Соціальний конфлікт у побуті

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. К.Д. УШИНСЬКОГО

УДК: 316.485 - 058.83

Соціальний конфлікт у побуті

Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Мітрошенко Ганна Анатоліївна

Одеса 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії та соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “16” лютого 2007 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.02 в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “13”січня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.Г. Мисик

АНОТАЦІЇ

Мітрошенко Г.А. Соціальний конфлікт у побуті. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячене соціально-філософському осмисленню сутності соціального конфлікту у побуті та його місця в життєдіяльності особистості.

Проаналізовані погляди представників філософської думки, які зверталися до проблем побуту і соціального конфлікту від античності до наших днів. Означається специфіка поглядів на конфлікт сучасних філософів, розкривається взаємозв'язок між кризовими явищами у суспільстві та соціальним конфліктом у побуті.

Введене поняття соціально-побутового конфлікту, під яким розуміється якість взаємодії між людьми, яка виражається в протиборстві сторін для досягнення своїх цілей і інтересів і яка виявляється в побутовій сфері життєдіяльності особистості.

Розкрито особливості соціального конфлікту у побуті сучасного українського суспільства.

Ключові слова: конфлікт, соціальний конфлікт, соціально-побутовий конфлікт, криза, соціальна криза, кризові явища, побут, соціально-побутове, особистість.

Митрошенко А.А. Социальный конфликт в быту. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Южноукраинский государственный педагогический университет им. К.Д. Ушинского, Одесса, 2007.

Диссертационное исследование посвящено социально-философскому осмыслению сущности социального конфликта в быте и его места в жизнедеятельности личности.

Проанализированы взгляды представителей философской мысли, обращавшихся к проблемам быта как социально-философской категории и к проблемам социального конфликта от античности до наших дней. Рассматривается быт как специфическая сфера человеческого бытия, систематизируется развитие конфликтологических теорий в истории развития философской мысли, обозначается специфика взглядов на конфликт современных философов, раскрывается взаимосвязь между кризисными явлениями в обществе и социальным конфликтом в быту, подчеркивается актуальность проблемы именно для социальной философии.

Всесторонне изучено конфликтологическое творческое наследство представителей философской мысли разных периодов.

Развито понятие социального конфликта, согласно которому социальный конфликт понимается как обусловленный остротой общественного противоречия, для возникновения конфликта необходимо, как минимум, две стороны, поскольку конфликт является формой взаимодействия. Конфликт всегда представляет собой попытку чего-то достичь, изменить или сохранить с целью контроля над поведением другой стороны.

Введено понятие социально-бытового конфликта, под которым понимается качество взаимодействия между людьми, которое выражается в противоборстве сторон для достижения своих целей и интересов и которое обнаруживается в бытовой сфере жизнедеятельности личности.

Рассмотрена взаимосвязь между социальным конфликтом и социальным кризисом в обществе. Так, человеческое условие современности относится к бытовой сфере жизни. Повседневная жизнь должна быть направляющей, начальной сферой реальности. Бытовая жизнь может подвергаться опасности, а человеческое условие - угрозе при современных условиях больше, чем когда-нибудь. Кризисное состояние бытовая сфера бытия способна преодолеть сама, но избегнуть катастрофического развития кризисной ситуации она может только при наличии баланса между тремя сферами реальности: “реальности-в-себе”, “реальности-для-себя” и “реальности-для-себе-и-в-себе”.

Проанализировав понятия “социальный кризис” и “социальный конфликт”, была четко отделена смысловая нагрузка этих терминов, что позволило рассмотреть социальные кризисные явления как детерминанту социальных конфликтов.

Рассмотрен социальный конфликт в контексте бытовой сферы разных социальных образований общества. Так, в современных украинских условиях существует конфликт между объективными потребностями общества и социальными условиями, в которых живет семья. Особое место занимают социально-бытовые конфликты среди молодежи.

Проявления социального конфликта присущи любым социальным образованиям, они имеют свою специфику, свои характерные особенности, но можно определить, что главной детерминантой социального, в том числе и социально-бытового конфликта, являются кризисные явления, которые разворачиваются в обществе.

Раскрыты следующие особенности социального конфликта в быту. В быту конфликт чаще возникает на межличностном уровне и его функции являются довольно противоречивыми. Одной из важных функций можно назвать так называемую положительную функцию, которая уменьшает или ликвидирует общественные противоречия и напряжение в бытовой сфере, существовавшие ранее. Она, соответственно, оказывает содействие росту эффективности взаимодействия людей, принимающих участие в социальном бытовом конфликте, оказывает содействие удовлетворению их конкретных потребностей, ведет к более рациональному и справедливому распределению благ, прав и обязанностей в бытовой сфере общественной группы.

На состояние конфликтности в современной Украине существенным образом влияют трансформация общественного бытия, обуславливаемая реформационными мероприятиями, и разрушение устоявшихся мировоззренческих ориентаций подавляющего большинства социальных групп. Одной из особенностей социального конфликта современного украинского общества является проявление бытового конфликта как отображения социального кризиса.

Социально-бытовой конфликт проявляет отсутствие согласия в сформированной системе взаимодействия между людьми. Любое урегулирование конфликта или его предупреждение направлены на сохранение существующей системы межличностного взаимодействия. Однако источником конфликта могут оказаться причины, ведущие к разрушению сформированной системы взаимодействия.

Осуществленный анализ помогает понять причины возникновения социально-бытового конфликта и пути его решения, что в целом может привести к стабилизации как на уровне личности, так и на уровне общества.

Ключевые слова: конфлікт, социальный конфликт, соціально-бытовой конфликт, кризис, социальный кризис, кризисные явления, быт, социально-бытовой, личность.

Mitroshenko G.A. The social conflict in a household activities. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in philosophical science, specialty 09.00.03 - Social philosophy and philosophy of history. - The South Ukrainian State K.D. Ushynsky Pedagogical University, Odessa, 2007.

The dissertation is dedicated social - philosophical understanding of nature of the social conflicting in a household activities and its place in habitability of the person.

The views of the quoters of philosophical thought addressed to problems of a household activities and the social conflicting from antiquity up to now are parsed. The specific orb of human life is esteemed of a household activities as, the development the theories of conflict in a history of development of philosophical thought is systematized, the specifity of views on the conflicting of the modern philosophers is meant, the intercoupling between crisis phenomena in society and social conflicting in a household activities is uncovered, the urgency of a problem just for social philosophy is underlined.

Keywords: conflict, social conflict, social household conflict, crisis, social crisis, crisis phenomena, household activities, social, person.

соціальних побутовій конфлікт філософський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми дослідження. Можливість виникнення конфлікту існує в усіх сферах життя суспільства. Конфлікти виникають на ґрунті повсякденних розходжень у поглядах, розбіжностей та протиборства різних думок, спонукань, бажань, образів життя, інтересів, особистісних особливостей. Якщо в конкурентних процесах суперники намагаються випередити один одного, прагнуть до вдосконалення, то під час конфлікту спостерігаються спроби нав'язати іншій стороні свою волю, змінити її поведінку або навіть взагалі усунути її.

В багатьох випадках крайніх проявів соціальних конфліктів їх результатом виступає повне знищення іншої сторони. У конфліктах з менш насильницькою формою головна мета конфліктуючих сторін полягає в усунені іншої сторони від ефективної конкуренції шляхом обмеження її ресурсів, свободи маневра, зниженні її статусу.

Конфлікт є фактом людського існування. ХХ століття показало, що немає жодного суспільства, в якому б не виникали конфліктні ситуації. Конфлікти є предметом вивчення багатьох наукових галузей - соціології, теорії міжнародних відносин, політології, конфліктології, соціальної психології, філософії та інших. Проте при вивченні конфліктів увага акцентується здебільшого на макро- та мезорівнях, тобто на вивченні конфліктів між великими та малими соціальними групами, тоді як знання, отриманні при вивченні міжособистісних конфліктів, які є невід'ємною частиною життя людини, досить є неповними та фрагментарними. Особливо це стосується вивчення конфліктів, що виникають в побутовій сфері життєдіяльності людини.

Дослідження проявів соціально-побутового конфлікту, механізму взаємозв'язку соціальної та побутової сфери життя особистості дасть можливість на етапі оновлення українського суспільства на теоретичному і практичному рівнях розробити підґрунтя для вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед, побутових, від чого в значній мірі залежить буття як особистості, так і суспільства в цілому. Це визначає в сьогоденні важливість та актуальність даної проблематики і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та наукового завдання, яке полягає у соціально-філософському осмисленні сутності соціально-побутового конфлікту та його місця в життєдіяльності особистості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно планової тематики наукових досліджень кафедри філософії і соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського “Інноваційність в методології та технології наукового та соціального пізнання” (затверджена на засіданні вченої ради університету, протокол № 5 від 25.12.1997р.), якою передбачено вивчення різних сфер людського буття та соціальнофілософське осмислення становлення в них особистості. Тема дисертаційного дослідження торкається одного із аспектів цієї проблеми.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - розкрити сутність соціального конфлікту у побуті та визначити його місце в життєдіяльності особистості у соціально-філософському контексті.

Мета дослідження обумовила вирішення більш конкретних задач:

розвинути поняття “соціально-побутового конфлікту” та дослідити його природу як суспільного явища;

систематизувати розвиток конфліктологічних теорій в історії розвитку філософської думки та означити специфіку сучасних філософських поглядів на конфлікт;

розглянути побутовий соціальний конфлікт як один з наслідків кризових процесів у суспільстві, визначити поняття “криза” та “кризові явища” як одних з найважливіших детермінант соціального конфлікту у побуті;

розкрити взаємозв'язок між кризовими явищами у суспільстві та соціальним конфліктом у побуті та проаналізувати соціальний конфлікт у контексті побутової сфери різних соціальних утвореннях суспільства.

Об'єкт дослідження - соціальний конфлікт;

Предмет дослідження - соціальний конфлікт у побуті.

Методи дослідження. Дослідження здійснено за допомогою різних загальнонаукових методів. Зокрема, системний підхід дав можливість виявити взаємозв'язок соціального конфлікту із побутовою сферою життєдіяльності особистості, розглянути структуру соціального, соціально-побутового конфлікту. Соціально-прогностичний метод дозволив виявити взаємообумовленість між трансформаційними процесами в Україні, змінами у соціальній сфері та проявами соціального конфлікту у побуті. Конкретно-історичний, історико-філософський, діалектичний та компаративістський підходи дали можливість розглянути процес виникнення конфліктних ситуацій, дати аналіз їх причинам та наслідкам, проаналізувати форми соціально-побутового конфлікту та їх вплив на особистість.

Наукова новизна одержаних результатів нерозривно пов'язана з вирішенням поставленої мети та задач і полягає в тому, що це вперше в українській соціальній філософії розгорнуте дослідження, в якому аргументовано розкриті сутність та місце соціального конфлікту у побутовій сфері життєдіяльності особистості.

Результатом дослідження стали також положення, котрі мають наукову новизну і значущість:

1. Розвинуте поняття соціально-побутового конфлікту, що є якістю взаємодії між людьми, яка виражається в протиборстві сторін для досягнення своїх цілей і інтересів і яка виявляється в побутовій сфері життєдіяльності особистості. Крім того соціальний конфлікт зумовлений гостротою суспільного протиріччя, для нього необхідно щонайменш дві сторони, оскільки конфлікт є формою взаємодії. Конфлікт завжди являє собою спробу чогось досягти, змінити або зберегти з метою контролю над поведінкою іншої сторони. Поведінка сторін конфлікту повинна бути свідомою, тобто передбачати конкретні вигоди за рахунок одне одного. Конфлікт припускає певне зіткнення та комунікацію сторін.

2. Відокремлене смислове навантаження понять “соціальна криза” і “соціальний конфлікт”, що допомогло розглянути соціальні кризові явища як детермінанту соціальних конфліктів. Поняттям “конфлікт” описується якість взаємодії між людьми (чи елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей, а поняттям “соціальний конфлікт” - зіткнення протилежних інтересів, цілей, цінностей, поглядів, ідеологій соціальних груп, класів чи індивідів, які представляють ці групи, класи, тощо. Поняття “соціальна криза” відбиває не дії у взаємодії, а протидії. Поняття “соціальна криза” також відбиває втрату єдності у взаємодії індивідів в соціумі. Утрата єдності у взаємодії індивідів в соціумі і є соціальною кризою, яка спричиняє посилення розходжень, породжує соціальний конфлікт.

3. Виявлено особливості соціального конфлікту у контексті побутової сфери різних соціальних утворень суспільства. Так, у сучасних українських умовах існує конфлікт між об'єктивними потребами суспільства і соціальними умовами, у яких живе родина, - головний інститут, відтворюючий і виховуючий людину, найважливіший ресурс розвитку цивілізації в цілому.

4. Розкрито наступні особливості соціального конфлікту у побуті:

- у побуті конфлікт частіше виникає на міжособистісному рівні і його функції є досить суперечливими;

- соціально-побутовий конфлікт може бути як деструктивний так і конструктивний;

- соціально-побутові конфлікти серед різних соціальних утвореннях і особливо молоді обумовлюються різноманітністю їх характеристик, суттю та походженням.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведений в дисертації аналіз сутності соціального конфлікту у побутовій сфері як соціально-філософської категорії та його місця в життєдіяльності особистості може бути використано при започаткуванні досліджень інших аспектів соціально-побутового, а також з метою доповнення змісту програмного матеріалу курсів соціальної філософії, соціології, соціальної психології, етнографії та інших суміжних дисциплін. Матеріали дослідження являються певним внеском в розробку одного з актуальних напрямків сучасної науки - конфліктології, а також можуть бути використані в лекціях, зокрема у спецкурсах з конфліктології, семінарських заняттях, при написанні курсових та дипломних робіт, підготовці наукових доповідей тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на методологічних, теоретичних семінарах, засіданнях кафедри філософії та соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, а також знайшли відображення в доповіді на міжнародній науково-практичній конференції: “Розвиток наукових досліджень 2005 (м. Полтава, листопад 2005)”

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 3 публікаціях (загальним обсягом 1,7 друкованих аркуша), 3 з них вміщені у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається із вступу, двох розділів, п'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг - 156 сторінок. Список використаних джерел - 264 найменування, нараховує 20 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, сформульовані положення, які становлять наукову новизну роботи, розкривається практичне значення дисертаційної роботи, вказується апробація результатів дослідження, структура і обсяг дисертації.

У першому розділі “Особливості побутового соціального конфлікту” побутовий соціальний конфлікт розглядається через такі фундаментальні поняття соціальної філософії, як суспільство, сфери суспільного буття, побут, соціальні відносини.

У першому підрозділі “Історико-філософський аналіз сутності соціального конфлікту” здійснено аналіз поняття конфлікту, розглянуто еволюцію теорій конфлікту та розкрито прояви соціального конфлікту у побуті.

Аналіз теорій соціального конфлікту з часів стародавнього китайського філософа Мо-цзи до теперішнього часу дає значну кількість визначень цього явища. У світлі категорій протиріч і боротьби, уперше представлених древніми філософами як загальні характеристики буття, може бути глибоко зрозуміла і сутність конфлікту, його універсальний характер.

Протиріччя - центральна категорія діалектики - матеріалістичного філософського навчання про загальні категорії і закони розвитку природи, суспільства і людського мислення. Відповідно до цього навчання протиріччя зв'язане з різноманіттям елементів єдиного цілого. Протиріччя і є відношення особливого роду між цими елементами цілого, що виникає з появою всякої неузгодженості, невідповідності в структурі цілого. І оскільки абсолютно стійкої відповідності в жодному реальному предметі немає, остільки протиріччя носить універсальний характер, як і конфлікт, який у даному зв'язку може бути представлений як момент загострення в розвитку протиріччя, як прояв одного з його станів чи властивостей. Саме тому, що протиріччя носить універсальний характер, світ знаходиться в постійному русі і розвитку.

Таким чином, категорія протиріччя зв'язана з вивченням джерела будь-якого руху, зміни і розвитку, що сучасна діалектика бачить у сутності самих предметів. З універсальністю протиріччя зв'язаний і загальний характер конфлікту, що виступає як один з станів чи властивостей протиріччя.

Складні та суперечливі оцінки соціальних конфліктів дала епоха Відродження. В цей період з різким осудженням соціальних зіткнень та конфліктів виступали такі відомі гуманісти, як Т.Мор, Е.Роттердамський, Ф.Рабле.

В новий час з відкритою критикою конфліктів та насильства виступали англійські демократи і французькі просвітителі XVIII ст. Д. Прістлі, Ш. Монтеск'є, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Вольтер. В роботах цього періоду багато уваги приділялось пошуку раціональних форм організації суспільного життя, усуненню причин соціальних конфліктів, що коренилися у формах державного устрою, які віджили своє.

Відомий німецький філософ І. Кант вважав, що природній стан суспільства - це стан війни, проте він розділяв погляди щодо можливості “вічного миру” в майбутньому. Разом з цим для І. Канта характерне визнання певної позитивної ролі соціальних конфліктів в загальній історичній долі людського роду.

На межі ХІХ - ХХ ст. з'являється соціологічна теорія К.Маркса, яка не тільки не пройшла повз проблематики соціального конфлікту, але можна вважати, що соціальний стан конфлікту складає класичну сферу її інтересів.

У своєму наступному розвитку теорія конфлікту постійно спирається на вихідні ідеї про природу конфлікту, висловлені видатними мислителями стародавності, Середньовіччя і Нового часу. Так, сучасна конфліктологія, використовуючи ці ідеї класичної філософії, так чи інакше дотримується двох основних концепцій людської природи.

Одні вчені, керуючись ідеями Ж.-Ж. Руссо, К. Маркса, стверджують, що людина є істотою раціональною, а сплески агресії і жорстокості виникають як змушена реакція на життєві обставини. Вони вважають, що реформи й удосконалювання соціальних інститутів приведуть з неминучістю до знищення конфліктів і війн.

Інші затверджують споконвічну ірраціональну природу людини, для якої насильство й агресія є природними. Дотримуючись установок Т. Гоббса, розвинутих у працях Ф. Ніцше і З. Фрейда, прихильники цієї концепції розглядають агресивні прояви в поведінці людини не як патологію і відхилення в її природі, а як природний стан, що диктується її сутністю.

Багаточисленність та різноманітність визначень конфлікту не можна пояснити тільки тим, що науку не може надовго задовольнити будь-яке однозначне визначення. В даному випадку сам об'єкт дослідження виявляється виключно складним, рухомим та багатомірним явищем. Конфлікти можуть виникати між окремими ворогуючими угрупованнями в межах одного колективу та між різними колективами, можуть характеризувати взаємовідносини релігійних сект чи партійних фракцій, набувати форму страйків та революцій, жорстоких класових битв та міжнаціональних зіткнень, локальних та світових війн. В залежності від цілого ряду обставин вони можуть мати різний характер, межі, ступінь гостроти тощо. Все це вкрай ускладнює пошук дефініції, яка зможе охопити всі можливі прояви конфлікту, або навіть ставить під сумнів саму можливість єдиного універсального визначення.

Визначення конфлікту, що пропонуються наукою, часто носять службовий характер, відбиваючи цілі та завдання, які ставлять перед собою автори, що здійснюють дослідження. Термін конфлікт трактується досить неоднозначно, проте найбільш поширений підхід складається у визначенні конфлікту через протиріччя як більш загальне поняття і, перш за все, - через соціальне протиріччя.

Проте треба відмітити, що протиріччя, протилежності, відмінності - це необхідні, але недостатні умови для виникнення конфлікту. Протилежності та протиріччя перетворюються на конфлікт тоді, коли починають діяти сили, які є їх носіями. Отже, конфлікт - це прояв об'єктивних чи суб'єктивних протиріч, що проявляються в протиборстві сторін.

При узагальненні ряду точок зору на конфлікт можна виділити два найбільш відомих напрямки в межах структурно-функціонального підходу.

Головна ідея першого напрямку полягає в тому, що конфлікт визначається через протиріччя, притаманне в першу чергу соціальній структурі (Р. Дарендорф, Є. Бабосов, Д. Дмитрієв та ін.).

Найбільш відомий прихильник другого напрямку Л. Козер вважає, що конфлікт - це така поведінка сторін, яка означає їх боротьбу за дефіцитні ресурси з використанням певної стратегії з метою нейтралізувати або знищити противника, тобто акцент робиться на діях тих чи інших суб'єктів конфлікту.

Соціальний конфлікт зумовлений гостротою суспільного протиріччя. Конфлікт завжди являє собою спробу чогось досягти, змінити або зберегти з метою контролю над поведінкою іншої сторони. Поведінка сторін конфлікту повинна бути свідомою, тобто передбачати конкретні вигоди за рахунок одне одного. Конфлікт припускає певне зіткнення та комунікацію сторін. Конфлікт не може бути розглянутий поза зв'язку зі своєю органічною протилежністю, якою є згода (консенсус).

На думку дисертанта, будь-який конфлікт є визначеною якістю взаємодії між людьми, що виражається в протиборстві між її різними сторонами. Такими сторонами взаємодії можуть виступати індивіди, соціальні групи, спільноти і держави. У тому випадку, коли протиборство сторін здійснюється на рівні окремого індивіда, такими сторонами виступають різні мотиви особистості, що складають його внутрішню структуру. Далі, у будь-якому конфлікті люди переслідують ті чи інші цілі та борються за ствердження своїх інтересів, і ця боротьба супроводжується, як правило, негативними емоціями. Якщо тепер об'єднати названі ознаки конфлікту в єдине ціле, то можна дати наступне визначення.

Конфлікт - це якість взаємодії між людьми (чи елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей. У даному визначенні, на думку дисертанта, відбиті необхідні властивості будь-якого конфлікту.

В другому підрозділі “Природа побутового соціального конфлікту як суспільного явища” зазначається, що соціальні перетворення, які відбулися за останні роки в Україні і зачепили всі сторони життєдіяльності людей, в тому числі і побут, потребують глибокого та всебічного наукового осмислення. Побут взаємозв'язаний із багатьма суспільними явищами, тому його проблеми необхідно розглядати і вирішувати в загальному контексті досліджень розвитку всього суспільного життя, в першу чергу соціологічних проблем: ролі фактора в історії, питань держави, специфіки демократичних перетворень суспільства, його структури, тощо. Це дає можливість визначити місце та роль побуту у всій системі суспільних явищ, розкрити механізми їх взаємодій. Посідаючи серед суспільних явищ певне, відносно самостійне місце і водночас знаходячись під їх впливом, побут, в свою чергу, впливає на розвиток економіки, політики, культури, сім'ї та інших сторін суспільного життя (Е.М. Зуйкова, А.І. Кавалеров, М.Е. Позднякова, С.Д. Танкаєв, А.Г. Харчев).

Побут як цілісне та складне явище можна розглядати в декількох аспектах, тісно пов'язаних між собою. Один з них включає проблеми побуту як соціального явища, яке притаманне будь-якому суспільству. Іншим аспектом аналізу побуту і побутових відносин є дослідження процесу становлення, формування й розвитку побуту під час переламних періодів, закономірностей його становлення.

Вітчизняні автори, такі як Е.М. Зуйкова, А.І. Кавалеров, С.Д. Танкаєв здебільшого розглядають побут як одну з галузей повсякденного суспільного життя, яка характеризується “сукупністю детермінованих способів виробництва, рівнем культури та способом життя даного народу, засобів, умов, способів та форм задоволення матеріальних та духовних особистих потреб, що історично змінюються та спрямовані на відновлення та розвиток фізичних та духовних сил людини”. У поглядах західних дослідників побут - це система практичних знань, що включає до себе знання норм поведінки та порядку дій в тій чи іншій ситуації для досягнення тієї чи іншої мети, які є загальноприйнятими в певній соціокультурі. Присутність соціальних зв'язків з необхідністю випливає з визначення побуту. Соціальні зв'язки тісно пов'язані з категорією соціально-побутового.

Соціально-побутове представлене сукупністю умов, засобів, способів і форм задоволення матеріальних і духовних потреб особистостей в процесі їх спільної діяльності, спілкування, різних форм взаємодії (О.Б.Петінова). Соціально-побутове характеризується певним рівнем розвитку, який має історичні, національні й соціально-класові особливості. На відміну від великих соціальних спільнот (класів, націй) поєднання людей у соціально-побутовому невеликі за чисельністю, прості за структурою і мають невелику тривалість існування. Їх відносять до типу “малих соціальних груп”, члени яких, переважно, знаходяться в тісних міжособистісних контактах, в підтримці та єдності цих груп велика роль відводиться суб'єктивним факторам (волі та авторитету лідера, спільним ціннісним орієнтаціям). Ці проблеми також розглядає В.Є. Пилипенко.

Таким чином, соціально-побутовим конфліктом можна назвати якість взаємодії між людьми, яка виражається в протиборстві сторін для досягнення своїх цілей і інтересів і яка виявляється в побутовій сфері життєдіяльності особистості.

У другому розділі “Побутовий соціальний конфлікт як один з наслідків кризових процесів у суспільстві” досліджується можливість визначення побутового соціального конфлікту як наслідка кризових явищ в суспільстві. Головна роль відводиться розкриттю сутності цього аспекту побутового соціального конфлікту через аналіз взаємозв'язку між кризою і конфліктом у суспільстві та особливостей проявів побутового соціального конфлікту в українському сучасному суспільстві.

У першому підрозділі “Кризові явища як детермінанта соціальних конфліктів у побуті” зазначається, що в історії людства існують періоди, коли здійснюється глобальне усвідомлення суспільством локальних латентних (чи скритих, неявних) соціальних конфліктів. Ці періоди зазвичай визначаються як “катастрофи”, “переламні етапи”, “апокаліптичні ситуації чи події”, для яких існує узагальнюючий термін “криза”, або “кризові явища”.

У широкому змісті поняття “соціальної кризи” можна визначити так: будь-яку кризу, пов'язану з розвитком суспільства, можна вважати соціальною. Поняття “соціальної кризи” у вузькому змісті застосовується у випадку розмежування сфер життя суспільства, і тоді соціальна криза - це криза соціальних відносин, яку можна спровокувати, поглибити, блокувати шляхи виходу з кризи, перевести її в катастрофу, яка несе в собі зміст незворотних деструктивних змін, зв'язаних у значній мірі із загибеллю системи - з одного боку, з іншого боку - з виникненням іншого соціального організму на місці колишнього.

Кризові явища в суспільстві є природними, притаманними самій природі та сутності суспільства. Криза може стимулювати розвиток суспільства, але ж кризу можна і спровокувати, використовуючи супроводжуючі її явища для досягнення певних цілей.

Соціальна криза проявляє себе у всіх сферах буття людини, в тому числі і в побуті. Людська умова сучасності належить побутовій сфері життя. Щоденне життя повинне бути спрямовуваним початковою сферою реальності. У сучасній версії людського існування, подібний досвід здобувається за допомогою прямого доступу до сфери “реальності для себе”, до неінституціональних аспектів даної сфери.

Було зроблено відокремлення смислового навантаження термінів “соціальний конфлікт” та “соціальна криза”. Так, об'єктивними основами конфліктної взаємодії в сучасному суспільстві є пануючі відносини, пронизані меркантилізмом і цинізмом у відношенні індивіда. Справа в тому, що перехід до ринкових економічних відносин затверджує не людину, а її вартісний еквівалент, який виражений у грошах. Взаємодія еквівалентів, що набули самостійного буття, вступає в протиріччя з реально взаємодіючими індивідами. Прагнення з боку індивідів підкорити собі взаємодію своїх еквівалентів сполучено зі зміною стану об'єднання людей, у межах якого здійснюється зміна, і самого стану, і самих індивідів. Обумовлені такими відносинами взаємодії в суспільстві розуміють людину в кращому випадку як засіб досягнення багатства чи власності. Способи розв'язання протиріч між взаємодіючими індивідами і їхніми еквівалентами в сучасному суспільстві носять кризовий і конфліктний характер.

Способи негативної взаємодії є устояними в суспільстві соціальними формами руху індивіда до своїх потреб і можуть бути зрозумілі як соціальні форми антагонізму, породжуваного пануючими відносинами, як форми “фактично існуючого універсального протиріччя між відносинами і потребами людей”. До подібних до форм “існуючого універсального протиріччя” можна віднести кризу і конфлікт. Конфлікт як спосіб негативної взаємодії і як соціальна форма антагонізму, породжує протилежне положення індивідів і підсилює їхню егоїстичну спрямованість у взаємодії. Можна сказати, що конфлікт як і антагонізм існує в цих соціальних формах, що виявляються в різних об'єднаннях людей. Тільки за допомогою даних соціальних форм конфлікт існує в об'єднанні людей і впливає на форми взаємодій. Конфлікт не може бути розглянутий у відриві від соціальних форм антагонізму й універсального протиріччя, що ми відзначали раніше. Конфлікт, “вписаний” у контури соціальних форм антагонізму, своїм джерелом має соціальний стан індивіда. Конфлікт, вписаний в індивідуальні форми антагонізму, своїм джерелом має незадоволеного індивіда. Поняттям “конфлікт” описуються негативні взаємодії між незадоволеними індивідами, чий соціальний стан антагоністично пануючим способам взаємодії, чи способам, які є провокуючими. Поняття “конфлікт” указує на те, що в процесі руху індивіда до своїх потреб він на своєму шляху зустрічає протидії. Процес взаємодії індивідів, які розрізняються між собою, а так само процес становлення і розвитку розходжень охоплюється поняттям “конфлікт”. Особливості взаємодії індивідів, як таких, що стають різними і націлюються при цьому на боротьбу за збереження розходжень, відбиваються поняттям “конфлікт”. Інакше обстоїть справа з поняттям “криза”.

Кризу звичайно викликають ускладнення, які з'являються в процесі взаємодії індивідів. Як бар'єри, що перешкоджають взаємодії індивідів виступають самі індивіди. Діям одних індивідів у їхньому русі до задоволення потреб протидіють інші. Поняття “криза” відбиває не дії у взаємодії, а протидії. Протидії, як стан однієї зі сторін взаємодії, свідчать або про надлишкову дію, пов'язану із сильним бажанням задовольнити потреби, або про недостатню дію, пов'язану з відсутністю засобів, які сприяють задоволенню потреб. Поняття “криза” також відбиває втрату єдності у взаємодії індивідів, тобто процес розходження взаємодіючих індивідів, що підсилюється, превалює над протилежним процесом посилення єдності. Утрата єдності у взаємодії і є кризою. Утрата єдності у взаємодії спричиняє посилення розходжень, породжує конфлікт.

Поняттями “соціальна криза” і “соціальний конфлікт” відбиваються ті самі процеси взаємодії індивідів в об'єднанні. А самі по собі криза і конфлікт є дві сторони взаємодії, здійснювані індивідами. Індивіди, які знаходяться у взаємодії, можуть перебувати як в кризовому стані, так і в конфліктному.

Вихід із кризи припускає відновлення порушеної єдності, вихід з конфлікту припускає відновлення порушеного розходження. Вихід із кризи припускає ліквідацію розходжень, що нагромадилися, у взаємодії, вихід з конфлікту припускає ліквідацію єдності, що нагромадилася. Відповідно до цього вихід із кризи може привести до конфлікту, вихід з конфлікту, навпаки, - до кризи.

Виходячи з цих міркувань, ми вважаємо кризові явища детермінуючими, рушійними силами будь-яких видів соціальних конфліктів, у тому числі і побутових.

У другому підрозділі “Соціальний конфлікт у контексті побутової сфери різних соціальних утворень суспільства” наголошується, що завдання філософа полягає не тільки в тому, щоб розкрити причини конфлікту, але і допомогти його вирішити.

Прояви соціального конфлікту притаманні будь-яким соціальним утворенням, вони мають свою специфіку, свої характерні риси, але можна визначити, що головною детермінантою соціального, у тому числі і соціально-побутового конфлікту, є кризові явища, які розгортаються в суспільстві.

Загальними і фундаментальними факторами соціального середовища конфлікту є тип цивілізації, суспільно-економічні умови життя і соціально-політичний лад суспільства. Але в соціальне середовище конфлікту входить також уся соціокультурна реальність, що оточує людину. Як і всяке інше, соціальне середовище конфлікту впливає на його динаміку і способи вирішення. У суспільстві, що знаходиться в глибокій соціально-економічній і політичній кризі, усі види конфлікту будуть випробувати могутній вплив цього фактора.

У сучасному українському суспільстві до проблем, що викликають найбільшу тривогу населення, серед соціальних факторів відносяться наступні: зниження рівня життя; непевність у завтрашньому дні; стан медичного обслуговування; відсутність роботи чи побоювання втратити її; важке економічне становище країни (спад виробництва і т.п.); корупція, сваволя чиновників; злочинність, непевність у своїй безпеці.

Можна з великим ступенем надійності затверджувати, що поліпшення положення справ у соціальній сфері життя людей буде сприяти різкому зниженню рівня конфліктності як на рівні всього суспільства, так і на міжособистісному рівнях.

В третьому підрозділі “Особливості соціального конфлікту в побутовій сфері сучасного українського суспільства” зазначено, що соціально-побутовому конфлікту притаманні дві основні функції конфлікту - позитивна та негативна. Позитивною можна назвати таку функцію, котра зменшує чи ліквідує суспільні протиріччя та напругу в побутовій сфері, що існували раніше. Вона, відповідно, сприяє росту ефективності взаємодії людей, що беруть участь в конфлікті, сприяє задоволенню їх конкретних потреб, веде до більш раціонального та справедливого розподілу благ, прав та обов'язків в побутовій сфері суспільної групи.

Що стосується негативної функції конфліктів, то вона не ліквідує та не послаблює цих суспільних протиріч, а скоріше посилює їх. Це відбувається, як правило, в результаті зіткнення ілюзорних інтересів, стихійної розрядки ворожості та упереджень.

Однією з особливостей соціального конфлікту сучасного українського суспільства є прояв побутового конфлікту як відображення соціальної кризи.

Особистісні причини соціально-побутового конфлікту пов'язані з наявністю в будь-якому конфлікті особистісних елементів.

Соціально-побутовий конфлікт виявляє відсутність згоди в сформованій системі взаємодії між людьми. У них з'являються протилежні думки, інтереси, точки зору, погляди на ті самі проблеми, що на відповідному етапі взаємин порушують нормальну взаємодію, коли одна зі сторін починає цілеспрямовано діяти на шкоду інший, а та, у свою чергу, усвідомлює, що ці дії ущемляють її інтереси, і починає відповідні дії. Така ситуація найчастіше приводить до конфлікту як засобу її вирішення. Вирішення конфлікту можливо в тому випадку, коли протиборчі сторони самі або за допомогою оточення усвідомлено усунуть причини, які породили його.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, сутність якого полягає у соціально-філософському осмисленні сутності соціального конфлікту у побуті та його місця у життєдіяльності особистості.

Здійснене дослідження дає можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити такі висновки:

Конфлікт - це якість взаємодії між людьми (чи елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей.

Кризу звичайно викликають ускладнення, які з'являються в процесі взаємодії індивідів. Поняття “криза” відбиває не дії у взаємодії, а протидії. Поняття “криза” також відбиває втрату єдності у взаємодії індивідів, тобто процес розходження взаємодіючих індивідів, що підсилюється, превалює над протилежним процесом посилення єдності. Утрата єдності у взаємодії і є кризою. Утрата єдності у взаємодії спричиняє посилення розходжень, породжує конфлікт.

Вихід із кризи припускає відновлення порушеної єдності, вихід з конфлікту припускає відновлення порушеного розходження. Вихід із кризи припускає ліквідацію розходжень, що накопичилися, у взаємодії, вихід з конфлікту припускає ліквідацію єдності, що накопичилася. Відповідно до цього вихід із кризи може привести до конфлікту, вихід з конфлікту, навпаки, - до кризи.

Взаємозв'язок між соціальним конфліктом та соціальною кризою у суспільстві наступний. Людська умова сучасності належить побутовій сфері життя. Щоденне життя повинне бути спрямовуваним початковою сферою реальності. Побутове життя може піддаватися небезпеки, а людська умова - погрозі при сучасних умовах більш, ніж коли-небудь. Кризовий стан побутова сфера буття здатна перебороти сама, але уникнути катастрофічного розвитку кризової ситуації вона може тільки при наявності балансу між трьома сферами реальності: “реальності у собі”, “реальності для себе” і “реальності-для-себе-і-в-собі”.

Кризові явища є детермінуючими, рушійними силами будь-яких видів соціальних конфліктів, у тому числі і побутових.

Об'єктивними основами конфліктної взаємодії в сучасному Українському суспільстві є пануючі відносини, пронизані меркантилізмом і цинізмом у відношенні індивіда.

Соціально-побутовому конфлікту, як і будь-якому іншому, притаманні дві основні функції конфлікту - позитивна (конструктивна) та негативна (деструктивна). Позитивною можна назвати таку функцію, котра зменшує чи ліквідує суспільні протиріччя та напругу в побутовій сфері, що існували раніше. Вона, відповідно, сприяє росту ефективності взаємодії людей, що беруть участь в конфлікті, сприяє задоволенню їх конкретних потреб, веде до більш раціонального та справедливого розподілу благ, прав та обов'язків в побутовій сфері суспільної групи. Що стосується негативних функцій конфлікту, то вони не ліквідують та не послаблюють цих суспільних протиріч, а скоріше посилюють їх. На стан конфліктності в сучасній Україні істотно впливають трансформація суспільного буття, зумовлювана реформаційними заходами, та руйнування усталених світоглядових орієнтацій переважної більшості соціальних груп. Однією з особливостей соціального конфлікту сучасного українського суспільства є прояв побутового конфлікту як відображення соціальної кризи. Особливе місце займають соціально-побутові конфлікти серед молоді. Сучасна молодь проходить своє становлення в дуже складних умовах ламання багатьох старих цінностей і формування нових соціальних відносин. Звідси розгубленість, песимізм, невір'я в сьогодення і майбутнє. Сьогоднішні молоді українці поставлені в подвійно екстремальні умови: переворот у соціально-економічному укладі супроводжується обвальною кризою ціннісної свідомості. Світовий досвід свідчить, що недостатня увага до молодого покоління, що вступає в життя, перетворює його в могутній фактор дестабілізації суспільства. Прояви соціального конфлікту притаманні будь-яким соціальним утворенням, вони мають свою специфіку, свої характерні риси, але можна визначити, що головною детермінантою соціального, у тому числі і соціально-побутового конфлікту, є кризові явища, які розгортаються в суспільстві.

Соціально-побутовий конфлікт виявляє відсутність згоди в сформованій системі взаємодії між людьми. Будь-яке врегулювання конфлікту чи його попередження спрямовані на збереження існуючої системи міжособистісної взаємодії. Однак джерелом конфлікту можуть виявитися такі причини, що ведуть до руйнування сформованої системи взаємодії.

Здійснений аналіз допомагає зрозуміти причини виникнення соціально-побутового конфлікту та шляхи його розв'язання, що в цілому може привести до стабілізації як на рівні особистості, так і на рівні суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мітрошенко Г.А. Щодо питання про зміст поняття “соціальний конфлікт” // Перспективи - № 1 (29) - 2005 - С. 109-113

2. Мітрошенко Г.А. Побут та соціально-побутовий конфлікт як категорія соціальної філософії // Перспективи - № 2 (30) - 2005 - С. 79-85

3. Мітрошенко Г.А. Соціально-філософське осмислення кризових явищ // Перспективи - № 3 (31) - 2005 - С. 59-64

Размещено на Allbest.ru