Цінності глобалізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цінності глобалізму

Фурса О.О

Осмислення глобалізму постає нагальною проблемою сьогодення. Філософський аналіз передбачає з'ясування онтологічної, гносеологічної та аксіологічної сторін досліджуваного феномена. Щодо стану наукової розробки, то зазначимо, що онтологічний та гносеологічний аспекти глобалізму розглядались в наукових розвідках Бека У. [1], Беломестнова Н.[2], Воронкової В. [3], Выходця Р. [4], Глазунова К. [5], Данілова А. [6], Каширіна В.[7], Кефелі І.[8], Мозгового О. [9-10], Панаріна А. [11], Тюгашева Е.[12], Чорного В.[13], Шляпнікова В.[14] та інших. Але аксіологічний аспект досліджуваної проблеми є недостатньо висвітлений в науковій літературі. Тому метою написання статті є з'ясування цінностей глобалізму.

Соціальний простір завжди є світом цінностей, що породжує специфічну форму існування людського буття культуру. Тому неможливим видається існування будь-якого соціуму без цінностей, є лише різні за змістом, якостями, рівнем організації, ієрархії соціальні цінності та різні способи їхньої інтерпретації. Слушною є думка про аксіологію як автентичну природі соціального буття методологію опису, пізнання та розуміння соціальних явищ, де поняття цінності та її методологічні й гносеологічні можливості дозволяють адекватно розкрити й описати сутність і феноменологію соціальної реальності, особливо в умовах швидкого розповсюдження глобалізму. Як відомо, поняття «цінність» тлумачиться як властивість якогось предмету, явища задовольняти потреби, бажання соціальних суб'єктів. Цінність є чуттєво-мисленнєвою діалектичною цілісністю, яка випереджально відображає об'єктивну та суб'єктивну реальності і за посередництвом злиття чуття і думки у новоутвореній єдності чуттєвої логосності або логосного чуття стає фундаментом для нескінченного ряду конкретних виявів людського життя і завжди спрямована на творче як переосмислення та перетворення, так і підтримання та переживання дійсності [15,6]. Цінності мають культурно-антропологічні, індивідуально-психологічні й соціально-психологічні детермінанти. Можна виокремити цінності-цілі, чи вищі (абсолютні) цінності, і цінності-засоби (інструментальні цінності), цінності позитивні і негативні, (маючи на увазі їхнє соціальне значення і наслідки їхньої реалізації),цінності матеріальні та духовні тощо. Усі вони утворюють цілісність певного соціокультурного простору. Практика, світогляд і культура є головними формами існування цінності, які в процесі соціального розвитку сприяють активному перетворенню дійсності на основі перевтілення буття в цінність та цінності в буття. Соціальність як ціннісно-смислова реальність, відкривається людині лише будучи тією чи іншою мірою осмисленою, тобто такою, що має диференційну значущість, постає організованою за ієрархічним принципом, отже є ціннісною. Будь-який об'єкт, включений у сферу людської діяльності, завжди оцінюється в аспекті його ціннісного значення. Суб'єктом такої оцінки є індивід, соціальна група, соціум. В філософському розумінні категорія цінності повинна вживатись для характеристики всіх складних систем в смислі наявності в них об'єктивної доцільності їх структури та спрямованості на соціально-конструктивне вирішення проблемних питань соціального буття. Щодо змісту поняття «глобалізм» зазначимо наступне. Головні труднощі філософської рефлексії означеної в назві статті проблеми пов'язані насамперед з тим, що поняття «глобалізм», через низку причин, змішувалося з поняттям «глобалізація», часто поглиналося ним. До того ж в сучасній науковій думці домінують теорії глобалізму, засновані іноді на суперечливих методологічних принципах філософської реконструкції феномену. Саме остання обставина призвела до того, що до осмислення сутності та цінностей глобалізму, шляхів його становлення та функціонування залучалися досить різнопланові, так би мовити, різнорівневі поняття. Культура наукового дослідження передбачає виокремлення підходів попередніх наукових розвідок до розуміння глобалізму. Поширеним є тлумачення глобалізму як принципу щодо формування, організації, функціонування і розвитку світу як цілісної соціокультурної суперсистеми або стилю у політиці, за якого певне питання розглядається і вирішується у контексті загальнолюдських проблем, що потребують для свого розв'язання спільних зусиль [16]. Пропонується також вважати, що «глобалізм система, що дозволяє завдяки застосуванню новітніх технологій контролювати свідомість і суспільну поведінку людини, і яка домагається усього світу і є світовою революцією в точному сенсі слова, прагне перетворювати весь світ «по своєму образу і подібності» [17].

Висловлюється думка, що глобалізм це ідеологія глобалізації, а антиглобалізм ідеологія антиглобалістської боротьби. Схематично глобалістська картина миру може бути представлена таким чином: теорія (ідеологія) це глобалізм або антиглобалізм, а практика це глобалізація або антиглобалістська боротьба. Відповідно до вищеназваного, теорія глобалізації і є глобалізмом, а теорія антиглобалістської боротьби є антиглобалізмом. У зв'язку з цим політична практика може бути спрямована або на культурне домінування в світі, тобто на глобалізацію, або на опір їй, тобто на антиглобалістську боротьбу [18]. Глобалізм можна визначити, на думку Шляпникова В.М., як неоліберальну модель глобалізації [14], що прагне до розширення індивідуальних свобод, обмеження державного втручання в господарське життя і орієнтацію на ринок. Вільний ринок і вільна конкуренція, на думку неолібералов, повинні автоматично забезпечити найбільш раціональний і ефективний розподіл ресурсів і капіталовкладень, зокрема, шляхом розширення вільного вибору, що стоїть перед кожним підприємцем і споживачем. Глобалізм в такому тлумаченні є сукупністю ідей, принципів і цінностей, а саме таких як: «вільна ринкова економіка» (приватизація, лібералізація, стабілізація); відмова від елементів національного суверенітету; створення соціального простору, керованого за єдиними правилами з світового центру; пріоритет міжнародного права і міжнародних інститутів тощо. Реалізація даної ідеології здійснюється розвиненими західними країнами через впровадження неоліберальної моделі розвитку, особливістю якої є пріоритет фінансової діяльності над виробництвом і суспільним розподілом на периферії. Контролюють фінансові потоки міжнародні фінансові центри, а контроль над виробництвом в периферійних країнах здійснюють транснаціональні компанії (ТНК). Можна вважати, що за допомогою неоліберальної моделі створюються умови для експансії корпорацій в країнах, що розвиваються, через «нав'язування» нерівних умов «вільного ринку», а також створюється довготривала стратегія розподілу природних ресурсів на користь розвинених країн. На думку деяких авторів, ідеологія глобалізму є однією з головних складових сучасної ліберальної свідомості [19]. Одначе, існує і протилежна точка зору, згідно з якою глобалізм за суттю не може бути ідеологією, оскільки паралельно з цим ідуть процеси націоналізації ідеологій, а синергетичні процеси глобалізму, внаслідок якого потужні впливи сучасної західної демократії проникли в пострадянські держави та асимілювались у відповідності до аборигенних державницьких традицій, проявили сутність політичних процесів, які остаточно завершаться у далекому майбутньому. Згідно такому розумінню глобалізму Україна може виявитись полігоном, на якому випробовуються моделі суспільства майбутнього [20].

Глобалізм як ідеологія передбачає становлення єдиної світової системи, підпорядкованої однаковим правилам, нормам і цінностям сумісної життєдіяльності. Цінності глобалізму це в першу чергу глобальний ринок, глобальна світова корпоративна імперія, це новий світопорядок, в якому роль націй-держав в економічному, політичному, соціальному, культурному плані обмежується «світовим урядом», а особистість активно трансформується в нових умовах. Це також інтеграція і універсалізація світу. Зазначимо, що це процеси інтеграції, які супроводжували людство протягом усієї його історії, а саме: економічні зв'язки, які ґрунтувалися на міжнародному поділі праці; соціально-політичні події, які мали загально-планетарні масштаби; взаємопроникнення етно-національних культур; необхідність спільних зусиль для освоєння природних багатств та забезпечення коеволюції природи й суспільства. Але саме глобалізм акцентував увагу на цінності інтеграції як принципу подальшого просування соціуму.

Глобалізм нова ідеологія країн «золотого мільярда» відкидає класичний для міжнародного права принцип невтручання у внутрішні справи націй-держав і протиставляє йому принцип «глобального втручання». Ідея створення системи «глобального управління», «світового уряду», «глобальної держави» набула дуже серйозного звучання, незважаючи на те що її втілення загрожуватиме їх суверенітету, а їхня роль на світовій арені зведеться іноді до ролі місцевих адміністрацій. Підриваючи національну ідентичність і національний суверенітет, «ідеологія глобалізму» на даному етапі ще не створює адекватних політичних і суспільних структур, здатних підхопити переваги, які попадають в поле зору національних країн і співтовариств та сконцентрувати їх на більш ширшому геополітичному просторі. В результаті те, що раніше можна було б розглядати як внутрішні проблеми окремих країн і регіонів, набуває в нинішніх умовах ширшого, всепланетного значення. Але водночас, глобалізм не є одновекторним та однозначним процесом, тому що усюди він наражається на опір різних культур, історій, географій, різних ідентичностей, які вочевидь трансформують характер і спрямованість цього процесу. У зв'язку з масштабними перетвореннями сучасного соціального простору, поступовим становленням нової світової архітектури виникає питання щодо суб'єктів цих процесів. Немає сумнівів, що правила світового порядку розробляють країни-лідери (країни «Великої вісімки» (Great-8) або «Великої двадцятки» (Great-20)), а також найбільші транснаціональні компанії (їх близько 500, половина з центрів яких знаходиться у США). Саме вони виступають творцями цінностей глобалізму і активно акцентують увагу на них в медіа засобах. Бажання бачити Україну світовою державою, що залучена до процесів глобалізації, вимагає з'ясувати її місце та роль в цих процесах. Сучасна Україна це потенційна держава європейського значення, яка прагне знайти національну форму та зміст у соціально-економічному та політичному контексті. Треба визнати, що глобалізація об'єктивний, закономірний, але ще незавершений процес, підготовлений усім попереднім розвитком людства; в інтересах кожної країни увійти, по можливості, в процес глобалізації якнайшвидше, зайняти в ньому певне, важливе для себе місце та використати можливості, які відкриває глобалізм як нова соціальна організація планетарного масштабу; держави повинні бути зацікавлені в тому, щоб надати глобалізму таке міжнародно-політичне оформлення, яке б дозволило максималізувати позитивну віддачу глобалізації на їхню користь. Для сучасного розвитку України особливо значущі соціокультурні процеси. Зокрема, держава і громадянське суспільство повинні бути засобом інтеграції українського соціуму, джерелом суспільного ідеалу і загальновизнаною системою цінностей. Цінності соціальної культури виступають вищими принципами, що забезпечують злагоду в суспільстві та надають йому змогу усвідомити свою цілісність, неповторність, унікальність. А для цього потрібна внутрішня згуртованість нації. Основою стратегічного курсу держави, його базовим принципом має стати реалізація політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Україна повинна інтегруватися в глобальну економіку не в ролі сировинного придатку (це місце вона вже займає), а як рівноправний учасник світового цивілізаційного процесу, в якому об'єднуються науково-технічна та інформаційна революції, розвиток високоосвіченого людського потенціалу. Важливими є формування на цій основі інтелектуального капіталу, всеохоплюючі інновації виробництва і реалізації продукції, подальше перетворення всієї системи міжнародного поділу праці. Глобалізм у соціальній сфері пропонує такі цінності як цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян в усіх їх виявах, утвердження середнього класу основи політичної і економічної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності. Українець, який перебуває в полі глобалізаційних процесів, поступово змінює свої значущі риси, якості, стає більш мобільним, інтеґрованим у мультикультурний світовий, зокрема інформаційний простір, релігійно, культурно, політично більш толерантним. Водночас, при зміні ціннісних орієнтацій особистості відбувається збільшення контрастності в напрямку маргіналізації-елітизації українського суспільства, посилення космополітичних тенденцій. Агресивний глобалізм спричиняє появу нових особистостей, які повністю сприйняли технократичні, меркантильні цінності, далекі від гуманістичних, що створює певну небезпеку для цивілізації в цілому і українського соціуму зокрема. Компенсаційними (по відношенню до глобалізму) чинниками та механізмами виступають громадянське суспільство, релігійна поліконфесійність, полі культурність, які виступають антагоністами глобалізму. Вони дозволяють (сьогодні і надалі) зберігати роль особистості як активного суб'єкта соціального буття в Україні, зберігаючи її соціокультурну ідентичність. На сучасному етапі Україна знаходиться на периферії глобалізаційних процесів, але інтеграція України у глобальний простір є безальтернативною. Перспективи для України залежатимуть від її змоги знайти новий національний шлях, нову модель розвитку модель глобального інтегрування. Розвиток української спільноти історично відбувалося під перехресним впливом західної та східної цивілізацій, що виявляється у структурі матеріальної й духовної культури України. Це обумовлює основні напрямки її сучасного цивілізаційного вибору, які полягають у: 1) інтеграції України в світові структури; 2) тісних культурних і економічних зв'язках з Росією; 3) поглибленні співробітництва з державами сусідами.

Реформи в нашій державі мають відбуватися в річищі загальносвітових, цивілізаційних процесів, але для того щоб ці реформи були ефективними, Україні потрібна чітка ідеологічна парадигма зі «сродними» нашій ментальності цінностями глобалізму, а також реальна стратегія розвитку країни.

Підсумовуючи, зазначимо наступне. Цінностями глобалізму виступають універсальності в організації соціального простору, принципи демократичного управління, свобода ( в тому рахунку і світоглядна свобода) та права людини, глобальна держава, глобальний вільний ринок, інтеграція. Позитивним моментом в цінностях глобалізму є установка щодо полегшення доступу країн до глобального передового досвіду та ресурсів, створення більш сприятливих умов для зростання добробуту країн і людей, реалізації ними своїх сутнісних сил. Але глобалізм як принцип побудови нової соціальності є також погрозою для звичного образу життя певного кола людей, їх матеріального становища та соціокультурного оточення, він пропонує один варіант розвитку і послабляє національну культуру. Взаємовідносини «Схід Захід» і «Північ Південь» глобалізм розглядає з точки зору домінування цінностей Заходу та Півночі. Вважаємо, що для збереження локальних культур у світовій спільноті і зменшення натиску руху антиглобалізму глобалізм повинен враховувати принципи мультикультурної демократії, яка може забезпечити ефективний механізм доступу до влади різних культурних груп та не допустить ігнорування інтересів меншин та впливу на соціальні процеси різноманітних етногеографічних чинників.

Щодо напрямків подальшого вивчення зазначеної проблеми, то слушним є дослідження взаємовідносин цінностей глобалізму та цінностейі локальних культур, розгортання і специфіки глокалізаційних форм соціальності.

цінність глобалізм філософський гносеологічний

Література

1. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма ответы на глобализацию / Ульрих Бек; Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; [ Послесл. Филиппова]. М.: Прогресс Традиция, 2001. 301 с.

2. Беломестнова Н.В. Глобализм как системное явление // Гуманизм, глобализм и будущее России : Материалы Междунар. науч. конф., Санкт-Петербург, 15 нояб. 2002 г. СПб., 2002. С.61-65.

3. Воронкова В.Г. Философия глобализма: контуры 21 века// Воронкова Г. Философия. Учебн.пособие. Запорожье: Издательство ЗГИА, 2005, С.290-316.

4. Выходец Р.С. Глобализм и регионализация как выбор эпохи // Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. № 13(36): Аспирантские тетради: Научный журнал. СПб., 2007.

5. Глазунов К. О. Глобализм как предмет социально-философского анализа: Автореф. дис. ... канд. филос. наук / Балт. гос. техн. ун-т «Военмех» им. Д.Ф. Устинова. СПб., 2002. 16 с.

6. Данилов А.Н. Глобализм, регионализм и современный трансформационный процесс // Социол. исслед. 1998.№ 9. C.12-17.

7. Каширин В.И. Глобалистика и философия планетарного самосознания / Ставроп. гос. ун-т. Ставрополь, 1998. 125 с.

8. Кефели И.Ф. Глобализм на перекрестке мнений // Социально-гуманитарные знания. 2003. № 2. С.3-17.

9. Мозговий ОЛ. Глобалізація як вимір сучасності: соціально-філософський аналіз: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.03 / АПН України. Ін-т вищ. освіти. К., 2007. 19 с.

10. Мозговий О.Л. Соціальний простір людського буття в контексті глобалізації // Ноосфера і цивілізація. Випуск 3(6). Донецьк: ДонНТУ, 2006. С.123-128.

11. Тюгашев Е.А. Современная глобалистика: центрация дискурса // Гуманит. науки в Сибири. Сер.: археология и этнография. Новосибирск, № 1. С.54-57.

12. Черный В.В., Капков А.Ю. Эволюция глобализма: от коллективного бессознательного к коллективному сознательному. М.: ДА МИД РФ, 2002. 157 с. Библиогр.: 24 назв.

13. Панарин А.С. Глобализм это идея глобальной авантюры // Радонеж. 2001. № 17-18 (117).

14. Шляпников В.В. Социально-философский анализ глобализма и антиглобализма как основных тенденций мирового развития: Автореф. дис. ... канд. филос. наук / Балт. гос. техн. ун-т «Военмех» им. Д. Ф. Устинова. СПб., 2007. 16 с.

15. П'янзін С.Д. Цінність як духовно-практичний феномен: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. К., 2002. 20 с.

16. Глобалізм // Вікіпедія:Енциклопедія //http://uk.wikipedia.org/wiki/

17. Лозовицький О. Глобализм новый всемирный идеологический проект?// http://experts.in.ua/blog/index.php?page=blog&blog=Globalism

18. Даниленко В.П. Что такое Глобализм//http://www.contr-tv.ru/ print/2686/

19. Вахитов Р. Глобализм// http://www.contr-tv.ru/print/1387/

20. Михальська Н. RE: Глобализм новый всемирный идеологический проект?// http://experts.in.ua/blog/index.php?page=blog&blog=Globalism

Размещено на Allbest.ru