До питання про класифікацію форм вираження й захисту інтересів народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про класифікацію форм вираження й захисту інтересів народу

У вітчизняній моністичній філософії XX століття поняття народу зводилося виключно до бідних, гноблених та експлуатованих верств населення. Плюралістичною філософією, що набуває розвитку в XXI столітті, народ розглядається як природно-соціально-духовна спільнота, що об'єднує різноманітні родові, племені та національні субетнічні спільноти, які можна класифікувати за економічним, політичним, релігійним та іншими критеріями. Більше того, народ має певні субстратні та діяльнісні атрибути, які можна розглядати в якості критеріїв вираження і захисту інтересів народу.

Мета статті в тому, щоб розглянути форми вираження і захисту інтересів народу, класифіковані за субстратними та діяльнісними атрибутами. Субстратними формами ми називаємо такі субстратні явища і процеси, які є парадигмою життєдіяльності народу. Йдеться про літосферні, гідросферні, атмосферні, біосферні, соціосферні та ноосферні інтереси народу. Одні з них становлять пасивну, а інші - активну форми вираження і захисту інтересів народу. Aлe тут виникає питання: чи можуть об'єктивовані явища виражати і захищати інтереси народу? Гадаємо, що ні. Об'єктивоване тільки детермінує інтереси певного суб'єкта, в тому числі й народу. Отже, виражати і захищати народні інтереси має сам народ. І тут виникає парадоксальна ситуація, яка полягає в тому, що народ може і в той же час не може виражати і захищати свої інтереси. Але вихід із цієї ситуації було знайдено достатньо давно: народ як поліетнічна спільнота може виражати і захищати свої інтереси через своїх представників, яким він делегує певні права. Суб'єкти, яким народ довіряє, беруть на себе зобов'язання виражати і захищати інтереси народу.

До речі ми прагнемо не протокольного встановлення безпосередніх виразників і захисників інтересів народу. Наша мета полягає в іншому: чітко назвати об'єктивовано-субстратні інтереси народу і показати форми їх вираження і захисту. Отже, спочатку ми назвемо об'єктивовано-субстратні інтереси народу, а потім будемо з'ясовувати, яким чином вони мають виражатися і захищатися. До об'єктивовано-субстратних інтересів народу належать вище згадані літосферні, гідросферні, атмосферні, біосферні, соціосферні та ноосферні інтереси. Треба зазначити разом з тим, що соціосферні та ноосферні ін-тереси народу мають досить суперечливу природу. З одного боку, вони пов'язані з духовним розвитком людини та людства і мають суб'єктивний характер. З другого - духовне, одного разу виникнувши, набуває статусу об'єктивного явища, оскільки починає існувати до і незалежно від свідомості інших людей та генерацій.

Літосферні інтереси народу є системою об'єктивованих інтересів народу, спрямованою на використання літосферних предметів і явищ в процесі життєдіяльності народу і його субетнічних спільнот, а також на забезпечення літосферних умов життєдіяльності майбутніх генерацій.

Гідросферні інтереси народу - це такі інтереси, які стосуються використання та збереження водного басейну по^забезпеченню матеріальних та духовних умов життєдіяльності народу. Йдеться не просто про збереження води в ріках, озерах, морях і океанах, а й про очищення водного басейну від технічного бруду і створення нормальних екологічних умов його використання.

Атмосферні інтереси народу уявляють собою такі інтереси, які пов'язані зі створенням сприятливих атмосферних умов життєдіяльності народу.

Біосферні інтереси народу пов'язанні зі ставленням народу та його субетнічних спільнот до сфери флори та фауни з метою не тільки споживання, а й подальшого розвитку як мікро так і макроживих організмів.

Соціосферні інтереси народу стосуються такого ставлення до суспільного виробництва, форм власності та господарювання, а також сфер інфраструктури, охорони здоров'я, забезпечення освіти, розвитку фізкультури, туризму тощо, яке б забезпечувало всебічний розвиток народу та його субетнічних спільнот. Ноосферні інтереси народу стосуються діяльності, спрямованої на забезпечення розвитку інтелектуального потенціалу народу, збереження і розвитку власної еліти в усіх галузях життєдіяльності народу.

До форм пізнання, вираження і захисту об'єктивовано-субстратних інтересів народу належать економічні, політичні, правові, світоглядні, екологічні, моральні, художні, спортивні та інші явища.

Економічні форми полягають у створенні економічних структур на центральному, регіональному та місцевому рівнях по використанню літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери, соціосфери та ноосфери в інтересах народу. Економічні структури, про які йдеться, можуть бути державними та недержавними, політичними та неполітичними в тому значенні, що створюються саме цими інституціями по управлінню справами суспільства.

Економічні форми вираження і захисту інтересів народу полягають у створенні різноманітних структур економічного, в тому числі й фінансового порядку. Йдеться як про вертикальний, так і горизонтальний розріз. Економічні структури - це такі суб'єкти господарської діяльності, які також можна класифікувати по галузевим і територіальним ознакам. За галузевим принципом це галузі, які пов'язані з енергоресурсами (вугільні, нафтові та газові), і які у свою чергу поділяються на геологорозвідувальні, добувні, розробні та переробні. Далі сфери виробництва поділяються за аграрним та промисловим критерієм. Аграрне виробництво має свої підрозділи: землеробство, тваринництво, мисливство, рибальство та інші. За промисловим критерієм виробництво підрозділяється на металургійне, машинобудівне, яке в свою чергу поділяється на автомобілебудування, літакобудування, суднобудування, паровозобудування та інші. Є ще в економіці сфера, яка пов'язана з виробництвом, споживанням, поділом та перерозподілом предметів харчування, взуття, одягу, будівництва житла. Ці структури також є виразниками і захисниками інтересів народу щодо використання літосферних речей. Йдеться про інфраструктурні процеси, які пов'язані з транспортом, зв'язком, туризмом, відпочинком тощо.

Об'єктивовано-субстратні інтереси народу виражають і захищають різноманітні політичні структури, які представляють сукупність різноманітних державних і недержаних форм управління справами суспільства. Політичні структури покликані виражати і захищати інтереси щодо дотримання принципів «ахімси» та «у-вей» у ставленні до літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери, соціосфери та ноосфери. Політичні структури мають як по вертикалі, так і по горизонталі різноманітні суб'єктні органи. Скажімо, державні органи у вертикальному вимірі поділяються на центральні, регіональні та місцеві. У горизонтальному вимірі центральні органи мають таке розгалуження: Парламент, з усіма його підрозділами, Президент зі своїм секретаріатом, Кабінет міністрів зі своїми гілками, судові органи у їх різноманітності. Горизонтальний вимір мають також регіональні та місцеві органи влади.

Інтереси народу виражають і захищають різноманітні недержавні організації, які поділяються на політичні та неполітичні організації. У більшості країн світу існує принаймні дві альтернативні політичні партії, які репрезентують більш-менш вдало інтереси всього народу і які мають горизонтальний та вертикальний виміри. До недержавних організацій, які покликані виражати і захищати інтереси народу, належать профспілки, різноманітні громадянські рухи і об'єднання (антиглобалістські, антинатовські та ін.), недержавні засоби масової інформації.

Правові форми вираження і захисту об'єктивовано-субстратних інтересів народу виявляються у створенні правових механізмів вираження і захисту літосферних, гідросферних, атмосферних, біосферних, соціо-сферних та ноосферних явищ і процесів.

Світоглядні форми вираження і захисту інтересів народу полягають у забезпеченні світоглядними засобами літосферних, гідросферних, атмосферних, біосферних, соціосферних та ноосферних предметів, явищ і процесів. Світоглядні форми, про які йдеться, поділяються на міфологічні, релігійні, наукові та філософські. Міфологічні форми забезпечують вираження і захист об'єктивовано-субстратних інтересів народу на емоційно-чуттєвому рівні. До міфологічних форм вираження і захисту інтересів народу належать анімізм, тотемізм, фетишизм і магія. У відповідності з анімізмом всі об'єктивовано-субстратні явища і процеси мають єдину основу і рушійну силу розвитку - душу. Звідси випливають застереження стосовно того, що об'єктивовано-субстратні предмети, явища і процеси треба по-перше, шанувати як самих себе і, по-друге, обережно користуватися ними з метою укріплення свого матеріального і духовного буття.

Згідно з тотемізмом всі предмети, явища і процеси групуються в окремі спільноти, які мають єдине генетичне та етнічне коріння, єдину основу, яка простежується в літосфері, гідросфері, атмосфері, біосфері, соціосфері та ноосфері. Фетишизм як історична форма міфологічного світогляду є засобом пізнання, вираження і захисту об'єктивовано-субстратних інтересів народу в літосфері, гідросфері, атмосфері, соціосфері та ноосфері.

Наукові форми пізнання, вираження і захисту об'єктивовано- субстратних інтересів народу поділяються на науки щодо природи, суспільства та духовності. До першої групи наук належать механіка, фізика, хімія, біологія та інші. До другої групи належать історичні, економічні, політичні, юридичні, соціологічні та інші науки. До наук про ноосферу належать психологічні, етичні, естетичні та інші науки, які є формами пізнання, вираження і захисту ноосферних явищ.

До філософських форм пізнання, вираження і захисту об'єктивно- субстратних інтересів народу належать монізм, дуалізм, деїзм, пантеїзм та плюралізм. Моністична філософія приймає в якості першооснови та рушійної сили розвитку літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери, соціосфери та ноосфери одне єдине начало матеріального або ідеального ґатунку. Дуалістична філософія в якості першооснови розвитку об'єктивовано-субстратних явищ приймає дві субстанції - матеріальну і духовну, які автономні та суверенні. Деїстична філософія виражає і захищає положення про те, що в якості першооснови і рушійної сили розвитку літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери, соціосфери та ноосфери є Бог, який, одного разу створивши світ, не втручається в його подальший розвиток і дозволяє людині користуватися об'єктивовано-субстратними предметами та явищами, спираючись на свій розум і розсуд. Пантеїстична філософія у вираженні та захисті об'єктивовано-субстратних інтересів народу виходить з того, що Природа (літосфера, гідросфера, атмосфера, біосфера, соціосфера і ноосфера) та Бог (творець всього сущого) становить тотожність. Пантеїстична філософія має величезне виховне значення, оскільки проголошує неподільну єдність природних і духовних атрибутів Всесвіту. Плюралістична філософія є найбільш оптимальною та універсальною формою вираження і захисту об'єктивовано-субстратних інтересів народу. Оскільки плюралізм визнає множину першооснов і рушійних сил всього існуючого, то право на існування мають і літосферні, і гідросферні, і атмосферні, і біосферні, і соціосферні, і ноосферні явища і процеси в якості першооснови і рушійної сили Всесвіту.

На стороні інтересів народу знаходиться інститут моральних відносин, який взаємодіє з економіко-політичними та правовими інституціями. Народні інтереси знаходять вираження і захист в мистецтві, в усіх його різноманітних проявах: поезії, живопису, архітектурі, театрі, кіно тощо.

Окрім об'єктивовано-субстратних атрибутів існують ще суб'єктивовані атрибути народу. До них належать потреби, ідеали, цілі, цінності та інтереси. Оскільки за законами логіки та етногенезу їх рольові функції збігаються, тому ми будемо розглядами їх в пакетному вигляді.

Рід, знаходячись у якості субетнічної складової народу, пізнає, виражає і захищає не тільки свої родові, а разом з тим і всього народу потреби, ідеали, цілі, цінності та інтереси. Плем'я також, як субетнічна спільнота народу, пізнає, виражає і захищає не тільки свої племінні потреби, ідеали, цілі, цінності, а й всього народу. Це ж саме стосується і союзу племен, який у складі народу також діє у відповідності з цим механізмом як логічним правилом та об'єктивним законом етнічного розвитку. Пізнаючи, виражаючи та захищаючи потреби, ідеали, цілі, цінності та інтереси, він пізнає, виражає і захищає разом з тим і потреби, ідеали, цілі, цінності та інтереси всього народу. Нація, пізнаючи, виражаючи і захищаючи потреби, ідеали, цілі, цінності та інтереси свого власного розвитку, пізнає, виражає і захищає відповідні суб'єктивовані атрибути всього народу. Це ж саме стосується і людства, хоча воно є найбільш глобальною етнічною (а також расовою) спільністю людей, виражаючи пізнаючи, виражаючи і захищаючи інтереси, потреби, ідеали, цілі, цінності та інтереси всього народу, пізнає, виражає і захищає суб'єктивовані субстратні атрибути складових етнічних спільнот.

Форми вираження і захисту інтересів народу можна класифікувати ще на діяльнісному рівні за методологічними і власне діяльнісним критеріями.

За методологічним критерієм форми пізнання, вираження і захисту інтересів народу можуть розглядатися, по-перше, як здоровий глузд народу та його субетнічних спільнот, в якому співіснують раціональні та ірраціональні зерна. Далі можна говорити про ірраціональну методологію на емоційно-чуттєвому рівні, різновидами якою проникнуті анімістичні, тотемістичні та фетишистські погляди, уявлення та вчення. Ірраціональна методологія ще має трансцендентний характер в різноманітних національних та світових релігіях. Раціональна методологія має місце в галузі природознавчих дисциплін, а також в суспільствознавчих науках. Окремо треба сказати про філософську методологію, яка органічно пов'язана з історичними формами філософії. В сучасним умовах можна говорити про постмодерністську методологію, характерною рисою якої є плюралізм, тобто визнання правомірності множини раціональних та ірраціональних шляхів, форм, принципів, методів та засобів теоретичної та практичної діяльності.

Власне діяльнісними формами вираження і захисту інтересів народу можна розглядати закон етногенезу, коли будь-яка етнічна спільнота проходить у своєму розвитку фази піднесення, акматичну фазу, інерційну фазу, фазу обскурацїї, фазу регенерації та меморіальну фазу. Закон етногенезу започаткував Л.Ґумільов на яскравих матеріалах писаної всесвітньої історії. Але закон етногенезу швидше за все існує як гіпотеза, а не як надійний і перевірений інструмент. Принаймні у творах Л.Ґумільова ми не знаходимо, по-перше, цілісної теорії етногенезу, по-друге, більш-менш вдалої демонстрації цього закону в умовах певних історичних етнічних спільнот. В його концепції етногенезу є елементи діалектики, але в цілому вона виглядає метафізичною, оскільки між фазами етногенезу не простежується органічний зв'язок. Має місце констатація фаз, але немає механізмів зв'язку та переходу від фази до фази. Тому запропонована концепція етногенезу є сугубо абстрактною та іллюзорною. Л.Ґумільов пише про історію природи людей взагалі, не вдаючись до того, щоб показати закон етногенезу в дії, тобто в розвитку певної етнічної системи. Л.Ґумільов будує теорію етногенезу на фрагментах із всесвітньої історії. Так, період піднесення в етногенезі ілюструється прикладами із історії візантійського, арабського, західноєвропейського етносу внаслідок чого робляться узагальнення: «Вочевидь, всі етноси пройшли фази піднесення, перегріву, надлому та інерції, тільки кожний етнос по-своєму>>[1,с.27]. Незважаючи на зазначені недоліки, спробуємо скористатися здобутками теорії етногенезу у з'ясуванні форм вираження і захисту інтересів етнічних спільнот, в тому числі й народу.

Фаза піднесення характеризується таким пасіонарним поштовхом, який викликає зміни у світогляді людей, стереотипах поведінки, політичних, релігійних та інших ідеологічних формах. На питання, чим детермінується пасіонарний поштовх, однозначної відповіді немає. За Л.Ґумільовим, пасіонарні поштовхи мають космічне походження[ 1,с.538]. Фаза піднесення характеризується енергійною експансією нового етносу, стрімким зростанням усіх видів його активності, демографічним зривом, швидким підвищенням кількості субетнічних спільнот[1,с.555].

Фаза піднесення починається з інкубаційного періоду, прихованого спочатку, а потім відкритого. Оточуючі етноси сприймають фазу піднесення як утворення надто активних людей, які виражають і захищають незвичні ідеали і завойовують собі місце під сонцем, навіть за рахунок сусідів[1,с.555-556].

Після фази піднесення наступає акматична фаза. Її також можна розглядати як форму вираження і захисту інтересів на цьому етапі розвитку етнічних спільнот. Етнічна система в цій фазі характеризується пануванням пасіонаріїв жертовного типу, найвищою кількістю підсистем (субетносів), граничною частотою подій етнічної історії. В акматичній фазі пасіонарії прагнуть до максимального ствердження себе та своєї етнічної спільноти. Імперативом акматичної фази є девіз - «Будь самим собою». Зростання індивідуалізму у сполученні надлишком пасіонарності часто приводить етнос у стан пасіонарного перегріву, коли надлишкова енергія починає тратитися на внутрішні конфлікти[1,с.556-557].

До форм вираження і захисту інтересів народу можна віднести і фазу надлому, тобто періоду в розвитку етнічних спільнот, коли, відбувається розкол етнічного поля, зростає число субпасіонаріїв, загострюються конфлікти всередені етнічної спільноти. Етнічна система, тобто рід, плем'я, союз племен, нація чи народ змушені в таких умовах рятуватися, розробляти стратегічні та тактичні політичні, ідеологічні та воєнні програми і заходи порятунку[ 1 ,с.557-558].

Інерційна фаза етногенезу характеризується тим, що після незначного підвищення розпочинається повільне зниження рівня пасіонарного напруження в етнічній системі. Здійснюються заходи, які спрямовані на укріплення державної влади та соціальних інститутів, інтенсивне накопичення матеріальних та духовних цінностей, активне перетворення навколишнього середовища. Панівним суспільним імперативом стає гасло - «Будь таким, як я». Інколи цей імператив виливається в обожнення правителя. Перехід до інерційної фази виглядає як заспокоєння та початок креативної діяльності після катаклізмів фази надлому. Відповідно в інерційній фазі формуються нові стереотипи мислення та поведінки. Характерним типом особистості стає тип «золотої посередності», законослухняної та дієздатної людини. Це означає, що інтереси народу виражають і захищають гармонійні люди з низьким рівнем пасіонарності. У таких умовах набувають потужності центральні органи влади, приборкуються внутрішні конфлікти, здійснюються заходи щодо культурного розвитку. Разом з тим інтенсивний розвиток техніки згубно впливає на природне середовище[1,с.558-559].

В умовах значного зростання кількості субпасіонаріїв пасіонарна напруга наближається до рівня, який нижче гомеостатичного. Етнос існує за рахунок матеріальних цінностей та навичок, накопичених в передуючій інерційній фазі. Цей період в етногенезі має назву фази обскурації. Інтереси етносу в цій фазі виражають і захищають субпасіонарні особистості, для яких найвищою вимогою є задоволення своїх ненаситних потреб. Тут домінує імператив - «Будь таким, як ми», тобто засуджується (а при можливості й знищується) будь-яка людина, яка зберігає почуття обов'язку, працелюбство та сумлінність. У цей період пасіонарії привчають всіх жити одним днем, не замислюватися щодо майбутнього. Етнічний організм починає розкладатися: фактично узаконюється корупція, розповсюджується злочинність, армія втрачає боєздатність, до влади приходять цинічні авантюристи, які грають на настроях натовпу. Настає депопуляція, численність населення наприкінці фази обскурації значно скорочується, частково цей процес гальмується за рахунок притоку представників околичних та чужих етносів, які часто-густо розпочинають домінувати в суспільному житті. Етнічна система втрачає резистентність і може стати легкою здобиччю більш пасіонарних сусідів. Фаза обскурації передує погибелі етнічної системи або її переходу до стану етнічного гомеостазу, якого може досягти лише здорова частина етносу, що збереглася у «кровавій пітьмі» епохи обскурації[1,с.559-560].

У відповідності із законом етногенезу етнічна система прагне подолати кризові явища і після фази обскурації в період, який отримав назву фази регенерації. Ця фаза характеризується певним відродженням етнічної системи за рахунок особистостей, які збереглися на окраїнах ареала пасіонарності[ 1,с.560]. Однак фаза регенерації - це лише короткий сплеск активності перед завершенням процесу етногенезу, тобто переходу до меморіальної фази, у якій етнічна система повністю втрачає пасіонарність, хоча окремі її члени ще продовжують зберігати культурну традицію минувшини. Пам'ять про героїчні діяння предків продовжує жити у вигляді фольклорних творів, легенд. Поняття «меморіальна фаза» застосовується також до окремих субетносів, які випали із основного потоку етногенезу та ізолювали себе з метою законсервувати свій образ життя та погляд на світ. Перехід від меморіальної фази до завершеної форми етнічного гомеостазу має дуже плавний характер і має вигляд поступового забуття традицій минулого. Саме поняття «минуле» втрачає своє поповнення, оскільки настає статичне відчуття часу[ 1,с.561].

Діяльнісні форми пізнання, вираження і захисту інтересів народу пов'язані не тільки з методологічними формами теоретичної та практичної діяльності, а й різноманітними формами взаємодії етнічних спільнот. До останніх належать персиація, сепарація, дисперсиація, консолідація, асиміляція, інтеграція, диференціація, міксація та інші.

Явище етнічної персиації полягає у природному поділі єдиної етнічної спільності на декілька рівних частин, причому жодна нова етнічна спільнота не ототожнює себе повністю із старою етнічною спільністю. Етнічна сепарація характеризується також поділом етносу, але сутність цього процесу полягає у тому, що від головної етнічної спільності відокремлюється його невеличка частина, яка з часом перетворюється у новий самостійний етнічний організм. Поряд з етнічною персиацією та етнічною сепарацією існує ш;е такий різновид етнорозподільного процесу як етнічна дисперсиація. Його сутність полягає в тому, що від первинної етнічної спільноти відокремлюються порівняно невеличка група етнічних спільнот[2,с.77-78]. Явища етнічної персиації, етнічної сепарації та етнічної дисперсиації можуть розглядатися як форми вираження та захисту інтересів народу, оскільки вони органічно пов'язані з атрибутивними властивостями етнічних спільнот, які виявляються достатньо рухливими, спроможними на самостійний розвиток і тому викликають природно-історичні зміни.

До форм вираження і захисту інтересів народу належить етнічна консолідація як процес об'єднання декількох близьких за атрибутивними якостями етнічних спільнот в одну крупну етнічну спільноту. Такого роду процеси мають ще назву «етногенетичної консолідації»[2,с.79]. До форми вираження і захисту інтересів народу можна віднести процеси розчинення самостійного етносу або його невеличких груп, а також окремих представників одного народу в середовищі іншого. Мова йде про асиміляцію, тобто повну або часткову втрату такою групою одвічних етнічних властивостей і в такій же мірі повне засвоєння нових[2,с.81].

У тісному зв'язку з процесами консолідації та асиміляції знаходяться явища, які мають назву міжетнічної інтеграції (зближення) гомонізації. He варто втрачати із поля зору взаємозв'язок, взаємоперехід багатоманітності, різнобарвності етнічних процесів. Подібні явища спостерігаються в процесі перетворення міжетнічної інтеграції в процеси етногенетичної міксації. Такі явища спостерігаються тоді, коли метаетнічна спільність трансформується в головний етнічний підрозділ. Прикладів цього достатньо в етнічній історії людства[2,с.86].

Підводячи підсумок класифікації форм вираження і захисту інтересів народу, варто ще раз наголосити на тому, що кількість таких форм може бути безмежна у відповідності до форм життєдіяльності народу (економічною, політичною, духовною тощо). Позиція автора полягає в тому, що в якості класифікації він приймає такі форми які, більш-менш, можна розглядати в якості філософських. За методологічною ознакою форми є проявом авторської винахідливості. Класифікація діяльнісних форм за етногенетичним критерієм будується відповідно до концепції етногенезу Л.Ґумільова, яка має певні плюси та мінуси. Найбільший плюс цієї теорії полягає в тому, що вона яскраво ілюструє прагнення її автора якимось чином пізнати, виразити і захистити інтереси будь-якого етносу, в тому числі й народу. Класифікація діяльнісних форм вираження і захисту інтересів народу за власне діяльнісним критерієм ґрунтується на здобутках формаційної концепції етнічних процесів Ю.В.Бромлея. У цьому зв'язку зазначимо, що дві концепції етногенезу будуються за різними критеріями: у Л.Ґумільова - за природним, а у Ю.Бромлея - за суспільним. Автори зазначених концепцій намагалися скористатися діалектикою. Але це їм в повній мірі не вдалося, як не вдалось скористатися діалектикою в повному обсязі і засновникам діалектичного матеріалізму, оскільки моністична філософська система, яку сповідували класики марксизму, несумісна з діалектикою.

захист інтерес народ філософський

Список використаних джерел

1. Гумилев JI.Н. Этносфера: история людей и история природы. - СПб.: ООО «Издательский дом Кристалл», 2002. - 576с.

2. Бромлей Ю.В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность. - М.: Наука, 1987. - 334с.

Размещено на Allbest.ru