Громадянська злагода як необхідна умова розвитку сучасного українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

09.00.03 - соціальна філософія і філософія історії

Громадянська злагода як необхідна умова розвитку сучасного українського суспільства

Кумкін Ігор Олександрович

Сімферополь - 2007

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі соціальної філософії філософського факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Кальной Ігор Іванович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри соціальної філософії.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Габрієлян Олег Аршавірович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри політичних наук;

кандидат філософських наук, доцент Горбань Олександр Володимирович, Національна академія природоохоронного і куротного будівництва, завідувач кафедри філософії і права.

Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки і культурології (м. Київ)

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Зарапін

Анотація

громадянський злагода соціалізація плюралізм

Кумкін Ігор Олександрович. Громадянська злагода як необхідна умова розвитку сучасного українського суспільства. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія і філософія історії. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2007.

Метою дослідження є аналіз громадянської злагоди як одного з найважливіших чинників суспільного розвитку. Ця мета здійснюється через розгляд феномена “визнання” як вирази волі до влади, як перший крок до формування влади авторитету; через дослідження влади авторитету і авторитету влади, приймаючи як аксіому положення про те, що основу будь-якої влади складає насильство; через дослідження феномена публічності і спілкування як передумови і умови громадянської злагоди; через дослідження підстав громадянських цінностей і встановлення механізму їх адаптації; через аналіз намагання України знайти відповідь на свій історичний виклик, розглянувши шляхи, форми і способи здійснення громадянської злагоди.

Проведене дослідження дозволило зробити і обґрунтувати висновок про можливість громадянської злагоди як нової ідеології українського суспільства в умовах особливих трансформаційних процесів.

Ключові слова: авторитет, визнання, спілкування, публічність, злагода, діалог, компроміс, толерантність, громодянське суспільство, грамодянська злагода.

Аннотация

Кумкин Игорь Александрович. Гражданское согласие как необходимое условие развития современного украинского общества. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2007.

Проведенное исследование оснований гражданского согласия позволило констатировать у индивида волю к власти, в форме претензии на признание его авторитета. Поскольку эта претензия сильнее инстинкта самосохранения, то она при определенных условиях обретает статус власти авторитета, а в последующем и авторитета власти. Олицетворяя авторитет власти, институт государства заявляет о себе как гарант безопасности от внешней агрессии и внутренних коллизий. Переход от традиционного к индустриальному обществу позволил государству заявить о своей монополии на организацию и управление в системе координат общественного развития. Но в условиях индустриального общества, где торжествует “формальная рациональность”, институт государства превращается в систему самообеспечения, о чем свидетельствует инверсия бюрократии в бюрократизм. Эта инверсия обеспечила не только критику бюрократизма, но и вызвала к жизни идею гражданского общества с ориентиром на оформление горизонтали коммуникативных отношений. Так сложилась уникальная европейская цивилизация, которая породила предпосылки коллективной воли, коллективного сознания и готовности к коллективному действию, которые становятся реальностью в условиях гражданского согласия.

Сила идеи гражданского согласия в базовых ценностях человека, которые обеспечивают его правоспособность, делают его дееспособным. Это ценности жизни и собственности (воли, свободы), равенства и справедливости. Их адаптирует и государство, осуществляя преемственность с властью авторитета. Но у него они носят формальный характер. Их осуществление возможно только на уровне коммуникаций в условиях публичности и общения как предпосылки и условия осуществления гражданского согласия.

Рассмотрение оснований гражданских ценностей и определения механизма их адаптации позволило обосновать вывод о возможностях формирования гражданского согласия и формах его осуществления. Был сделан анализ состояния консолидированных субъектов социальной активности и гражданского согласия: семьи, церкви, культурно-этнических обществ, массовых общественных организаций и местного самоуправления.

Проведенное исследование позволило обосновать вывод о возможности гражданского согласия как базового основания новой идеологии украинского общества переходного периода. В условиях политического плюрализма, полиэтничности, конфессионального многообразия и отсутствия среднего класса, идея гражданского согласия заявляет о себе как актуальная необходимость.

Ключевые слова: авторитет, признание, общение, публичность, согласие, диалог, компромисс, толерантность, гражданское общество, гражданское согласие.

Summary

Kumkin Igor Alecksandrovich. Civil consent as necessary condition of modern Ukrainian society development. - Manuscript.

Dissertation for competition of scientific degree of candidate of philosophical sciences in speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. Taurida National V.I. Vernadsky University.- Simferopol,2007.

The object (aim) of investigation is the analysis of civil consent as one of the most important factors of social development. This aim is realized through the examination of “acknowledgement” phenomenon as the expression of will to power, as the first step to power authority formation; through the power authority investigation and the authority of power taking as an axiom the statement that the base of any power is violence; through the investigation of publicity phenomenon and intercourse as a premise and condition of civil consent; through the investigation of civil values basis and the establishment of their adaptation mechanism; through the analysis of Ukraine's status in search of the answer to its historical challenge and by considering the ways, forms and methods of civil consent realization.

The conducted investigation made it possible to conclude the civil consent opportunity as a new ideology of Ukrainian society under conditions of special transformation processes.

Key concepts: authority, acknowledgement, intercourse, publicity, consent, dialogue, compromise, tolerance, civil consent, civil society.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена специфікою трансформаційних процесів сучасного українського суспільства. Україна знаходиться в стані перехідного періоду, коли ціннісні орієнтири радянського часу вже не працюють, а нові ще не склалися. Обстановка в країні характеризується загальною нестабільністю, суперечливістю і непевністю. У цих умовах важко визначити перспективи розвитку і виробити практичні рекомендації.

Можна констатувати про завершення першого етапу перехідного періоду, суть якого полягала в руйнації радянської системи. Сутність другого етапу зводиться до пошуку тих ідей, що можуть скласти базову основу облаштованості сучасного українського суспільства.

Серед обговорюваних ідей національно-політичної єдності, вестернізації, панславізму й інших, особливе місце займає ідея громадянської злагоди, за якою стоїть теорія і практика громадянського суспільства.

Орієнтир на формування громадянського суспільства - це ще не гарант його здійснення, хоча у низці публікацій мова йде вже про задачі побудови зрілого громадянського суспільства. Аналіз історичного досвіду, теорії і практики громадянського суспільства дозволяє краще усвідомити можливості ідеї громадянської злагоди у суспільстві політичного плюралізму, поліетнічності та конфесіонального різноманіття. До цього треба додати реальність клієнтел Клієнтели - це соціальні утворення, які наділені реальною владою у прийнятті важливих рішень. Вони включають представників господарського менеджменту, вищих державних чиновників і законодавців. См.: Гражданское общество: истоки и современность. СПб., 2006. - С. 208-217. і практичну відсутність в українському суспільстві середнього класу. Тільки у громадянському суспільстві, як асоціації вільних індивідів, які усвідомлюють, що їхнє приватне життя протікає в межах публічного життя, можливо оптимального сполучення приватних і суспільних інтересів. Успішне здійснення цих інтересів може проходити тільки під знаком громадянської злагоди.

Ступінь наукової розробленості теми. Громадянська злагода заявляє про себе через становлення системи координат суспільного розвитку, де вертикаль влади зусиллями держави здійснює свої повноваження, а горизонталь комунікативних відношень в особі громадянського суспільства вирішує свої задачі. Тут треба зазначити роботи, у яких можна виявити дослідження джерел влади авторитету як першого кроку на шляху формування вертикалі влади. Це праці Ф. Клікса, К. Леві-Строса, М. Мід, Е. Тайлора, Дж. Фрезера, Ф. Енгельса.

Серед публікацій, присвячених розгляду феномену держави як уособлення авторитету влади, треба зазначити твори Арістотеля, Ж. Бодена, М. Вебера, Г. Гегеля, Т. Гоббса, Г. Гроція, Е. Канетті, Н. Макіавеллі, Ш. Монтеск'є, Платона, П. Сорокіна, Ф. Енгельса, М. Фуко.

Серед публікацій, де досліджується ідея громадянського суспільства як передумова громадянської злагоди, можна виділити праці Дж. Локка і Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегеля, К. Маркса, А. де Токвіля й ін.

Серед досліджень, присвячених “реанімації” ідеї громадянського суспільства і розвитку демократії як прояву однієї з форм громадянської злагоди, необхідно відзначити роботи Е. Геллнера, Дж. Грея, Дж. Дьюї, Р. Дарендорфа, У. Кімлікі, Р. Рорті, Дж. Роулза, А. Селігмана, Ю. Хабермаса, М. Уолцера.

В останнє десятиліття з'явилися публікації, де досліджується взаємозв'язок громадянського суспільства і держави. Це роботи Р. Дарендорфа, К. Гаджиєва, П. Козловські, Н. Матузова, З. Черніловського, І. Честнова, а також монографії під керівництвом З.Т. Голенкової, І.І. Кального, В.Г. Марахова й ін.

Особливої уваги заслуговують творчі зусилля авторського колективу, що підготував працю “Глобальное сообщество: новая система координат”, де серед цілої низки проблем неявно заявила про себе проблема громадянської злагоди См.: Глобальное сообщество: новая система координат/ рук. проекта и отв. редактор А.И. Неклесса. СПб., Алетейя, 2000, - 314 с..

Окремі положення громодянської злагоди розглядаються в публікаціях П. Бергера, М. Бубера, О. Габрієляна, М. Кастельса, А. Лейпхарта, Т. Лукмана, Г. Маркузе, Г. Ріккерта, Е. Фромма, С. Хантінгтона, Г. Батіщева, М. Грушевського, В. Гуторова, М. Кагана, І. Кального, А. Колодій, А. Конончука, Ф. Лазарєва, Б. Маркова, К. Пігрова, Н. Позднякова, Ю. Резніка, Л. Сморгунова, В. Шрейдера, А. Шоркіна й інших.

Об'єктом аналізу зазначених дослідників з'явилася система координат суспільного розвитку, а предметом - різні аспекти вертикалі влади і горизонталі комунікацій.

Аналіз ступеня розробленості об'єкта дослідження дозволив вичленувати проблемне поле дисертації. Громадянська злагода розглядається як похідна ідея громадянського суспільства, як погоджена воля людей у системі суб'єктно-суб'єктних відношень, як базова підстава формування ідеології сучасного українського суспільства в умовах перехідного періоду.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Робота враховує положення національної програми України “Освіта”. Дисертація виконана відповідно до комплексної теми кафедри соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського “Громадянське суспільство і специфіка його становлення в Криму” (державна реєстрація теми № 0102V 001652).

Метою дослідження є аналіз громадянської злагоди як одного з найважливіших чинників суспільного розвитку, що припускає необхідність послідовно вирішити задачі:

розглянути феномен “визнання” як перший крок до становлення влади авторитету харизматичної особистості й оформлення вертикалі влади;

досліджувати умови виникнення ідеї громадянського суспільства;

розглянути ідею громадянської злагоди як базову підставу нової ідеології в умовах суспільства політичного плюралізму, поліетнічності та конфесіонального різноманіття;

досліджувати феномени “публічність” і “спілкування” як передумову й умову формування громадянської злагоди;

розглянути громадянські цінності та їхнє освоєння через механізм соціалізації;

розглянути шляхи і форми здійснення громадянської злагоди;

обгрунтувати тезу про громадянську злагоду як можливої підстави нової ідеології сучасного українського суспільства.

Об'єктом дослідження є система координат суспільного розвитку.

Предметом дисертації виступає громадянська злагода, її можливості в специфічних умовах трансформаційних процесів сучасного українського суспільства.

Методологічну основу дослідження склали принципи, підходи, методи, загальнологічні прийоми і концепти, що забезпечили категоріальний каркас дисертації.

У дослідницькій практиці були задіяні принципи взаємозв'язку, взаємодії і взаємозумовленості держави й інститутів публічної сфери життя суспільства в системі координат суспільного розвитку. Крім того, широко використовувалися гносеологічні принципи об'єктивності та конкретності істини. Були затребувані системний, структурно-функціональний та інтервальний підходи. Вони забезпечили адекватне освоєння предмета дослідження. Робота над дослідженням змусила звернутися до методів єдності історичного і логічного, компаративістики й аксіологічної інтепретації. Дисертант постійно звертався і до антропологічного методу. Це дозволило:

розглянути становлення і розвиток таких соціальних феноменів, як визнання, спілкування і публічність;

виявити взаємозв'язок і взаємозумовленість складової системи координат суспільного розвитку: вертикалі влади і горизонталі комунікацій;

досліджувати причини кризи влади;

розглянути ідею громадянського суспільства і її здійснення як базову підставу становлення ідеї громадянської злагоди.

У ході дослідження були задіяні такі прийоми як аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення, що дозволило здійснити систематизацію напрацьованого досвіду, структурно його організувати й обгрунтувати висновок про необхідність і доцільність громадянської злагоди як базової підстави формування ідеології України в умовах суспільства перехідного періоду.

У дослідницьке поле були включені і розкриті концепти: авторитет, визнання, спілкування, публічність, згода, діалог, компроміс, толерантність, громадянське суспільство і громадянська злагода, котрим дисертант додає авторську інтепретацію.

Наукова новизна результатів проведеного дослідження.

Встановлено, що система координат розвитку суспільства знаходиться в стані постійного перегляду меж взаємозв'язку вертикалі влади і горизонталі комунікації. Ця закономірність особливо виявляється в сучасному суспільстві, коли держава делегує частину своїх повноважень міжнародним центрам управління, а частину владних повноважень передають місцевому самоврядуванню.

Обгрунтовано, що прагнення до визнання - це шлях до влади авторитету харизматичної особистості з можливими її трансформаціями в процесі твердження авторитету влади і наступного оформлення вертикалі влади в системі координат суспільного розвитку.

Визначено потенціал публічної сфери життя суспільства як передумови формування громадянської злагоди.

Розглянуто можливості спілкування людей у системі суб'єктних-суб'єктних відношень як умови здійснення громадянської злагоди.

Обгрунтовано тезу про можливість громадянської злагоди стати базовою підставою формування ідеології перехідного періоду сучасного українського суспільства в умовах політичного плюралізму, поліетнічності, конфесіонального різноманіття і відсутності середнього класу.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Результати проведеного дослідження можуть бути використані у практиці викладання таких дисциплін, як соціальна філософія і політологія, а також спецкурсу “Філософські підстави громадянського суспільства”.

Ідея громадянської злагоди, її здійснення можуть знайти своє місце в теорії і практиці становлення і розвитку громадянського суспільства в Україні.

Особистий внесок здобувача. Концепція дослідження, зміст і висновки дисертації, а також тексти опублікованих статей підготовлені автором самостійно. У тезах, виданих у співавторстві з науковим керівником, дисертанту належить збір інформаційного матеріалу, його структурна організація.

Апробація роботи. Основні положення проведеного дослідження знайшли своє відображення на міжнародних і регіональних конференціях, а також на засіданнях методологічного семінару кафедри політології і кафедри соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Дисертант взяв участь у роботі науково-теоретичної конференції “Государственная власть и политическое участие” (Севастополь, 6-8 жовтня 2003); міжнародної науково-практичної конференції “Общество и власть” (Сімферополь, 21-22 травня 2004 р.); міжнародної науково-практичної конференції “Гражданское общество: возможности и перспективы становления на постсоветском пространстве” (Севастополь, 5-6 жовтня 2004 р.); на IV Російському філософському конгресі “Философия и будущее цивилизации” (Москва, 24-28 травня 2005 р.); XX наукових читаннях “Культура народов Причерноморья” (Сімферополь, 23-24 листопада 2005); XXXV наукової конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Таврійського національного університету (Сімферополь ТНУ, 25-28 квітня 2006 р.); XXI наукових читаннях “Культура народов Причерноморья” (Сімферополь, 26-27 квітня 2006 р.); на інших Таврійських читаннях - “Анахарсис” (Крим, 13-17 вересня 2006 р.); на XXII наукових читаннях “Культура народов Причерноморья” (Сімферополь, 29-30 листопада 2006 р.).

Публікації. Основні результати проведеного дослідження викладені в 6-ти публікаціях, із них - 4 статті в спеціалізованих виданнях, зареєстрованих ВАК України, а дві роботи у формі тез, опублікованих у матеріалах IV Російського філософського конгресу і XXXV наукової конференції Таврійського національного університету.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують 12 підрозділів, висновків і списку використаних джерел, що включає 279 найменувань. Повний обсяг дисертації складає 221 сторінок, із яких 203 займає основний текст.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується актуальність заявленої теми дисертації; аналізується ступінь її теоретичної розробленості; визначається дослідницьке поле; вичленяється об'єкт і предмет дослідження; формулюються мета і завдання дослідження; обгрунтовується новизна проведеного дослідження; відзначається практичне і теоретичне значення дисертації; визначається особистий внесок здобувача; демонструється апробація проведеного дослідження; вказуються публікації і подається загальна характеристика структури дисертації.

У розділі 1 “Громадянська злагода і її підстави” досліджується історія заявленої проблеми, розглядаються онтологічні підстави ідеї громадянської злагоди. Ці питання розглядаються з використанням методу єдності історичного і логічного, а також загальнологічних прийомів аналізу і синтезу.

У підрозділі 1.1 “Феномен “визнання” як вираження індивідом волі до влади” розглядається сутність такого соціального феномена, як визнання. Антропологічний метод дозволив досліджувати взаємозв'язок волі до життя і волі до влади і підтвердити висновок про те, що для деяких індивідів воля до влади авторитету сильніша за інстинкт самозбереження. Визнання заявляє про себе як перший крок до оформлення у суспільстві вертикалі влади, як передумова до формування колективної злагоди і колективної дії.

У підрозділі 1.2 “Влада авторитету та її метаморфози” досліджується становлення і розвиток влади авторитету через такі соціальні інститути, як рід, сім'я, община. Влада авторитету, виступаючи “скріпами” цих інститутів, вирішувала проблему соціалізації протосуспільства і переведення його в стан суспільства. Протосуспільство демонструє силу цілого, силу влади авторитету і безсилля частин. Виконавши своє призначення, влада авторитету поступається місцем авторитету влади, але не зникає, а зберігається і виявляється через харизму керівника.

У підрозділі 1.3 “Авторитет влади і її перманентна криза” досліджується становлення і розвиток такого суспільного інституту як держава. В умовах переходу від традиційного до індустріального суспільства держава заявила про свою претензію на авторитет влади, але цей авторитет споконвічно виявився заручником суспільства, орієнтованого на пріоритет “товару, грошей і капіталу”. Цей пріоритет включає механізм персоніфікації суспільних відносин і деперсоніфікації людей. Реальністю стає феномен відчуженості. Умови відчуженого суспільства забезпечують перманентну кризу влади.

У підрозділі 1.4 “Громадянська злагода як підстава ідеології суспільства перехідного періоду” досліджуються можливості ідеї громадянського суспільства і її похідної - громадянської злагоди. В умовах перехідного періоду до інформаційного суспільства не працюють ціннісні орієнтири індустріального суспільства, а нові орієнтири ще не склалися. Ситуація посилюється реальністю політичного плюралізму, поліетнічності, релігійного різноманіття і соціально-економічної напруженості. У цих умовах ідея громадянської злагоди має перевагу, ніж ідеї національної єдності, вестернізації та панславізму. Громадянська злагода не виключає, а припускає і соборність, і софійність на рівні комунікацій з опорою на можливості етнокультурних утворень і місцевого самоврядування.

У розділі 2 “Громадянська злагода як передумова досягнення взаєморозуміння у суспільстві” досліджується теорія заявленої проблеми. Були затребувані системний та інтервальний підходи. Вони забезпечили адекватне освоєння предмета дослідження. Були задіяні методи порівняльного аналізу й аксіологічної інтепретації, що дозволило розглянути феномени публічності та спілкування, а також громадянські цінності та їхнє освоєння.

У підрозділі 2.1 “Громадянські цінності та їхня підстава” розглядаються онтологічні підстави цих цінностей, їхня принципова відмінність від демократичних (позитивних). Демократичні цінності, як правило, декларуються, але не гарантуються, особливо в умовах перманентної кризи влади. Стосовно ж громадянських цінностей, то їхні підстави складають життя і свобода, формальна рівність і справедливість. Це ті цінності, що дані індивіду уже фактом його народження. Вони задають його правоздатність і визначають його дієздатність.

У підрозділі 2.2 “Публічність як передумова формування громадянської злагоди” досліджується феномен публічності, її потенціал і умови здійснення. Публічність не редукується до рівня суспільного, а розглядається через діалектику публічних і приватних інтересів, де публічність заявляє про себе як погоджена воля людей із орієнтиром на кооперативне рішення соціально-значимої проблеми. Публічність забезпечує можливість громадянської злагоди, але ця можливість може стати дійсністю тільки при здійсненні діалогу, компромісу і толерантності. Через участь у публічних сферах життя суспільства населення трансформується в народ, а народ заявляє про себе громадянськими ініціативами.

У підрозділі 2.3 “Спілкування як умова здійснення ідеї громадянської злагоди” досліджується спілкування як особливий стан соціальної активності через відношення автономних суб'єктів. Проведено порівняльний аналіз діяльності, комунікації і спілкування, що дозволило представити спілкування як особливий вид діяльності й особливий тип комунікації. Виявлено потенціал спілкування як умови оптимального варіанту здійснення ідеї громадянської злагоди. Зроблено висновок, що у сучасних умовах перехідного періоду до інформаційного суспільства, коли інформація стає товаром, спілкування вже не розкіш, а актуальна необхідність, щоб відбутися і зберегти свою індивідуальність.

У підрозділі 2.4 “Освоєння громадянських цінностей через механізм соціалізації” досліджується механізм соціалізації, його можливості забезпечити освоєння громадянських цінностей на індивідуальному рівні. Тільки в цьому випадку громадянські цінності набувають статусу ціннісних орієнтирів індивіда і забезпечують його перетворення в індивідуальність.

У розділі 3 “Можливості і шляхи здійснення громадянської злагоди в сучасному українському суспільстві” досліджується практика заявленої проблеми. Відправною точкою дослідження послужили принципи взаємозв'язку, взаємодії і взаємозумовленості. Був затребуваний системний і інтервальний підхід, використані методи компаративістики, структурно-функціонального аналізу і метод аксіологічної інтепретації досліджуваних об'єктів, що дозволило проаналізувати стан основних інститутів суспільства, розглянути їхні можливості як суб'єктів соціальної активності і громадянської злагоди.

У підрозділі 3.1 “Україна в пошуках відповіді на виклики історії” досліджується стан тих інститутів суспільства, від яких залежить міра адекватної відповіді на історичний виклик. Це сім'я, інститут релігії, інститути виховання й освіти, місцеве самоврядування. Кожному з них окремо й усім разом властиві проблеми, що виникають в умовах суспільства перехідного періоду. Специфіка трансформаційних процесів сучасного українського суспільства визначається як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками суспільного розвитку.

У підрозділі 3.2 “Політика “полікультурності” як інструмент громадянської злагоди” розглядається сутність концепції “мультикультуралізму” і досліджуються можливості політики полікультурності як похідної мультикультуралізму в умовах поліетнічності та конфесіонального різноманіття. Тут констатуються певні трудності як теоретичного, так і практичного характеру. Ці трудності виникають на рівні взаємозв'язку цілого і частини, де частина заявляє про себе відносною самостійністю і претензією на здійснення свого буття в межах Конституції як основного закону України. Для подолання цих трудностей потрібна погоджена воля цілого і частини, центру і регіонів, відповідні економічні, політичні передумови, а також нова ідеологія суспільства перехідного періоду.

У підрозділі 3.3 “Можливості і форми здійснення громадянської злагоди” досліджуються шляхи і способи досягнення громадянської злагоди. Аналізується життєдіяльність етнокультурних суспільств, місцевого самоврядування і масових громадських організацій. Розглядається діяльність засобів масової інформації, як одного з чинників формування суспільної думки. Зроблено висновок про те, що кожний ймовірний суб'єкт громадянської злагоди має у своєму розпорядженні свій потенціал, а разом вони забезпечують реальну можливість для здійснення громадянської злагоди навіть в особливих умовах трансформаційних процесів українського суспільства, для якого характерні нестабільність, напруженість і непевність.

У підрозділі 3.4 “Громадянська злагода як можлива підстава ідеології сучасного українського суспільства” здійснений аналіз стану основних інститутів суспільства. З урахуванням напрацьованого досвіду у сфері теорії і практики зроблений висновок про можливість і необхідність громадянської злагоди як базової підстави нової ідеології в умовах переходу до інформаційного суспільства. Ідея облаштованості суспільства за зразками західного світу провалюється, тому що цей досвід буде затребуваний тільки на рівні вертикалі влади. Віддається забуттю істина, що народ не тільки об'єкт уваги, але і суб'єкт соціальної активності. Особливо це очевидно тоді, коли народ зможе зрозуміти і прийняти ідеї облаштованості суспільства як свої власні, виношені і вистраждані.

Спроба визначити деідеологізацію через обгрунтування національної ідеї не має перспективи у суспільстві політичного плюралізму, поліетнічності та конфесіонального різноманіття. У цих умовах може бути затребувана тільки ідея громадянської злагоди, на користь якої свідчить історичний досвід теорії і практики громадянського суспільства Європи, а також підстави ідеї громадянської злагоди: життя і свобода людини, орієнтир на формальну рівність і справедливість.

Висновки

Проведене дослідження онтологічних основ громадянської злагоди дозволяє констатувати наявність в індивіда волі до влади у формі претензії на визнання його авторитету. Оскільки ця претензія сильніша за інстинкт самозбереження, то вона за певних умов знаходить статус влади авторитету на рівні сім'я, родоплемінних відношень, общини.

Еволюція сім'ї, виникнення приватної власності, ринку і розкладання общини створили передумови трансформації влади авторитету в авторитет влади. Уособлюючи авторитет влади, інститут держави заявляє про себе як гарант безпеки від зовнішньої агресії і внутрішніх колізій як вертикаль влади.

У своєму становленні держава пройшла тривалий шлях, співіснуючи з виявом влади авторитету. Тільки перехід від традиційного до індустріального суспільства дозволив державі заявити про свою єдиноначальність, про свою монополію на організацію і управління в системі координат суспільного розвитку. Але в умовах індустріального суспільства; фетишизації “товару, грошей і капіталу”; відчуженості індивіда від процесу праці, від продукту праці і від самого себе; торжества “формальної раціональності”, інститут держави перетворюється в систему самозабезпечення, про що свідчить інверсія бюрократії в бюрократизм. Ця інверсія забезпечила не тільки критику бюрократизму, але й викликала до життя ідею громадянського суспільства з орієнтиром на оформлення горизонталі комунікативних відношень.

Так склалася унікальна європейська цивілізація, що породила передумови колективної волі, колективної свідомості і готовності до колективної дії. Підстава нормативної “піраміди” європейської цивілізації склали загальнолюдські і правові цінності з орієнтиром на удосконалювання правової держави і становлення громадянського суспільства.

Історична практика свідчить, що міра здійснення ціннісних орієнтирів у кожному випадку визначалася взаємозв'язком об'єктивних умов і суб'єктивних чинників. Одні країни просунулися в рішенні завдання створення правової держави і становлення громадянського суспільства, а інші дискредитували ідею громадянського суспільства, створивши тоталітарні політичні режими.

Такий розклад свідчить про обмежені можливості, як ідеї громадянського суспільства, так і її похідної - ідеї громадянської злагоди. Цим визначається необхідність всебічно досліджувати громадянську злагоду як об'єкт соціально-філософського аналізу.

Сила ідеї громадянської злагоди в базових цінностях людини, що забезпечують його правоздатність, роблять його дієздатним. Це цінності життя і власності (волі, свободи), рівності та справедливості. Їх адаптує і держава, здійснюючи спадкоємність із владою авторитету. Але в нього вони носять формальний характер, навіть якщо проходять за реєстром демократичних цінностей.

Принципова відмінність громадянських цінностей у тому, що вони не декларуються, а здійснюються на рівні комунікацій. Їхньою домінантою виступає не форма, а зміст. Тільки в солідарному суспільстві індивід заявляє про себе як істота автономна й суверенна.

На базі громадянських цінностей і солідарності складається реальна можливість виробітки орієнтирів, норм і правил усеєдності. І ця можливість може стати реальністю тільки в публічній сфері життя суспільства.

Феномен публічності як передумови формування громадянської злагоди досліджується в другому розділі дисертації, де публічність розглядається як одне з ключових понять; визначається роль і місце публічності в межах взаємозв'язку особистості та суспільства, суспільства і влади; досліджуються функції публічності (просвітництво, суспільна думка, контроль); діагностується стан публічної сфери сучасного українського суспільства.

Публічна сфера життя суспільства - це особлива сфера суб'єктно-суб'єктних відношень консолідованих суб'єктів соціальної активності з можливістю досягнення громадянської злагоди в умовах здійснення діалогу, компромісу і толерантності. Проведене дослідження дозволило зробити висновок про те, що публічна сфера життя для сучасного українського суспільства абсолютно необхідна. Без неї всі розмови про громадянські ініціативи і громадянську злагоду нічого не варті. Поки що публічне життя знаходиться в стадії становлення. Вона ще не консолідована на загальнонаціональному рівні. І все ж таки тільки публічність живить надію на розвиток демократії в Україні.

Якщо публічність можна розглядати як передумову формування громадянської злагоди, то спілкування варто розглядати як безпосередню умову здійснення громадянської злагоди як погодженої волі людей у системі суб'єктних-суб'єктних відношень.

У другому розділі дисертації спілкування розглядається як атрибутивність людського “Я”, як особливий стан соціальної активності, первинна форма його вираження. Спілкування досліджується через діалог автономних суб'єктів.

Проведений порівняльний аналіз діяльності, комунікації і спілкування дозволив виявити потенціал спілкування як умови здійснення громадянської злагоди. Спілкування профілактує тотальну відчуженість особистості у суспільстві, несе в собі надію зберегти свою індивідуальність через ствердження себе в спілкуванні з іншими. Проблема спілкування багаторазово актуалізується, коли мова йде про сукупне, суб'єкт. Суб'єктом може бути не тільки окремо узятий індивід, що у соціальному вимірі заявляє про себе як особистість, а його відношення в процесі спілкування заявляє про себе як проблема конкретної особистості, але і сукупний суб'єкт, що представлений консолідованим соціальним утворенням. Відношення в спілкуванні консолідованого суб'єкта заявляє про себе як проблема малої або великої соціальної групи, зусилля якої можуть істотно вплинути на зміну обстановки в країні.

У другому розділі дисертації розглядається і проблема освоєння громадянських цінностей, що виробляються інтелектуальною меншістю, а засвоюються або відхиляються на рівні відносно інертної більшості. Проблема досліджується через взаємозв'язок частини і цілого, через механізм соціалізації індивіда, його готовність або неготовність здійснити акт ідентифікації, закріпивши свою ідентичність у певних символах. Символи більше ніж знак. Це віхи на шляху становлення колективної свідомості, формування колективної волі й оформлення колективної готовності до дії в умовах громадянської злагоди.

Загалом публічність і спілкування орієнтовані на досягнення тієї спільності активно і вільно діючих суб'єктів свідомості і самосвідомості, коли їхніми сукупними зусиллями здійснюється процес збільшення знання про сформовану проблемну ситуацію і забезпечується оптимальний шлях її рішення під знаками здійснення ідеї громадянської злагоди.

Особлива цінність ідеї громадянської злагоди в тому, що вона заявляє про себе через людський вимір. Вона може “дійти” до кожного і кожний може адаптувати її можливості. У цьому виявляється сильна сторона здійснення ідеї громадянської злагоди.

Відзначаючи позитивні аспекти ідеї громадянської злагоди, її здійснення треба зазначити і те, що проходить за реєстром недоліків. По-перше, громадянська злагода орієнтована на більшість. Тільки в цьому випадку воно може демонструвати свою ефективність. Але такий розклад найчастіше веде до непорозумінь, вияву амбіційних настроїв, виникненню розбирань, а в остаточному підсумку, до ослаблення співтовариства, де меншість виявляється заручником більшості.

По-друге, громадянська злагода здійснюється через діалог у системі суб'єктно-суб'єктних відношень, спираючись на принципи довіри, компромісу і толерантності. Воно апелює до політики “полікультурності”, підстава якої подано концепцією мультикультуралізму. Але хто не знає, що діалог може бути і засобом відстрочки рішення проблеми. Стосовно довіри, то вона умовна, а компроміс припускає межі, що не можна порушувати. Але хто знає міру, де зацікавлені сторони зобов'язані зупинитися? Толерантність звертається до терпимості, але тлумачення толератності учасниками діалогу може бути різним. Незважаючи на те, що 1995 рік був оголошений ЮНЕСКО роком толерантності, про толерантність сперечаються. Без реалізації принципу толерантності всі заяви про політику “полікультурності” як інструменту громадянської злагоди носять винятково декларативний характер.

Проте, ідея громадянської злагоди для сучасного українського суспільства більш краща, ніж будь-яка інша ідея.

Вся європейська цивілізація, а Україна одна з її складових, знаходиться в стані пошуку належних відповідей виклику історії в умовах перехідного періоду до інформаційного суспільства. Ситуація в Україні збільшується ще і тим, що вона намагається вирішувати проблему облаштованості суспільства на інших основах, ніж це було в радянський період її розвитку. Україна переживає час, у якому чітко проглядається етап руйнації колишньої суспільної системи і відмова від старої шкали ціннісних орієнтирів. Проглядається й етап гарячкового пошуку тієї ідеї, що могла б стати базовою підставою адекватної і своєчасної відповіді на історичний виклик. Ця ідея повинна покласти початок формуванню нової шкали ціннісних орієнтирів в умовах специфічних трансформаційних процесів сучасного українського суспільства.

Нині Україна перед вибором. Вона може стати на шлях здійснення ідеї національно-політичної єдності на базі української нації, української культури й української мови. В умовах реальної поліетнічності гарантувати успіх цієї ідеї можна тільки з обмовками. Україна може стати і на шлях здійснення ідеї “вестернізації”, але й у цьому випадку успіх сумнівний тому, що реальністю суспільства є політичний плюралізм і конфесіональне різноманіття. З цієї ж причини сумнівно виглядає й звертання до ідеї “панславізму”.

Ідея громадянської злагоди для сучасного українського суспільства більш краща, ніж будь-яка інша ідея.

Ця теза знаходить своє обгрунтування в третьому розділі дисертації, де на емпіричному матеріалі розглядається проблема пошуку гідної відповіді на історичний виклик через аналіз тих інститутів українського суспільства, від стану яких залежить міра адекватної відповіді. Це сім'я, школа, релігія, трудові колективи.

Особлива увага приділяється шляхам і способам здійснення громадянської злагоди через аналіз діяльності етнокультурних суспільств, місцевого самоврядування, масових громадських організацій, як колективних суб'єктів соціальної активності і громадянської злагоди. Є внутрішні проблеми цих соціальних утворень, є проблеми і на рівні організації їхніх зусиль. Але ці проблеми подолає суспільство, орієнтоване на здійснення ідеї громадянської злагоди, як погодженої волі людей у системі суб'єктних-суб'єктних відношень.

Проведений аналіз емпіричного матеріалу і співвіднесення його з напрацьованим досвідом у сфері теорії дозволяє зробити висновок про необхідність громадянської злагоди як базової підстави формування нової ідеології в умовах переходу до інформаційного суспільства. Суб'єктом ідеї громадянської злагоди виступає не абстрактний представник людського роду і не особистість як сукупність суспільних відносин, а індивід у його економічному, політичному, соціокультурному і правовому вимірі. У межах публічної сфери життя суспільства врівноважується весь спектр індивідуальної активності від економічної до правової і оформляється солідарне “Ми”. Це солідарне “Ми” тяжіє до загальних інтересів і блокує тенденцію перманентної війни всіх проти усіх тільки під знаком громадянської злагоди. Потенціал ідеї громадянської злагоди свідчить на користь її вибору як базової підстави для формування ідеології сучасного українського суспільства перехідного періоду.

Список опублікованих робіт здобувача за темою дисертації

1. Кумкин И.А. Признание как предпосылка формирования власти авторитета// Ученые записки ТНУ. серия “Философия” Т. 19(58) № 2, 2006. С. 62-68.

2. Кумкин И.А. Общение как условие формирования гражданского согласия// “Культура народов Причерноморья”. - № 82. - 2006.- С. 62-68.

3. Кумкин И.А. Публичность как феномен социальной действительности // Ученые записки ТНУ серия “Политические науки”. - Т. 19(58), № 2. - 2006. - С. 33-41.

4. Кумкин И.А. Публичность как предпосылка формирования гражданского согласия// Вестник СевНТУ “Философия”. - № 78. - Севастополь, 2006. - С. 154-163.

5. Кумкин И.А. Гражданское общество и его перспективы // Философия и будущее цивилизации: Тезисы докладов и выступлений IV Российского философского конгресса (Москва, 24-28 мая 2005 г.): В 5 т. Том № 3. - М.: Современные тетради, 2005.

6. Кумкин И.А. Гражданское согласие как фактор формирования новой общности людей в Крыму// Материалы XXXV научно-практической конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ, Апрель 2006. (тезисы).

Размещено на Allbest.ru