Світоглядні універсалії: поняття, структура, функції і типи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світоглядні універсалії: поняття, структура, функції і типи

В умовах сучасної світоглядної кризи все більш гостро постає питання про пошук єдиних світоглядних орієнтирів буття людства, які отримали назву «світоглядні універсалії». Сам термін «універсалія» (від лат. «universalis» - загальний) не є новим в філософії. Якщо прослідкувати його історію, то можна побачити, що він з'явився у середньовічній філософії для позначення загальних понять. Але фактично проблема універсалій існувала вже у стародавньому світі як проблема співвідношення одиничного і множинного, реального і номінального (варто згадати, наприклад, «ейдоси» Платона). У Середньовіччі проблема універсалій мала безпосереднє відношення до теологічного догмату Трійці, а також до питання співвідношення колективного та індивідуального. У лінгвістичній науці також існує термін «універсалія». У цьому контексті універсалії є спільними категоріями, які існують у різноструктурових мовах світу. Ми будемо розуміти під цим терміном межові універсальні світоглядні ідеї, які структурують концептуальні схеми людського буття.

Метою даної роботи є дослідження сутності, структурно-функціонального і типологічного аспектів світоглядних універсалій.

У сучасній філософії про проблему універсалій пишуть такі автори, як: Є. Бурков [1], Ю. Берьозкін [2], В. Стьопин [3], Н. Сергієнко [4] та ін. Проте досі не існує систематичного дослідження структурно-функціонального аспекту універсалій, а також їх класифікації, що свідчить про необхідність ведення соціально-філософських пошуків в цій сфері.

Серед дослідників пострадянського простору до поняття «світоглядні універсалії» особливо часто звертається в своїх роботах В. Стьопин.

Відомий російський дослідник вживає його по відношенню до межових основ культури, її категорій (найбільш загальних понять, які слугують для компресії досвіду, знаходження предметних відношень, аналізу і синтезу культурної дійсності). За визначенням В. Стьопина, світоглядні універсали - це категорії, які акумулюють історично накопичений соціальний досвід в системі яких людина певної культури оцінює, осмислює і переживає світ, зводить до цілісності всі явища дійсності, що попадають в сферу її досвіду» [6, с, 32]. До них В. Стьопин відносить такі поняття як «людина», «природа», «простір», «час», «особистість», «діяльність», «свобода», «справедливість», «істина», «краса» тощо. Фактично, під універсаліями розуміються певні соціокультурні інваріанти, що передаються з покоління у покоління і, якщо і змінюються, то цей процес є дуже повільним. Слід зауважити, що далеко не всі вчені підтримують теорію існування таких універсалій. Так, російський дослідник Ю. Бєрьозкін вважає, що «…посилання на універсальні закони в антропології має стільки ж пояснювальної сили, скільки посилання на Провидіння» [2]. Ми дозволимо собі не погодитись з позицією Ю. Бєрьозкіна, адже якщо визнати, що розвиток природи і суспільства не підкорюється загальним закономірностям, то відпаде потреба у науковому знанні, яке, власне і зорієнтоване на розкриття цих закономірностей. Пошук спільних принципів, ідей, схем розвитку набуває особливої актуальності саме у сучасний період у зв'язку з інтенсивним процесом глобалізації. Саме сьогодні людству особливо важливо знайти якомога більше спільних світоглядних орієнтирів, щоби усвідомити себе як єдність і спрямувати свої зусилля на подолання нагальних проблем планетарного масштабу.

Для того, щоби глибше зрозуміти сутність світоглядних універсалій демократичного суспільства, необхідно спочатку виявити їх загальні характеристики:

По-перше, для світоглядних універсалій характерна системність. Розвинений світогляд представляє собою не просто набір розрізнених фактів і даних, а певну систему, оскільки він спрямований на те, щоб побачити реальність як цілісність. Починаючи з Нового часу для європейської цивілізації буде більш правильним вживати слово «світогляд» у множині, тобто говорити про світогляди, або про різні типи світогляду. Звичайно, і раніше світогляд включав в себе дуже різноманітні орієнтації: соціальні, політичні, наукові, естетичні, етичні, філософські та ін. Проте єдність та гомогенність цих орієнтацій була значно вищою. У новітніх умовах активні соціально-політичні перетворення (до яких належить і демократизація), у стані інтенсивних трансформацій суспільно-політичного характеру, на перший план виходить вже не просто світоглядний плюралізм, а дефрагментація світоглядних моделей. За словами російського дослідника світоглядних універсалій Є. Буркова, під реконструкцію (розбирання) підпадають цілі епохальні Універсуми, цілі соціальні системи, від родини до цивілізації [1, с, 3]. Про плюралізм сьогодні здебільше говорять як про однозначне благо для соціуму, пов'язуючи його з об'єктивністю, толерантністю, незаангажованістю, свободою самовираження. Але, як вдало висловився А. Назаретян: «Якби різноманіття було безумовною цінністю (як іноді трактують закон Ешбі), то мові, наприклад, була б непотрібна єдина граматика, школі - вчителі словесності, а видавництву - редактори і коректори» [10, с, 9]. У такому середовищі, де парадоксальним чином співіснують, взаємодіють і ведуть між собою боротьбу фрагменти різних типів світогляду, особливої актуальності набувають універсальні ідеї, які здатні зберегти відносну світоглядну єдність і допомогти суспільству не впасти в стан остаточної дезорієнтації. Системний характер світоглядних універсалій означає те, що вони виступають як нукліарні елементи світогляду, які систематизують, впорядковують, структурують дійсність, що сприймається людиною.

По-друге, світоглядні універсалії мають надбіологічну природу. Людина, - це «біосоціальна істота, яка є певною системою, що органічно поєднує фізичне і духовне, природне і соціальне, успадковане і набуте в ході життєвої практики» [8, с. 17]. Вона постійно перетворює навколишню дійсність згідно власних уявлень, керуючись при цьому не тільки і не стільки природними потребами, скільки потребами і мотивами культурного характеру. Надбіологічність універсалій, зокрема, означає, що на відміну від біологічних програм, вони не є даними при народженні, і для їх засвоєння потрібні специфічні механізми, такі як гра, навчання, мова та ін. Ядро цих «надбіологічних програм» становлять світоглядні універсали, які творять простір соціального і особистісного буття на кожному етапі його історичного розвитку і мають значний ступінь гнучкості, про що буде окремо сказано далі.

По-третє, однією з характеристик світоглядних універсалій є їх історичність. Успадковуючись кожним черговим поколінням і копіюючись чисельну кількість разів, світоглядні універсалії не залишаються незмінними. Адже копія ніколи не співпадає з оригіналом з абсолютною точністю. Отже, універсалії історично змінюються і відображають світоглядні особливості своєї епохи. Відрізняються, хоча і корелюють між собою світоглядні орієнтири міфологічного, релігійного та науково-філософського характеру.

По-четверте, для світоглядних універсалій характерна кумулятивність. Ця характеристика безпосередньо пов'язана з їх історичністю. Передаючись з покоління у покоління, універсалії накопичують і зберігають стабільні ідеї, аксіологічні принципи, етичні норми, форми поведінки тощо, які мають соціальне значення. Ці ідеї і принципи підпадають під поступову трансформацію у зв'язку з постановкою все більш глибоких питань і знаходження все більш глибоких відповідей на ці питання. Тут важливо враховувати також той момент, що в універсаліях накопичуються та відображаються не лише здобутки раціонального мислення, але й форми емоційно-естетичного переживання світу.

По-п'яте, світоглядні універсалії є духовно-практичними за своєю сутністю. Ця характеристика пов'язана з тим, що генезис універсалій, як ми вже з'ясували, витікає не лише зі сфери теоретичного знання, але й зі сфери суспільно-культурного життя людей, їх способу буття. Універсалії є формою духовно-практичного освоєння людино світу і себе самої. Сам світогляд у формі світовідчуття і світосприйняття є «прагненням змінити світ» [7, с. 27].

По-шосте, світоглядні універсалії характеризує інтенціональність. Про цю характеристику універсалій мова йшла вже у Середньовіччя. Tак, номіналісти XIV ст. досліджували «першу інтенцію» (intentio prima) та «другу інтенцію» (intentio secunda). Під «першою інтенцією» вони розуміли спрямованість людської свідомості на об'єкт, що і є умовою його пізнання. Стосовно ж «другої інтенції», то вона мислилась як існуюча до будь-якої співвіднесеності з об'єктом. Ця intentio secunda існує як перша смислова спрямованість, яка і в слові, і в імені. Коли людина щось говорить, не завжди можна сказати чи існує це об'єктивно, чи ні. Звідси номіналісти робили висновок, що універсали не є ані суб'єктивними, ані об'єктивними, а відносяться до особливої, «словесної» інтенціональності. У сучасному контексті ми розуміємо під інтенціональністю світоглядних універсалій їх спрямованість на окремі, важливі для суспільства, аспекти дійсності. Таким чином, більш правильним буде говорити не просто про інтенціональність світоглядних універсалій, а про їх вибіркову інтенціо - нальність. Універсали є цілком реальними орієнтирами, спрямованими на об'єкти, які є важливими для всього людства. У випадку аксіологічного конфлікту за універсаліями визнається їх домінантність та пріоритетність.

По-сьоме, світоглядні універсали є відносно гнучкими утвореннями. Звичайно, у зв'язку з тим, що універсали забезпечують «рубрикацію і систематизацію людського досвіду» [4], вони мають високий ступінь ригідності відносно інших культурних феноменів. Проте це не означає їх абсолютної незмінності. Як пише В. Стьопин: «Розвиток людської діяльності, поява її нових форм і видів виступають основою для розвитку… категорій. В їх складі можуть виникати нові категорії, а ті, які вже склались, можуть збагачуватись новим змістом» [5]. В межах кожної культури існує система світоглядних універсалій, яка фіксує і поєднує моменти абсолютного та релевантного. Візьмемо в якості прикладу універсалію багатства та її розуміння в європейській та арабо-мусульманській цивілізаціях. Коран вчить людину свідомо йти правильним шляхом і тоді Аллах нагородить її благополуччям в цьому житті і райськими блаженствами у майбутньому. На відміну від християнства в ісламі багатство розглядається як дане, а не як взяте. Людина стає багатою не через обов'язкову важку працю (як у протестантизмі, де праця сприймається як молитва до Бога), а через правильне поклоніння Аллаху. Людина, як персонаж «Тисяча і однієї ночі» Алі-Баба шукає скарби, і Аллах посилає їх. Саме тому вчені і філософи традиційно вважалися у арабів провідниками в світ багатства і щастя.

Світоглядні універсали як межові ідеї соціокультурного буття мають чітку внутрішню структуру, яку можна представити у вигляді двох рівнів, керуючись критерієм ієрархічності їх основних елементів:

1) основний зміст (смислове ядро універсали);

2) додаткові значення (своєрідне «розгортання» смислу у конкретних соціокультурних та історичних умовах).

Хоча другий елемент логічно витікає з першого, обидва вони є однаково важливими в межах соціокультурної дійсності (другий є конкретно-практичною реалізацією першого). Заради справедливості слід сказати, що це не єдиний можливий спосіб аналізу структури універсалій. Потрійну структуру світоглядних універсалій (на основі розподілу елементів за масштабністю дії) наводить В. Стьопин [3, с, 7]. Він виокремлює такі рівні їх смислу:

1) найбільш абстрактний загальнолюдський рівень (виступає як своєрідний інваріант різних культурних традицій і фіксує основи будь-якого людського буття);

2) рівень смислів, що відображає специфіку тієї або іншої культури відповідної історичної епохи;

3) рівень смислів, який виражає особистісні та соціально-групові інтерпретації універсалій і репрезентує світоглядні установки особистості і різноманітних соціальних груп.

Функціональний аспект світоглядних універсалій також може бути представлений як дворівнева схема, яка включає загальні та специфічні функції.

Загальні функції світоглядних універсалій співпадають з функціями світогляду, органічною частиною якого вони є. До них відносяться: гносеологічна, аксіологічна та праксіологічна функції.

До специфічних функцій світоглядних універсалій як систематизуючи основ світогляду ми відносимо наступні:

По-перше, онтологічна функція, яка є нерозривною з такими характеристиками універсалій як системність і надбіологічність. Світоглядні універсалії будують онтологічний «каркас», статичні та динамічні принципи сприйняття дійсності.

По-друге, кумулятивно-концептуальна функція. Ця функція безпосередньо пов'язана з кумулятивним характером світоглядних універсалій. Впливаючи на сприйняття предметів дійсності, світоглядні універсалії накопичують і трансформують інформацію про світ. У результаті цього процесу формуються концепти, зміст яких становить теоретико-абстрактні засади картини світу.

По-третє, евристична функція, яка тісно пов'язана з інтенціональністю та гнучкістю універсалій. Світоглядні універсалії не просто допомагають індивіду у процесі пізнання світу, а також створюють алгоритми найбільш економічних дій, переходу від одного пізнавального етапу до іншого, а також схеми перетворення дійсності.

По-четверте, футурологічна функція. Ця функція безпосередньо витікає з історичності світоглядних універсалій. Саморегуляція людської активності значним чином спирається на різноманітні прогнози. Універсалії, які виконують футурологічну функцію, з'являються у результаті соціокультурних суперечностей, змальовуючи контури майбутніх соціальних практик.

По-п'яте, соціокультурна функція. Ця функція світоглядних універсалій реалізується у процесі соціалізації. Вона безпосередньо пов'язана з їх духовно-практичним характером.

В цілому, структурно-функціональний аспект універсалій показує широкий спектр їх дії на людину і суспільство. Вони є наскрізними і максимально узагальненими утвореннями, які пронизують всі сфери суспільного життя і зумовлюють (почасти несвідомо, або «напівсвідомо») мислення і поведінку членів суспільства.

Світоглядні універсалії є досить різноманітними, тому для того, щоби якомога глибше зрозуміти їх роль у розбудові демократичного суспільства, доцільно класифікувати їх за декількома критеріями:

По-перше, найбільш простою формою класифікації світоглядних універсалій є їх розподіл за хронологічним критерієм виникнення:

1) фундаментальні архаїчні універсалії;

2) похідні.

Єдиною проблемою, яка тут виникає, є процес виявлення стадій соціокультурної еволюції універсалії. Так, античне уявлення про людину як про активне творче начало проявилась у сучасних демократіях Заходу в уявленні про особистість з активною громадянською і життєвою позицією (на Сході ж ми можемо спостерігати зовсім інший підхід до цього питання, що фундаментальним чином впливає на поширення демократичних цінностей в східних країнах).

По-друге, існує класифікація універсалій за суб'єкт-об'єктними відносинами. Автором цієї класифікації є В. Стьопин. Її ж дотримується у своєму дослідженні «Ноосферна репрезентація світоглядних універсалій» В. Данилова [9]. Згідно цієї класифікації світоглядні універсали поділяються на два блоки:

1) універсали, які пов'язані з найбільш значними характеристиками об'єктів і процесів в межах людської діяльності;

2) універсали, які визначають відношення людини до людини, людини до суспільства.

Перший блок стосується дуже широкого спектру об'єктів (від об'єктів природи, соціуму до об'єктів свідомості). Саме тому вони мають універсальне застосування. Сюди відносяться такі універсали як «простір», «час», «рух», «річ», «кількість», «випадковість», «необхідність» та ін. Другий блок світоглядний універсалій складається з категорій, які характеризують індивіда як суб'єкта діяльності і комунікації, окреслює його відношення до цілей і цінностей соціального життя. До цього блоку належать такі універсали як «людина», «суспільство», «Я», «інші», «праця», «добро», «краса», «свобода», «справедливість» тощо. Обидва типи категорій постійно розвиваються і збагачуються новими смисловими відтінками, що зумовлено розвитком людської діяльності.

По-третє, світоглядні універсали можна класифікувати за типами світогляду, поділивши їх на три групи:

1) міфологічні універсали (світове дерево, центр світу, матір, дитя, вічне повернення тощо);

2) релігійні універсали (одкровення, спасіння, Бог, добро, зло, гріх, душа та інші), які мають додаткові смислові відтінки в різних релігійних системах (наприклад, поняття про душу дуже відрізняється в буддизмі, християнстві та давньоєгипетській релігії);

3) універсали філософського світогляду (істина, знання, відкриття, прогрес тощо).

Немає нічого нелогічного в тому, що певні міфологічні універсали знайшли свій змістовий розвиток, наприклад, у науково-філософському пізнанні. Прикладом взаємодії і «взаємоперетікання» різних типів світоглядних інваріантів є «перевідкриття» просторово-часової відносності у фізиці та космології XX ст. Ці принципи були присутні ще в архаїчному міфологічному світогляді, а також у буденній та естетичній свідомості, але були тимчасово «заблоковані» ньютонівською фізикою, а потім по-новому, на новому предметному матеріалі були відкриті сучасною наукою [11, с, 61]. Іншим яскравим прикладом є відродження архетипової ідеї єдиної світової субстанції під виглядом теорії «поля» у сучасній фізиці, про що пише в своїй роботі М. Гудков [12]. Таким чином, універсали всіх трьох типів світогляду не є ізольованими і активно взаємодіють в межах сучасної соціальної реальності.

По-четверте, оскільки універсали мають історичний характер і відображають інваріанти соціокультурного розвитку на окремих історичних етапах, їх можна класифікувати за історичними типами суспільства, а саме:

1) універсали традиційного до індустріального суспільства;

2) універсали індустріального суспільства;

3) універсали постіндустріального інформаційного суспільства.

Кожний з цих типів має свої особливості, і, водночас, тісно пов'язаний з іншими типами світоглядних інваріантів. На думку С. Буркова, сама історія являє собою своєрідну «конкуренцію універсумів» [1, С.З]. З цього класифікаційного критерію витікає наступний спосіб класифікації.

По-п'яте, за основними історичними епохами культурного розвитку світоглядні інваріанти можна поділити на:

1) універсалії Стародавнього світу;

2) універсалії Середньовіччя;

3) універсалії Ренесансу;

4) універсалії Нового і новітнього часу.

Кожний історичний тип культури відрізняється своєрідною категоріальною структурою світогляду (що добре показано на прикладі середньовічної культури у відомій роботі «Категорії середньовічної культури» А. Гуревича, або в роботі О. Юрганова «Категорії руської середньовічної культури»).

По-шосте, універсалії можна розподілити на декілька груп за типами національної культури (адже світоглядні орієнтири, наприклад, американської культури значним чином відрізняються від орієнтирів японської культури). У більш широкому сенсі можна говорити про світоглядні категорії Сходу і Заходу як двох універсальних культурних типів.

По-сьоме, світоглядні універсалії можуть бути класифіковані за видами реальності. У сучасній філософії зазвичай виділяють матеріальну, соціальну та віртуальну реальність. Також існує біль близьке до психології поняття суб'єктивної та об'єктивної реальності, а також реальності актуальної і потенційної. Ми зосередимось на таких типах універсалій, як:

1) універсалії матеріального буття;

2) універсалії соціального буття;

3) універсалії віртуального буття.

Необхідно відмітити, що ця класифікація є більшою мірою умовною, ніж інші, тому, що на практиці одні й ті ж самі універсалії можуть пронизувати всі три типи реальності. Прикладом цього є універсалія багатства, одним з головних змістових аспекті якої сьогодні є гроші, зумовлює як матеріальні відносини, так і соціальні (гроші як новітня надцінність), а також функціонує у віртуальному світі (як електронні гроші). Крім того, всі світоглядні універсалії корелюють зі свідомістю, а свідомість сьогодні також представляють як віртуальний феномен (наприклад, у дослідженні Н. Сергієнко), що «узгоджується з філософськими положеннями про свідомість як про феномен, який є рефлексивним за своєю природою, і з конкретно-науковими даними про те, що в ньому енергетичні та інформаційні процеси в ідеальній формі представлені самому суб'єкту і стають досяжними для його розуміння і управління» [7, с. 6].

По-восьме, класифікацію світоглядних універсалій можна здійснити за характером соціального розвитку:

1) універсалії стабільного суспільства;

2) універсалії перехідного періоду.

В. Стьопин, говорячи про складність кризових періодів соціального розвитку, коли старі світоглядні категорії раптом втрачають свою дієвість, а нові ще не знайдені, відмітив важливу роль філософського знання. Філософи, почасти несвідомо, відкривають нові категоріальні смисли і адресують їх майбутньому. У перехідні періоди ці «дрейфуючі гени» набувають практичної актуальності (наприклад, ідеї Дж. Локка про права людини і розподіл гілок влади, були сформульовані задовго до появи конституції США, але лягли в її основу, а разом з тим - і в основу американської демократії) [3, с, 8].

По-дев'яте, у сучасній філософії з'явився підхід до виокремлення універсалій, які проявляються в окремих сферах життя суспільства. Tак, Є. Бурков присвятив своє дослідження світоглядним універсаліям російської армії, розкривши їх зміст, специфіку, культурно-історичну динаміку, та основні напрямки протидії їх руйнації [1]. За аналогією можна виокремити універсали родини, політичні універсали, універсали освіти та ін.

По-десяте, світоглядні універсали можуть бути класифіковані за характером суспільно-політичного ладу. Ми пропонуємо виділити у даному контексті два типа інваріантів:

1) універсали авторитарного (тоталітарного) суспільства;

2) універсали демократичного суспільства.

Такий підхід може здатись надто політизованим для соціально-філософського дослідження, проте він видається цілком виправданим, якщо згадати, що демократія сьогодні - це не просто політичний режим, але також і тип культури, і відповідний світогляд. Ідеали і цінності демократичного суспільства стають у сучасних умовах «не просто мрією, регулятивною ідеєю, але й дійсним відображенням реальних суспільних потреб» [13, с, 61]. Демократичні універсали поширюються по всьому світу. Країни з авторитарними і тоталітарними режимами вже не сприймаються світовою спільнотою як рівноправні партнери. На сьогоднішній день існують всі підстави говорити про розвиток і домінування універсалій демократії, які набули дійсно планетарного значення.

Таким чином, світоглядні універсали є межовими універсальними світоглядними ідеями, які структурують концептуальні схеми людського буття. Вони є органічною частиною світогляду, його фундаментальною основою і мають чітку внутрішню структуру. Світоглядні універсали мають низку взаємопов'язаних характеристик (системність, надбіологічність, історичність, кумулятивність, духовно-практичний характер, інтенціональність, гнучкість), та виконують загальні та специфічні функції. Для систематизації всього різноманіття світоглядних універсалій нами було виокремлено десять критеріїв:

1) за хронологією виникнення;

2) за суб'єкт-об'єктними відносинами;

3) за типами світогляду;

4) за історичними типами суспільства;

5) за епохами культурного розвитку;

6) за типами національної культури;

7) за видами реальності;

8) за характером соціального розвитку;

9) за проявами в окремих сферах соціального життя;

10) за характером суспільно-політичного ладу.

буття універсалія світоглядний людський

Размещено на Allbest.ru