Вивчення проблеми професійної компетентності майбутнього вчителя біології: методологічні підходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вивчення проблеми професійної компетентності майбутнього вчителя біології: методологічні підходи

Коренева Інна Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, декан факультету природничої і фізико-математичної освіти; Кириенко Олена Олександрівна, аспірантка, асистент кафедри біології, здоров'я людини та методики навчання Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

У статті проаналізовано сутність, функції методологічних підходів та визначено їх значення для наукового обґрунтування досліджуваної проблеми. Методологія дослідження проблеми формування професійної компетентності майбутніх учителів біології розглянута на філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому та технологічному рівнях. Усі рівні методології дослідження розглядаються як складна система, що включає взаємопов'язані елементи, визначена супідрядність та взаємозв'язок всіх наукових підходів. У статті розглянуто практичне застосування кожного з підходів у процесі дослідження. На філософському рівні проблему дослідження розглянуто на основі діалектичного підходу. На загальнонауковому рівні аспекти дослідження розглянуто на основі системного, професійно-діяльнісного, компетентнісного та рефлексійно-інноваційного підходів. На конкретно-науковому рівні висвітлено реалізацію особистісно орієнтованого, ресурсно орієнтованого, середовищного та аксіологічного підходів.

Ключові слова: методологія, професійна компетентність, професійна компетентність учителя біології, діалектичний підхід, особистісно орієнтований підхід, ресурсно орієнтований підхід, середовищний підхід, аксіологічний підхід, системний підхід, професійно-діяльнісний підхід, компетентнісний підхід, рефлексійно-інноваційний підхід, технологічний підхід.

Study of the problem of professional competence of the future teacher of biology: methodological approaches

Koreneva Inna, Doctor of pedagogical sciences, Professor, Dean of the Faculty of Natural and Physical and Mathematical Education; Kyryienko Olena, Graduate Student, Assistant Professor of the Department of Biology, Human Health and Teaching Methods, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

Introduction. One of the most important tasks of reforming and modernizing the national education system of Ukraine is the introduction of new approaches to the process of developing the professional competence of the teacher, who remains a key figure in all educational systems. This necessitates a review of traditional approaches to the training of future teachers in a higher educational institution. Formation of students' professionalism, competence, mobility and quick adaptation to new conditions of educational activity should become priority tasks of their professional development. Given the latest trends and transformations in the educational field, the problem of introducing new approaches to the formation of professional competence of biology students is urgent. Therefore, it is logical to investigate and substantiate methodological approaches to the formation of professional competence of future biology teachers in the process of professional training.

Purpose. The purpose of the study was to consider modern methodological approaches to the formation of professional competence of future biology teachers.

Methods. During the research, the following research methods were used: analysis of scientific literature on the problem of implementing methodological approaches during the formation of professional competence of future biology teachers; comparison, systematization and generalization of the works of scientists regarding methodological approaches in the formation of the concept of «professional competence ».

Постановка проблеми

Проведення реформацій у системі як вищої, так і загальної середньої освіти в Україні відбувається на основі оновлення їх методологічної основи та спирається на реалізацію інноваційних підходів у підготовці спеціалістів генерації освітян, спроможної до постійного професійного зростання, роботи на рівні світових стандартів, готової змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці. В основі проведення освітніх реформ лежить вирішення завдання розроблення змістової структури моделей професійної компетентності педагога. Успішність реалізації цього процесу багато в чому залежить від якості кадрового забезпечення закладів вищої освіти та, відповідно, від рівня професійної компетентності викладачів. Розвиток цієї компетентності на сьогодні є однією з актуальних проблем якості освіти в системі ЗВО не тільки для країн пострадянського простору, але й всієї міжнародної спільноти. Тому особливе місце в процесі вирішення цього питання займає розробка методологічних підходів до проблеми розвитку професійної компетентності як сучасного викладача, так і майбутнього вчителя біології.

Розв'язання проблеми формування професійної компетентності педагогів в Україні відбувається на державному рівні і відображене у нормативних документах: законах України «Про освіту» (2017), «Про вищу освіту» (2014), Концепції розвитку педагогічної освіти (2018). Відповідно до Закону України «Про освіту» передбачено здобуття особою високого рівня загальних, наукових, творчих і професійних компетентностей, котрі необхідні для професійної діяльності за конкретною спеціальністю [16]. Законом України «Про вищу освіту» подано таке визначення: «Компетентність - це інтегрована особистісна якість людини (її капітал), що формується на етапі навчання, остаточно оформлюється і розвивається у процесі практичної діяльності та забезпечує компетентний підхід до вирішення професійних завдань. Компетентність є оцінною характеристикою особи» [14]. На необхідності впровадження різних підходів під час формування компетентностей, зокрема компетентнісного, особистісно-орієнтованого, опануванні здобувачами освіти педагогічних технологій, на посиленні психолого-педагогічної та методичної підготовки для ефективної фахової діяльності звертається увага у Концепції розвитку педагогічної освіти [11].

Проблема вивчення професійної компетентності педагогів є однією з тих загальнозначущих проблем, котрим присвячено величезну кількість теоретичних і методологічних напрямів. Останнім часом ця проблема набуває актуальності з огляду на входження України у Болонський процес, оновлення мети і змісту системи сучасної освіти, формування гуманних, освічених людей, які спроможні критично осмислювати суперечливу інформацію, давати їй відповідну оцінку з позицій загальнолюдських і національних цінностей [3]. Виходячи із цього, на сьогодні пріоритетним напрямком діяльності вищої школи є організація такого освітнього процесу, в якому кожний здобувач вищої освіти міг би стати суб'єктом власного розвитку, вмів би здобувати та переробляти інформацію шляхом самостійної науково-пізнавальної та дослідницької діяльності в межах компетентністю підходу. Реалізація цього напряму потребує цілеспрямованого формування професійної компетентності здобувача, що дозволить фахівцю максимально проявити себе у професійній діяльності, бути конкурентоспроможним у суспільстві.

Актуальність порушеної проблеми обумовлена, по-перше, посиленням наукової складової в освітньому процесі ЗВО, що передбачено навчальними програмами та планами; по-друге, вимогами Професійного стандарту за професією вчитель закладу загальної середньої освіти [ 26]. Випускник ЗВО повинен мати не тільки достатній досвід утілення відомих способів діяльності (прогнозування, моделювання, конструювання, проектування), особистий досвід емоційно-ціннісних відносин, а й здатність до здійснення кваліфікованої професійної діяльності. Відтак, виходячи з викладеного вище, можемо стверджувати, що процесу удосконалення рівня професійної компетентності вчителів закладів загальної середньої освіти передує визначення його основних методологічних підходів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив зосередженість уваги більшості науковців на підготовці висококваліфікованих фахівців та розвитку у них професійної компетентності. Проблематика досліджень формування професійної компетентності майбутніх учителів досліджується науковцями у контексті різних методологічних підходів.

Аналіз наукових розвідок довів відсутність єдиного методологічного підходу до визначення змісту професійної компетентності вчителя при значному накопиченню прогресивного досвіду у теорії та практиці професійної освіти. Останнім часом предметом тривалих дискусій як закордонних (В. Адольф (W. Adolf), Л. Вітгенштейн (L. Wittgenstein), Н. Вінер (N. Wiener), В. Франкл (V. Frankl)) так і вітчизняних (В. Баркасі, Г. Бєлєнька, М. Бирка, С. Бухальська, А. Вербицький, В. Демиденко, О. Жирун, Р. Квасніца, В. Лозова, В. Люльчик, Л. Мартинюк та ін.) науковців були методолого-теоретичні аспекти професійної компетентності вчителів. Важливі концептуальні підходи до професійної компетентності сучасного педагога розглядаються в монографії О. Дубасенюк і О. Вознюк [27]. Певне відображення підходів до розуміння професійної компетентності викладача знаходимо у працях Н. Брюханової, І. Васильєва, І. Драч, І. Каньковського, І. Кореневої, О. Пометун, В. Сластеніна, Л. Хомич та ін.

Великий доробок учених щодо впровадження методологічних підходів у процес формування та розвитку професійної компетенції майбутніх учителів, зокрема і біології, засвідчив обґрунтування дослідниками сукупності цих підходів у підготовці висококваліфікованого фахівця:

1) особистісний підхід об'єднує мотиваційний компонент, оцінювання знань і вмінь викладача та професійно значущі особистісні якості педагога;

2) процесуальний підхід поєднує гностичний і конструктивний компоненти (дослідження якості підготовки до освітнього процесу) з рефлексивним компонентом (дослідження контрольно-діагностичної діяльності викладача), комунікативним і організаторським компонентом (дослідження діяльності викладача в освітньому процесі);

3) процесуально особистісний (комплексний) підхід передбачає дослідження: педагогічних (процесуальних) умінь викладача; результатів праці викладача (навченість і вихованість здобувачів);

4) результативний підхід передбачає дослідження результативності освітнього процесу, складником якого є ступінь засвоєння здобувачами змісту навчальних програм; набуття ними досвіду репродуктивної і творчої діяльності в межах конкретного навчального предмета; зміни емоційно -ціннісного ставлення здобувачів до змісту навчального предмета і діяльності в певній галузі.

Однак, незважаючи на те, що кількість публікацій, що стосуються дослідження методологічних і теоретичних засад компетентності, упровадженню компетентністю підходу в освіті, постійно зростає, питання розгляду сучасних методологічних підходів до проблеми розвитку професійної компетентності майбутніх учителів біології останнім часом набуває все більшої актуальності.

Усе викладене вище визначило мету статті: здійснити огляд сучасних методологічних підходів до формування професійної компетентності майбутніх учителів біології.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні перспективами сучасної вищої педагогічної освіти є підготовка конкурентоздатного високоосвіченого фахівця, який відповідає вимогам інформаційного суспільства. На меті системи вищої професійної біологічної освіти стоїть забезпечення підготовки кваліфікованих фахівців, володіючих фундаментальними біологічними знаннями, маючих досвід творчої та практичної діяльності, ціннісні орієнтації, здатних ефективно здійснювати професійну діяльність. Результатом підготовки майбутніх вчителів біології є сформована професійна компетентність, котра проявляється в опануванні методами наукового пізнання, затребуваності на ринку праці, професійному зростанні на основі отриманих знань, умінь, навичок, перспективах конкурентоспроможності, мобільності, можливості до професійної самоактуалізації та самореалізації. Тому, формування професійної компетентності майбутніх вчителів біології закладів загальної середньої освіти нині розглядається як невід'ємна складова реформи системи вищої педагогічної освіти [22].

Більшість сучасних науковців, під професійною компетентністю вчителя розуміють результат цілеспрямованого впливу педагогічної освіти, самоосвіти й розвитку педагогічного професіоналізму на рівні саморозвитку [2]. На нашу думку, професійна компетентність визначається рівнем власної професійної освіти, досвідом та індивідуальною здатністю людини до самовдосконалення і поєднує особисті якості, готовність до професійної діяльності під час якої відбувається застосовування наукових методів пізнання та інновацій [20].

Ґрунтовний розгляд доробок науковців (Т. Бондаренко, М. Гриньова, Н. Грицай, Ю. Линник, С. Люленко, А. Маркова, М. Соснова, А. Теплицька) дав змогу схарактеризувати професійну компетентність учителя біології: це інтегративна якість особистості, що поєднує в собі сукупність різнобічних біологічних знань, практичних навичок природоохоронної діяльності, умінь зацікавити учнів вивченням біологічного матеріалу, умінь формувати постійну потребу в удосконаленні біологічних знань, педагогічних здібностей, а також готовність і здатність вчителя самостійно здобувати та поглиблювати знання з різноманітних галузей природничих наук, діяти у складній ситуації та вирішувати професійні завдання з високим ступенем невизначеності, здатність до досягнення більш якісного результату праці, ставлення до професії вчителя як до цінності [5; 29; 31].

Професійна компетентність майбутніх учителів біології нами розглядається як складна багатоаспектна категорія, котра поєднує методичну, ціннісно-мотиваційну, психолого-педагогічну та рефлексивну складові та забезпечує становлення педагога в професійній сфері. Ця компетентність майбутніх учителів біології має свої специфічні особливості та включає такі характеристики:

- цілісні, системні знання дисциплін природничого циклу;

- уміння (професійні, прогностичні, комунікативні), котрі передбачають здатність моделювати, прогнозувати та організовувати розвиток освітньої діяльності, ураховувати складнощі, перешкоди педагогічного процесу, здійснювати пошук шляхів розв'язання проблем, конфліктних ситуацій, приймати раціональні рішення, організовувати дискусії, полемізувати, переконувати; уміння якісно виконувати професійну діяльність у нестандартних ситуаціях, здійснювати педагогічні дослідження та імплементація їх результатів в освітню практику;

- навички організації та здійснення освітнього процесу, порівняльного аналізу програм, підручників, посібників, методичної літератури, незалежність суджень;

- професійна мотивація, вольові якості, ціннісні орієнтації (інтереси, переконання, прагнення, світогляд, ставлення до себе та інших, тощо), прагнення успіху;

- професійна рефлексія, мобільність та усталеність, котрі проявляються у критичній самосвідомості, процесах самоаналізу, саморозвитку, саморегуляції професійної діяльності, здатності набувати нових умінь та навичок, гнучкість та критичність мислення, ініціативність, готовність реагувати на нові виклики, орієнтуватися в змінених умовах, навчатися впродовж усього життя, без емоційного напруження, якісно, впевнено та ефективно виконувати педагогічну діяльність протягом тривалого часу;

- суспільно значущі духовні та моральні якості;

- емоційно-ціннісне ставлення до професії, саморозвиток та самоудосконалення в предметній сфері;

- здатність здійснювати екологічне, біоетичне, санітарно-гігієнічне, громадянське, гуманістичне, естетичне, трудове та фізичне виховання [28].

Відтак, оволодіння майбутніми вчителями біології више вказаними особистісними характеристиками актуалізують необхідність обґрунтування основних теоретичних підходів до формування професійної компетентності у процесі фахової підготовки. З огляду на це, рівень професійної компетентності залежить від змісту когнітивної компоненти, котра забезпечує формування та «застосування у процесі діяльності доцільних, адекватних концептуально-орієнтованих змісту способів і форм її здійснення» [32], і вважаємо за доцільне визначити методологічні підходи чотирьох рівнів: філософський, загальнонауковий, конкретно-науковий та технологічний. Перший рівень методології включає в себе систему цінностей сучасного суспільства; другий - ефективні шляхи вирішення соціальних проблем; третій - тенденції розвитку педагогічної науки. А четвертий рівень забезпечує технологічну реалізацію концептуальних засад дослідження, котрі сформувалися на основі попередніх трьох рівнів [ 4, с. 93]. Розглянемо їх потенціал щодо визначення основних напрямів формування професійної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки.

Поняття «методологія» (від грец. правильний шлях, шлях дослідження) тлумачиться вченими в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні термін «методологія» трактується з позиції теорії людської діяльності - це діяльність пізнання, мислення або, якщо свідчити точніше, вся діяльність людства, включаючи не лише власне пізнання, а й виробництво. Звідси виходить, що методологія є теорією людської діяльності. У вузькому розумінні під методологією розуміють сукупність методів, прийомів, процедур наукового дослідження [30]. Саме таке ставлення до методології дозволяє нам стверджувати про її великі можливості у дослідженні зазначеної нами проблеми.

У дослідженні проблеми формування професійної компетентності ми звернулися до підходів, котрі вже утвердилися та пройшли широку апробацію. Відповідно до структури методологічного знання ці підходи представлені нами у вигляді схеми на рис. 1.

Рис. 1. Методологічні підходи до проблеми формування професійної компетентності майбутніх учителів біології

На першому, філософському, рівні методології дослідження нами був реалізований діалектичний підхід. Його ще називають методом пізнання.

В основі діалектичного підходу лежить діалектична логіка, котра з огляду на загальні закони дійсності та пізнання визначає принципи практичної і пізнавальної діяльності людини. Суть цього підходу полягає у можливості обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків на засадах діалектики, загальних законах розвитку природи, суспільства та мислення, взаємозв'язку предметів і явищ, загального руху, розвитку, логіки і теорії пізнання [18].

Методологічні засади діалектичного підходу різною мірою висвітлювали чимало науковців, зокрема, М. Григор'єв, О. Дзеверін, Є. Дмитрієва, Г. Жураківський, М. Левіна, О. Сиркіна, М. Струмінський [9].

Реалізація діалектичного підходу у процесі формування професійної компетентності майбутніх учителів біології передбачала розгляд і вивчення цієї компетентності з урахуванням знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, що визначають здатність успішно розв'язувати професійні завдання шкільної біологічної освіти на основі застосовування наукових методів пізнання та інновацій. Загальний механізм формування професійної компетентності зумовлюється законом взаємного переходу кількісних змін в якісних. Діалектичний підхід визначається взаємозумовленістю формування професійної компетентності з різними видами педагогічної діяльності, зокрема в умовах їх ускладнення у період війни, що має призвести до якісних змін в освітньому процесі.

Результатом успішного впровадження діалектичного підходу у процес формування професійної компетентності майбутніх учителів біології нами вважалась єдність кількісних і якісних змін розвитку, циклічність й розгортання його у часі. Оскільки розвиток є універсальною й фундаментальною властивістю буття і центральною категорією діалектики, то у контексті нашого дослідження була спрямованість на пошук внутрішніх суперечностей у його становленні та розкритті. Закономірності розвитку визначаються законом єдності й боротьби протилежностей, котрий тлумачить поняття «розвиток» як процес виникнення, росту, загострення та розв'язання різноманітних суперечностей, в яких конкретизується єдність протилежностей. Розвиток ми розглядаємо у контексти складного, суперечливого процесу, в якому можливі перерви, поступовості, якісні стрибки, виникнення принципово нової якості. Відтак, реалізація діалектичного підходу передбачає висвітлення проблеми професійної компетентності в часоплинності, що передбачає внесення нового до організації освітнього процесу майбутніх учителів біології.

Поступальність, наступність і циклічність розвитку зумовлюється законом заперечення заперечення, котрий базується на розв'язанні суперечностей у процесі розвитку через заперечення старого новим. Цей закон відображає вихідний характер розвитку, поступовість руху. Розвиток методології дослідження проблеми формування професійної компетентності та розвиток теорії освіти є взаємозумовленим і взаємопов'язаним процесом. Ця ідея ґрунтується на положеннях діалектичного підходу, котрий дозволяє розглядати методологічні засади як явище, що знаходиться в постійному русі; вивчати його у зв'язках і взаємодії з іншими явищами; виявляти моменти переходу кількісних змін в якісні, що характеризують певну етапність цього процесу. Закономірності, які розглядає діалектичний підхід, визначають характер розвитку освітнього процесу. Отже, лише за умов їх урахування у процесі створення та практичної реалізації розробленої нами моделі формування професійної компетентності майбутніх учителів біології можна сподіватися на досягнення значних результатів дослідження.

На другому, загальнонауковому, рівні методології дослідження нами були реалізовані наукові підходи: системний, професійно-діяльнісний, компетентнісний та рефлексивно-інноваційний.

Важливим для нашого дослідження є реалізація системного підходу, адже фахова підготовка є системою, що включає мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження та його результат.

У науково-довідковій літературі системний підхід трактується через поняття напряму в спеціальній методології науки, перед яким стоїть завдання розроблення методів дослідження й конструювання складних за організацією об'єктів як системи. Спрямування системного підходу у педагогіці відбуваєтся у виявленні єдності об'єктів, означення різноманітних зв'язків, що виникають як результат взаємодії та об'єднання їх у єдину систему [19].

Методологію системного підходу розкрито у працях І. Глауберга, Н. Островерхової, В. Садовського, І. Уємова та інших учених. Системний підхід у педагогіці досліджено у працях Н. Гузій, О. Дубасенюк, Л. Новікова, Н. Ничкало, Н. Протасової, О. Семеног, С. Сисоєвої, Ю. Шабанова та інших [6]; його зміст, сутність та особливості використання розкрито у вчених В. Андрущенка, С. Гончаренка, В. Кременя, В. Онищука тощо.

У сучасній педагогічній науці застосування системного підходу у процесі формування професійної компетентності фахівців різних спеціальностей відображено в дослідженнях А. Алексюка, О. Березюк, С. Вітвицької, І. Кореневої, Ю. Шабанової, Ю. Кузнєцова та ін [13; 18].

Системний підхід належить до фундаментального рівня загальнонаукової методології, в основі якого лежить дослідження об'єкта як системи, котра вивчається під кутом зору зав'язків між складовими об'єкта, що забезпечують його цілісність та внутрішню організацію й функціонування [ 12]. Цей підхід зорієнтований на оптимізації освітнього процесу у вищій школі, встановленні зв'язків між складовими професійної компетентності та інноваційним освітнім середовищем.

Системний підхід дозволяє розглядати професійну компетентність майбутніх учителів біології як систему взаємообумовлених, взаємопов'язаних структурних компонентів (мотиваційного, змістового, діяльнісного, рефлексивного). Процес фахової підготовки також розглядається як система, котра визначає логіку та наступність викладання обов'язкових освітніх компонентів, послідовність навчальних і виробничих практик, забезпечує цілісність розгляду всіх складових освітнього процесу.

Відповідно до системного підходу проблему формування професійної компетентності майбутніх учителів біології розглядаємо як систему взаємопов'язаних елементів: мети, завдання, суб'єктів діяльності, методів та форм, об'єднаних спільністю функцій та мети, єдністю управління та функціонування. Зазначений підхід є теоретичною основою на усіх етапах дослідження, проте слід зокрема виділити важливість його реалізації у процесі обгрунтування концептуальних засад та створення моделі формування професійної компетентності.

Реалізація системного підходу у нашому дослідженні здійснюється у процесі побудови моделі як системи - сукупності структурних елементів, що передбачає врахування різноманітних чинників щодо прийняття того або іншого рішення, яке може впливати на результативність у процесі формування формування професійної компетентності майбутніх учителів біології. Системний підхід до дослідження виходить з того, що побачити ціле можна лише за умови розуміння єдності структури, функцій та процесу. Кожен із зазначених аспектів відображає певні грані одного і того ж явища. Разом із зовнішнім середовищем вони утворюють повний комплекс або базову модель для його дослідження.

Формування професійної компетентності особистості, як і зміст фахової підготовки нерозривно пов'язаний із майбутньою професією і відбувається в процесі діяльності. Зважаючи на те, що особистість майбутнього фахівця формується та реалізовується в діяльності, формування професійної компетентності майбутніх учителів біології безпосередньо реалізовується через професійно-діяльнісний підхід.

Методологічні аспекти професійно-діяльнісного підходу розглянуті в працях О. Антонової, Н. Голуб, Г. Костюка, С. Максименка, В. Моляко, О. Музики, Т. Майстренко, Д. Ніколенко, О. Пасічник, І. Паламарчук, О. Пєхоти, В. Семиченко та ін.

Діяльність майбутнього вчителя - основа, засіб і вирішальна умова його професійної підготовки. Професійна підготовка вчителя будується на основі урахування провідного виду діяльності, з урахуванням провідного компоненту змісту освіти - способу мовної діяльності. А відтак, суть професійно-діяльнісного підходу полягає у забезпеченні проявів активності в системі суспільних відносин та реалізацію змісту біологічної освіти, у результаті якої відбувається перетворення студента з об'єкта на суб'єкт навчання під час використання різних видів професійної діяльності.

У дослідженні професійну діяльність розуміємо як систему професійних способів дій, операцій, навичок, умінь, визначену поставленою метою та засновану на знаннях

Упровадження професійно-діяльнісного підходу у процесі формування професійної компетентності майбутніх учителів біології сприяє набуттю індивідуального досвіду виконання фенологічних спостережень, біологічних експериментів кожним здобувачем вищої освіти шляхом включення до постійної практичної діяльності під час аудиторної та позааудиторної роботи, у процесі очно-дистанційного освітнього процесу. Націленість професійно-діяльнісного підходу на використання під час підготовки фахівців різних видів професійної діяльності сприяє вдосконаленню вмінь та навичок цієї діяльності.

Відтак, професійно-діяльнісний підхід у формуванні професійної компетентності майбутніх учителів біології передбачає створення активної позиції здобувачів вищої освіти щодо свідомого опанування особливостями майбутньої професійної діяльності, котра забезпечить формування первинного професійного досвіду ще під час навчання.

Важливим підходом у підготовці майбутніх учителів біології є компетентнісний. Цей підхід на сьогодні активно впроваджується в освітній процес України і відображений у низці державних нормативних документів: Законах України «Про освіту» (2017 р.), «Про вищу освіту» (2014), Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2021-2031 роки (2020 р.). Особливістю цього підходу є відображення не лише вимоги до змісту освіти (перелік знань, умінь та навичок), якими має оволодіти здобувач вищої освіти, а й поведінкові складові (здатності застосовувати отримані знання, уміння, навички в процесі розв'язування різноманітних задач у професійній діяльності, в особистому та суспільному житті) [ 1].

Теоретико-методологічні аспекти впровадження компетентнісного підходу в освіту висвітлені в працях Н. Бібік, С. Гончаренка, І. Зязюна, В. Краєвського, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, С. Сисоєвої, А. Хуторського та ін. Проблематика формування професійної компетентності педагогічних працівників піднімається в працях А. Волосенко, І. Драч, В. Краєвського, В. Лугового, В. Сидоренка, О. Слюсаренко, А. Хуторського, В. Шарко та ін. Формуванню професійних компетентностей вчителя біології присвячені праці Ю. Гавронської, Т. Горзій, Н. Грицай, С. Іванової, О. Іванців, В. Коломіна, І. Кореневої, Н. Матяш, Н. Новикової, В. Оніпко, М. Рогозіної, С. Рудишина, C. Совгіри, І. Сотніченко, С. Стрижак, А. Степанюк, О. Тімець, Н. Шакун, Ю. Шапрана та ін. Компетентності педагогів стали об'єктом уваги і зарубіжних дослідників: Дж. Боуден (G. Beaudin), М. Лейтер (M. Leiter), К. Маслач (C. Maslach), Дж. Равен (J. Raven), Р. Уайт (R. White), Е. Шорт (Е. Short) та ін.

До особливостей компетентнісного підходу дослідники відносять зміщення «акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь, навичок на формування й розвиток в здобувачів вищої освіти здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішності дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики» [7], тобто відбувається підпорядкування знань вмінням і практичним потребам. Окрім того, компетентнісний підхід забезпечує цілісність та інтегративність фахової підготовки [25], передбачає спрямування процесу підготовки на майбутнє працевлаштування фахівця.

Реалізація компетентнісного підходу у нашому дослідженні здійснювалась під час організації освітнього процесу з метою усвідомленого набуття здобувачами вищої освіти переліку професійно важливих компетенцій, здатності оцінювати власну діяльність, розвитку мотивів оволодіння професією, що відбувається в спеціально створених педагогічних умовах набуття первинного професійного досвіду.

Не менш важливим для нашого дослідження є реалізація рефлексійно-інноваційного підхіду, оскільки його впровадження сприяє розвитку здатності до активізації процесу професійного самовираження через культивування різних аспектів рефлексії.

Методологічні засади рефлексійно-інноваційного підходу різною мірою висвітлювали як вітчизняні (М. Алєксєєв, О. Анісімов, Б. Ананьєв, Л. Виготського, Ю. Дзюбенко, І. Дячківська, С. Завгородній, О. Залужний, Я. Чепіга, В. Чудакова, Л. Штефан та ін.) так і зарубіжні (А. Біне (A. Binet), А. Буземан (A. Busemann), Зібельман (F. Zibelman), Е. Клапаред (Е. Claparede), В. Кілпатрік (W. Kilpatrick), Е. Мейман (E. Meumann), С. Мессер (S. Messer), Е. Торндайк (E. Thorndike) та ін.) науковців.

Основою рефлексивно-інноваційного підходу у формуванні професійної компетентності майбутнього вчителя передбачає створення рефлексивного середовища, котре сприяє культивуванню рефлексії і розвитку рефлексивних здібностей у процесі впровадження інновацій в освітній процес. Здійснення цього підходу в педагогіці відбувається через мислення, діяльність та спілкування здобувачів: через мисленні відбувається аналіх створеної проблемноконфліктної ситуації, через діяльність прослідковується установка на кооперування, а не на конкуренцію, через спілкування - забезпечення доступності власного досвіду суб'єкта для рефлексії іншого і, навпаки, відкриття досвіду іншого для себе. Відтак, вище зазначений підхід здатен не лише забезпечувати активне набуття професіональних навичок майбутнього педагога, а також є однією з умов для розвитку рефлексивних та творчих можливостей фахівця, здатність знаходити сенс та визначеність у багатовимірності фактів та явищ.

Результатами успішного застосування рефлексійно-інноваційного підходу в процесі формування професійної компетентності майбуніх учителів біології ми вважали:

- аналіз, переосмислення, глибинне усвідомлення власного досвіду проведення майбутньої професії, що реалізується у процесі проходження польових та навчально-педагогічних практик;

- гуманізація цінностей педагогічної роботи, що проводиться під час лабораторних та практичних занять і оцінюється через взаємодію учитель - здобувач;

- культивування організаційних способів саморозвитку як майбутніх учителів біології, так і у учнів.

Метою третього, конкретно-наукового, рівня методології дослідження було визначення тенденцій розвитку педагогічної науки, котрі реалізовувались шляхом упровадження таких наукових підходів, як особистісно орієнтований, ресурсно орієнтований, середовищний та аксіологічний.

Особистісно орієнтований підхід - це теоретико-методологічна стратегія і тактика формування особистості майбутнього вчителя, що сприяє оволодіння ним цілісними педагогічними знаннями [ 10].

Метологічні основи особистісно орієнтованого підходу закладено такими науковцями як Г. Балл, О. Бех, В. Бондар, Є. Бондаревська, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень, Ю. Мальований, Пєхота, В. Пікельна, С. Подмазін, В. Рибалко, В. Сєриков, І. Якиманська.

Особистісно орієнтований підхід є основою створення в навчальному закладі освітньоного середовища, організації педагогічно доцільного вербального та невербального спілкування та високої педагогічної майстерності викладацького колективу. Зазначений підхід передбачає суб'єкт - суб'єктну взаємодію всіх учасників освітнього процесу. Цей підхід визначає зміни характеру об'єкта і процесу навчання, а також основної схеми взаємодії вчителя і учня. Замість схеми взаємодії викладач ^ здобувач освіти, де викладач - суб'єкт педагогічного впливу і керування, а здобувач освіти - об'єкт упливу, повинна знайти місце схема суб'єкт - суб'єктного рівнопартнерського навчального співробітництва викладача і здобувачів у сумісному дидактично організованому викладачем розв'язанні навчальних задач [ 15]. У цьому випадку здобувач постає як особистість, яка самостійно і відповідально визначає свою позицію у сфері соціальних відносин, яка проявляє природний потенціал.

Упровадження особистісно орієнтованого підходу в процес формування професійної компетентності майбутніх учителів біології сприяє врахуванню індивідуальних особливостей кожного студента-біолога, ураховує завдання різного виду складності та передбачає досягнення результатів відображених оціненням.

Ресурсно орієнтований підхід - це комплекс форм, методів та засобів навчання, націлених на цілісний підхід до організації освітнього процесу, зорієнтованого не тільки на засвоєння знань і набуття навичок, але і на тренінг здібностей самостійного й активного перетворення інформаційного середовища шляхом пошуку і практичного застосування інформаційних ресурсів [ 29].

Методологічні аспекти ресурсно-орієнтовного підходу вітчизняними вченими розглядаються з позиції декількох підходів, зокрема, системного (І. Блауберг, Г. Васьківська, А. Кузнецова), компетентнісного (Н. Бібік, О. Локшина, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачева), технологічного (Н. Тализіна, Т. Чернецька), проектного (В. Биков, М. Гриньова, С. Сисоєва, Л. Рибалко, О. Топузов).

Ресурсно орієнтовний підхід висвітлено в працях зарубіжних учених: М. Аньйорен (M. Anjorin), М. Батлер (M. Butler), К. Бішоф (K. Bischoff), Н. Бесвік (N. Beswick), К. Войчік (C. Wojcik), Д. Гіл (J. Hill), Ш. Гріффіт (S. Griffith), Дж. Девіс (J. Davies), С. Декстер (S. Dexter), Д. Доміці (D. Domizi), Р. Дойрон (R. Doiron), Л. Кемпбелл (L. Campbell), Л. Ліманн (L. Lehmann), М. Орей (M. Orey), А. Палівала (A. Paliwala), Е. Рідел (E. Riedel), Ж. Сміт-Отард (J. Smith-Autard), К. Рензінг (C. Rensing), Н. Фальтін (N. Faltin), П. Фледжуол (P. Flageolle), С. Хаджерут (S. Hadjerrouit), С. Хейкок (C. Haycock), Ш. Н. Чан (Shu-Nu Chang), А. Штайнакер (A. Steinacker).

Основою ресурсно орієнтованого підходу є передбачення побудови освітнього процесу кожної дисципліни з переліку компонентів освітньої програми підготовки здобувачів освіти за концепцією ресурсно-орієнтованого навчання. Згідно з цією концепцією процес навчання здобувачів вищої освіти - це партнерство викладача та здобувачів, під час якого здійснюються стимулювання та організація активної самостійної пізнавальної діяльності студентів з метою набуття компетентностей і досягнення програмних результатів навчання, окреслених у змісті навчання кожної конкретної дисципліни з визначеного переліку обов'язкових та вибіркових компонентів.

Нині ресурсно орієнтовний підхід стає все більше затребуваним у природничих дисциплінах і набуває статусу міждисциплінарного пояснювального принципу взаємодії об'єднаних у системні комплекси об'єктів. Останнє пов'язано з тим, що зазначений підхід сприяє дослідженню характеру взаємодії об'єктів, різних за своєю природою. Це дає можливість описати відповідні вимоги в термінах однієї мови, що накладаються зовнішнім середовищем на систему, і враховувати внутрішні можливості системи, котрі задовольняють таким вимогам, та дозволяє ввести обмеження на різноманіття потенційно здійсненних варіантів взаємодії систем [2121].

Реалізація ресурсно орієнтовного підходу в нашому дослідженні здійснювалась під час організації освітнього процесу і проявлялась виявленням активності здобувачів освіти у різних видах педагогічно спрямованої діяльності: навчально-пізнавальній, навчально-науковій, науково-дослідній - для реалізації власних можливостей та самореалізації.

Важливими факторами формування професійної компетентності майбутніх вчителів є креативність, професійне творче мислення, педагогічна майстерність, педагогічна рефлексія, творча поведінка, любов до дітей, прагнення до постійного самовдосконалення, задоволеність професією педагога. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є аксіологічний підхід. Цей підхід вважається сьогодні однією з основ гуманістично зорієнтованої освіти.

Аксіологічний підхід у підготовці вчителя є провідним у дослідженнях багатьох науковців, котрий cпрямовує професійну підготовку майбутніх вчителів на формування системи вищих загальнолюдських та професійних педагогічних цінностей: гуманістичних, духовно-моральних, естетичних, творчих тощо

Методологію аксіологічного підходу розкрито у працях Ж. Гараніної, В. Знакова, С. Маслова, С. Мінюрової, Н. Свещинської, В. Франкл та ін.

Під час професійної підготовки майбутнього вчителя у вищому навчальному закладі особливу роль слід відвести формуванню його світоглядної, ціннісної, духовної сфери. Особливо це важливо саме для вчителів біології, адже їм належить провідна роль у формуванні важливих життєвих цінностей учнів, їх ключових компетентностей у природничих науках, збереження здоров'я і довкілля.

Фахова підготовка майбутніх учителів покликана допомогти здобувачам у їх професійному становленні, досягненні професійних і соціальних цілей. Пріоритетними завданнями закладів вищої освіти є розвиток природних задатків і здібностей здобувачів вищої освіти, їхніх інтересів, що сприятиме соціальному самовизначенню, вихованню справжнього громадянина вільної і незалежної країни. Саме тому перед закладами вищої освіти постає завдання зберегти фундаментальність освіти, посилити практичну і поглибити життєву спрямованість змісту освіти, який має бути максимально наближеним до потреб і цінностей особистості здобувача (моральних, духовних, естетичних, матеріальних, культурних та ін.), а якість освіти - до вимог суспільства.

Для реалізації моделі формування професійної компетентності майбутніх учителів важливим є розробка організованого освітнього середовища, його облаштування, забезпечення дидактичними та технічними засобами навчання. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є середовищний підхід. Теоретико-методологічну основу середовищного підходу становлять праці Л. Ващенка, Ю. Мануйлова, О. Мітіної, І. Фрумін, В. Ясвін та ін.

Особливого сенсу середовищний підхід набуває у підготовці педагога -біолога, що зумовлено сформованим дисбалансом між об'ємним вивченням природного середовища в межах предметних дисциплін і фрагментарним поданням освітнього середовища у змісті освітніх програм підготовки фахівця в галузі біологічної освіти [23]. Середовищний підхід у процесі вивчення біології полягає в управлінні процесами формування та розвитку особистості через створення необхідних та достатніх умов для його учасників, оскільки правильно створене середовище дає можливість виявити та розвити здібності кожної особистості здобувача, знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання.

Відтак, упровадження середовищного підхіду у процесі формування професійної компетентності майбутніх учителів біології дає можливість визначати сукупність цілеспрямовано створених соціальних і організаційно-педагогічних умов, що забезпечують розвиток особистості, здатної до самовизначення, самовдосконалення, самореалізації.

Не менш важливим для нашого дослідження є технологічний підхід, котрий характеризує спрямованість педагогічних досліджень на оптимізацію, вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності.

Методологія технологічного підхіду розроблена у працях В. Беспалька, Н. Грицай, М. Кларіна, М. Левіна, В. Монахова, М. Нікандрова та ін. Проблему застосування педагогічних технологій в освітньому процесі досліджували В. Беспалько, М. Гриньова, М. Кларін, Н. Морева, А. Нісімчук, О. Падалка, О. Шпак, О. Пєхота, П. Підкасистий, Є. Полат, Г. Селевко, С. Сисоєва та ін.

Суть технологічного підходу до освоєння педагогічного простору є основою для концептуального і проєктувального оволодіння різноманітними аспектами педагогічної діяльності. Він дає змогу: аналізувати і систематизувати на науковій основі практичний досвід і його використання; комплексно вирішувати педагогічні проблеми; мінімізувати вплив несприятливих обставин; оптимально використовувати ресурси; створювати сприятливі умови для розвитку людини [24].

У контексті дослідження він передбачає використання сучасних технологій формування професійної компетентності майбутніх учителів біології.

На основі вище наведеного, можемо стверджувати, що розглянуті нами методологічні підходи до дослідження проблеми формування професійної компетентності майбутніх учителів біології уможливлюють сформувати уявлення щодо послідовності виконання професійної діяльності, а саме:

- діалектичний підхід передбачає аналіз та вирішення внутрішніх і зовнішніх протиріч як рушійних сил, урахування педагогічних закономірностей, принципів та методів навчання;

- системний підхід розглядає проблему дослідження як множину взаємопов'язаних елементів: мети, завдання, суб'єктів діяльності, методів та форм, об'єднаних спільністю функцій та мети;

- професійно-діяльнісний підхід забезпечує включення здобувачів в активну професійну діяльність під час фахової підготовки;

- компетентнісний підхід у дослідженні передбачає орієнтацію на формування в здобувачів життєвих компетентностей, котрі визначені навчальними планами та програмами освітньої галузі;

- рефлексивно-інноваційний підхід у дослідженні дозволяє створити модель формування професійної компетентності з її подальшим упровадженням в освітній процес;

- особистісно орієнтований підхід у дослідженні передбачає суб'єкт-суб'єктну взаємодію всіх учасників освітнього процесу.

- ресурсно-орієнтований підхід у дослідженні уможливлює простеження рівня активності здобувачів освіти у різних видах педагогічно спрямованої діяльності;

- аксіологічний підхід у дослідженні дозволяє сформувати систему вищих загальнолюдських та професійних педагогічних цінностей;

- середовищний підхід розглядає проблему дослідження через створення необхідних та достатніх умов для його учасників у процесі навчання: комплекс матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, естетичних, психолого-педагогічних.

Таким чином, у процесі дослідження було виокремлено основні підходи до формування професійної компетентності майбутніх учителів біології.

Висновки

Використання схарактеризованих підходів дозволяє забезпечити новизну дослідження, пов'язану з розробкою науково-методичної системи підготовки майбутніх вчителів біології. Подані методологічні позиції є тією призмою, через яку здійснюється відбір і структурування загальнотеоретичних ідей, що складають концептуальну основу фахової підготовки майбутніх учителів біології.

Проведене дослідження не претендує на остаточне, вичерпне розв'язання означеної проблеми. Надалі ця робота вимагає ґрунтовного аналізу професійної компетентності вчителів біології у контексті сучасної фахової підготовки через призму методичних підходів. А відтак, перспективним напрямком дослідження та подальший науковий пошук вбачаємо у важливості дослідження проблеми реалізації методичних підходів у процесі побудови моделі формування професійної компетентності майбутніх учителів біології.

професійний компетентність аксіологічний учитель

1. Блажко О.А., Блажко А.А. Реалізація компетентнісного підходу у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя хімії. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2017. Вип. 48. С. 67-70.

2. Бондаренко Т. Визначення змісту, структури та етапів формування методичної компетентності у майбутніх вчителів біології. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2012. № 5(2). С. 150-155.

3. Вдовиченко Р. П. Між професійною підготовкою та компетентністю. Управління освітою. 2003. № 15-16. С. 2-3.

4. Галів М., Галів У. Діалектика в українській історико-педагогічній науці (1920-1980-ті pp.): від пошуку «законів» до фіксації «закономірностей». Молодь і ринок. 2022. № 6 (204). С. 15-22.

5. Генкал С.Е. Акмеологічний підхід до формування професійної компетентності. Наукові записки. 2021. № 201. С. 73-77.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний енциклопедичний словник. Вид. 2-ге, допов. й виправ. Рівне: Волинські обереги, 2011. 552 с.

7. Гриньова М.В. Особистісно орієнтована технологія навчання та виховання.

8. Грицай Н. Сучасні підходи до методичної підготовки майбутніх учителів біології.

9. Гусак В.М. Теоретичні підходи до розвитку професійної компетентності педагога-організатора в післядипломній освіті.

10. Дубасенюк О.А. Професійно-педагогічна освіта: методологія, теорія, практика: монографія. Т. 1. Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2015. 400 с.

11. Дубасенюк О.А., Вознюк О.В. Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: монографія / за ред. О.А. Дубасенюк. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. 564 с.

12. Євдоченко О.С. Педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх хіміків у процесі фахової підготовки в закладах вищої освіти: дис. ... д-ра філософії за спеціальністю 015 Професійна освіта. Житомир, 2023. 335 с.

13. Заблоцька О.С. Компетентнісний підхід як освітня інновація: порівняльний аналіз. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2008. № 40. С. 63-68.

14. Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи та шляхи структурного реформування вищої освіти України. Київ: НТТУ КПІ, 2006. 544 с.

15. Кононец Н.В. Педагогічні інновації вищої школи: ресурсно-орієнтоване навчання. Педагогічні науки: зб. наук. праць. Полтава, 2012. Вип. 54. С. 76-80.

16. Концепція розвитку педагогічної освіти (2018).

17. Коренева І.М. Система підготовки майбутніх учителів біології до реалізації функцій освіти для сталого розвитку: монографія. Суми, 2019. 526 с.

18. Кустовська О.В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: курс лекцій. Тернопіль: Економічна думка, 2005. 124 с.

19. Литвин Т.М. Компетентнісний підхід у системі вищої освіти України. Спроба термінологічно-понятійного апарату. Сучасні освітні технології у професійній підготовці майбутніх фахівців: тези доп. міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 20-річчю Незалежності України. Львів: Освіта, 2011. С. 97-98.