Людина приречена бути вільною. (Жан Поль Сартр)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Людина приречена бути вільною. (Жан Поль Сартр)

філософія екзистенціалізм свобода вчинок

Проблема існування людини тісно пов'язана з проблемою свободи. Це поняття є однією з ключових ідей філософії екзистенціалізму. Основним постулатом цієї філософії є твердження про те, що існування (екзистенція) передує сутності (есенції). Екзистенціалісти вбачають вищу життєву цінність у свободі особистості. Людині необхідна свобода вибору і дій, оскільки лише в такому випадку вона несе тягар відповідальності за свої вчинки і за своє життя. Яскравим представником філософії екзистенціалізму є Жан Поль Сартр.

Під час ознайомлення з текстом його лекції “Екзистенціалізм - це гуманізм”, у якій він виклав головні положення свого трактату “Буття та ніщо” та звернувся до проблеми свободи людини, у мене часом виникало більше запитань, ніж відповідей. Особисто мені досить важко погодитись або не погодитись з твердженням про те, що людина приречена бути вільною. Реалії сучасного світу, норми моралі, релігійні переконання, людські потреби, - все це обмежує свободу людини. Інстинкт самозбереження та материнський інстинкт дещо несумісні з поняттям свободи. Відчуваючи відповідальність за життя і долю іншої людини, неможливо сповна насолодитись свободою. Хоча постає питання про те, чи це потрібно взагалі. Мабуть для багатьох людей існують речі заради яких варто пожертвувати навіть свободою. Проте коли я висловлюю таку думку, щось наштовхує мене на те, щоб глибше зануритись у саме поняття свободи. Якщо свобода - це можливість вибору, тоді безперечно кожен з нас приречений бути вільним, кожного дня обираючи шлях та роблячи свій вибір. Однак якщо розглядати свободу як можливість діяти відповідно до своїх бажань, інтересів та цілей, то мені важко погодитись з тим, що всі люди приречені так робити. Сучасна людина живе в соціумі. Вона виховується у сім'ї, де у неї з дитинства плекають певні цінності та ідеали. Людина здобуває освіту та досвід, і лише тоді сповна осмислює моральні засади, якими керується, пізнає різноманітні релігії, форми організації суспільного життя, культурні традиції народів світу. Людина може свідомо обрати новий шлях, змінивши місце проживання, прийнявши монарший чин, відкинувши певні моральні норми. Це свобода вибору. Однак ця свобода може бути обмежена ззовні. Людину можна позбавити засобів здійснення цієї свободи. Якщо людина була вихована в дусі поваги до батьків та релігійних наставників (наприклад священиків), її можна переконати не робити тих чи інших змін. Людина може навіть повірити в те, що це її власний вибір, в той час вона перебувала під впливом інших.

На мою думку, поняття абсолютної свободи неможливо втілити в реальність. Кожен вкладає у це поняття щось своє, особисте. А на практиці свобода однієї людини часто може мати плачевні наслідки для інших людей. Я ще раз хочу наголосити на тому, що свобода не може розглядатись лише в контексті особистості. Втілення її особистістю робить свободу явищем соціальним. Свобода повинна йти поруч з порядком. Свобода слова - поруч з правом кожної особистості на гідність. Свобода вибору - поруч з усвідомленням його наслідків.

Особисто я розглядаю свою особисту свободу як внутрішню та зовнішню і відчуваю силу внутрішньої свободи та обмежені можливості зовнішньої. Свобода - це дуже суб'єктивний стан. У мене є свобода вибору. Однак, часто я відчуваю, що цей вибір нав'язаний зовнішніми чинниками та моїми переконаннями і просто не може бути інакшим. У мене є свобода приймати рішення, керуючись своїми бажаннями а інтересами. Однак, я не дозволю собі це зробити, якщо можливі наслідки моїх рішень зашкодять іншим. У мене є свобода самоствердження та самовираження. Однак, я не можу ігнорувати певні норми суспільства, що склались історично і в дусі яких я була вихована. Проте виховання не лише обмежує свободу. Певним чином воно визначає її. Кожен вкладає у поняття свободи своє значення та уявлення, що не може сформуватись без належного виховання.

Я вважаю, що ніхто з нас не є по-справжньому вільним як би нам не хотілось у це повірити та це довести. Однак це моя суб'єктивна думка, і я вважаю за доцільне звернутись до ідей Жана Поля Сартра, видатного мислителя в царині людського буття. Мені важко вести гідну полеміку з ідеями визначного філософа, тому я спробую, посилаючись на певні ідеї щодо свободи особистості, висловити своє бачення проблеми.

Сартр пише: “Те, що ми вибираємо - завжди благо. Однак ніщо не може бути благом для нас, не будучи благом для всіх… Отже, наша відповідальність набагато більша, ніж ми могли уявити, оскільки вона поширюється на все людство.” Я вірю, що у житті немає випадковостей. Кожен наш вчинок веде до ланцюжка інших подій, тому слід обережно користуватися наданою нам свободою.

Сартр був прихильником атеїстичного екзистенціалізму. Ось що він пише: “Якось Достоєвський писав, що якщо Бога немає, тоді дозволено все… Інакше кажучи, немає детермінізму, людина вільна, людина - це свобода.” На мою думку, навіть з позиції атеїзму це твердження не цілком себе виправдовує. Думка про те, що не існує Бога зовсім не обов'язково заперечує моральні орієнтири та цінності. Якщо людина не хоче нести відповідальність перед Богом, то це не звільняє її від відповідальності перед людьми та власним сумлінням.

Сартр пише: “Боягуз робить себе боягузом сам, так як і герой робить себе героєм. У боягуза завжди є можливість перестати бути боягузом, а у героя - перестати бути героєм.” Сартр заперечує ідею спадковості та темпераменту, що звільняє людей від відповідальності за свої вчинки. Особисто я не стану заперечувати науково доведені ідеї, проте наведена вище цитата дуже мені імпонує хоча б через те, що спонукає людину до роботи над собою, стверджує її свободу від помилок та недоліків предків. Філософія екзистенціалізму схильна судити людей за їхніми вчинками, які зумовлені власним вибором.

Дуже цікавим для мене є той факт, що екзистенціалізм намагається збагнути природу та характер вільного вчинку, за допомогою якого людина реалізує себе, водночас реалізовуючи певний тип людства, оскільки вчинки завжди відповідають епосі, культурі.

Сартр пише і про певну приреченість вибору людини, з чим я погоджуюсь: “Вибір можливий лише в одному напрямку, однак неможливо не вибирати. Я завжди можу зробити вибір, але я повинен знати, що навіть якщо нічого не вибираю, то і цим я роблю свій вибір.”

Людина прагне свободи, однак, реалізуючи її, помічає залежність людей один від одного і їхньої свободи зокрема. Право вибору ще не гарантує свободу дій. На мою думку, людина не приречена бути вільною. Вона залежна від інстинктів та своєї соціальної природи. Сучасна людина потребує інших людей для повноцінного та гармонійного існування. А життя серед людей часто обмежує людську свободу. Свобода вибору зовсім не гарантує впевненість людини щодо того, яким цей вибір повинен бути. Я переконана, що воля та свобода є необхідними чинниками реалізації та самоствердження особистості, однак часом людина повинна бути готовою до певних жертв. Однак найважливіше, на мою думку, це користуватись свободою відповідно до своєї совісті та моральних переконань. Ніхто не може вказувати нам на те, як слід жити. Люди можуть лише впливати на нас, але остаточний вибір завжди лежить за нами. Це відповідальність, яка є невід'ємною складовою свободи людини.

Размещено на Allbest.ru