Размещено на http://www.allbest.ru/

22

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертацаії на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Естетико-психологічний потенціал ідентифікації

Шульган Олена Леонідівна

Анотація

ідентифікація психологічний естетичний творчий

Шульган О.Л. Види ідентифікації: перенення і контрперенесення (аналіз творчості Т.Г. Шевченка).//Професійна мистецька освіта: діалог традицій та іновацій. Тези. К., 2000. С.80-81.

Шульган О.Л. Естетико-психологічний потенціал ідентифікації. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню естетико-психологічного потенціалу ідентифікації. Реконструйована теоретична картина психологічного та соціального аспектів ідентифікації і показано наскільки неопрацьованим є досьогодні естетичний і мистецтвознавчий аспекти ідентифікації. Виявленню естетико-психологічного потенціалу ідентифікації сприяє звернення дисертанта до можливостей психоаналітичного методу З. Фрейда та “глибинної психології” К.-Г. Юнга. Концепції цієї орієнтації дозволяють використовувати сферу позасвідомого і такі специфічні прояви взаємодії свідомості й позасвідомого як “витіснення”, “перенесення” “контрперенесення”, “компенсація”. Всі ці складні психічні феномени відіграють певну роль у з'ясуванні змісту ідентифікації й механізмів її функціонування. В пропонованому дослідженні ідентифікація розглянута в контексті суміжних понять і на підгрунті значного літературознавчого матеріалу - аналізу творчого процесу, мотивів і стимулів в творчості Т. Шевченка, Ф. Достоєвського, М. Гоголя, І. Тургенєва, Л. Толстого, М. Булгакова, В. Набокова, Х.Л. Борхеса та інш.

Ключові слова: ідентифікація, самоідентифікація, інтерпретація, естетико-психологічний потенціал, творчість, символ, позасвідоме, розуміння, психічний самоопис, компенсація, проекція, інтроекція.

Аннотация

Шульган Е.Л. Эстетико-психологический потенциал идентификации. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08. - Эстетика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. Киев, 2001.

Диссертация исследует эстетико-психологический потенциал идентификации. Диссертантом реконструирована теоретическая картина психологического и социального аспектов идентификации и показано, что среди различных аспектов исследования идентификации эстетический и искусствоведческий разработаны наименее. Современная эстетическая наука, имея значительные теоретические наработки, все чаще обращает внимание на проблемы, которые позволяют значительно углубить наше представление о природе художественного творчества, об естетическом потенциале творчества, о воспитании эстетического вкуса. Разрешить эти проблемы и помогает идентификация - специфический психологический феномен, который в процессе художественного творчества приобретает эстетическое содержание. Раскрытию эстетико-психологического потенциала идентификации способствует обращение диссертанта к возможностям психоаналитического метода З. Фрейда и “глубинной психологии” К.-Г. Юнга. Концепции этой ориентации позволяют использовать сферу бессознательного и такие специфические проявления взаимодействия сознания и бессознательного как “вытеснение”, “перенос”, “контрперенос”, “вина”, “компенсация”. Все эти сложные психологические феномены играют определенную роль в раскрытии содержания идентификации и механизмов ее функционирования.

В предлагаемом исследовании идентификация рассмотрена в контексте смежных понятий, таких как гипертрофирование, интерпретация, символ, и на основе значительного литературоведческого материала - анализа творческого процесса, мотивов и стимулов творчества Т. Шевченка, Ф. Достоевского, Н. Гоголя, И. Тургенева, Л. Толстого, М. Булгакова, В. Набокова, Х.Л. Борхеса.

Исследование идентификации дает возможность применить эстетико-психологические измерения к биографиям конкретных писателей, выявляя закономерности творческого процесса. Одной из задач диссертации является стремление показать, что особый смысл идентификация приобретает в эстетике, а именно, в процессе выявления эстетической основы процесса художественного творчества. Сложная структура идентификации способствует применению междисциплинарного подхода к ее изучению, так как эстетика, искусствоведение, психология и социология выделяют свои аспекты этой проблемы.

Значительную теоретическую помощь в изучении идентификации не только как социологического и психологического феномена, но и как эстетического, оказывает литературоведение - составная часть искусствоведения. Идентификация как эстетический феномен, который опирается на осознаное и неосознаное подражание, фантазию, воображение, игру, мечты, вытесненные переживания и желания стимулирует художественное творчество и помогает целостной реализации процессу “Я”-“Другой”-“Они”, который охватывает движение от замысла сочинения к его восприятию реципиентом. Данная диссертация представила специфику идентификации именно в процессе литературного творчества, так как она как любой вид искусства является проявлением индивидуального дарования, но в то же самое время позволяет провести аналогии, проследить биографию писателя, неординарные события его жизни, которые могли бы повлиять на выбор сюжета или логику построения сочинения.

Ключевые слова: идентификация, самоидентификация, интерпретация, эстетико-психологический потенциал, творчество, символ, бессознательное, понимание, психологическое самоописание, компенсация, проекция, интроекция.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна естетична наука, маючи значні теоретичні напрацювання, все частіше звертає увагу на проблеми, які дозволяють значно поглибити наше уявлення про природу художньої творчості, творчій процес, про естетичний потенціал творчості, про виховання естетичного смаку - запоруки формування культури сприймання мистецького твору реципієнтом. З'ясувати цю низку проблем певним чином допомагає ідентифікація - специфічний психологічний феномен, який в процесі художньої творчості набуває естетичного змісту.

Складність внутрішньої структури ідентифікації робить доцільним застосувати до її вивчення міжпредметний підхід, адже і естетика, і психологія, і мистецтвознавство виокремлюють свій аспект проблеми. Актуальність даного дисертаційного дослідження полягає у знаходженні автором комплексного підходу до вивчення малодослідженої проблеми ідентифікації на перетині естетики і психології. При цьому літературознавство, специфіка творчого процесу в літературі виступають тим підгрунтям, спираючись на яке феномен ідентифікації репрезентується не лише як об'єкт теоретичного аналізу, але й розкриває практичні можливості ідентифікаційних процесів у створенні й сприйманні мистецьких творів.

Аналіз ідентифікації дає змогу застосувати естетико-психологічні виміри до біографій конкретних митців, виявляючи закономірності творчого процесу: становлення задуму, пошуки шляхів його реалізації, розробки художніх засобів втілення задуму. Серед завдань даної дисертації є намагання показати, що особливий зміст ідентифікація отримує в естетиці, зокрема, в процесі виявлення естетичного підгрунтя процесу художньої творчості. Одразу ж слід відмітити, що відношення до принципу ідентифікації в аналізі художньої творчості, особливо літературної, досить не однозначне: воно коливається від суцільного відхилення до відвертої абсолютизації. Тому, вибір об'єктивної позиції потребує розкриття суті процесу ідентифікації. А це, відповідно, сприятиме виробленню нових методик виявлення творчого потенціалу митця та нових шляхів формування обдарованої молоді.

Ступінь наукової розробки проблеми. Вихідною проблемою щодо аналізу ідентифікації слід, на нашу думку, вважати проблему міжпредметних зв'язків в межах сучасного гуманітарного знання, адже дисертант досліджує ідентифікацію на перетині естетики і психології. Різні аспекти проблеми міжпредметних звя'зків досліджені в роботах Б. Кузнецова, В. Ефроімсона, Л. Губерського, А. Єрмоленка, О. Левицького, В. Чернеця, на які переважно і спирався дисертант.

Власне аналіз ідентифікації також має певні традиції в сучасній науці. Позитивної оцінки заслуговує той теоретичний доробок, який з'ясовує психологічний (Є. Дубовська, Р. Кричевський, В. Лейбін, А. Петровський) та соціальний (С. Кримський, С. Макеєв, С. Оксамитна, Є. Швачко) аспекти ідентифікації. Ідентифікація - це і копіювання (А. Бандура), і придбання (Д. Гевіртц), і встановлення відношень (Г. Адамек, Е. Дейгер), і уподібнення (М. Герберт, Б. Паригін), а також свідоме наслідування (Т. Гібш, М. Форверг). Cтверджується, що ідентифікація - це також процес об'єднання суб'єктом самого себе з іншим індивідом чи групою, спираючись на емоційний зв'язок, якій встановлюється між ними, і включення в свій внутрішній світ, прийняття як особистих норм, цінностей, зразків, Це також і уява, бачення суб'єктом іншої людини як продовження себе самого.

Естетичний же аспект ідентифікації практично нерозроблений і його вивчення спирається на, так би мовити, опосередкований досвід. Частково цей досвід і є тим рівнем розробки ідентифікації в психології та соціології, який може представити сучасна наука. Саме це і обумовлює доцільність використовувати міжпредметний підхід, у конкретному випадку - естетико-психологічний.

Знайти обгрунтування процесам ідентифікації можна за допомогою не тільки психології творчості, до якої ми постійно звертаємось досліджуючи художні твори, але й теорії особистості, яка базується на суб'єктивному факторі як “творчії силі”. Теорія особистості важлива саме тим, що вона відкрита не тільки для чисто психологічних підходів, але і для філософських теорій. Показовим у цьому аспекті може бути гуманістичний напрямок європейської філософії. В межах кінця ХІХ- початку ХХ ст. гуманістичний напрямок теорії особистості органічно виявився в екзистенціальній філософії, яскравими представниками якої були такі видатні мислителі і письменники як С. Кьеркігор, К. Ясперс, М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр. Деякі відомі психологи також вплинули на гуманістичний підхід, серед яких Є. Фром, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, Р. Мей, А. Маслоу.

Значну теоретичну допомогу у вивченні ідентифікації як естетичного феномену надає літературознавство - складова частина мистецтвознавства. В межах даної дисертації представлена специфіка ідентифікації саме в процесі літературної творчості. Це зроблено свідомо, адже літературна творчість є виявом індивідуальної обдарованості і дає змогу послідовно простежити біографію письменника, якісь неординарні події його власного життя, які могли б вплинути на вибір сюжету чи логіку побудови твору. Щодо цієї низки проблем, досліджуваної у дисертації теми то певним підгрунтям слугували роботи М. Арнаудова, С. Балея, В. Набокова, С. Павличко, Я. Парандовського, В. Просецького, Л. Слитинської.

Дослідження ідентифікації піднімає чимало суміжних проблем, які створюють певне методологічне поле, спираючись на яке можна глибше зрозуміти механізми ідентифікації. До таких проблем належать загальнотеоретичні питання естетики й мистецтва: зміст, образ, інтерпретація, символ та інш. У теоретичному осмисленні цих проблем автор спирався на роботи М. Бровка, Д. Кучерюка, О. Лосєва, В. Малахова, В. Панченко, К. Свасьяна, Р. Шульги.

Оскільки дисертанта, передусім, цікавить літературна творчість, до аналізу був залучений значний масив наукових досліджень, пов'язаних з розробкою широкого кола проблем художньої творчості. Серед цих досліджень виокремлимо роботи К. Еудженіо, Д. Говоруна, М. Гончаренко, В. Загороднюка, Л. Левчук, В. Мазепи, В. Роменця.

Ідентифікація займає досить вагоме місце в дослідженнях західноєвропейських фахівців. Традиційно психологічним аспектом ідентифікації займався психоаналіз і “аналітична психологія”. Паралельно з розробкою ідентифікації в межах психоаналітичної орієнтації Зігмунда Фрейда і юнгіанства психолого-мистецтвознавчі аспекти ідентифікації були об'єктом теоретичного інтересу в роботах Й. Гейзінги, Е. Керрола, П. Рікьора, М. Шелера, ряду американських естетиків. Аналіз західноєвропейських концепцій вимагав звернення до інтерпретуючої літератури, до позиції сучасних українських і російських вчених, в дослідженнях яких концептуалізується проблематика певних європейських шкіл. Серед числених робіт ми, передусім, наголошуємо на роботах С. Аверинцева, М. Бахтіна, І. Бичко, Р. Додельцева, В. Лейбіна, Л. Левчук, В.Ляха, С. Маленка, О. Шевченка та інш.

Зазначимо, що існуючі підходи до розуміння інтерпретації лише частково задовольняють тим вимогам, які наука висуває щодо вивчення психології художньої творчості. Тому подальша робота у розкритті механізмів ідентифікації, з'ясуванні її естетико-психологічної специфіки здається нам нагально необхідною.

Об'єкт дослідження: ідентифікація і її роль в процесі художньої (літературної) творчості.

Предмет дослідження: естететико-психологічний потенціал ідентифікації.

Мета дослідження: обгрунтування естетико-психологічного потенціалу ідентифікації і специфіки її прояву в процесі художньої (літературної) творчості .

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань дослідження:

обгрунтувати процес ідентифікаці (визначити специфіку естетичного і психологічного аспектів ідентифікації);

розглянути ідентифікацію в структурі суміжних понять;

обгрунтувати “перенесення” й “контрперенесення” як види ідентифікації;

розглянути почуття провини і компенсацію як психологічний контекст ідентифікації;

з'ясувати діапазон символічного смисловиразу ідентифікації;

дослідити специфіку ідентифікації в процесі літературної творчості.

Наукова новизна одержаних результатів визначається авторським підходом до ідентифікації як до естетичного фенону, який спираючись на свідоме і неусвідомлене наслідування, фантазію, уяву, гру, мрії, витиснені переживання і бажання активізує, стимулює художню (літературну) творчість і допомагає цілісній реалізації процесу “Я”- “Інший”- “Вони”, що охоплює рух від задуму твору до його сприйняття реципієнтом.

В процесі дослідження автор отримав результати та дійшов висновків, що мають наукову новизну і виносяться на захист:

через дослідження сучасного стану теоретичного опанування ідентифікації в різних галузях наукового знання відтворено процес концептуалізації ідентифікації як психологічного феномену, систематизовано і узагальнено понятійний апарат, суміжний з поняттям “ідентифікація” - інтерпретація, маскування, символ, гіпертрофування, подвійне прочитання, самоопис, - спираючись на який ідентифікацію можна представити як рух від психологічних витоків до естетичного змісту;

показано, що такі види ідентифікації як “перенесення” і “контрперенесення” допомагають здійснити реконструктивний вплив на психіку творчої особистості, відтворити особливості характеру персонажу твору, провести аналогію “письменник-образ” і вплинути на рівень естетичних оцінок реципієнта;

розглянуті теоретичні виміри проблеми художньої творчості (психологічний і непсихологічний) і виявлене естетичне підгрунтя ідентифікації в літературній творчості - компоненти художньої форми, типологія особистості, суб'єктивний світ, художній досвід, іномовність, фантазія;

реконструйована психоаналітична концепція почуття провини і компенсації, яка дозволяє оперувати поняттям “кенезису” - низходження - тобто “виведення” мистецтва із сфери проявленого і розкритого смислу у сферу “незрозумілого”, “замаскованого”;

завдяки механізму ідентифікації, як вільної проєкції - перенесення в світ зразків, символів, персоніфікаций - визначено діапазон символічного смисловиразу (розширюються можливості інтерпретаціїї);

розкрита специфіка ідентифікації з огляду на художні можливості конкретного виду мистецтва (літератури), яка визначається емоційним звязком між автором, героєм і реципієнтом, а також тих завдань, які ставить перед собою естетико-психологічний аспект аналізу художньої творчості щодо поглиблення розуміння створення й сприймання художнього твору.

Елементи наукової новизни виявляються в аналізі специфіки творчого процесу конкретних письменників (Т. Шевченко, Ф. Достоєвський, М. Гоголь, Л. Толстой, Ф. Кафка та інш.), творче й особисте життя яких розглянуто із застосуванням ідентифікації і виявленням її естетико-психологічного потенціалу.

Теоретична та методологічна основа дослідження спирається на загальні принципи наукового пізнання - об'єктивність та історизм. Складність об'єкта дослідження - естетико-психологічний потенціал ідентифікації - зумовила звернення до філософських, естетичних, психологічних та літературознавчих джерел. Значну допомогу у дослідженні ідентифікації автору надала психоаналітична методологія, яка має позитивні традиції у дослідженні творчого процесу.

Аналіз ідентифікації здійснено з максимальним урахуванням складності й суперечливості творчих і людських доль письменників, які були об'єктом теоретичного аналізу. У зв'язку з цим, автор використовує біографічний метод дослідження.

Практичне значення отриманих результатів. Дослідження ідентифікації має як самоцінне значення - грунтовний, достовірний аналіз складної теоретичної проблеми, - так і опосередковане - з'ясування ролі ідентифікації в творчості конкретних митців.

Окремі матеріали та висновки можуть бути використані в загальних курсах з естетики, літературознавства, історії та теорії культури, а також при розробці спеціальних курсів для студентів гуманітарних вузів, для літературно-художньої критики, яка сприяє виробленню ціннісних орієнтирів у розвитку сучасної літератури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисериації знайшли відображення в авторських публікаціях, виступах, повідомленнях та тезах наукових доповідей на Міжвузівській науково-практичній конференції “ Естетика і мистецтвознавство на порозі ХХІ століття” (Київ, 2000р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “ Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій ” (Київ, 2000р.), методологічних семінарах філософського факультету Киівського національного університету імені Тараса Шевченка.

Структура дисертації визначена логікою розвитку теми і містить вступ, два розділи (8 підрозділів), висновки та список використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ”Вступі” обгрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується ступінь її наукової розробленості, визначається мета і завдання дослідження, вказується теоретична та методологічна основа роботи, формулюється її новизна, та положення, що виносяться на захист, теоретичне і практичне значення.

Перший розділ - “Ідентифікація: від психологічних витоків до естетичного змісту” - складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі - “До визначення поняття “ідентифікація” - зроблено стислий аналіз точок зору про місце і роль ідентифікації в сучасній естетичній, психологічній та соціологічній літературі, а також виявлені ті суперечності, які існують в інтерпретації поняття “ідентифікація”. Більшість тлумачень змісту ідентифікації пропонує психологія, тому що це традиційна сфера інтересів саме цієї науки. Проте, автор обгрунтовуває естетичний і мистецтвознавчий зрізи цього поняття і плідну роль ідентифікаційних процесів у з'ясуванні специфіки процесу художньої творчості, спираючись на матеріал літератури.

Ідентифікація (від лат. identiens - тотожний, fikatio - здійснення, втілення) - досить об'ємне за змістом поняття, яке дозволяє говорити про встановлення тотожності різних об'єктів, за допомогою визначених ознак, про варіювання “відмінності”, “порівняння”, “знаходження подібного” (трьох основних сфер функціонування механізмів ототожнення), про емоційно-когнітивний процес неусвідомленого ототожнення суб'єктом себе з іншім суб'єктом, групою, зразком. Аналізуючи внутрішній зміст поняття “ідентифікація”, слід враховувати, що для активного включення в творчі процеси ідентифікація повинна мати свою рушійну силу. Дисертант обгрунтовує думку про те, що такою силою виступає рух, який моделює триада: “Я" - “Інший” - “Вони”. Для того щоб відповісти на будь-яке питання, а тим більше на питання, пов'язане з проблемами індивідуального життя, щоб вирішити особисті конфлікти, необхідно звернутися до себе за допомогою “інших”, через оточуючі зв'язки, і крізь зовнішні події, що і робить митець за допомогою художньої творчості. У такому контексті передбачається розгортання індивідуальної ідентифікації. Здійснюється це завдяки накопиченню досвіду самопізнання, логічному аналізу особистої структури переживань. При цьому, дисертант визначає поняття “перенесення”, “фантазія”, “уява”, “проекція”, які допомагають повніше виявити сутність ідентифікації і зясувати її естетичний потенціал.

У першому підрозділі визначається також роль і значення психоаналітичної методології, тому що саме З. Фрейд досить послідовно вивчав проблему ідентифікації і вважав здатність до ідентифікації наріжною у формуванні бажання “Я" до саморозвитку. В конктексті позиції З.Фрейда у першому підрозділі проведений аналіз творчості Ф.М. Достоєвського, окремі твори, художні образи, власне життя якого дали як З. Фрейду, так і численим його послідовникам можливість використовувати ідентифікацію як засіб “дешифрування” стимулів й мотивів творчості письменника.

Другий підрозділ - “Обгрунтування процесу ідентифікації” - має на меті показати, що не лише за допомогою психології творчості, до якої традиційно звертаються, коли досліджують твори мистецтва, можно обгрунтувати роль ідентифікації в процесі художньої творчості, але й за допомогою теорії особистості, яка базується на суб'єктивному факторі як “творчій силі”. Теорія особистості важлива тим, що вона відкрита не тільки для чисто психологічних, але й для філософських теорій. На думку дисертанта, показовим у цьому плані може бути гуманістичний напрямок європейської філософії. Саме ця доба пов'язана з розвитком гуманітарних наук, що спиралися на принципи гуманізму. Серед багатьох досягнень доби Відродження виокремлюється важливий процес поступового розриву мистецтва й ремесла та формування процесу “ремесло - професіоналізм - творчість”, а також усвідомлення специфічної самодостатності творчості і самоцінності митця. У дисертації обгрунтована логіка трансформації гуманістичного напрямку теорії особистості у принципи екзистенціальної філософії, у певні зрізи феноменологічного мислення. А всі ці модифікації об'єднані творчим пошуком, визнанням приорітету творчого начала. Дисертант вважає, що у творчості люди мотивовані пошуком особистих цілей і це робить їх життя осмисленим і значним. Більш того у творчому процесі митець естетизує свої бажання, надаючи їм витонченості, а найважливіше спрямування, яке формується у творчої особистості - це, передусім, потреба самоактуалізації внутришнього потенціала. Зазначені ідеї трансформовані дисертантом у літературний процес на прикладі творчості Томаса Манна, Михайла Булгакова, Хосе Борхеса. Автор показує, що жодний вид мистецтва не має такого розмаїття людських типів як література і це сприяє виявленню естетичних можливостей ідентифікації. Література відкриває широкі можливості для самореалізації письменника, продуктивність якої значною мірою обумовлена прагненням зрозуміти себе. Увесь комплекс засад, які виявляють потенціал ідентифікації, дисертант залучає для аналізу деяких важливих зрізів творчості Миколи Гоголя.

Третій підрозділ - “Ідентифікація у структурі суміжних понять”. Методологічним підгрунтям аналізу заявленої проблеми є проблема міжпредметних звя'зків - ідея інтеграції гуманітарних наук: якщо на певному етапі історичного розвитку в сфері наукового знання почався процес розподілу на різні галузі, то зараз коло проблем, які потребують вирішення, не може задовольнитися вузькою тематикою та понятійно-категоріальним апаратом лише певної науки. Однією з прикмет сучасного стану гуманітарних наук є інтеграція, завдяки якій повноцінний розвиток естетики, етики, мистецтвознавства можливий лише через використання спільних понять і категорій. Звідси і походять такі терміни, як “міжпредметні зв'язки”, “суміжні поняття”, які від початку передбачають розширення способів вирішення тієї чи іншої задачі. Говорячи про роль ідентифікації в процесі художньої діяльності, неможливо не торкнутися деяких понять, які допомагають поглибити уявлення про складності формування творчого процесу від виникнення задуму до його реалізації і визначити коло проблем: ідентифікація-інтерпретація, ідентифікація-маскування, ідентифікація-символ, ідентифікація-гіпертрофування.

Залучаючи роботи М. Гайдеггера, Г.-Г. Гадамера і П. Рікьора, дисертант трансформує ідентифікацію у виявлення безпосередніх й опосередкованих зв'язків у своєрідному трикутнику: “автор - герой - реципієнт”.

Теоретичний аналіз дисертант пов'язує з розглядом практики створення літературного твору, репрезентуючи позицію відомого російсько-американського письменника Володимира Набокова, який іронізує з приводу “романізованих біографій” і показує, що принцип ідентифікації завжди наштовхується на проблему художньої фантазії митця, яка може не піддаватися будь-якому аналізу. Водночас, без ідентифікації неможливо збагнути чуттєву форму, яка закладена автором в його творі. Художник намагається ввести нас в певну емоцію - індивідуальну, нову - і примусити нас пережити її, але яку він не зміг би пояснити. Тому він і відбирає серед зовнішніх проявів свого почуття такі, котрими ми його машинально імітуємо, і завдяки цьому досягаємо його психологічного стану, який їх викликав. І, таким чином, бар'єр поміж нашою свідомістю і свідомістю художника зникає. Вагоме навантаження в з'ясуванні місця і ролі ідентифікації в структурі суміжних понять і у виявленні специфіки творчого процесу в літературі мають такі складні й неординарні феномени, як “подвійне прочитання”, “перенесення смислу”, “самоопис” та інш.

Четвертий підрозділ - “Види ідентифікації: перенесення і контрперенесення” - дає детальну характеристику таким складним психічним процесам, як “перенесення” і “контрперенесення”. Вони, як відомо, мають важливе теоретичне значення в концепції Зигмунда Фрейда, адже класичний психоаналіз будується на тому, що “перенесення” - це позасвідомі тенденціі і фантазії, які виникають у психіці митця в процесі творчої діяльності, що відображають його досвід спілкування з близькими йому людьми, але тими, хто відноситься не до минулого, а до теперішнього. “Перенесення” “відкриває двері” у позасвідоме і допомагає здійснити реконструктивний вплив на психіку творчої особистості. Минулий досвід набуває особливого значення завдяки тому, що стає усвідомленим і контрольованим надбанням його особистості.

В дослідженні процесу художньої творчості вагомим є також поняття “контрперенесення” - усвідомлення чи неусвідомлення реакцій, які виникають з боку реципієнта або дослідника твору мистецтва як відповідь на особливості авторської праці. Специфіку прояву “перенесення” і “контрперенесення” дисертант розглядає на прикладі творчості Тараса Шевченка, яка була піддана психоаналітичному розгляду львівським психоаналітиком С. Балеєм у книзі “З психології творчості Шевченка” (Львів, 1916р.). Дисертант також реконструює позицію сучасних українських дослідників (Л. Левчук, С. Павличко) щодо правомірності такого шляху аналізу творчості митця.

Другий розділ - “Ідентифікація в контексті художньої творчості” - складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі - “Теоретичні виміри проблеми художньої творчості” - на значному теоретичному й практичному матеріалі відтворено складності творчого процесу в літературі. Дисертант залучає різні методологічні підходи щодо процесу створення мистецького образу, а також такі специфічні психічні прийоми, як “витіснення”, “настанова”, “стимул-поштовх” та інш. Завдяки проведеному аналізу дисертант показує, що досить часто естетичний і психологічний аналіз не можуть знайти спільної основи: вони немовби йдуть паралельно, намагаючись домінувати один над іншим. Коли ж мова заходить про роль мистецтва у житті людини, - людини-митця і людини-реципієнта - естетичний і психологічний момент поєднуються, виникає можливість отримати компенсацію за нереалізовані дії. Мистецтво переносить людину в іншій світ, в світ, де панує ілюзія. Але це не свідчить про те, що цей ілюзорний світ не дає реальних почуттів і емоцій. Дисертант показує, що, втілюючись в особистість героя, реципієнт немов би отримує шанс відчути себе по-іншому, бути іншим оцінити свої особисті проблеми з точки зору іншої людини. Тобто, реципієнт рухається у будь-якому напрямку, тому що відчуття відповідальності не тяжіє над ним, як у реальному житті.

У другому підрозділі - “Естетичне підгрунтя ідентифікації в літературній творчості” - відбита досить широка панорама складних станів письменника, які супроводжують творчий процес і відбивають усі аспекти чуттєвості людини, яка створює мистецький твір. Дисертант визначає роль художньої форми, мови, композиції, ритму у відбитті внутрішнього світу людини, у намаганні “зазирнути” у психологію героя. У процес творчості залучаються пам'ять, досвід, спогади, які, в свою чергу, активізують позасвідомі сфери людської психіки. В художній літературі за всі вчинки відповідає лише герой, тобто “інший”, тому як автор так і той, хто сприймає твір не несуть відповідальності за них, але завдяки ідентифікації можуть здійснити і пережити те, за що в реальному житті вони повинні були б нести тягар відповідальності. Ця позиція дуже вигідна і, головне, - не має небажаних наслідків. Неусвідомлений потяг не відрізняє фантазії і реальності. Він оцінює всі події незалежно від того, з чим вони мають справу - з об'єктивними фактами чи суб'єктивними уявленнями. Завдяки таким властивостям ці події стають психологічним підгрунтям мистецтва. Теоретичний матеріал у цьому підрозділі поданий на тлі аналізу творчості Льва Толстого, в специфіці здійснення творчого процесу якого активну роль відіграє ідентифікація.

Третій підрозділ - “Психологічний контекст ідентифікації: почуття провини і компенсація” - побудований на аналізі важливих компонентів психоаналітичної моделі творчого процесу: провині і компенсації. Застосування для аналізу ідентифікації цих двох компонентів, дозволило аргументувати подвійну роль художніх творів, адже вони є праобразами тих ситуацій, які люди впізнають у житті, а, водночас, вони присутні як певні “існуючі-в-світі” серед інших. Саме така подвійність дозволяє говорити про “сакральну” й “профанну” роль, в якій виступає художній твір. Митець створює кожний конкретний твір як власну сповідь і, водночас, дає змогу реципієнту, сприймаючи твір, вийти за межі того обсягу бажань які можно реалізувати у повсякденному житті. Певним чином, позиція митця і реципієнта співпадають. У акті творчості, і акті сприймання митець і реципієнт реалізують свої прагнення, знаходять новий спосіб спілкування, організації інтерсуб'єктивної сфери: зрозуміти себе за допомогою іншого. Продукт творчого акту являє собою дещо, що різниться з реальністю навіть у сфері бажань. Тобто бажання та прагнення, які здійснюються у мистецтві, визнаються як такі, що виходять за межі “природних потреб”, тут якоюсь мірою “все дозволено”. Така специфіка мистецтва з особливою силою наголошує на значенні моральних засад творчості, на проблемі відповідальності митця.

У четвертому підрозділі - “Ідентифікація і діапазон символічного смисловиразу” - дисертант показує, що аналіз різних аспектів ідентифікації не буде вичерпаний доти, доки не розглянуто символізм як специфічний спосіб ідентифікації. У матеріалі четвертого підрозділу відтворені теоретичні позиції ряду авторів щодо проблеми символу (Л. Виготський, О. Лосєв, Я. Мукаржовський, К. Свасьян). Дисертант вважає конче необхідними ввести у контекст існуючих підходів щодо символу позицію психоаналітиків та представників “глибинної психології”, а це дозволить співставити символ з “успадкованими образами”, “позасвідомими символами”, “маскуванням прихованих мотивів” та інш. Спираючись на вже відомі теоретичні позиції, у дисертації обгрунтовується значення техніки ампліфікації та інтерпретації в символі, а також позитивну роль аналогій щодо процесу сприймання й “розкодування” символу.

У “Висновках” зазначається, що ідентифікація має реальне практичне значення у творчому процесі і майже у кожному виді мистецтва можна виокремити ситуацію, яка дає поштовх для застосування ідентифікаційних принципів. Водночас, література як вид мистецтва, та специфіка творчого процесу в літературі чи не найвиразніше демонструє можливості ідентифікації. Це пов'язано значною мірою з тим, що літературна творчість має необмежені можливості у виборі тем, у шляхах їх художнього вирішення, у формуванні системи художніх образів, пошуків шляхів психологічного забезпечення вчинків героїв. Ще один важливий аспект літературної творчості пов'язаний із необмеженними можливостями письменника - єдиного творця твору, який може трансформувати у конкретні події чи конкретного героя найпотаємніші зрізи власного внутрішнього світу. У літературній творчості спостерігається гіпертрофоване “Я" письменника, яке спонукає його до творчості, в процессі якої він переносить на папір свої внутришні переживання. Саме ці умови виокремлюють літературу як найбільш переконливий об'єкт дослідження ідентифікації.

У дисертації аргументується ідея міжнаукового підходу до аналізу ідентифікації. Саме він дозволяє якомога повніше виявити естетико-психологічний потенціал ідентифікації. У дисертації аналіз ідентифікації зроблений на вагомому літературознавчому підгрунті - виявлення специфіки творчого процесу таких видатних письменників, як Т. Шевченко, Ф. Достоєвський, М. Гоголь, Л. Толстой та інш.

Хоча, на думку дисертанта, ідентифікація і не є наріжною проблемою сучасної естетики, проте вона вносить корективи у досить складну проблему сучасної естетики - проблему понятійно-категоріального апарату. Хоча естетика має досить потужний досвід формування понятійно-категоріального апарату, проте “приріст” нових понять, безперечно, повинен відбуватися, і здійснити це можно за рахунок взаємодії гуманітарних наук. Аналіз ідентифікації - в силу специфіки цього багатошарового феномену - дає можливість оперувати низкою нетрадиційних для естетики понять: “чуттєве поле”, “інтерпретація”, “маскування”, “самоопис”, “подвійне прочитання”, “гіпертрофування” та інш. У площині зазначеної проблеми, на думку дисертанта, є ще значні теоретичні перспективи.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

1. Шульган О.Л. Ідентифікація: від психологічних витоків до естетичного змісту.//Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук.праць. К., 1999, с.182-189.

2. Шульган О.Л. Ідентифікація і специфіка літературної творчості.//Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск третій: Зб.наук.праць: У 2-х частинах. Частина П. - К., 1999, с.103-112.

3. Шульган О.Л. Ідентифікація у структурі суміжних понять.//Наукові записки: Культурологія. Філософія. Релігієзнавство. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000, с.32-37.

4. Шульган О.Л. Проблема художньої творчості: естетико-психологічний вимір.//Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: альманах. Зб.наук.праць. К., 2000, с.175-181.

Размещено на Allbest.ru