Лінгвістичний поворот в філософії та його вплив на філософію науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філософії імені Г. Сковороди Національної Академії Наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

спеціальність 09.00.09 - філософія науки

ЛІНГВІСТИЧНИЙ ПОВОРОТ В ФІЛОСОФІЇ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ФІЛОСОФІЮ НАУКИ

ПРЯЖЕНЦЕВА Катерина В'ячеславівна

КИЇВ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Лінгвістичний поворот - це подія, яка мала місце у 50-х роках ХХ сторіччя. На рівні метафори сутність лінгвістичного повороту може бути виражена таким чином: мова стає умовою інтелегібельності будь-якої реальності, відповідно, будь-який елемент життєвого світу людини може бути досліджений за законами знакових утворень. Лінгвістичний поворот у філософії є поворотом філософів від рефлексії над суб'єкт - об'єктними схемами до аналізу світу як дискурсу.

Лінгвістичний поворот не позначає ані зміни проблематики філософії (коли мова вперше стає предметом філософського дослідження), ані зміни внутрішнього дисциплінарного поділу філософії (коли вся сучасна філософія перетворюється на філософію мови). Лінгвістичний поворот мав першочерговий вплив саме на парадигмальні основи філософування.

Актуальність теми дослідження мотивується низкою чинників, а саме, необхідність дослідження лінгвістичного повороту зумовлена концептуальним, історико-філософським та еврістичним мотивами.

В західній філософії лінгвістичний поворот набував різних форм концептуалізації: "поворот від філософії свідомості до філософії мови", "поворот від ідей до значень", "поворот від гносеологічного до мовного аналізу". Але, у будь-якому разі, сучасні реконструкції лінгвістичного повороту є спорадичними і безсистемними. Найчастіше предметом аналізу виступав той чи інший аспект лінгвістичного повороту: трансформація концепції лінгвістичного знаку, акцент на прагматичному аспекті мовних систем, тощо. Концептуальна необхідність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що тільки систематичний аналіз всіх проявів та аспектів лінгвістичного повороту може бути плідним для філософії сьогодні. Лінгвістичний поворот був одним з головних факторів, що ініціювали процес повномасштабного зрушення парадигми у філософії ХХ сторіччя. Фактор лінгвістичного повороту є конституюючим у формотворенні нової парадигми сучасного філософування. Змістовне вивчення лінгвістичного повороту робить можливим систематичне дослідження перетворень сучасної філософської парадигми. Наведений нижче аналіз західної та вітчизняної літератури з теми дозволяє говорити про окремі спроби аналізу певних наслідків лінгвістичного повороту. Але систематичне дослідження лінгвістичного повороту у філософії та філософії науки, зокрема, відсутнє.

Необхідність дослідження лінгвістичного повороту з історико-філософської точки зору полягає в тому, що лінгвістичний поворот, безсумнівно, є важливою подією в розвиткові філософії і аналіз лінгвістичного повороту є частиною реконструкції історичного контексту існування філософії. Коли ми говоримо про будь-який культурний феномен - чи то про науку, чи то про мистецтво, чи то про музику - ми маємо підстави стверджувати, що їх розвиток має характер традиції. Історія філософії не є виключенням. Тобто, неможливо зрозуміти що таке філософія, виходячи лише з її сьогодення, історія філософії сама є філософічною. Дослідження будь-якого феномена культури завжди потребує звернення до його історії, оскільки саме історія є тим контекстом, поза яким існування жодного культурного феномену (в тому рахунку і філософії) неможливе. Відповідно, аналіз лінгвістичного повороту є важливою складовою реконструкції історичного контексту філософії.

Дослідження лінгвістичного повороту в філософії є актуальним не лише для реконструкції історичного контексту існування філософії. Актуальність дослідження лінгвістичного повороту зумовлена також тим, що філософія сьогодні ще далека від того, щоб вичерпати евристичний ресурс методологічних стратегії наданих лінгвістичним поворотом. Отже, систематичний аналіз лінгвістичного повороту дозволить виявити нові перспективи філософського дослідження.

Таким чином, аналіз сутності, історії, наслідків такої важливої для філософії події як лінгвістичний поворот є актуальним напрямком філософського дослідження і для історії філософії взагалі і для сучасної філософії зокрема.

Слід зазначити, що і у вітчизняній і у зарубіжній філософії є приклади глибокого та плідного аналізу проблем, що пов'язані з лінгвістичним поворотом. Індивідуальні зусилля мислителів, або ж цілі напрямки та філософські школи отримували результати які, власне, і створили передумови такої події як лінгвістичний поворот. Але аналіз міри опрацювання проблеми лінгвістичного повороту у філософії дозволяє говорити про необхідність систематичного дослідження лінгвістичного повороту як такого, тобто, як події, що є однією з головних чинників сучасної парадигми в філософії.

Філософське осмислення ролі мови в людській культурі було започатковане ще філософами Давньої Греції, а зокрема Платоном і Аристотелем; значною мірою неопрацьованим доробком у галузі філософії мови є роботи середньовічних філософів, зокрема, Фоми Аквінського.

Лінгвістичний поворот в філософії базується на певних трансформаціях філософських уявлень про природу свідомості, про співвідношення свідомості і мови, про сутність мовних утворень. Ці трансформації є результатом діяльності представників аналітичної філософії, філософів герменевтичного напрямку, феноменологів, філософів мови і т. д.

Так, надзвичайно важливу роль в ініціалізації лінгвістичного повороту відіграла трансформація філософських поглядів на природу свідомості, яка була започаткована Анрі Бергсоном, Едмундом Гусерлем, Морісом Мерло-Понті. Виключно важливим в процесі становлення лінгвістичного повороту було нове формулювання співвідношення мови та свідомості, згідно з яким мова не є лише нейтральним засобом об'єктивації думок, а обумовлює саму форму когнітивних процесів. Нова точка зору філософії на проблему співвідношення мови та свідомості є результатом спільних зусиль філософів аналітичного кола (Людвіг Вітгенштейн, Уіллард ван Орман Куайн), феноменологів (Едмунд Гуссерль, Мартін Хайдеггер) та екзистенціалістів (Моріс Мерло-Понті).

Важливим компонентом лінгвістичного повороту є тези Ханса-Георга Гадамера про символічну природу свідомості і екзистенційний статус інтерпретації. Також важливою складовою лінгвістичного повороту була трансформація поглядів філософів відносно природи мови. Так, завдяки діяльності Людвіга Вітгенштейна на перший план виходить прагматичний рівень мови. Результатом діяльності Уілларда ван Ормана Куайна, Дональда Девідсона, Юргена Хабермаса та інших було усвідомлення особливого статусу мови в аспекті її використання. Мовна практика стає об'єктом особливої уваги філософів і отримує назву дискурсу.

Результати лінгвістичного повороту були інтерпретовані відносно різних галузей філософського знання. Що стосується філософії науки, то проблема мови в науці є істотним фактором як самого лінгвістичного повороту, так і його філософської передісторії.

Лінгвістичний поворот значним чином починався з поразки логічних позитивістів, з їх невдалої спроби побудувати універсальну науку і ідеальну мову, але цей негативний результат Готлоба Фреге, Курта Рассела, Рудольфа Карнапа, Отто Нейрата - теж був і є важливим здобутком у розвитку філософії який, зокрема, ініціював і сам лінгвістичний поворот.

Оновлення методологічної культури, ініційоване лінгвістичним поворотом було доволі добре проаналізоване в його окремих аспектах. Так, нова схема історичного розвитку філософії, запропонована Томасом Куном, зосереджується навколо проблеми консенсусу в науковому співтоваристві, тобто навколо таких рис науки, які характеризують її, насамперед, як знакову систему. Ця ж проблема консенсусу і диссенсусу є актуальною в концепції розвитку науки Ларрі Лаудана.

Проблема критеріїв науковості, проблема адекватної інтерпретації наукового знання є центральною для філософії Уілларда Куайна та Дональда Девідсона. Хіларі Патнем аналізує явище несумірності мовних систем і його окремий випадок - несумірність наукових теорій.

Процес оновлення методологічної культури сучасної науки, роль лінгвістичного повороту у цьому процесі плідно аналізувалася і в працях співробітників Інституту філософії Національної Академії Наук України, зокрема, А. Т. Ішмуратовим, О. М. Кравченко, С. Б. Кримським, В. С. Лук'янцем, Л. В. Озадовською, М. В. Поповичем.

Отже, слід зазначити що окремі аспекти лінгвістичного повороту, а саме: зміна у розумінні природи значення мовних виразів, нове осмислення природи самого процесу розуміння, вироблення нової концепції лінгвістичного знаку, сучасні критики арістотелевської концепції істини були ґрунтовно і плідно проаналізовані і у вітчизняній і у західній літературі з філософії, логіки, лінгвістики.

Актуальність цього дисертаційного дослідження полягає в необхідності систематичного аналізу всіх цих аспектів саме як аспектів єдиної події у філософії - лінгвістичного повороту. Систематичний концептуальний аналіз лінгвістичного повороту дозволить виявити парадигмальні підвалини сучасного типу філософування та окреслити невикористаний евристичний потенціал лінгвістичного повороту у філософії.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Напрямок дисертаційного дослідження пов'язаний з системою дослідницьких пріоритетів відділу історії, філософії і права Національної Академії Наук України. А саме, тема дисертаційного дослідження: "Лінгвістичний поворот в філософії та його вплив на філософію науки", яка була затверджена вченою радою Інституту філософії імені Г. Сковороди, Національної Академії Наук України (протокол №3 від 10 лютого 1998 року), є узгодженою з напрямком, що у додатку до листа Національної Академії Наук від 6 липня 2000 визначений як один з найбільш актуальних: Філософія науки, логіка та методологія: сучасні трансформації наукового пізнання.

Тема дисертаційного дослідження, також, є узгодженою з напрямками розробки планових тем Інституту філософії імені Г. Сковороди. Зокрема, дисертаційне дослідження пов'язане з плановою темою відділу природознавства та екології Інституту філософії: "Трансформації сучасного природознавства: світоглядні імплікації".

Метою та завданням роботи є дослідження джерел, чинників та наслідків такого зрушення парадигми в сучасній філософії, яким є лінгвістичний поворот.

Отже, об'єктом дисертаційного дослідження є процес формування нової парадигми європейського філософування у другій половині ХХ сторіччя, а предметом дисертаційного дослідження виступає лінгвістичний поворот, як один з головних чинників цього становлення навої парадигмальної цілісності сучасної філософії в цілому та філософії науки зокрема. При цьому необхідно зазначити, що лінгвістичний поворот не визначає кожну окрему філософську концепцію, яка хронологічно належить до сучасної філософії, але, натомість, він є важливим фактором становлення сучасної філософії як цілісного історичного типу.

Дослідницькі задачі, які ставив перед собою дисертант і які випливають із мети дослідження:

Артикулювати особливості нової парадигми філософування в її принципових рисах: у баченні природи свідомості; соціокультурної реальності (і, зокрема, науки), що оточує людину; в інтерпретації ролі мови в людському світі і природи самої мови, в баченні осередку і принципових механізмів когніції.

Проаналізувати роль лінгвістичного повороту у формуванні нової парадигми філософування та окреслити вплив результатів лінгвістичного повороту на трансформаційні процеси в філософії науки.

Виявити передумови лінгвістичного повороту в філософії, окреслити його контекст виникнення та перші історичні версії в філософії.

Дослідити систему характеристик, що складають суть та специфіку лінгвістичного повороту.

Експлікувати когнітивні, методологічні, парадигмальні та світоглядні наслідки лінгвістичного повороту в сучасній філософії взагалі і в філософії науки зокрема.

Новизна наукового дослідження. Дисертаційне дослідження присвячено систематичному аналізові лінгвістичного повороту - події, що ініціювала формування парадигми сучасної філософії. Дослідження показує, що друга половина ХХ сторіччя в філософії науки стала періодом бурхливих змін та трансформацій. Аналіз цих трансформацій як наслідків лінгвістичного повороту дозволяє інтегрувати їх в єдиний контекст.

Зміна філософських поглядів на природу мови, співвідношення мови і свідомості, значення мови для когнітивних процесів - всі ці принципові зрушення, що мали місце вже були предметами дослідження. Новизна дисертаційного дослідження полягає в тому зазначені вище процеси розглядаються як компоненти єдиної філософської події - лінгвістичного повороту. Дисертаційне дослідження цих процесів має на меті запропонувати відповідь на питання: як саме змінилася після лінгвістичного повороту філософія в цілому та філософія науки зокрема?

В дисертації одержано такі результати, що характеризуються новизною:

Проведене ґрунтовне дослідження лінгвістичного повороту як історико-філософського феномену, яке включає такі напрямки аналізу: історичний контекст виникнення лінгвістичного повороту, історико-філософські версії, наслідки лінгвістичного повороту в сучасній філософії.

Запропонована авторська концепція лінгвістичного повороту, яка складається з таких елементів як: трансформація філософського бачення природи мови, нова інтерпретація співвідношення мови та свідомості, виключне значення мовного аналізу для методології філософського дослідження.

Обґрунтоване положення про те, що в результаті лінгвістичного повороту сформувалася принципово нова парадигма філософування, основними рисами якої є полісемантичність інтерпретації, і, відповідно, нове, нелінійне бачення розвитку філософії, а також уявлення про принципову несумірність систем знання, їх контекстуальність.

Показано, що концепція лінгвістичного повороту може бути плідно використана для систематизації результатів філософії науки. Принципові риси сучасного філософського дискурсу про науку, а саме: поява нової схеми розуміння історії науки; виявлення соціальної, дискурсивної природи науки; надання нового розуміння ролі наукового співтовариства як осередку розвитку науки; визнання нелінійністі розвитку науки та ствердження утопічності проекту універсальної, всеохоплюючої науки; дослідження контекстуальності наукового знання і виявлення значення прагматичного фактору в його розвиткові, можуть бути розглянуті як система в контексті концепції лінгвістичного повороту.

Окреслені перспективи подальшого розгортання результатів лінгвістичного повороту у філософських методологіях, зокрема, для аналізу закономірностей аксіологічного рівня науки: процесів самолегітимації дискурсивних практик, боротьби дискурсів за панівне положення.

Практичне значення дослідження. У дисертаційному дослідженні розкрите фундаментальне значення лінгвістичного повороту у формуванні парадигми сучасного філософування. Дослідження здійснюється в контексті найактуальнішої для сучасної філософії проблеми: проблеми обґрунтування майбутнього філософії. По суті справи, це дисертаційне дослідження є спробою дати змістовне (не хронологічне) визначення поняття "сучасна філософія" та "сучасна філософія науки", виходячи з концепції лінгвістичного повороту філософії.

Головним здобутком аналізу лінгвістичного повороту є його інтегративна функція. Розроблена концепція лінгвістичного повороту має стати осередком аналізу парадигмальної цілісності сучасної філософії; на ґрунті чітко артикульованого уявлення про лінгвістичний поворот можливе змістовне судження про сучасну філософію як певний історичний тип.

Дуже важливим є розрізнення рівнів впливу лінгвістичного повороту на філософію. В результаті лінгвістичного повороту в філософії зросла кількість досліджень проблем, пов'язаних з феноменом мови, але вплив лінгвістичного повороту на проблемне поле сучасної філософії не можна вважати принциповим.

Лінгвістичний поворот є одним з чинників фундаментальної трансформації методологічного рівня філософських досліджень, що базується на визнанні пріоритету мовного аналізу у будь-якому філософському дослідженні.

Ретельне дослідження лінгвістичного повороту може стати основою для побудови оновленого і вдосконаленого курсу сучасної філософії. Також концепція лінгвістичного повороту дозволяє надати викладанню курсу сучасної філософії і філософії науки зокрема системний характер.

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на таких наукових форумах:

Міжнародна конференція "Мова та культура" (Київ, 1998).

11-й Міжнародний конгрес з Логіки, Методології та Філософії науки (Краків, 1999).

Конференція "Гуманістична місія освіти" (Вінниця, 2000).

Міжнародний форум "Філософія: громадянське суспільство" (Ташкент, Узбекистан, 2000).

Структура і об'єм. Дисертація на тему: "Лінгвістичний поворот у філософії та його вплив на філософію науки" складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації: 166 сторінки. Список використаних джерел складається з 162 найменувань та займає 10 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

філософія лінгвістичний епістемологічний поворот

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначається мета роботи, основні задачі дослідження, окреслюється наукова новизна та практична цінність результатів та висновків дисертаційного дослідження. Наведено основні положення, які виносяться на захист, описано структуру та об'єм роботи.

Лінгвістичний поворот тут презентується як одна з головних подій, що ініціювали процес трансформації класичної парадигми філософування. В результаті цієї трансформації на зміну новочасовій парадигмі філософування, яку в загальному плані можна назвати філософією свідомості прийшла нова парадигма - парадигма філософії мови.

В першому розділі "Лінгвістичний поворот в філософії: суть події, історичні версії, сучасні перспективи" викладається загально-філософська концепція лінгвістичного повороту; окреслюються принципові положення, які характеризують лінгвістичний поворот, аналізується механізм формування лінгвістичного повороту в філософії, досліджується вплив лінгвістичного повороту на процес становлення сучасної парадигми філософування.

Перший параграф "Сучасні дискусії навколо терміну "лінгвістичний поворот" присвячено аналізу "текстуальної реальності" лінгвістичного повороту в сучасній філософії. Досліджуються різні інтерпретації терміну лінгвістичний поворот, які мають місце в сучасній філософії. На ґрунті такого критичного аналізу пропонується авторська концепція "лінгвістичного повороту".

Найчастіше термін "лінгвістичний поворот" використовується в контексті спроби побудувати нову схему історії філософії. В цій схемі лінгвістичний поворот є одним з низки поворотів, які здійснила філософія і які призвели до кардинального оновлення парадигми філософування. Так К. Джонсон (1985) стверджує, що історія філософії конституюється трьома поворотами: рефлективним (І. Кант), лінгвістичним (неопозитивісти) і прагматичним (Ч. Пірс, Л. Вітгенштейн). Ю. Хабермас (1987) також відмічає, що сучасна філософія виникла як наслідок двох поворотів: лінгвістичного і прагматичного.

З іншого боку, Томас МакКарті у передмові до "Після філософії: кінець або трансформація" ("After Philosophy: End or Transformation") зазначає, що саме лінгвістичний поворот конституює теоретичний простір сучасної філософії, тоді як діяльність неопозитивістів є лише історичним контекстом, в якому виникає лінгвістичний поворот. В параграфі обґрунтовується, що немає особливої необхідності розрізняти лінгвістичний і прагматичний повороти. Увага до прагматики є важливим елементом саме сучасного лінгвістичного повороту. Першими версіями лінгвістичного повороту, які ініціювали оновлення парадигмальної матриці сучасної культури філософування були не версії неопозитивистів, а версії пізнього Л. Вітгенштейна та М. Хайдеггера.

Дисертант приймає та обґрунтовує цю позицію у питанні про співвідношення лінгвістичного повороту та діяльності неопозитивістів. Саме в такій редакції приймають термін "лінгвістичний поворот" Р. Рорті (1991), М. Дамміт (1995), И. Хакинг (1995).

У другому параграфі "Історичний контекст виникнення лінгвістичного повороту у філософії" досліджується процес формування лінгвістичного повороту. Безумовно, найважливішим філософським контекстом лінгвістичного повороту була саме діяльність неопозитивістів. Їх ствердження пріоритету лінгвістичного аналізу для розвитку будь-якої системи знання, стало головним положенням лінгвістичного повороту. Однак теоретичний доробок позитивістів є необхідним, але не достатнім елементом лінгвістичного повороту. Слід розрізняти їх наміри і результатами діяльності, тобто, розрізняти інтенціальний аспект їх діяльності та її результати.

Дійсно, найважливішим результатом діяльності неопозитивістів було ствердження аналізу мови як "терапевтичної" форми прощання з філософією (тобто, вичерпний аналіз мови мав би бути останнім завданням філософії). За наявності достатньо адекватної мовної системи, потреба в філософії зникла б. І хоча наслідки їх діяльності мають протилежний за значенням характер - філософія охопила нову сферу компетенції - все ж таки діяльність неопозитивістів не може розглядатися як власне лінгвістичний поворот, а лише як явище, що стало безпосереднім контекстом виникнення лінгвістичного повороту. Тому, що лінгвістичний поворот набув статусу парадигмального зрушення не тільки завдяки ствердженню пріоритету лінгвістичного аналізу, а й завдяки трансформації уявлення про саму природу мови, завдяки увазі до прагматичного рівня знакових систем та новому розумінню феномену дискурсу.

Завдяки лінгвістичному поворотові для філософії стає важливим і необхідним урахування наробок як лінгвістів, так і логіків. Але, віддаючи належне точці зору лінгвістики та логіки на природу мови та тим значним теоретичним ресурсам, які філософія отримує з логіки та лінгвістики, слід також відмітити що філософська інтерпретація феномену мови не вичерпується здобутками ані лінгвістів, ані логіків. Ці здобутки мають враховуватись, однак не абсолютизуватись. Філософська точка зору на феномен мови включає різноманітні екстралінгвістичні фактори, тобто, екстралінгвістичні контексти, які є необхідними умовами існування самої мови. Глибинна логічна структура, що знаходиться в основі всіх природних мов сьогодні здається великою утопією, як власне і мрія про ідеальну з логічної точки зору мову. Спроба логічних позитивістів побудувати таку мову закінчилася поразкою, власне як і п'ять сторіч тому, коли на роль ідеальної мови людства висувала претензії латина. Також, сучасна філософія виявила фундаментальне значення прагматичного фактору для існування мовних систем. Виявилося, що прагматичними конотаціями, які властиві різним контекстам використання мови неможливо нехтувати. Більш того, мова в прагматичному аспекті може бути розглянута як самостійний феномен - дискурс.

Ідея, що будь-яке явище з життєвого світу людини можна розглядати як дискурс створює власний простір філософії після лінгвістичного повороту.

Третій параграф "Історико-філософські версії лiнгвiстичного повороту" присвячено аналізові тих концептуальних утворень в філософії, які вже можуть вважатися історично першими версіями лінгвістичного повороту. Це є версія Мартіна Хайдеггера та Людвіга Вітгенштейна. Ані хронологія, ані концептуальні міркування не дають змоги виявити історичний пріоритет версії лінгвістичного повороту Мартіна Хайдеггера, або ж Людвіга Вітгенштейна.

Спроба Мартіна Хайдеггера побудувати онтологічний аспект феноменології, привела його до визнання мови як тієї форми, в якій людина відкриває себе у світі і світ відкриває в собі. Тобто, Хайдеггер вводить мову як спосіб сприйняття людиною світу. Це положення є квінтесенцією лінгвістичного повороту, оскільки воно є методологічною основою екстраполяції понять тексту, мови, дискурсу на будь-який аспект життєвого світу людини.

Філософська діяльність Людвіга Вітгенштейна також є своєрідною версією лінгвістичного повороту. Причому, якщо версією лінгвістичного повороту може вважатися саме філософія пізнього Вітгенштейна, то "ранній Вітгенштейн" є також дуже показовим. Масштабна трансформація парадигмальних основ філософії, перехід від "філософії свідомості" до "філософії мови", що охопила філософський дискурс в цілому досить чітко проявилася в інтелектуальній біографії цього мислителя.

Можна сказати, що в результаті філософської діяльності і Людвіга Вітгенштейна, і Мартіна Хайдеггера, мова набула дуже особливого онтологічного статусу і це дозволяє говорити про концепції Вітгенштейна та Хайдеггера як про історично первинні версії лінгвістичного повороту. Мова в концепціях цих мислителів набуває статусу певної негативної онтології, тобто, і Хайдеггер, і Вітгенштейн стверджують, що мова є єдиною формою даності світу людині, але при цьому людина здатна усвідомити існування і позамовної реальності. Причому, головним свідченням існування позамовної реальності виступає сама мова. Це положення про розрізнення позитивної і негативної онтологічних функцій мови дуже чітко виражене у хайдеггерівському уявленні про мову як основу і звуження і розширення горизонту Дазайн, а також у вітгенштейнівському розрізненні того, що може бути виражене у мові і того, що репрезентує себе через мову.

Четвертий параграф "Значення лінгвістичного повороту для розвитку сучасної фiлософiї" розкриває проблему значення лінгвістичного повороту для сучасної філософії. Причому, проблема розкривається в двох аспектах: у концептуальному плані і через конкретизацію наслідків лінгвістичного повороту, тобто, у якісному і кількісному планах. Ці два аспекти створюють широке і вузьке значення лінгвістичного повороту для філософії.

Як вже зазначалося, вплив лінгвістичного повороту полягає не стільки в кількісних перебудовах філософії, скільки у її якісному оновленні. Лінгвістичний поворот має значення для сучасної філософії насамперед тому, що його результати сформульовані таким чином, що вони, за визначенням, мають вплив, у крайньому разі, на більше ніж одну галузь філософії. Для конкретизації цього впливу у дисертаційному дослідженні наводяться приклади безпосереднього та опосередкованого, латентного та явно артикульованого впливу лінгвістичного повороту на розвиток філософії сьогодні.

Але формулювання результатів лінгвістичного повороту, як таких, що мають загальний вплив на розвиток філософії сьогодні є, з одного боку, його сильною стороною, а з іншого - вразливим місцем лінгвістичного повороту. Філософія від Нового часу до першої половини ХХ сторіччя для тоталізації свого впливу на культуру використовувала трансцендентальне обґрунтування, тобто колом компетенції філософії було визначення умов можливості існування світу і людини, а оскільки будь-яка реальність завжди знаходиться в контексті можливості і фактично завжди є вужчою за останню, філософія легітимувала себе як дискурс всіх дискурсів культури.

Багато хто з філософів сьогодні вважають, що дискурсивна парадигма дійсно є новим ресурсом філософського дослідження, але це лише новий варіант філософування "з великої літери", тобто, філософії влади, оскільки лінгвістичний поворот є новою спробою знайти трансцендентальні умови соціокультурного світу (тепер такою трансценденцією виступає мова, як апріорна форма будь-якого досвіду). Лінгвістичний поворот тут виступає новою спробою легітимізувати філософію як "вказувача місця інтерпретатора" всіх галузей життєвого світу людини. Ця думка найбільш чітко виражена Річардом Рорті.

Але лінгвістичний поворот не має і не може мати форми трансцендентального обґрунтування, оскільки результати лінгвістичного повороту визначають умови інтерпретації світу людиною, а не умови можливості існування світу. Таким чином, лінгвістичний поворот має парадигмальний вплив на філософію сьогодні, але не легітимує її як дискурс всіх дискурсів.

Певною альтернативою лінгвістичному поворотові виступає когнітивний поворот, який є основою численних програм натуралізації епістемології. Але головною проблемою представників когнітивного повороту на сьогоднішній день виступає проблема неможливості редукції інтенціонального, а також фактор контекстуальності мисленнєвого процесу.

Другий розділ "Філософія науки після лінгвістичного повороту" присвячено дослідженню впливу лінгвістичного повороту в філософії на сучасний розвиток філософії науки.

З середини ХХ сторіччя філософія науки зазнала значних трансформації. Кардинальним чином змінилися форми та способи концептуалізації науки. А саме: змінилася інтерпретація схеми і механізмів розвитку науки, змінилася інтерпретація природи наукового знання, критеріїв істиності. Змінилися уявлення про характер співвідношення наукових теорій та системи наукових теорій. Нарешті, виникло питання про легітимність привілейованого статусу науки. Таким чином, інтерпретація головних конституюючих рівнів наукового знання - фактуального, методологічного, аксіологічного - зазнала значних трансформацій в філософії науки. У певній мірі ці трансформації є явним чи латентними результатами інтерпретацій науки як особливого дискурсу. Ідея плюральності наукових методологій, несумірності, чи то несумісності теорій, ідея неможливості радикальної інтерпретації фактуального рівня наукового знання, виникнення питання про необґрунтованість амбіцій науки, її претензій на особливий, привілейований статус - все це окремий випадок дискурсу про природу мовних утворень взагалі.

Перший параграф другого розділу "Вплив лінгвістичного повороту на інтерпретацію мови науки у сучасній філософії науки" представляє погляди філософів науки на природу та функції мови науки і те, в якій мірі ці уявлення були зумовлені лінгвістичним поворотом. Лінгвістичний поворот як такий почався з уваги до природних мов і першим з результатів лінгвістичного повороту є руйнація уявлення про пріоритет штучних мов, мов науки та про природні мови як девіант цього логічного ідеалу. Згодом у логіці почався процес відтворення у штучних мовах різноманітних аспектів природних мов.

Другий параграф другого розділу "Фактор лінгвістичного повороту в процесі оновлення методологічної культури сучасної науки" розкриває загальні риси процесу оновлення методологічної культури сучасної науки. Цей процес має як позитивний, так і критичний аспекти.

У другій половині ХХ сторіччя відбулася трансформація поглядів на специфіку розвитку науки (Томас Кун, Имре Лакатос, Джордж Агассі), щодо критеріїв науковості (Карл Поппер, Вільям Ньютон-Сміт, Хіларі Патнем), з'явилась ідея про комунікативну форму наукового знання та про його соціальну природу (Томас Кун, Ларрі Лаудан, Майкл Дамміт), нарешті, з'явилися ознаки формування нової концепції істини (Уіллард Куайн, Дональд Девідсон), змінилися уявлення про взаємовідношення між теоріями та різними науковими методологіями (Пол Фейерабенд). З іншого боку, практично кожен член співтовариства філософів науки декларував своє критичне ставлення до попередньої концепції науки. А саме, до того уявлення про науку, яке найбільш чітко було висловлено у програмі неопозитивізму. Дослідження всіх цих елементів загального оновлення методологічної культури науки в контексті лінгвістичного повороту дозволяють виокремити їх систематичний характер.

Третій параграф другого розділу "Аксіологія науки: до та після лінгвістичного повороту" є спробою, по-перше, сформувати цілісне уявлення про те, що таке аксіологічний рівень наукового знання: в чому його специфіка та якими є його функції. Особливо наголошені функції аксіологічного рівня щодо творення парадигмального контексту, в якому існує наукове співтовариство. По-друге, в параграфі окреслені ті зміни, які сталися в аксіології науки в другій половині ХХ сторіччя. Розглянуто питання, в якій мірі ці зміни можна вважати наслідками лінгвістичного повороту. Нарешті, окреслені ті перспективи, які відкриває лінгвістичний поворот для розвитку філософії науки. А саме, досліджується питання про філософське дослідження мови як ресурс для пояснення механізмів формування історичних типів аксіології науки. А з огляду на роль аксіології як парадигмальної основи наукового співтовариства, такі методології містять значний еврістичний потенціал для більш глибокої реконструкції механізмів розвитку науки.

ВИСНОВКИ

Зроблено висновки щодо реалізації поставленої мети та дослідницьких задач, а саме, автор робить низку узагальнень, що складають новизну дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження "Лінгвістичний поворот в філософії та його вплив на філософію науки" є дослідження лінгвістичного повороту як одного з головних формоутворюючих чинників парадигми сучасного філософування.

Відповідно до мети наукового дослідження, у дисертації був проведений аналіз процесу парадигмальних перетворень у філософії ХХ сторіччя, а саме: дисертантом були артикульовані основні риси картезіанської парадигми філософування, яка у деяких концепціях отримала назву "філософії свідомості": суб'єкт - об'єктна схема, інтерпретація істини як відповідності фактичному положенню справ, уявлення про принципову когерентність та ієрархічність системи знання, при цьому філософія самолегітимувала себе як дискурс всіх дискурсів, і визначила своєю компетенцією трансцендентальне обґрунтування світу, яке визначає можливості існування останнього. Вищенаведені положення були або латентними пресуппозиціями, або явно артикульованими положеннями, що задавали концептуальні межі філософії з Нового часу до початку ХХ сторіччя. Криза цієї філософської традиції наприкінці ХІХ - на початку ХХ сторіччя ініціювала критичне переосмислення парадигмальних основ "філософії свідомості" і початок пошуків нових парадигмальних основ філософії у другій половині ХХ сторіччя.

Запропонована системтизація принципових положень які визначають специфіку парадигмальних меж сучасного типу філософування, який, в певних концепціях, отримав назву "філософії мови". Основними рисами цього типу філософування є уявлення про мову як єдину форму контакту людини зі світом, оскільки будь-які наші інтеракції будуть мати символічну форму, причому це не означає, що мова є єдиною реальністю: існування мови свідчить про існування і позамовної реальності. Також до основних рис "філософії мови" належать: положення про неможливість істини як відповідності реальному положенню справ, про принципову полісемантичність інтерпретації, концептуалізація нелінійного бачення розвитку філософії, а також уявлення про принципову несумірність систем знання, контекстуальність будь-якого культурного феномену, в тому рахунку, і наукового знання.

Змістовно лінгвістичний поворот конституюється системою таких концептуальних компонентів: трансформація філософського бачення природи мови та нова інтерпретація співвідношення мови та свідомості, тоді як за формою лінгвістичний поворот є визначенням умов можливості пізнання світу людиною. В цілому, лінгвістичний поворот в сучасній філософії є однією з методологичніх стратегій, які визначають парадгуму сучасного філософування.

Лінгвістичний поворот не тільки є одним з чинників, які визначають сучасну філософію як окремий історичний тип, концепція лінгвістичного повороту може бути використана для систематизації результатів філософії науки. Концептуалізація сучасного філософського дискурсу про науку в контексті артикульованої концепції лінгвістичного повороту дозволяє виявити систематичний характер перетворень сучасної філософії науки.

Дослідження лінгвістичного повороту як пресупозиції сучасного типу філософування окреслює невикористані можливості філософії після лінгвістичного повороту, а саме дослідження аксіологічного рівня науки: процесів самолегітимації дискурсивних практик, боротьби дискурсів за панівне положення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

Результати дисертаційного дослідження були опубліковані в низці статей:

1.Пряженцева К. В. Лінгвістичний поворот у сучасному філософському дискурсі// Мультиверсум. Філософський альманах - №2, 1998. - С.217-238.

2.Пряженцева К. Легітимація наукового знання: генеалогія проблеми// Мультиверсум. Філософський альманах. - №8, 1999. - С.112-127.

3.Пряженцева К. Аксіологія науки: до та після лінгвістичного повороту.// Філософська думка. - К.: №2, 2000. - С. 39 - 55.

4.Пряженцева Е. В. Этика и политика дискурса. // Язык и культура. - К.: Collegium, 2000 - C. 191 - 194.

5.Пряженцева К. В. Фактор лінгвістичного повороту сучасної парадигми філософування.// Гуманістична місія освіти. Збірник доповідей науково-практичної конференції. - Вінниця, 2000. - С. 227 - 231.

6.Пряженцева К. В. 11й Міжнародний Конгрес з Логіки, Методології і Філософії науки// Філософська думка. - №5, 1999 - С.157-160.

7.Pryzhentseva K. The power of language and the problem of scientific knowledge legitimation// The abstracts of 11th International Congress of Logic, Methodology and Philosophy of Science. - Krakow, 1999. - Р. 381.

Размещено на Allbest.ru