Вчення про людину у філософії Георгія Кониського і Григорія Сковороди

2. Свириденко О.П. Істинна людина Григорія Сковороди і сучасність // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Григорія Сковороди. - Переяслав-Хмельницький, 2000. - №1. - С.287 - 296.

3. Свириденко О.П. Сутність людини у філософії українського бароко // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - № 4. - С.347-355.

4. Свириденко О.П. Г.Сковорода як знавець людської душі // Сковорода Григорій: ідейна спадщина і сучасність: Матеріали Х і XI Сковородинівських читань/ Відпов. ред. І.П.Стогній. - К., 2003.- С.592 - 599.

5. Свириденко О.П. Історико-філософські реалії духовного буття людини // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Філософія та історія філософії”. ? К., 2004. - № 66-67. - С.91.

6. Кравченко О.П. Антропологія Георгія Кониського як проблема душі і тіла // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць. - К., 2005. - Вип. 19. - С. 36 - 46.

АНОТАЦІЯ

Кравченко О.П. Вчення про людину у філософії Георгія Кониського і Григорія Сковороди. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.05 - історія філософії. - Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено цілісному компаративістському аналізу філософсько-антропологічних поглядів Георгія Кониського та Григорія Сковороди. У роботі досліджено літературні пам'ятки XV - XVIII ст. і доведено, що в українській філософії існували такі напрями у трактуванні суті людини, як ранньогуманістичний, утраквістичний, релігійно-містичний та раціоналістична течія нової християнської філософії. Показано найтиповіші риси людини бароко, які ґрунтуються на ідеях Г.Кониського та Г.Сковороди стосовно співвідношення душі і тіла, теорії пізнання, концепції щастя. Реконструйовано складові практичної філософії Г.Кониського і Г.Сковороди та з'ясовано особливості обґрунтування ними ролі морального вдосконалення людини, пізнання Бога і самореалізації в земному житті як основних чинників досягнення щастя, що свідчить про синтез у межах культури українського бароко філософських ідей, продукованих в інтелектуальному середовищі братських шкіл та Острозького культурно-освітнього осередку, із західноєвропейськими духовними надбаннями.

Ключові слова: людина, душа, тіло, двонатурність, мікрокосм, макрокосм, пізнання, самопізнання, розум, воля, чесноти, щастя, праця, істина, інтуїтивне осяяння, барокова схоластика, українська традиційна містика, раннє Просвітництво.

АННОТАЦИЯ

Кравченко О.П. Учение о человеке в философии Георгия Конисского и Григория Сковороды. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Институт философии имени Г.С.Сковороды НАН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию проблемы человека в философских учениях Георгия Конисского и Григория Сковороды. Путем анализа литературных источников XV - XVIII в. доказано, что в украинской философии того периода существовали такие направления в трактовке сути человека, как раннегуманистический, утраквистический, религиозно-мистический. Кроме того, барочная философия развила собственные версии всех течений рационалистического и иррационалистического толка, которые представляли западную философию: новая христианская философия, или барочная схоластика, раннее Просвещение и этико-антропологическое направление. Георгий Конисский, профессор Киево-Могилянской академии, является представителем двух тенденций - барочной схоластики и раннего Просвещения. В его философском курсе, в частности в разделе “Философия природы, или физика”, человек выступает исключительной частичкой природы, которая, с одной стороны, подчинена законам последней, а с другой - содержит в себе противоположный природе предоставленный Богом ум. Трактовка человеческой природы у философа тесно связана с признанием гармоничного единства духовного и телесного, ибо хотя умную душу и создал Бог, она ничего не может создать без тела. Доказано, что теория познания в философских курсах начала XVIII в. развивается в пределах рационализма, соединенного с неоплатоновской идеей приоритетности интуитивного озарения.

Подчеркнуто, что этико-антропологическая линия нашла свое продолжение и самое широкое воплощение в философии Григория Сковороды. Отойдя от отождествления человека с его наличным бытием, философ обращается к характерному для раннего христианства противопоставлению земного и небесного, видимого и невидимого. Мыслитель пытается выяснить сущность человека из его середины, с помощью самопознания познать невидимую натуру, или душу, в человеке, что может привести к моральному совершенствованию и счастью. Человек способен раскрыть склонность к определенному виду деятельности, заложенную в него Богом, которая обеспечивает производительный труд по призванию. Однако автор диссертационного исследования показывает, что наивысшее счастье земной жизни Г.Сковорода и Г.Конисский видят в интуитивном познании истины, или Бога, осуществляемом через мгновенное озарение.

Таким образом, доказано, что имеющаяся в философских курсах Киево-Могилянской академии и у Г.Сковороды концепция достижения счастья убедительно свидетельствует о синтезе в границах культуры украинского барокко философских идей, функционировавших в интеллектуальной среде братских школ и Острожcкого культурно-образовательного центра, с западноевропейским духовным достоянием.

Ключевые слова: человек, душа, тело, двонатурность, микрокосм, макрокосм, познание, самопознание, ум, воля, добродетели, счастье, труд, истина, интуитивное озарение, барочная схоластика, украинская традиционная мистика, раннее Просвещение.

ANNOTATION

Kravchenco O.P. Studies about man in the philosophy of Georgiy Konyskyi and Hryhoriy Skovoroda. - Manuscript.

The dissertation thesis for candidate of science degree in philosophy, specialty 09.00.05 - the history of philosophy. - Institute of Philosophy named after H.S.Skovoroda of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2006.

The thesis is devoted to investigation of the problem of a man in the philosophic studies of Georgiy Konyskyi and Hryhoriy Skovoroda. In this work the analysis of literary heritage of the XV - XVIII centuries was made and it was proved that in Ukrainian philosophy existed such directions in explaining the essence of a man, as early humanistic, utraquistic, religious-mystic and rationalistic course of a new Christian philosophy. The most common barocco man's features, which are grounded on the ideas of G.Konyskyi and H.Skovoroda according to the soul and body correlation, theory of cognition, conception of happiness are showed. There are good reasons for moral man's improvement, cognitions of God knowledge and self-realization in terrestrial life as the main factors of achieving the happiness which satisfy in Ukrainian barocco culture the synthesis of philosophic ideas that functioned in the intellectual environment of the brother's schools and Ostroh' cultural and education group with West European spiritual heritage.

Key words: man, soul, body, two natures, microcosm, macrocosm, cognition, self-knowledge, reason, will, integrity, happiness, work, sense, intuition lighting, barocco scholasticism, Ukrainian traditional mystics, early enlightenment.

Размещено на Allbest.ru