Соціально-філософський аналіз регулювання міграційними процесами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-філософський аналіз регулювання міграційними процесами

Чорна В.О

Міграція населення обумовлена умовами суспільної системи і культури, обслуговує об'єктивні потреби існування і розвитку людського суспільства і забезпечує колективний характер буття людей. З одного боку, міграція безпосередньо відноситься до людини: до проблеми тієї, що його фізично виживає, збереження його духовності і єдності його духовної культури, свідомості його індивідуального і соціального буття і його місця в суспільстві. Адже саме людина і його особливості визначають специфіку соціального пізнання. З іншого боку, людина не може існувати поза суспільством і міграція людей, що постійно проектують і практично оцінюють свої дії з переміщення в географічному і, як наслідок, соціальному просторі самими різними способами впливає на суспільство (традиційне, сучасне, та ін.). Більш того, міграція явно впливає на створення суспільства з досі невідомим і недослідженим етнічним і культурним, а деколи і економічною різноманітністю, сприяє появі нових міжнаціональних общин як особливих соціальних груп, чия ідентичність не визначається якою-небудь конкретною територіальною освітою. У соціальному просторі XXI ст. опозиції «центр-периферія», «столиця - провінція», «колонія-метрополія» не просто продовжують існувати, а стають основою сучасного миру: є «безнадійні» периферійні країни, економіки і культури, а є вибрані «центральні»[3,58]. Перші запекло борються за місце в справжньому і майбутньому культурному і соціальному ландшафті і одним із способів такої боротьби є міграційна експансія. Другі прагнуть протистояти їй, але не можуть обійтися без імпорту робочої сили, інтелектуального потенціалу, залучення населення дітородного віку для розв'язання демографічної кризи і ін. Міграція, таким чином, стає одним із способів забезпечення тієї, що виживає людства, однією з необхідних умов спільної діяльності індивідів. Тому міграційні процеси обумовлені множиною як об'єктивних чинників - специфічні історичні і національні умови життя країн, їх культурна своєрідність, особливості існування економіки, дії пануючої в суспільстві політичної еліти і так далі - так і суб'єктивними обставинами, багато хто з яких носить важко передбачений і суперечливий характер. Міграція, одним словом, включає безліч самих різних чинників і структур людської життєдіяльності - соціальних, духовних, економічних, психологічних, історичних.

Оскільки «міграція» лежить у площині філософії, то краще зрозуміти це явище і його місце можливо через його зв'язок із гештальттеорією (одна із провідних течій пізнання на Заході) [6,3].

Ключове поняття співвідношення загального (міграція) й особливого (міграційний процес) є основними поняттями теорії гештальта. Гештальт (нім. gestalt) - форма, образ, структура [4,102]. Для аналізу співвідношення понять найбільш прийнятним є варіант перекладу (нім. gestalt) - структура, складовими якої є загальне і особливе. Наведемо основні принципи співвідношення загального й особливого: у сфері людської свідомості загальне передує особливому, тобто не загальне виникає з особливого, а навпаки. З першого принципу співвідношення виходить, що «міграційний процес» є похідним від «міграції». Аналіз дефініцій буде доказовим засобом у підтвердженні істинності припущення.

За етимологією міграція (лат. мigration - переселення, переміщення, від migro - переселяюсь) є особливим процесом територіального переміщення населення, який зазвичай завершується зміною постійного місця проживання [5,35].

Ключове словосполучення, яке відображає сутність терміна «міграція» є процес переміщення.

Міграційний процес - це хід або протікання будь-якого міграційного явища, послідовна видозміна його етапів, періодів та станів, а також розвиток залежних від них побічних наслідків [4,143].

Ключове словосполучення, яке відображає сутність терміна «міграційний процес» - хід міграційного явища.

Отже, міграція є першопочатком міграційного процесу. Другий принцип гештальттеорії - загальному притаманні власні властивості або закономірності, які принципово не зводяться до простої суми властивостей елементів. Властивості загального - це якісно нове утворення, а підставою виникнення загального є категорія мети. Якщо явище є частиною загального, то воно має інші властивості, ніж коли існує відокремлено від нього [6,5].

Це означає, що особливе (міграційний процес) неможливо зрозуміти, не зрозумівши загального (міграція), його властивостей - бо загальне діє в кожній частці особливого; особливе не в змозі відрізнятися від загального по суті - бо, знову таки, загальне діє в кожній зі своїх часток особливого. З огляду на зазначене, проведемо вивчення явища «міграція».

Міграція за своїм обсягом є універсальним явищем та надзвичайно широким поняттям, а тому воно не конкретизоване концептами більш детального змісту, є лише виключно абстрактним уявленням, яке не відображає якостей та властивостей всіх різноманітних сфер міграційного буття. Підкреслюючи універсальність явища «міграція», Ю.І. Римаренко [8] наводить наступні його різновиди:

- особливий процес територіального переміщення населення, який завершується зміною постійного місця проживання, і в буквальному розумінні означає переселення [8,158] (міграція у вузькому розумінні). З цього випливає, що правова природа міграції полягає у природному праві людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання;

- часові та просторові переміщення та пересування як масового, так і особистого характеру, що майже завжди пов'язується з матеріальним рухом фізичних речей, тіл, предметів, явищ, а також одухотворених істот (міграція природна) [8,151];

- переміщення або перевезення саме тих предметів, речей і товарів соціально-побутового та культурно-світоглядного призначення, які складають державну, колективну або приватну власність (міграція матеріальних ресурсів)[8,152];

- переміщення валютних і фінансових ресурсів, в результаті чого вони змінюють своє місцеперебування, стимулюючи розвиток виробництва чи інших сфер галузевого життя на тривалий та короткочасний період (міграція інвестицій та капіталів)[8,149];

- просторовий та часовий обіг національної чи іноземної валюти як у готівковій, так і в безготівковій формі, що здійснюється для оплати праці, послуг, продукції чи товарів, а також з метою кредитування, інвестування, подарунка, позички, сплати боргу, покриття затрат, вигідного розміщення капіталовкладень (міграція грошей) [8,148].

Уся історія людського розвитку є ланцюгом вільних та примусових переміщень з одного місця на друге; ще прадавні люди здійснювали переходи на великі відстані. У такий спосіб вони знаходили інші племена, ріднились з ними, освоювали нові землі, знову подорожували й ішли далі по наступному колу, аж поки не розбрелися по всій планеті.

Створення національних держав та державних утворень стало найважливішою подією, що вплинула на мобільність і розподіл населення на Землі, його відносну стабільність на певних територіях. Ці зміни в суспільному житті зумовили те, що на сучасному етапі відбувається формування принципово нового напрямку наукових знань - міграціології.

Актуальність міграційних проблем в управлінсько-правовому ключі пов'язана з тим, що вони охоплюють широкий діапазон соціального простору. Для можливих кроків їх вирішення необхідно використовувати надбання теорії та філософії державного управління. Міграція, як соціальний феномен та суспільне явище, потребує соціальної регуляції з боку державних органів виконавчої влади та управління. Інакше, вона може трансформуватися у саморегульовану, а з боку держави - нерегульовану соціальну систему. Наявність директивного управління зумовлюється нормативно-правовим механізмом, за допомогою якого регулюється кількісний і якісний склад міграції, напрямки та спрямування, обсяги та параметри.

Згідно з теорією міграційного процесу міграцію населення можна розглянути як трьохстадійний процес: по-перше, процес формування території рухомості населення; по-друге, власне переміщення (міграція); по-третє, адаптація мігрантів до нового місця [1,230].

На процес прийняття рішення про переселення впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори. Ступінь реалізації міграційної рухомості виявляється на другій стадії - переміщенні. Сукупність переселень, що відбуваються в певний час, в одному напрямку, складають міграційні потоки, що мають досить цікаві властивості процесу розгалуження, аж до дисперсного розтікання по території тих чи інших держав, областей чи регіонів, який свідчить про те, що хвилі переселенців проникають у певні ландшафтні зони з неоднаковою інтенсивністю, масштабністю та скупченістю [7,134].

Це відносять до негативних наслідків - значне збільшення кількості громадян іншої країни всередині нашої держави і разом із тим зменшення питомої ваги місцевого населення в загальній чисельності населення є реальною загрозою національній безпеці України.

Приживлюваність мігрантів охоплює собою ланцюг перетворення мігранта у новосела, а новосела у постійного мешканця. Невід'ємним елементом приживлюваності є категорія адаптації. Дослідники роблять акцент на чинниках, які впливають на процес адаптації до нового культурного середовища, на проблемах психологічної акультурації людей, які виїжджають за кордон. Безперечно, цей процес можна зробити психологічно комфортнішим для особистості, якщо здійснювати підготовку індивідів до міжкультурної взаємодії, підвищувати їх міжкультурну сензитивність [8,134]. Інтерес до проблеми міжкультурної адаптації з'явився в психологічній науці ще на початку ХХ ст. Р.Редфілд, Р.Лінтон, М.Херсковіц визначають поняття акультурації, яке трактують як результат тривалого безпосереднього контакту груп із різними культурами, який змінює патерни культури даних груп [7,138].

Зауважимо, що таке явище, як нудьга за батьківщиною, яку швейцарський лікар І. Хофер назвав ностальгією, досліджували ще в XVII ст. Сучасні дослідники, зокрема, Т.Стефаненко, Н.Лебедєва, Ю.Платонов та інші, психологічну акультурацію здебільшого розглядають як входження індивіда в нову для нього культуру, що супроводжується зміною його ціннісних орієнтацій, рольової поведінки, соціальних установок [7,135].

Розглянувши етапи міграційного процесу, ми можемо зробити висновок, що в основі класифікації міграційного процесу знаходяться підстави, що впливають безпосередньо на переселення (тобто на другий етап міграційного процесу), а отже, класифікація міграційного процесу співпадає з класифікацією міграції. Що є також підтвердженням другого принципу гештальттеорії стосовно витоків міграційного процесу.

Важливе значення у переміщенні людей відіграє сформованість мотивації до переселення. За цією підставою можна розглядати: добровільну міграцію та вимушену міграцію.

Добровільна міграція - переміщення особи з метою добровільної зміни місця проживання/перебування, що супроводжується перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України [4,121].

Вимушена міграція - переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону України, у зв'язку з вчиненням щодо неї або членів її сім'ї насилля чи переслідування в будь-якій формі або реальною можливістю зазнати насилля чи переслідування, а також вимушене переміщення громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, які проживають/перебувають в Україні, що супроводжується перетинанням меж адміністративно-територіальних одиниць України у зв'язку з екологічними, техногенними та іншими обставинами надзвичайного характеру [4,118].

Слід звернути увагу, що в цих видах міграції важливе значення відіграє психологічний комфорт, який дуже тісно пов'язаний з готовністю особистості до змін, які її очікують. Психологічно краще переживають зміни люди, які свідомо, добровільно прагнуть бути включеними, інтегрованими в чужу групу. Індивіди, які готові до змін, опинившись у мультикультурному суспільстві, як правило, частіше контактують із місцевим населенням, що спонукає кращому протіканню процесу адаптації. За часовим критерієм перебування мігрантів у країнах приймання можна розглядати міграцію як постійну, так і тимчасову.

Постійна міграція - це різновиди соціальних переміщень і соціальної мобільності людських ресурсів, які характеризуються тривалістю у часі і просторі, стабільністю у певних виробничих галузях [4,133].

Зрозуміло, що у даної категорії переселенців процес міжкультурної адаптації відбувається найважче. Це пов'язано з необхідністю повністю інтегруватися в іншу культуру, стати повноцінним громадянином певної країни і навіть трансформувати свою ідентичність.

Тимчасова міграція - переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України з наступним поверненням до місця проживання/перебування і має певне обмеження у часі [4,146]. У цьому випадку дослідники звертають увагу на проблему реадаптації особи, мова йде про дискомфорт, розчарування, депресією, що пов'язане з поверненням на батьківщину.

Особливої уваги потребує трудова міграція. Трудова міграція - переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України із метою виконання робіт, надання послуг на платній основі чи заняття будь-яким видом підприємницької діяльності, не забороненим законом [4,165]. Як різновиди трудової міграції можна визначити: сезонну, маятникову і в деякій мірі епізодичну міграції.

Сезонна міграція - це переміщення переважно працездатного населення до місць тимчасової праці й проживання на термін звичайно у кілька місяців, із збереженням можливості повернення до місць постійного проживання [4,136].

Маятникова міграція - це масові за своїми розмірами щоденні, щотижневі або місячні переміщення населення від місць постійного проживання до місця роботи та водночас і систематично - у зворотний бік [4,132]. У маятникових міграціях бере участь значна частина населення. У процесі маятникової міграції здійснюється територіальне переміщення одного з головних ресурсів виробництва - робочої сили, яке має зворотній характер, одноденний цикл і не супроводжується зміною постійного місця проживання.

Епізодична міграція - це ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, які робляться не тільки не регулярно як у часі, так і в просторі, а й необов'язково в тих самих напрямках [4,131]. До епізодичної міграції належать внутрішньодержавні та транскордонні переміщення з метою торгівлі, відвідання родичів або знайомих, лікування тощо. Головною ознакою здійснення подібних переміщень є їх залежність від політичних, культурних, комерційних, освітніх, сімейних, релігійних та інших соціальних факторів.

Доцільно розглянути і питання стосовно еміграції висококваліфікованої робочої сили, зокрема наукових працівників вищої кваліфікації. Існують різні точки зору стосовно еміграції наукових працівників: по-перше, вважають її негативним наслідком трудової міграції; по-друге, розглядають як різновид трудової міграції. Тому головними причинами, що спонукали науковців залишати наукові установи, дослідники вважають:

- низька заробітна плата;

- різке падіння престижу наукової роботи в суспільстві;

- погіршення умов для нормальної наукової діяльності або неможливість реалізувати себе як вченого.

Ці причини свідчать про низький рівень задоволення економічних потреб науковців. Економічні потреби людини є базовими для задоволення потреб вищого рівня, у тому числі і професійної кар'єри. Тому головним напрямком вирішення проблеми еміграції наукових працівників є реалізація Державних програм з питань підвищення рівня фінансування науки.

За ознакою перетинання кордонів (державних або адміністративно-територіальних) тих чи інших територій - держави, області, населеного пункту виділяють: місцеві, локальні, міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні міграції. Якщо переселення відбувається у межах адміністративно-територіальних одиниць, то поділяється на внутрішньо обласну і міжобласну, внутрішньорайонну та міжрайонну, міжселищну й міжміську міграцію.

За напрямком міграції відносно країни постійного проживання: зовнішня та внутрішня міграції.

Зовнішня міграція (еміграція, міжнародна міграція) [від лат. emi- grattio - виселення, переселення] - масове переселення з батьківщини в іншу країну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення [4,176].

Внутрішня міграція (імміграція) [від лат. immigrattio - вселення] - в'їзд у країну іноземця чи особи без громадянства на тривале або постійне проживання[4,107]. За наявністю правової підстави перебування осіб у країнах приймання розрізняють: законну та незаконну міграцію.

Законна міграція - перетинання міжнародних кордонів на законних підставах, тобто за наявністю в'їзної візи на певний термін, строк дії якої не закінчився [4,178].

Незаконна міграція - в'їзд в Україну будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, але з уникненням прикордонного контролю, а також не звернення протягом трьох робочих днів із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку або тимчасового гуманітарного захисту в Україні, а також умисне ухилення від виїзду з України після втрати підстав для подальшого перебування та закінчення строку перебування в Україні [4,144].

Таким чином, особливостями регулювання міграційних процесів є:

- по-перше, міграційний процес є прийнятним тільки для вольових суспільних відносин у сфері міграції, учасники яких спроможні свідомо обирати і реалізовувати певні варіанти власної поведінки;

- по-друге, специфіка регулювання не дозволяє застосовувати його до тих сторін міграційного буття, що не піддається зовнішньому контролю, тобто право не здатне спеціально визначати думки людини, її внутрішню позицію з міграційних питань;

- по-третє, оскільки регулювання базується здебільшого на нормативній основі, воно є найбільш ефективним для досить сталих, повторювальних, типових суспільних відносин у сфері міграції, ознаки яких в загальному вигляді можуть бути зафіксовані у правових приписах;

- по-четверте, повинне застосовуватися лише до тих соціальних відносин у сфері міграції, що мають певну суспільну значущість і не можуть без цього нормально розвиватися і функціонувати;

- по-п'яте, даний вид регулювання не придатний для визначення характеру особистих стосунків людей у сфері міграції.

Література

міграційний безпека філософія соціальний

1. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія, практика): Енциклопедія / Упоряд. Ю.І. Римаренко; За редакцією Ю.Римаренка. - К.: Довіра, - 912 с.

2. Новік В.О. Державна політика і регулювання імміграційних процесів в Україні: Аналітичне дослідження. - К.: Компанія ВАІТЕ, 1999. - 216 с.

3. Карпачова НІ. Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном: Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - К., 2003. - 189 с.

4. Краткая философская энциклопедия. - М.: Издательская группа «Прогресс», - «Энциклопедия», 1994.- 576 с.

5. Романюк М.Д. Міграції населення України за умов перехідної економіки: Методологія і практика регулювання/ НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. - Львів: Світ,1999. - 289с.

6. Петрова Л.В. Гештальттеорія як метод сучасної юриспруденції // Держава і право. - 2002. - Вип.15.- С.3-8.

7. Тоба М. Психологічні особливості міжкультурної адаптації особистості до нового етнічного середовища // Соціальна психологія. - 2003. - № 1. - С.134-139.

8. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті (у двох книгах). / Авт. кол. Відп. редактори Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв. За редакцією Ю.С. Шемшученка. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Національна академія внутрішніх справ України, 2001. - 1012.

Размещено на Allbest.ru