Інформаційна цивілізація: проблема віртуальної реальності у суспільному розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 008:002.6

09.00.03. - соціальна філософія і філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

ІНФОРМАЦІЙНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ: ПРОБЛЕМА ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В СУСПІЛЬНОМУ РОЗВИТКУ

СМЕРІЧЕВСЬКИЙ ЕДУАРД ФРАНЦОВИЧ

Донецьк 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії, економічній теорії з курсом філософії та соціології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор НЕЧИTAЙЛО Валентина Миколаївна, зав. курсом філософії та соціології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького

Офіційні опоненти - доктор філософських наук ЛЮБИВИЙ Ярослав Валерійович, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України

- кандидат філософських наук, професор РОГОЗІН Володимир Михайлович , завідуючий кафедрою філософії Приазовського технічного університету

Провідна установа - Центр гуманітарної освіти НАН України

Захист відбудеться "27" грудня 2002 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.11.051.06. в Донецькому національному університеті (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано " 27 " листопада 200 2 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філософських наук Сушинський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Характерним показником розвитку людства в XXI сторіччі є підйом інформаційно-комп'ютерної революції на свій новий рівень на базі интернет-систем та появи віртуального феномену. Феномен полягає в тому, що віртуальна реальність це не штучне явище, а природне, яке базується на природних властивостях свідомості людини - вірі, волі, уяві, хоробрості, силі, мудрості, доблесті. Інформаційна цивілізація має експлуатувати ці властивості людини для свого існування. Це посилює необхідність розглядання цієї тематики.

Наслідком цього розвитку має бути іформаційна цивілізація. Особливістю віртуальності інформаційної цивілізації є ставка на образ, на імідж, де віртуальний світ - це світ образів.

Актуальність полягає в тому, що є феномен віртуальної реальності, простір існування якого - техніка, економіка, соціальна сфера, право, політика, ідеологія, духовність, психологія, світогляд тощо. З'являються віртуальні банки, заводи, фірми, робітники. У інформаційній цивілізації людині необов'язково емігрувати в іншу країну щоб там працювати. Вона може жити в своїй країні і через систему Інтернет бути працівником закордонного заводу чи фірми.

Оскільки ставка робиться на психічні властивості людини, то актуальними постають питання психічних перетворень, ціннісних орієнтацій, зміни світогляду людей, прогнозування соціальних наслідків у межах цієї інформаційної цивілізації.

Актуальність проблеми посилюється соціологічною статистикою цих наслідків, які вже мають місце у людей задіяних через комп'ютерні технології у віртуальному світі.

Актуальність теми полягає в тому, що реальні процеси віртуалізації усіх сфер життя ще не стали предметом соціально-філософського дослідження. Щодо проблем цінностей, світогляду, свідомості, то вони розглядались не у зазначеному аспекті.

Розробка онтологічного, аксіологічного, гносеологічного вияву проблеми та методології пізнання віртуальної реальності належить до інноваційних напрямків розвитку сучасної соціальної філософії та філософії історії. Це пов'язано з тим, що феномен віртуальної реальності в рамках наступаючої інформаційної цивілізації є сутнісна ознака інформаційно-комп'ютерної революції, що набирає сили і створює перебудову усіх сфер життя людства.

У дисертації проведено лінгво-семантичний аналіз поняття "virtus", яке активно використовується для демонстрації його актуальності в нових технологічних умовах та на базі його багатовікової історії, смислу, соціокультурному аспекті, що стало використовуватись у моделі віртуальної реальності в межах нової інформаційної цивілізації.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. В історії філософської думки поняття "virtus" належало до ідеальної сфери і відображало становище свідомості людини. Ця сутність поняття "virtus" підтверджується філологічним та філософським його визначенням починаючи з античності і у цьому розумінні розробляється в психології та медицині, а також використовується в виробничо-економічній та фінансово-банківській сфері. Але ідеї багатьох мислителів минулого недооцінювалися і вивчалися недостатньо. Не були узагальнені і представлені в комплексно-систематизованому вигляді філософсько-соціологічні екстраполяції цього за своєю суттю природного феномену свідомості людини. Перш за все в працях Аристотеля, Цицерона, Василя Великого, Миколи Кузанського, Фоми Аквинського, Дунса Скота, Теофраста Парацельса. Потребує філософсько-методологічного аналізу застосування віртуальних технологій у найрізноманіших сферах життя людини, їх соціальні наслідки та психологічну адаптацію людини до них. Необхідною становиться також подальша розробка концептуального змісту віртуального феномену і його зв'язку з подальшим соціальним розвитком.

Проблема віртуальної реальності як природного феномену з його законами, принципами, властивостями досліджується у працях М.М.Вашкевича, Р.Ф.Гаріфулліна, О.І.Генісаретського, А.В.Говорунова, Д.В.Іванова, В.М.Нечитайло, М.А.Носова, М.Ю.Опенкова, Ю.М.Осипова.

Теоретична розробка проблеми віртуального явища у людській свідомості починаючи з дитинства і протягом усього життя розроблена лабораторією віртуалістики Інституту Людини у Москві, і опублікована у монографіях, наукових збірниках цієї лабораторії ("Праці лабораторії віртуалістики").

Медико-психологічні аспекти віртуальних становищ та методи психологічної роботи з ними розроблені у Казанському науково-психологічному центрі під керівництвом Р.Ф.Гаріфулліна.

Техніко-економічна сфера з ії віртуальним феноменом представлена Д.Тапскоттом, М.А.Носовим, А.В.Говоруновим.

Фінансово-банківська сфера віртуального феномену опрацьована І.Г.Брітченко, Д.Тапскоттом, Д.В.Івановим.

Цими авторами, лабораторіями і центрами розробляється методологія вивчення віртуального феномену переважно у сфері психічних наслідків.

Вивчення різних концептуальних оформлень віртуального феномену потребує і дозволяє здійснити всебічний і багатопозиційний підхід до вирішення такого складного соціального феномену як освоєння і адаптація до наступаючої інформаційної цивілізації через одне з властивостей свідомості людини - її віртуальне становище. Такі дослідження проведені у роботах названих авторів.

У представленій дисертаційній роботі розвивається віртуальна проблематика, виконується історико-філософський, соціально-філософський та методологічний аналіз ії наслідків, які ще далеко не вичерпані як у теоретичному так і у практичному відношенні, враховуючи, що на теперішньому етапі не існує комплексного аналізу органічного зв'язку інформаційної цивілізації в її новому обличчі - віртуальному становищі.

Важливим напрямком дослідження віртуальної реальності була необхідність внести до розгляду морально-світоглядні зміни людини, за основу чого були використані роботи вітчизняних авторів: В.М.Розіна, М.А.Носова, Д.В.Іванова.

Зв'язок роботи з науковими програмами планами, темами. Робота пов'язана з науковими програмами курсу філософії і соціології ДонДМУ і є частиною науково-дослідної роботи "Людина у сучасному світі: філософські, соціальні та медико-біологічні проблеми" (державний реєстраційний № 0100U000021). У рамках цієї теми автор вивчає постання віртуального феномену, його природу в умовах розгортання світової інформаційно-комп'ютерної революції. Робота пов'язана з рядом наук, де віртуальний феномен також досліджується. Зокрема у фізиці, психології, медицині, соціології, економіці, мовознавстві, у технічних науках. Зазначена проблематика залучена у навчальні плани з філософії, соціології, психології ДонДМУ.

Мета і головні завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є філософський аналіз появи віртуального феномену, його поширення та вплив на існування людини. У зв'язку з цим у роботі досліджуються і розглядаються історичні умови і засоби появи цього феномену: виникнення явища; етапи його розвитку; набуття нових рис; які виявлення; окреслення специфіки віртуального феномену на сучасному етапі.

Для реалізації поставленої мети визначаються наступні дослідницькі завдання:

- довести, що віртуальний феномен є природнім породженням інформаційної цивілізації внаслідок світового розгортання інформаційно-комп'ютерної революції;

- показати об'єктивний характер наступу інформаційної цивілізації у світовому розвитку людства і її місце в історії світових цивілізацій;

- вивчити і проаналізувати роботи щодо проблем інформаційної цивілізації з виявленням в них її віртуального потенціалу;

- з метою здійснення лінгво-семантичного аналізу визначити поняття "virtus" скрізь, в усіх галузях наук і життя людини;

- визначити сутнісні характеристики поняття "virtus" і віртуального феномену взагалі;

- для вивчення онтології віртуального феномену з'ясувати теоретичну і практичну його основу і диапазон;

- зробити аксіологічний аналіз ціннісного аспекту віртуального феномену в усіх сферах буття людини;

- розкрити латентну сутність поняття "vitrus" і дослідити його вплив на особистість людини з перспективами її життя;

- екстраполювати віртуальні ідеї у сучасність і на цій основі визначити ступінь можливості їх використання для подальшого розвитку суспільства людини і науки.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є інформаційна цивілізація з її інформаційно-комп'ютерним ресурсом та соціальними наслідками. Предметом дослідження є проблема віртуального феномену у суспільному розвитку.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Для досягнення поставленої мети і розв'язання дослідницьких завдань автор виходив із широкого спектра різних філософських, загальнонаукових, науково-методологічних підходів, які склались у сучасній соціально-філософській літературі.

В процесі дослідження автор спирався на наукові та філософські ідеї української та зарубіжної філософської думки.

Спираючись на принцип єдності філософії та історії філософії, а також загальнофілософської методології аналізу, робота ґрунтується на принципах об'єктивності, системності, історизму, поліметодичності. У дисертації синтезуються історико-філософський та теоретико-філософський підходи. На базі аксіологічного, гносеологічного та онтологічного методів визначається віртуальний феномен суспільного розвитку, проблема людини у віртуальній реальності. Для вивчення генезису віртуальної реальності використовуються джерелознавчий метод, аналіз та синтез.

У вивченні суті інформаційної цивілізації допомогли праці: Р.Ф.Абдеєва, В.Н.Князєва, В.В.Ляха, М.М.Моісеєва, Л.А.Моісеєвої, В.М.Нечитайло, Ю.В.Нікулічева, В.А.Піддубного, В.Є.Пилипенка, В.Г.Попова, А.І.Ракітова.

Здійснюючи лінгво-семантичний аналіз поняття "virtus", автор проаналізував його значення у різних мовах, починаючи з стародавніх - давньогрецької, латини, романо-германських та слов'янських мов.

У процесі диференціювання віртуального феномену автору допомогли праці Р.Ф.Гаріфулліна та його психологічні дослідження віртуального становища свідомості, наукові роботи та дослідження Московської лабораторії віртуалистики Інституту Людини та їх працівників: Н.А.Носова, О.І.Генісаретського, Ю.Т.Яценка, а також праці М.Ю.Опенкова, Д.В.Іванова, Л.М.Нікітіна.

У розробленні концепції цінністного аспекту віртуалістики методологічну допомогу надали праці Г.В.Гребенькова, А.О.Ручки, Л.В.Сохань.

У дисертації використані наукові видання останніх років щодо віртуалістики сучасних вітчизняних та закордонних авторів.

Особлива увага була спрямована на вивчення онтологічного статусу віртуального феномену та його експансії в усі сфери науки і суспільства.

Наукова новизна дослідження. Дисертація є першим у вітчизняній соціально-філософській думці комплексним дослідженням процесів віртуалізації всіх сфер життя. Проблематику віртуалізації розглянуто у зв'язку з поширенням та розгортанням інформаційно-комп'ютерної революції, що дозволило розширити концептуальні блоки вихідного матеріалу та простежити еволюцію віртуальної реальності у межах лінгво-семантичного аналізу. Встановлено світоглядне ядро й особливості соціальних наслідків процесів віртуалізації всіх сфер життя, які створюють модель суспільного розвитку, негативні наслідки якого спостерігаються на сучасному етапі.

Автором обґрунтовано теоретичні положення, що мають наукову новизну і виносяться на захист:

- на підставі теоретичного аналізу створена цілісна концепція розвитку віртуального феномену і його поширення на всі сфери життя в умовах інформаційно-комп'ютерної революції і наступу інформаційної цивілізації. Розкриті механізми, форми і наслідки цього процесу на глобальному та індивідуальному рівні;

- здійснено історико-філософський та методологічний аналіз процесів віртуалізації через лінгво-семантичний, онтологічний, аксіологічний та гносеологічний аспекти;

- на матеріалі аналізу концепцій інформаційного суспільства доведено, що феномен віртуалізації всіх сфер життя виступає як показник інформаційної цивілізації у розвинутих країнах світу;

- доведено, що перехід інформаційної цивілізації на віртуальний рівень свого існування є домінуювальною тенденцією розвитку людства на базі інформаційно-комп'ютерної революції, інтернету тощо;

- зроблено висновок, що сам феномен віртулізації е технічною апеляцією до природних властивостей людини - волі, віри, уявлення;

- показано, що за умов розгортання інформаційної цивілізації на базі глобального інформаційно-комп'ютерного простору віртуалізація усіх сфер буття стає глобальною цінністю та товаром;

- поставлено проблему людини та ії психологічних наслідків в умовах комп'ютерного моделювання та використання ії психічних властивостей на глобальному рівні за допомогою інтернет-систем.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів дослідження. Дисертацію підготовлено відповідно до плану науково-дослідних робіт курсу філософії та соціології ДонДМУ в рамках наукової теми "Людина у сучасному світі: філософські, соціальні та медико-біологічні проблеми" (державний реєстраційний № 0100U000021).

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що:

- матеріали, головні положення, висновки дисертації можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем соціальних наслідків глобальної інформатизації та комп'ютеризації усіх сфер буття людства;

- пропоноване у роботі бачення глобальної віртуалізації, як процесу, джерелом руху якого є розвиток інформаційно-комп'ютерної революції і наближення людства до інформаційної цивілізації, дозволяє зрозуміти внутрішні механізми цього руху, що є досить істотним для розв'язання багатьох проблем у сучасній науці і методології;

- запропоноване автором бачення методологічного потенціалу розв'язання проблем віртуальної експансії в усіх сферах буття може бути використано в медико-психологічній, соціально-економічній та управлінській діяльності;

- уможливлюється наукове забезпечення і розуміння цих процесів на рівні людської життєдіяльності;

- положення і висновки дисертації можуть бути використані у процесі викладання філософії, соціології, політології, юриспруденції, соціальної психології, економіки, історії, теорії управління, для розробки спецкурсів за темами: "Буття і небуття", "Свідомість", "Наукове пізнання", "Теорія управління", "Людина, суспільство, цивілізація", "Людина у системі глобальної віртуалізації всесвіту", "Людина у системі інформаційної культури та простору" та ін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були представлені:

- у доповіді на ІV Міжнародній науково-теоретичній конференції "Людина: дух, душа, тіло" ( Суми, 2000 рік);

- у доповіді на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених ( Донецьк, 2002 рік);

- матеріали дослідження є розділом кафедральної теми "Людина у сучасному світі: філософські, соціальні та медико-біологічні проблеми", затвердженої Вченою Радою ДонДМУ, а також використані у методичних та науково-теоретичних розробках курсу філософії та соціології ДонДМУ;

- теоретичні положення і результати дослідження викладалися і обговорювалися на засіданнях кафедри філософії і соціології ДонДМУ (Донецьк, 2000-2002 рік);

- результати дослідження доповідались у відділі соціальної філософії Інституту філософії НАН України та на засіданні Вченої Ради Донецького національного університету;

- положення і результати дослідження використовувались у викладанні курсу "Філософія" для студентів ДонДМУ у розділі "Свідомість", "Буття і небуття" (Донецьк 2000-2002 рік).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 7 наукових роботах. Зміст і результати дослідження відображені в статтях надрукованих у наукових, фахових журналах та матеріалах конференцій. Загальний обсяг друкованих робіт становить 3,2 д.а.

Структура та обсяг роботи визначається метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох частин, які містять у собі чотири розділи, огляд літератури, обговорення та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаної літератури. Роботу надруковано на 185 сторінках машинописного тексту. Список літератури складається з 272 робіт.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об'єкт і предмет дослідження, розкривається ступінь його опрацьованості, зазначені теоретичні та методологічні засади дослідження, сформульовані його наукова новизна, та положення, що виносяться на захист, а також мета і завдання роботи, відображено апробацію результатів дослідження і структуру роботи.

У першій частині дисертації "Суспільний прогрес: проблема інформаційної ситуації у світовому розвитку" подано аналіз сутності і концептуального оформлення інформаційної цивілізації у світовій філософії, науці, висловлюється думка щодо віртуального потенціалу інформаційно-комп'ютерного прогресу. Простежено долю віртуальної ідеї на різних етапах її розвитку. Повертаючись до свого початкового змісту, віртуальна ідея прогресу на сьогодні поступово набуває свого одвічного змісту і постає як об'єднувальна парадигма світового розвитку та методологічна позиція практичних рішень будь-яких проблем у різних сферах людського буття.

Перший розділ "Сутність і концептуальне оформлення інформаційної цивілізації у світовій думці" розкриває проблему зародження та становлення інформаційної цивілізації, а також відповідного світогляду людства у зв'язку з розвитком цієї ідеї.

Перший підрозділ "Інформаційно-комп'ютерна революція - науково-технічна засада інформаційної цивілізації" окреслює проблематику технічного базису інформаційної цивілізації і дає попереднє уявлення про зміст майбутнього віртуального потенціалу в історичній практиці людства. Історики науки свідчать, що з самого початку інформаційно-комп'ютерної ідеї відігравали роль технічної парадигми світових об'єднувальних процесів. Сучасний інформаційно-комп'ютерний рівень розвитку людства став можливим завдяки цілому ряду науково-технічних винаходів: коаксиального та скловолоконного кабелю, супутникового зв'язку, хвильоводу, електронно-обчислювальної машини - цих матеріальних основ автоматизації виробництва.

У сучасній науковій літературі інформаційно-комп'ютерна революція трактується як одна з соціотехнологічних революцій, які пережило людство і кожна з яких закінчувалась відповідним типом цивілізації - аграрної, індустріальної і сучасної - інформаційної. На відміну від попередніх соціотехнологічних революцій, нова інформаційно-комп'ютерна революція характеризується рядом особливостей генеративних властивостей, які виявляють себе у соціальній сфері, у сфері життя людини, у сферах інтеграції природи і суспільства. У науково-технічному аспекті інформаційно-комп'ютерної революції фахівці відокремлюють десять ліній інформаційно-комп'ютерного розвитку: ототожнювання процесу мислення з процесом обчислювання і появу штучного інтелекту (Рене Декарт, Ламетрі, Кабаніс, Паскаль, Лейбніц); моделювання логіко-математичних систем, процедур і операцій (античність, Арістотель, Лейбніц, Булль, Фреге, Рассел); концепція поліструктурної пам'яті теорій почуттєвого сприймання; дослідження з семантики як частини досліджень сфери штучного інтелекту (Фреге, Рассел, Тарський, Рішар, Карнап та ін.); лінгвістичні дослідження, які надали теорію трансформаційних і генеративних граматик, будування мов програмування (Ф.Де Соссюр, Н.Хомський, Т.Виноград, Ф.Флоренс); винахід електричного телеграфу як основи концептуального апарату теорії зв'язку і потім теорії інформації Шеннона; винахід телефону і телефонних мереж як попередників сучасних інтегрованих систем зв'язку, винахід радіоприймачів (Попов, Марконі), радіоламп, застосованих у перших комп'ютерах; створення телевізорів - майбутніх комп'ютерних дисплеїв; поява обчислювальної машини Ч.Беббеджа, Тьюрінга, винахід перфокарт. Різні напрямки сучасної інформаційно-комп'ютерної революції становлять науково-технічну основу інформаційної інфраструктури прогресу інформатизації усіх сфер людського суспільства, закріплюючи і стверджуючи подальший розвиток якісно нової в історії людства інформаційної цивілізації. Підтвердженням цього процесу є розгорнута зараз соціокультурна ідентифікація інформаційно-комп'ютерної революції з появою науково-технічних понять як знакових символів наступаючої інформаційної цивілізації: "інформатика", "соціокультурні трансформації", "комп'ютер", "дисплей", "віртуальна реальність", "комп'ютерне моделювання", "штучний інтелект", "комп'ютерна генерація" та ін. Інформаційно-комп'ютерна революція дала технічну основу для розгортання стратегічного, наймасштабного соціокультурного контексту розвитку людства, глобального інформаційного простору, забезпечила появу в історії людства нової інформаційної цивілізації. У дисертації доводиться, що все це призвело до соціологічного осмислення і появи концепції інформаційної цивілізації та інформаційного суспільства.

Другий підрозділ має назву "Соціологічні концепції інформаційної цивілізації". У дисертації виявлено історичну появу концепцій інформаційної цивілізації і доведено, що у західних соціологічних доктринах цей науково-технічний підйом відобразився в ідеях "електронно-цифрового суспільства", "наукового суспільства", "інтелектуального суспільства", "суспільства знання", які увійшли до найбільшої загальної соціологічної доктрини "інформаційного суспільства". У дисертації доведено, що усі ці концепції розвиваються за чотирма напрямками: історико-соціологічної генералізації, соціально-інженерного проекту, техніцистського ідеалу та комплексної програми розвитку західних держав.

Основними представниками, що працюють у галузі історико-соціологічної генералізації розвитку Заходу визнаються: Д.Белл, З.Бжезинський, В.Дайзард, А.Етціоні, В.Зомбард, Р.Тібалд, Р.Хейлбронер, Й.Шумпетер та інші. У межах дослідження історико-соціологічного узагальнення у світовій соціології західні футурологи пов'язують виживання людства та якісний стрибок у розвитку капіталістичної системи з інформаційно-комп'ютерною революцією, а також сподівання на те, що дух неоренесансу буде забезпечуватись можливостями високоорганізованого суспільства і всієї інформаційної епохи.

Щодо другого напрямку соціально-інженерного моделювання західного суспільства, то він найяскравіше представлений у японському (Й.Масуда, К.Кішіда), американському (В.Дайзард), західнонімецькому (Р.Брейтенштейн) варіанті соціальної компутопії. Автори, працюючи у цьому напрямку, стверджують, що інформаційна цивілізація буде швидше функцією навколо осі інформаційних цінностей, ніж цінностей матеріальних, вона буде досягнута без вимушення силою або законів через добровільну світову кооперацію для практичного досягнення загальнолюдських глобальних цілей.

Третій напрямок західної соціальної думки навколо інформаційної цивілізації - це практичне вирішення розвинутими країнами їх техніцистського ідеалу. У японському варіанті концепція глобального інформаційного простору висловлена у термінах "філософії часу". Час стане життевозберігаючим ресурсом, соціальною цінністю і навіть вартістю існування. Поняття “час-цінність” вводиться для визначення якісної характеристики переваг інформаційного суспільства. Сама інформаційна цивілізація буде становити цінність у просторі і часі на глобальному та локальному рівнях. У баченні західних соціологів інформаційна цивілізація - це науково-технічна реконструкція високого інтелектуально-технічного рівня, це глобальний технопростір на основі телекомунікацій, телематики та багатоканального суспільства.

Четвертий напрямок інформаційної цивілізації у концепціях західних соціологів представляється як комплексна соціальна програма інформатизації західного суспільства. Розвиток інформаційно-комп'ютерної революції підводить сучасних економістів і соціологів до висновку про те, що надалі економіка повинна стати інформаційною, що інформаційні технології змінять сутність і функцію грошей, коли гроші перестають бути загальним еквівалентом працезатрат і стають засобом розрахунку. Інформаційні технології змінять соціальне відношення до праці та із засобу існування вона перетвориться на засіб самовиявлення особи. Інформація подається західними соціологами як соціальний мозок і нервова система суспільства, ними ставляться також проблеми адекватності нових реалій старим цінностям за розростання потенціалу гуманістичної демократії, а також ряд інших проблем.

У третьому підрозділі "Місце інформаційної цивілізації в історії світових цивілізацій" визначається, що головними властивостями, критерієм і відмінною особливістю інформаційної цивілізації від попередніх виявився інформаційний ресурс як універсальний механізм розвитку матеріального забезпечення, розвинутості знання усіх сфер життя суспільства і самої людини. На відміну від попередніх цивілізацій історична роль інформаційно-комп'ютерної революції, як носія інформаційної цивілізації, виявилась в тому, що на межі третього тисячоліття вона підготувала зміну світогляду і відкрила нову епоху в історії людства. Інформаційна цивілізація зросла на ідеях попередніх цивілізацій, модернізував їх відповідно з комп'ютерною епохою у глобальному масштабі.

Другий розділ "Віртуальний потенціал інформаційної цивілізації" розкриває лінгво-семантичну ґенезу історичного розгортання поняття "віртуальність", концептуальне відображення ідеї віртуальності в історії світової філософії і науки, а також сучасний техніко-технологічний розвиток поняття "virtus".

У першому підрозділі "Лінгво-семантика поняття "віртуальність" подано історичну ґенезу розвитку поняття "virtus" у світових мовах. Доведено, що вперше це поняття зустрічається у давньогрецькій мові, у давньолатині, а також у романо-германських і арабомовних країнах, східних та слов'янських мовах, тощо.

З'ясовано, що з самого початку корінь "VRT" мав місце в усіх світових мовах і в різних частинах світу і визначав той же самий зміст поняття "virtus"- хоробрість, доброчесність, доброчинність, воля, віра, уявлення, сміливість. Корінь "VRT" має місце і в українській мові. Так, сучасне українське слово "вартість", яке вийшло з цих значень, означає "цінність", а в російській - "ценность, стоимость". Надалі, в Новий Час світової історії слова з корінням "VRT" стали означати "здатний, можливий, такий, що може". І в умовах сучасної інформаційно-комп'ютерної революції воно було використано з усім його різноманітним історичним потенціалом і перетворено на поняття "віртуальність", а потім за допомогою нових технологій воно породило категоріальний феномен "віртуальний простір". На основі інформаційно-комп'ютерних технологій віртуальна реальність стала цінністю і вартістю нової інформаційної цивілізації.

У другому підрозділі "Ідея віртуальності в історії світової філософії і науки" розкривається використання поняття "virtus" у роботах видатних мислителів і представників людства. Під терміном "virtus" Арістотель розумів "здатність людини до мислення", у стародавніх римлян - це "феномени духовного усвідомлення і психіки". Цицерон зазначав словом "virtus" найголовнішу з усих доброцінностей - мудрість, культивований розум, усвідомлення своєї сили. На основі цієї ідеї Василь Великий інтерпретував акт створення світу і актуального його існування. Інший великий візантієць - Ісаак Сірін, не використовуючи саме поняття "virtus", оперував його змістом показуючи залежність людської еволюції від усвідомлення людиною цього шляху. У середньовічного логіка Дунса Скота латинське слово "virtualiter" було головним пунктом його теорії реальності. Фома Аквінський також ввів в свою філософію поняття віртуальності і за допомогою категорії віртуальності вирішував проблему онтологічного існування реальностей різного ієрархічного рівня і проблему утворення складного з простих елементів (існування душі мислячої, душі тваринної, душі рослинної). Микола Кузанський вільно оперував віртуальним змістом - мужність, віра, довіра, тощо. У європейського філософа Жана Поля поняття "virtus" зустрічається у значенні "доброчинність". У Теофраста Парацельса "virtus" це мудрість. Ряд філософів, не оперуючи поняттям "virtus", не зважаючи на те розвивали його імманентний зміст: у Фрідріха Шлегеля "virtus" це "іроничний настрій", Яков Бьоме розробляв його змістове значення як "дух і мудрість"; у Гольбаха досліджуються "доброчинність, розум, істина"; у Миколи Тетенсе - це "якості свідомості" - "мислення, відчування, воління"; поняттям "мислення, воля, віра" оперували Спиноза, Кондильяк, Фіхте, Й.Шефлер, Д.Юм, А.Бергсон; Е.Фромм вивчав властивості цього поняття; східні йоги тренують такі віртуальні властивості як воля, сила духа, уявлення. У сучасній науці поняття "віртуальність" використовується вченими у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні - у психіатрії та клінічній психології як будь-які змінені станови свідомості; у вузькому розумінні - це технічно забезпечені "штучні реальності", що виникають за допомогою впливу комп'ютера на свідомість людини. Ідеї віртуальності у наш час виникли незалежно одне від одного в різних науках: у квантовій фізиці, у біології, у кібернетиці, у ергономіці, у психології, у медицині, у соціології та ін. Фізики А.Є.Акімов і Г.І.Шипов описують "вакуумні збудження, які знаходяться у віртуальному стані", "в яких усі рівні реальності виявляються одночасно віртуальним чином". Б.М.Кедров і Г.І.Царегородцев відзначають, що в "біологічних процесах віртуальність набуває прямого вираження у предадаптації і постадаптації". У фізиці має місце "віртуальна пам'ять". У технічних науках - це "віртуальне проектування". В економіці - "віртуальне виробництво", "віртуальний маркетинг", "віртуальна корпорація", "віртуальний робітник", тощо. Категорія "віртуальна реальність" вивела вчених на проблему людини, її свідомості і психіки в умовах нових комп'ютерних реалій.

У третьому підрозділі "Сучасний техніко-технологічний розвиток поняття "virtus" зазначено постання технічної моделі віртуального простору на базі цифрових технологій, мікропроцесорної техніки, інтерактивності і глобальної мережі інтернет. У роботі доведено, що сучасні науки не тільки активно розвивають поняття віртуальної реальності, віртуального простору, але й створюють новітні технології для функціювання цього феномену. У дослідженні показано, що ці науково-технічні новації породжують численні проблеми у соціальній сфері, коли соціологи змушені констатувати наступ нової ери в житті людства. У дисертації зазначено, що сучасний суспільний прогрес характеризується створеною в світовому розвитку інформаційною ситуацією, що сучасна інформаційна цивілізація вийшла в своєму розвитку на самий могутній свій потенціал - віртуальний і що науково-технічними основами її розвитку і подальшої віртуалізації є інформаційно-комп'ютерна революція.

Друга частина "Віртуальний феномен в суспільному розвитку: теоретико-методологічні проблеми дослідження" присвячена проблемам філософського обґрунтування глобальних процесів віртуалізації та проблемі людини у віртуальній реальності. Ці проблеми з'ясовуються через аксіологічні, онтологічні аспекти віртуальної трансформації людства, а також через філософський підхід до проблеми людства, світоглядні аспекти у віртуальному розвитку особистості, через проблеми відчуження людини у віртуальному розвитку суспільства та психологічні наслідки процесів віртуалізації суспільства.

У першому розділі "Проблема філософського обґрунтування глобальних процесів віртуалізації" розглядаються ціннісні, пізнавальні та екзистенціальні аспекти віртуальної ґенези.

У першому підрозділі "Аксіологічні аспекти віртуальної трансформації людства" йдеться про те, що техногенна цивілізація як і попередні етапи історії людства зробила свій ціннісний внесок у поступовий процес світового розвитку і досягла своєї історичної межі, вивела людство на інший рівень нових цінностей. Зазначається, що подальший розвиток інтелектуалізації, знання на базі інформаційно-комп'ютерної революції і Інтернету були внутрішньою межею техногенезу і переходу людства на новий цивілізаційний рівень.

У роботі доведено, що у методології сучасного філософського знання під цінністю розуміється не аби яка значущість уявлення, а його позитивна сторона; крім того, ця значність своїм витоком має людину, її прагнення та ідеали. Відзначено, що у методології науки поняття "цінність" стосовно пізнавального процесу є багатоаспектним, фіксуючим різний аксіологічний зміст. У роботі проаналізована специфіка інформаційних цінностей в умовах віртуалізації життя людей, переглянуто категорії, схильні до змін, з'ясовано інтегральну цінність віртуальної реальності. Показано, що новий інформаційно-віртуальний напрям здатний змінити систему освіти і створити інфраструктуру праці і навчання у новій інформаційній цивілізації, а також вивести людину із будь-якої точки земної кулі на вселенський рівень розвитку знання, якого досягло людство. У роботі наголошується на зв'язку соціальних проблем зв'язані з віртуальною економікою. У дисертації висвітлено три напрямки глобальних процесів віртуалізації: створення нових віртуальних трансформаційних технологій і моделей тілесної реальності, з якими можливо працювати як з живою субстанцією; об'єднувальний їх потенціал та їх можливість створювати ефект присутності "тут і тепер" без кордонів, які працюють у будь-яких просторах; віртуальне суспільство буде "науковим суспільством", "суспільством знання", "інтелектуальним суспільством" і володіння цією цінністю стане критерієм розвитку будь якого суспільства, держави та індивіда.

У роботі визначено антропогенний характер віртуальної ґенези цивілізації; а також розглянуто проблему людини в системі цінностей віртуального розвитку суспільства. Розкривається сутність того, що на рівні віртуальної реальності технократичний підхід до суспільного розвитку вичерпує себе, та вимагає виходу антропогенної якості інформаційної цивілізації не зважаючи на свою технічну природу. Надалі інформаційна цивілізація у своєму віртуальному потенціалі може розвиватись тільки як антропогенно детермінована, залежна від людини і її свідомості. У роботі ця теза наводиться як аксіома подальшого розвитку інформаційної цивілізації. Особлива увага у науковому дослідженні приділяється альтернативності світової техногенези. Доводиться, що висока технічна обладнанність віртуального розвитку наводить на думку про те, що подальший загальний прогрес може відбутися в інтересах людини, а може і не відбутися, що прогрес в умовах глобальних віртуальних технологій може вийти, а може і не вийти, він повністю знаходиться в руках людей. У прогресу немає "вічного двигуна" і він не здатний здійснюватися в автоматичному режимі. В інформаційній цивілізації і в умовах віртуального потенціалу суспільний розвиток значніше залежить від якості людини та створюваного нею суспільства. У дисертації наголошується, що технічно розвинутий віртуальний світ людина повинна освоїти та пропустити через свою психіку, тому що віртуальна реальність по-новому залучає людину в соціальні структури через підключення каналів відчуття, сприйняття, уявлення. Таким чином, віртуальна реальність - це є відчуттєве сприйняття світу. У дисертації стверджується, що аксіологічна оригінальність віртуальної парадигми цивілізаційного прогресу полягає в тому, що технологічні можливості зумовлюють народження нового непердбачуваного потенціалу розвитку людства, тому що сама інформація в межах її дефініції - це є "кількість непердбачуваного", це міра новизни. Віртуальне суспільство - це вихід в інший культурний простір, це світоглядна цілісність людської свідомості і космічна вісь глобальної соціальності, що потягнуть за собою посилення індивідуалізації особистості і тенденцію прискорення її інтеграції у навколишній світ, у напрямку культурогенної функції інфосоціогенези.

У другому підрозділі "Гносеологічні аспекти віртуальної трансформації людства" розкриваються методологічні засади пізнання віртуального процесу, розглядається філософський аналіз проблеми та системний характер віртуального розвитку. Доводиться, що віртуалізація суспільного розвитку стала об'єктом соціально-філософського аналізу зовсім не випадково. Опрацьовувана різними науками проблема віртуалістики перш за все сприяє саморефлексії філософського пізнання, яке завершується рефлексією на філософсько-методологічному рівні. Крім того, віртуалізаііія посідає особливе місце, виконуючи роль системостворюючої детермінанти суспільного розвитку. Особливе значення набуває методологічна цілісність аналізу віртуальних процесів як інформаційної парадигми прогресу людства. У роботі показано, що основним корелятом гносеологічного аналізу процесу віртуалізації суспільного розвитку є суб'єктно-об'єктні відносини. Оскільки гносеологія вивчає загальне, яке характеризує пізнавальну діяльність людини, то в центр гносеологічного аналізу проблеми дисертації поставлено усвідомлення людиною процесів, що відбуваються і її заангажованість. У гносеологічний аналіз проблеми введено ряд питань, розкриття яких пов'язане з іншими категоріями і поняттями. Гносеологічний аналіз здійснюється в роботі у зв'язку з онтологічним розглядом проблеми. Присутність філософської рефлексії у вивченні віртуальних феноменів введено тому, що філософія традиційно володіє перевагою загальнонаукової і загальнокультурної рефлексії. Крім того, перевагою філософської рефлексії є "гуманістичний зріз" будь якої проблематики. Саме у філософському аналізі розміщується вихідний пункт, "ментальний фокус", людська суб'єктивність стосовно сучасних суспільних процесів. У дисертації показано, що віртуалізація різних сфер життя через своєю інформаційну природу об'єктивно посилює самоорганізацію людської цивілізації. Як вважають філософи, процес самоорганізації перетворюється на стратегію природи через усвідомлювання його людиною. В умовах віртуальної реальності сутність людини виявляється в тому, що вона буде поставлена в умови свідомого вибору. На думку західних філософів - це надзадача інформаційної цивілізації. Для філософії суспільний розвиток - явище природне і закономірне, як і розвиток самої природи. У роботі акцентовано, що перевага філософського аналізу будь-яких явищ полягає понад усе в об'єктивному підході до дослідження об'єкту, у всебічному відображенні даного об'єкту на рівні його явища і сутності, форми і змісту, розкриття причинно-наслідних зв'язків, показу його в динаміці, розвитку, змінах, тощо.

У дисертації розкривається системний характер віртуалізаційного розвитку. Доводиться, що проблема системного характеру віртуалізаційних процесів з'явилась у роботі з філософської ідеї про те, що усі процеси в природі і суспільстві знаходяться в системному взаємозв'язку. Поняття взаємозв'язку набуло в дисертації концептуального значення. Доводиться, що цей підхід дозволяє виявити особливості функціювання інформаційної цивілізації, яка розгорнулась на рівні її віртуального феномену. У дисертації наголошується, що глобальна віртуалізація не штучне явище, а природно-закономірне в силу своєї інтегративно-інформаційної природи. Це пов'язано з тим, що феномен інтегративності є атрибутом всього живого, а інформація виявляється на рівні самоорганізованих систем. У дисертації зазначено, що віртуальна реальність, як феномен технологічного розуму і нових підходів до соціальної інформатизації, можлива не в усіх соціально-економічних системах. Дослід західного розвитку показує, що це можливо тільки у тих суспільствах де умовами їх розвитку є свобода особистості, конкуренція, відсутність жорсткої централізації, можливість інноваційних видів діяльності людини, науково-технічна творчість та інші. Віртуальна реальність - це новий рівень культури - інформаційної культури, де змінюється і саме поняття культури. Соціокультурний рівень віртуальної реальності потребує ідентифікації людської свідомості в процесі її адаптації до інфосоціогенези, а також появи нового стилю мислення, нових методологічних і світоглядних парадигм.

У третьому підрозділі "Онтологічні аспекти віртуальної трансформації людства" з'ясовується загальна сутність онтологічного підходу у філософському аналізі проблеми, розкрита конкретна методологія онтологічного аналізу віртуального процесу, проаналізована сутність інформаційної економіки щодо віртуалізації суспільного розвитку, а також екзістенціальне буття віртуального феномену.

Онтологічний аналіз у наукове дослідження включено через те, що усі поняття аксіології та гносеології мають своє онтологічне обґрунтування. Онтологія, як загальне вчення про буття, виступає передумовою наукової теорії пізнання. За своїм функціональним призначенням онтологія вивчає об'єктивну реальність з її властивостями і атрибутами. У дослідженні сутності процесу віртуалізації показано, що онтологія - це знання про об'єктивно-універсальне, але не саме об'єктивно-універсальне. Оскільки весь зміст теорії пізнання показаний ідеєю розвитку, то онтологічний аналіз повинен містити в собі також і принцип розвитку. У дисертації наголошено, що у зв'язку з тим, постанням завдання є простеження віртуальної трансформації людства в процесі її розвитку. Показано, що розвиток - це безповоротна, якісна зміна, зміна від простого до складного, тощо.

Для аналізу віртуальних процесів була використана онтологічна ідея про необхідність дослідити матеріальний об'єкт у його "стаціонарному стані", відокремити "носія" цього розвитку, тому що поняття розвитку без цього беззмістовне і не має сенсу. Наступна вимога онтологічного аналізу, застосована у дисертації, це вивчення зміни ступеню складності як критеріями механізму ускладнення. Такими критеріями є наявність властивостей, функцій об'єкта як цілісності та його внутрішньої структури. Щодо віртуалізації, йдеться про необхідність дослідження властивостей і соціального процесу віртуалізації всіх сфер суспільного життя. В якості методологічного засобу в дисертації в межах онтологічного аналізу звертається увага на те, що розвиток тієї, чи іншої властивості пов'язано з діяльністю окремих тенденцій і навіть закономірностей.

Онтологічний аналіз віртуальної трансформації людства здійснюється на прикладі єдності інформаційної економіки і віртуалізації суспільного розвитку. У дисертації доведено, що розвиток інформаційно-комп'ютерної економіки вийшов на такий рівень, коли економіка стає віртуальною за формою. У зв'язку з цим, в роботі розкривається одне з її завдань щодо встановлення екзістенціальної сутності процесів віртуалізації - це визначення основних постулатів і аксіом феномену інформаційно-віртуальної економіки. Віртуальний рівень економіки сприяє процесу демасифікації виробництва будь-якого товару і виходить на електронне моделювання особистого замовлення згідно потребі. Віртуальні технології скорочують часові межі на виробництво будь-якого виду товару від його ідеї до його реалізації. Віртуальна економіка змінює функцію грошей і посилює децентралізацію планування.

У дисертації розгорнута екзістенціальна сутність самого віртуального феномена і показано, що віртуальне буття відрізняється від буття речей і що віртуальне буття є буття образу. У зв'язку з цим, на основі філософських досліджень стверджується, що філософський аналіз віртуалістики повинен базуватися на поняттях "речі" та "образ". У дисертації зазначається, що речі припускають сутність яка розкривається в її почуттєвому образі. Сама сутність розумоосяжна, а її почуттєвий образ сприймається органами відчуття. На методологічному рівні проблема екзістенціальної сутності віртуального феномену зумовлюється тим, що сутність володіє рядом характеристик: вона поєднує різні образи та реалізується в них, але не зводиться до них; вона володіє здібністю "потенцією" відобразитись в інших образах. Сутність відокремлена від своїх образів, переважає їх за змістом і водночас виражена в них. Сутність змістовна і цей зміст зветься предметним змістом речі. В образі інакше. Вся його сутність повністю розчинюється в ньому. Значення образу повністю та остаточно відображене в самому цьому образі і не існує автономно від нього, не володіє потенцією бути відображеним в інших образах. Віртуальність не є самозачинений світ - світ - в - собі; він проникає в буття наявних речей, непомітно розтікається по нашій буденній дійсності. Віртуальний світ - це світ образів, який не зведіться до своїх носіїв - речей, тілесності, тощо. У дисертації відзначено, що саме так екзістенціальна сутність проблеми віртуальної реальності досліджується рядом авторів. Зважаючи на результати онтологічного аналізу проблеми віртуальної трансформації людства, в дисертації робиться висновок про те, що віртуальна реальність має свого фізичного носія, набуває модельної форми внаслідок розвитку інформаційно-комп'ютерних технологій, вона здатна проникнути в усі сфери буття людини і навіть у її психіку, змінюючи при цьому її психофізіологічне становище. Підкреслюється особливе значення створення методологічної схеми онтологічного аналізу віртуалізаційної проблематики.

У другому розділі "Проблема людини у віртуальній реальності" розглядається філософський підхід до проблеми людини, світоглядні аспекти у віртуальному розвитку особистості, підіймається проблема відчуження людини у віртуальному розвитку суспільства, порушуються психологічні наслідки процесу віртуалізації суспільства.

У першому підрозділі "Філософський підхід до проблеми людини" звертається увага на те, що протягом всієї історії світової філософії навколо проблеми людини йшов весь ментальний, духовний та історичний розвиток людської цивілізації, що людина у всі часи в історії прогресивної філософської думки була крапкою відліку і кінцевим пунктом людського розвитку. Усі філософи, мислителі усіх часів і народів створювали свої ідеї навколо проблеми людини. Відзначається, що історія філософії повна самих різних концепцій сутності людини: в античній філософії людина розглядається як частина космосу, як мікрокосм, підлеглий найвищому початку - долі; у християнстві людина сприймаєтеся як істота піднесена та низька внаслідок двох її починань - духа і тіла. Августін уявляв душу як незалежну від тіла та ототожнював її з людиною; Фома Аквінський розглядав людину як єдність тіла та душі, як істоту проміжну між тваринами та янголами; для християнства плоть людська - це арена низинних пристрастей та бажань породжених дияволом, та, як слідство, ставилась мета постійного прагнення до визволення від диявольських пут та досягнення божественної істини. Філософія Нового Часу вбачала у людині насамперед її духовну сутність, ця епоха визнала автономію людського розуму та можливість пізнання своєї сутності. Ідеалістична філософія 19 початку 20 століть гіпертрофирована духовний початок в людині, зводячий її сутність до раціонального або до ірраціонального початку. Починаючи з марксизму людина стає в центр наукового знання про суспільство та всесвіт: були закладені основні принципи діалектико-матеріалістичної концепції людини, була створена цільна філософія людини, було доведено, що певною умовою становлення людини є праця, індивід є суспільна істота. Головною лінією історико-філософського та методологічного підходу до проблеми людини є думка про те, що людина - це розумна істота, суб'єкт праці, соціальних відношень та спілкування.

У другому підрозділі "Світоглядні аспекти в віртуальному розвитку особистості" світогляд подано у двох аспектах: як феномен, котрий змінюється внаслідок глобальної віртуалізації суспільного життя, і як теоретико-методологічна позиція дослідження цих змін на рівні індивіда та суспільства. У роботі, автор, аналізуючи світоглядні проблеми, пов'язані з віртуальною реальністю, вихідною позицією має ідею про те, що світогляд - це духовний каркас структури особистості та суспільства в цілому, це різнорівневе духовне утворення, це динамічна система світорозуміння, яка історично змінюється разом з формами практичного освоєння світу та його теоретичним усвідомленням. Створення віртуально-інформаційної реальності є результатом зміни самого світогляду, зазначається, що фіксуючи світоглядні зміни індивідів, фахівці у сфері віртуальних технологій ввели ряд понять: "розширення свідомості", "віртуальне світовідчуття", "віртуальне світосприйняття", "почуттєвий світ" і т. ін. Звертається увага на те, що основним змістом подібного "віртуального світовідчуття" є категорії переходу та реальності. Відзначається, що поняття реальності - це позиція, яка йде від свідомості суб'єкта та виникає у результаті його активністі, коли він мислить, створює, переживає. Віртуальна реальність неможлива без активної дії суб'єкта, що бажає увійти в неї, що потребує підключення світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння та великих психологічних затрат. У дисертації стверджується, що на відміну від комп'ютерної реальності, віртуальні реальності обов'язково припускають участь людини. Таким чином, події віртуальної реальності - це події дані свідомості людини. Віртуальний користувач не тільки бачить, слухає те, що запрограмоване створювачем віртуальної реальності, його дії і його поведінка є природною відповіддю на події у віртуальній реальності. Саме тут в роботу вступають відчуття, сприйняття, уява і таке ін. Відзначаються сумніви фахівців відносно можливості використання віртуальної реальності для маніпулювання свідомістю людини. Таким чином, проблема світогляду - одна з важливих проблем віртуальної тематики, яка потребує подальших досліджень та наукового аналізу.