Інфраструктура соціальної роботи: філософсько-методологічний аналіз

Форми інфраструктури класифіковані за принципом просторового розташування та поєднання об'єктів між собою - точкова, лінійна, мережна. Точкова класифікується за принципом терміну існування та кількості проблем, які вона спроможна вирішити: тимчасова, комплексна, системна. Лінійна класифікується за рівнем діяльності: регіональна та національна. Мережна інфраструктура поділяється на галузеву і загальну в залежності від масштабу охоплення кількості та різноплановості проблем, за іншою класифікацією - комплексну та системну. Подана характеристика кожної із зазначених форм.

Морфологічний процес поданий як перехід точкової інфраструктури в лінійну і мережну, що супроводжується становленням загальної морфологічної основи галузі обслуговування кризової людини. Далі ці процеси розглянуті на міжнародному рівні у Європейській та світовій спільноті. При цьому визначені досягнення країн Європи, що створили сталу і діючу мережу соціального обслуговування.

Другий підрозділ «Функціональний аналіз інфраструктури соціальної роботи» присвячений визначенню та класифікації функцій інфраструктури соціальної роботи за допомогою системного підходу. Основоположне значення має дослідження гуманістичного аспекту соціальної роботи та її інфраструктури, оскільки гуманізація суспільних відносин становить не утопічний проект, а компонент того вектора суспільного розвитку, який, набираючи нині силу, дає людству надію на виживання у сучасну кризову епоху.

У третьому підрозділі «Управління розвитком інфраструктури соціальної роботи» розглянуто процес та специфіку управління розвитком інфраструктури соціальної роботи з подальшим визначенням умов його оптимізації. Метою управління розвитком інфраструктури соціальної роботи є його орієнтація на створення об'єктивних інформаційно-речовинних та енергетичних умов для реалізації творчого потенціалу кожної особистості, задоволення її потреб та розвитку громадянського суспільства. Серед чинників, які сприяють чи заважають оптимізації управління розвитком інфраструктури соціальної роботи, необхідно виокремити такі як ефективність державного управління; процес урбанізації; децентралізація управління; фінансування всієї соціальної роботи; впровадження нормативно-правової бази соціальної роботи; створення оптимальної системи надання соціально-профілактичної допомоги, що забезпечить доступність і якість основних видів соціальних послуг; наявність координаційного центру; інноваційна політика з метою підвищення ефективності використання наукового і кадрового потенціалу в соціальній роботі. Критеріями, що характеризують діяльність об'єктів інфраструктури соціальної роботи є критерії ефективності, якості, кількості, різноплановості, оперативності, своєчасності отримання соціальних послуг, доступності до об'єктів інфраструктури соціальної роботи, повноти інфраструктурного забезпечення.

Критерієм оцінки результату управління інфраструктурою соціальної роботи можна вважати рівень суспільної активності кризової особистості та показники її благополуччя. Від рівня благополуччя окремої людини залежить її творчий розвиток як особистості. Звідси й починається вирішення головного завдання - побудова громадянського суспільства.

Оскільки рушійною силою функціонування соціальної інфраструктури є потреби людини, у четвертому підрозділі «Модель функціонування соціальної інфраструктури в соціально-орієнтовній державі» розглянуто ситуацію щодо забезпечення об'єктами інфраструктури головних прав людини - право на житло, охорону здоров'я, освіту, працю, соціальний захист. Оскільки система соціального забезпечення переживає кризу, тенденцією останніх років в Європі є зміцнення волонтерських організацій, розвиток руху само - та взаємодопомоги. Наголошено, що за умов ринкової економіки недостатньо однієї лише системи гарантій підтримки і соціального захисту нужденних і малозабезпечених верств населення. Паралельно з цим, потрібно створювати гарантії забезпечення можливості реалізувати себе в трудовій діяльності й одержувати за це матеріальну винагороду, достатню для підтримки високого життєвого рівня, кожному дієздатному члену суспільства.

Саме в цьому контексті, відповідно до архітектоніки дисертаційного дослідження, у четвертому розділі «Праксеологічний аналіз інфраструктурного забезпечення системи соціальної роботи в Україні» розглянуто сучасну ситуацію, в якій перебуває українське суспільство та європейська спільнота. Оскільки не лише географічно, а й морально, Україна є європейською країною, існує необхідність скористатися позитивним європейським досвідом. Постає потреба активних дій щодо збереження та подальшого розвитку інфраструктури, яка є складовою суспільних трансформацій. В цьому розділі розглянуті проблеми розвитку сучасного світу та тенденції модернізації соціальної інфраструктури в країнах Європейського Союзу, визначено ідейно-світоглядні підстави формування інфраструктурного забезпечення системи соціальної роботи в сучасній Україні, на основі одержаних знань визначено проблеми й перспективи, висловлено пропозиції щодо інтеграції національної та європейської систем соціальної роботи.

У першому підрозділі «Проблеми розвитку сучасного світу та тенденції модернізації соціальної інфраструктури в країнах Європейського Союзу» аналізуються проблеми сучасного світу та їх місце у кожній із сфер життєдіяльності суспільства (економічній, соціальній, духовній та політичній). Детермінантами соціального розвитку є головні інноваційні світові процеси - експансія техногенної цивілізації, що спричиняє новий поділ праці та модернізацію традиційних суспільств і переростає у процеси глобалізації. Названі процеси виникли відносно недавно (друга половина XX століття), але вирізняються масштабністю і швидкими темпами розвитку. Ці процеси мають безпосередній вплив на формування глобального інформаційного простору та активний розвиток інформаційної інфраструктури.

Змістом соціального розвитку є ті процеси, що відбуваються у сферах життєдіяльності суспільства як традиційні, так і нетрадиційні. Серед інновацій - вільна торгівля, пришвидшення урбанізації, інфотехнології, біотехнології, нанотехнології, геронтотехнології в галузі охорони здоров'я, ноотехнології - розвиток людини, система державного електронного управління у політичній сфері, неоліберальна ідеологія тощо. Всі названі процеси будучи природними, тобто незалежними від суб'єкта, створюють умови для появи нових потреб людини та розширення інфраструктури, яка здатна їх задовольнити. Утворюється вселенська універсальна цивілізація, що ґрунтується на технологічних інноваціях у галузі транспорту, прогресі в комп'ютеризації, розвитку телекомунікації, що обумовив створення планетарного інформаційного простору, відбувається процес становлення єдиної економічної системи, універсалізація культури, способу життя.

До традиційних, тобто таких, що супроводжували суспільство протягом всього розвитку людства дослідниця відносить геополітичні питання, дотримання (порушення) прав іншої людини, освіту, охорону здоров'я тощо.

Крім природних процесів дисертантка визначає штучні, тобто такі, що створюються самими людьми через дію природних процесів - виникнення маргіналів, біженців, мігрантів та інших категорій кризового контингенту. Їх існування також обумовлене процесами розподілу праці, глобалізації та формуванням глобального інформаційного простору.

Наслідки соціального розвитку розглядаються в дисертаційному дослідженні як процеси (послідовні зміни станів явища) і як продукти (результати народження чогось нового). Відбувається процес формування нового погляду на світ, трансформується як індивідуальна, так і суспільна свідомість, відбувається її інтелектуалізація. Духовні потреби людини знову опинилися в центрі уваги науковців і практиків. У результаті глобалізації та інформатизації народжуються нова людина та нове суспільство. Науковці відзначають, що у XXI столітті по-новому буде окреслене саме поняття «людина».

Зазначено, що економічні, духовні та політичні процеси мають негативну тенденцію накопичувати соціальні проблеми, рішення яких потребує адекватної діяльності соціальної сфери. Оскільки у суспільства виникають нові потреби, система соціальної роботи та її інфраструктура повинні бути готовими для їх вирішення. Тому є потреба у чіткій діяльності об'єктів інфраструктури. В умовах глобалізації та розвитку новітніх технологій тенденціями розвитку соціальної інфраструктури є: пріоритетність інформаційного компоненту (в порівнянні з енергетичним та речовинним) в самій інфраструктурі; модернізація існуючої інфраструктури, наприклад, для вирішення питання працевлаштування, необхідним є створення не нових робочих місць, а заміна непродуктивних, неефективних, із важкими й небезпечними умовами праці та з дуже низькою зарплатою; активна комп'ютеризація суспільства і оновлення інфраструктури за рахунок нових інформаційних технологій; поступове прагнення до згуртування суспільства через діяльність об'єктів соціальної інфраструктури та інші.

У другому підрозділі «Ідейно-світоглядна концептуалізація інфраструктурного забезпечення системи соціальної роботи в сучасній Україні» застосовано результати інструментально-функціонального аналізу та розглянуто вплив політичної ідеології на подальший розвиток як соціальної інфраструктури, так і інфраструктури соціальної роботи для оцінки її стану в сучасній Україні.

Соціальна інфраструктура виступає невід'ємною частиною суспільного середовища, а рівень її розвитку та динаміка змін залежать від політичної ідеології та інших відносин, що існують в суспільстві. Населення України на парламентських виборах 2006 року зробило свій вибір на користь комуністичної, соціал-демократичної та ліберальної (у поєднанні з націоналістичною) ідеологій. Прагнення ліберальної або соціал-демократичної моделей сьогодні є лише перспективою, тому що в сучасній Україні зберігається комуністична ідеологія. Доки вона буде існувати, прогнозувати зміни досить важко, хоча і край потрібно, оскільки від зміни ідеології залежить і система соціальної роботи, і її інфраструктурне забезпечення.

Практично кожна політична програма містить ідею щодо збереження та подальшого розвитку соціальної інфраструктури, децентралізацію влади, значущість громад у житті суспільства, підвищення якості життя тощо. Але до цього необхідно мати важелі впливу для впровадження задекларованих гасел.

Оскільки Україна прагне приєднатися до Європейського Союзу, проблему інтеграції національної та західноєвропейської систем соціальної роботи запропоновано розглянути як через теорію, так і через практику у третьому підрозділі «Проблеми й перспективи інтеграції національної та європейської систем соціальної роботи». Теоретичний рівень розробки проблеми знаходить свій прояв через: концептуалізацію досліджуваної проблеми; соціальне прогнозування; розробку сучасної ідеології розвитку системи; аналіз логіки розвитку змісту проблеми; побудову імітаційних моделей. Практичний рівень - через: нормативно-правове забезпечення; створення умов для реалізації прав людини; удосконалення управління системою соціальної роботи та її інфраструктурним забезпеченням; вивчення та розповсюдження передового досвіду реформування системи соціальної роботи; підвищення кваліфікації державних службовців, які управляють системою; створення бюро експертизи, організація вивчення соціальних проектів; обмін проектами та кадрами; паспортизація існуючих об'єктів соціальної інфраструктури на предмет їх зв'язку з системою соціальної роботи.

Крім реалізації поставлених завдань теоретичного та практичного змісту, інтеграція систем соціальної роботи стане можливою за умов проходження трьох головних етапів, а саме створення умов для реалізації та дотримання соціальних прав людини, врахування особливостей міжнародного поділу праці та тенденцій розвитку особистості.

Останній шлях є надзвичайно важливим. Йдеться про зміну усвідомлення людиною самої себе у світі, оскільки стає зрозумілим, що нова глобальна цивілізація повинна стати цивілізацією самообмеження для багатьох народів, і цивілізацією нової, не матеріальної, а духовної якості життя. Відбуваються зміни із самою людиною, тому постає питання про зміни інфраструктури, адже сьогодні вона не завжди відповідає запитам. XXI століття ставить завдання більшого забезпечення людини її об'єктами, головними компонентами яких будуть інформація та енергія.

У висновках авторка узагальнює філософські та методологічні результати дослідження, обґрунтовує напрями їх використання в сучасній системі знань, акцентує увагу на перспективі подальшої дослідницької роботи у цій галузі, виявляючи такі закономірності у подальшому розвитку соціальної інфраструктури.

По-перше, через дію своїх елементів інфраструктура соціальної створює умови та обумовлює якість надання допомоги кризовій людині для поліпшення або відтворення її життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного існування в економічному, соціальному, політичному та духовному житті суспільства протягом всього життєвого циклу людини - від народження до смерті. Але в умовах ринкової економіки недостатньо однієї лише системи гарантій підтримки й соціального захисту нужденних та малозабезпечених верств населення. Паралельно потрібно створювати гарантії, що дозволять кожному дієздатному члену суспільства реалізувати себе в трудовій діяльності й одержувати за це матеріальну винагороду, достатню для підтримки високого життєвого рівня. У зв'язку з цим, соціальна інфраструктура набуває системного характеру, охоплюючи всі сфери життєдіяльності людини. Системоутворюючим фактором виступають соціовітальні потреби людини, головними з яких є житло, охорона здоров'я, освіта, зайнятість, соціальний захист та інші.

По-друге, сьогодні в світі існує стійка тенденція накопичення соціальних проблем у різних сферах життєдіяльності людства - економічній, політичній, духовній. Відбувається процес виникнення нових об'єктів соціальної інфраструктури, які не завжди мають гуманістичне призначення. Приміром, військові конфлікти породжують нові об'єкти інфраструктури антисоціального спрямування, тобто виникає антиінфраструктура; інформаційні мережі призводять до появи нових фізичних та психічних хвороб, приміром, інтернет-залежність. Все це обумовлює появу нових клієнтів соціальної роботи та розширення функцій соціальної інфраструктури. Тому від системи соціальної роботи вимагається її готовність до розв'язання, а краще, до передбачення і недопущення цих проблем.

По-третє, наразі стає все більш явним і зрозумілим - нова глобальна цивілізація повинна стати цивілізацією нової, не матеріальної, а духовної якості існування. Адже духовне буття є надзвичайно важливим елементом життєдіяльності людства, від оптимального процесу розвитку якого залежить загальний прогрес. Відбуваються зміни із самою людиною, тому постає питання про зміни в інфраструктурі, адже сьогодні вона не завжди відповідає запитам. XXI століття ставить завдання більшого забезпечення людини її об'єктами, головними компонентами яких будуть інформація та енергія. В умовах системних світових змін існують певні тенденції розвитку соціальної інфраструктури - пріоритетність інформаційного компонента (в порівнянні з енергетичним та речовинним) в самій інфраструктурі; активна комп'ютеризація суспільства; поступове прагнення до згуртування суспільства через діяльність об'єктів соціальної інфраструктури.

По-четверте, у межах окремих країн соціальна інфраструктура набуває організованих форм, стає предметом державної політики, забезпечується підготовленими кадрами, фінансується за рахунок бюджету та вільних асоціацій, є стрижнем соціальної політики. Аналізуючи досвід європейських країн у сфері соціального забезпечення, можна переконатися, що будь-яке механічне запозичення моделей соціального захисту населення, навіть таких, які добре себе зарекомендували в інших країнах, без урахування власних соціально-економічних і політичних умов, небажане і неможливе. Якщо навіть у країнах ЄС з їхнім величезним досвідом функціонування соціальних держав сьогодні виникають труднощі в соціальній сфері, але вони, попри стабільну економічну ситуацію і розвинену інфраструктуру, вважають поспішне реформування соціальних систем неприйнятним для себе, тим більш зваженими і обережними мають бути кроки української влади під час розробки власної соціальної політики. Головними завданнями для науковців є уважне спостереження за світовими тенденціями та вчасне їх екстраполювання у вітчизняну систему соціальної роботи, тобто соціальне прогнозування. Україна мусить трансформувати себе в суспільство мереж і в економіку знань, щоб ефективно функціонувати в XXI столітті. Для цього необхідно розпочати реформи, використовуючи перспективи щодо впровадження новітніх інформаційних технологій, активізувати економіку й відстоювати соціальну справедливість. Нарешті успіх на шляху євроінтеграції України пов'язаний з послідовними проведеннями економічних і соціальних реформ у всіх сферах суспільного буття, із забезпеченням підтримки цього курсу населенням, розумінням того, що рух до ЄС - це невпинний рух до демократії, миру, прогресивного розвитку, високих стандартів існування та рівня соціального захисту.

І нарешті. Соціальна інфраструктура тяжіє до об'єднання, набуваючи планетарного характеру, оскільки соціальні інфраструктури окремих країн зливаються в континентальні структури. Лише спільні зусилля країн Європейського Союзу і України допоможуть сформувати простір для всебічного розвитку особистості, створити середовище для неї. Здійснення перекладів зарубіжних наукових джерел, опанування європейськими мовами, вивчення та розповсюдження передового досвіду реформування системи соціальної роботи, розробка та реалізація спільних проектів, підвищення рівня професійної кваліфікації фахівців соціальної сфери; обмін спеціалістами та соціальними проектами тощо дозволить знайомство з системами соціальної роботи Західної Європи. Від задоволення потреб до перспектив формування середовища для розвитку особистості - таким є масштаб функціонування соціальної інфраструктури. Чим більше ресурсів вкладається у розвиток інфраструктури, тим вищою повинна бути її ефективність. Тому і постає необхідність формування проектно-ціннісної свідомості людини (С. Кримський), в процесі якого активну роль відіграє соціальна інфраструктура.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Халамендик В.Б. Інфраструктура соціальної роботи: теоретико-методологічний аналіз. Монографія. - Запоріжжя: Дике поле, 2006. - 262 с. - 16,37 умовн. друк. арк.

2. Бєдная В.Б. До питання про сутність, зміст та функції інфраструктури соціальної роботи // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. - Вип. 38. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. - С. 112 - 120. - 0,5 друк. арк.

3. Бєдная В.Б. Ретроспективний аналіз використання поняття «інфраструктура» в науковій літературі // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова: Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. - С. 23 - 35. - 0,67 друк. арк.

4. Бєдная В.Б. Роль інфраструктури соціальної роботи у вирішенні гендерних проблем // «Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії». - Запоріжжя, ЗДІА. - Випуск №19. - 2004. - С. 24 - 35. - 0,58 друк. арк.

5. Бєдная В.Б. Класифікація об'єктів інфраструктури соціальної роботи // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. - Вип. 41. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 103 - 111. - 0,42 друк. арк.

6. Бєдная В.Б. Гуманістичне призначення інфраструктури соціальної роботи // «Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії». - Запоріжжя, ЗДІА. - Випуск №20. - 2005. - С. 26 - 33. - 0,4 друк. арк.

7. Бєдная В.Б. Структура та інфраструктура соціальної роботи: філософський аспект // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. - Серія: Філософія. №13, 2005. - С. 85 - 90. - 0,5 друк. арк.

8. Бєдная В.Б. Система соціальної роботи та необхідність її інфраструктурного забезпечення // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. - Вип. 51. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 33 - 44. - 0,6 друк. арк.

9. Бєдная В.Б. Функції системи соціальної роботи: теоретичний аспект // «Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії». - Запоріжжя, ЗДІА. - Випуск №24. - 2006. - С. 119 - 129. - 0,6 друк. арк.

10. Бєдная В.Б. До питання про необхідність соціальної роботи в економічній сфері життєдіяльності суспільства // Ноосфера і цивілізація. - Вип. 3 (6). - Донецьк: ДонНТУ, 2006. - С. 119 - 122. - 0,4 друк. арк.

11. Бєдная В.Б. Інфраструктура соціальної роботи: сутність поняття // Філософські науки: Збірник наукових праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. - С. 248 - 253. - 0,4 друк. арк.

12. Бєдная В.Б. Генетика соціальної роботи: діяльнісний підхід // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 16. - С. 58 - 62. - 0,45 друк. арк.

13. Бєдная В.Б. Вдосконалення інфраструктури соціальної роботи України на етапі входження її в європейське співтовариство // «Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії». - Запоріжжя, ЗДІА. - Випуск №25. - 2006. - С. 62 - 72. - 0,63 друк. арк.

14. Бєдная В.Б. Управління розвитком інфраструктури соціальної роботи в соціальній державі // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - Випуск 9 (22). - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С. 171 - 180. - 0,7 друк. арк.

15. Бєдная В.Б. Соціальна робота як вид продуктивної діяльності людини // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - Вип. 11. - Ч. 2. - С. 125 - 130. - 0,3 друк. арк.

16. Бєдная В.Б. Соціальна робота як фактор розвитку громадянського суспільства // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Філософські перипетії. - 2005. - №706. - С. 201 - 206. - 0,42 друк. арк.

17. Бєдная В.Б. Ідеологія формування інфраструктурного забезпечення системи соціальної роботи в сучасній Україні // «Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії». - Запоріжжя, ЗДІА. - Випуск №26. - 2006. - С. 148 - 157. - 0,54 друк. арк.

18. Бєдная В.Б. Роль інфраструктури соціальної роботи в процесі створення соціального капіталу // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - Київ, КНУ. - Випуск №84. - 2006. - С. 13 - 17. - 0,54 друк. арк.

19. Бєдная В.Б. Вплив світових тенденцій на розвиток соціальної інфраструктури в країнах Європейського Союзу // «Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії». - Запоріжжя, ЗДІА. - Випуск №27. - 2006. - С. 73 - 87. - 0,75 друк. арк.

20. Халамендик В.Б. Функціонування соціальної інфраструктури в соціально-орієнтованій державі // Другі Міжнародні драгомановські читання: Матеріали. 27-28 жовтня 2006 р. / Укл. Г. І. Волинка, Л.Л. Макаренко, О.П. Симоненко. - Випуск 1. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С. 180 - 186. - 0,48 друк. арк.

21. Халамендик В.Б. Інтеграція національної та європейської систем соціальної роботи: проблеми і перспективи // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - Випуск №6. - К., 2006. - С. 182 - 192. - 0,6 друк. арк.

22. Халамендик В.Б. Проблеми освіти в контексті функціонування соціальної інфраструктури // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя: Просвіта, 2007. - Вип. 18. - С. 193 - 198. - 0,6 друк. арк.

23. Халамендик В.Б. Розбудова системи соціальної роботи: український та європейський виміри // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - Випуск 11 (24). - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 65 - 71 - 0,5 друк. арк.

24. Халамендик В.Б. Кризова людина: феномен та шляхи ресоалізації // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - Випуск 12 (25). К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 136-140. - 0,5 д.а.

Размещено на Allbest.ru