Виховання соціальної зрілості старшокласників у просторі соціальної гри

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗВО «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради»

ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОСТОРІ СОЦІАЛЬНОЇ ГРИ

Орленко Ірина Миколаївна доктор філософії PhD, завідувач Одеського обласного ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, старший викладач кафедри психології, соціальної роботи та інклюзивної освіти

Букач Микола Миколайович доктор педагогічних наук, професор

м. Одеса

Анотація

соціальний зрілість гра старшокласник

У статті розглянуто підходи до визначення сутності поняття «соціальна зрілість», «соціальні ігри». Зазначено, що старшокласники, перебуваючи на перетині дитинства та дорослого життя, стикаються з низкою викликів, таких як встановлення особистої ідентичності, взаємодія в соціальних групах та адаптація до соціальних очікувань, що змінюються. Автори статті досліджують особливості виховання соціальної зрілості старшокласників за допомогою соціальних ігор. Вони наголошують, на багатограності міждисциплінарного погляду на сутність та складові соціальної зрілості. Отже, вітчизняні науковці визначають соціальну зрілість старшокласників як адекватний психічний стан та повноцінне сприйняття свого «Я». В той час, як зарубіжні вважають доцільним включити наступні складові у поняття соціальної зрілості: соціальну обізнаність, стійкість до стресу, здатність до прийняття рішень, розвинуті комунікативні навички, відповідальність за суспільство тощо. Підкреслено, що інтеграція деяких психологічних процесів, здатних викликати появу нових якісних інтегративних характеристик, служить передумовами для подальшого розвитку зрілості особистості, яка являє собою групу якостей як відповідальність за зроблений вибір, соціальну ініціативу, здатність до творчості та саморозвиток. Доведено, що одним з ефективних методів розвитку індивідуальних і соціальних якостей старшокласників, в якому поєднуються і педагогічна підтримка і самостійна активність дітей, є соціальні ігри. Описано сутність модифікованої гри «Пундики» (автор І. Орленко), що спрямована на допомогу у керуванні агресивними проявами у соціально прийнятний спосіб, на розвиток комунікативних навичок, зміцнення колективу, прояв соціально прийнятної поведінки, активну життєву позицію, розвиток управління емоційно-вольовою сферою, корекцію неадекватної самооцінки, асоціальної поведінки та конфліктів у спілкуванні. Зазначено, що участь у даній соціальній грі старшокласників, допомогає їм у безпечному соціальному колі розвивати навички, необхідні для успішної взаємодії у суспільстві, а також підвищує їхню соціальну зрілість та рівень емоційного інтелекту. Автори наголошують, що створюючі спеціальні умови у вигляді соціальної гри, педагоги впливають на розвиток соціальної зрілості старшокласників.

Ключові слова: соціальна зрілість, соціальна гра, старшокласники, інклюзія, виховання.

Annotation

Orlenko Iryna Mykolaivna Doctor of Philosophy, PhD, Head of the Odesa Regional Resource Center for Support of Inclusive Education, Senior Lecturer of the Department of Psychology, Social Work and Inclusive Education, Odesa Regional Academy of in-Service Education of the Odesa Regional Council, Odesa

Bukach Mykola Mykolayovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Department of Educational Policy, Odesa Regional Academy of in-Service Education of the Odesa Regional Council, Odesa

EDUCATION OF SOCIAL MATURITY OF HIGH SCHOOL STUDENTS IN THE SPACE OF THE SOCIAL GAME

The article examines approaches to defining the essence of the concept of "social maturity", "social games". It is noted that high school students, being at the intersection of childhood and adulthood, face a number of challenges, such as establishing personal identity, interacting in social groups, and adapting to changing social expectations. The authors of the article investigate the peculiarities of education of social maturity of high school students with the help of social games. They emphasize the multifaceted interdisciplinary view of the essence and components of social maturity. Therefore, domestic scientists define the social maturity of high school students as an adequate mental state and a full perception of their "I". While foreigners consider it appropriate to include the following components in the concept of social maturity: social awareness, resistance to stress, ability to make decisions, developed communication skills, responsibility for society, etc. It is emphasized that the integration of some psychological processes capable of causing the appearance of new qualitative integrative characteristics serves as prerequisites for the further development of personality maturity, which is a group of qualities such as responsibility for the choice made, social initiative, creativity and self-development. It has been proven that social games are one of the effective methods of developing individual and social qualities of high school students, which combine pedagogical support and independent activity of children. The essence of the modified game "Pundika" (author I. Orlenko) is described, which is aimed at helping to manage aggressive manifestations in a socially acceptable way, at developing communication skills, strengthening the team, showing socially acceptable behavior, an active life position, and developing management of the emotional and volitional sphere, correction of inadequate self-esteem, antisocial behavior and conflicts in communication. It is noted that participation in this social game of high school students helps them in a safe social circle to develop the skills necessary for successful interaction in society, and also increases their social maturity and level of emotional intelligence. The authors emphasize that creating special conditions in the form of a social game, teachers influence the development of social maturity of high school students.

Keywords: social maturity, social game, high school students, inclusion, upbringing.

Постановка проблеми

У сучасному суспільстві спостерігається проблема ускладнення соціальної взаємодії, вирішення якої вимагає від членів суспільства високого рівня соціальної компетентності. В даному ракурсі проблема соціальної зрілості старшокласників стає дедалі нагальною, оскільки сучасне покоління старшокласників все частіше піддається критиці за свою передбачувану безвідповідальність, байдужість та інфантильну поведінку. Старшокласники, перебуваючи на перетині дитинства та дорослого життя, стикаються з низкою викликів, таких як встановлення особистої ідентичності, взаємодія в соціальних групах та адаптація до соціальних очікувань, що змінюються. Більше того, у сучасному світі спостерігається зростання уваги до психосоціального благополуччя старшокласників, що наголошує на важливості та актуальності вивчення соціальної зрілості.

Прагнення до формування у старшокласників навичок емпатії, поваги до оточуючих, а також здатності до конструктивної взаємодії з різними категоріями людей, важливо не тільки для їхнього особистісного розвитку, а й для створення здорового соціального середовища, інклюзивного середовища в школі та суспільстві в цілому.

Таким чином, актуальність теми соціальної зрілості старшокласників обумовлена їх роллю у формуванні майбутнього суспільства, а також потребою у підготовці молодого покоління до успішного функціонування у складних соціальних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз наукових джерел та педагогічних досліджень, які мають особливе значення для нашої теми дозволив виділити суттєвість та багатомірність соціальної зрілості та значущість соціальних ігор у контексті розвитку соціальної зрілості у старшокласників. Питання соціальної зрілості має міждисциплінарний характер. Його розглядали у своїх працях психологи (А. Адлер, Е. Еріксон, К. Роджерс, Е. Фромм, К. Хорні та інші), соціологи (Д. Маркс, У. Демпф, Х. Бекер, Р. Хевлок та інші), педагоги (О. Кузьменко, Л. Войтович, О. Резніченко, В. Ягоднікова, І. Данченко та інші).

Чільне місце посідають наукові здобутки, в яких відображені актуальні питання соціальної зрілості. Так, український вчений М. Пустовойт досліджував психологічні особливості соціальної зрілості особистості у взаємозв'язку адекватного психічного стану та повноцінного сприйняття свого «Я», визначивши таким чином компоненти соціальної зрілості особистості [1].

Науковець Левицький В. Е. розглядав питання соціалізації вихованців закладів інтернатного типу підліткового віку крізь призму психолого-педагогічної підготовки [2].

Українські дослідниці Ягоднікова В.В., Солнцева О.А. вивчали основні фактори розвитку інклюзивного освітнього середовища, в тому числі освітню політику з метою розвитку інклюзивної освіти, підготовку вчителів до інклюзивної освіти та умови, що сприяють розвитку інклюзії у школах та причини, що перешкоджають. В той же час, дослідниці зазначили важливість розвитку толерантності у освітньому середовищі і серед педагогів і серед учнів, зазначивши її як один з основних факторів розвитку інклюзії в освіті [3].

Дослідження зарубіжних вчених Taskeen Fatima and Dr. Vandana Singh спрямоване на оцінку та порівняння соціальної зрілості підлітків-одинаків та спільного навчання в місті Лакхнау. Вчені включили наступні складові у поняття соціальної зрілості: соціальну обізнаність, стійкість до стресу, здатність до прийняття рішень, розвинуті комунікативні навички, відповідальність за суспільство тощо. Вони довели, що відповідний рівень соціальної зрілості для них є обов'язковим. У міру зростання дитини до підлітка він починає демонструвати більш зрілу поведінку, повну усвідомлення, відповідальності та участі [4].

Водночас, аналіз наукових джерел довів, що питання виховання соціальної зрілості у старшокласників з використанням певних педагогічних методів, залишилося поза увагою дослідників.

Мета статті дослідження особливостей виховання соціальної зрілості старшокласників за допомогою соціальних ігор.

Виклад основного матеріалу

Важливим етапом нашого дослідження є визначення понять «соціальна зрілість», «соціальні ігри», «старшокласники», як представники певної вікової категорії. Етимологія поняття «зрілість» різноманітна, оскільки має міждисциплінарне значення. Науковці наступним чином визначають сутність цих понять, визначаючи основні складові соціальної зрілості.

Aleksandr L. Soldatchenko, Ekaterina I. Rabina, Natalya V. Igoshina, Alexandra V. Prokofieva (2020) описали та теоретично обґрунтували континуально-синергетичний, соціоінтерактивний та соціопедагогічний підходи до проблеми формування соціальної зрілості студентів вузів; ми визначили їхню структуру, виявили роль і функції, які їх структурні компоненти. Практична значимість викладених підходів у тому, що, по-перше, вони відбивають формування соціальної зрілості студентів вузів як педагогічного явища; по-друге, дають її нову інтерпретацію, уточнюючи поняття «соціальна зрілість студентів вишів»; по-третє, дозволяють уточнити його структуру і розкрити конкретні процедури, що належать до нього; почетверте, вони дозволяють розробити методологію формування соціальної зрілості [5].

Соціальна зрілість означає знання того, що робити, і прагнення до цього, слідуючи зразкам для наслідування, щоб досягти бажаного рівня прийнятної соціальної поведінки. Особистість складається з набору почуттів, думок та дій, який відрізняє одну людину від іншої [6].

Тож, ми бачимо, що інтеграція деяких психологічних процесів, здатних викликати появу нових якісних інтегративних характеристик, служить передумовами для подальшого розвитку зрілості особистості, яка являє собою групу якостей як відповідальність за зроблений вибір, соціальну ініціативу, здатність до творчості та саморозвиток.

Пустовойт каже, що дуже важливо зрозуміти суттєві явища, в яких проявляється життєва позиція дорослої людини, та які акумулюють значущі поняття та собіття в індивідуально-особистісні прояви. Саме ця концепція, концепція всеосяжної особистісної зрілості, на його погляд, і є соціальною зрілістю [1].

У дослідженнях учених всього світу, поняття соціальної зрілості охоплює різні сфери науки і часто розглядаються через призму кореляцій такі поняття, як індивідуалізація - соціалізація, соціальна зрілість - психологічне здоров'я особистості, соціальна деформація

Ми спрямовуємо наш науковий інтерес на вивчення феномену соціальної зрілості від розвитку джерел соціальної зрілості та умов її формування.

Такі вчені як Ж.В. Пиаже, Г.С. Салливан, Л. Колберг пов'язують активний процес розвитку самосвідомості особистості зі здатністю до рефлексії. За їхньою думкою, рефлексія є ключем в розвитку людини, з огляду на те, що формування індивідуальності та специфіка всіх її проявів у дорослого пов'язана з цією якістю особистості. Дорослі, як стверджує андрагогика, здатні до якісного самопізнання, аналізу власних емоцій та проявів поведінки.

Пустовойт стверджує, що «вчені (Є.І. Степанова, А.І. Канатов, Л.М.Фоменко та ін.) поєднують поняття «зрілість особистості» з поняттям «зрілість психічного розвитку людини», яке знайшла своє експериментальне підтвердження щодо психофізіологічних функцій дорослої людини. Адже психічно здорова особистість здатна почуватися комфортно в суспільству і не загрожує оточуючим» [1]. Вчений визначив компоненти індивідуально-психологічної зрілості особистості такі, як самостійне прогнозування своєї поведінки; мобілізація власного «Его» та себе для реалізації певних цілей; незалежне відстеження перевищення процесу виконання своїх дій; оцінна рефлексія; оволодіння власними уроками для себе та здатність до нових позитивних змін в залежності від ситуації [1].

Отож, на нашу думку, соціальну зрілість слід розглядати як стабільний стан особистості, для якої як цілісність, передбачуваність, гармонія, соціальна спрямованість поведінки у всіх сферах життєдіяльності та зрілість особистого «Я» є природніми та типовими. Органічна єдність індивідуальних та соціальних якостей, що є основою розвитку людини, і є соціальною зрілістю. Ці фундаментальні основи, соціальної та психологічної зрілості, за думкою Ж.В. Пиаже, Г.С. Салливан, Л. Колберга, розвиваються у підлітковому віці, тобто у старшокласників. Соціальна зрілість людини складається з чотирьох основних компонентів: відповідальність, самостійність, толерантність та позитивне ставлення до світу. Для успішного розвитку соціальної зрілості старшекласників необхідно створити певні умови, які включають педагогічну підтримку та самостійну активність особистості.

Наше дослідження довело, що найефективнішими методами розвитку індивідуальних і соціальних якостей старшокласника, в якому поєднуються і педагогічна підтримка і самостійна активність дітей, є соціальні ігри.

Ігри відіграють важливу роль не тільки в житті дітей раннього та дошкільного віку, але й у житті підлітків, дітей старшого шкільного віку, сприяючи їх розвитку, соціалізації та формуванню навичок спілкування, розвитку соціальної зрілості, це інструмент пізнання світу та власних можливостей.

У сучасному суспільстві більше свобод для старшокласників, але це навпаки не надає відчуття захищеності та стабільності. Зміна сталої соціальної ситуації приводить старшокласників у стан стресу. Спілкування з однолітками, що за Єріксоном є соціальною ситуацією розвитку підлітків, стає стабілізуючим фактором, що дозволяє набувати нових знань та навичок комунікації в безпечній обстановці. Набуття статусу в соціально-значущій спільноті - це відображення процесу соціалізації особистості та прийняття предмета групою. В старшому шкільному віці, суспільно-корисна, соціальнозначуща та індивідуально-особистісна діяльність стає провідною. Отже, створення груп старшокласників для проведення соціальних ігор дозволяє дітям зростати особистісно розвивати соціальні навички, розвивати критичне мислення, зміцнює самооцінку та впевненость, розвивати навички вирішення проблем, підвищується рівень стресостійкості, формуються дружні відносини, що в цілому є розвитком соціальної зрілості. З одного боку, соціальна зрілість відображує суб'єктивне життя, досвід та природні ресурси людини, тобто розвиток, з іншого боку, соціальна зрілість є соціально-педагогічним результатом процесу виховання. І одним з соціально-педагогічних методів виховання є соціальні ігри.

Соціальні ігри сприяють усвідомленню меж власної поведінки та розвитку взаєморозуміння з оточуючими, навчають дітей обговорювати свої потреби та досягати згоди з іншими людьми. Гюнтер Хорн, відомий німецький дитячий психотерапевт та творець символдрам для дітей і підлітків, є автором соціальних ігор. Його ігри надають учасникам можливість отримати цікавий досвід для самопізнання та розуміння інших людей. Вони спрямовані на розвиток емоційного інтелекту, дослідження та опрацювання почуттів у складних ігрових ситуаціях, включаючи конфліктні. Важливість цих ігор полягає в тому, що в них ніхто не прагне до перемоги [7].

Соціальна гра «Лєпєшка» Гюнтера Хорна одна із методів, сприяють розвитку соціальної зрілості у старшокласників. Ця гра орієнтована на розвиток комунікативних навичок, уміння слухати та розуміти інших, керувати емоціями, а також навчитися працювати у групі.

Працюючи зі старшими школярами, ми проводили адаптовану Орленко І.М. соціальну гру Гюнтера Хорна під назвою «Лєпєшка», яка получила в модифікації назву «Пундики». Авторка використовує люшерівськи кольори для створення базових конструкцій ігрового поля, що дозволяє враховувати і діагностичний аспект гри, спостерігаючи за діями старшокласників у різних ситуаціях.

Головною метою гри «Пундики» є усвідомлення особистих і чужих меж. Крім цього, гра спрямована на допомогу вчителям у керуванні агресивними проявами у соціально прийнятний спосіб, а також на розвиток комунікативних навичок, зміцнення колективу, прояв соціально прийнятної поведінки та активну позицію в житті. Також гра сприяє формуванню інклюзивних цінностей, розвитку управління емоційно-вольовою сферою, розширенню кругозору, мовлення, уяви та творчих здібностей учасників, а також корекції неадекватної самооцінки, асоціальної поведінки та конфліктів у спілкуванні.

У грі, авторка, подібно до Гюнтора Хорна, використовує пластилін для створення фігурок-фішок, з яких гравці обирають один з 8 кольорів Люшера для своєї фігурки. Під час гри виникають різноманітні взаємини: фігурку можуть зім'яти, зробивши «пундиком», або навпаки, захистити іншу фігурку. Учасники здобувають соціальний досвід, допомагаючи дітям з різними потребами формувати адаптаційні ресурси, нейротипічним дітям - толерантне ставлення та культуру інклюзії, а батькам та педагогам - адекватні методи спілкування з дітьми, а головне - розвивають основи соціальної зрілості. Додаткові дослідження проведені групою нейробіологів з університету Кардіффа, зокрема Сари Герсон та її колег, показали, що гра з використанням ляльок і фігурок з пластиліну активує певну частину мозку - задню частину верхньої скроневої борозни (pSTS), що відповідає за обробку соціальної інформації та здатність до співпереживання. Це, в свою чергу, сприяє відтворенню, використанню та застосуванню набутих навичок, які стануть корисними для дитини в майбутньому [8].