Філософія духовного оновлення І.О. Ільїна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ФІЛОСОФІЯ ДУХОВНОГО ОНОВЛЕННЯ І.О. ІЛЬЇНА

Руденко Оксана Сергіївна

Дніпропетровськ - 2008

Анотація

філософ ільїн духовний оновлення

Руденко О.С. Філософія духовного оновлення І.О. Ільїна. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. - Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертація являє собою історико-філософське дослідження, що на підставі філософсько-персоналістичного аналізу творчості російського релігійного філософа І.О. Ільїна поставило за мету визначити сутність і значення духовного оновлення людини як явища метафізичного, онтологічного та гносеологічного порядку, а також як ідею, що поєднує роботи різних тем мислителя в єдину філософську концепцію, що розкриває зміст людського буття.

Виявлена специфіка зміни поглядів у розвитку теорії духовного оновлення І.О. Ільїна, показана необхідність осмислення онтології людини в роботах І.О. Ільїна, що містить уявлення про сутність людини та її душі як базового вчення в сприйнятті філософії духовного оновлення. Розглянуто духовне оновлення в житті конкретної людини як життєву стратегію духовної самореалізації особистості. Розкрита сутність та специфіка феноменологічного методу як способу реалізації духовного оновлення особистості.

Ключові слова: історія філософії, духовне оновлення, духовність, релігійність, віра, любов, свобода, російська релігійна філософія.

Анотация

Руденко О.С. Философия духовного обновления И.А. Ильина. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Днепропетровский национальный университет им. О. Гончара, Днепропетровск, 2008.

Диссертация представляет собой историко-философское исследование концепции духовного обновления Ивана Александровича Ильина, целью которого является на основании философско-персоналистического анализа творчества русского религиозного философа И.А. Ильина. Определить сущность и значение духовного обновления человека как явления метафизического, онтологического и гносеологического порядка, а также как идею, объединяющую разно-тематические работы мыслителя в единую философскую концепцию, раскрывающую смысл человеческого бытия.

В ходе историко-философского анализа установлено несколько определений понятия духовного обновления в творчестве И.А. Ильина: катарсис души, стремление к объективному Совершенству и идея преобразования культуры на всех уровнях ее проявления. В каждом из этих представлений духовное обновление понимается и как цель (состояние, заключающее интенцию духовно-целостного индивида к Абсолюту) и как средство (процесс, образующий и реализующий данную интенцию). Установлено, что духовное обновление в жизни конкретного человека формирует жизненную стратегию духовной самореализации личности как динамическую систему социокультурных представлений личности о собственной жизни. Специфика феноменологического метода в концепции И.А. Ильина определена как развитие идеи «сердца» русской религиозной философии.

Философия духовного обновления И.А. Ильина рассмотрена как концепция, затрагивающая все аспекты земного бытия человека, утверждающая необходимость духовного жизнетворчества, что позволило И.А. Ильину реализовать свой творческий потенциал, объединяя свои произведения идеей духовной целесообразности и необходимости духовного возрождения в индивидуальной и общественной жизни.

Ключевые слова: история философии, духовное обновление, духовность, религиозность, вера, любовь, свобода, русская религиозная философия.

Annotation

Rudenko O.S. Philosophy of spiritual renovation of I.A. Ilyin. - the Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on a speciality 09.00.05 - history of philosophy. - the Dnepropetrovsk national university it. O. Gonchara, Dnepropetrovsk, 2008.

The Dissertation represents historico-philosophical research of the concept of spiritual renovation in Ivan A. Ilyin's philosophy which purpose on the basis of philosophoco-personalistic the analysis of creativity of Russian religious philosopher I.A. Ilyin. To define the essence and value of spiritual renovation of a individual, as the phenomena of the metaphysical, ontologic and gnosiological aspect, and also as the idea uniting different-thematic works of the thinker in the unified philosophical concept, uncovering sense of human being.

Authors have defined several meaning of spiritual renovation in I.A. Ilyin's creativity: catharsis of soul, aspiration to objective Perfection and idea of transformation of culture at all levels of its display. In each of these concepts spiritual renovation is understood both the purpose (a condition concluding intention spiritually-complete individual to the Absolute) and as means (the process forming and realizing given Intention). Spiritual renovation in a life of the separate individual forms life strategy of spiritual self-realization of a person as a dynamic system socio-cultural ideas of the individual about his own life which regulate and directs its behavior during long term and comprises a valuable choice for the most long-term prospect. Singularity of a phenomenological method in I.A. Ilyin's concept is defined as development of idea of "heart" Russian religious philosophy.

The philosophy of spiritual renovation of I.A. Ilyin is considered, as a concept which mentioned all aspects of terrestrial being of the individual, approving necessity spiritual life-creativity, which has allowed I.A. Ilyin to realize the creative potential, uniting the creation by idea of spiritual expediency and necessity of spiritual rebirth for an individual and public life.

Key words: history of philosophy, spiritual renovation, spirituality, religiousness, faith in God, belief, love, freedom, sense of justice, Russian religious philosophy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження.

Тенденції глобалізації та стрімкий розвиток ринкових відносин призводять до дисбалансу співвідношення матеріального та духовного в житті суспільства та людини. Сучасний світ характеризується високими досягненнями в сфері науки та техніки, але переживає глибоку кризу, яка перш за все сконцентрована в його духовно-моральному аспекті. Загострюється проблема реалізації істинних потреб людини, а не нав'язаних образів споживацької культури, що в своїй суті руйнують відчуття самоцінності особистості. В Україні зазначені проблеми ускладнені власною специфікою соціально-економічних процесів, що склалися в результаті її історичного розвитку.

На думку вітчизняних дослідників, криза українського суспільства, що перш за все проявляється у втраті ціннісних основ життя, має своєю причиною порушення наступності в культурі - певному розриві, що утворився між сучасною та традиційною національною культурою українців, яка з давніх часів будувалась на основі релігійних, духовних цінностей. В сучасній вітчизняній науці все більше уваги приділяється дослідженням духовності українців. При цьому духовність розуміється як невід'ємна, найважливіша частина життя людини й суспільства.

На сьогоднішній день, коли наступність традицій втрачена, сучасна людина змушена будувати свої морально-ціннісні пріоритети хаотично, звертаючись до різноманітних релігійних та езотеричних течій, від традиційних до вкрай оригінальних, що наводнили країну в останні десятиріччя. Таким чином, перебуваючи в умовах активного впливу закордонних культур та вітчизняних культурних трансформацій, людина фактично залишається без особистого ціннісного стрижня. Крім того, у суспільстві відбулася «девальвація» самого уявлення про духовне життя. Надмірна експлуатація поняття духовності, підміна його значення, «спекуляція» образами, пов'язаними з морально-етичною й духовною сферою, привели суспільство до втрати розуміння сутності та ідейного наповнення духовних категорій та явищ адекватними уявленнями.

Усвідомивши важливість духовного відродження української людини й суспільства, можна підтвердити важливість та актуальність вивчення творчої спадщини російського релігійного філософа І.О. Ільїна. У своїх релігійно-духовних пошуках він прагнув осмислити сутність земного існування, створював образ нової людини, визначав шлях її духовного оновлення і можливість духовного відродження суспільства, нації, держави.

Проблема самовизначення людини, намагання осмислити її природу та життєвий шлях за всіх часів становила об'єкт підвищеного інтересу й фактично сформувала філософію в окрему галузь знання. Однак у зв'язку із сучасними соціальними, економічними, політичними та релігійними тенденціями вітчизняного суспільства, в огляді на трансформаційні процеси буття людини вона знаходить оновлений інтерес.

Вивчення поглядів І.О. Ільїна на духовне оновлення людини актуальне і з позицій історико-філософського значення. Слід відмітити, що з 90-х років ХХ століття, коли роботи даного філософа стали перевидаватися на його батьківщині, сучасні дослідники активно розглядають об'ємний філософський, політологічний, правознавчий та релігійний творчий спадок мислителя. Однак даниною тому, що творчість філософа повертається на батьківщину в епоху складних соціально-політичних трансформацій та час становлення нової державності, складається так, що І.О. Ільїн стає відомим у більшій мірі як політолог, і в наукових дослідженнях, як правило, розглядаються його соціально-політичні погляди, тоді як релігійно-духовні пошуки становлять явну домінанту його поглядів.

У науково-дослідній сфері ситуація виправилася через десятиліття. Філософія І.О. Ільїна знайшла небувалу популярність у Росії, і, як не парадоксально, саме даний фактор став загрозливим для адекватного сприйняття його філософських ідей. Цитати з робіт І.О. Ільїна часто фігурують у промовах і доповідях видних політичних діячів, «миготять» у ЗМІ, стають останнім безапеляційним аргументом у політичних дебатах. З одного боку - чудово, якби при «висмикуванні» слів із праць мислителя зберігалося його змістовне наповнення й значення, визначене філософом. Насамперед існує необхідність у відтворенні ідей духовного та релігійного характеру робіт І.О. Ільїна.

З кінця дев'яностих цей аспект привернув до себе увагу дослідників російської філософії. Однак справедливо буде відзначити, що у силу багатогранності, глибини й концептуальності моральних, етичних і духовних понять у поглядах І.О. Ільїна і на сьогоднішній день ці питання вимагають детального вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з темою наукового дослідження кафедри філософії Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара «Філософія науки і духовна культура на межі тисячоліття» (реєстраційний № 0199V001308).

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження: на підставі філософсько-персоналістичного аналізу творчості російського релігійного філософа І.О. Ільїна визначити сутність і значення духовного оновлення людини як явища метафізичного, онтологічного та гносеологічного порядку, а також як ідею, що поєднує роботи різних тематик мислителя в єдину філософську концепцію, що розкриває зміст людського буття.

Для досягнення поставленої мети в дисертації автор намагався вирішити наступні дослідницькі завдання:

- провести дослідження специфіки російської релігійної традиції з метою визначення загальних та самобутніх рис філософських ідей І.А. Ільїна на тлі ідей російської релігійної філософії;

- виявити природу духовного оновлення особистості через визначення онтологічної сутності буття людини у творчості І.О. Ільїна;

- встановити гносеологічне та метафізичне значення процесу духовного оновлення через розкриття понять «філософського» і «релігійного» актів;

- вивчити методичні рекомендації І.О. Ільїна в реалізації духовного оновлення як акту людської життєдіяльності;

- проаналізувати основні передумови й підстави духовного оновлення особистості у філософії І.О. Ільїна, акцентуючи увагу на об'єднуючому принципі даного явища різних ідей у єдину цілісну концепцію.

Об'єкт дослідження - філософська творчість І.О. Ільїна в контексті російської релігійної філософії.

Предмет дослідження - рецепція ідеї духовного оновлення людини у творчості І.О. Ільїна.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали загально-філософські методи наукового пізнання. Метод системного аналізу дав можливість визначити специфічність світогляду І.О. Ільїна та подібність поглядів філософа до ідей інших мислителів російської релігійної філософії, що утворювали ідейне поле наукового й соціально-культурного середовища в історичній реальності того часу.

У дослідженні використаний метод історизму, що дозволив простежити формування деяких аспектів російської релігійної філософії в історичній ретроспективі, а також біографічний метод, який надає можливість установити взаємозв'язок формування світоглядної позиції та розвитку творчих ідей філософа з його життєвим досвідом і особистими переживаннями.

У зв'язку з багатогранністю філософії І.О. Ільїна в дослідженні його творчості використовувалися некласичні філософські методи XX століття: герменевтичний та феноменологічний методи.

У цілому, дисертаційна робота відповідає принципу єдності історичного й логічного, а також принципу єдності абстрактного й конкретного.

Ступінь розробленості теми. На сьогоднішній день творчість І.О. Ільїна в історії філософії представлена в роботах багатьох дослідників російської філософії. Серед сучасників мислителя відомі відгуки В. Зеньковського, М. Лоського, Д. Чижевського, Б. Яковенко та інших. Високо оцінили творчість І.О. Ільїна закордонні дослідники - М. Полторацький, В. Офферманс та інші. В 90- х роках дослідниками творчості І.О. Ільїна стають Е. Афанасьєв, В. Бєлов, М. Гаврюшин, В. Гусєв, І. Євлампієв, М. Козлов, В. Кураєв, Ю. Лисиця, П. Паламарчук, І. Смірнов, Ю. Сохряков, Е. Троїцький та інші, які більшою мірою вивчають державно-правові аспекти робіт філософа.

Наприкінці 90-х науковий інтерес до творчості І.О. Ільїна становить прагнення розкрити аспекти національного духовного відновлення суспільства й культури, у цьому напрямку працюють П. Алексєєв, Б. Бабінов, І. Герулайтіс, І. Євлампієв, Д. Єрісов, М.Колєсов, Е. Кузнєцов, І. Невлєва, А. Окара, Ю. Сохряков та інші.

В останні роки усе частіше дослідники звертають увагу на соціальний та антропологічний аспекти творчості філософа. У цьому напрямку відомі роботи А.Соколова, Л. Бойко, П. Шашкіна, М.Ковалевської, Е. Бороздіної, І. Дудіної, Л. Гребньової, О. Попової, М.Фінько, Т. Барковської та інших.

Незважаючи на багатоаспектність дослідницької активності до філософської спадщини І.О. Ільїна в останні десятиріччя, вивчення творчості даного російського мислителя знаходить «незвідані острови» змістів, значень та закономірностей, визначених самим філософом.

Обрана проблема даного дисертаційного дослідження в тій чи іншій мірі розглядається в роботах М. Полторацького, Д. Єрісова, М. Герулайтіса, І. Євлампієва, І. Дудіної. Проте, багато аспектів цієї проблеми залишаються малодослідженими.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що звернена вона до маловивченої проблеми історії російської філософії - дослідження аспекту духовного оновлення у філософії І.О. Ільїна - як філософської концепції, об'єднуючої тематичне різноманіття робіт філософа.

Новизна отриманих результатів полягає в наступному:

- підкреслена специфіка зміни поглядів у розвитку теорії духовного оновлення І.О. Ільїна, яка полягає в зміні пріоритетів філософа у визначенні важливості зовнішньої (соціально-політичної діяльності - на початку творчості) і внутрішньої (душевно-духовної діяльності - більш пізніх роботах), що знаходить висвітлення в зміні стилю філософствування;

- показана необхідність осмислення онтології людини в роботах І.О. Ільїна, що містить уяву про сутність людини та її душі як базового вчення в сприйнятті філософії духовного оновлення;

- детально розкрита теорія індивідуального духу людини І.О. Ільїна щодо конкретності, цілісності і, разом з тим, структурованості людини як у аспекті співвідношення тіла, душі й духу, так і з позиції взаємозв'язків метафізичних і онтологічних основ людської духовності;

- у результаті дослідження знайдено визначення категорії духовного оновлення, яке має кілька значень: катарсис душі, прагнення до об'єктивної досконалості та ідея перетворення культури на всіх рівнях її прояву. У кожному із цих понять духовне оновлення розуміється і як мета (стан, що містить інтенцію духовно-цілісного індивіда до Абсолюту), і як засіб (процес, що утворює та реалізує дану інтенцію);

- установлено, що духовне оновлення в житті конкретної людини формує життєву стратегію духовної самореалізації особистості як динамічну систему соціокультурних уявлень особистості про власне життя.

- розглянута феноменологія філософської й релігійної діяльності як методологічна основа духовного оновлення людини;

- розкрита специфіка феноменологічного методу в концепції І.О. Ільїна як розвиток ідеї «серця» у російській релігійній філософії;

- визначені значення психосоціальних явищ людського життя - таких, як любов, віра, свобода, - як необхідних елементів акту духовного оновлення;

- виявлені духовні основи права й держави в теорії І.О. Ільїна; а також функції держави, права й правосвідомості як соціальної необхідності для духовного оновлення особистості.

Джерела. Базовими джерелами дисертаційного дослідження стали друковані здобутки філософа, його численні статті, перевидані в різних періодичних виданнях, матеріали публічних лекцій, а також листи мислителя; використані рецензії, оцінки й відгуки на його роботи; дослідження філософських поглядів І.О. Ільїна його сучасниками; праці російських та закордонних філософів, його попередників і сучасників; сучасні історико-філософські роботи, що аналізують творчість І.О. Ільїна.

Науково-практична значимість роботи: отримані результати й матеріал даного дослідження можуть бути використані при подальшому теоретичному дослідженні історико-філософських проблем та підготовці лекційних курсів з історії російської філософії та у розробці спецкурсу з російській філософії кінця XIX-XX століть, курсу вітчизняної й закордонної культури.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація має самостійний характер, усі положення і висновки належать автору дослідження. Всі публікації по темі дисертації підготовлені без співавторства.

Апробація результатів дослідження: Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли відбиття в доповідях на українських і міжнародних наукових філософських конференціях: Міжнародна науково-теоретична конференція «Філософія І. Канта і сучасність», що відбулася в м. Дніпропетровську 13-14 травня 2003 р., Міжнародна науково-практична конференція «Релігія та громадянське суспільство в Україні» - м. Чернівці 27 - 28 квітня 2004 р., Міжнародна конференція студентів і молодих учених «Політ - 2005», «Політ - 2007», що пройшли в м. Києві у квітні 2005 р., та березні 2007 р. - відповідно.

Публікації. Основні ідеї, положення дисертації висвітлені в 6-ти статтях без співавторства, опублікованих у спеціальних виданнях, затверджених ВАК України, а також тезах, що опубліковані у матеріалах вищезазначених конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, кожен з яких включає підрозділи й закінчується висновками. Робота завершується загальними висновками і списком використаної літератури, який нараховує 254 позиції. Основний зміст роботи викладений на 181 сторінці.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано зв'язок роботи з науковою темою кафедри філософії Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; розкрито теоретико-методологічні засади; сформульовано наукову новизну; вказано науково-практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ «Огляд літератури та методологія дослідження» присвячений визначенню основних напрямків у вивченні філософського надбання І.О. Ільїна та ступені розробленості проблеми філософії духовного оновлення І.О. Ільїна в філософській літературі. Обґрунтовані методологічні основи дисертаційної роботи.

В підрозділі 1.1. «Творчість І.О. Ільїна в історико-філософській літературі» проводиться аналіз історико-філософської літератури за темою дослідження, визначається рівень та особливості підходів до вивчення філософського надбання І.О. Ільїна.

Перші відомості про творчість І.О. Ільїна з'являються у зв'язку з захистом його дисертаційної роботи «Філософія Гегеля як вчення про бога й людину»(1918 р.). Відомі відгуки М. Бердяєва, П.Б. Струве, Д.І. Чижевського Б.В. Яковенко, М.О. Лоського та інших, в яких відмічено високий рівень роботи та її історико-філософське значення. Наступна широка полеміка в періодичній та науковій літературі розгорнулась навколо роботи І.О. Ільїна «Про боротьбу зі злом силою», в якій прийняли участь Ю. Айхенвальд, М. Бердяєв, З. Гіппіус, М. Кольцов, С. Франк та інші як принципові противники позиції І.О. Ільїна та П.Б. Струве, М.О. Лоський в якості його прибічників.

Спроба систематизовано підійти до характеристики поглядів І.О. Ільїна висвітлена в роботах В.В. Зеньковського, М.О. Лоського, Б.В. Яковенко. В їх роботах, присвячених огляду історії російської філософії, творче надбання І.О. Ільїна характеризується по-різному. Згідно позиції В.В. Зеньковського, філософія І.О. Ільїна залежна від ідей Г.В.Ф. Гегеля та нерелігійна за своїм змістом. М.О. Лоський приділив увагу висвітленню ільїнського підходу до рішення християнської морально-етичної проблеми «ненасилля». Б.В. Яковенко розкрив ідеї щодо релігійних завдань і сутності філософії в концепції І.О. Ільїна та підкреслив внесок філософа в розроблення проблеми сприйняття війни. Суттєво збігаються погляди авторів лише в питанні визначення значущості робіт І.О. Ільїна щодо трактування ідей Г.В.Ф. Гегеля та його власних негегельянських позицій. Пізніше І.О. Ільїн надовго зникає з кола наукових інтересів.

Вигнання за кордон та заборона творів на батьківщині філософа обумовили на деякий час можливість вивчення спадщини російського філософа лише закордонними дослідниками. До них відносяться німецькі дослідники В. Офферманс, М. Полторацький. На батьківщину творчість І.О. Ільїна повернулася на початку 90-х. У цей період дослідниками творчості Ільїна стають Е. Афанасьєв, В. Бєлов, М. Гаврюшин, В. Гусєв, І. Євлампієв, М. Козлов, В. Кураєв, Ю. Лисиця, П. Паламарчук, І. Смірнов, Ю.Сохряков, Е. Троїцький та інші. У статтях та дисертаціях цього періоду, присвячених творчості І.О. Ільїна, як правило, розглядаються соціально-політичні погляди філософа. Особливо актуально звучать ідеї про національне самовизначення, становлення державного ладу, відновлення ідейності і пошук шляхів подолання соціально-політичної кризи.

У 1996-1997 р.р. в творчості І.О. Ільїна дослідники стали шукати рецепти національного духовного відновлення суспільства та виходу з культурної кризи (П.В. Алексєєв, Ю.А. Бабінов, І.А. Герулайтіс, І.І. Євлампієв, Д.П. Єрисов, М.С. Колесов, І.М. Невлєва, А. Окара, Ю.І. Сохряков та інші). Саме в цей період І. Єрисов порушує питання про необхідність сприйняття ідей І.О. Ільїна як релігійно-етичної системи уявлень православних за духом; подібним чином сприймають ідеї філософа І.А. Герулайтіс, І.М. Невлєва, А. Окара.

У статтях та монографіях І. Євлампієв піднімає проблему адекватного, наукового осмислення творчості І.О. Ільїна; підкреслює екзистенціальні риси його філософії, піддає аналізу його правові, антропологічні й метафізичні погляди.

У Росії з 2000 року свої дослідження творчості І.О. Ільїна представили: А.В Соколова, Л.О. Бойко, П.О. Шашкін, М. Г. Ковалевська, Е.А. Бороздіна, І.А. Дудіна, Л.А. Гребньова, О.С. Попова, М.В. Фінько, Т.В. Барковська та інші.

Відомі дослідження Дама Г. (Німеччина), Кауфмана В. (США), Парадовського Р. (Польща), Флуге Й. (Німеччина), Циганкова Д. (Німеччина) та інших.

В Україні творчість російського філософа широко відома, їй присвячуються наукові статті, деякі аспекти творчості І.О. Ільїна розглядаються у дослідженнях певних проблем російської філософії, однак про окремі дисертаційні дослідження не заявлено. Серед українських вчених творчість І.О. Ільїна привернула увагу В. Базилевського, А.А. Бондик, Т.В. Мотренко, В.О. Панфілова, Д.А. Синиці, А.Б. Філатова та інших.

Характерною особливістю досліджень українських вчених є об'єктивна оцінка творчості філософа без ідеалізації образу та ідей мислителя, що ще часто зустрічається в російській історіографії.

У підрозділі 1.2. «Методологія дисертаційного дослідження» формулюються методологічні принципи дисертації і розкривається зміст використаних у роботі методів та методики.

Дослідницька проблема, що представлена в дисертаційній роботі, об'єднала в своєму рішенні низку філософських та загальнонаукових методів, доцільність яких обумовлена необхідністю реалізації поставлених завдань дослідження. У ході дослідження були використані метод історизму, системного аналізу, інтерпретації тексту, біографічний метод, герменевтичний та феноменологічний методи.

Історичний метод на основі принципу протирічної єдності поєднався з логічним методом. При цьому під час роботи над філософською концепцією І.О. Ільїна акцент переноситься з історичного дослідження текстів філософа в їх хронологічній послідовності на теоретичне осмислення та інтерпретацію даних текстів.

Метод системного аналізу дав можливість визначити загальні характеристики та специфіку поглядів І.О. Ільїна порівняно з концепціями інших мислителів російської релігійної філософії.

Метод соціального детермінізму дозволив зорієнтувати дослідження філософської думки в її співвідношенні з тенденціями суспільно-історичного й культурного розвитку.

Важливим прийомом аналізу матеріалу став метод реконструкції філософських поглядів мислителя, взятий в їх системі та синтезі. Не обійшлось без використання методу інтерпретації тексту, що використовувався у вузькому сенсі - як встановлення значень філософських категорій, виявлених в текстах І.О. Ільїна, та в широкому сенсі - як необхідне відновлення змісту ідей філософа згідно з проблемами духовного життя людини.

В основі дисертаційного дослідження лежить принцип історизму як універсальний для будь-якої методології вивчення історії філософії.

Для більш точного розкриття світоглядних уявлень філософа застосований біографічний метод, що дозволив встановити взаємозв'язок між формуванням світоглядних позицій та розвитку творчих ідей І.О. Ільїна з його життєвим досвідом та особистими переживаннями, його участю в певних соціальних подіях та відношенню до них.

Крім того, в дослідженні творчості І.О. Ільїна використаний феноменологічний метод в інтерпретації самого мислителя, що відносно вивчення проблеми духовного оновлення людини буде виражатися в посильному концептуальному відтворенні його філософської рефлексії та предмету філософствування.

Дослідження базується на методологічному принципі конкретності, що визначило вибір розглянутих джерел.

Другий розділ «Концепція духовного оновлення І.О. Ільїна: специфіка, сутність, методологічні підходи» присвячений дослідженню творчості І.О.Ільїна, зокрема специфіці його філософської позиції, сутності онтологічних та метафізичних проблем духовного оновлення людини та методологічних основ його практичної реалізації.

У підрозділі 2.1. «Особливості концепції духовного оновлення І.О. Ільїна» подається аналіз творчості І.О. Ільїна у контексті російської релігійної філософії, що дозволило визначити загальні риси та специфіку його філософської позиції.

У ході аналізу основних проблем російської релігійної філософії встановлено, що творча позиція І.О. Ільїна, формуючись на кращих прикладах західної класичної думки (І. Кант, В.Ф.Г. Гегель, Е. Гуссерль, Й.Г. Фіхте, Ф.В.І, Шеллінг, М. Штирнер, Ф.Е.Д. Шлейермахер та інші), знайшла і реалізувала себе в руслі російської релігійної філософії. Увібравши основні характерні риси цього напрямку філософської думки, Ільїн проявив себе як самобутній філософ, продемонструвавши оригінальність ідеї, стилю й методу філософствування.

Релігійність, дисонансність та антропоцентризм, що властиві російській релігійній думці, найбільш ємко окреслюють загальну характеристику філософських поглядів І.О. Ільїна в концепції духовного оновлення та являють собою симбіоз філософських ідей, що сформувалися на прикладах німецької класичної філософії, національної філософської й культурної традиції, історичних подій, а також індивідуальних рис філософа.

Характерна риса російської філософії - релігійний характер її концепцій несе у своїй основі стійкий фактор - традиційну російську православну ментальність, яка знаходила відображення не тільки в питаннях віри, але й здійснювала вплив на формування культури й науки, визначала образ епохи. Релігійність як найбільш виражена риса російського релігійного напрямку у творчості І.О. Ільїна набуває тих змістовних форм, у межах яких філософ розвиває свою концепцію людського буття.

Творчість філософа визначається як «дисонансна», у якій, як і в російській національній культурі, переплітаються два вічно конфронтуючі світи земного й божественного. Саме таке розуміння буття розвиває теми трагічності земного існування, прагнення до недосяжної досконалості й гармонії, об'єднання в сприйнятті метафізичної та емпіричної сфер, постановку перед людиною життєвих понадзавданнь в роботах І.О. Ільїна.

Конкретна емпірична людина стає метафізичним стрижнем філософських пошуків І.О. Ільїна. Вирішення проблем онтологічного буття людини у його метафізичнім значенні, у духовному прогресі - основна проблема робіт І.О. Ільїна.

У підрозділі 2.2. «Сутність буття людини в концепції І.О. Ільїна» розглядаються проблеми онтологічної сутності людського буття, що складають основу концепції духовного оновлення І.О. Ільїна.

Характерною рисою творчості І.О. Ільїна стала його онтологія людини. Уявлення про духовне у структурі внутрішнього життя як значимого для розуміння сутності людського буття стало визначальним у розв'язку питання щодо призначення й сутності життєвого шляху індивіда у філософії І.О. Ільїна. Пояснюючи структуру душевно-духовної організації внутрішньої діяльності людини, І.О. Ільїн вкладає перше значення в поняття духовного оновлення як акту, що перетворює душу й дух, процес трансформації душі згідно з духовною інтенцією, яка йде від духу людини шукаючої, духовно зростаючої.

Знаходження «істинного предмету» («Предмету») - як вищого ціннісного центру, що визначає діяльність як внутрішнього, так і соціального життя, стає віховою подією у формуванні цілісної особистості. Саме така людина, за переконаннями І.О. Ільїна, проявляє здатність до здійснення методу духовного перетворення, серед яких називаються філософський та релігійний акти. Здійснення складного шляху духовного відновлення, що вимагає від людини постійної заглибленості в «Предмет» і в процес самовдосконалення, обумовлене уявленням філософа про взаємини Бог-людина. Ідея індивідуального відношення Бога до кожної особистості стала вінцем божественного задуму складної системи буття, створеної навколо й для людини. Духовна сутність пояснює й прагнення кожного людино-духу до вищого ступеню наближення до Абсолюту - недосяжного єднання з Богом. Цей рух - духовний шлях людини, який йому під силу здійснити за допомогою методів духовного оновлення - реалізацією філософського й релігійного досвіду.

Підрозділ 2.3 «Феноменологія філософського та релігійного досвіду як метод духовного оновлення» присвячений висвітленню методологічних основ процесу духовного оновлення людини в концепції І.О. Ільїна, що є ще однією суттєвою характеристикою специфіки його філософських підходів.

У зазначеному аспекті на розкриття проблеми духовного оновлення спрямовані ідеї І.О. Ільїна щодо філософії як науки, що має своїм завданням предметне переживання й вірне пізнавання тих цінностей, через які саме людське життя одержує свій зміст і своє значення. Філософський підхід І.О. Ільїна припускає визначення не тільки точних цілей і цінностей, через які саме життя людини отримує свій сенс, але й способу реалізації поставлених завдань та опису докладної методології практичного здійснення вищої мети життя.

Поняття філософського акту використовується І.О. Ільїним на протязі всієї творчості як основний методологічний аспект одуховлення життєвого шляху і в роботах останнього періоду переплітається й замінюється уявленнями про релігійний акт. У концепції І.О. Ільїна відбувається відчуття ідентичності філософського й релігійного актів. Цей ефект створюють загальна сфера людської діяльності - духовного буття - і вже потім подібний предмет збагнення (Абсолют); спільні органи (душа) і методи пізнання (придбання досвіду сприйняття предмету, вимоги безпосередньості й безперервності «життя в предметі»); потреба в очищенні органів сприйняття (катарсис); необхідність усвідомленого, контрольованого процесу пізнання; критерій істинності (акт очевидності).

Зіставляючи загальні схеми реалізації філософського й релігійного актів, можна говорити про їхню схожість: по-перше, вони мають на увазі підготовчий етап, який полягає в усвідомленні власної духовності та необхідності формування цілісної особистості індивіда, що центрована духовним предметом. Перший етап - придбання філософського або релігійного досвіду, який, по суті, полягає в набуванні духовного досвіду. Другий - концентрація на предметі пізнання (вглядування у філософії, і молитва в релігії). Як результат акту - відчуття очевидності, Одкровення. І останній акт у філософії - аналітичний опис відчутого - виявляється, за поглядами І.О. Ільїна, бажаним і для релігійного методу.

Незважаючи на великі можливості філософії в пізнанні духовного, дана наука, якщо довіритися ідеям останніх робіт І.О. Ільїна, не може до кінця реалізувати духовний потенціал земного життя людини. Це завдання має вирішити релігія.

У третьому розділі «Душевні основи та соціальні умови духовного оновлення особистості» підлягають аналізу основні, за І.О. Ільїним, аспекти психосоціальних явищ людського життя - таких, як любов, віра, свобода як необхідних елементів акту духовного оновлення та розглянуті духовні основи та функції держави, права й правосвідомості як соціальної необхідності для духовного оновлення особистості.

Підрозділ 3.1. «Душевні основи духовного оновлення особистості: віра, любов, свобода». Вивчення проблем віри, любові та волі в аспекті розгляду сутності людського буття досить розвинене в філософській російській релігійній літературі. У творчості І.О. Ільїна зазначені явища отримують не тільки морально-етичне висвітлення, вони розглядаються і як психічні потреби особистості, що існують у людині, виконуючи функції винятково земного призначення, і як духовні сили, через які здійснюється розвиток особистої й національної релігійності.

Всупереч стереотипним уявленням, поняття «віра», згідно І.О. Ільїну, зовсім не те саме, що релігійність, а звичайна потреба кожної людини вірити й вірувати. Віру І.О. Ільїн ділить на два види: функція розуму та властивість душі. Тільки обрання дійсного предмету віри, що нерозривно пов'язано з усвідомленням себе як істоти духовної, і встановленням індивідуального духу, здатне перетворити «віру» на «вірування». Вірити, за концепцією І.О. Ільїна, означає сприймати за головне, істотне в житті. Це явище внутрішнього життя нерозривно пов'язане із процесом становлення, у найкращому разі, релігійного «Предмету» як центру індивідуального душевно-духовного життя. Прийнявши такий Предмет, віра з функції розуму перетворюється в більш глибоке переконання, вона стає віруванням серця.

Віра має низку важливих функцій-завдань у духовнім житті людини. По-перше, вона є підтримуючою силою, внутрішнім мотивом і сутністю осмислення людського життя. Як вектор, що спрямовує внутрішні інтенції, вона виходить із серця, керуючи вчинками й стверджуючи пріоритети життя. По-друге, віра бере участь у формуванні особистості, формує її світогляд та рівень національної культури.

Особиста й національна особливість вірування відображає ту неповторність індивідуальних взаємин Бога та людини, що здійснюються вже на Землі. Однак самобутність цих взаємин не скасовує свідомий підхід до питань віри: вибору предмета вірування й правильному виконанню акту віри. Віруючи в Бога, людина створює свій реальний життєвий центр і будує свою душу. Завдяки цьому, вона стає духовно цілісною з єдиним центром, відбувається вивільнення її індивідуального духу та розвивається здатність до подальшого духовного оновлення на шляху до Вищої Досконалості.

Першим могутнім джерелом релігійної віри І.О. Ільїн називає любов. Подібно вірі, сама по собі вона є лише психічною здатністю. Певну значимість вона одержує лише від предмета її центрування. Філософ розрізняє почуттєву й духовну любов, однак його міркування в більшій мірі поглинуті вивченням любові як життєво-визначальної сили, як шляху до Абсолюту.

Духовна любов пронизує усі сфери людського існування, виконуючи соціальну, творчу, життєво визначаючу і духовну функції. Найцінніше значення любові - в процесі духовного оновлення особистості, в специфічній здатності надавати життєву силу, натхнення, активність духовній інтенції та здійснювати ціннісний вибір.

Теорія І.О. Ільїна про духовне оновлення людини ґрунтується на розумінні необхідності ще однієї обставини, що має зовнішню й внутрішню форму - свободі. Без неї неможливий духовний розвиток особистості, без неї неможливі ні дійсна любов, ні справжня віра. Свобода являє собою якість самого індивідуального духу, але для його розвитку необхідно створити певні умови. Духовне життя особистості розвивається лише за умов досягнення індивідом стану внутрішньої свободи, основним критерієм чого стає здатність до творчості.

Досягнення стану внутрішньої свободи обумовлене створенням зовнішньої свободи, що покладається на плечі держави. В умовах, коли людина не використовує представлені можливості для розвитку внутрішньої свободи, зовнішня свобода втрачає своє справжнє, функціональне призначення. І, проте, вона повинна надаватися людству для можливості його духовного відродження.

Підрозділ 3.2. «Соціально-правові форми духовної життєдіяльності людини: право та держава». І.О. Ільїн, поклавши в основу філософії права систематичну інтуїцію, приходить до формулювання безумовної мети права. У своєму дослідженні він відштовхується від зовнішніх характеристик права, вказуючи, що першорядним його значенням є організація зовнішніх форм соціальних взаємин, та, заглиблюючись у предмет вивчення, вказує виховну й моральну функції права. Ідучи цим шляхом, філософ бажає проникнути в сутність і зрозуміти кінцеву мету даного соціально-правового феномена й знаходить його вже на духовному рівні, пов'язаним з процесами

оновлення людського духу. І.О. Ільїн підкреслює, що дійсне право спирається на духовну самостійність людини й покликане захищати його автономію. Зусилля І.О. Ільїна спрямовані на розкриття потенційних можливостей права як способу реалізації духовних устремлінь людини.

Визначивши духовні завдання права, філософ пояснює підпорядкованість системи права діям законів духовності. Звідси тісний взаємозв'язок права як знаряддя порядку та правосвідомості як форми індивідуальної духовної свідомості. Право пропонує й обмежує зовнішні вчинки людей, однак, якщо воно відірване від свого духовного підґрунтя, починається його виродження, що веде до знищення людини й загибелі духу.

Держава розглядається філософом як форма суспільного життя людини, що поєднує функції соціального регулювання й духовного виховання громадян. Головним завданням державного устрою стає забезпечення «свободи совісті» (зовнішньої свободи), тобто надання громадянам повного права духовного самовизначення та самовираження; іншими словами - організація спільного життя людей для реалізації їх соціальних і духовних потреб. У філософській концепції І.О. Ільїна ідея держави й права тісно переплітається з уявленнями про духовність людської природи та має ті ж духовні підстави, як і будь-яка людська діяльність, тому що виходить із розуміння єдиної й духовної мети людського існування - духовного єднання з Духом Божим, що є суттю духовного оновлення особистості й відбувається за його допомогою.

Висновки заключають у собі головні результати дослідження, а також сформульовані рекомендації щодо можливих напрямків подальшого вивчення філософії І.О. Ільїна. Аналіз творчості російського релігійного філософа І.О. Ільїна з метою виявлення в ньому сутності і значення духовного оновлення людини, а також розкриття безпосередньо пов'язаних із цим феноменом явищ мало на увазі реалізацію ряду дослідницьких завдань, здійснення яких привело автора до низки висновків.

1. Аналіз творчості І.О. Ільїна у контексті російської релігійної філософії дозволив вивчити особливості його філософської позиції. Релігійність, дисонансність та антропоцентризм, що властиві російській релігійній думці, найбільш ємко окреслюють загальну характеристику філософських поглядів І.О. Ільїна в концепції духовного оновлення та являють собою симбіоз філософських ідей, що сформувалися на прикладах німецької класичної філософії, національної філософської й культурної традицій, історичних подій, а також індивідуальних рис філософа.

2. Зміна поглядів у творчості І.О. Ільїна - питання, в якому необхідно уникнути однозначності. З одного боку, від західноєвропейського стилю викладу ідей І.О. Ільїн переходить у своїх роботах до більш «образного» філософствування, все більше посилаючись на релігійну літературу. Войовничий дух заклику до боротьби за історію, духовну справедливість, яким був заповнений початок творчого шляху молодого І.О. Ільїна, пізніше змінюється ідеєю розвитку власної духовності. В емігрантський період з'являється більше робіт, розвиваючих ідеї національної культури, ментальності, духовного життя людини. У пізній творчості І.О. Ільїна відслідковуються характеристики, що невластиві ранньому періоду: з'являються ідеї страждання, iуточнюється уявлення про «єднання» людини з Абсолютом, підтвердження своїм ідеям філософ усе частіше шукає в релігійній літературі.

3. Вірне сприйняття концепції І.О. Ільїна має необхідність осмислення філософської онтології людини, яка базується на ідеях філософа про сутність людини та структуру його душі. Концепція індивідуального духу як природної та невід'ємної частини людської душі є ключем до розуміння філософської теорії І.О. Ільїна.

Духовна природа особистості визначає сенс життя, значимі цінності й стратегію життєвого шляху людини. Самореалізація людини як особистості фактично залежна від усвідомленого розвитку в собі духовного (індивідуального духу, душевних і духовних органів). Вона знаходить реалізацію в усіх сферах індивідуального й соціального життя. Саме духовна природа людини в концепції І.О. Ільїна розглядається як зерно першопричини внутрішнього і зовнішнього життя особистості. Теорія індивідуального духу людини розкриває уявлення І.О. Ільїна про конкретність, цілісність і, разом з тим, структурність людини як у плані співвідношення тіла, душі й духу, так і з позиції взаємозв'язків метафізичних і онтологічних підстав духовності людини. Саме ідея розвитку духу визначає цінність і доцільність пріоритетів життя конкретного індивіда. Таку пріоритетність зберігає й сам ІО. Ільїн у своїй творчості, визначаючи духовне життя і як основу, і як ціль людської життєдіяльності.

4. Категорія духовного оновлення в роботах І.О. Ільїна філософом конкретно не визначена і набуває кількох значень. На рівні конкретних уявлень про структуру душевно-духовних органів - це катарсис душі, тобто очищення, перетворення духовних органів духом на шляху формування духовного характеру особистості. Друге значення - прагнення до досконалого (на ранньому, підсвідомому рівні), та об'єктивної Досконалості (на рівні усвідомленого розвитку духовності) як інтернаціональної спрямованості людини до Абсолюту, що становить головне завдання життя, яке здатне реалізувати весь потенціал людини: тілесний, душевний та духовний.

Наступне уявлення про духовне відновлення носить більш узагальнений характер, воно становить головну ідею, лейтмотив, можна сказати, ідеологію творів І.О. Ільїна, та полягає в індивідуальному, соціальному, державному, національному перетворенні культури на всіх рівнях її прояву.

У кожному випадку духовне оновлення розуміється і як мета (стан, що містить інтенцію духовно-цілісного індивіда до Абсолюту) і засіб (процес, що утворює та реалізує дану інтенцію).

5. Духовне оновлення в житті конкретної людини, за творчістю І.О. Ільїна, формує певну життєву стратегію особистості (тобто динамічну саморегулюючу систему соціокультурних уявлень особистості про власне життя, яка направляє поведінку й містить у собі визначення або прийняття найбільш значимих орієнтирів і пріоритетів на довгострокову перспективу)

Аналіз ідеї духовного відновлення особистості у творчості І.О. Ільїна дозволяє визначити тип запропонованої ним життєвої стратегії як стратегію життєвої самореалізації, якій притаманні: гармонійне, творче життя, розвиток духовних сил, самовдосконалення, глибокий самоаналіз, прагнення до особистісної автономії, творчого стану, поважне відношення до свободи інших. Враховуючи релігійну специфіку позиції І.О. Ільїна та її акцент на розвиток індивідуальної духовності людини, таку життєву орієнтацію можна позначити як стратегію духовної самореалізації людини.

6. Однією з характерних рис творчості І.О. Ільїна став розвиток методологічного аспекту концепції духовного оновлення людини. Основними методами здійснення духовного перетворення І.О. Ільїн називає акти філософської та релігійної діяльності, що побудовані на процесі набуття духовного досвіду за допомогою душевно-духовних органів особистості. Методи демонструють істотну подібність по суті, в завданнях, етапах та процесі їх використання.

Головна різниця між філософським і релігійним полягає в їхніх цілях і потенційній можливості досягнення вищої мети людського буття.

7. Методологічною основою своєї наукової діяльності І.О. Ільїн обирає феноменологічний метод філософствування. Саме такий підхід, на думку І.О. Ільїна, є кращим при розв'язанні будь-якої проблеми гносеологічного, онтологічного або метафізичного порядку.

Захопившись ідеєю реалізації феноменологічного підходу ще в роки підготовки магістерської дисертації, на семінарах Є. Гуссерля, надалі І.О. Ільїн розвиває феноменологічний метод та вкладає в його розуміння власні особливості. Специфіка його підходу полягає в доповненні І.О. Ільїним важливого структурного компонента у реалізації феноменологічного методу: у новій інтерпретації основну роль відіграє духовний орган - «серце», що стає головним органом і пізнання, й натхнення людини. Воно стає аналітичним центром духу, у якому досліджуванні предмети знаходять своє відбиття й відгук. У цьому розумінні філософський і релігійний акт - не що інше, як реалізація варіанту феноменологічного методу.

8. Концепція духовного оновлення І.О. Ільїна немислима без розвитку в ній уявлень про віру, любов та свободу. Вагоме значення цих психосоціальних явищ у процесі реалізації духовного відродження особистості, нації й культури, виходить із антропологічних уявлень філософа. Розвиток теорії про зазначені явища починається з ідеї про їхню психологічну сутність.

Віра, любов і свобода, згідно з поглядами І.О Ільїна, лише в одуховленому вигляді набувають своєї унікальної значимості у життєдіяльності людини. І в той же час саме життя індивідуального духу (а значить, і нації, й культури) залежне від здатності людини до розвитку цих станів.

9. Філософія права й держави І. Ільїна, що дала світовій філософії самобутню теорію політико-правових ідей, стала значимою ланкою в логічній побудові концепції духовного оновлення людини. Духовне вдосконалення особистості, реалізоване у творчості І.О. Ільїна як тип життєвої стратегії, вимагає зовнішніх, соціальних умов його розвитку та прояву. Саме такі умови покликані організувати системи держави й права. Сутність держави та права криється в споконвічній природі людини, що робить їх підвладними духовним принципам буття.

Життєвий шлях і творчість І.О. Ільїна продовжують становити дослідницький інтерес для філософів, соціологів, політологів, юристів. Для історії філософії становлять інтерес антропологічні аспекти філософії І. Ільїна: цікавим представляється компаративістський аналіз антропологічних поглядів І.О. Ільїна й Ф.Ніцше. Привабливий, у дослідницькому плані, феномен соціальної відповідальності людини на тлі його соціальної самітності. Очікують свого дослідника архивні документи й листи Івана Олександровича, у яких просліджується зародження й розвиток творчих ідей і задумів філософа, розкривається психологічний портрет мислителя.

Основний зміст дисертації викладено в публікаціях

філософ ільїн духовний

1. Гриб О.С. Проблема добра и зла в философии И.А. Ильина // Вісник Дніпропетровського університету: Соціологія. Філософія. Політологія. - Дніпропетровськ, 2003. Вип. 9. - С. 129 - 134. (0,5 др. а).

2. Гриб О.С. Духовное значение права и правосознания в работах Ивана Ильина // Філософсько-антропологічні студії 2004: Спецвипуск - К; Дніпропетровськ, 2004. -С. 416 - 424. (0,4 др. а)

3. Руденко О.С. И. Ильин: вера как антиномия философского и религиозного // Філософія. Культура. Життя. Міжвузівський збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2005. Вип. 25. - С. 140 - 149. (0,4 др. а)

4. Руденко О.С. Любовь как экзистенция жизни в философии Ивана Ильина // Вісник Дніпропетровського університету: Філософія. Соціологія. Політологія. - Дніпропетровськ, 2006. Вип. 14. - С. 166- 172. (0,5 др. а)

5. Руденко О.С. Сущность бытия человека в философии И. Ильина // Вісник Дніпропетровського університету: Філософія. Соціологія. Політологія. - Дніпропетровськ, 2007. Вип. 16. - С. 215- 222. (0,6 др. а)

6. Руденко О.С. Феноменология философского опыта как метод духовного обновления человека // Вісник Дніпропетровського університету: Філософія. Соціологія. Політологія. - Дніпропетровськ, 2008. Вип. 18. - С. 139 - 147. (0,6 др. а)

Размещено на Allbest.ru

...