Системно-параметричний аналіз позанаукового знання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г. С. Сковороди

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

КРАВЧИК Антон Станіславович

УДК 001.891.3:303.732.4 (043.5)

СИСТЕМНО-ПАРАМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЗАНАУКОВОГО ЗНАННЯ

Спеціальність 09.00.09 - філософія науки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди

Національної Академії Наук України, відділ логіки та методології науки.

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор

Уйомов Авенір Іванович,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова, МОН України,

професор кафедри філософії природничих

факультетів.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

Цехмістро Іван Захарович,

Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна, МОН України,

завідувач кафедри теорії культури

і філософії науки;

кандидат філософських наук, доцент

Леоненко Леонід Леонідовіч,

Одеська національна академія зв'язку

імені О.С.Попова, МОН України,

доцент кафедри інформаційних технологій.

Захист дисертації відбудеться 26 вересня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.01 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди Національної Академії Наук України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано «____»_________________ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філософських наук Гардашук Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. На сучасному етапі розвитку наукового знання відбуваються суттєві зміни світоглядних та пізнавальних орієнтирів, бурхливе прискорення розвитку науки, виникнення нових галузей дослідження, широке застосування міждисциплінарного підходу та тощо. В зв'язку з цим у філософії та методології науки актуальним стає питання діалогу наукового пізнання з іншими, альтернативними формами пізнання, які до цього часу вважалися маргінальними, менш цінними та існували на періферії методологічних досліджень. Необхідність такого діалогу виникає, передусім, через те, що наука має потребу в збагаченні новими ідеями для свого розвитку. Особливість сучасних наукових стратегій пізнання полягає в тому, що вони носять плюралістичний характер та визнають рівноправне існування різних підходів. Не останню роль у визнанні необхідності плюралізму та альтернативності у сучасному науковому пізнанні відіграє постмодернистська ситуація, що втілена в теорії пізнання відмовою від концепції єдиної істини. Таким чином, вивчення різних форм позанаукового знання має важливе значення в сучасній методології.

Актуальність дисертаційного дослідження полягає в застосуванні системної методології до теоретичного аналізу різних форм позанаукового знання. Параметрична загальна теорія систем (ПЗТС), яка протягом тривалого часу розробляється Одеською школою системології на чолі з академіком А.І.Уйомовим, дає широкі можливості для проведення такого аналізу. Насамперед ці можливості пов'язані з використанням формального апарату ПЗТС - мовою тернарного опису (МТО), за допомогою якого стає можливим здійснити ситемно-параметричний аналіз різних структур та об'єктів у тих сферах гуманітарного пізнання, в яких звичайними логічними засобами провести формалізацію не вдається. Таким чином, застосування мови тернарного опису для теоретичного аналізу різних форм позанаукового знання надає особливої актуальності дисертаційному дослідженню.

З точки зору філософського та методологічного аналізу, дослідження різних форм позанаукового знання ще не має розгорнутої традиції в сучасній філософії та методології науки. Кількість філософсько-методологічних робіт, в яких вивчається ця тематика, поки що досить обмежена. Думка про те, що поряд з науковим знанням можуть повноцінно існувати інші форми знання, наприклад, релігійне або міфологічне, тільки в останній час набуває ваги. В період розвитку класичної модернової науки інші форми пізнання, за винятком наукового, не вважались значущими для філософсько-методологічного аналізу. Але зараз ситуація поступово змінюється, і тому проблеми позанаукового пізнання привертають увагу таких філософів та методологів науки як Н.С.Автономова, І.Т.Касавін, С.Б.Кримський, В.Н.Порус, Б.І.Пружинін, В.Л.Рабінович, В.С.Стьопін, В.Н.Філатов та ін.

Теоретичний аналіз сфери позанаукового знання стає можливим завдяки тому, що, попри різноплановість та різноманітність цієї сфери, в ній виділяються певні структури. Так, в дисертаційному дослідженні було визначено принцип „все у всьому” як таку базову структуру, що присутня в різних формах позанаукового знання: міфології, деяких філософських вченнях, релігії, езотеричних практиках. Цей принцип, пов'язаний з ідеєю цілісності та єдності універсуму, означає, що кожна його частина містить в собі всі інші, тобто весь універсум в цілому. Найбільш адекватною для вираження цієї ідеї виступає модель голографії, тобто такого оптичного фізичного явища, коли за допомогою лазера утворюється зображення предмету, а потім за частиною голограми можна відтворити його повністю, тобто частина містить в собі зображення цілого. Тому для цього принципу, який в філософській літературі має такі назви, як „принцип панкогерентності”, „всезагальної симпатії” або „всезагального зв'язку”, більш відповідною видається назва „голографічний принцип”.

Картина світу, яка утворюється на основі цього „голографічного принципу”, зображає весь універсум як єдиний цілісний організм, в якому всі частини взаємозалежні, співучастні, суголосні між собою та впливають одна на одну. Така картина дійсності була притаманною міфологічному мисленню людини первісного суспільства, що відмічають більшість дослідників міфу та міфології як Е.Касірер, Л.Леві-Брюль, А.Ф.Лосєв, Б.Маліновський, Е.М.Мелетинський та ін. Тому принцип „все у всьому” стає фундаментом для різних магічних та окультних практик та ритуалів. Він також входить до складу творів герметичного корпусу, тобто присутній в текстах, які традиція з давніх часів приписує легендарному Гермесу Трисмегісту. Його широке розповсюдження в герметичній філософії вплинуло на те, що він мав теоретичну значущість для алхімії та астрології, які генетично пов'язані з герметизмом.

В філософських вченнях принцип „все у всьому”, починаючи з Анаксагора, входив до сфери онтології. Він зустрічається також в вченнях неоплатоників періоду античної доби (Плотіна та Прокла) та у тих гуманістів, що знаходились під впливом неоплатонізму у добу Відродження - Миколи Кузанського, Марсіліо Фічіно, Франческо Патріці. В Новий час він має велике онтологічне та методологічне значення у Г.Ляйбніця, але у Г.Гегеля зустрічається тільки побіжно. У вітчизняній філософській традиції принцип „все у всьому” тільки згадується у Г.С.Сковороди, але в філософських вченнях В.С.Соловйова, С.Л.Франка, М.О.Лоського він посідає значне місце. В сучасній філософії цей принцип входить до складу дослідницьких практик герменевтики: поняття „герменевтичного кола” цілком відповідає його сутності.

В релігійних традиціях також виявляється присутність та значущість принципу „все у всьому”. Так, в християнстві він знаходиться як в тексті Нового Заповіту, так і входить до тих текстів, що описують містичні переживання, коли людина відчуває свою єдність з Богом та зі світом. В єврейських (кабала) та ісламських (суфізм) містичних традиціях цей принцип також присутній, бо він є суттєвим припущенням, на якому стає можливою містична зустріч людини та Бога. У східній філософсько-релігійній думці він зустрічається як в індуїзмі, так і в деяких течіях будизму та даосизму. В індуїзмі, наприклад, за його допомогою дістає обгрунтування вчення про тотожність індивідуальної душі (атману) світовій душі (Брахману), внаслідок чого індивідуальна душа отримає визволення з кармічного перетворення. Таким чином, наявність та значущість принципу „все у всьому” в різних формах позанаукового знання не викликає жодних сумнівів, і тому його можна вважати базовою структурою в сфері позанаукового знання.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з дослідженнями в галузі філософсько-методологічних досліджень, які проводяться у відділі логіки та методології науки Інстітуту філософії імені Г.С. Сковороди Національної Академії Наук України та погоджена з плановою темою відділу “Вимір раціональності як чинник європейскої інтеграції України” (державна регістрація за № 0108U000004).

Мета дослідження пов'язана з системно-параметричним аналізом сфери позанаукового знання (міфології, герметизму, релігії та езотеричного знання).

Для досягнення цієї мети ставляться та розв'язуються такі задачі:

· дослідити історичну динаміку розвитку знання та виявити його основні типи: донаукове, класичне наукове та сучасне холістичне постнаукове знання;

· показати наявність принципу „все у всьому” в сучасній постнауковій холістичній парадигмі та його методологічну значущість;

· довести на матеріалі філософських, міфологічних, релігійних та езотеричних текстів значення принципу „все у всьому” у донауковому знанні;

· обгрунтувати доцільність використання формального апарату параметричної загальної теорії систем для проведення теоретико-системного аналізу принципу „все у всьому”;

· обгрунтувати доцільність використання системних параметрів (параметра твеновості) для проведення системно-параметричного аналізу окремих репрезентативних фрагментів позанаукового знання.

Об'єкт дослідження сфера позанаукового знання (міфологічне, релігійне, містичне, езотеричне знання).

Предмет дослідження принцип „все у всьому” у позанауковому знанні.

Методологічна основа дослідження. Методологічну основу дослідження складають системно-параметричний метод. Системна методологія у вигляді параметричної загальної теорії систем А.І.Уйомова застосовувалась для аналізу принципу „все у всьому” у сфері позанаукового знання.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційному дослідженні вперше у філософсько-методологичній літературі був проведений системно-параметричний аналіз позанаукового знання за домогою параметричної загальної теорії систем А.І.Уйомова. Результами дослідження стали наступні положення:

- Запропонована наступна класифікація форм знання у їх історичної динаміці: донаукове, класичне наукове XVI - початку XX ст., та холістичне постнаукове ("пост-" указує на синтез наукового та позанаукового, як це буде показано далі) знання XX - XXI ст;

- Доведено, що холістичне постнаукове знання містить в собі принцип „все у всьому”, присутній у сучасних холістичних постнаукових теоріях (у квантовій фізиці, фрактальній геометрії, біології морфологічних полів та ін.) Але, цей принцип початково мав суттєве значення у таких формах донаукового знання, як міфологія, релігія, магія, алхімія, герметизм та астрологія. Це дає підстави припустити, що історичний розвиток позанаукового знання складається за діалектичною тріадою: донаукове, класичне наукове та холістичне постнаукове знання. Донаукове знання було піддано негаціі (у гегелевському сенсі) класичним науковим, яке потім, в свою чергу, було діалектично „знято” холістичним постнауковим знанням. Останнє являє собою синтез двох попередніх етапів розвитку знання;

- Вперше був запроваджений у науковий обіг термін „голографізм”, який означає теоретико-системну експлікацію принципу „все у всьому” та виділені наступні типи голографізмів: бутстрапний (мереологічний) голографізм Д.Бома; символічний (реляційний) голографізм Й.Хейзинги; атрибутивний голографізм Плотіна-Прокла; частково атрибутивний голографізм Г.В.Ф.Гегеля; нейтральний голографізм Г.Ляйбніця-М.О.Лоського; частково мереологічний голографізм Анаксагора; партикулярно-мереологічний голографізм Миколи Кузанського-Ф.Патріці-В.С.Соловйова-С.Л.Франка;

- Запропоновано термін „голографічний принцип тотожності” та вперше обґрунтована його математична модель, яка є розширенням теоретико-множинного уявлення множини на випадок голографічного принципу. На основі цієї моделі виведена формула голографічної множини та з'ясований механізм цілісності голографічної тотожності. За допомогою параметричної загальної теорії систем академіка А.І.Уйомова була здійснена теоретико-системна експлікація цього принципу;

- Обґрунтовані логіко-теоретичні засади твен-аналізу та розкрита природа твеновості як бінарного системного параметру, який описує ознаку систем, де висування цілі перешкоджає її досягненню. Твеновість, таким чином, являє собою відсутність прагнення суб'єкта (тобто того, хто ставить ціль) екзистенційно пережити безпосередній зв'язок з об'єктом (змістом часткової цілі), оскільки у голографічну реальності вони голографічно тотожні, тобто пов'язані згідно з принципом „все у всьому”.

Практичне значення дослідження. Висновки дисертації можуть бути використані у практиці дослідницької та викладацької діяльності, пов'язаної з філософсько-методологічними питаннями науки та системними дослідженнями. Вони можуть використовуватися під час розробки учбових курсів з філософії та методології науки, епістемології, основ системних досліджень, тощо.

Результати та основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях наукового семінару у відділі логіки та методології науки в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України; були оприлюднені у доповідях та повідомленнях на наукових конференціях та науково-методологічних семінарах, а саме: міжнародна наукова конференція “Інновації в технології та методології наукового пізнання” (Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, 26-27 жовтня 2006 р.), міжнародна конференція “Християнськая демократія у сучасному українському суспільстві” (Одеса, Християнський гуманитарно-економічний відкритий університет (ХГЕУ), 26-27 марта 2007 р.)

Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у вісьми статтях, у тому числі п'ять публікацій у журналах, визнаних фаховими згідно до переліку, затвердженому ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Відповідно до поставлених завдань та логіки дослідження дисертація містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел (152 одиниці). Обсяг тексту дисертації складає 200 сторінок, в тому числі, список літератури -- 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обговорюється актуальність вивчення феномену позанаукового знання в сучасних філософсько-методологічних дослідженнях. Визначаються мета і задачі дослідження, його об'єкт та предмет, ступінь розробленості проблеми, виділяється наукова новизна дисертаційної роботи, яка формулюється у положеннях, що виносяться на захист, їх теоретичне та практичне значення. Подається загальний опис методології роботи, її структура та відомості про апробацію.

У першому розділі „Різноманітність форм позанаукового знання” розглядаються питання, пов'язані з вивченням різних форм позанаукового знання у філософсько-методологічній літературі, яка має значною мірою описовий характер і, крім деяких окремих випадків, не пропонує нових методологічних та логіко-теоретичних моделей. У першому параграфі „Класифікація позанаукового знання” показано, що у сучасній методології існує проблема класифікації знання, яка різними дослідниками вирішується по-різному. В роботі пропонується розглянути цю проблему крізь призму вивчення динаміки історичного розвитку знання. У другому параграфі „Історична динаміка розвитку знання: донаукове, класичне наукове та холістичне постнаукове знання” розглядаються питання щодо характеристики цих типів знання та співвідношення між ними. Виявлено що, перехід від одного типу знання до іншого здійснюється за діалектичною моделлю, тобто донаукове знання було підвергнуто негації класичним науковим, яке є протилежним йому за своїми ідеалами та нормами. У свою чергу, класичне наукове знання було знято (у гегелевському сенсі) холістичним пост науковим, але в ньому зберігаються базові принципи (принцип „все у всьому”) та інтенції донаукового знання у знятому стані. Так, було виявлено, що принцип „все у всьому”, або голографічний принцип, суть якого полягає в тотожності частини та цілого, присутній в донауковому знанні (в міфології, релігії, езотеричному знанні), займає значне місце в сучасній постнауковій холістичній картині світу.

Підтвердження цієї головної ідеї дослідження проводиться в наступному третьому параграфі, „Холістична картина світу як негація негації донаукового знання”, в якому розглядаються різні сучасні наукові теорії у фізиці, математиці, біології. В цих теоріях головну роль відіграє голографічна модель, тобто явище оптичної голографії розглядається як евристична модель для пояснення різних фізичних процесів. Такими теоріями є теорія прихованого порядку Д.Бома, теорія „бутстрапа” Дж.Чу, голографічна теорія головного мозку К.Прібрама, теорія морфогенетичних полів Р.Шелдрейка та теорія фракталів Б.Мандельброда. Звернення до цієї моделі не випадкове, а зумовлене необхідністю розвитку наукового пізнання. Таким чином, принцип голографії розглядається як такий, який має методологічну значущість і його використання свідчить про зміну світоглядних орієнтирів, яка відбулась у сучасній науці. Якщо в класичній науці існувала механістична картина світу, то сучасна наука все більш звертається до цілісно-холістичної картини, тобто основним в сучасній науковій картині світу стає принцип „все у всьому”, або голографічний принцип. Холістична картина світу є поверненням на новому рівні до ґрунтових засад донаукового знання.

Другий розділ „Роль принципу „все у всьому” у методології позанаукового знання” присвячений вивченню ролі та методологічної цінності принципу „все у всьому” у позанауковому знанні. У першому параграфі „Принцип „все у всьому” в історико-філософській перспективі” проводиться аналіз різних філософських вчень, в яких принцип „все у всьому” посідає головне місце. До таких філософських вчень належать вчення Анаксагора, неоплатоників (Плотіна, Прокла,), Діонісія Ареопагіта, Миколи Кузанського, М.Фічіно, Ф.Патріці, Г.Лейбніця, Г.С.Сковороди, Г.Гегеля, В.С.Соловйова, С.Л.Франка, М.О.Лоського та ін. Розгляд цих філософських вчень проводився згідно з принципом історизму, тобто починаючи з Анаксагора, який не тільки першим сформулював принцип „все у всьому” в європейській філософській думці, але й застосував його в своєї космології - він вважав, що космос являє собою універсальну суміш, кожна частина якої містить в собі всі інші елементи. У вченнях неоплатоників (Плотіна та Прокла) принцип „все у всьому” також входить в онтологію: від „Єдиного” утворюються всі існуючі речі, воно присутнє повсюди, тому „Єдине” неоплатоників можна описати за допомогою принципу „все у всьому”. У добу Відродження ці ідеї неоплатоників знайшли свій розвиток у вченнях Миколи Кузанського, М.Фічіно, Ф.Патріці. В Новий час Г.Лейбніц у своєму вченні про монади найбільш повно та обґрунтовано відродив анаксагорівську картину універсуму як суміші всього зі всім - кожна монада являє собою весь універсум. У Лейбніця цей принцип одержав назву як принцип „загального взаємозв'язку”, потім його ще називали принципом матеріальної єдності світу, але в цій назві втрачається його суть - коли кожна частина не тільки пов'язана з цілим та з іншими його частинами, а містить в собі все ціле.

У другому параграфі „Принцип „все у всьому” в релігії” висвітлюються питання присутності принципу „все у всьому” в різних релігійних традиціях. В ході аналізу релігійних текстів було встановлено, що принцип „все у всьому” головним чином присутній у християнстві („Біблія”), індуїзмі („Упанішади”), в ісламській (суфізм) та єврейській (кабала, книга „Зогар”) містичних традиціях. Але в різних релігійних традиціях цей принцип виявляє себе по-різному. Так, в християнстві він був знайдений не тільки в різних містичних текстах, як, наприклад, в ісламській та єврейській традиціях, а й присутній безпосередньо в тексті Нового Заповіту, причому він має відношення до всіх іпостасей Святої Трійці (Богом-Отцем, Сина та Святого Духа). Було встановлено, що в індуїзмі принцип „все у всьому” втілює ідею тотожності індивідуальної душі (атману) та світової душі (Брахману). Тому він формулюється іншим чином, як „Ти є То” („Tat tvam asi”), тобто індивідуальна душа, коли вона розчиняється в Брахмані, ототожнюючись з ним, стає всім в усьому, тому що сам Брахман є таким всім. Було встановлено також присутність принципу „все у всьому” у деяких течіях даосизму („Дао де Дзин”) та будизму („Аватамсака-сутра”). Так, послідовник даосизму, виконуючи різні медитації та практики, прагне досягнути єдності з Дао, яке являє собою усе, що існує. Також в деяких будистських текстах бог Індра ототожнюється з іншими богами.

Третій параграф „Принцип „все у всьому” та механізми утворення міфологічного знання” торкається питань, пов'язаних з визначенням міфу як типу знання, творення міфів та їх функціі у соціально-культурному бутті. В ньому розглядаються різні концепції міфоутворення (А.Ф.Лосєва, Л.Леві-Брюля, Е.Касірера, та К.Леві-Строса). Внаслідок аналізу цих концепцій зроблено висновок про важливість принципу „все у всьому” для авторитетних на сьогодні парадигм дослідження міфів. Так, А.Ф.Лосєв називає його „загальним оберненням”, що неодмінно присутнє в будь-якому міфі, оскільки в міфі людина ще не могла виділяти себе з природного універсуму і тому вважала себе та інших -- носіями будь-яких якостей та властивостей.

Також було виявлено, що в концепції Е.Касірера міф розглядається як форма мислення, яке має особливі риси. Його найголовніша риса - різниця між сприйняттям „реального” та „уявленого”, між річчю та її образом. Образ, з точки зору міфологічного мислення, являє собою саму річ, тобто він здатний її замінювати і діяти так само, як і вона. Все пов'язано з усім, все може стати всім: називаючи ім'я людини або будь-яку річ, стає можливим на неї впливати. На цьому принципі „загальної симпатії” (або принципі „все у всьому”) засновані майже всі магічні практики та ритуали, які існували у первісному міфологічному суспільстві.

В роботі було відмічено, що концепції Л.Леві-Брюля та Е.Касірера можна вважати багато в чому схожими, тому що Л.Леві-Брюль також розглядає міф як специфічну форму мислення, але він його визначає як „пра-логічне” мислення. В цьому пра-логічному мисленні діє закон партиціпації, або „співучасті”, згідно з яким всі речі та явища для людини первісного суспільства сприймаються як пов'язані незбагненним містичним смислом, який присутній у колективних уявленнях. На нашу думку, принцип „все у всьому” також може вважатися одним з відповідних формулювань цього закону.

Незважаючи на те, що концепція міфу К.Леві-Строса підкреслює значення логічних структур у міфологічному мисленні, в роботі показано, що в ній, хоч і послаблено, але також представлений принцип «все у всьому». Були знайдені паралелі між принципом „все у всьому” та поняттям „бріколаж”, яке застосовує К.Леві-Строс. Логіка „бріколажу” є логікою калейдоскопу, тобто мислення виражає себе за допомогою обмежених засобів, якими воно вільно володіє.

В сучасних концепціях (О.М.Лобок) розглядається міф як такий тип знання, який формує цілісну картину буття, в якій людина усвідомлює себе причетною до природно-соціального макрокосму. Міф має особливу повноту та завершеність, оскільки він реалізує не лише пізнавальні цілі, а перш за все смислові. У підвалинах міфологічного мислення знаходиться цілісний та гармонійний світогляд, який може бути виражений принципом „все у всьому”.

У четвертому параграфі „Принцип „все у всьому” у герметизмі, алхімії, астрології” розглядається роль та місце принципу „все у всьому” в герметичній традиції і залежних від її положень алхімії та астрології. В ньому на матеріалі різних текстів („Асклепій, або Священна книга Гермеса”, „Смарагдова скрижаль”), які відносять до герметичного корпусу, було встановлено, що принцип „все у всьому” має вирішальне значення для цієї релігійно-філософської традиції. Центральна ідея герметизму про „загальну симпатію”, яка існує в універсумі та забезпечує єдність всіх його частин, цілком відповідає цьому принципу. Також насправді герметичною вважається ідея обожнювання людини: вона стає рівною Богу за своїми можливостями та здібностями - „другим світом”, або „мікрокосмом”, який містить в собі весь космос у мініатюрі. Тому в герметизмі принцип „все у всьому” має відношення не тільки до Бога-Творця, а й до людини.

Було визначено, що в алхімії, яка у своєму походженні виходить з герметичної традиції, ідея людини-творця втілюється в практику. Також герметичне вчення про єдність Універсуму як живого організму, в якому всі частини пов'язані одна з іншою, причому вони здатні заміняти одна іншу, складає основу алхімічної картини світу. Виходячи саме з таких уявлень, стає можливим алхімічне діяння, коли той, хто, його проводить, не тільки здійснює фізичні реакції, а й працює над власним самовдосконаленням.

Певні паралелі з алхімією були знайдені під час аналізу астрологічної літератури, але тут розбіжності між цими формами донаукового знання виявляється значніше. Спираючись на математичні обчислення та здійснюючи астрономічні спостереження, астрологія завжди мала більший статус науковості, ніж алхімія. Її центральна ідея про певний зв'язок, що існує між небесними явищами та земним подіями базується на принципі „загальної симпатії” (або принципі „все у всьому”), який практикується в алхімії та походить з герметизму. Таким чином, належність астрології до сфери позанаукового знання безперечна, так само як її зв'язок з герметичною традицією.

У третьому розділі „Системно-параметрична методологія аналізу позанаукового знання” обґрунтовується доцільність застосування системної методології до аналізу сфери позанаукового знання. В ньому доведено, що параметрична загальна теорія систем А.І.Уйомова, завдяки своєму формальному апарату мови тернарного опису (МТО), має певні переваги, тому що дозволяє системно описувати різноманітні об'єкти та здійснювати їх формалізацію, яка в більшості випадків неможлива традиційними засобами формальної логіки.

У першому параграфі „МТО-експлікація принципу „все у всьому” був проведений теоретико-системний аналіз принципу „все у всьому”. Цей аналіз базується на узагальненнях чотирьох видів імплікацій, які були запропоновані А.І.Уйомовим в МТО. Вони проведені на випадок симетричного або взаємного відношення (мереологічна, реляційна, атрибутивна та нейтральна), тобто являють собою еквівалентності. Для системного опису принципу „все у всьому” був введений термін „голографізм” і виділені сім його типів, які відповідають семи типам еквівалентностей (тобто імплікаціям, узагальненим на випадок взаємних відношень): бутстрапний, символічний, атрибутивний, частково-атрибутивний, нейтральний, частково-мереологичний та партикулярно-мереологичний голографізм. Розроблені та приведені МТО-формалізація кожного з них.

Другий параграф „Голографічна цілісність” торкається питань, пов'язаних з проблемою лінійного системного параметру -- цілісності та її формалізації. У параметричній теорії систем цілісність розглядається як лінійний системний параметр, що дає можливість здійснити її формалізацію та виділити міри цілісності. Поняття „голографічної цілісності”, яке запропоноване в роботі, виникає на основі системних розробок цілісності, які здійснили А.І.Уйомов та Г.В.Штаксер. На відміну від неголографічної концепції цілісності ціх авторів, голографічна цілісність описує еквівалентність відношень не тільки до частин, але й разом з цим і до цілого, тому що у кожній частині імпліцитно міститься усе ціле, тобто цілісність доповнюється голографічними ефектами згідно з принципом „все у всьому”.

У третьому параграфі „Теоретико-системна експлікація голографічного принципу тотожності” запропонована математична модель „голографічної множини”, яка являє собою розширення теорії множин на випадок голографічного принципу, тобто механізм з'єднання частин у голографічній множини будується на тотожності цілого та частин. Також розглядається питання перетворення голографічної множини у множину (операція локалізації), яка здійснюється тоді, коли відбувається скасування внутрішньої структури елемента голографічної множини. З питаннями локалізації щільно пов'язані питання тотожності систем. Тотожність систем виникає в ситуації тотожності частини однієї системи з іншою системою. В роботі розглянуті три типи тотожності систем: концептуальне, структурне та субстратне та виявлено, що голографічна тотожність є субстратною. Особливість голографічної тотожності полягає в тому, що вона відбиває тотожність внутрішньої та зовнішньої тотальностей. На графічної моделі голографічно вкладених (тобто S-вкладених) кіл та за допомогою МТО-рівнянь доведено, що розподіляння на зовнішню та внутрішню тотальність в картині світу, яка будується згідно з голографічним принципом, є умовним, тому що вони співпадають одна іншою. Якщо провести операцію локалізації, тобто перейти до картини світу, в якій голографічний принцип не існує, то розподіл внутрішнього та зовнішнього стає очевидним та безперечним.

В четвертому параграфі „Системно-голографічна концепція твенових систем” висвітлюються питання використання системного бінарного атрибутивного параметру твеновості, запровадженим А.І.Уйомовим для аналізу таких систем, в яких постановка цілі перешкоджає її здійсненню. В роботі виявлено, що в різних текстах, які належать до сфери позанаукового знання (особливо в даосизмі „Дао де Дзин” та коанах дзен-будизму мають місце достатньо прикладів таких твенових ситуацій. Запропоновані в роботі теоретичні засади твен-аналізу, тобто аналізу твенових ситуацій на основі її розкладення на чотири терміни та виявлення співвідношення між ними, дозволяють розкрити природу феномену твеновості. Він виникає в такій картині світу, в якій відсутній голографічний принцип «все у всьому», тобто той, хто ставить ціль, є відділеним від іншого світу (операція локалізації) як самостійно діючий суб'єкт. Але в картині світу, в якій діє принцип «все у всьому», феномен твеновості зникає, тому що не існує суб'єкта як незалежного від навколишнього світу, тобто немає суперечності суб'єкта та світу, цілі та її реалізації.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше був проведений всебічний теоретичний аналіз сфери позанаукового знання (міфологічного, містико-релігійного, езотеричного знання), грунтований на формальному апараті параметричної загальної теорії систем А. І. Уйомова. Це дозволило, з одного боку, виявити потенційні евристичні можливості цього апарату, а з іншого - провести системну теоретизацію (тобто виявлення формальних структур) у сфері позанаукового знання.

Дисертаційне дослідження дозволяє дійти наступних висновків:

Було виявлено, що динаміка історичного розвитку знання може бути представлена як перехід від одного типу знання до іншого: донаукове знання, класичне наукове і холістичне постнаукове. класичне наукове знання Нового часу прийшло на зміну донауковому, але на сучаснму стані розвитку знання воно діалектично „знято” холістичним постнауковим. Особливість останнього полягає в тому, що воно в своїх ґрунтовних інтенціях повертається на новому рівні до базових принципів (принцип „все у всьому”) донаукового знання.

Внаслідок аналізу сучасних концепцій у фізиці, математиці, біології та ін. була розкрита методологічна цінність принципу „все у всьому” в трансформації сучасного постнаукового знання, яка полягає в переході від механістичного до холістичного світогляду. У сучасних постнаукових теоріях все більш застосовуються голографічні моделі, які базуються на цьому принципі і мають холістичний характер.

За результатами аналізу різних філософських, релігійних та езотеричних текстів було доведено значення принципу „все у всьому” у донауковому знанні. Він присутній як головний онтологічний принцип у міфології та магії, в герметичній традиції, в різних релігійно-містичних системах, а також є теоретично обгрунтований у різних філософських вченнях: у Анаксагора, у Плотіна та Прокла, Діонісія Ареопагіта, Миколи Кузанського, М. Фічіно, Ф. Патріці, Г. Ляйбніця, Г. С. Сковороди, Г. В. Ф. Гегеля, В. С. Соловйова, С. Л. Франка, М. О. Лоського та ін.

Внаслідок застосування положень параметричної ЗТС А. І. Уйомова здійснена теоретико-системна експлікація принципу „все у всьому”, яка має назву голографізм. Враховуючи різний семантичний зміст терміну „голографізм” та різні типи імплікацій, які застосовуються у МТО, виділені наступні типи голографізмів: „бутстрапний”, „символічний”, „атрибутивний”, „частково-атрибутивний”, „нейтральний”, „частково-мереологічний” та „партикулярно-мереологічний”. Також приведені МТО-формалізація кожного з них.

Запропонована голографічна теорія цілісності систем, в якій узагальнені результати теоретико-системних розробок А. І. Уйомова та Г. В. Штаксера на випадок голографічного зв'язку об'єктів, як голографічного узагальнення списку, в якому всі елементи пов'язані між собою. На формально-логічних моделях множини та S-вкладених кіл було продемонстровано застосування голографічного принципу в теоретико-системній перспективі. Виведені формули математичної логіки, які описують голографічну тотожність, та на їх основі здійснена теоретико-системна експлікація голографічного принципу тотожності. Виділені концептуальна, структурна та субстратна тотожність систем. Описана фундаментальна закономірність тотожності голографічної тотальності S-вкладених кіл, які розгортаються ззовні, та голографічної тотальності S-вкладених кіл, які розгортаються усередину.

Запропоновані теоретичні засади твен-аналізу як такого логічного аналізу в сфері позанаукового знання, який передбачає розкладання твенової ситуації на чотири терміни, що дозволяє розкрити структуру твенової системи. Сутністю твеновості як феномену є ситуація відокремлення діючого суб'єкта від усього іншого світу, тобто виникнення світосприйняття, протилежного голографічним уявленням згідно з принципом „все у всьому”.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладено в таких публікаціях автора:

1. Кравчик А.С. Проблема методологии описания вненаучного знания с точки зрения общей параметрической теории систем // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, 2003. - № 1 (11) - С.100-104.

2. Кравчик А.С. Голографическая логика мифа и сакрально-когнитивные механизмы вненаучного знания // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, 2004. - №1 (13). - С.115-126.

3. Кравчик А.С. Линия Анаксагора и голографическая теория вненаучного знания. // Докса. Збірник наукових праць з філософії та філології. Вип. 8. Грецька традиція в сучасній культурі. - Одеса: ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2005. - С. 32 - 40.

4. Кравчик А.С. Міфологічний сілогізм у «Структурній антропології» К.Леві-Строса з точки зору параметричної загальної теорії систем (ПЗТС) А.І.Уйомова. // Мультиверсум. Філософській альманах: Зб. наук. праць. - Вип. 48. - Київ: Український Центр духовної культури, 2005. - С.97 - 108.

5. Кравчик А.С. Системно-параметрический анализ развития вненаучного знания. // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, 2005. - №2 (16). - С.87-94.

6. Кравчик А.С. Системно-холистический подход и голографический анализ вненаучного знания. // Інновації в технології та методології наукового пізнання. Матеріали міжнародної наукової конференції 26-27 жовтня 2006 р. - Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, 2006. - С.12-13.

7. Кравчик А.С. Системная формализация принципа «всё во всём». // Христианская демократия в современном украинском обществе. Сборник докладов международной конференции 26-27 марта 2007 г. - Одесса: Христианский гуманитарно-экономический открытый университет (ХГЭУ), 2007. - 188 с. - С.166 - 174.

8. Кравчик А.С. Системно-голографическая методология твен-анализа религиозно-философских текстов. // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, 2007. - №1 (19). - С.63-70.

АНОТАЦІЇ

Кравчик А.С. Системно-параметричний аналіз позанаукового знання. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 - філософія науки. - Институт філософії імені Г.С.Сковороди Національної Академії Наук України. - Київ, 2008.

У дисертації вперше був проведений системно-параметричний аналіз сфери позанаукового знання (міфології, релігії та езотеричного знання). Запропонована класифікація знання, яка дозволяє розкрити історичну динаміку його розвитку: донаукове, класичне наукове та холістичне постнаукове типи знання. Виявлено, що перехід від одного типу до іншого здійснюється згідно з діалектичною тріадою, тобто донаукове знання „знімається” класичним науковим, але на новому рівні його інтенції та принципи (принцип „все у всьому”) відтворюються у холістичному постнауковому знанні.

Внаслідок застосування системної методології у вигляді параметричної загальної теорії систем А.І.Уйомова була здійснена теоретико-системна експлікація принципу „все у всьому” та виділені різні види голографізму. В роботі представлені також голографічна теорія цілісності систем, голографічний принцип тотожності систем і розроблені теоретичні засади твен-аналізу як такої логічної операції, яка передбачає розгляд структури твенових систем та розкриває природу твеновості як незнання.

Ключові слова: холістичне наукове знання, принцип „все у всьому”, голографізм, твеновість, твен-аналіз.

Кравчик А.С. Системно-параметрический анализ вненаучного знания. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09. - философия науки. - Институт философии имени Г.С.Сковороды Национальной Академии Наук Украины. - Киев, 2008.

В работе впервые использовалась системная методология в виде параметрической общей теории систем А.И.Уёмова для теоретического анализа сферы вненаучного знания (мифологии, религии, эзотерического знания). Предложена классификация знания, раскрывающая историческую динамику его развития: донаучное, классическое научное и холистическое постнаучное знание. Показано, что переход от одного типа знания к другому происходит согласно диалектической триаде, т.е. донаучное знание было преодолено («снято») классическим научным, но на новом уровне его базовые интенции и принципы (принцип «всё во всём») сохранили свое методологическое значение в современном холистическом постнаучном знании.

Так, в современных теориях в физике (теория «скрытого порядка» Д.Бома, теория «бутстрапа» Дж.Чу), биологии (голографическая теория памяти К.Прибрама, теория «морфогенетических полей» Р.Шелдрейка) и математике (фрактальная геометрия Б.Мандельброда) используется модель голографии, которая основана на принципе «всё во всём». Однако по своему происхождению этот принцип относится к донаучному знанию, поскольку он присутствует в мифах, религиозных доктринах, эзотерическом знании (астрология, алхимия, магия) и в философских учениях.

Рассмотрены различные концепции мифа (А.Ф.Лосева, Э.Кассирера, Л.Леви-Брюля, Е.М.Мелетинского и др.), в которых отмечается, что в мифологической картине мира принцип «всё во всём» занимает центральное место. В результате анализа текстов, относящихся к различным религиозным традициям (христианство, индуизм, ислам др.) было обнаружено, что принцип «всё во всём» присутствует как в мистической традиции (суфизм, каббала, христианство), так и в доктринах (христианство, индуизм). В христианстве принцип «всё во всём» многократно встречается в тексте Нового Завета и относится к трём ипостасям Бога (Богу-Отцу, Богу-Сыну и Богу-Святому Духу). В индуизме этот принцип выражает основную идею «Упанишад» о тождестве индивидуальной души (атмана) и мировой душой (Брахманом). Также было установлено, что принцип «всё во всём» присутствует в дзен-буддизме и даосизме.

В результате анализа различных философских текстов было выявлено, что, начиная с Анаксагора, первым в западноевропейской философской мысли применившим принцип «всё во всём» в своем учении о происхождении космоса, этот принцип имел важное онтологическое значение у неоплатоников античности (Плотина, Прокла), у неоплатоников Возрождения (М.Фичино, Ф.Патрици), в философии Нового времени (в учениях Г.Лейбница, Г.В.Ф.Гегеля), а также в русской философии «Всеединства» (у В.С.Соловьёва, С.Л.Франка, Н.О.Лосского и др.).

Другим важным источником происхождения и развития принципа «всё во всём» была философско-религиозная герметическая традиция и зависимые от неё по происхождению и по теоретическим положениям алхимия и астрология. В результате анализа различных герметических текстов, которые по традиции приписываются Гермесу Трисмегисту, было выявлено, что с помощью принципа «всё во всём» выражается центральная идея герметизма о единстве и взаимосвязи всех частей универсума. В связи с этим характерной чертой герметизма является утверждение о тождестве микро- и макрокосмоса, о богоподобности человека. На основе этой идеи стали развиваться алхимия и астрология, поскольку проведение алхимических опытов и астрологических вычислений становится возможным в целостном взаимосвязанном универсуме, где земное и небесное оказывают друг на друга непосредственное влияние, где всё одушевлено, всё может принимать различные формы, где всё связано со всем.

В диссертационном исследовании впервые был использован язык тернарного описания (ЯТО) -- формальный аппарат параметрической общей теории систем (ПОТС) для проведения теоретико-системной экспликации принципа «всё во всём» и были выделены различные виды голографизмов.

Ключевые слова: холистическое постнаучное знание, принцип «всё во всём», голографизм, твеновость, твен-анализ.

Kravchik А. S. System-Parametric Analysis of Non-scientific Knowledge. - Manuscript.

The thesis is presented as a competition for a candidate degree in the field of philosophy in specialty 09.00.09 - Philosophy of Science. - The Hrygory Skovoroda Institute of Philosophy of The National Academy Of Sciences of Ukraine. - The city of Kyiv, 2008.

The system-parametric analysis of non-scientific knowledge (mythology, religion, mysticism) was applied for the first time in contemporary philosophy of science. The classification of knowledge, which shows its historical development is suggested: pre-scientific, classical modern scientific and holistic post-scientific knowledge. The transition from one type of knowledge to another one goes according to the principles of dialectics: pre-science was negated by classical modern science, but its basic intentions and principles (especially the principle “all in all”) are kept in the holistic post-science.

The system-theoretical explication of the principle “all in all” was done and different types of holographism were distinguished by the means of the Parametric General System Theory proposed by Avenir I. Ujomov. The holographic theory of wholeness and the holographic principle of identify of system were also described in the thesis. The theoretical basis of twain-analysis as the logical operation which allows to do research of the structure of the Twain's systems and shows the nature of the system parameter of the twain, was described too.

Key words: holistic science knowledge, “all in all” principle, holographism, system parameter of twain, twain-analysis.

позанауковий знання класичний холістичний

Підпісано до друку 13.06.2008 р.

Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Друк різографічний. Зам № 30.

Тираж 100 прим.

Надруковано ТОВ "Зовнішрекламсервіс"

65011, м.Одеса, Вул. Успенська, 40.

тел. 37-70-76, 777-70-76

Размещено на Allbest.ru