Цінність як предмет соціально-філософського аналізу (методологічний і лінгвосемантичний аспекти)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Стрелецькая Ірина Геннадіївна

УДК 141.7:130.2

ЦІННІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ (МЕТОДОЛОГІЧНИЙ І ЛІНГВОСЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТИ)

Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ДОНЕЦЬК - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

філософський феномен цінність культура

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Андрєєва Тетяна Олександрівна,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри філософії

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, доцент

Карпенко Іван Васильович,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна,

декан філософського факультету

кандидат філософських наук, доцент

Діденко Ніна Григорівна,

Донецький державний університет управління,

завідувач кафедри філософії і психології

Захист відбудеться 03 жовтня 2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.11.051.06 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, головний корпус, кафедра філософії, ауд. 509.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розіслано 03 вересня 2008р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент Т.В. Целік

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціальне буття завжди є світом цінностей, що породжує специфічну форму існування цього буття - культуру. У контексті культурної діяльності неможливою видається ситуація відсутності цінностей, є лише різні за змістом, якостями, рівнем організації, ієрархії, рівнем загальності цінності й різні способи їхньої інтерпретації та мовного вираження. Тому й на філософське пізнання як на специфічну гносеологічну діяльність поширюється загальна й емпірично підтверджена істина - людина завжди знаходиться в стані вибору об'єктів, предметів, речей як цінностей. А якщо це так, то в межах філософської рефлексії категорія цінності несе в собі величезний світоглядний і методологічний потенціал, оскільки в термінах цінності, починаючи з другої половини ХІХ століття, стали розглядати й осмислювати складні питання духовного, правового, політичного, господарсько-економічного розвитку суспільства.

Сьогодні категорія «цінність» набула субстанціального статусу практично у всьому спектрі культурологічного й соціологічного глобального дискурсу. Поняття цінності стало теоретично і прагматично універсальним. Проте, використання категорії цінності в глобальному дискурсі виявило реальну проблему відсутності загально прийнятного контексту інтерпретації феномену «цінність», його понятійного оформлення, логіко-семантичного й лінгвістичного висловлення, методологічних меж використання в епістемології.

Для вітчизняних соціально-філософських досліджень проблема цінності в її сутнісному висловленні все ще залишається недостатньо розробленою, «проміжною» в системі культурологічних і філософських досліджень. Так, можна говорити про відсутність в Україні фундаментальних власне аксіологічних досліджень, де б ішлося про принципові питання, пов'язані з виявленням іманентного статусу категорії цінності в системі інших філософських понять, функції аксіології як методології в соціально-філософських і культурологічних дослідженнях.

Серед окремих ґрунтовних статей та досліджень фактично відсутнім є філософський аналіз онтологічних засад феномену цінності, зовсім відсутні роботи з «мови цінності», тобто того аспекту загальної теорії цінності, який стосується лінгвосемантичного аспекту аксіології. Без вирішення в межах логіко-раціональної дискурсивності цих «пропедевтичних» для аксіології проблем, твердження про самозрозумілість і самоочевідність поняття цінності залишається гносеологічною ілюзією.

Разом з тим сутнісним моментом в обґрунтуванні актуальності обраної теми є той факт, що проблема цінностей знаходить свою праксеологічну іпостась в переломні (кризові) періоди розвитку суспільства. Саме такий період переживає Україна, що обрала своє історичне майбутнє, яке осмислюється в цінностях європоцентризму та європейської культури життєдіяльності і мисленневої діяльності. Таким чином, те що називається проблемою цінності, знаходить явний не тільки теоретичний, але й практичний модус виявлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної державної бюджетної теми кафедри філософії Донецького національного університету «Цілісна теорія єдиного закономірного історичного процесу» №0101V0057200. Тема дисертації відповідає тенденції аксіологічної переорієнтації викладання філософії у вищих навчальних закладах України, а також реалізації ідеї відповідно до сучасних тенденцій розвитку загальноосвітньої філософської думки.

Ступінь наукової розробки проблеми. Стан розробки філософської теорії цінності як складової й ключової частини соціальної філософії можна характеризувати в термінах становлення, хоча історія аксіології як самостійний розділ філософії налічує понад сто п'ятдесят років. Проте в літературі як зарубіжній, так і українській відсутня скільки-небудь загальноприйнята концепція цінності; серед філософів, що називають себе переважно аксіологами, немає розуміння й конвенції не тільки щодо змісту й проблематики власне філософської теорії цінності, але й щодо змісту, природи й суті самого поняття «цінність». Про це свідчить монографія В.Шохіна, що вийшла в 2006 році, «Філософія цінностей і рання аксіологічна думка». До тепер не визначено й статус, обсяг, функції поняття цінності; в межах різних методологічних та гносеологічних підходів тривають дискусії щодо природи й мови цінності.

І це при всьому тому, що поняття цінності іманентно ввійшло в логіку та аналітичні процедури онтологічної й гносеологічної проблематики, в дослідження естетичних та етичних, правових та політологічних проблем.

Для вітчизняного філософського дискурсу, власне як для всього пострадянського простору, аксіологічна проблематика в її сутнісному, глибинному прояві ще залишається недостатньо розробленою, поняття цінності в більшості випадків має «предикативне» використання. І це при тому, що в 60-их роках ХХ століття в межах діалектико-матеріалістичної парадигми був накопичений величезний потенціал, що дозволяє говорити про тривале значення робіт і ідей О. Дробницького, В. Тугаринова та їхніх послідовників, хоча їх спадщина характеризується повною неоднозначністю. Така обставина багато в чому й визначила масштаб і ступінь інтенсифікації постановки проблем в дисертаційному дослідженні, що охоплює достатньо обмежений, але гранично фундаментальний аспект філософської теорії цінності. Спираючись на результати аналізу попередніх досліджень і принагідно застосовуючи результати багатьох наробок з аксіології, автор робить спробу впровадити нові підходи до розуміння, тлумачення того спектру аксіологічних проблем, які насамперед мають виразно методологічне та лінгвосемантичне вираження.

Разом з тим, це дослідження слід розглядати як продовження тієї традиції, що сформувалася й бере свій початок в роботах Ф.Брентано, В.Віндельбанда, В.Дільтея, І.Канта, Е.Кассірера, Р.Лотце, Ф.Ніцше, Г.Риккерта, А.Рітчля та їх послідовників, що сформували разом з роботами Н.Гартмана, Г.Мюнстерберга, М.Гайдеггера, К.Ясперса, в межах і традиціях «класичної» європейської дискурсивності проблемне поле аксіології, окресливши «вузькі» проблеми й запропонувавши їхнє вирішення. Саме їхні ідеї були покладені в основу авторських роздумів про методологічну роль і специфіку цінності в пізнанні соціального буття.

Значний вплив на виявлення в роботі величезного методолого-гносеологічного потенціалу феномену цінності й усієї ціннісної проблематики справили дослідження відомих свого часу радянських філософів: С.Анісімова, П.Гуревича, О.Дробницького, М.Кагана, В.Сержантова, Л.Столовича, В.Тугаринова, а також представників української школи діалектичного матеріалізму (В.Андрущенко, В.Бакіров, В.Василенко, О.Ручка) і грузинської школи аксіології (А.Прангішвілі, Н.Сарджвеладзе, Д.Узнадзе, Н.Чавчавадзе) та ін.

Особливо на роздуми про природу цінності, її феноменологічні семантичні контексти, епістемологічні можливості поняття цінності вплинули роботи сучасних дослідників, що працюють в інших, відмінних від діалектики, гносеологічних парадигмах. Йдеться про роботи А.Абішевої, Г.Вижлецова, В.Гречаного, П.Гайденко, О.Золотухіної-Аболіної, О.Івіна, Д.Леонтьєва, Л.Максимова, Б.Маркова, Л.Мікешиної, Ю.Перова, П.Рикера, М.Розіна, С.Тернера, С.Шардлоу, В.Шохіна, В.Хьосле.

Вагомим внеском у поглиблення розуміння загальних теоретичних та методологічних проблем аксіології стали роботи та ідеї сучасних українських фахівців. Серед них Т.Андрєєва, Г.Гребеньков, С.Кримський, В.Малахов, М.Попович, С.Пролєєв, В.Стасевич, І.Сухіна, В.Табачковський. Особливу групу ідей, що вплинули на постановку і вирішення завдань, складають роботи відомих теоретиків-лінгвістів і фахівців з філософії мови, в яких осмислення власне лінгвістичних проблем тривало в межах ціннісного підходу або ж в руслі використання ідеї цінності (Р.Будагов, Л.Вітгенштейн, В. фон Гумбольдт, К.Клакхон, Ч.Моррис, О.Потебня, Б.Серебренников, Ф. де Соссюр, Дж.Фодор).

Разом з тим аналіз всього спектру аксіологічної літератури в аспекті поставлених нами проблем дозволяє говорити не тільки про відсутність у вітчизняній літературі комплексного підходу до вирішення фундаментальних проблем теорії цінності (виявлення онтологічного й гносеологічного статусу категорії «цінність» в системі інших філософських понять, постановки проблеми вивчення «мови цінності» і всіх питань з цією проблемою пов'язаних), але й про відсутність скільки-небудь активного аксіологічного дискурсу в межах як теоретичної, так і практичної філософії. Наявні ж підходи пропонують щонайширший спектр ідей, висновків, концепцій, які в більшості випадків взаємно виключають один одного. У поданих пропозиціях ще багато чого незрозумілого, суперечливого, проблемного, що дозволяє говорити не лише про актуальність обраної теми дослідження, але й про можливості пропозиції інших підходів у розв'язанні непростих соціально-філософських проблем цінності та цінностей.

Об'єктом дисертаційного дослідження постає цінність як онтологічна й гносеологічна реальність соціального буття.

Предметом дослідження є виявлення теоретико-методологічних можливостей і лінгвосемантичних особливостей феномену цінності в описі, поясненні й розумінні соціального буття.

Мета й завдання дослідження. Актуальність теми дослідження визначає й основну мету роботи, пов'язану з усебічним, в межах соціально-філософського дискурсу, аналізом методологічних особливостей і гносеологічних можливостей категорії «цінність» в описі, пізнанні й розумінні соціального буття, а також проведенням усебічного лінгвосемантичного аналізу поняття цінності як умови визначення автентичного феномену філософської дефініції.

Загальний задум і мета зумовили постановку і вирішення наступних завдань:

- визначити онтологічні підстави феномену цінності та філософської теорії цінності;

- обґрунтувати необхідність аксіологічного підходу в пізнанні соціального буття як основного в системі соціально-філософських способів його інтелектуального осягнення й розуміння;

- здійснити всебічний історико-філософський аналіз основних підходів до розуміння евристичних пізнавальних можливостей категорії «цінність»;

- обґрунтувати методологічне та світоглядне значення феномену цінність у становленні соціального буття як культури;

- проаналізувати етимологію поняття цінності, виявити його історико-смислові контексти;

- здійснити лінгвістичний і семантичний аналіз поняття цінності;

- здійснити спробу побудови загальнофілософського поняття цінності, надавши йому філософського категоріального статусу.

Теоретико-методологічна основа дослідження обумовлена природою об'єкту й самим предметом дослідження, а також завданнями, які витікають з потреби соціально-філософського аналізу феномену цінності. Тому методологічні засади роботи можна умовно поділити на дві підгрупи. Перш за все, це власне аксіологічний підхід, який розглядається як фундаментальна умова й принцип пояснення й розуміння соціального буття. Саме він дозволяє говорити про іманентну природі соціального буття методологічну настанову й раціонально-дискурсивну інтенцію роздумів про культуру як «другу природу», де панують закони цілеполагання та ціннісно орієнтованої організації людиною як родом і індивідом своєї життєдіяльності. Все дослідження спирається також на фундаментальний епістемологічний принцип єдності історичного й логічного. Крім того, в дисертації були використані формально-логічні методи абстрагування, формалізації, системно-структурного аналізу й синтезу, індукції та дедукції, а також категорії та закони діалектичної логіки.

Другу групу методів дослідження визначають методологічні принципи структурної лінгвістики, які дозволяють розкрити зміст проблеми «мова цінності», а також методи порівняльного мовознавства (верифікації результатів дослідження на основі етимологічного, семантичного та фразеологічного аналізу). При нагоді під час вирішення складних логіко-смислових проблем був задіяний феноменолого-герменевтичний підхід.

Всі зазначені вище методи як способи інтелектуального осмислення предмету дослідження дозволяють виявити суть і специфіку проблеми, а також сформулювати підходи й способи її вирішення.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що відповідно до характеру й змісту проблем, які розглядаються в роботі, вони можуть розглядатись як одне з перших вітчизняних соціально-філософських досліджень феномену цінності в аспекті систематичного вивчення методологічних і лінгвосемантичних можливостей цінності й ціннісного підходу в осягненні соціального буття.

Основні тези, які винесено на захист і які претендують на наукову новизну, можуть бути сформульовані наступним чином:

вперше:

- у вітчизняному соціально-філософському дискурсі представлено один з варіантів обґрунтування ідеї про аксіологію як автентичну природі соціального буття методологію опису, пізнання та розуміння соціальних явищ, де поняття цінності та її методологічні й гносеологічні можливості дозволяють адекватно розкрити й описати сутність і феноменологію соціальної реальності;

- виявлено онтологічні основи феномену цінності: культурно-антропологічні, індивідуально-психологічні й соціально-психологічні детермінанти;

- концептуально обґрунтовано положення про самостійний статус проблеми «мова цінності» як однієї із системоутворювальних основ сучасних аксіологічних досліджень;

удосконалено:

- детальний історико-філософський аналіз постановки та розв'язання основних структуроутворювальних для будь-якого аксіологічного дослідження проблем природи й сутності цінності;

- соціально-філософський аналіз поняття «цінність», виявлено його різні історико-культурні контексти;

- соціально-філософську інтерпретацію етимологічних і семантичних способів виявлення поняття цінності в соціокультурній комунікації.

набула подальшого розвитку:

- спроба детального лінгвосемантичного аналізу основних ціннісних понять, що формують категоріальний каркас феномену цінності;

- розробка концептуальних лінгвістичних і лінгвофілософських аргументів у вирішенні проблеми артикуляції загальнофілософського поняття цінності.

Теоретичне й практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дають можливість і підстави оцінити роль філософської теорії цінності (аксіології) як методології філософського й культурологічного пізнання, опису й розуміння соціального буття, а також його понятійного та категоріального лінгвістичного вираження в термінах цінності. Основний зміст і характер дослідження, накреслений в ньому спосіб постановки, вирішення й обговорення проблем, можуть сприяти більш повному з'ясуванню важливості аксіологічної проблематики у становленні сучасної вітчизняної філософської культури мисленневої діяльності.

Основні положення дослідження сприятимуть подальшому теоретичному розвиткові як загальної соціально-філософської концепції культури, так і застосуванню в процесі викладання навчальних курсів із соціальної філософії, етики, естетики, філософії права, а також політології, соціології та психології.

Основний внесок здобувача. Усі результати, які подано в дисертаційній роботі, одержано здобувачем самостійно та відбито у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Дисертація була обговорена на засіданні кафедри філософії Донецького національного університету. Основні теоретичні положення та висновки роботи, що розкривають її зміст, апробовувались на загальноукраїнських та міжнародних конференціях: 4-а Міжнародна наукова конференція «Творча спадщина В.І. Вернадського і сучасність» («Вернадські читання»), Донецьк, ДНТУ, 2005р.; Всеукраїнська студентська наукова конференція «ІІ Харківські студентські філософські читання» (присвячені 200-річчю Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна), Харків, ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2005р.; XIV Харківські Міжнародні Сковородинські читання «Філософські стратегії ХХІ століття», Харків, ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2006р.; XIX Міжнародна науково-практична конференція «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості», Донецьк, ДонДІІІІІ, 2006р.; Міжнародна науково-теоретична конференція «Ідентичність у сучасному соціумі», Донецьк, ДонНУ, 2006р.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття в 11 публікаціях, у тому числі - 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях ВАК України. Усі статті написані одноосібно.

Структура і обсяг дисертаційної роботи зумовлені специфікою об'єкту й предмету дослідження, метою й завданнями дослідження, а також логікою викладу матеріалу. Дисертація складається із вступу, двох розділів, шести підрозділів і висновків до кожного з них, а також загальних висновків із дослідженої теми та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 170 сторінок, список використаних джерел - 170 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлено ступінь її розробленості, сформульовано мету й завдання дисертаційного аналізу, визначено об'єкт, предмет і методологію дослідження, окреслено наукову новизну, теоретичну й практичну значимість роботи, відбито апробацію результатів дисертаційного дослідження, окреслено його структуру.

У першому розділі «Загальнометодологічні передумови аксіологічного дослідження» досліджено загальні фундаментальні положення філософської теорії цінності як іманентної природі соціально-філософського дискурсу методології пізнання соціального буття, а також досліджено об'єктивні засади існування цінності як способу творення культури, яку розуміють як ціннісно-смислову реальність буття.

У першому підрозділі «Ціннісна проблематика в контексті філософського осягнення світу: постановка проблеми» обґрунтовано зв'язок аксіології з сутністю пізнавальної діяльності, зроблено висновок про системоутворювальну функцію загальної теорії цінності щодо всіх галузей і сфер людського пізнання і, перш за все, філософії як інтелектуальної системи сутнісних фундаментальних концептів про зв'язки людини, соціуму та світу.

Автор виходить з того, що постановка питання про включення аксіологічного складника до контексту філософського знання й пізнання, загалом до філософії як світогляду є нічим іншим, як віднайденням і констатацією іманентної самій природі філософського знання методологічної настанови, метою якої постає адекватний предметові соціально-філософського аналізу (а цим предметом є соціальне буття) його опис, пояснення й розуміння.

Адекватність ціннісного підходу, мислення й усвідомлення світу «за допомогою цінності» пов'язані зі специфічною, вкоріненою в глибинах психофізіологічною й діяльнісною природою людини щодо осягнення світу як світу цінностей, тобто таких предметів, речей та ідей, які осмислюються як важливі, істотні, значущі. Тому світ соціального буття, на нашу думку, під яким розуміють культуру як ціннісно-смислову реальність, відкривається людині лише будучи тією чи іншою мірою осмисленим, тобто таким, що має диференційну значущість, постає організованим за ієрархічним принципом, отже є ціннісним.

Цінності, що трактуються у філософському плані, фіксують універсальну характеристику буття, ієрархічність його пластів, рівнів і, перш за все, світ людських предметів та ідей з приводу цих предметів як особливих модусів буття, що реально творять культуру. Тому стверджується, що не може бути «нейтрального» знання, оскільки саме знання опосередковане не тільки суб'єктивними переконаннями дослідника, але й тим світом ідей, образів, концепцій, способів організації соціального буття, які детермінують дослідницькі переконання як відправні точки пізнання. Людське знання завжди є детермінованим цінностями й постає ціннісно орієнтованим. Отже, з цієї думки випливає, що філософія як загальний теоретичний світогляд є «не наукою про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства й свідомості», а комплексом знань, що формують образ світу у вигляді системи найбільш загальних людських цінностей, цінностей історичних культур і цивілізацій, цінностей людини як роду й індивіда. Таким чином, завдання соціальної філософії, яку слід розуміти, в першу чергу, як аксіологію, зводиться до того, щоб пізнавати, орієнтувати й надавати інтенціональності культурі, спільнотам та особистості.

Загалом зроблено висновок про актуалізацію аксіологічної проблематики в соціально-філософських дослідженнях, в суто теоретичному та праксеологічному аспектах.

У другому підрозділі «Феномен цінності в історико-філософській думці: від ідеї до методології пізнання соціальної реальності» подано історико-філософський екскурс аксіологічної проблематики та становлення аксіологічного підходу у дослідженнях соціокультурних феноменів.

Доведено, що традиція осмислення соціального буття в термінах цінності є корінною в історії розвитку філософського знання, хоча поява й постанова аксіологічної проблематики як власне предмету соціально-філософської рефлексії належить, як це відомо, до другої половини ХІХ століття.

Відомо, що античність породила лише ідею цінності та почала «працювати» з поняттям цінності. Так, починаючи з постановки софістами проблеми людини як «міри всіх речей», сократівських занять «практичною філософією», міркувань Демокрита про основні людські чесноти, ідея цінності, понятійно себе не оформлюючи й не рефлексуючи, входить до контексту філософського знання. Платон, надав ідеї Блага регулятивної функції організації людського життя, наділив ідею цінності ознаками всезагальності та загальнозначимості, тобто тими модальностями, якими неокантіанці наділили цінність. Однак, тільки в епоху Романтизму й завдяки зусиллям І. Канта ідея цінності починає набувати обрисів методологічного прийому усвідомлення соціальної реальності як особливого, відмінного від природи зрізу буття.

Аргументовано думку, що поняття цінності як філософськи сутнісне й істотне для конструювання самостійних філософських учень і концепцій набуває методологічної конститутивної, пояснювальної та конструюючої функції лише в роботах В.Віндельбанда, В.Дільтея, Р.Лотце, Ф.Ніцше та Г.Риккерта. З робіт цих дослідників власне й починається аксіологія в єдності її ідейного, понятійного й методологічного оформлення.

Особливу увагу приділено аналізу концепцій засновників аксіології, а також зроблено висновок, що праці неокантіанців, В.Дільтея та їх послідовників (М.Вебера, М.Гартмана, Ф.Крюгера, А.Мейнонга, А.Рітчля, М.Гайдеггера, А.Штерна) спричинили справжній прорив у соціально-філософських дослідженнях, породивши порівняльно-історичне знання. Певну увагу приділено аналізу ідей засновників аксіологічного руху в колишньому СРСР (О.Дробницький, В.Тугаринов), стану розробки аксіологічної проблематики в межах діалектико-матеріалістичної парадигми (В.Василенко, Г.Вижлецов, М.Каган, О.Ручка, В.Сержантов та ін.) й інших сучасних філософських напрямків (В.Бакіров, Г.Гребеньков, Б.Марков, Ю.Перов, С.Пролєєв, В.Сабіров). Також зроблено спробу характеристики напрямків у розумінні природи, способу буття й пізнанні цінності як феномену буття й гносеологічного феномену.

Запропонований логіко-історичний аналіз виявив не тільки досягнення в розробці аксіології, але й деякі проблеми слабкого опрацювання в межах логіко-раціональної дискурсивності методологічних аспектів аксіологічного аналізу соціокультурного буття (неопрацьованість мови аксіологічного дослідження, його понятійного апарату і, перш за все, базової категорії «цінність»; наявність довільності в окресленні кола власне аксіологічної проблематики). У зв'язку з цим сформовано й тему третього підрозділу, яка має принципову важливість для постановки проблеми всебічного аналізу феномену, розуміння, феноменології та мови цінності.

У третьому підрозділі «Соціальне буття цінності: до онтологічних засад аксіології» обґрунтовано ідею про те, що феномен цінності є порівнюваним лише зі справжнім людським життям, реальною практикою життєдіяльності людини й людства щодо освоєння ними світу (пізнання, творення, розуміння).

Досліджено ґенезу й розвиток ціннісного ставлення, його психологічні та культурні основи як іманентні природі людини способи організації соціального буття.

Особливу увагу приділено питанню становлення психічного механізму, що детермінує ціннісну природу зв'язку буття і свідомості, проаналізовано оцінку як центральну ланку психічної функціональної системи (П.Анохін, Д.Колесов), виникнення позитивних і негативних тенденцій діяти «за» і «проти» щодо об'єктів реальності. Таким чином, доведено, що онтологічна структура ціннісного ставлення суб'єкта до об'єкту, де оцінка являє собою передумову встановлення цінності, є феноменом суто людської соціальної природи.

Стверджується, що в ході еволюції і становлення свідомості як рівня психічної організації суб'єктивного, людина набула фундаментальної властивості з організації свого буття - виокремлювати значуще і незначуще за допомогою механізму оцінки, що дозволяє у формі психічного процесу (діяльність регуляторної формації мозку) розсікати (ділити) реальність, телеономно й ціннісно її освоювати, закріплювати в індивідуальній пам'яті й колективній свідомості «значуще» (значення і смисли) як елементи знання про дійсність. Єдність значень і смислів як структурних компонентів будь-якого предмету як цінності й утворюють ціннісно-смислову «тканину» соціального буття, упорядковуючи та ієрархізуючи його в систему соціальних відносин моделей життєдіяльності, соціальні інститути.

Зроблено висновок, що цінності як реальні предмети й ідеї соціального буття виникають лише як результат цілераціональної діяльності людини, опосередкованої предметно-практичною діяльністю людини як роду й індивіда, та наявністю значущості в його суб'єктивній та інтерсуб'єктивній формах. Також підкреслено, що в загальнометодологічному філософському контексті висловлювання «проблема цінності (цінностей)» можна взяти за найменування комплексу питань, що належать до вивчення реальних феноменів, названих цінностями й відповідних їм понять, думок та інших мовних розумових конструкцій, а в самому факті звернення до мови цінності слід вбачати специфічну спрямованість і особливість свідомості, що пізнає.

У другому розділі «Цінність як філософська категорія» здійснено аналіз проблеми «мова цінності», розглянуто специфіку гносеологічного статусу, способи існування лінгвістичних, лексичних та семантичних форм феномену цінності в сучасній філософській гносеології та аксіології. Окремо розглянуто одну з найбільш складних і до тепер нерозв'язану проблему мови цінності - понятійне оформлення феномену «цінність» як «чіткого» в своїй семантиці раціонального за формою поняття наукового знання й філософської категорії.

У першому підрозділі другого розділу «Мова цінності як проблема сучасної аксіології» розглянуто комплекс питань щодо концептуально-ціннісної мови як аспекту аксіології. Усвідомлення факту, що мовні висловлювання слугують не тільки для формулювання й передачі думки, але й самі органічно включені в процес і результати мислення щодо предмету дослідження - соціального буття, надало проблемі мови цінності конкретно методологічного характеру. Виявляється, що мова цінності має відношення й до структури мислення, і не детермінується тільки соціокультурним контекстом. Психологічний аналіз ціннісного акту свідомості дозволяє стверджувати, що крім когнітивного складника гносеологічного процесу має місце бути психічний феномен спрямованості - «цілеспрямованості» (Е.Агацці), «навмисності» (П.Рикер), що власне й визначає специфіку мови цінності - виражати (відображати) значення. Таким чином, лінгвосемантичний підхід як один з методів дослідження цінності використовується для прояснення значення понять, пропозицій та інших мовних конструкцій в концептуальному філософському міркуванні.

Показано, що поняття мови цінності як мови соціального й гуманітарного знання, не мають фіксованого значення в дискурсі, на відміну від мови науки, а ступінь їх ціннісного змісту є рухомим і релятивним. Звідси зроблено висновок, що процес пізнання й розуміння соціального буття безпосередньо залежить від взаємин між типами культури й особливостями мови, що ці взаємини описує.

Окремо в підрозділі проаналізовано концепцію значущості, здійснено порівняльний аналіз підходів Ф. де Соссюра і Ч. Морриса, зроблено загальний висновок, що джерелом складності філософської мови є наявність в ній мовних і понятійних оцінно-нормативних компонентів, що робить неможливою схематизацію й формалізацію філософської мови як «мови цінності», але одночасно додає мові філософського пізнання можливостей до творчого процесу мисленневої діяльності.

У другому підрозділі другого розділу «Поняття цінності: етимологія, семантика» зроблено спробу вирішити питання концептуального оформлення феномену цінності не лише як лексичної норми, але й як реального відношення свідомості до об'єктивного світу.

Здійснено детальний аналіз етимології і семантичних проявів поняття цінності в різних галузях знання і в межах епістемологічних конструкцій філософського дискурсу. Обґрунтовано, що етимологічний аналіз філософського поняття, так само як і лінгвосемантичний опис його властивостей, не можна не брати до уваги під час з'ясування філософського змісту поняття.

Виокремлено такі найбільш уживані семантики: по-перше, цінність використовується як родове поняття, що включає всі можливі типи ціннісних (оцінних) властивостей як предикатів. Тут поняття цінності в її родовому вживанні використовується для позначення, з одного боку, критеріїв, норм, стандартів, а, з іншого боку, об'єктів їх віднесеності. По-друге, поняття цінності уживається в контексті «позитивне - негативне». По-третє, в контексті «суб'єктивне-об'єктивне», по-четверте, в контексті «об'єктивне - суб'єктивне». Здійснений аналіз дозволив зробити наступний висновок: ціннісний досвід із виявлення семантичних контекстів поняття цінності можна презентувати у вигляді тих, що варіюють уздовж континууму від об'єкту до суб'єкта різних типів і рівнів суб'єкт-об'єктної взаємодії, розташованої на шкалі відносин «добре-погане», «високе-низьке», «сильне-слабке», «активне-пасивне», в яких виражено оцінки (моральні, якісні, емоційні, вольові).

Будь-який об'єкт, включений у сферу людської діяльності, завжди оцінюється в аспекті його ціннісного значення. Суб'єктом такої оцінки є індивід, соціальна група, соціум. Категорія цінності в цьому смислі має універсальну застосовуваність. Оскільки мета характеризує поведінку людини в суспільстві, то в меті невід'ємно присутній ціннісний вміст, що поширюється на об'єкт цілеполагання. Отже, в найбільш абстрактному (філософському) розумінні категорія цінності повинна вживатись для характеристики всіх складних систем в смислі наявності в них об'єктивно доцільності їх структури та цілеспрямованості поведінки. Можливість такої широкої екстраполяції категорії цінності слід розцінювати як евристичний принцип дослідження, що має на меті виявити в людських цінностях міцну об'єктивну основу.

Третій підрозділ другого розділу «Проблема дефініції загального поняття цінності: від міждисциплінарного поняття до філософської категорії» присвячено спробі концептуального вирішення дефінітарної проблеми феномену цінності в контексті виявлення онтологічного обсягу категорії цінності. Онтологічний статус цінності постає обмеженим соціокультурною особою й має визначатись в системі найбільш загальних значень (об'єктивне й суб'єктивне), як двох вихідних контекстів, всередині яких діалектично виникає той феномен, поняттям якого й постає «цінність». Результатом такої діалектики є ціннісне відношення, структуру якого визначають наявністю інтенціонального суб'єкта - носія оцінки, мети, спрямованості, об'єктивної потреби, що задає значення об'єкта для суб'єкта («об'єкта-для мене», «об'єкта-для нас») й самого об'єкта, що виявляє в ціннісному відношенні свої потенційні можливості відповідати певним значенням. Виходячи з цього зроблено висновок, що цінність - це не сам предмет, не властивість оцінки, а суть щось водночас суб'єктивне й об'єктивне як єдність значення об'єкта, сам об'єкт і результат його осмислення.

В обґрунтуванні запропонованої онтологічної структури цінності наведено велику кількість визначень цінності, котрі використовуються як функціональні терміни в різних сферах знання, де як базові структурні елементи вживаються самі ж ціннісні поняття (потреба, інтерес, норма, мета). Використовуючи формально-логічні принципи обґрунтування, зроблено висновок, що філософське поняття цінності має відповідати таким вимогам: родове поняття цінності не повинно визначатись через менш загальні (видові); цінність не повинна визначатись через ціннісні ж поняття; визначення цінності не повинно містити в собі оцінку цінності. Виходячи з цього обґрунтовано наступну думку: якщо за феноменом цінності стоїть певний субстанціальний модус буття, що існує в соціальному просторі часу як універсальне ставлення людини до світу, то, отже, гранично філософським поняттям цінності, що претендує на статус категорії філософії повинна бути гранична абстракція, що виражає фундаментальну якість цього буття і що вбирає в свій зміст ті властивості явища, поза якими саме явище перестає існувати.

Наприкінці підрозділу запропоновано дефініцію цінності, що відповідає як методологічним принципам дослідження, так і формально-логічним вимогам раціонального дискурсу: цінність - це філософська категорія, що використовується для позначення предмета в його відношенні до суб'єкта оцінки.

У висновках до розділу йдеться, що оскільки цінність має культурологічну, психологічну, логіко-гносеологічну, лінгвістичну, семантичну форми вияву, то в загальному філософському визначенні, що набуває статусу категорії, правомірно абстрагуватися від моментів, які зводили б визначення до тієї або іншої галузі знання, а неодмінною умовою одержання філософського категоріального статусу цінності повинна бути наявність суб'єкт-об'єктних відносин в його специфіці (оцінці) як одній з найбільш універсальних і сутнісних характеристик соціального буття.

У висновках дисертації сформульовано основні результати дослідження, в яких розкрито проблематику, визначено її важливе методологічне значення в соціально-філософських дослідженнях, окреслено перспективи раціонального дискурсу щодо цінності як реального феномену соціокультурного буття і як фундаментальної категорії соціогуманітарного пізнання та знання.

Результати дослідження дали змогу сформулювати такі загальні висновки:

1. Проблема цінності - це, по суті, проблема цілісного ставлення людини до світу й самої себе. Саме тому ця проблема постає як проблемою науки, так і всіх інших видів знання, й може досліджуватись в кожній галузі пізнавальної людської діяльності з різних боків та різних методологічних позицій. Проте, найбільш інтеґральна концепція всіх основних ціннісних проблем постає можливою лише в межах соціально-філософського дослідження, в межах такого його спеціального розділу як філософська теорія цінності (аксіологія). Виходячи з природи й сутності філософського знання, в її історії та сучасності неможливим видається існування неціннісної філософії, філософії, «вільної від цінності й цінностей».

2. Ціннісна проблематика випливає з самого предмету філософії, тому цінності входять до складу методологічних принципів і способів філософського дослідження соціального буття, яке постає іманентним його об'єктивній природі як результату цілераціональної та ціннісноорієнтованої життєдіяльності людини як роду й індивіда в її соціокультурній історії. Приналежність феномену й поняття цінності випливає з тлумачення поняття методу як способу опису, пояснення й розуміння соціального буття.

3. Оскільки проблема цінності й цінностей являє собою реально існуючий феномен буття, то найпершим методологічним засновком вивчення цінності в її онтологічному «вимірі» є: визначення онтологічного статусу феномену, обсягу й меж гносеологічного поняття, феноменології цінності, вписування поняття цінності в категоріальний ряд соціально-філософських досліджень відповідно до його встановленого статусу й ролі у філософському пізнанні буття.

4. Соціальне буття як ціннісний за своєю суттю феномен утворює ієрархічне й морфологічне утворення, якість якого можна визначити через поняття ціннісно-смислової реальності. Джерела її становлення лежать в еволюції психічного відбиття й виникнення як позаінстинктуальної здатності людини формувати свої взаємини з об'єктивною реальністю. В процесі еволюції як соціальної істоти людина набула можливості організовувати своє буття - виокремлювати значимі й незначимі оцінки за допомогою психічного механізму, який дозволив освоювати об'єктивну реальність як «аксіосферу», тобто створювати своє буття як культуру.

5. Лінгвосемантичний та онто-дефінітивний аналіз проблеми цінності демонструє її як одну з найбільш складних і нерозв'язуваних проблем сучасної аксіології стосовно методології пізнання соціального буття. Поняття цінності активно використовується в найрізноманітніших контекстах як позанаукового, так і наукового знання й рясніє розмаїттям смислових відтінків. Виходячи з суб'єктивної природи цінності як фундаментальної характеристики соціального буття, поняття цінності набуває властивостей бути базовим, родовим поняттям дискурсу про соціум. Саме тому вихідна гносеологічна вимога до визначення поняття цінності має відповідати низці формально-логічних вимог, які враховуватимуть, що поняття цінності не визначаються через видові поняття ціннісної природи (потреба, мета, норма, значимість, інтерес і т. ін.) й не містять оцінку цінності.

6. Оскільки цінність як фундаментальна властивість буття має культурологічну, психологічну, гносеолого-логічну, лінгвістичну, семантичну та інші форми виявлення, то в загальному (філософському) визначенні поняття, яке, таким чином, набуває статусу категорії, правомірно абстрагуватись від аспектів, що зводять визначення до тієї чи іншої галузі знань. Неодмінною умовою визначення категоріального статусу цінності постають причини, що обумовлюють існування самого феномену. Такими факторами виникнення постають: 1) суб'єкт (людина як рід та індивід) життєдіяльності» 2) предмети (матеріальної та ідеальної природи) як об'єктивно існуючі факти природи; 3) специфічний спосіб зв'язку (оцінка), що породжує такий універсальний і сутнісний для соціального буття спосіб зв'язку суб'єкта й об'єкта як ціннісне відношення.

7. На підставі постульованих в роботі принципів філософського визначення цінності, робиться висновок, що загальна філософська дефініція цінності є поняттям, що використовується для позначення предмета в його відношенні до суб'єкта оцінки. Такою постає дефініція, що випливає із запропонованого лінгвосемантичного аналізу феномену, є логічно дедукованою з найрізноманітніших визначень конкретних пізнавальних конструкцій.

У дисертації також зазначено, що теоретичний аналіз проблеми цінності (у всьому її спектрі) визначає багато проблемних аспектів, які вимагають подальшого дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТО В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

у наукових фахових виданнях:

1. Cтрелецкая И.Г. Аксиология в системе философского знания: методологический и лингвосемантический аспекты / И.Г.Стрелецкая // Наука. Релігія. Суспільство. Донецк: ІПШІ МОНУ і НАНУ «Наука і освіта». - №1. - 2005. - С.132-135.

2. Стрелецкая И.Г. Проблема ценности в аксиологии Ч.Морриса / И.Г.Стрелецкая // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецк: ІПШІ МОНУ і НАНУ «Наука і освіта». - №3. - 2005. - С.143-146.

3. Стрелецькая І.Г. Філософське вчення про цінність (аксіологія) як методологія соціально-гуманітарного пізнання / І.Г.Стрелецькая // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. Наукових праць. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006. - №10(23). - С.195-201.

4. Стрелецкая И.Г. Лингвистические аспекты современного аксиологического исследования / И.Г.Стрелецкая // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя: Просвіта, 2006. - Вип.17. - С.143-147.

5. Стрелецкая И.Г. Проблема дефиниции понятия ценности: философские и социогуманитарные контексты / И.Г.Стрелецкая // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. Донецьк, 2007. - №1-2. - С.154-159.

6. Cтрелецкая И.Г. Этимология и семантика понятия ценности / И.Г.Стрелецкая // Ноосфера і цивілізація. Випуск 5 (8). - Донецьк: ДонНТУ, 2007. - С.122-125.

за матеріалами конференцій:

7. Стрелецкая И.Г. Язык ценности: лингво-семантические и этические аспекты философии Л. Витгенштейна / И.Г.Стрелецкая // Доповіді і повідомлення 4-ї Міжнародної наукової конференції 21-25 квітня 2005 р. у м. Донецьку „Творча спадщина В.І. Вернадського і сучасність”. - Донецьк, 2005. - С.39-40.

8. Стрелецкая И.Г. Аксиология в системе философии: методологический и лингвистический аспекты / И.Г.Стрелецкая // Матеріали конференції „ІІ Харківські студентські філософські читання” (до 200-річчя Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна). - Харків, 2005. - С.14-16.

9. Cтрелецкая И.Г. Аксиология в системе современного философского знания / И.Г.Стрелецкая // Матеріали ХІV Харківських Міжнародних Сковородинівських читань 29-30 вересня 2006 р. у м. Харкові „Філософські стратегії ХХІ століття”. - Харків, 2006. - С.12-13.

10. Стрелецкая И.Г. Аксиологическая природа философии / И.Г.Стрелецкая // Матеріали ХІХ Міжнародної науково-практичної конференції 24 травня 2006 р. у м. Донецьку „Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості”. - Донецьк, 2006. - С.68-71.

11. Стрелецкая И.Г. Национальная идентичность: компаративистский анализ базовых категорий феномена / И.Г.Стрелецкая // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції 14-15 листопада 2006 р. у м. Донецьку "Ідентичність у сучасному соціумі”. - Донецьк, 2005. - С.118-119.

АНОТАЦІЯ

Стрелецькая І.Г. Цінність як предмет соціально-філософського аналізу (методологічний і лінгвосемантичний аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Донецький національний університет, Донецьк, 2008.

У дисертації здійснено соціально-філософський, в його методологічному та лінгвосемантичному аспектах, аналіз феномену цінності. У рукопису розкрито специфіку цінності як онтологічної реальності й логіко-гносеологічного поняття, що є аутентичним опису, поясненню й розумінню соціального буття. Обґрунтовано ідею, що цінності являють собою незаперечні об'єктивно існуючі факти буття людини в її специфічному соціокультурному способі життєдіяльності. Тому в онтологічному «вимірі» цінностями слід називати соціокультурні факти буття, які набувають для людини як роду й індивіда смисл у своїй життєдіяльності, а питання про цінності суть питання про значиме, істотне для людини. Світ відкривається людині лише будучи ціннісно усвідомленим, тобто таким, що має диференційну значимість та організований за ієрархічним принципом.

У дослідженні визначено методологічну сутність і роль ціннісного (аксіологічного) підходу в пізнанні соціального буття. Доведено, що цінність як пізнавальний концепт необхідно входить до складу методологічних принципів і способів філософського опису, пояснення й розуміння соціокультурної реальності. Виявлено евристичні можливості категорії «цінність» як логіко-гносеологічного поняття, арґументовано ідею аутентичності аксіології як філософського способу міркувань про культуру.

Здійснено спробу виявити й вирішити низку складних питань такого аспекту аксіології, як «мова цінності», доведено, що найшвидше їх вирішення сприятиме становленню раціональної дискурсивності використання мовних і семантичних засобів у сфері аксіологічної проблематики. У зв'язку із цим в роботі розглянуто етимологію поняття цінності, виокремлено його сутнісні семантичні контексти, необхідні для формування методологічних засад визначення цінності як філософської категорії. Зроблено висновок про те, що сутність категорії цінності можна висловити лише як поняття філософського, високого рівня абстракції, що дає можливість фіксувати фундаментальний факт зв'язку буття й свідомості людини як роду й індивіда. У цьому зв'язку запропоновано авторську дефініцію поняття цінності.

Ключові слова: цінність, аксіологія, мова цінності, методологія, лінгвосемантичний аналіз, етимологія, дефініція.

АННОТАЦИЯ

Стрелецкая И.Г. Ценность как предмет социально-философского анализа (методологический и лингвосемантический аспекты). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2008.

В диссертации осуществляется социально-философский, в его методологическом и лингвосемантическом аспектах, анализ феномена ценности. В рукописи раскрывается специфика ценности как онтологической реальности и логико-гносеологического понятия, аутентичного описанию, объяснению и пониманию социального бытия. Обосновывается идея, что ценности представляют собой непреложные объективно существующие факты бытия человека в его специфическом социокультурном способе жизнедеятельности. Поэтому в онтологическом «измерении» ценностями следует называть социокультурные факты бытия, которые приобретают для человека как рода и индивида смысл в его жизнедеятельности, а вопрос о ценностях суть вопрос о значимом, существенном для человека. Мир открывается человеку лишь, будучи ценностно осмысленным, т.е. имеющим дифференциальную значимость, организуемым по иерархическому принципу.

В исследовании определяется методологическая сущность и роль ценностного (аксиологического) подхода в познании социального бытия. Утверждается, что ценности как познавательный концепт необходимо входит в состав методологических принципов и способов философского описания, объяснения и понимания социокультурной реальности. Выявляются эвристические возможности категории «ценность» как логико-гносеологического понятия, аргументируется идея об аутентичности аксиологии как философского способа размышлений о культуре.

Предпринята попытка выявления и решения ряда сложных проблем такого аспекта аксиологии, как «язык ценности», утверждается, что их скорейшее разрешение будет способствовать становлению рациональной дискурсивности использования языковых и семантических средств в области аксиологической проблематики. В этой связи в работе исследуются этимология понятия ценности, вычленяются его сущностные семантические контексты, необходимые для формирования методологических оснований определения ценности как философской категории. Делается вывод о том, что категория ценности сущностно выразима лишь как понятие философского - высокого уровня абстракции, дающего возможность фиксировать фундаментальный факт связи бытия и сознания человека как рода и индивида, в этой связи предлагается авторская дефиниция понятия ценности.

Ключевые слова: ценность, аксиология, язык ценности, методология, лингвосемантический анализ, этимология, дефиниция.

SUMMARY

Streletskaya I.G. The value as a subject of social-philosophical analysis (methodological and lingua-semantic aspects). - Manuscript.

Thesis for Candidate's degree of Philosophy by specialty 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Donetsk National University, Donetsk, 2008.

The thesis is devoted to the social-philosophical analysis of such phenomenon as value in its methodological and lingua-semantic aspects. The essay shows the specifics of value as ontological reality and logical-gnoseological concept, describing and understanding of social being. The author gives reasons for the idea, that the values are objective facts of human existence. That is why in ontological context, we have to name social-cultural facts of existence as values, which are a sense for humans in their lives. The world is being opened for a person only if it is axiologically comprehended. The methodological essence and the role of axiological approach in realizing social existence are identified in this study.

...