Поняття "стандартизація вищої освіти" в сучасному філософсько-освітньому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття «стандартизація вищої освіти» в сучасному філософсько-освітньому дискурсі

Терепищий С.О.

Соціокультурна трансформація суспільства на початку ХХІ ст. значно загострила проблему взаємної адаптації освіти і самого суспільства, без розв'язання якої не варто сподіватися на прогресивний поступ людства. Основною глобальною тенденцією урегулювання цієї проблеми виступає феномен стандартизації освіти.

Виникають протиріччя між національними традиціями в сфері вищої освіти та міжнародними стандартами, між педагогічною творчістю та імперативністю стандартів. Стандартизація вищої освіти впливає на зближення систем освіти різних країн, що актуалізує проблему їх уніфікації. І це зрозуміло. Адже через властиву освіті спрямованість у майбутнє освітні стандарти потенційно можуть стати чинником як суспільного прогресу так і регресу [21].

Андрущенко В.П. вказує, що загрози на шляху утвердження цивілізованої України в перехідний час можна відвернути шляхом формування організованого суспільства, яке «має свої особливості й існує за усталеними стандартами, що поступово замінюються (оновлюються) перманентними нововведеннями» [23]. Не має сумніву, що це стосується і прогнозованого оновлення стандартів вищої освіти.

Загалом зростаючий інтерес дослідників до стандартизації вищої освіти зумовлений потребами освітньої практики. Багатоаспектність даного феномену зумовлює його розгляд представниками широкого спектру наук філософії, педагогіки, методики окремих дисциплін, соціології, економіки, теорії державного управління та інших.

Аналіз наукової літератури показує, що найбільш детально стандарти та стандартизацію досліджують крізь призму педагогічної науки такі українські вчені як С.Гончаренко, Ю.Жидецький, С.Сисоєв, Н.Ничкало, Т.Фініков, А.Лігоцький, Н.Пастернак, Х.Лах, О.Радковська, російські вчені В.Безпалько, Н.Селезнева, Я.Нейматов, В.Соколов та інші.

Філософські дослідження окремих аспектів даного феномену знаходимо в роботах українських вчених В.Андрущенка, М.Михальченка, В.Кременя, В.Вікторова, К.Корсака, російських вчених В.Зінченка, Н.Нікандрова.

Поширеним є розгляд проблеми стандартів як складової освітньої політики у роботах вітчизняних дослідників В.Лугового, О.Ляшенко, В.Гальпєріної, Т.Яценко. Серед російських вчених слід назвати А.Субетто, Л.Майбороду, Г.Бордовского, Ю.Ларіна, А.Глушенко, В.Шадрікова, О.Смірнова.

Історичний аспект стандартизації освіти розглядають Т.Фініков, О.Шаров, Н.Авшенюк.

Згідно позицій наук з державного управління проблему досліджують С.Майборода, Н.Колісніченко, О.Дубровка, Ж.Таланова, М.Білинська, І.Солоненко, Н.Синицька.

Значного поширення набув підхід вітчизняних науковців до проблем стандартизації та якості в освіті з економічної точки зору. Це ілюструють роботи таких вчених як В.Супрун, А.Лігоцький, О.Кратт, Г.Лопушняк, П.Коваль, І.Ходикіна, М.Яструбський, Л.Лелик, Л.Плахотнікова, Л.Антошкіна, Д.Бондаренко, Н.Жигоцька, А.Лялюк, Н.Верхоглядова та інших.

Значну групу досліджень становлять прикладні розробки державних стандартів вищої освіти таких українських вчених, як В.Супрун, А.Лігоцький, С.Андрусенко, В.Домніч, В.Леонтович, В.Гапон, Ю.Комар, Ж.Петрова, Р.Вернидуб, К.Левковський, Т.Морозова, А. Петренко, Я.Болюбаш і інших.

Проблему стандартизації освіти розробляють зарубіжні вчені Б.Барнек, Г.Бендарчик, С.Квятковський, Т.Новацький, Ф.Шлюсек, М.Буткевич, П.Грутгинс, Й.Крайтон, Д.Равич, У.Станс, Г.Хілз, Б.Оскарссон, Р.Янг та інші.

Цінним для нашого дослідження є робота білоруського вченого О.А.Олекс «Управління розвитком освіти: організаційно-педагогічний аспект» в якій окремий розділ присвячено філософії стандартизації освіти [17].

Окремо варто назвати ґрунтовне дослідження природи освітнього стандарту російського дослідника В.І. Байденка «Освітній стандарт: теоретичні і концептуальні основи (досвід системного дослідження)» [1].

Проте аналіз джерельної бази показує, що як в Україні так і закордоном відсутні ґрунтовні філософські роботи, спеціально присвячені цілісному критичному баченню феномену стандартизації вищої освіти.

Метою даної статті є концептуалізація поняття стандартизація вищої освіти в сучасному філософсько-освітньому дискурсі. Також ми спробуємо дати власне узагальнене визначення даного поняття для його використання в майбутньому дослідженні.

Поняття «стандартизація вищої освіти» тісно пов'язане з поняттям «стандарт вищої освіти». Відповідно з статтею 1 Закону України «Про вищу освіту» стандарт вищої освіти це сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання [9].

Номологічний аналіз сучасного українського законодавства у сфері освіти, загалом, і, зокрема, вищої освіти вказує на високий рівень уваги до стандартів, як наріжних каменів у фундаменті вітчизняної системи освіти.

Так, стаття 15 Закону України «Про освіту» вказує, що державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти [10].

Згідно із статтею 11 Закону України «Про вищу освіту» систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів. Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання [9]. Кабінетом Міністрів України затверджені вимоги до державних стандартів вищої освіти (постанова КМУ від 7 серпня 1998 р. № 1247), в яких наголошується, що державні стандарти вищої освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання вищої освіти. Відповідність освітніх послуг державним стандартам вищої освіти визначає якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів.

Державні стандарти вищої освіти застосовуються з метою забезпечення якості вищої освіти і потреб народного господарства, науки та культури у фахівцях, а також розроблення, впровадження та удосконалення нормативної і навчально-методичної бази, що регламентує підготовку фахівців з вищою освітою.

Державні стандарти вищої освіти є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами в системі вищої освіти [17].

Таким чином держава встановлює, що саме освітні стандарти є стрижнем освітньої системи та еталоном діяльності усіх суб'єктів вищої освіти.

Цікава позиція Президента України В.А.Ющенка, який 1 вересня 2007 року відповідаючи на запитання студентів під час прямого телемосту «Освічена молодь інвестиція для України», сказав: «Якщо освіта залишиться без змін, пряме арифметичне фінансування цього сектору є безперспективне». Одним із шляхів прогресивних змін в системі освіти Президент України вважає стандартизацію: «На мій погляд, нам треба пройти з глибоким розумінням три щаблі модернізації національної освіти. Перше, це є стандартизація... Безумовно, повинна відбуватися універсалізація навчального процесу, зокрема, уніфікація навчальних програм, їх уніфікація із міжнародним досвідом» [24].

Отож існує розуміння важливості стандартів на рівні держави. Маємо закріплене трактування поняття «стандарт вищої освіти». Проте міждисциплінарний характер феномену стандартизації освіти зумовлює відсутність єдності науковців у визначенні понять «стандарт вищої освіти», «освітній стандарт», «стандартизація освіти». Плутанина із термінами підсилюється паралельним використанням понять «стандарт освіти», «державний стандарт освіти» і «освітній стандарт», «стандартизація освіти» і «стандартизація у сфері освіти» тощо.

Н.Н. Воскресенська, аналізуючи іноземну практику стандартизації освіти, вказує, що не завжди використовується термін «стандарт», можуть використовуватися поняття «базовий (основний) зміст», «стержень (ядро) змісту», «загальнонаціональний зміст освіти» і ін. (Basic Curriculum, Core Curriculum, NaUonal Curriculum). [3,113] Проте найпоширенішим є саме термін «стандарт».

Однією із основних причин розбіжностей в розумінні цього ключового поняття можна вважати його перенесення із виробничо-технічної сфери в сферу освіти, що неминуче викликає різні тлумачення.

Так, в «Сучасному тлумачному словнику української мови» за редакцією В.В. Дубічинського знаходимо декілька значень слова «стандарт»:

По-перше, норма, зразок, мірило. По-друге, прийнятий тип виробів, який відповідає певним вимогам. По-третє, щось позбавлене індивідуальних особливостей, оригінальності; шаблон, трафарет. [20,673]

Слово «стандартизація» теж має два значення: по-перше, встановлення єдиних норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали. По-друге, позбавлення кого-, чого-небудь оригінальності [20,673].

Звернемо увагу на те, що упорядники словника розкривають поняття стандарт через поняття норми, зразка, мірила, хоча між ними існують семантичні відмінності. А тлумачення стандарту як чогось, що позбавлене індивідуальних особливостей, оригінальності та у значенні шаблону, трафарету звертає увагу на проблему уніфікації освіти.

У Великому енциклопедичному словнику (Росія) знаходимо такі визначення: стандарт (від. англ. standard норма, зразок), в широкому сенсі слова зразок, еталон, модель, що є вихідними для співставлення із ними подібних об'єктів. Стандарт, як нормативно- технічний документ встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкту стандартизації. Стандартизація процес встановлення і застосування стандартів [2,1144].

Для впорядкування стандартів на міжнародній арені існує Міжнародна організація із стандартизації (!SO). За офіційним визначенням цієї найавторитетнішої глобальної організації у даній сфері, стандартизація це встановлення і застосування правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі на користь і при участі всіх зацікавлених сторін [22].

Міжнародні стандарти є необхідним базовим компонентом побудови єдиного європейського освітнього простору, що підвищить ефективність, а відтак, конкурентоспроможність європейських країн на міжнародному ринку.

Очільники всесвітніх організацій у сфері стандартизації наголошують у своєму посланні «Глобальні стандарти для глобального інформаційного суспільства», що міжнародні стандарти це угоди на підставі найкращих практичних досягнень, розповсюджених і прийнятих у всьому світі. Вони є результатом процесу, що ґрунтується на шести принципах, визначених Світовою організацією торгівлі (WTO), вони є відкритими, прозорими, неупередженими та узгодженими на основі консенсусу, ефективними та доречними, зрозумілими, поліпшуваними.» [18,19].

У педагогічній літературі одне із перших визначень стандартів дає у 1995 році Г.А. Стрюков: стандарти це нормативні вимоги до об'єкту (системи), визначені в формі, що дозволяє перевірити (проконтролювати) відповідність об'єкта цим вимогам [19,13].

Провідним українським дослідником проблеми стандартів і стандартизації в освіті є С.У. Гончаренко. В Українському педагогічному словнику за його редакцією стандарт освіти визначається як система основних параметрів, що приймаються за державну норму освітченості, яка відображає соціальний ідеал і враховує можливості реальної особистості й системи освіти по досягненню ідеалу. Основними об'єктами стандартизації в освіті є її структура, зміст, обсяг навчального навантаження й рівень підготовки учнів. Стандарт освіти визначає обов'язковий мінімум змісту основних освітніх програм, максимальний обсяг навчального навантаження учнів чи студентів, вимоги до рівня підготовки випускників і є основою для створення ряду нормативних документів (навчальних планів, положень про акредитацію навчальних закладів, атестації кадрів тощо). Існують як стандарти загальної середньої чи вищої освіти, так і стандарти знань з окремих наукових галузей (стандарти мовної, математичної, літературної, фізичної освіти) [6,318].

Схоже визначення наводить В.І. Горовая, яка вважає, стандарт освіти це система параметрів, що приймаються в якості норм освітньої політики, які відображають суспільний ідеал освітченості і враховують можливості реальної особистості та соціуму по досягненню цього ідеалу. А стандартизація - це діяльність, яка полягає в знаходженні рішень для навчальних і виховних задач, що повторюються, управління освітою і педагогічною наукою, що спрямована на досягнення оптимального ступеню упорядкованості в науці і практиці. [7,54] Інше визначення, що розкриває поняття освітніх стандартів знаходимо в «Педагогічному енциклопедичному словнику», що підготовлений групою російських вчених під керівництвом Б.М. Бім-Бада: Стандарти освітні цілі навчання і виховання, обов'язкові вимоги до освіти, що закріплені в особливих нормативних документах. Стандарти визначають обов'язковий мінімум змісту основних освітні програм, максимальний об'єм навчального навантаження осіб, що навчаються, вимоги до рівня підготовки випускників. Для осіб що навчаються та мають порушення в психофізичному розвиткові можуть бути встановлені спеціальні освітні стандарти. На основі освітніх стандартів розробляються навчально-методичні документи, що орієнтовані на різноманітні технології навчання. Освітні стандарти також являються основою для об'єктивної оцінки рівня освіти та кваліфікації випускників незалежно від форми отримання освіти [15,279]. Розгорнуте трактування понять «стандарт», «стандарти освіти», «стандартизація» і «стандартизація в сфері освіти» знаходимо в російському «Словнику по освіті і педагогіці» під редакцією В.М. Полонського. Так, стандарт це нормативно-технічний документ, що розроблений в співпраці і в згоді всіх зацікавлених сторін, в якому встановлюються правила для всезагального і багаторазового використання, загальні принципи або характеристики, які стосуються різноманітних видів діяльності або їх результатів, що спрямовані на досягнення оптимального ступеню впорядкованості у визначеній ситуації.

Стандарти освіти система основних показників, які приймаються у якості державної норми освіченості, що відображають загальний ідеал і враховують можливості реальної особистості і системи освіти по досягненню цього ідеалу.

Стандартизація діяльність, що спрямована на впорядкування певних сфер промисловості, послуг, науки і т.д. шляхом встановлення деякого положення для його всезагального і багаторазового використання у відношенні реально існуючих задач, а також приведення до єдиних нормативів оцінок вимірювання, завдяки чому з'являється можливість співставлення результатів. Проявляється в процесах розробки, публікації і застосування стандартів, в підвищенні ступеню відповідності продукції, товарів і послуг до їх функціонального призначення і якості, в допомозі науково-технічному прогресу за рахунок відбору і затвердження найкращих зразків товарів, науково-обґрунтованих норм і правил обслуговування, поведінки, методик і технології.

Стандартизація в сфері освіти діяльність, що спрямована на встановлення і застосування правил з метою ефективної системи навчання і виховання, управління освітою і педагогічною наукою [16,69].

Більш лаконічне визначення освітнього стандарту сформульоване групою вчених із Томського університету (Росія).

Вони вважають, що освітній стандарт це санкціонований органами державної влади варіант найбільш узагальненого опису змісту навчальної дисципліни, що визначає її специфіку і місце серед інших навчальних дисциплін, які складають зміст загальної чи професійної освіти» [12,15]

Найлаконічніше тлумачення поняття стандартизації сформулювала О.Локшина у виступі на науково-практичному семінарі АПН України «Педагогічні інновації в зарубіжній школі» 7 травня 2007 року: вона визначила стандартизацію як обов'язкову нормативну проекцію найсуттєвішої частини змісту освіти.

Оригінальним є визначення відомого російського вченого В.Н. Гінецінського, який вважає, що освітній стандарт це вихідний рівень нормативної фіксації (опису, проектування, конструювання) змісту навчальної дисципліни у формі визначення переліку її базових понять, опису існуючих підходів до їх інтерпретації, назви основних її розділів [5,14].

Також не можна не погодитись із визначенням Д. Дмітрієва, який розуміє державний стандарт освіти як мінімальний початковий рівень освітченості, без якого немає освітченої людини і повноправного громадянина. Це межа, не досягши якої неможна зупинятися без ризику викликати деградацію особистості [8,6].

Західні вчені Альберт Тайджнман і Т. Невілл Поствейт у праці «Моніторинг стандартів освіти» визначають стандарт як ступінь оволодіння матеріалом, неодмінний для того, щоб досягти якоїсь мети, еталон належного, соціально і фактично бажаного рівня навчальних досягнень. Стандарт освіти можна представити як визначення бажаного рівня успішності й оволодіння змістом навчання» [13,16].

Б.С. Гершунський та В.М. Березовський, вірно вказують на подвійний прояв феномену стандартизації це і процедура, що супроводжує етапи цілепокладання і оцінка результативності в будь-якій сфері [4,28].

Два значення поняття стандарт освіти пропонують також російські вчені Г.М. Коджаспірова та А.О. Кожаспіров в Словнику по педагогіці. Вони вважають, що стандарт освіти, це:

По-перше, основний документ, в якому визначені кінцеві результати освіти по навчальному предмету. Складаються для кожного етапу та виду освіти. Структура стандарту включає: мету і завдання предметної освіти, терміни і закономірності, знання і уявлення, уміння і навички, технологію перевірки результатів освіти.

По-друге, змістовне ядро освіти, що включає в себе матеріал, необхідний і достатній для досягнення цілей середньої освіти на загально-федеральному рівні. Відображає мінімум змісту освіти [11,232].

Білоруський дослідник О.А. Олекс вважає, що стандартизація це діяльність, направлена на досягнення оптимального ступеня впорядкування в системі освіти і в кожній з її підсистем за допомогою встановлення положень для загального і багатократного застосування відносно реальних існуючих і потенційних завдань [14,44].

Найбільш повне визначення поняття «освітній стандарт» сформулював на основі ґрунтовного дослідження В.І. Байденко. Він вважає, що освітній стандарт це «образ» освіти в її суттєвих параметрах, який відображає мету і цінності освіти, її зміст і результати (вимоги до рівня підготовки), основні характеристики освітніх програм, формативну структуру освітнього процесу, його об'ємну і часову структуру з орієнтацією його на поетапне і підсумкове діагностування ступенів досягнення мети, рівень освіти і освітченості в масштабах країни та її адміністративних територій, на порівнюваність і співставність в міжнародному плані [1,145].

Проведений аналіз підходів до визначення понять «стандарт» і «стандартизація» дає нам змогу сформулювати визначення цих понять стосовно сфери вищої освіти.

Ми вважаємо, що стандарт вищої освіти це філософсько-освітній концепт формалізований у вигляді нормативно-правових документів, який ґрунтуючись на соціальних нормах, актуальних і прогнозованих потребах сфери праці у висококваліфікованих фахівцях та можливостях реальної системи освіти, визначає концептуальне ядро системи вищої освіти, її мету, цінності та мінімальний рівень вимог до випускника вищого навчального закладу, розроблений із залученням та на користь всіх зацікавлених сторін. Стандартизація вищої освіти це соціально-освітній феномен безперервного становлення і упорядкування системи стандартів вищої освіти за допомогою удосконалення сукупності нормативно-правових документів для їх загального і багаторазового застосування з метою оптимального поєднання вимог суспільства до людей з вищою освітою та можливостями системи вищої освіти по задоволенню цієї потреби.

Даною науковою розвідкою далеко не вичерпується проблематика стандартизації вищої освіти. Для цілісного філософсько-освітнього бачення даної проблеми потрібно розглянути аксіологічні, антропологічні та соціально-філософські аспекти стандартизації вищої освіти та глибоко проаналізувати близькоспоріднені поняття, що стане предметом майбутніх досліджень.

Література

освіта стандартизація філософський науковий

1. Байденко В.И. Образовательный стандарт: теоретические и концептуальные основы (Опыт системного иседования). Дис. д-ра пед.н. М., 1999. 298 с.

2. Большой энциклопедический словарь. 2-е изд., перераб. и доп. М.: «Большая Российская энциклопедия»; СПб.: «Норинт», 2001. 1456 с.

3. Воскресенская. Н.Н. Поиски государственных образовательных стандартов за рубежом // Педагогика №2 1994. С.112-117.

4. Гершунский Б.С., Березовский В.М. Методологические проблемы стандартизации в образовании // Педагогика. 1993. №1. С.27 30.

5. Гинецинский В.Н. Образовательный стандарт проблема теоретической педагогики // Педагогіка. 1999. №8. С.12-15.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.

7. Горовая В.И. Высшее педагогическое образование: проблемы и перспективы. - Ставрополь: СГУ, 1996. 165 с.

8. Дмитриев Д. Ответственность государства за образованость граждан // Народное образование. - 1996. - №10. С.5 8.

9. Закон України «Про вищу освіту» // Відомості Верховної Ради. 2002. № 20. С. 134 (з подальшими змінами і доповненнями)

10.Закон України «Про освіту» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. № 34. - С.451 (з подальшими змінами і доповненнями)

1. КоджаспироваГ.М., Кожаспиров А.О. Словарь по педагогике. Москва: ИКЦ «МарТ»; 2005. 448 с.

2. Куровский В.Н., Нарзулаев С.Б., Сокуров Г.А., Данилова Т.Б., Зиновьева Г.Н. Социальные и педагогические основы интеграции образования в современной России. Томск: Изд-во Том. ун-та, 2000. 126 с.

3. Моніторинг стандартів освіти / За ред. Альберта Тайджнмана і Т. Невілла Поствейта. Львів: Літопис, 2003. 328 с.

4. Олекс О.А. Управление развитием образования: организационно-педагогический аспект. Минск: РИВШ, 2006 332 с.

5. Педагогический энциклопедический словарь / Гл. ред. Б.М. Бим-Бад; Редкол.: М.М. Безруких, В.А. Бопотов, Л.С. Глебова и др. М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. 528 с.

6. Полонский В.М. Словарь по образованию и педагогике. М.: Высш. шк., 2004. 512 с.

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розроблення державних стандартів вищої освіти» // Офіційний вісник України. - 1998 р. № 3. С. 108.

8. Сейічі Такаянагі, Олівер Смут, Йошіо Уцумі. Послання до Всесвітнього дня стандартів 14 жовтня 2003 року. Глобальні стандарти для глобального інформаційного суспільства // Стандартизація, сертифікація, якість. 2003. №4. С.19.

9. Стрюков Г.А. Стандартизация уровня подготовки и оценивание знаний учащихся // Педагогіка. 1995. №6. С.12 15.

10. Сучасний тлумачний словник української мови: 50 000 слів/За ред. д- ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. Х.: ВД «ШКОЛА», 2006. 832 с.

11. Терепищий С. Стандартизація вищої освіти в інформаційному суспільстві //Вища освіта України. 2007. №3. C.38 44.

12. http://www.jso.om. International Organization for Standardization.

13. http://www.nbuv.gov.ua/books/2006/06vaos/ Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій і Україні на рубежі століть. Досвід соціально-філософського аналізу. К., 2006.

14. http://www.president.gov.ua. Офіційне Інтернет-представниитво Президента України. Стенограма телемосту «Освічена молодь інвестиція для України» за участю Президента України В.Юшенка, 1 вересня 2007 року.

Размещено на Allbest.ru