Тренінг як засіб розвитку професійно значущих особистіснх якостей педагогів інклюзивних груп

На сучасному етапі розвитку суспільства зростають вимоги до якості дошкільної освіти, зокрема до професійних якостей педагога сучасного закладу дошкільної освіти. У суспільстві існує підвищена потреба у професійно-кваліфікованих кадрах здатних працювати в умовах інклюзії. Питання виховання і навчання дітей дошкільного віку в тому числі з особливими освітніми потребами в сучасних умовах, що постійно змінюються, одне із пріоритетних у соціальному житті. На думку багатьох науковців і практиків, сьогодні діти потребують педагогів, які здатні використовувати у своїй діяльності прогресивні, нестандартні ідеї та ефективно супроводжувати дитину у процесі соціалізації. Сучасний розвиток та реформування системи дошкільної освіти орієнтується на кожну особистість дитини, спрямовується на розкриття її здібностей, можливостей, захист її інтересів та потребує розвиненості ключових особистісних якостей педагога, зокрема емоційного інтелекту, емпатії, толерантності, які у свою чергу безпосередньо впливають на систему стосунків «педагогдитина». Особистісні якості педагогів інклюзивних груп можливо і потрібно розвивати у будь - якому віці.

На нашу думку, одним із ефективних інструментів у процесі розвитку професійно значущих особистісних якостей педагогів є тренінг. Як самостійний метод роботи з людьми тренінг виник у XIX столітті в медицині саме як методика проведення психотерапевтичної діяльності. Натомість як новий засіб навчання тренінг почали впроваджувати та науково обґрунтовувати на початку ХХ століття. В 1912 р. американський психолог Дейл Карнегі організував авторський тренінговий центр «Dale Carnegie Training», в якому він проводив тренінгові заняття для розвитку впевненості в собі, формування комунікативних навичок, ефективної міжособистісної взаємодії та публічного виступу. У 1946 році американський психолог Курт Левін створив тренінгові групи, що спрямовувались на підвищення компетентності в спілкуванні. У 1960 роки виникають тренінги соціальних та життєвих вмінь, що спиралися на традиції гуманістичної психології Карла Роджерса. Такі тренінги використовувались для підготовки педагогів з метою психологічної підтримки.

Курт Левін стверджував, що більшість ефективних змін в установках і поведінці людей відбувається в груповому контексті, а не в індивідуальному. Тому, щоб виявити і змінити свої установки людина повинна навчитися сприймати себе так, як її бачать інші. У 1970 роки у Лейпцизькому та Єнському університетах під керівництвом М. Форверга було розроблено метод соціально-психологічного тренінгу. Складовими цих тренінгів були рольові ігри на формування ефективних комунікативних навичок.

Варто відзначити, що у сучасній психології не існує загальновизнаного визначення тренінгу.

Так, Р. Баклі та Дж. Кейпл (1992) розглядають тренінг як сплановані та систематичні зусилля щодо модифікації або розвитку знань, умінь, установок людини засобами навчання, завдяки яким можна досягнути ефективного виконання одного чи декількох видів діяльності.

У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» поняття «тренінг» визначається як «тренування, а також спеціальний тренувальний режим» [3, с. 118].

В той же час у психотерапевтичній енциклопедії зазначено, що тренінг є одним з психотерапевтичних методів, що сприяє підвищенню почуття впевненості в собі [10].

Згідно погляду І. Беха, тренінг є складовою підготовки спеціалістів різного профілю - керівників, педагогів, лікарів, новим напрямом, що передбачає загальний вплив на особистість, створює оптимальні умови для регуляції цілісного організму, а також сприяє підвищенню емоційної стійкості випускників закладів вищої освіти (Бех, 2003).

Водночас у дослідженнях (Слободянюк, 2010) підкреслюється, що соціально-психологічний тренінг партнерського спілкування - це метод активного соціально-психологічного навчання й впливу, спрямованого на підвищення компетентності спілкування.

Схожу думку висуває І. Манохіна (2012), яка вважає, що тренінг є одночасно спілкуванням, цікавим процесом пізнання себе та інших, ефективною формою опанування навичок, формою розширення досвіду.

Натомість Н. Лук'янчук (2013) вважає тренінг активним методом отримання нової інформації, теоретичних знань людиною з практичною перевіркою запропонованих умінь та навичок у безпечному середовищі. Вона стверджує, що психологічний вплив, заснований на активних методах групової роботи, надає змогу особистості свідомо переглянути власні сформовані погляди й уміння у сфері спілкування, відпрацювати форми взаємодії з іншими людьми, вирішувати складні та конфліктні ситуації (Лукянчук, 2013: 275).

На думку В. Федорчука (2016), тренінг є активним методом навчання в тренувальному режимі роботи, який позитивно впливає на розкриття й вдосконалення особистісного потенціалу, на коректування засобів впливу та взаємодії вербального і невербального самовиявлення.

А. Писклярова, Л. Мацко (2011) зазначають, що особливістю тренінгу є те, що він вчить мати активну позицію, а засвоєння навичок відбувається в процесі переживання, емоційної оцінки, набуття особистісного досвіду поведінки, відчування, діяння.

В свою чергу Є. Клопотою (2013) зазначено, що тренінг є багатофункціональним методом цілеспрямованих змін психологічних феноменів особистості, групи або організації з метою гармонізації професійного й особистісного буття людини.

Ми поділяємо думку Р. Баклі (1992), стосовно того, що тренінг варто розглядати як цілеспрямовану зміну, багатофункціональний метод психологічного впливу на людину з метою навчання та розвитку її професійно-необхідних якостей, особистісних характеристик.

Ми погоджуємось з думкою вчених, що психологічний тренінг - це форма активного навчання, яка дозволяє людині сформувати навички й уміння в побудові продуктивних психологічних та соціальних міжособистісних ставлень, навчає аналізувати соціально-психологічні ситуації зі своєї точки зору і позиції партнера, розвивати в собі здібності пізнання і розуміння себе й інших у процесі спілкування (Методика освіти «рівний рівному»..., 2007).

Існує безліч варіантів класифікації тренінгів, зокрема: комунікативні, психологічні, психолого -педагогічні, особистісного росту, соціально-просвітницькі, психотерапевтичні, бізнес-тренінги тощо. В контексті нашого дослідження ми розглядаємо психолого-педагогічний тренінг як засіб, що сприяє підвищенню рівня розвитку професійно значущих особистісних якостей педагогів інклюзивних груп ЗДО, зокрема емпатії, толерантності, емоційної стійкості, рівня знань щодо особливостей розвитку, навчання та виховання дітей з ООП, супроводу батьків тощо.

Саме цей засіб організованого інтенсивного психологічного впливу сприяє ефективному подоланню стресів, регуляції емоційних станів, необхідних для усвідомлення своїх можливостей, допомагає навчитися об'єктивно оцінювати проблемні ситуації в роботі з дітьми з ООП та їх родинами і розвивати існуючі ресурси. Зараз тренінги користуються популярністю у Європі та США. Проте в Україні процес поширення тренінгової роботи з педагогами інклюзивних груп закладів дошкільної освіти недостатньо розвинутий, що й зумовлює актуальність нашого дослідження.

Варто зазначити, що особливої значущості набуває той факт, що у ставленні педагога інклюзивної групи до дітей в тому числі з особливими освітніми потребами, окрім його когнітивного компонента, виокремлюється емоційний, пов'язаний із прийняттям особистості кожної дитини, проявом до неї інтересу, поваги, толерантності, емпатії. Тому ми виокремлюємо емоційний інтелект, толерантність та емпатію педагога інклюзивної групи ЗДО як якості, що представляють чуттєву сторону його особистості, позначаються на характері ставлення до дітей в тому числі з особливими освітніми потребами.

Так, емпатія створює для педагога можливість зрозуміти переживання кожної дитини, її індивідуальні обставини і водночас прийняти правильне рішення щодо її діяльності чи поведінки. Емпатія постає однією з професійно значущих якостей особистості педагога інклюзивної групи ЗДО саме як здатність до розуміння дитини, співпереживання, співчуття, вміння проникати в її внутрішній світ, поставити себе на її місце. Ми переконані, що емпатійні здатності педагогів інклюзивних груп ЗДО виявляються здебільшого в процесі взаємодії з дітьми, колегами, батьками вихованців, а отже і розвивати ці риси ефективніше саме під час взаємодії, яка у свою чергу являє собою базову основу тренінгу.

У той же час сутність толерантності педагога інклюзивної групи ЗДО полягає у доборі ним таких засобів педагогічного впливу на дитину, через які утверджується цінність його особистості, визнанні рівності, партнерства, уникнення домінування, прийняття різноманітності, зміни соціальних установок, розвиток емоційної спрямованості на дитину. Толерантність в професійній діяльності педагогів інклюзивних груп є не тільки однією з форм прояву поваги, а й індикатором особистісного включення у процес взаємодії шляхом постійного самовдосконалення та розвитку. Толерантність визначається наявністю позитивних установок і визнанням принципу рівності всіх дітей, незалежно від їхніх особливостей та готовністю прийняти дітей такими, якими вони є і взаємодіяти з ними на основі згоди. Вміння встановлювати толерантні відносини - важливе завдання сучасного педагога інклюзивної групи і саме від того, як воно буде вирішено, залежить майбутнє дітей.

В свою чергу емоційний інтелект пов'язаний з необхідністю визначати інтереси дітей та зрозуміти їх, створювати позитивний емоційний клімат у групі а також із задоволенням особистісного професіоналізму. Саме емоційний інтелект відповідає за розуміння та керування власним емоційним станом та емоціями інших, що забезпечує ефективну взаємодію під час здійснення професійної діяльності. На наш погляд емоційний інтелект постає особистісною якістю, яка дозволяє педагогу інклюзивної групи ЗДО бути контактним, гнучким, здатним створювати атмосферу довіри, бути у постійному творчому пошуку, обирати найбільш ефективні засоби у створенні умов, в яких дитина проживає, усвідомлює та висловлює емоції, допомогти їй знайти відповідь або правильне рішення. У своїй професійній діяльності педагогам доводиться приймати відповідальні та зважені рішення, долати роздратованість, стримувати незадоволення та гнів, що у свою чергу потребує високого рівня розвитку емоційної стійкості й самоконтролю.

Отже, виходячи з цього, підвищення здатності педагогів інклюзивних груп закладів дошкільної освіти протистояти труднощам та бути гнучким під час здійснення освітнього процесу, розвиток навичок саморегуляції, зняття емоційної напруги є важливим фактором ефективності їх професійної діяльності.

Ми підтримуємо думку переважної більшості вчених, що використання методів психологічного впливу значною мірою підвищить ефективність професійної діяльності педагогів, створить комфортний психологічний клімат, допоможе розвинути особистісні якості.

Метою дослідження є теоретичний аналіз сутності та переваг використання тренінгу як засобу підвищення рівня розвитку професійно значущих особистісних якостей педагогів інклюзивних груп ЗДО та перевірки ефективності впровадженої тренінгової програми.

Методи дослідження

тренінг інклюзивний педагог дошкільний

Нами було використано метод аналізу та синтезу психологічної, психолого-педагогічної літератури та проведено експериментальне дослідження.

Результати