам і тим, хто потребував матеріальної підтримки. Існувала стипендія імені Й. Скаржинського, яка надавалась ним особисто найталановитішим учням.

При школі була сформована бібліотека й організована метеорологічна станція. У 1904 р. до наявних у школи 100 десятин було додано ще 500 десятин із державної скарбниці, що знаходилися у 8 км від шкільної садиби (Хутір Оброчний). Як зазначає українська дослідниця О. Дорошенко, з часом хутір набув навчально- комерційного характеру Дорошенко О.М. Історія Ольгинсько-Скаржинської сільськогосподарської школи... С. 252..

Перша світова війна та революційний розвій перервали прогресивний поступ училища, але, не дивлячись ні на що, йому не лише вдалося утриматися, а й дістатися сьогодення, продовжуючи готувати професійні кадри для сільського господарства нової України.

Одеська школа садівництва та городництва. У середині 1880-х років в Одесі вирішили повернутися до підготовки фахівців аграрного профілю за напрямком садівництво та городництво (вище згадувалося про створення подібної школи в Одесі та її пізніше переведення до Умані). Ініціатива відкриття навчального закладу належала Одеському відділенню Імператорського російського товариства садівництва. Головою товариства на той час був відомий одеський меценат і благодійник Григорій Григорович Маразлі (1831-1907), який гаряче підтримав ідею, виділивши для школи свою дачу на Малому Фонтані (Французький бульвар) з ділянкою у 5 десятин, училищним будинком, церквою, сторожкою і допоміжною старою будівлею. Пізніше Г.Г. Маразлі надав кошти на будівництво нової будівлі для мешкання учнів-інтернів (повних пансіонерів) і на початку 1890-х років школа отримала сталий комплексний вигляд (рис. 5) Одесса 1794-1894. К столетию города / Издание Городского общественного управления. Одесса: Типография А. Шульце, 1895. С. 680.. Враховуючи неабияку участь благодійника у розбудові начального закладу, серед одеситів школу почали називати «Школа садівництва імені Маразлі» (натомість благодійність ця була досить умовною, про що буде сказано нижче).

Більшу частину фінансування школа отримувала від міської влади Одеси - 3850 руб., Міністерства державного майна виділяло із скарбниці 1500 руб., ще по 500 руб. виділяли повітові земства - Одеське, Ананьївське та Тираспольське й Одеське відділення Імператорського російського товариства садівництва виділяло 1000 руб. Гончар М.В. Розвиток нижчої професійної освіти на Півдні України. С. 110. Дослідниця О. Волос вказує, що тільки в перший рік існування школи (1886) на її утримання було витрачено 10363 руб. 11 коп., із них 1771 руб. 44 коп. виділила скарбниця, 1500 руб. - земство, 5574 руб. 57 коп. - сільськогосподарські товариства та міські громадські установи і 982 руб. 50 коп. становила платня учнів за навчання Волос О.В. Пропаганда сільськогосподарських знань земськими установами. С. 52.. При цьому у звіті відзначалося, що протягом 1 жовтня - 31 грудня 1886 р. школа отримала на свою діяльність лише 1475 руб. Карпов Н. Отчет о состоянии Одесской школы садоводства и огородничества с 1-го октября 1886 по 1-е января 1887 года. Отчет и труды Одесского отдела Императорского Российского общества садоводства за 1886 год. Одесса: тип. А. Шульце, 1887. С. XXII. Ймовірно дослідниця вказала усі суми, витрачені як для відкриття школи, так і її утримання з моменту відкриття.

Рис. 5. Школа садівництва та городництва на початку 1890-х років (фото з книги: Одесса 1794-1894. К столетию города... С. 681).

Офіційне відкриття школи відбулося 1 жовтня 1886 р. Метою школи було проголошено «ознайомити учнів теоретично і практично з основами плодівництва, городництва і почасти квітництва настільки, щоб учень, який закінчив курс школи, міг цілком осмислено виконувати садові роботи. Для цієї мети при школі влаштовано плодовий і декоративний сад, город і розплідник, де вихованці можуть наочно ознайомитись із практичними прийомами своєї справи» Одесса 1794-1894. К столетию города. С. 680..

Навчання у школі було п'ятирічним для вступників, що не мали базової освіти - 2 класи підготовчих класів і 3 - спеціальних. У разі наявності освіти рівня початкового народного училища можна було вступити відразу до першого спеціального класу, а за наявності домашньої освіти - витримавши вступні іспити. На навчання приймалися діти усіх станів віком від 14 років. Учні могли бути пансіонерами, напівпансіонерами та приходні. Повний пансіон обходився у 150 руб на рік, напівпансіон - 84 руб і приходні учні взагалі нічого не платили, але й нічим, окрім навчання, не користувалися Отчет о деятельности школы садоводства и огородничества 2-го разряда, состоящей при Одесском отделе Императорского Российского общества садоводства за 1892 год. Одесса: тип. А. Шульце, 1893. С. 3..

Навчання в Одеській школі садівництва й городництва мало переважно практичний характер. У зимовий період учні 3 години вивчали теоретичні дисципліни, а 4 години - працювали в саду, оранжереї. У літній період - відпрацьовували практичні навики винятково в саду й оранжереї по 9-10 годин на день. До теоретичного курсу входили загальноосвітні дисципліни - Закон Божий, російська мова, арифметика, письмо, креслення, спів і природничо-спеціальні - природознавство, фізика, землевпорядкування, садівництво та городництво Гончар М.В. Розвиток нижчої професійної освіти на Півдні України... С. 110.. До практичної підготовки відносилися усі роботи, які були необхідні в саду чи городі: перекопка землі та внесення добрив, окультурення ділянок, підготовка та посадка саджанців, обслуговування парників, виготовлення посівних ящиків, обрізання дерев і виноградних лоз та їх щеплення, створення квіткових клумб тощо Отчет о деятельности школы садоводства и огородничества 2-го разряда, состоящей при Одесском отделе Императорского Российского общества садоводства за 1892 год. С. 7-9..

Кількість учнів у школі була невелика. Одночасно у п'яти класах щорічно навчалося в середньому 35-40 учнів. Протягом своєї 25-річної історії контингент учнів постійно змінювався. Так, у 1889 р. у школі навчалося 33 особи, з яких 89% це були діти селян і міщан Императорское русское техническое общество. Труды организационного комитета съезда русских деятелей по техническому и профессиональному образованию в России. IV секция: Сельскохозяйственное образование. Санкт-Петербург: «Владимирская» типолитография Л. Мордуховой, 1890. Додаток 1.; 1892 - 36 учнів, які за соціальним складом поділялися наступним чином: міщани - 41,6%, селяни - 16,6%, діти дворян і чиновників - 17,2%, військових - 13,8%, іноземці - 8,3% Отчет о деятельности школы садоводства и огородничества 2-го разряда, состоящей при Одесском отделе Императорского Российского общества садоводства за 1892 год. С. 5., у 1895 - 31 учень, де міщани - 32,3% і селяни - 32,3% складали переважну більшість Отчет о деятельности Одесской школы садоводства и огородничества за 1894-1895 учебный год. Отчет о деятельности Одесского отдела Императорского Российского общества садоводства за 1895 год. Одесса: тип. А. Шульце, 1896. С. 32-37. Відсотки вирахувані автором на основі загального списку учнів, оскільки в узагальненій таблиці звіту (с. 21) відсотки пораховані невірно. - Прим. авт., а вже у 1913 р. навчалося 75 учнів, з яких аж 46 складали селяни Краткие статистические сведения по подведомственным Департаменту Земледелия сельскохозяйственным учебным заведениям к 1 января 1913. Санкт-Петербург: Типография Киршбаума В.Ф., 1913. С. 82-83.. Таким чином, школа пройшла шлях від міщанського навчального закладу до селянського.

Необхідно також відмітити цікавий факт, який зазначив М. Гончар у своєму дослідженні, що згідно з інформацією Херсонського земства, зі 103 випускників, які закінчили школу у період з 1886 по 1901 рр., 75-78,5% працювали за фахом Гончар М.В. Розвиток нижчої професійної освіти на Півдні України. С. 110., що свідчило про ґрунтовність професійної підготовки.

Школа садівництва, як сказано вище, була побудована на дачі Маразлі та на його кошти, але при цьому місто оплачувало йому 945 руб. щорічно за наймання приміщень школи. Ці кошти сплачувались школою Маразлі як відсоткові гроші за капітал, витрачений їм на спорудження будинків школи. Поступово відділ Імператорського російського товариства садівництва заборгував йому дані виплати на суму близько 3000 руб. Після чого, як зазначається в нарисі до ювілею школи, «власник загрожував насильницьким видаленням школи» (при цьому Маразлі неодноразово субсидував кошти на потреби школи).

Окрім цього, у 1896 р. минув 10-річний термін, встановлений Маразлі для школи користування його ділянкою. Виходячи з цього, у 1898 р. на прохання відділу Товариства садівництва містом було виділено ділянку землі для розміщення школи - «з колишніх салганів, проти нових міських розсадників». Обраний у лютому 1903 р. новим головою Одеського відділу Імператорського російського товариства садівництва член міської управи Н.П. Дмитрієв у травні розпочав будівництво будівель школи садівництва на новому місці. 26 жовтня того ж 1903 р. відбулося відкриття й освячення нових будівель школи в іншому районі Одеси на 1-й Заставі Решетов С. Дача Маразли. Одесский альманах. 2019. № 77. С. 113-114.. Остання згадка про школу відноситься до 1914 р. Вся Одесса. Адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1914 год. Одесса: Типография «Порядок», [1914]. С. 75. і, можливо, з початком Першої світової війни вона завершила своє існування з припиненням фінансування.

Новополтавська єврейська нижча сільськогосподарська школа. В кінці 19 ст. активними діячами Єврейського колонізаційного товариства (ЄКТ), яке займалося вирішенням проблем євреїв-переселенців, все частіше стало підніматися питання про надання аграрної освіти євреям-землеробам. Ініціатором створення та проектантом школи був відомий одеський агроном Василь Олексійович Бертенсон (1861 - після 1928), а його вирішенням опікувався особисто голова Петербурзького відділення ЄКТ, барон Горацій Осипович (Герцель Євзельович) Гінцбург (1833-1909). Як зазначає відомий дослідник єврейської колонізації Південної України Яків Пасік, «питання про заснування єврейської сільськогосподарської школи в Херсонській губернії було офіційно поставлене у 1897 р.... і вирішувалося на найвищому державному рівні» ПасикЯ. Новополтавские еврейские сельскохозяйственные учебные заведения. С. 235..

4 червня 1899 р. було затверджене рішення «заснувати в Херсонському єврейському розселенні єврейську нижчу сільськогосподарську школу 2-го розряду за Положенням 27 грудня 1883 р.» Высочайше утвержденное мнение Департамента государственной экономии Государственного совета «Об учреждении Еврейской низшей сельско-хозяйственной школы в Херсонской губернии». 4 июня 1899 г. № 17070. Полный свод законов Российской империи (ПСЗРИ). Собрание третье. Т. 19 «1899». Отд. 1. Санкт-Петербург, 1902. С. 637., тобто на загальних основах того часу. Фінансування школи у розмірі 10 000 руб щорічно відносилося за рахунок коштів, які виділялися на розвиток колоній. Південніше Новополтавки було виділено 300 десятин, а для зведення будівель школи та її обзаведення 25 000 руб. пожертвували приватні благодійники (Л. Бродський, І. Вавельсберг та барон Г. Гінцбург) та 35 000 руб. ЄКТ. Опікуном школи було призначено Г. Гінцбурга Щукин В.В., Павлюк А.Н. Еврейские земледельческие колонии Херсонской губернии (ХІХ - начало ХХ вв.): очерки истории; под. ред. М.Д. Гольденберга. Николаев: Издатель Шамрай П.Н., 2016. С. 307..

Окрім державного фінансування, бюджет школи складався також із внесків за утримання учнів-пансіонерів, з прибутків шкільної ферми та приватних внесків і пожертв.

Рис. 6. Навчальний корпус Новополтавської сільськогосподарської школи (Сучасний вигляд. Фото: http://ptu42.mk.ua)

2 вересня 1901 р. уряд затвердив статут і штат Новополтавської сільськогосподарської школи Об утверждении устава и штата Ново-Полтавской еврейской низшей сельскохозяйственной школы 2-го разряда, Херсонского уезда и губернии. Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при правительствующем Сенате. 1899. № 102 (23 октября). Ст. 1474; Об утверждении устава и штата Ново-Полтавской еврейской низшей сельскохозяйственной школы 2-го разряда, Херсонского уезда и губернии. Техническое образование. 1901. № 8. С. 2-3.. Основною метою школи проголошувалося «поширення серед населення єврейських колоній херсонського розселення, переважно шляхом практичних занять, основних знань із сільського господарства взагалі та, зокрема, із садівництва, городництва, виноградарства та шовківництва, а також з ремесел: столярного, ковальського та шорного, у застосуванні для виготовлення нових і ремонту старих сільськогосподарських знарядь, машин і збруї» Об утверждении устава и штата Ново-Полтавской еврейской низшей сельскохозяйственной школы... С. 2; ПасикЯ. Новополтавские еврейские сельскохозяйственные учебные заведения... С. 237..

У жовтні 1902 р. пройшов конкурс, в якому прийняли участь 48 єврейських юнаків із колоній Херсонської, Катеринославської та Бессарабської губерній. Для 1-го класу було відібрано 24 учня і 5 листопада 1902 р. відбулося урочисте відкриття школи Шайкин И.М. Сельскохозяйственная школа в еврейской колонии Ново-Полтавка (1902-1935). Запорожские еврейские чтения. Запорожье, 1998. Вып. 1. С. 102-106. С. 103..

Школа була розрахована на 60 учнів. На навчання приймалися хлопчики віком 14 років і старше (у виняткових випадках - з 13 років). Вступники повинні були знати курс загальноосвітніх предметів в обсязі початкового народного училища. Учні поділялися на стипендіатів за державний кошт, повні та напівпансіонери власним коштом, учні із навколишніх колоній, які щоденно приходили на навчання.

Тривалість навчання становила 3 роки. Перші два роки навчання було теоретико-практичним. Теоретичний курс складався із загальноосвітніх предметів: єврейський закон, російська мова та письмо, арифметика, короткі відомості з географії та історії, хоровий спів (курс двокласного єврейського училища); і спеціально-природничих: ботаніка, зоологія, полеводство, землеробство, скотарство та ветеринарія, огородництво, садівництво та виноградарство, шовківництво та бджільництво Об утверждении устава и штата Ново-Полтавской еврейской низшей сельскохозяйственной школы. С. 3..

Третій рік призначався винятково для практичної роботи (1850 годин) у полі та на фермах. Для цього на виділеній землі було створено зразкове господарство з посівами зернових і технічних культур, пасовищами (44 десятини), садом (3 десятини), виноградником (2 десятини), лісопосадками; були також молочна ферма (26 корів) і стайня (28 коней) для робочої худоби. Поряд зі школою виникло селище, в якому жив обслуговуючий персонал (у 1911 р. - 139 жителів) Щукин В.В., Павлюк А.Н. Еврейские земледельческие колонии Херсонской губернии. С. 308..

У 1905 р. відбувся перший випуск Новополтавської єврейської сільськогосподарської школи, і з цього часу протягом 13 років щорічно закінчували школу до 20 осіб. У 1907 р. контингент учнів виглядав наступним чином: 55 осіб (усі євреї), з них 42 - сини колоністів... За місцем походження - з колоній Херсонської губернії було 29 учнів і з колоній інших губерній 17 учнів. Вік учнів від 13 до 19 років Ibid. С. 310-311..

На 1 січня 1914 р. у школі перебувало 69 учнів. Усі вони були юдейського віросповідання. З них 50 осіб було євреїв-землеробів і 19 - інших станів; за віком: у віці до 15 років - 23, у віці 15-16 років - 33, у віці 17-18 років - 13; за родом занять батьків: діти землеробів - 51, діти службовців у сільськогосподарській частині - 4, інших - 14. За 12 років від часу заснування до школи вступило 277 осіб. У 1913 р. закінчило курс 16 осіб, що становить близько 70% до середньої кількості осіб, які вступали до школи. З числа тих, хто закінчив курс: займалися у своїх господарствах - 27%, служили по сільськогосподарській частині - 9%, служили з навчальної частини - 9%, займалися іншими професіями - 28%, навчалися в інших навчальних закладах - 13%, відбували військову службу - 7%, померли - 2%, відомості відсутні - 5% ПасикЯ. Новополтавские еврейские сельскохозяйственные учебные заведения. С. 242.. Отже ми можемо побачити, що школа представляла собою чоловічий аграрний навчальний заклад, де навчалися переважно євреї- селяни Херсонської губернії. Натомість, на жаль, більшість випускників не поверталися до землеробської праці, що, на думку деяких дослідників, пов'язано із малоземельністю сільського єврейства та небажанням молодих людей повертатися до сільських умов життя.

Революційні змагання 1917-1921 рр. привели до різкого скорочення, а згодом і припинення фінансування сільськогосподарської школи. У грудні 1918 р. на школу напали озброєні грабіжники, було поранено кілька викладачів і членів їхніх сімей. Надалі нальоти різних банд розорили та розгромили школу і вона припинила своє існування у початковому вигляді.

Висновки

З початком реалізації Селянської реформи все актуальнішим поставало питання підвищення ефективності сільського виробництва, що напряму було пов'язано із поширенням агрономічних знань і підготовкою професійних агрономів.

В останній чверті 19 ст. увага прогресивних кіл суспільства - земських органів, громадських організацій і приватних осіб до розвитку нижчої сільської профтехшколи неухильно зростала, об'єднувалися їхні зусилля щодо створення навчальних закладів. Відбувалися пошуки будівництва максимально ефективної моделі аграрної підготовки, насамперед селянства, яке безпосередньо займалося обробітком землі. У результаті, на початку 20 ст. вже й на державному рівні стали розуміти роль сільськогосподарської освіти для підвищення ефективності аграрного виробництва та модернізації економіки.

У Херсонській губернії ключову роль у відкритті навчальних аграрних закладів і подальшому їхньому розвиткові відігравали земства, громадські об'єднання та приватна ініціатива. Так, флагман середньої аграрної освіти на Півдні України - Херсонське середнє сільгоспучилище було започатковане та постійно опікувалося Херсонським губернським земством (при цьому перманентну допомогу навчальний заклад отримував від великих землевласників - Фальц-Фейнів, Ерделі, Скадовських та інших). Нижчі сільськогосподарські школи завдячують своїм існуванням переважно приватній ініціативі - Й. Скаржинський (Ольгинська школа), П. Ямчитський (Ямчитська школа), Г. Маразлі (Одеська школа садівництва та городництва) та діяльності громадських об'єднань - Одеське відділення Імператорського товариства садівництва (Одеська школа садівництва та городництва) та Єврейське колонізаційне товариство (Новополтавська школа). Держава, у розрізі підтримки й розвитку аграрної освіти, виступала здебільшого одним із інвесторів, регулятором і контролюючим органом, виконуючи в їх започаткуванні другорядну роль.

Не дивлячись на постійну нестачу коштів, слабку навчально-методичну, дидактичну й організаційно-правову базу аграрні навчальні заклади зробили суттєвий внесок у становлення системи підготовки кваліфікованого кадрового потенціалу сільського господарства регіону. Окрім того, нововідкриті заклади зробили певний внесок до наукових пошуків у в аграрній сфері, допомагали в організації зразкових полів, упроваджували нові сільськогосподарські культури, закладали нові сади, виноградники тощо.

Несли сільськогосподарські навчальні заклади і просвітницьку роль. На початку 20 ст. традиційним стало проведення на їх базі різного роду курсів (для агрономів, вчителів, селянства тощо) з викладанням знань із сільського господарства; а Російське товариство з поширення освіти між євреями відряджало учителів єврейських шкіл до Новополтавки «для ознайомлення з постановкою навчання природознавству» і т.д.

Подяка Щиро дякуємо працівникам архівів і бібліотек за допомогу у пошуку матеріалів, а також кандидату педагогічних наук, доценту Михайлу Гончару (Берислав, Херсонська область) за фахові консультації надані під час написання статті та допомогу у пошуку інформації з архівних і бібліотечних фондів Херсона, що на сьогодні недоступні у результаті грабіжницьких дій російських окупаційних військ і колабораційної адміністрації.

REFERENCES

1. Belokonskii, I.P. (1894). Zemstvo i selskokhoziaistvennye shkoly [Zemstvo and agricultural schools]. Chernigov [in Russian].

2. Berezovska, T.V. (2012). Istoriia rozvytku ahrarnoi osvity na Mykolaivshchyni [History of the development of agricultural education in the Mykolaiv region]. Mykolaiv: MDAU [in Ukrainian].

3. Bogushevskii, S.K. (1898). Neskolko myslei o sisteme selskokhoziaistvennogo obrazovaniia v Rossii [A few thoughts about the agricultural education system in Russia]. Yuriev: tip. K. Mattisena [in Russian].

4. Brutskus, B. (1903). Shkoly selskokhoziaistvennye [Agricultural schools]. In Brokgauz, F.A. & Efron, I.A. (Eds.). Entsiklopedicheskiislovar, 39a, 626-633 [in Russian].

5. Geiduk, F.I. (1891). Nashi nizshie selskokhoziaistvennye shkoly [Our lower agricultural schools]. Odessa: tip. “Odesskikh novostei” [in Russian].

6. Gorodskoe obshchestvennoe upravlenie (1895). Odessa 1794-1894. K stoletiiu goroda [Odessa 17941894. To the city's centenary]. Odessa: Tipografiia A. Shultse [in Russian].

7. Honchar, M.V. (2015). Rozvytok nyzhchoi profesiinoi osvity na Pivdni Ukrainy u II polovyni XIX - pochatku XXstolittia [The development of lower professional education in the South of Ukraine in the second half of the 19^th - early 20^th century] (Candidate's thesis). Kherson [in Ukrainian].

8. Doroshenko, O.M. (2012). Dobrochynno-metsenatska diialnist Skarzhynskykh: tserkovna ta osvitnia sprava [Skarzhynskyi' charitable and philanthropic activities: church and educational affairs]. Naukovipratsi. Seriia: Istoriia, 180 (168), 17-21 [in Ukrainian].

9. Doroshenko, O.M. (2008). Istoriia Olhynsko-Skarzhynskoi silskohospodarskoi shkoly [History of the Olga-Skarzhynska' Agricultural School]. Zbirnyk naukovykh prats Naukovo-doslidnoho instytutu ukrainoznavstva, 19, 249-255 [in Ukrainian].

10. Iv-ko, N. (1907). Shkoly selskokhoziaistvennye [Agricultural schools]. In Brokgauz, F.A. & Efron, I.A. (Eds.). Entsiklopedicheskiislovar, 2, 886-887 [in Russian].

11. Karpov, N. (1887). Otchet o sostoianii Odesskoi shkoly sadovodstva i ogorodnichestva s 1-go oktiabria 1886 po 1-e ianvaria 1887 goda [Report on the state of the Odessa School of Horticulture and Vegetable Gardening from October 1, 1886 to January 1, 1887]. Otchet i trudy Odesskogo otdela Imperatorskogo Rossiiskogo obshchestva sadovodstva za 1886 god. Odessa: tip. A. Shultse, pp. XXIIXXIV [in Russian].

12. Kniga, M.D. (2018). Stanovlenie i razvitie sistemy selskokhoziaistvennogo prosveshcheniia v guberniiakh evropeiskoi Rossii (90-e gody XIX v. - 1917g.) [Formation and development of the agricultural education system in the provinces of European Russia (90s of the 19^th century - 1917)]. (Doctor's thesis). Voronezh [in Russian].

13. Kuzmin, N.N. (1971). Nizhnee i srednee spetsialnoe obrazovanie v dorevoliutsionnoi Rossii [Lower and secondary specialized education in pre-revolutionary Russia]. Cheliabinsk: Yuzhnouralskoe knizhnoe izdatelstvo [in Russian].

14. Mazversit, I.V. (1904). Otchet o sostoianii Yamchitskoi nizshei selskokhoziaistvennoi shkoly za 19021903 uchebnyi god [Report on the state of the Yamchitskii' Lower Agricultural School for the 1902-1903 academic year]. Sbornik Khersonskogo zemstva, 8, 65-106 [in Russian].

15. Melnyk, O. (2009). Yamchytska silskohospodarska shkola [Yamchitskyi' Agricultural School]. In

16. Melnyk, O.O. & Balabanov, S.V. (Eds.). Istorychna entsyklopediia Kryvorizhzhia. Kryvyi Rih: Vydavnytsvo «STPRES» [in Ukrainian].

17. Miklashevskii, I.N. (1893). Ocherki iz istorii selskokhoziaistvennogo obrazovaniia v Rossii [Essays on the history of agricultural education in Russia]. Sankt-Peterburg: tip. I.N. Skorokhodova [in Russian].

18. Mironova, I. (2021). Prosvitnytska ahronomichna dopomoha selianam Pivdnia Ukrainy na pochatku XX st. [Educational agronomic assistance for the South Ukraine's villagers in early XX century]. Starozhytnosti Lukomoria, 3 (6), 37-49. DOI: 10.33782/2708-4116.2021.3.75 [in Ukrainian].

19. Morachevskii, V.V. (1910). Ekaterinoslav i raskhodiashchiesia ot nego puti [Ekaterinoslav and the paths diverging from it]. In Semenov-Tian-Shanskii, V.P. (Ed.). Rossiia. Polnoe geograficheskoe opisanie nashego otechestva. Nastolnaia i dorozhnaia kniga. Vol. 14: Novorossiia i Krym. Sankt- Peterburg: Izdanie A.F. Devriena, pp. 556-688 [in Russian].

20. Moskalskii, N.P. (1881). Selskokhoziaistvennye uchebnye zavedeniia vedomstva Ministerstva gosudarstvennykh imushchestv [Agricultural educational institutions of the Ministry of State Property]. Vol. 1: Srednie selskokhoziaistvennye uchebnye zavedeniia. Sankt-Peterburg: tip. V.F. Kirshbauma [in Russian].

21. Nahrybelnyi, Ya.A. (2012). Rozvytok profesiinoi osvity na Khersonshchyni u druhii polovyni XIXstolittia - na pochatku 1920-kh rr. [The development of professional education in the Kherson region in the second half of the 19^th century - in the early 1920s].(Candidate's thesis). Mykolaiv [in Ukrainian].

22. Nebolsin, A.G. (1884). Istoriko-statisticheskii ocherk obshchego i spetsialnogo obrazovaniia v Rossii [Historical and statistical essay on general and special education in Russia]. Sankt-Peterburg: tip. V.F. Kirshbauma [in Russian].

23. Pasik, Ya. (2020). Novopoltavskie evreiskie selskokhoziaistvennye uchebnye zavedeniia [Novopoltavka's Jewish Agricultural Educational Institutions]. Istorichni midrashi Pivnichnoho Prichornomoria, 9, 235-265 [in Russian].

24. Pavlenko, V. & Kutsipak, O. (2002). Do pytannia pro rozvytok osvity v Khersonskii hubernii 18901910 rr. [To the question of the development of education in the Kherson province in 18901910]. Pivdennyi arkhiv. Istorychni nauky, 9, 54-59 [in Ukrainian].

25. Pichuzhkin, N.A. (2017). Ocherki ob istorii agrarnogo obrazovaniia v Rossii XIX veka [Essays on the history of agricultural education in Russia in the 19^th century]. Moskva: Megapolis [in Russian].

26. Puzanov, M.F. & Tereshchenko, G.I. (1980). Ocherki istorii professionalno-tekhnicheskogo obrazovaniia v Ukrainskoi SSR [Essays on the history of vocational education in the Ukrainian SSR]. Kiev: Vyshcha shkola [in Russian].

27. Reshetov, S. (2019). Dacha Marazli [Marazli's country house]. Odesskii almanakh, 77, 104-122 [in Russian].

28. Rybchenko, D.M. (2006). Stanovlennia silskohospodarskoi osvity v konteksti vsesvitnoi istorii [Formation of agricultural education in the context of world history]. Istoriia nauky i biohrafistyka, 1. Retrieved from https://inb.dnsgb.com.ua/2006-1/06rdvkvi.html [in Ukrainian].

29. Shaikin, I.M. (1998). Selskokhoziaistvennaia shkola v evreiskoi kolonii Novo-Poltavka (1902-1935) [Agricultural school in the Jewish colony of Novo-Poltavka (1902-1935)]. Zaporozhskie evreiskie chteniia, 1, 102-106 [in Russian].

30. Shchukin, V.V. & Pavliuk, A.N. (2016). Evreiskie zemledelcheskie kolonii Khersonskoi gubernii (XIX - nachalo XX vv.): ocherki istorii [Jewish agricultural colonies of the Kherson province (19 - early 20 centuries): essays on history]. Nikolaev: Izdatel Shamrai P.N. [in Russian].

31. Slyusarenko, N.V. & Honchar, M.V. (2012a). Diialnist Yamchytskoi nyzhchoi silskohospodarskoi shkoly na osvitnii nyvi Khersonskoi hubernii [The functioning of the lowest agricultural school by Yamchitskyi on a territory of the Kherson province]. Pedahohichnyi almanakh, 15, 258-263 [in Ukrainian].

32. Slyusarenko, N.V. & Honchar, M.V. (2012b). Orhanizatsiia navchannia uchniv Yamchytskoi nyzhchoi silskohospodarskoi shkoly Khersonskoi hubernii [The organization of the students education in Yamchytskyi' lower agricultural school in Kherson province]. Pedahohichnyi almanakh, 16, 249254 [in Ukrainian].

33. Sorokina, T.A. (2019). Stanovlenie seti nizshikh selskokhoziaistvennykh shkol v Kurskoi gubernii v kontse XIX nachale XX veka [Formation of a network of lower agricultural schools in the Kursk province at the end of the 19^th - early 20^th century]. Uchenye zapiski. Elektronnyi nauchnyi zhurnal Kurskogo gosudarstvennogo universiteta, 2 (50), Vol. 1, 8 p. Retrieved from https://api- mag.kursksu.ru/api/v1/get_pdf/3100 [in Russian].

34. Stebut, I.A. (1889). Selskokhoziaistvennoe znanie i selskokhoziaistvennoe obrazovanie [Agricultural knowledge and agricultural education]. Moskva: tip. I.I. Rodzevicha [in Russian].

35. Trygub, O., Degtyarev, S. & Parkhomenko, V. (2023). The Development of Vocational-Technical Education in the Ukrainian Governorates of the Russian Empire in the Late 18^th and Early 20^th Centuries. Part 1. European Journal of Contemporary Education, 12 (2), 678-691. DOI: 10.13187/ejced.2023.2.678

36. Trygub, O., Degtyarev, S. & Parkhomenko, V. (2023). The Development of Vocational-Technical Education in the Ukrainian Governorates of the Russian Empire in the Late 18^th and Early 20^th Centuries. Part 2. European Journal of Contemporary Education, 12 (3), 1071-1081. DOI: 10.13187/ejced.2023.3.1071

37. Ushkarenko, V.A. & Martynova, T.D. (1999). Khersonskii gosudarstvennyi agrarnyi universitet: istoricheskii ocherk [Kherson State Agrarian University: historical essay]. Kherson: Ailant [in Russian].

38. Vasiliev, V.P. & Pichuzhkin, N.A. (2017). Stanovlenie i razvitie sistemy agrarnogo obrazovaniia v Rossii (XIX - nachalo XX veka) [Formation and development of the agricultural education system in Russia (XIX - early XX centuries)]. Moskva: OOO Izdatelstvo “Triada” [in Russian].

39. Vergunov, V. [2017]. Fundatoru silskohospodarskoi nauky ta spetsialnoi haluzevoi osvity na ukrainskykh zemliakh profesoru M.H. Livanovu - 265 rokiv [The founder of agricultural science and branch education in the Ukrainian lands Professor M.G. Livanov - 265 years]. Eminak, 1 (17), Vol. 2, 91-97 [in Ukrainian].

40. Veselovskii, B.B. (1909). Istoriia zemstva za sorok let [History of the Zemstvo for forty years]. Vol. 2. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo O.N. Popovoi [in Russian].

41. Volos, O.V. (2000). Propahanda silskohospodarskykh znan zemskymy ustanovamy na Khersonshchyni (80-ti rr. XIX - poch. XX st.) [Propagation of agricultural knowledge by zemstvo institutions in the Kherson region (80s of the 19^th - early 20^th century)]. Naukovi pratsi: zbirnyk (Mykolaiv), 5: Istorychni nauky, 49-54 [in Ukrainian].

42. Yamchitskii, P.Z. (1915). Zaveshchaniia [Testaments]. Odessa: Slav. tip. E. Khrisogelos [in Russian].

43. Zubenko, I.D. (1902). Otchet o sostoianii Yamchitskoi nizshei selskokhoziaistvennoi shkoly za 19001901 uchebnyi god [Report on the state of the Yamchitskiy' lower agricultural school for the 1900-1901 academic year]. Sbornik Khersonskogo zemstva, 7, 81-125 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru