Соціально-філософська парадигма власності як мотиваційної основи життєдіяльності особистості у пострадянському суспільстві

Актуальна власність середнього ступеню актуалізації, за аргументами дисертанта, також є осмисленою індивідом, досягається шляхом докладання особистістю відповідних зусиль. Але, на відміну від власності високого ступеню актуалізації, використовується індивідом із суто практично-прагматичної точки зору, є базою для подальшого власницького наповнення й примноження і являє собою вияв суто споживацьких інтересів власника.

Дисертант визначає актуальну власність низького ступеню актуалізації такою, яку становлять матеріально втілені речі та об'єкти, на придбання яких особистість не витрачає актуальні для неї кошти. Об'єкти власності даного ступеню актуалізації не належать до предметів постійного використання, а являють собою своєрідний запас, резерв для можливого подальшого використання.

Дисертантом визначено три рівні реалізації внутрішньої власницької свободи: вільної реалізації, прагматичної реалізації та індивідуально спрямований.

Перший притаманний в основному особам, що сприймають власність на поверхово раціональному рівні. Він характеризується розумінням власницьких взаємовідносин у соціумі як абсолютно партнерських, рівноправних, безкорисливих і непрагматичних стосунків між власниками.

Рівень прагматичної реалізації внутрішньої власницької свободи визначається серед осіб, ідентифікованих у групі практично раціонального рівня усвідомлення власності. внутрішня власницька свобода у цьому випадку визначається прагматичною налаштованістю осіб у взаємостосунках з іншими власниками - учасниками суспільних процесів.

Індивідуально спрямований рівень внутрішньої власницької свободи характеризується розпорядженням власністю з суто індивідуальних позицій. Притаманний даний рівень особам, що ідентифіковані у групі особово раціонального рівня усвідомлення власності. Ті витрати, які здатні зробити ці категорії осіб, не можуть порівнюватися з сумою максимально можливих витрат решти людей. Але ці витрати можуть бути спрямовані як для власного блага й процвітання, так і у вигляді спонсорства, особливо великих пожертвувань тощо.

У четвертому підрозділі - „Динаміка власницьких взаємовідносин у період трансформації суспільства” зазначається, що у сучасному українському суспільстві досить резонансною є проблема перерозподілу власності. Теоретично реформа передбачала справедливий перерозподіл суспільної власності, але її методологічна база (видача сертифікатів) виявилася хибною. Аналіз показує, що основним видом власності, яким користуються найбільш вразливі соціальні групи населення, є земельна ділянка і приватизована квартира. Сертифікатна приватизація цим групам населення нічого не дала. Для сільської місцевості, окрім землі, великою цінністю є володіння домашніми тваринами. Привертає увагу вкрай незначна участь широких верств населення у фінансовому ринку. Пересічні громадяни майже не мають акцій та інших цінних паперів. У більшості немає заощаджень.

Діловий прагматизм став світоглядом незначної кількості населення України. Середній клас у перші роки незалежності у нас іще не сформувався - це процес десятиліть. Часткові вкраплення підприємницьких структур ще не вплинули на стан справ у соціальній сфері, але давали змогу чиновнику і біржовику добре жити на межі економічного пограниччя „казармений комунізм - капіталізм”. Перші роки незалежності супроводжувалися широкомасштабною системною кризою. Успадкована Україною системна криза стала логічним наслідком розпаду радянської моделі суспільного розвитку, яка вже в 70-ті роки ХХ ст. вичерпала свій ресурсний потенціал, у роки горбачовської „перебудови” дійшла межі свого розвитку, а на початку 90-х увійшла у фазу руйнування і переходу до нового стану - структурування ряду незалежних держав і пошуку ними свого місця у світовій співдружності.

Упродовж перших трьох років незалежності України обсяг валового внутрішнього продукту зменшився на 59,2%, фінансова система була повністю розбалансованою, а реальні доходи населення різко скоротилися.

Короткий період суспільної ейфорії та „революції сподівань” початку 90-х минув, а тим часом на порядок денний все більше висувається проблема поглиблення соціального протистояння між „просунутою” меншістю і деградуючою рештою населення країни. Останнім часом і тут намітилися певні зрушення. За даними центру СОЦИС, зменшується частка людей, націлених на „зрівняйлівку”. Сьогодні поділ суспільства на багатих і бідних засуджують 40% опитаних, 47% позитивно сприймає багатство за умови, якщо воно отримано чесною працею завдяки здібностям і сумлінню, а 9% виправдовують поділ на багатих і бідних за будь-яких умов. Зрушення до позитивної оцінки багатства за умов чесної праці дають підстави для сподівань на досягнення громадського консенсусу, суспільної консолідації й на формування внутрішніх джерел саморозвитку та соціального прогресу.

Висновки

Проведене дослідження та здобуті результати дозволили зробити такі висновки:

1. Дослідження феномена власності традиційно велися в межах однієї з певних груп підходів: економічних, політичних, психологічних або етичних. Усі проаналізовані дослідження трактували власність у однобічному, концептуально звуженому розумінні, що становить певні недоліки традиційних підходів до пояснення власності. Перевагою зазначених підходів є детальна характеристика дослідниками власницьких екзистенціалів, котрі визначені в межах зазначених підходів. Евристичний потенціал цих досліджень полягає в тому, що на базі існуючих традиційних власницьких концепцій методами порівняльного та системного аналізів у контексті сучасних трансформаційних процесів суспільства можна створити комплексне філософське бачення феномена власності, що й було здійснено у дисертації.

2. У дисертації сформульовано, обґрунтовано й охарактеризовано особистісно- ідентифікаційні екзистенціали власності. До їхнього числа належать ціннісно-ментальний рівень усвідомлення власності та її потенціалу, що ідентифікує особистість згідно з тим або іншим соціумним угрупуванням; інтенційність власності, що, в свою чергу, визначає мету й напрям діяльності особистості; рівень впливу власності на індивіда, що відповідним чином актуалізує власність у сприйнятті її особистістю; ступінь реалізації внутрішньої власницької свободи індивідом.

3. На підставі співставлення найбільш загальних характеристик внутрішньої суті цінностей сформульовано аксіологічні сутнісні прояви інтенційності власності, яка постає ціннісно зумовленою основою діяльності індивіда, результатом і основою подальшої ціннісно спрямованої діяльності. Власність виявляється регулятором взаємовідносин між особистістю й суспільством, являє собою суб'єктизовану оцінку об'єктивного соціумного процесу, становить систему можливих альтернатив щодо реалізації відповідних задумів, які у конкретній ситуації найбільш повно відповідають можливостям особистості.

4. Вперше розроблено й обґрунтовано соціально-філософську концепцію емоційного сприйняття власності особистістю, що, в залежності від психологічного впливу, який справляє власність на індивіда, репрезентується у фрагментарній та актуальній власності високого, середнього та низького ступенів актуалізації.

5. На підставі аналізу найбільш загальних груп супровідних чинників людської екзистенції визначено три рівні ментального усвідомлення власності індивідами: поверхово-раціональний, практично-раціональний та особово-раціональний. Усі із зазначених рівнів, у свою чергу, доповнюються чуттєво-емоційним рівнем, що являє собою комплекс відчуттів, емоцій, які спричиняються різними варіантами реалізації повноважень власника.

6. На підставі аналізу змістового наповнення власності розкрито соціальні ефекти досліджуваного явища у сучасному українському суспільстві і виявлено новітні основи усвідомлення індивідами власницької парадигми, що являє собою комплексне розуміння власності, яке вбирає в себе психологічний, економічний, політичний і етичний аспекти. Акцент на останній компонент усвідомлення власності особистістю при вихованні й формуванні нових поколінь українських громадян дасть змогу гармонійно сполучати ментальні чинники особистості із виявами власності.

Основні публікації

1. Борисенко Є.О. Об'єктивно-суб'єктивне осмислення власності // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Філософія, соціологія, політологія. - Запоріжжя, 2002. - Вип.25. - С.146-151.

2. Борисенко Є.О. Аксіологічні екзистенціали власності // Вісник національного університету ім В.Н. Каразіна. - 2004. - № 615. Серія „Теорія культури і філософія науки”. - Харків: ХНУ. - С. 21-24.

3. Борисенко Є.О. Власність як мотиваційна основа життєдіяльності // Науковий вісник Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХВУ, 2004. - Вип. 1(19). - С. 205-212.

4. Борисенко Є.О. Власність як поєднання цінностей і потреб // Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції „Молодь в умовах нової соціальної перспективи”. - Житомир, 2002. - С. 77-79.

5. Борисенко Є.О. Власність як засіб самоідентифікації інтелігенції // Матеріали третьої всеукраїнської наукової конференції „Інтелігенція і влада”. - Одеса: Видавництво Національного політехнічного університету, 2003. - С. 16-21.

6. Борисенко Є.О. Власність як результат творчого процесу особистості і особистісна свобода: взаємозумовленість і взаємозв'язок // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Україна наукова - 2003”. - Том 5. Філософія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 14-16.

7. Борисенко Є.О. Власність як результат творчості та особистісної свободи // Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю факультету технізації переробки і зберігання сільськогосподарської продукції. Збірник наукових праць гуманітарних кафедр. - Харків, 2003. - С. 13-17.

8. Борисенко Є.О. Ціннісна зумовленість власності // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції „Формування національних, загальнолюдських ціннісних орієнтацій студентської молоді”. - Київ: Видавничий центр КНТЕУ, 2002. - С. 178-180.

9. Борисенко Є.О. Філософське осмислення власності // Тези доповідей ІІІ наукової конференції молодих вчених Харківського військового університету. - Харків: ХВУ. - 2003. - С. 5-6.

10. Подольська Є.А., Борисенко Є.О. Зовнішні і внутрішні прояви власницької свободи // Матеріали Х Міжнародних Сковородинівських читань: в 2-х ч. Ч.1. - Харків, 2003. - С. 196-198.

Размещено на Allbest.ru