Ідея смисложиттєвих цінностей в філософсько-релігійній думці російської еміграції (на матеріалах часопису "Путь" початкового періоду)

Автор висвітлює, що проблема злочину і відповідальності, проблема свободи у цьому контексті стають предметом прискіпливої уваги релігійно-філософських мислителів. Б.Вишеславцев, наприклад, пише, що минув час індивідуальних злочинів, і настав час соціального злочину. Основою стає принцип визнання масового, а не індивідуального терору. Завданням міжнародного комунізму є організація соціального злочину “у світовому масштабі”. Соціальний злочин не знає каяття, бо він легалізується, стає законом, ідеєю.

Релігійні мислителі обирають шлях недопущення злочину. Вони наголошують на тому, що в самому злочині вже міститься помста, яка не дає людині заспокоїтися на злочині і на плодах його.

В цьому контексті знов гостро постає питання про визначення Добра і Зла, про проблему свободи, як вільного вибору між Добром і Злом.

Автор підкреслює слушність думки Бердяєва, що у марксизмі місце “свободи” посідає “розумність”, а місце “розумності” - комунізм, бо тільки він є єдино розумним. Християнство ж визнає цінністю таку свободу, котра міститься у будь-якому суб'єктивному праві : а саме свавільну свободу, свободу гріха чи подвигу. А свобода може бути зреалізованою лише тоді, коли вона спрямована на досягнення Добра.

У п'ятому розділі “Екстраполяція ідеї сенсу життя філософів “Пути” на сучасну філософську релігійну думку України” з'ясовується зв'язок між розумінням сенсу життя російськими релігійними філософами і сучасним його баченням. С.Франк стверджує, що наше емпіричне життя є уривком і саме по собі, без зв'язку з певним цілим, воно так само мало може мати сенс, як обривок сторінки, який вирвано з книги. Лише у виконанні покликання, у здійсненні надособистої самозначущої цінності людина може знайти себе як розумну істоту, що потребує розумного, осмисленого життя. Найближчим цілим, з котрим ми зв'язані і частину якого ми складаємо, є життя народу чи людства; поза творчою єдністю з минулим і майбутнім людства, поза любов'ю до людей ми не можемо здійснити самих себе, віднайти істинно осмислене життя. Бо якщо безглуздим є кожне одиничне особисте життя людини, так само безглуздим є і загальне життя людства. Отже, повинен статися “перехід” від безглуздості до осмисленості, до набуття сенсу, сутності. Але сутність пізнається через подолання даної дійсності. Сутність дається лише у виявленні сенсу. М.Бердяєв наголошує на тому, що філософія історії є розкриття сенсу істинно буттєвого в історії, суттєвого і сутнісного в історії. Саме тому, на думку Бердяєва, призначення людини - мучитися сенсом життя і особистої долі.

В дисертаційній роботі робиться висновок: щоб знайти сенс життя, треба здолати численні перепони, численні прояви Зла, які постають на цьому шляху. З цієї точки зору, безглуздість життя і є такою перепоною, тому що без долання і творчого зусилля немає реального прояву свободи, без якої не було б здійснення нашого життя в його істинній глибині. Г.Флоровський стверджує, що тільки у духовному подвигу можна знов віднайти свою Батьківщину, а не через ідеалізацію минулого. Автори журналу, серед яких були видатні постаті вихідців з України (М.Бердяєв, В.Зеньківський, Г.Флоровський, Д.Чижевський, Л.Шестов), в критичний період історії розглядають старі і, водночас, завжди нові проблеми про природу людини, про сенс її буття.

Схожий напрям думки існує і в українській філософії. Український філософ В.Лісовий стверджує, що кожна людина мусить обирати цінності осібно, й від цього вибору залежить якість життя - “майбутнє людей, націй, людства”.

У Висновках дисертант подає теоретичні підсумки проведеного дослідження. Відзначається, що сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується все більш зростаючим інтересом до релігії як важливої складової духовного життя. Концепція творчості та свободи, яку розробляли емігрантські релігійні філософи, виявляється актуальною в контексті посттоталітарної суспільної думки, оскільки за своєю суттю вона є принциповим і послідовним опонентом радикальним світським ідеологіям, для яких перетворювальний процес реалізується шляхом насильства. Підкреслюється, що автори журналу “Путь” намагалися вирішити важливу проблему вибору певної системи цінностей та її впливу на життєдіяльність суспільства. Вони вважають, що успіх соціальних перетворень залежить від спроможності суспільства визначити детермінуючу роль духовного фактору в житті людини та суспільства. Але проблема матеріального та ідеального є настільки взаємопов'язаною, що її категоричне вирішення на користь однієї із складових є принципово неможливим. Зазначається, що напрацювання авторів журналу не визнаються російською православною церквою, яка заперечує саму можливість теоретичного аналізу явища націоналізму, трактуючи його виключно як “противне християнському віровченню”.

У дослідженні визначено, що ідея єдності, яка розроблялася російською емігрантською релігійно-філософською думкою, значною мірою збігається із екуменічною ідеєю. Тому поширення екуменічного руху у середині ХХ ст. тісно пов'язане із теоретичними розробками філософів “Пути”.

Робиться висновок, що вивчення спадку авторів журналу “Путь” сприятиме усвідомленню сучасних ідейних протистоянь й, можливо, допоможе зрозуміти вплив і наслідки цих протистоянь на соціальні та культурні процеси, які є основою реалізації людиною своїх смисложиттєвих інтенцій.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ДАЮТЬСЯ В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Романовський О.О. Деякі аспекти ідеї всеєдності В.Соловйова і сьогодення // Українське релігієзнавство. - № 14. - Київ, 2000. -С. 20-25.

2. Романовський О.О. Проблеми гуманізації і російська релігійно-філософська думка // Українське релігієзнавство. - № 16. - Київ, 2000. -С.3 - 11.

3. Романовський О.О. Критика більшовицького розуміння “соціального злочину” авторами журналу “Путь” // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. Ред. В.В.Лях. - Вип.28. - К.: Український центр духовної культури, 2002. - С.160-165.

4. Романовський О.О. Взаємозв'язок теорії і практики у формуванні свідомості особистості (ціннісний аспект) // Збірник наукових праць. Випуск: Психологічні науки. - К.: Міжнародна фінансова агенція, 1998. -С.38 - 42.

5. Романовський О.О. Методологічні проблеми гуманізації і російська релігійно-філософська думка // Матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції “Проблеми вдосконалення викладання гуманітарних дисциплін у вищому технічному навчальному закладі”. - Херсон, 1998.- С.180 - 186.

6. Романовський О.О. Унікальність позиції М.О.Бердяєва //Матеріали другої міжнародної наукової конференції циклу наукових конференцій “Християнство: історія і сучасність”. - К.:” 3нання”, 1998. -С.78 - 80.

7. Романовский А.А. Попытка размышления о смысле жизни // Вестник ХГТУ. - № 3 (6). - Херсон, 1998. -С.23 - 24.

Размещено на Allbest.ru