Формування та розвиток ідеології Д. Донцова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний університет

УДК 833.3 (Донцов)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ІДЕОЛОГІЇ ДМИТРА ДОНЦОВА

09.00.12 - українознавство

ЧУГУЄНКО Михайло Віталійович

Харків - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному університеті.

Міністерство освіти України.

Науковий керівник Кравченко Володимир Васильович, доктор історичних наук, доцент професор кафедри історії України Харківського державного університету

Офіційні опоненти: Михайлин Ігор Леонідович доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри журналістики Харківського державного університету

Фесенко Володимир В'ячеславович кандидат філософських наук, доцент кафедри політології і українознавства Української інженерно-педагогічної академії

Провідна установа:Харківський авіаційний інститут, кафедра філософії, Міністерство освіти України, м. Харків

Захист відбудеться “ 25 ” листопада 1998 р. о 17-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.051.06 Харківського державного університету за адресою: 310077, Харків, площа Свободи,4, ауд.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету за адресою:

310077, Харків, площа Свободи,4 Автореферат розісланий 10 жовтня 1998 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Старовойт В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми обумовлена насамперед практичними завданнями державно-полiтичного вiдродження української нацiї на сучасному етапi. Найголовнiшими з них є розбудова цивiлiзованого правового суспiльства та органiчне входження України до спiльноти вiльних європейських народiв. Шлях до названих цiлей, а вiн є єдиним виходом держави з тiєї важкої кризи, в якiй вона зараз перебуває,являє собою досить тривалий процес самопiзнання та самовиховання цiлої нацiї до вiдповiдального життя у свободi. У цьому зв'язку фiлософське дослiдження формування та розвитку iдеологiї нацiонально-визвольного руху в Українi є надзвичайно актуальним.

Серед провiдних ідеологiв української нацiональної iдеї значне мiсце займає Дмитро Iванович Донцов (1883-1973). Творчiсть цього публiциста справила глибокий вплив на формування iдеологiї українського нацiонально-визвольного руху в першiй половинi XX ст., особливо в Галичинi та на емiграцiї.

З Д.Донцовим пов'язана важлива доба в iсторiї вiтчизняної суспiльно-полiтичної думки. Майже 65-рiчна публiцистична дiяльнiсть цього патрiарха українського нацiоналiзму являє в своєму родi унiкальний приклад творчого довголiття. За своє життя Д.Донцов виголосив понад 200 рефератiв, написав до 50 монографiй та сотнi статей-розвiдок.

Вiдомий теоретик української державностi, полiтик, публiцист, фiлософ, лiтературний критик,редактор i видавець низки журналiв i пресових бюлетенiв - ось тi галузi, в яких виявила себе ця суперечлива, але, безперечно, талановита особистiсть.

Полiтичнi погляди iдеолога у своєму розвитку пройшли складний шлях вiд марксизму до перейнятого войовничо-елiтарним пафосом “чинного нацiоналiзму”,який на схилi вiку його творця трансформувався в доктрину нацiонального традицiоналiзму з вiдчутним релiгiйно-мiстичним забарвленням.

У пiзнавальному аспектi творчiсть Д.Донцова становить iнтерес у зв'язку з дослiдженням феномена тоталiтаризму. Зокрема,дуже багато було зроблено ним для розумiння специфiки росiйського комунiзму та пояснення його традицiйного пiдµрунтя. Заслугою публiциста можна вважати також виявлення слабкостей лiберальної демократiї в її протистояннi тоталiтаризмовi. Пiдкреслення Д.Донцовим європейських пiдстав української полiтики й культури,його спрямованiсть на подолання вiдчуття другорядностi та провiнцiалiзму,що вiдчутно гальмують незалежний розвиток української нацiї,є надзвичайно актуальними з огляду на нагальне завдання сучасного українського нацiонального вiдродження - входження до Європи на вiдповiдному духовно-свiтоглядному рiвнi.

Отже, переосмислення творчої спадщини Д.Донцова у свiтлi здобуткiв сучасних гуманiтарних наук сприятиме активiзацiї дiалогу з вiтчизняною традицiєю фiлософської й полiтичної думки та становленню плюралiстичного клiмату в суспiльних науках.

Хронологiчнi рамки дисертацiї охоплюють перiод з 1883 р. до 1973 р., тобто весь час життя та творчостi Д.Донцова. У межах полiтичної бiографiї публiциста можна видiлити декiлька досить чiтко розмежованих етапiв.

Це: 1) раннiй етап формування фiлософських i полiтичних поглядiв Д.Донцова (до 1914 р.); 2) перiод першої свiтової вiйни та українських визвольних змагань (1914-1921 рр.), що на нього припадає найiнтенсивнiша дiяльнiсть Д.Донцова на нивi державотворення,яка помiтно вiдбилася на всьому його свiтоглядi;3) доба мiж двома свiтовими вiйнами (1921-1939 рр.), - перiод,коли Д.Донцов розробляв iдеологiю “чинного нацiоналiзму”;4) перiод перегляду iдеологом деяких своїх свiтоглядних прiоритетiв на емiграцiї пiсля 1939 р. до його смертi ЗО березня 1973 р.

Мета дослiдження - реконструювати та всебiчно описати процес формування та розвитку полiтичної iдеологiї Д.Донцова в зазначених хронологiчних межах. Виходячи з цього, були сформульованi основнi дослiдницькi завдання:

1) Вивчити iдейнi витоки полiтичного свiтогляду Д.Донцова;

2) Проаналiзувати особливостi розвитку полiтичних поглядiв Д.Донцова на рiзних етапах його еволюцiї та визначити найважливiшi для кожного етапу iдеї та методи їхнього обгрунтування;

3) Встановити реальний вплив Д.Донцова на розвиток української фiлософської та суспiльно-полiтичної думки в XX сторiччi,а також iсторичне значення розробленої ним полiтичної концепцiї.

Теоретико-методологiчну основу дисертацiї складають загальнi дослiдницькi засади наукового аналiзу - принципи об'єктивностi, iсторизму, причинностi, свiтоглядного плюралiзму. Автор виходив з того.що розвиток суспiльно-полiтичної думки являє собою багатоманiтний,альтернативний, дiалектичний i дiалогiчний процес, що передбачає визнання iсторичної самоцiнностi кожної теорiї або iдеї.

Наукова новизна даної роботи полягає насамперед у застосуваннi методологiї,принципово вiдмiнної вiд попереднiх теоретико-методологiчних пiдходiв до iдейної спадщини Д.Донцова. Основну увагу дисертант придiлив порiвняльно-iсторичному аналiзовi донцовської iдеологiї в контекстi розвитку європейських iдейних течiй та напрямкiв. Це дозволило авторовi вiдкрити у творчостi Д.Донцова такi аспекти й положення,на якi досi не зверталося належної уваги. Так,вперше дiстали обµрунтування суперечливi iнтелектуальнi витоки донцовської iдеологiї,зокрема, марксизм та європейський консерватизм.

Принципово новою є також постановка питання про характер та сутнiсть полiтичного свiтогляду Д.Донцова на рiзних етапах його еволюцiї, вперше дослiджуються особливостi сприйняття ним марксизму. Цiлком новим є трактування автором розробленого Д.Донцовим у мiжвоєнний перiод свiтогляду “чинного нацiоналiзму” як української версiї європейської “Консервативної революцiї”, iдейно-свiтоглядної течiї,що була однаково ворожа як до прогресистсько-демократичних iдеологiй,так i до тоталiтаризму в усiх його рiзновидах. Нарештi,вперше з'ясовується специфiка традицiоналiстичного свiтогляду Д.Донцова в контекстi розвитку iдеологiї консерватизму.

На захист виносяться такi основнi положення дисертацiї:

- специфiка полiтичного свiтогляду Д.Донцова великою мiрою визначається спiвiснуванням у ньому елементiв революцiйних та консервативних iдеологiй;

- полiтичнi погляди Д.Донцова до першої свiтової вiйни розвивалися у загальному рiчищi iдеологiї української соцiал-демократiї;

- пiд час першої свiтової вiйни та українських визвольних змагань I9I7-I92I рр. домiнуючими напрямами в iдеологiї Д.Донцова виступають антиросiйський сепаратизм та нацiонал-монархiзм (гетьманська iдея);

- у мiжвоєнний перiод Д.Донцовим була розроблена консервативно-революцiйна iдеологiя “чинного нацiоналiзму”, яка об'єктивно мала антитоталiтарну спрямованiсть;

- у пiслявоєннi роки полiтичний свiтогляд Д.Донцова еволюцiонує у дусi iдеологiї класичного захiдного консерватизму в його традицiоналiстичнiй версiї.

Теоретичне й практичне значення роботи. Матерiали дисертацiї можуть бути використанi в процесi викладання вузiвського курсу iсторiї України,при розробцi спецкурсiв з фiлософiї, полiтологiї, соцiологiї, а також у науково-просвiтницькiй роботi.

Апробацiя. Основнi положення дисертацiї викладенi в 5 публiкацiях автора,у його виступах на 3-му Мiжнародному Конгресi Українiстiв, що проходив 26-29 серпня 1996 р. в Харковi,на засiданнях науково-теоретичного семiнару викладачiв загальноунiверситетської кафедри iсторiї України Харкiвського державного унiверситету, а також на засiданнях Харкiвського iсторико-фiлологiчного товариства.

Структура i обсяг роботи. В основу дисертацiї покладений проблемно-хронологiчний принцип. Послiдовнiсть викладу матерiалу обумовлена логiкою осмислення проблеми, поставленою метою та завданнями дослiдження. Дисертацiя складається iз вступу, 5 роздiлiв,висновкiв i додаткiв,до яких входять примiтки та посилання,список використаних джерел та лiтератури,список скорочень,а також хронологiчна таблиця життя та дiяльностi Д.Донцова. Обсяг дисертацiї - I79 друкованих сторiнок.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У вступi обµрунтовується актуальнiсть роботи,наукова новизна, теоретична i практична цiннiсть, сформульованi мета i завдання дослiдження, окресленi хронологiчнi рамки, вказанi положення, що виносяться на захист, данi про апробацiю результатiв роботи, її структуру, обсяг.

Перший роздiл “Iсторiографiя та джерела” присвячений аналiзовi наукової лiтератури з проблеми формування та розвитку iдеологiї Д.Донцова, а також характеристицi джерел дослiдження.

Коло праць,присвячених висвiтленню життя та поглядiв Д.Донцова, досить широке. Однак спецiальнi науковi розвiдки є поки що поодиноким явищем в iсторiографiї даної проблеми. Ще й досi основний масив лiтератури з цiєї теми складає полiтично заангажована публiцистика.

Першi спроби критичного аналiзу iдеологiї Д.Донцова та її еволюцiї були здiйсненi в мiжвоєнний перiод.

Одним з перших звернув увагу на суперечливiсть розвитку полiтичних поглядiв Д.Донцова вiдомий iдеолог українського неомонархiзму В.К.Липинський (1882-1931). У передмовi до свого програмного твору “Листи до братiв-хлiборобiв”( Вiдень, 1919-1926) вiн вiдвiв чимало мiсця для нищiвної критики Д.Донцова.

Особливо пильну увагу полiтичнiй творчостi Д.Донцова з цiлком зрозумiлих причин придiляла в тi роки критика комунiстичного спрямування. Так, свiй внесок у вивчення проблеми зробили такi вiдомi на той час автори, як В.Коряк, В.Блакитний, С.Щупак, 0.Хвиля, Є.Гiрчак, В.Десняк, М.Мотузка, В.Юринець, С.Тудор, Я.Галан, П.Козланюк, В.Бобинський та деякi iншi публiцисти.

Картина iсторiографiї 1920-першої половини 1940-х рр. була б неповною без характеристики робiт нацiоналiстичних авторiв. Статтi та рецензiї С.Ленкавського, О.Бабiя, В.Мартинця та iнших провiдних теоретикiв нацiоналiстичного руху не обмежувалися однiєю популяризацiєю думок Д.Донцова. Вони також мiстили в собi чимало критичних зауважень щодо окремих постулатiв цього iдеолога. Разом з тим,впадає в око схематизм та спрощенiсть їхнiх трактувань творчого доробку Д.Донцова. Названi автори надто вузько розумiли його свiтогляднi настанови,дивлячись на них майже виключно пiд кутом зору практичних завдань нацiоналiстичного руху.

Загалом у мiжвоєнну добу iсторiографiя проблеми досить жорстко розподiляється за партiйною приналежнiстю,має вiдверто конфронтацiйний, полiтичне заангажований характер.

Характерною рисою наукових дослiджень проблеми в пiслявоєнний перiод було спiвiснування двох протилежних тенденцiй. З одного боку, у зазначений перiод знайшла своє продовження традицiя партiйно-заангажованої, вузько тенденцiйної iнтерпретацiї iдейного доробку Д.Донцова, зразки чого в першу чергу демонструє радянська iсторiографiя 1940-1980-х рр., а з другого, - намiтилися певнi позитивнi зрушення, головним чином у лiтературi, що писалася на емiграцiї, у напрямку справдi наукового опрацювання проблеми формування та розвитку полiтичних поглядiв iдеолога.

У пiслявоєннiй радянськiй iсторiографiї немає спецiальних робiт, присвячених вивченню iдейно-полiтичної еволюцiї Д.Донцова,хоч окремi її аспекти й розглядалися в монографiях В.Ю. Євдокименка, М.М.Олексюка. Ю.І.Римаренка та деяких iнших радянських вчених. У них досить широко використовувалися твори та статтi як самого Д.Донцова,так і його полiтичних опонентiв з числа галицьких публiцистiв мiжвоєнної доби та громадських дiячiв пiслявоєнної української емiграцiї. Однак вкрай тенденцiйний пiдбiр та однобiчна iнтерпретацiя цих джерел рiзко знижують наукову достовiрнiсть здобутих результатiв.

На вiдмiну вiд своїх радянських колег,що перебували в полонi цензури,українськi вченi на Заходi мали значно кращi умови для об'єктивного наукового дослiдження творчого доробку Д.Донцова. У вивченнi його свiтоглядної еволюцiї в пiслявоєннiй українськiй дiаспорi можна видiлити два етапи: до смертi iдеолога в 1973 роцi i пiсля неї. За життя публiциста давався взнаки брак необхiдної iсторичної дистанцiї,бо доки iдейно-полiтична еволюцiя Д.Донцова не була закiнчена,не можна було вести мову про неї як цiлком завершений iсторичний феномен, придатний для об'єктивного наукового дослiдження.

Для емiгрантської iсторiографiї 1940-початку 1970-х рр. в цiлому характерна значна поляризацiя оцiнок творчостi Д.Донцова та його впливу на український визвольний рух. На думку бiльшостi громадських дiячiв та науковцiв лiберально-демократичної орiєнтацiї,iдеологiя “чинного нацiоналiзму” Д.Донцова повнiстю скомпрометувала себе своїми тiсними iдейними зв'язками з тоталiтарними доктринами фашизму та нацiонал-соцiалiзму. Так,з погляду американського дослiдника українського нацiоналiзму Дж.Армстронга, “чинний нацiоналiзм” є типовим рiзновидом європейського “iнтегрального нацiоналiзму”,який виявляє спорiдненiсть з фашизмом та нацизмом.

Визначний український iсторик I.Лисяк-Рудницький вважає Д.Донцова головним iдеологом українського “iнтегрального нацiоналiзму”. Дослiдник зауважує,що найближчих родичiв цього нацiоналiзму слiд шукати не так у нiмецькому нацизмi чи iталiйському фашизмi - продуктах iндустрiальних i урбанiзованих суспiльств,як,швидше,серед партiй цього типу в аграрних, економiчно вiдсталих регiонах Схiдної Європи.

Цiлком протилежний погляд на роль та мiсце Д.Донцова в розвитку української нацiоналiстичної думки обстоювала iнша група дослiдникiв українського нацiоналiзму та нацiоналiстичних публiцистiв, до якої належали П.Мiрчук, Г.Васькович, Б.Стебельський, А.Бедрiй, Р.Єндик, А.Княжинський. З їхнього погляду, Д.Донцов вiдiграв велику позитивну роль у становленнi iдеологiї українського нацiоналiзму. Але у цих авторiв практично обiйденi усi гострi кути взаємовiдносин теоретика з ОУН,а сам донцовський свiтогляд зведений до рiвня популярних гасел та штампiв нацiоналiстичної пропаганди. Отже,наукове значення праць названих авторiв невелике.

Помiтною подiєю у вивченнi творчого доробку Д.Донцова стала публiкацiя у 1974 роцi монографiї про нього одного з провiдних дiячiв ОУН М.Сосновського,яка є по сутi першою й поки що єдиною великою працею вiдповiдної тематики. Вона охоплює в основному весь перiод дiяльностi iдеолога нацiоналiзму та його полiтичну творчiсть, безперечна цiннiсть цього серйозного наукового дослiдження полягає у тому,що воно написане на базi багатого архiвного й мемуарного матерiалу,iз використанням безпосереднiх розмов з Д.Донцовим,його дружиною та iншими близькими до дiяча особами.

Однак ця справдi фундаментальна з огляду на поважну документально-фактографiчну базу монографiя,на жаль,не є вiльною вiд деяких iстотних вад,передусiм методологiчного характеру. Перш за все концептуальному пiдходу дослiдника властива певна однобiчнiсть в iдентифiкацiї полiтичних поглядiв Д.Донцова на рiзних етапах їхнього розвитку,а вiдтак деякий схематизм у зображеннi складного еволюцiйного шляху iдеолога в цiлому.

Однобiчною, зокрема, уявляється трактовка М.Сосновським природи та характеру донцовського свiтогляду “чинного нацiоналiзму”. Дослiдник аж надто прямолiнiйно ототожнює його з фашизмом, µрунтуючись при цьому,головним чином,на самому лише фактi симпатiй Донцова до тогочасних авторитарних i тоталiтарних європейських рухiв. М.Сосновський,однак,жодним словом не згадує про тi серйознi вiдмiнностi, що iснували мiж свiтоглядом Д.Донцова та фашизмом,так само й будь-якою iншою тоталiтарною iдеологiєю, й без визначення iснуючих мiж ними розбiжностей iдентифiкацiя М.Сосновським “чинного нацiоналiзму” Д.Донцова як українського фашизму є не бiльше,нiж гiпотеза.

На теоретичних побудовах М.Сосновського помiтний вплив мала полiтична кон'юнктура початку 70-х рр. Можна зрозумiти його бажання як одного з провiдних дiячiв пiслявоєнної ОУН дистанцiюватися вiд “тоталiтарної” спадщини Д.Донцова, яка не вписувалася в новий демократичний iмiдж нацiоналiстичного руху в той самий час,коли США та Захiдна Європа переживали справжнiй сплеск iдей лiвого радикалiзму.

Iз початком розбудови Україною нею власної нацiональної держави вiдкрився якiсно новий етап у вивченнi iдейної спадщини Д.Донцова,загалом склалися сприятливi умови для об'єктивного дослiдження його життя та творчостi. Проте кардинальнi зрушення в справi власне наукового опрацювання його чималого творчого доробку поки що не вiдбуваються. Переважна бiльшiсть наукових розвiдок на зазначену тему спирається i методологiчно,i емпiрично на згаданi вище працi М.Сосновського, I.Лисяка-Рудницького, Дж.Армстронга,а вiдтак вносить дуже мало принципово нового в порiвняннi з названими авторами.

Разом з тим,актуалiзацiя на сучасному етапi творчого доробку Д.Донцова призвела до його чергової полiтизацiї. Сьогоднi ще нерiдко можна спостерiгати в українськiй перiодицi,в тому числi науковiй,рецидиви iдеологiчно-упередженого пiдходу до донцовської творчостi.

Проте не всi сучасні автори погоджуються з однобiчно-негативною iнтерпретацiєю полiтичного свiтогляду Д.Донцова та його зв'язку з сьогоденням. Так,скажiмо,доктор фiлософських наук А.Почапський звертає увагу на актуальнi сьогоднi конструктивнi моменти донцовського “чинного нацiоналiзму”,вказуючи на те, що невiрне тлумачення термiнологiї,що вживав Д.Донцов,давало привiд зараховувати його до табору фашистiв,називати iдеологом українського фашизму.

Безперечно, заслуговує на увагу змiстовна стаття кандидата фiлософських наук В.Лiсового “Драгоманов i Донцов”. На пiдставi порiвняльного аналiзу свiтоглядiв двох “мислителiв-антиподiв” М.Драгоманова та Д.Донцова в європейському духовно-iсторичному контекстi цей автор зробив низку цiкавих i оригiнальних висновкiв стосовно основних розходжень мiж ними. Зокрема,В.Лiсовий акцентує увагу на тому,що своє державництво або полiтичний консерватизм Донцов обµрунтовував,апелюючи до захiдного полiтичного консерватизму. Разом з тим,виявлена дослiдником непослiдовнiсть донцовського консервативного свiтогляду через наявнiсть у ньому типових ознак лiворадикальних iдеологiй залишається без належного пояснення.

У 1997 роцi вiдбувся захист дисертацiї Р.Безсмертного на здобуття наукового ступеня кандидата полiтичних наук, присвяченої розглядовi розробленої Д.Донцовим концепцiї соцiально-полiтичного устрою українського суспiльства. Названий автор виходить iз загальноприйнятого в iсторiографiї уявлення про еволюцiю Д.Донцова вiд демократичних поглядiв до тоталiтарного мислення. У методологiчному вiдношеннi робота Р.Безсмертного особливою новизною пiдходiв не вiдзначається,бо спирається на вже апробованi концепцiї В.Лiсового,М.Сосновського та деяких iнших дослiдникiв.

До позитивних прикмет згаданих вище праць слiд вiднести як значний документально-фактографiчний матерiал, так i напрацьованi окремими авторами теоретичнi пiдходи,якi можуть бути плiдно використанi й розвинутi при подальшому поглибленому вивченнi даної проблеми. Разом з тим,вкрай заполiтизована атмосфера,що утворилася довкола постатi Д.Донцова,стала живильним середовищем для появи рiзного роду iдеологiчних мiфiв, суб'єктивiстсько-спрощених iнтерпретацiй i довiльних спекуляцiй.

До подiбних iдеологiчних мiфiв належить,зокрема концепцiя тоталiтарної спрямованостi донцовського свiтогляду “чинного нацiоналiзму”,яка мiстить значнi суперечностi. Недостатньо висвiтлений у науковiй лiтературi iдейно-свiтоглядний грунт, на якому зростали полiтичнi погляди Д.Донцова. Майже недослiдженими залишаються промiжнi ланки в процесi складної та суперечливої еволюцiї його полiтичного свiтогляду, зокрема перехiд вiд раннiх соцiалiстичних переконань до праворадикальної iдеологiї “чинного нацiоналiзму”, а вiд цiєї останньої до традицiоналiстичних, мiстично забарвлених поглядiв пiзнього перiоду його творчостi. Невивченим є також механiзм взаємодiї в донцовському полiтичному свiтоглядi консервативних та революцiйних елементiв.

Таким чином,на пiдставi проведеного iсторiографiчного аналiзу можна зробити висновок про те,що проблема формування та розвитку iдеологiї Д.Донцова потребує подальшого дослiдження. Усе це й зумовило вибiр теми даної дисертацiї.

Основним джерелом при написаннi роботи є iдейно-теоретична спадщина Д.Донцова.

У процесi роботи над дисертацiєю були опрацьованi статтi Д.Донцова рiзного перiоду в численних перiодичних виданнях, з якими вiн спiвпрацював. Дисертантом,зокрема,були вивченi донцовськi статтi та рецензiї, що з'являлися в києвському “Словi” (1907-09),львiвських часописах соцiал-демократичного спрямування “Праця”(1909), “Наш голос”(1910-11),у лiберальнiй “Украинской жизни”(Москва,1912-13), в київських журналах “Українська хата”(1913), та “Лiтературно-Науковий Вiстник” (1914), у вiденському “Ukrаinisсhе Rundschau”(1909-1914) та львiвських “Шляхах”(1915-17), у редагованих Д.Донцовим журналах “Лiтературно-Науковий Вiстник”(Львiв,1922-31),“Заграва” (Львiв,1923-24), “Вiстник”(Львiв,1933-39), “Батава”(Бухарест, 1941), у друкованому органi ЦК Спiлки Української Молодi “Авангард” (Мюнхен,1947-90), в альманасi “Гомiн України” (торонтський орган Лiги Визволення України,1948-94) та лондонському часописi “Визвольний шлях”(1948-96) та iн.

Особливо ретельному студiюванню були пiдданi автором тi твори,що позначають собою головнi вiхи свiтоглядної еволюцiї iдеолога. Це, зокрема, такi його працi,як “Сучасне полiтичне положеннє нацiї i нашi завданя”(1913), “Пiдстави нашої політики”(1921), “Нацiоналiзм”(1926), “Дух нашої давнини”(1944). При написаннi дисертацiї автор також використав матерiали з фондiв києвських архiвiв - Центрального Державного Iсторичного Архiву (ЦДIА) та Центрального Державного Архiву Вищих Органiв Влади та Управлiння України (ЦДАВОВУ). Зокрема,дисертант опрацював цiннi джерела з так званого “Особистого фонду доктора Д.Донцова”(1909-1939),якi нинi зберiгаються у ЦДАВОВУ.

Крiм архiвних матерiалiв,важливим джерелом при написаннi дисертацiї стала мемуарна лiтература,за допомогою якої можна частково вiдтворити неповторну атмосферу тiєї доби, в яку судилося жити й творити Д.Донцову. Спогади про тi часи О.Лотоцького, Д.Дорошенка, П.Скоропадського, В.Мартинця, щоденник Є.Онацького, мемуарний збiрник “Є.Коновалець та його доба” та спомини iнших дiячiв,що в тiй чи тiй мiрi знали Д.Донцова, подають дуже цiнну iнформацiю про те,як сприймалися сучасниками його iдеї i вiн сам як особистiсть.

Загалом,джерельна база дисертацiйної роботи досить рiзноманiтна. Лише частина цих джерел опублiкована. У цiлому,джерельна база дослiдження є достовiрною й достатньою для висвiтлення всiх питань обраної теми.

У другому роздiлi - “Становлення суспiльно-полiтичних поглядiв Дмитра Донцова (1883-1914 рр.)” - автор розглядає початковий,дуже важливий для всього подальшого iдейно-свiтоглядного розвитку Д.Донцова перiод,коли,власне,закладалися пiдвалини його самобутнього свiтобачення й мислення.

Своєрiдний комплекс соцiалiстичних та нацiоналiстичних iдей становить вiдправний пункт свiтоглядної еволюцiї Д.Донцова в напрямку до пiзнiшої праворадикальної iдеологiї. Роль же своєрiдного каталiзатора цього процесу вiдiграли фiлософiя та естетика Ф.Нiцше.

Важливою вiхою на шляху поступового звiльнення свiдомостi Д.Донцова вiд догматiв соцiалiзму було його головування в “опортунiстичнiй” фракцiї в УСДРП,що виступала за налагодження спiвпрацi з буржуазними дiячами та несоцiалiстичними органiзацiями. Вирiшальний же крок до визнання ним прiоритету загальнонацiональних завдань над класовими iнтересами було зроблено у 1913 р.,коли Д.Донцов оприлюднив свою програму двоступеневого визволення України як спiльну платформу дiй для всього українства незалежно вiд його партiйно-класової приналежностi та вузько регiональних iнтересiв.

Хоча розроблена Д.Донцовим двоступенева концепцiя визволення України й не була зреалiзована у повному обсязi,проте на практицi довела свiй проникливий полiтичний прагматизм. Головний здобуток Д.Донцова полягає у тому,що йому вперше у новiтні часи вдалося сполучити в оригiнальному синтезi українську самостiйницьку iдею з полiтичною орiєнтацiєю на Європу,завдяки чому,власне,зазначена iдея й набула конкретних обрисiв. Ця думка зберiгає своє практичне значення й сьогоднi.

Третiй роздiл “Розвиток полiтичних поглядiв Дмитра Донцова в роки першої свiтової вiйни та боротьби за українську державнiсть (1914-1921 рр.)” присвячений еволюцiї iдеологiї Д.Донцова в добу першої свiтової вiйни та української нацiональної революцiї 1917-1920 рр. Саме на цей перiод припадає найiнтенсивнiша дiяльнiсть iдеолога на полi поточної полiтики. У цi буремнi роки ним був нагромаджений чималий досвiд як революцiйної,так i державотворчої працi,на основi якого, власне,й робилися потiм теоретичнi узагальнення та висновки.

У зазначений перiод часу погляди Д.Донцова еволюцiонували вiд iдеологiї полiтичного сепаратизму з орiєнтацiєю на вiйськово-полiтичний блок Центральних держав до цiлком послiдовного державницького свiтогляду консервативного спрямування (гетьманський нацiонал-монархiзм). Однак слiд зважати на те,що гетьманство Д.Донцов сприймав не стiльки як монархiю у традицiйнiй її формi, скiльки як нацiональну диктатуру бонапартистського типу. А отже,його гетьманський монархiзм мав суто прагматичний характер, адже найважливiшим для Д.Донцова було мати власну державу і в принципi вiн був ладен пiдтримати кожного,хто мiг би забезпечити її зовнiшню та внутрiшню безпеку. У цiлому ж iдеї, розробленi Д.Донцовим у добу першої свiтової вiйни та української нацiональної революцiї 1917-1920 рр., перекидають необхiдний “мiсток” вiд донцовської творчостi раннього перiоду до iдеологiї “чинного нацiоналiзму” в 1920-1930-х рр.

У четвертому роздiлi “Еволюцiя полiтичних поглядiв Дмитра Донцова в мiжвоєнний перiод (1921-1939 рр.)” йдеться про формування свiтогляду “чинного нацiоналiзму” у контекстi загальноєвропейських духовно-полiтичних процесiв 20-30-х рр. XX сторiччя.

Публiцистичну дiяльнiсть Д.Донцова в мiжвоєнний перiод можна загалом оцiнити як винятково результативну. Редагованi ним часописи “Лiтературно-Науковий Вiстник”(1922-1932), “3аграва” (1923-24), “Вiстник”(1932-1939) перетворилися на справжнiй рупор нацiонально-державницької думки, чий вплив поширювався далеко поза межi Галичини,зокрема на Надднiпрянщину та українську дiаспору в Захiднiй Європi.

Iдеологiчна дiяльнiсть Д.Донцова спричинилася до становлення та популяризацiї iдеологiї українського нацiоналiзму. Проте його стосунки з керiвництвом Органiзацiї українських нацiоналiстiв були досить напруженi.

Аналiз концепцiї тоталiтарної спрямованостi полiтичного свiтогляду Д.Донцова в 20-30-тих рр. виявив її хибнiсть та внутрiшню суперечливiсть,а в кiнцевому пiдсумку й неадекватнiсть правдивiй направленостi iдеологiї “чинного нацiоналiзму”. При прямому спiвставленнi свiтогляду Донцова та тоталiтарних iдеологiй,попри наявнiсть деяких схожих рис (апологiя “творчого насильства”, “фанатизму”, “аморальностi”), стає ще бiльш очевидною кардинальна розбiжнiсть мiж ними.

Насамперед “чинний нацiоналiзм” Д.Донцова був протилежний тоталiтарним iдеологiям за своєю метою. Iдеалом Донцова є власна нацiональна держава з авторитарним ладом (“консервативна демократiя”) та ринковою економiкою,але аж нiяк не свiтова iмперiя “вибраного народу”. Його романтична мрiя про вiдновлення цiлiсностi традицiйного суспiльства не має нiчого спiльного з тоталiтарною утопiєю рацiонально-технократичного “раю” на Землi.

Типово європейський нацiоналiзм iдеолога iстотно вiдрiзняється вiд правототалiтарних iдеологiй, замiшаних на расових та етноцентричних теорiях. Складовою частиною нацiональної полiтики майбутньої української держави у нього виступає принцип територiального патрiотизму.

Уявлення Донцова про економiку взагалi витриманi у дусi класичного лiбералiзму. Цiлковита вiдсутнiсть в “чинному нацiоналiзмi” соцiалiстичної компоненти,знехтування Д.Донцовим соцiальної демагогiї,заперечення ним iдей плебейського соцiалiзму та охлократичної демократiї - цих неодмiнних складникiв iдеологiй усiх тоталiтарних партiй,яскраво виражений духовний аристократизм (“iдеолог-самiтник”) - цi та iншi риси,властивi донцовському свiтогляду,недвозначно спростовують накинутий йому стереотипний образ iдеолога українського фашизму.

У той же час схожiсть мiж iдеологiями Д.Донцовим та європейськими “революцiйними консерваторами”,яка значною мiрою була наслiдком прямого впливу на першого з боку цих останнiх, дає пiдстави стверджувати,що за основними своїми параметрами свiтогляд Д.Донцова вписується в коло iдей, символiв i форм європейської “Консервативної революцiї” мiжвоєнної доби. Суперечливi iдейнi витоки “чинного нацiоналiзму” також знаходять переконливе пояснення на її грунтi.

Використання концепцiї “Консервативної революцiї” як tеrtium соmраrationis (лат. “третє у порiвняннi”) мiж iдеологiями Д.Донцова й В.Липинського,Д.Донцова й М.Хвильового дозволяє по-новому подивитися на проблему iдейних зв'язкiв мiж ними,а отже,з наукових позицiй визначити мiсце донцовського полiтичного свiтогляду з-помiж iнших українських iдеологiй мiжвоєнної доби.

У п'ятому роздiлi “Змiни свiтоглядних прiоритетiв Д.Донцова в роки другої свiтової вiйни та пiслявоєнного перiоду (1939-1973 рр.)” розглядаються особливостi свiтогляду публiциста на завершальному етапi його еволюцiї.

Починаючи з кiнця 19ЗО-початку 1940-х рр. у полiтичному свiтоглядi Д.Донцова намiтився глибокий злам. Криза “iнтегрального нацiоналiзму”,здискредитованого тоталiтарною практикою фашизму та нацизму,змусила українського iдеолога шукати нових світоглядних орiєнтирiв. Донцовський твiр “Дух нашої давнини” по сутi завершує поворот теоретика до елiтарного традицiоналiзму. У цiй працi Д.Донцов вперше спробував “накреслити iдеал нової суспiльностi”. З погляду сьогодення,запропонований ним проект “кастократичного” суспiльства напевно має усi риси реакцiйної утопiї.

Особливiстю iдеологiї Д.Донцова в пiслявоєнний перiод його творчостi було пiдкреслення ним вирiшального значення мiстичного чинника в полiтицi. Через це його полiтичнi погляди набули виразно ортодоксального, фундаменталiстського забарвлення. Водночас мiстика допомогла переглянути йому своє ставлення до модерної цивiлiзацiї Заходу, усвiдомити всi небезпеки десакралiзацiї свiту, що створює передумови для панування тоталiтарних режимiв.

У висновках автор пiдбиває пiдсумки проведеного дослiдження. Полiтичний свiтогляд Д.Донцова пройшов у процесi свого розвитку ряд етапiв,кожен з яких характеризувався притаманною йому формою iдеологiї та типом свiтогляду. Однак на майже всiх цих етапах виразно простежується тенденцiя до синтезу в одне органiчне цiле революцiйних та консервативних iдеологiй. Найголовнiшi iдейнi впливи, якi позначились на формуваннi донцовського полiтичного свiтогляду,такi: марксизм, нiцшеанство, християнська фiлософiя.

Д.Донцов є справжнiм засновником консервативно-революцiйного напряму в українськiй суспiльно-полiтичнiй думцi. Чи не найцiннiшим внеском iдеолога в розвиток української нацiональної iдеї стала його теорiя нацiональної революцiї, що утворилася в результатi органiчного сприйняття на µрунтi вiтчизняних традицiй iдей європейської “Консервативної революцiї”.

У той же час Д.Донцов явно недооцiнив небезпеку з боку фашизму й нацизму. Iдеолог прийняв за чисту монету їхнi гасла вiдродження нацiональних та європейських традицiй, i в цьому була його чи не найбiльша помилка.

Крiм цього,занепад традицiйного стилю життя,девальвацiя та руйнування вiкових цiнностей української нацiї посувалися наперед такими стрiмкими темпами,що традицiоналiстсько-зорiєнтована iдеологiя Д.Донцова втрачала пiд собою усякий грунт. Спроба ж публiциста модернiзувати український консерватизм,переозброївши його макiавелiстськими методами,не мала успiху. Проповiдувана ним романтично-елiтарна iдеологiя лише допровадила його до небезпечного зближення з правим тоталiтаризмом.

Водночас полемiка Д.Донцова з тогочасними українськими iдеологiями стимулювала пошуки нових шляхiв i засобiв боротьби за державницький iдеал. Iнтелектуальний iмпульс,що виходить вiд волюнтаристичної iдеологiї Д.Донцова,i досi зберігає свою значимiсть як каталiзатор розвитку вiтчизняної фiлософської та полiтичної думки.

Змiст роботи знайшов вiдображення в таких публікаціях

1.Життя та iдеї Дмитра Донцова // Вiсник Харкiвського унiверситету. Проблеми полiтичної iсторiї.-1994.-N 381.-С.18-22

2.Критичний аналiз концепцiї тоталiтарної спрямованостi суспiльно-полiтичних поглядiв Д.Донцова // Вiсник Харкiвського унiверситету. Iсторiя України.-1996.-N 387.-С. 191-201.

3.Iдеї “Консервативної революцiї” в українськiй суспiльно-полiтичнiй думцi: Дмитро Донцов i Микола Хвильовий // Третiй мiжнародний конгрес українiстiв. Полiтологiя. етнологiя, соцiологiя. Доповiдi та повiдомлення.-X.,1996.-С.305-310.

4.Панько Кулiш i Дмитро Донцов // Збiрник Харкiвського iсторико-фiлологiчного товариства. Нова серiя.-X.,1995.-Т.5.-С .49-62

5.Полемiка довкола українського питання напередоднi першої свiтової вiйни // Збiрник Харкiвського iсторико-фiлологiчного товариства. Нова серiя.-X.,1998.-Т.6.-С.13-29.

донцов філософський політичний ідеологія

Анотацiї

Чугуєнко М.В. Формування та розвиток iдеологiї Д.Донцова. -Рукопис. Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата фiлософських наук за спецiальнiстю 09.00.12. - Українознавство - Харкiвський державний унiверситет,Харкiв,1998.

Автор висвiтлює процес формування й розвитку iдеологiї Д.Донцова упродовж усього його життєвого i творчого щляху. Аналiзуються iдейнi витоки свiтогляду теоретика українського нацiоналiзму, особливостi його полiтичних i фiлософських поглядiв на рiзних етапах їхньої еволюцiї, визначаються найважливiшi для кожного етапу iдеї та методи їхнього обµрунтування. На пiдставi цього автор оцiнює внесок Д.Донцова в розвиток української фiлософської й суспiльно-полiтичної думки,а також iсторичне значення розробленої ним iдеологiї.

Ключовi слова: ідеологія, нацiоналiзм, консерватизм, тоталітаризм, “Консервативна революцiя”.

Чугуенко М.В. Формирование и развитие идеологии Д.Донцова. -Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.12. - Украиноведение. Харьковский государственный университет.Харьков,1998. Автор освещает процесс формирования и развития идеологии Д.Донцова на протяжении всего его жизненного и творческого пути. Анализируются идейные истоки мировоззрения теоретика украинского национализма, особенности его политических и философских взглядов на различных этапах их эволюции и определяются важнейшие для каждого этапа идеи и методы их обоснования. Исходя из этого, автор дает оценку вклада Д.Донцова в развитие украинской философской и общественно-политической мысли,а также исторического значения разработанной им идеологии.

Ключевые слова: идеология,национализм,консерватизм,тоталитаризм, “Консервативная революция”.

Сhugujеnkо М.V. Тhе fоrmаtiоn аnd develорmеnt D.Dоntсоv's idеоIоgу.-Маnusсriрt. Тhе thеsis tо thе degrее оf thе Саndidаtе оf Sсiеnсе (рhiIоsорhу) оn sресiаlitу 09.00.12. - Ukrаiniаn studiеs.- Кhаrcоv univеrsitу,1998. Тhе аuthоr intеrрrеtаtеs а рrосеss оf thе fоrmаtiоn аnd dеvelорmеnt оf D.Dоntсоv's ideоlоgу during аII оf his Iifе аnd work. It is аnаlуsеd idеоlоgiсаl sоurсеs оf оutlооk thеоrist оf ukгаiniаn nаtiоnаIism,sресifiс оf his роlitiсаl аnd рhiIоsорhiсаl viеws in diffегеnt stаgеs оf thеir еvоlutiоn аnd dеfinitеd mоst imроrtаnt fоr еvеrу оf stаgеs ideаs аnd mеthоds оf his аrgumеntаtiоn. Оn this ground thе аuthог еvоluеs Dоntсоv's соntributiоn in thе dеvеlорmеnt оf ukrаiniаn рhilоsорhiсаI аnd роlitiсаl thоugth and histоriсаl imроrtаnсе оf the ideоlоgy,that hе hаs сrеаtеd.

The kеу words: ideology, nаtiоnаlism, соnsеrvаtism, totalitarianism, “Cоnsеrvаtivе rеvolutiоn”.

Размещено на Allbest.ru