Соціальний час: моделі суб’єктивного сприйняття

6. Підтверджена гіпотеза про доцільність розгляду різних соціальних середовищ при дослідженні моделей суб'єктивного сприйняття соціального часу.

Доведено, що більшість темпоральних паттернів інваріантні. Прикладами ж унікальних і національно детермінованих моделей можуть бути концепція чотирьохмірного часу М. Гайдеггера, модель "танцівної" часової спіралі Ф. Ніцше, "інтенсивна" тривалість М. Бубера, а також специфічна німецька модель часу - представлення історичного часу в просторовому образі дому. Остання бере свої початки у сформованому набагато раніше асоціативному ланцюжку "світ" - "дім" як матеріальний конструкт, що має стіни, вікна і т.ін. Ця темпоральна модель свідчить про глибоке закорінення архетипу дому в німецькій ментальності, опосередковано вказуючи на велику потребу німця у захищеному, надійному просторі, а отже, підтверджуючи тезу Г. Альтгауза і П. Мога про принципову закритість німців.

7. Виявлені основні тенденції у розвитку суб'єктивних уявлень про час наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття, а саме:

- хвороблива відокремленість і відчуженість суб'єктивного часу індивіда від об'єктивного та інших форм іманентного часу. Підтвердженням цьому стає проблема діалогу, центральна у працях більшості визначних філософів-екзистенціалістів (М.О. Бердяєв, М. Бубер, С. Л. Франк, К. Ясперс та ін.), яка виводить на поверхню філософської рефлексії конфлікт людини з суспільством і самою собою. Лише в одного М. Гайдеггера фігурує "закрита" особистість, яка веде діалог винятково з собою;

- неоднозначність в орієнтації на певну часову перспективу. У результаті дослідження праць філософів-екзистенціалістів було зафіксовано три варіанти темпоральної орієнтації: перевага сьогодення (М. Бубер, М.О. Бердяєв, М. Гайдеггер); визначальна роль майбутнього у М. Гайдеггера; поєднання трьох часових перспектив (Ф. Ніцше, К. Ясперс). Проте, більшість філософів все ж таки визнали провідним часовим модусом сьогодення. За їх тлумаченням воно виступає тим темпоральним локусом, в якому відбуваються процеси переосмислення й інтеграції досвіду минулого, і тією майстернею, де твориться майбутнє. У всіх досліджуваних філософів сьогодення несе велике смислове і ціннісне навантаження, є часом "духовного будівництва" і самореалізації. Перевага цього часового модусу у філософському світогляді більшості екзистенціалістів може пояснюватися появою нової шкали цінностей у філософії початку ХХ століття, в якій моральним ідеалом стає вільна, сильна, творча й дружелюбно налаштована особистість - "справжня людина" (der wahre Mensch), - що проживає з повною самовіддачею кожну мить свого життя;

- різноманіття моделей часової скерованості. Цей типовий для культури кінця ХIX - початку ХХ століття феномен був виявлений, спираючись на аналіз філософських праць екзистенціалістів (М.О. Бердяєва, М. Бубера, Ф. Ніцше, С. Л. Франка, М. Гайдеггера, К. Ясперса), в яких виявлено такі темпоральні моделі: спіралеподібний перебіг часу (Ф. Ніцше); класична модель незворотного, лінійного часу (К. Ясперс, М.О. Бердяєв); модель "вічного сьогодення" (Г. Гессе, М. Гайдеггер);

- темпоральна інтенсифікація у сучасному суспільстві, коли відбувається процес, що виражається у двох протилежних тенденціях: з одного боку, це "стиснення" і прискорення часу, з іншого боку, - це "поглиблення" і "розширення". У досліджуваних працях німецьких і російських екзистенціалістів простежуються ознаки інтенсифікації часу. Разом з тим, у філософських системах М.О. Бердяєва, М. Бубера, С. Л. Франка, М. Гайдеггера, К. Ясперса цей феномен відбився не в "стисненні" і прискоренні, а в "поглибленні" і "розширенні" суб'єктивного часу. Визначальними чинниками, що "поглиблюють" суб'єктивний час, у екзистенціалістів стають не об'єктивні умови (різноманітна цікава діяльність чи багаті на враження події), а сама людська свідомість, ступінь її наявності в цей момент і готовність до сприйняття інформації. У той час, як основним чинником, що "розширює" суб'єктивний час, є ступінь залученості індивіда в життя соціуму і суспільну історію (К. Ясперс);

- особливе сприйняття тривалості і швидкості перебігу часу. У вивчених автором дисертації працях виявлено дві найпоширеніші моделі: 1) суб'єктивне відчуття прискорення часу і скорочення часових інтервалів в сьогоденні і, разом з тим, сприйняття їх як більш тривалих у ретроспекції (Г. Гессе, Т. Манн); 2) суб'єктивне відчуття уповільнення часу і розтягування часових відтинків у сьогоденні, що не змінюється з перебігом часу (миті повної наявності свідомості в сьогоденні, описані, зокрема, М. Бубером і М. Гайдеггером). Ці моделі відбивають змістовність існування.

8. Розв'язання проблеми інтенсифікації ("поглиблення" і "розширення") і збагачення часу людського життя, на нашу думку, пов'язане з реалізацією індивідумом статусу "справжньої людини" (термін екзистенціальної філософії), який передбачає певний спосіб проживання свого життя, а саме, у повній самовіддачі процесу існування, у наявності всім своїм єством в кожній миті сьогодення. За такого екзистування час людського життя стає глибоким, широким і неквапливим, подібним до повноводої ріки.

9. Доводиться необхідність подальшої розробки проблеми суб'єктивного сприйняття соціального часу, яка репрезентує себе у явищах паралелізму, переплетення і схрещування часових рядів - феноменах, що відбивають багатомірність сучасного соціального континуума.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бондаренко В.В. Die Zeit-Raum-Beziehungen in deutschen und russischen phraseologischen Redewendungen // Нові підходи і шляхи у підготовці викладачів і вчителів німецької мови, германістів і перекладачів в Україні. 1-3 листопада 1996 р. - Донецьк, 1996. - С. 8.

2. Бондаренко В.В. Национально-культурный компонент семантики языковых единиц и фразеологизмов в российском и немецком языке // Тези доповідей студентської наукової конференції "Типологія мовних значень" 15-17 квітня 1997 р. - Донецьк, 1997. - С. 18-20.

3. Андреева Т.О., Бондаренко В.В. Общечеловеческие инварианты субъективного восприятия времени // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 1999. - № 2. - С. 170-176.

4. Бондаренко В.В. Справедливость: соотношение субъективного и объективного // Ідея справедливості на схилі ХХ століття. Матеріали VІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань. - Харків, Ун-т внутр.справ, 1999. - С. 78-80.

5. Бондаренко В.В. Взаимосвязь рационального и эмоционального в феномене одиночества // Вісник Дон ДУЕТ. Гуманітарні науки. - Донецьк, 2001. - №3(11). - С. 236-241.

6. Бондаренко В.В. Образ Другого в философских учениях М. Бубера и Э. Левинаса // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 1999-2000 рр. Збірник наукових праць. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - С. 119-120.

7. Bondarenko V.V. Verurteilt zur Einsamkeit? // Emmanuel Levines - Denker des Zwischen, hrsg. von Armin Homp und Markus Sedlaczek im Auftrag von Mit Ost e.V., Berlin: MitOst e.V. 2001. - S.147-169.

8. Бондаренко В.В. Философский аспект одиночества на материале М. Бубера "Я и Ты" и Э. Левинаса "Время и Другой" // Раціоналізм і культура на порозі 3-го століття. Матеріал 3-го російського конгреса. - Т. 2. - Ростов-на-Дону. 2002. - С. 22-23.

9. Бондаренко В.В. Соотношение модусов прошедшего, настоящего и будущего в работе М. Хайдеггера "Бытие и время" // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 2002. - № 2. - С. 225-230.

10. Бондаренко В.В. Местоположение человека в контексте вечности и временности в книге Н.А. Бердяева "Смысл творчества" // Метаморфози свободи: спадщина Бердяєва в сучасному дискурсі: Український часопис російської філософії. Вісник Товариства російської філософії при Українському філософському фонді. Вип. 1. - К.: Вид. ПАРАПАН, 2003. - С. 483-486.

11. Бондаренко В.В. Социальное время: корреляция субъективного и объективного // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Запоріжжя: ЗДУ, 2003. - Вип. № 31. - С. 56-71.

12. Бондаренко В.В. Субъективное время: корреляция субъективного и объективного аспектов // Тези доповідей міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть". - Тернопіль: Підручники&посібники, 2003. - С. 94.

АНОТАЦІЯ

Бондаренко-Брінь В.В. Соціальний час: моделі суб'єктивного сприйняття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2006.

У дисертації досліджуються моделі суб'єктивного сприйняття часу на матеріалі німецьких і російських соціально-філософських ідей кінця ХIХ - початку ХХ століть. Визначаються загальнокультурні детермінанти розвитку уявлень про час кінця ХIХ - початку ХХ століть: стародавній міфологічний час, аграрна циклічна і християнська лінійна темпоральні моделі.

У роботі доводиться інваріантність більшості виявлених темпоральных паттернів. Розглянуто також унікальні і національно детерміновані моделі (концепція чотирьохмірного часу М. Гайдеггера, модель "танцівної" часової спіралі Ф. Ніцше, специфічна німецька модель - представлення історичного часу в просторовому образі дому та деякі інші).

Дисертантом виявляються основні тенденції в розвитку суб'єктивних уявлень про час на початку ХХ століття. Ними є: хвороблива відокремленість і відчуженість суб'єктивного часу індивіда від об'єктивного та інших форм іманентного часу; неоднозначність в орієнтації на певну часову перспективу; різноманіття моделей часової спрямованості; темпоральна інтенсифікація сучасного суспільства; особливе сприйняття тривалості й швидкості перебігу часу.

Ключові слова: соціальний час, суб'єктивність, сприйняття, буття, модель, ментальність, екзистенція, "стосунок", діалог, комунікація, "Інший", "подія", діяльність, екзогенні та ендогенні детермінанти, темпоральна рефлексія, "справжнє існування".

АННОТАЦИЯ

Бондаренко-Бринь В.В. Социальное время: модели субъективного восприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2006.

В диссертации исследуются модели субъективного восприятия времени на материале немецких и русских социально-философских идей конца ХIХ - начала ХХ веков. Определяются общекультурные детерминанты развития представлений о времени конца ХIХ - начала ХХ веков: древнее мифологическое время, аграрная циклическая и христианская линейная темпоральные модели.

В работе доказывается инвариантность большинства выявленных темпоральных паттернов. Так, к общекультурным моделям относятся: частичная или полная обособленность субъективного времени от объективного или других субъективных времён (поздний Ф. Ницше, М. Хайдеггер); экстериоризация субъективного времени (ранний Ф. Ницше, С. Л. Франк); "диалог" субъективного и объективного времён как с посредством субъективного времени другого существа, так и без него (М. Бубер, Н.А. Бердяев, Г. Гессе, Э. Гуссерль, С. Л. Франк, К. Ясперс); определяющая роль будущего (М. Хайдеггер); доминанта настоящего (М. Бубер); гармоничное сочетание трёх временных перспектив (К. Ясперс); модель "вечного настоящего", заключающего в себе прошлое и будущее (Г. Гессе); классическая модель последовательного течения времени из прошлого через настоящее в будущее (Н.А. Бердяев); произвольное выстраивание событий настоящего, прошедшего и будущего (Э. Гуссерль, Т. Манн); одновременное соприсутствие событий из трёх временных модусов (М. Бубер, Г. Гессе, М. Хайдеггер, К. Ясперс); циклическая темпоральность (Г. Гессе); векторная направленность времени (Н.А. Бердяев, К. Ясперс); спиралевидное течение времени (Ф. Ницше); специализация времени (М. Бубер, Ф. Гегель, Т. Манн); темпорализация пространства (Т. Манн); "глубокое" время (М. Бубер, С. Л. Франк); "глубокое" и "широкое" время (К. Ясперс, Н.А. Бердяев); "глубокое", но "суженное" время (М. Хайдеггер); ускорение/замедление времени (Т. Манн, Э. Гуссерль, М. Бубер); "растягивание" / "сокращение" временных промежутков (Т. Манн, Э. Гуссерль, М. Бубер).

Рассмотрены уникальные и национально детерминированные характеристики в найденных моделях. Примером уникальных индивидуальных моделей времени могут послужить концепция четырёхмерного времени М. Хайдеггера, модель "танцующей" временной спирали Ф. Ницше, "интенсивная" длительность М. Бубера и некоторые другие. Обнаружена такая специфическая немецкая модель времени, как представление исторического времени в пространственном образе дома.

Диссертантом выявляются основные тенденции в развитии субъективных представлений о времени в начале ХХ века, в качестве которых называются: болезненная обособленность и отчуждённость субъективного времени индивида от объективного и других форм имманентного времени; неоднозначность в ориентации на определённую временную перспективу; многообразие моделей временной направленности; темпоральная интенсификация современного общества; особое восприятие длительности и скорости протекания времени.

В работе также проведена классификация причин, вызвавших формирование тех или иных временных моделей. К экзогенным (объективным) факторам относятся объективные законы бытия, географические и природно-климатические условия, социальную среду (общественное мировоззрение, традиции, ценности, нормы). Группу же эндогенных (субъективных) причин, составляют такие личностные факторы, как специфика восприятия, психические реакции субъекта, динамика духовной и душевной жизни человека, аналитические операции сознания. В работе рассматривается взаимосвязь объективных и субъективных факторов и подчёркивается, что фактор активности сознания (вовлеченности сознания в происходящее) является относительно независимым от внешних детерминантов. Данное обстоятельство, отмечается в исследовании, предоставляет возможность индивиду самому моделировать свойства "имманентного" времени, а также выводит на проблему ответственности каждого за своё индивидуально-личное время.

Ключевые слова: социальное время, субъективность, восприятие, бытие, модель, ментальность, экзистенция, "отношение", диалог, коммуникация, "Другой", "событие", деятельность, экзогенные и эндогенные детерминанты, темпоральная рефлексия, "действительное существование".

SUMMARY

Bondarenko-Brin' V.V. Social time: patterns of subjective perception. - Manuscript.

Dissertation for competition of Candidate Philosophy degree in specialty index 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Donetsk national university. - Donetsk, 2006.

The research is devoted to the investigation of patterns of subjective perception of time on the basis of German and Russian sociophylosophical ideas of the end of the XIXth century - the beginning of the XXth century. Pantocultural determinants of the development of the time notion at the end of the XIXth century - the beginning of the XXth century are defined: ancient mythological, agricultural cyclic and Christian linear temporal patterns.

Invariance of the majority of the discovered temporal patters is demonstrated. Unique and national determinate patterns are examined (the concept of four-dimensional time by M. Heideger, the pattern of the "dancing" time spiral by F. Nizshe, the specific German pattern - the concept of historic time in spatial image of house and some others).

The candidate for a degree uncovers basic tendencies in the development of subjective perception of time at the beginning of the XXth century among which the following are mentioned morbid isolation and aloofness of the subjective reality individual from objective and other forms of immanent time; ambiguity of orientation to definite time perspective; variety of patterns of time orientation; temporal intensification of modern society; particular perception of duration and speed of time passing.

Key words: social time, subjectivity, perception, being, pattern, mentality, existence, "relation", dialogue, communication, "Other", "event", activity, exogenous and endogenous determinant, temporal reflection, "true existence".

Размещено на Allbest.ru