Громадянське суспільство як система "громадянин - громада - місцеве самоврядування - правова держава"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Громадянське суспільство як система «громадянин - громада - місцеве самоврядування - правова держава»

Лисенко І.М.

У сучасній політичній науці і соціології поняття «громадянське суспільство» не має однозначної наукової інтерпретації. Воно давно вже перетворилася в політичному середовищі в категорію ідеологічного значення, а в науковому середовищі в категорію високої абстракції, до якої можна практично підводити будь-які теоретичні схеми і емпіричні дослідження соціального та політичного. Але, що страшніше, громадянське суспільство в Україні і держава, в українській політології, якщо розглядаються з точки зору суб'єкт - суб'єктної взаємодії, то частіше з позицій аномії і девіантності по відношенню один до одного.

Тут встає питання співвідношення «соціального» і «політичного». Використання теоретичних і прикладних моделей соціологічного підходу в політичних дослідженнях соціального дозволяє чіткіше виділити об'єктно-предметне поле дослідження соціального, а також найкоректніше підібрати інструментарій прикладних досліджень, виходячи з поставлених завдань.

Виходячи з вищеназваних проблем, завдання цього дослідження ми формулюємо таким чином:

- інтерпретувати соціально-політичні елементи системи громадянського суспільства;

- визначити співвідношення понять «соціальне» і «політичне»;

- охарактеризувати структури взаємодії елементів системи громадянського суспільства в У країні.

Отже, полем дослідження у нас виступає українське суспільство, яке характеризується через таку якість як «громадянське». Українські дослідники громадянського суспільства звертаються до сучасних концепцій громадянського суспільства, що репрезентуються в сучасній політичнійнауці роботами таких мислителів, як Ю. Габермас, Дж. Коген, Дж. Кін, Э. Шилз, Э. Геллнер, Д. Патнам.

Серед досліджень і наукових публікацій по формуванню громадянського суспільства, виданих на пострадянському просторі і в У країні, слід виділити філософсько-політичну монографію написану групою авторів «Гражданское общество: истоки и современность» [1], монографію А.Ф. Колодій «На шляху до громадянського суспільства» [2], яка відображає комплексне політологічне бачення проблеми становлення громадянського суспільства в Україні, також слід зазначити науковий альманах «Кроки до громадянського суспільства» [3]. Велику роботу по дослідженню розвитку громадянського суспільства України проводить незалежний центр політичних досліджень (М. Лациба, О. Вінніков, Л. Сідєльнік, Д. Український) [4]. Велику кількість якісного теоретико-практичного матеріалу містять Документи розглянуті та ухвалені на IV -у Всесвітньому Форумі українців «Дороговкази та план саморозвитку українського громодянського суспільства» [5]. Якщо говорити про розвиток локального рівня громадянського суспільства, то тут слід звертатися до дослідження Я. Варди і В. Клосовскі [6].

Чи можна операціонально розкласти на складові (простіші, що емпірично перевіряються поняття) таку категорію як «суспільство»? Практично неможливо. Підтвердженням служить те, що досить відкрити будь-які три-чотири підручника для вищих учбових закладів по дисциплінам «Політологія» або «Соціологія» і зробити порівняльний аналіз «універсальних»(сучасних) визначень цієї категорії та їх наступну операціоналізацію. Визначення категорії «суспільство» в політичній і соціальній науці залежить від парадигми і/або того концептуального теоретичного підходу в якому працює вчений -дослідник.

Ось, що із цього приводу говорить британський соціологічний словник, виданий «PENGUIN BOOKS», і перевиданий в Росії:

«СУСПІЛЬСТВО (SOCIETY) Це поняття є категорією повсякденного знання, згідно з яким «суспільство» еквівалентне тому, що знаходиться усередині меж націй-держав. Хоча на практиці соціологи часто оперують цією повсякденною термінологією, вона не цілком адекватна, оскільки суспільства не завжди відповідають політичним кордонам (як у випадку з «палестинським суспільством»). Обмеженість традиційних теорій, що зрівнювали суспільство і націю-державу, стала особливо очевидною внаслідок глобалізації. Деякі марксисти щоб уникнути цього утруднення замінювали поняття «суспільство» поняттям «громадська формація», проте на практиці ці два терміни тотожні. Кориснішим є твердження, що соціологія є аналізом «соціального», яке може розглядатися на будь-якому рівні (наприклад, на рівні взаємодії між двома індивідами, на рівні соціальних груп, великих організацій або цілих суспільств)» [7, с. 300].

Що ж до категорії «соціальне», то ми можемо дати їй наступну інтерпретацію.

Соціальне - це сфера безлічі форм взаємодій людини (чи людей) з іншою людиною (чи людьми), які можуть мати наступні ознаки: впливу, примусу, переконання, солідарності, права, політичного і так далі. Суб'єктом і об'єктом соціального являється як людина зокрема, так і людська спільнота в цілому. Дані сукупності форм взаємодій характеризуються (у більшості випадків, але не завжди) самоорганізацією, яка призводить до наповнення людських відносин мораллю, правом, структурністю, функціональністю, при сталих соціальних практиках в конкретному просторі і часі призводять до інституціалізації стосунків. Соціальне виробляє залишок (продукт, нові форми, стани, параметри, структурні або хаотичні утворення ) своїх взаємодій, який їм же перерозподіляється і/або споживається. Вироблений соціальний продукт у свою чергу може виробляти нові залишки соціального, які в певних випадках можуть придбавати статус суб'єкта соціального. «Соціальне» має широкий за змістом спектр понять, як «соціальна система», «соціальна структура», «соціальний інститут», «соціальна організація», «соціальна група», «соціальна дія», «соціальна поведінка» та ін. Кожне з них, у свою чергу припускає виділення цілого ряду інших дуже важливих, хоча і менш загальних категорій. Так, категорія «соціальна група» зв'язана з такими більш приватними поняттями, як «клас», «народ», «нація», «сім'я» та ін., а категорія «соціальна дія» - з поняттями «соціальний інтерес», «соціальна мета», «соціальна норма», «соціальна цінність» і так далі.

Таким чином, якщо ми говоримо про громадянське суспільство, то його можна характеризувати як форму прояву соціального. Тут встає політологічне питання про виділення структурних соціально-політичних елементів системи громадянського суспільства. Яке ж співвідношення соціального і політичного?

Політичне - форма взаємодії людини (чи людей) з іншою людиною (чи людьми) у рамках соціального, основними ознаками якої є: а) завоювання і/або утримання влади-управління соціальним суб'єктом виходячи зі своїх цілей/інтересів або для їх реалізації (і/або для вирішення своїх проблем); б) прагнення об'єкту набути якостей суб'єкта соціального, тобто стати безпосередньо суб'єктом. Основні сфери реалізації політичного суб'єктами: громадські стосунки, створення і /або руйнування інститутів за політичною ознакою, а також управління цими інститутами (державою, місцевим самоврядуванням, міністерством, підприємством і тому подібне). Іншими словами сфера політичного - впровадження, інновація, становлення, поліпшення функціонування, знищення тривалих в конкретному просторі та часі соціальних практик.

Що ж до сучасних інтерпретацій категорії «громадянське суспільство», то і тут ми бачимо повну відсутність домінування якої-небудь парадигми наукового підходу. Це підтверджують перші ж строчки характеристики категорії громадянське суспільство в британському соціологічному словнику під ред. Н. Аберкромбі, С. Хілла, Б.С. Тернера:

«ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО (CIVIL SOCIETY) В соціальних науках немає єдиної думки відносно теоретичного і емпіричного розмежування політичних, економічних і соціальних стосунків. Сенс поняття «Громадянське суспільство», яке змінюється, вказує на відповідну зміну відношення соціальної теорії до взаємозв'язку економіки, суспільства і держави» [7, с. 98].

Ta все ж, одним з найоптимальніших визначень поняття «Громадянське суспільство» є наступне:

«ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО (англ. civil society) - система взаємодії у межах права вільних і рівноправних громадян та їх об'єднань, що добровільно сформувалися, перебувають в стосунках конкуренції і солідарності, поза безпосереднім втручанням держави, яка призначена створювати умови для їх вільної участі в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Громадянське суспільство має складну структуру. Воно охоплює економічні сфери та інститути (приватна власність, ринок, вільна праця, підприємництво), організацію і діяльність добровільно сформованих об'єднань громадян (територіальних громад, органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, політичних партій, профспілок, творчих асоціацій, релігійних громад, соціальних рухів і тому подібне), сферу освіти, виховання, науки, культури, сім'ю, систему засобів масової інформації. У громадянському суспільстві діють органи держави - в тій мірі, в якій вони забезпечують інтереси суспільства (судові, правоохоронні та інші органи). Структури громадянського суспільства створюються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб людей шляхом самоорганізації, знизу, а не конструюються згори за наказом держави. Тут відбувається самореалізація осіб через такі інститути, як сім'я, церква, різноманітні об'єднання, засоби масової інформації. Суб'єкти громадянського суспільства юридично не залежать один від одного, взаємодіють як вільні і рівноправні партнери. Завдяки комплексу правових інститутів громадянське суспільство забезпечує самоорганізацію і структурування населення в народ - єдиний і повновладний суб'єкт конституційного права. Головним суб'єктом громадянського суспільства є автономна особистість [8].

Оскільки, громадянське суспільство - це система взаємодії вільних і рівноправних громадян та їх об'єднань, що добровільно сформувалися, то центральним агентом соціально-політичної дії виступає громадянин. Громадянин - це соціально-ролева і політико-правова характеристика особистості. Громадянин є суб'єктом і об'єктом соціального як окремо, так і у взаємодії з іншими людьми (громадянами) в соціальних спільнотах. Громадянин є елементом абсолютно усіх структур соціального.

У дослідженнях і працях Ю. Габермаса [9], Дж. Когена [10], А. Арато [10], Дж. Кіна [11], Э. Геллнера [12], Э. Шилза [13], Д. Патнама [14] виділяються наступні параметри виконання соціальної ролі громадянина особою:

1) участь особистості в ухваленні рішень владних систем (державних і не державних);

2) діяльність особистості на основі солідарності, взаємодопомоги, комунітаризма, яка має представлення про загальне благо;

3) особистість повинна переживати почуття причетності до громади.

Операціонально можна інтерпретувати категорію «громадянин» таким чином.

Громадянин - людина, яка має громадянство певної держави, і наділена певними громадянськими правами.

Ми ж виділяємо наступні основні елементи системи, які необхідно враховувати в політологічних дослідженнях громадянського суспільства, вибранії з урахуванням політичного принципу:

1. Громадянин

2. Громада

3. Місцеве самоврядування

4. Правова держава

Ці елементи системи були визначені на підставі наступних індикаторів:

1) держава, партії, право, самоврядування, об'єднання громадян (і інші соціальні продукти) є інститутами - громадськими утвореннями соціального, а отже вступають у взаємодію один з одним;

2) постійність взаємодії, повторюваність практик, результативна функціональність соціального характерні елементам взаємодії, що визначається як системність;

3) громадянське суспільство в Україні, не просто можна характеризувати як сферу проявів соціального, а як систему;

4) «громадянське» є характеристикою/якістю суспільства, у свою чергу «суспільство» є характеристикою соціального;

5) соціальне, котре конкретизується як система громадянського суспільства, має певну кількість елементів взаємодії.

Політичними елементами системи громадянського суспільства виступають: держава громада самоврядування громадянин

а) людина політична, а точніше громадянин, ресурсні можливості якого полягають в об'єднанні з іншими людьми на основі загальних інтересів, для здійснення самоврядування на локальному рівні, для впливу на державну політику, зокрема, правову;

6) спільність людей, об'єднаних загальним інтересом, а саме громада, котра ресурсно складається з громадян, здійснює самоврядування локального рівня і впливає на державну політику, зокрема, правову;

в) місцеве самоврядування - самоврядування локального рівня, що здійснюється громадянами і громадами, впливає на державну політику, зокрема, правову;

г) правова держава - сукупність політичних інститутів, що наділяє правами, через закони та інші акти, громадянина, громаду, місцеве самоврядування.

При цьому громадянське суспільство, ми визначаємо як:

Громадянське суспільство - форма прояву соціального, що характеризується станом особливої взаємодії людей і взаємозв'язку інститутів соціального у рамках системи: «громадянин - громада - місцеве самоврядування - правова держава». Кожному елементу, суб'єктові громадянського суспільства властива певна якість, яка формалізується в поняття «політична».

Базовим політичним елементом системи громадянського суспільства виступає громадянин, як основний агент соціальної дії, що впливає на усі інші елементи системи громадянського суспільства і випробовує зворотну дію з їх боку.

Взаємодіючи в системі громадянського суспільства, громада, місцеве самоврядування, правова держава виступають структурами соціальної і політичної діяльності громадянина. При цьому завдяки своїй діяльності і інституціональним практикам кожен елемент впливає на структурні характеристики іншого елементу.

Далі дамо характеристику кожній структурі елементів громадянського суспільства в У країні і громадянської діяльності.

Почнемо із структурного визначення громади.

Громада - самоврядна спільнота людей, що відбулася на основі сталих взаємин і самоорганізації, об'єднана по територіальному і/або етнічному, культурному, соціальному та ін. принципам, з метою реалізації своїх інтересів [15,с. 116]

При цьому на законодавчому рівні закріплено поняття «територіальна громада». На основі аналізу законодавства України про місцеве самоврядування, ми дали наступну політологічну інтерпретацію категорії «територіальна громада» в науковій статті «Політологічне осмислення поняття - «територіальна громада» [15, с. 112-121].

Територіальна громада - спільнота людей, об'єднана сталими взаєминами, проживаюча на певній території, яка здійснює самоврядування через місцеві референдуми, загальні збори, органи місцевої представницької влади (сільські, селищні, міські ради і так далі), органи самоорганізації населення і інші об'єднання громадян з метою реалізації своїх інтересів.

Як взаємодія громадян в громадах, так і взаємодія громад одна із одною, і з елементами громадянського суспільства призводить до інституціалізації соціальних практик, які в більшості випадків набувають форми різноманітних об'єднань громадян. При цьому системами, що впливають на організаційну інституціалізацію громад (у тому числі територіальних) виступають:

а) місцеве самоврядування - як право територіальних громад і інститут влади, що має свою структуру;

б) правова держава - як сукупність керуючих певною територією інститутів, які легітимують через право деталізоване в законах, організаційну інституціалізацію громад в соціальні об'єднання громадян - некомерційні і неурядові організації та структури місцевого самоврядування.

Далі ми дамо характеристику системам місцевого самоврядування і правового поля регулюючого діяльність громадянського суспільства в Україні:

Стаття 5, пункт 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» інтерпретує таким чином систему місцевого самоврядування в Україні:

«1. Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні і обласні ради, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення» [16, с. 19].

Кожен елемент цієї системи місцевого самоврядування є актором соціального впливу на усі структури системи громадянського суспільства «громадянин - громада - місцеве самоврядування - правова держава».

Що ж до правової держави, то вона через право регулює функціонування громадянського суспільства. Політологічний словник-довідник дає таке визначення «правовій державі» :

«ДЕРЖАВА ПРАВОВА - форма організації державної влади, що характеризується верховенством права, розподілом влади, юридичною рівністю (взаємною відповідальністю) громадянина і держави. Мета правової держави - забезпечити гарантії прав і свобод особистості в усіх сферах громадського життя. Правова держава - невід'ємний елемент демократії. Поява правової державності обумовлена розвитком самого суспільства і стає можливим тільки в результаті усебічного розвитку громадянського суспільства. У сучасних демократичних країнах класичні принципи правової держави доповнюються принципом соціальної орієнтації» [17, с. 72].

Тепер перейдемо до правового забезпечення функціонування громадянського суспільства. Правова система є головним системним чинником його існування і саморозвитку.

Загальну правову основу існування громадянського суспільства в У країні створюють:

1) Конституція України;

2) Цивільний Кодекс України.

Крім того існує ряд законодавчих актів, які регулюють діяльність окремих складових громадянського суспільства або окремі аспекти взаємодії суб'єктів громадянського суспільства з суб'єктами публічної влади. Зокрема, це наступні законодавчі і нормативні акти: Закон України «Про об'єднання громадян», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про органи самоорганізації населення», Закон України «Про молодіжні і дитячі громадські організації», Закон України «Про політичні партії в Україні», Закон України «Про професійні спілки», Закон України «Про творчі союзи», Закон України «Про звернення громадян», Закон України «Про добродійність і добродійні організації», Закон України «Про соціальні послуги», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про вибори народних депутатів України».

Правове поле існування українського громадянського суспільства формується також Указами Президента України і Постановами Кабінету Міністрів України.

Окреме важливе місце в правовому забезпеченні діяльності громадського сектора займає законодавство відносно його фінансового забезпечення. Це законодавство є комплексною системою, яка спирається на Конституцію України і зокрема, включає Бюджетний кодекс України і Закон України «Про систему оподаткування».

До цієї категорії законодавства належать також закони про загальнодержавні і місцеві податки, про державні цільові фонди, державні програми і стандарти, а також щорічні закони про державний бюджет України. Відносно деяких видів фінансування діяльності організацій громадянського суспільства продовжують діяти окремі декрети Кабінету Міністрів, укази Президента України, а також рішення, постанови, накази і розпорядження центральних органів виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування також роблять певний внесок в правову регуляцію діяльності місцевих організацій громадянського суспільства. Вони в межах своїх повноважень приймають місцеві нормативні акти, що регулюють різноманітні аспекти життєдіяльності організацій громадянського суспільства, зокрема з питань надання ним пільг відносно орендної плати, їх фінансування і участі в місцевих програмах соціально-економічного розвитку. Головні висновки і перспективи подальших досліджень в цьому напрямі.

1. Основним системним елементом громадянського суспільства є соціально-ролева і політико-правова характеристика особи, що конкретизується в категорію «громадянин».

2. При цьому, громадянське суспільство є формою організації соціального, яке може характеризуватися станом особливої взаємодії людей і взаємозв'язку інститутів соціального у рамках системи: «громадянин - громада - місцеве самоврядування - правова держава». Кожному елементу, суб'єктові громадянського суспільства властива певна якість, яка формалізується в поняття «політична».

3. Елементи системи «громадянин - громада - місцеве самоврядування - правова держава» мають свої системи і структури, які відтворюються через взаємодію один з одним.

4. В політологічних дослідженнях по організаційно-інституціональному розвитку, у випадку якщо об'єктом дослідження виступає громадянське суспільство в Україні, його можна характеризувати як систему «громадянин - громада - місцеве самоврядування - правова держава».

Список використаних джерел

1. Гражданское общество: истоки и современность / Науч. ред. Проф. И.И. Кальной, доц. И.Н. Лопушаиский. 3 изд., перераб. И доп.. - СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. - 492 с.

2. Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. Монографія. - Львів: Видавництво «Червона Калина». - 2002. - 276 с.

3. Кроки до громадянського суспільства. Концептуальні підходи до розвитку громадянського суспільства в Україні. Науковий альманах за ред. В.П. Рубцова, А.В. Шестакової, О.О. Ціпуринди, Т.О. Сербинська. - К.: Украіїнська Академія Універсології, 2004. - 256 с.

4. Пріоритети розвитку громадянського суспільства України. / М. Лациба, О. Вінніков, Л. Сідєльнік, Д. Український.; Український незалежний центр політичних досліджень. - К, 2008.

5. Дороговкази та план саморозвитку українського громодянського суспільства/ Документи розглянуті та ухвалені на IV-ому Всесвітньому Форумі українців (18- 21 серпня 2006 року, Київ)/ Проект «Україна - це ми»

6. Варда Я., Клосовскі В. «Острови надій: розробка стратегій локального розвитку» - Івано-Франківськ: Видавництво «Нова Зоря», 2003.

7. Аберкромби Н. Социологический словарь: Пер. с англ. / Н.Аберкромби, С. Хилл, Б.С. Тернер; под ред. С.А. Ерофеева. - 2-е изд., перераб. И доп. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. - 620 с.

8. Юридический научно-практический словарь-справочник (основные термины и понятия) / Скакун О.Ф.,Бондаренко Д.А./Под общ. Ред. Профессора Скакун О.Ф. - Харьков:эспада, 2007. - 488 с.

9. Габермас Юрген. Структурні перетворення у сфері відкритості. - Львів: Літопис, 2000

10. Cohen J.L. and Arato A. Civil Society and Political Theory. - Cambridge. Mass.: Mit Press,1992.

11. Кін Джон. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення / Переклад з анг. - Київ: КІС, 2000.

12. Gellner Ernest. Conditions of Liberty: Civil Society and its Rivals. - London: Penguin, 1994.

13. Shils, Edward. Civility and Civil Society. Good Manners between Persons and Concern for the Common Good in Public Affairs / In Edward Shils. The Virtue of Civility. Selected Essays on Libtralism, Tradition, And Civil Society. Ed. by Steven Crosby. - Indianapolis: Liberty Fund, 1997.

14. Роберт Д. Патнам. Творення демократії. Траддіції громадської активності в сучасній Італії. - Київ: Основи, 2001.

15. Лысенко И.Н. «Политологическое осмысление понятия - «Территориальная громада»«/ «Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського» Науковий журнал. Серія «Політичні науки» / Симферополь, 2008/ Том 21(60). №1.

16. Закон Украины «О местном самоуправлении в Украине» / Законодательство Украины о местном самоуправлении: Сборник нормативных актов,- X.: ООО «Одиссей», 2002,- 448 с.

17. Политологический словарь-справочник: Авторы-составители: Погорелый Д.Е., Фесенко В.Ю., Филиппов К.В. - Ростов н/Д:000 «Наука-Спектр», 2008. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru