Філософ Платон

Сутність метафізичного і гносеологічного дуалізмі. Платонівське вчення про створення всесвіту та його відмінність від біблійної концепції творіння з нічого. Політична доктрина та зв'язок політики з психологією у Платона. Еволюція вчення про ідеї.

Рубрика Философия
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 25.12.2013
Размер файла 2,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра електроніки та комп'ютерної техніки

Реферат

на тему: Платон

(Платон-3)

Виконала:

студентка групи ЕТ-21

Гречишкіна П.Б.

Перевірив:

Кобяков О.М.

Суми 2013

План

Вступ

1. Сутність метафізичного і гносеологічного дуалізмів у платонівському вченні

2. Платонівське вчення про створення всесвіту та його відмінність від біблійної концепції творіння з нічого

3. Політична доктрина Платона. Зв'язок політики з психологією у Платона

4. Еволюція вчення про ідеї у пізнього Платона

Висновок

Джерела

Вступ

Сподіваюсь, що ніхто не засудить мене за те, що я назву Платона великим грецьким філософом. Адже як би ми не ставилися до його ідей і праць, у жодному разі не можна заперечувати той факт, що Платон був людиною незаурядного розуму. дуалізм політика психологія платон

Хтось скаже, що не важко бути розумником, коли твої попередники тільки-тільки припинили носити звірячі шкури і усі відкриття, які мають перевернути людське життя лежать на поверхні - тільки підходь і бери. (Це, звичайно, гіпербола.) Але я не вважаю, що Платон був людиною, чиї відкриття та умовисновки лежали на поверхні. Приймаємо ми чи його постулати чи категорично відкидаємо, одне я знаю точно: Платонові довелось добряче копнути углиб.

Мабуть, варто сказати декілька слів про Платона не як про філософа, а як про людину.

Загальновідомим є те, що Платон, а точніше Аристокл, народився у аристократичній родині і з дитинства навчався у найкращих афінських вчителів риториці, музиці, гімнастиці, живопису і навіть навчався у трагіків. В юні роки Аристокл складав дифірамби богові Діонісу, захоплювався комедіями Аристофана і Софрона, писав на них епіграми.

І ось тут нарешті трапляється те, що перевернуло його життя і погляди на життя з ніг на голову, те, чому він перетворюється із Аристокла на Платона - ("Платон" з давньогрецької перекладається як "широкий" - можливо Аристокл отримав таке прізвисько через свою широту світогляду) - двадцятирічний хлопець випадково почув Сократа, який вів бесіду із афінянами.

Платон залишив нам у спадщину 35 діалогів, збірник визначень і 13 листів. Більше того - слід, який він залишив у всесвітній філософії, тягнеться аж до наших днів - в основному, у творах критичних. Але ж ніхто б не став критикувати те, що не збурює у його міркуваннях жодних резонансів, правда?

Тож давайте скоріше перейдемо до основної і найцікавішої частини мого реферата.

1. Сутність метафізичного і гносеологічного дуалізмів у платонівському вченні

Теорія пізнання викладена Платоном у "Теететі". У цьому діалозі Платон ставить хрест на протагорівському "людина є мірою всіх речей", і з ним важко не погодитись. Абсурдно вважати цілком суб'єктвине відчуття за джерело пізнання істини, адже тоді, керуючись цим принципом, кожен із нас має створити власний, індивідуальний звід істин, цим самим зробивши неможливим будь-яке порозуміння між людьми. У рамках цієї теорії втрачають будь-який сенс закони фізики і інших природничих наук, мета яких, по суті, скласти усі істини до купи і пояснити, як влаштований світ.

Але як же тоді віднайти істину? Як поглянути на предмет пізнавання об'єктивно, а не керуючись лише своїми почуттями? Для того, щоб пізнати предмет, необхідно його, на сам перед, зрозуміти. А розуміння справжніх, реальних речей неможливо без понять, без, якщо хочете, дефініцій предметів, які вказують на такі загальні відношення, які спроможна зрозуміти людська душа.

Висновком діалогу "Теетет" стає, нарешті, таке твердження, яким Платон і пояснює усю суть своєї гносеології: " Знання не ґрунтується ані на відчуттях, ані на припущенні; істинне пізнання має підставу в самому собі; воно випливає з безпосереднього знання істини, досягається шляхом споглядання загальних начал і відношень".

З цього моменту починає прослідковуватися дуалізм у вченнях Платона: об'єкт мислення відрізняється від об'єкту відчуття так само суттєво, як і самі процеси мислення і відчуття. Речі фізичного світу відкриті нам для чуттєвого пізнання, у той час як ідеї у своєму трансцендентному світі є надчуттєвими, доступними лише для осягання розумом, об'єктами. Але Платон наділяє справжнім, перманентним існуванням лише світ надчуттєвих речей.

Такі речі філософ називає ідеями. Ідея є чистим, незмінним першообразом речей у світі реальному. Просто для прикладу: ідея моїх окулярів полягає у тому, що це щось, що має покращувати зір. І вже у світі реальному окуляри позбавляються тієї чистоти, яку має ідея: колір оправи, форма скелець, вага і так далі. З цього можна зробити висновок, що ідея - це якийсь комплекс властивостей предмета, за яким його можна визначити, як такий, і втрата хоча б одної властивості із цього комплексу призводить до втрати суті і призначення даного предмета.

Підведемо підсумок: ми спостерігаємо у Платона два світи. Перший - вічний, перманентний, невидимий світ ідей і другий, змінний, видимий, існуючий у просторі світ реальних речей. Протиставлення цих двох світів і є метафізичним дуалізмом. Сам же метафізичний дуалізм є наслідком дуалізму гносеологічного - розумового і чуттєвого сприйняття.

2. Платонівське вчення про створення всесвіту та його відмінність від біблійної концепції творіння з нічого

Вчення Платона про створення всесвіту викладено у "Тімеї" - діалогу , який відносять до пізніх творінь філософа. Назва "Тімей" походить від імені піфагорійця, від лиця якого у діалозі ведеться розповідь про походження і впорядкованість космосу - це одне з небагатьох творінь Платона, яке являє собою не діалог, а монолог, і до того ж не від імені Сократа.

Так в чому ж полягає це вчення? Згідно до "Тімея" світ виник не сам по собі, а його створено вищою істотою - Богом. Єдина причина створення світу - це те, що це є добре. Світ єдиний, і ні двох, ні багатьох світів бути не може, і цей світ є найкращим із усіх можливих , бо, за словами Платона, той, хто є найвищим благом, не може створити щось, що не було б найпрекраснішим. Так як із усіх форм ідеальною є саме куля, то світ має форму кулі - він є розумна, одухотворена кулеподібна тварина.

Тіло її не піддається старінню і хворобі, так як за її межами нічого не існує, і вона не приймає ззовні ні їжі, ні повітря, а всередині себе самої вона знаходиться у абсолютній рівновазі. Із семи видів руху ця тварина наділена лише одним, "котре найближче до розуму і розуміння": вона рівномірно обертається на одному місці, сама в собі. Всесвітня тварина смертна за означенням, бо була одного разу народжена, але ніколи не помре, бо Творець ніколи не захоче його смерті. "Вона весела і щаслива, бо не самотня, а постійно спілкується сама з собою, пізнає сама себе і товаришує сама із собою" - каже Платон.

Світова душа , порожена Творцем перш світового тіла (бо вона важливіше, отже, старше, ніж тіло), має числову структуру і створена з поєднання раціонального та ірраціонального начал. Вона - джерело руху космосу. Раціональний , правильний круговий рух світової душі видимим чином маніфестується рухом небесної сфери - нерухомих зірок; а ірраціональне - рухом планет.

Тіло космосу поміщається всередині душі, яка наділяє його зовні. Та обставина , що душа миру (так само, як і людини і тварини) поміщається глибоко всередині, але знаходиться зовні, стає зрозумілою, якщо згадати, що душа є "формою" тіла , його "ейдосом".

Я не буду тут висвітлювати усі моменти вчення, бо їх досить багато, і жоден критик у своїх працях не приводить їх усі. Але, я думаю, що того, що вже наведено, достатньо, аби зрозуміти суть і головну ідею платонічного вчення про створення всесвіту. Тільки зроблю останнє, на мою думку, суттєве зауваження: за Платоном першою істотою на Землі була створена людина.

В чому головна відмінність Платонового вчення і біблійного? Для цього пропоную звернутись до словника. З грецької "космос" перекладається як "порядок, краса". Тобто на відміну від біблійного "Спочатку не було нічого. І тоді Бог створив землю в небо." Платон говорить про те, що світ було створено безпосередньо з хаосу. "Творіння" полягало у тому, що Бог упорядкував усі хаотичні видимі речі, які не перебували у спокої, але хаотично рухались.

3. Політична доктрина Платона. Зв'язок політики з психологією у Платона

Свої політичні погляди Патон виклав у діалозі "Держава". Філософ одним із перших звертається до характеристики політичних форм як такої - Платон визнає "порочними", недосконалими політичними формами тимократію, олігархію і демократію, які з плином часу фактично змінюють одна одну. Тимократія - форма правління, при якій державна влада перебуває у привілейованої меншини, що володіє високим майновим цензом.

Сам Платон визначає тимократію як "владу честолюбців". Як результат любові до збагачення тимократія поступово перетворюється на олігархію - панування небагатьох багатіїв. Логічним наслідком непреривної боротьби бідних і багатих стає, нарешті, демократія - влада народу, або, як каже Платон, влада мас, посередностей, під час якої неминучим стає падіння моральності, плекається нахабство та безсоромність. Необмежена свобода демократичного ладу призводить, раніше чи пізніше, до тиранії - найгіршої із форм державних устроїв, тому що, як каже філософ, немає нічого гіршого за встановлення свавілля однієї людини.

Можливість зупинити процес політичної деградації Платон вбачає у наближенні структури держави до ідеального зразка - справедливого правління "аристократів духу" - мудреців-філософів (які наділені усіма чотирма чеснотами: мудрістю, мужністю, самовладанням і справедливістю) . Базовим принципом ідеальної держави у Платона є справедливість, детермінована природним призначенням людини, у зв'язку з яким кожному громадянинові відводиться певна робота і певне суспільне положення. (Нагадує "Каждому городу нрав і права..." і ідею сродної праці.)

У зв'язку з цим філософ вводить цілу ієрархію верств населення: філософи-правителі, стражі-воїни, ремісники та землеробці, які займаються фізичною працею. Ідея розділення праці, яка, власне, лежить в основі виникнення держави відноситься до найважливіших політичних узагальнень. Одночасно не важко прослідкувати у цій доктрині нотки тоталітаризму - у нашому політичному ідеалі особистість розчинена у загальногромадянській свідомості і цілковито затьмарена правлячою верхівкою - ясновельможними мужами. Але цій політичній моделі неможливо відмовити у розумних і раціональних моментах, таких, як свідома громадянськість і високий моральний дух (чого катастрофічно не вистачає таким політ. ладам, як демократія.

Але не слід рівняти громадянськість за Платоном до громадянськості соціалізму - у нашій ідеальній державі простому селянинові дядя з трибуни не буде задешево продавати політичні "цінності" ; платонічна політична модель передбачає свою апріорну "правильність", яка не викликатиме жодних сумнівів у громадян. З іншого боку, згадуючи його ідеї загальної власності і "нічиїх" дітей, можна зробити висновок щодо того, що доктрина Платона цілком могла бути покладена у основи соціалізму. Але вона більше нагадує соціалізм у Оруела у його "1984" - досить утопічний.). Платон високо поціновував політичне мистецтво, суть якого, на його думку, полягала в тому, аби розумно організовувати і вести загальнополітичне життя.

4. Еволюція вчення про ідеї у пізнього Платона

Платонівська концепція ідей і уся його гносеологія зазнає серйозної критики з боку його сучасників, зокрема - з боку Аристотеля. Тому, врешті решт, Платон переглядає свої вчення і пише "Закони", у яких викладає свою виправлену гносеологію.

Зло за Платоном, яке він раніше вважав за відсутність добра, тепер стає сутністю. Не "світ лежить у злі" а "світ є злом", говорить він нам. Також деформується і вчення про Благо - людина і фізичний світ більше не є його межами. Всі фізичні предмети не лише відображають ідеї імматеріального світу, але і підпорядковані одній абсолютній меті - Благу. Тобто світ ідеальний перестає бути чимось зовсім окремим від світу реального; ідеї стають чимось на кшталт діючих сил, які діють на предмети світу фізичного. Логічний порядок у світі ідей змінюється на телеологічний. І вже не чуттєві речі стосуються до ідей, а навпаки, ідеї існують у чуттєвих речах. Ідея ж Блага виступає як кінцева причина всієї досконалості, всього буття і пізнання.

Ця нова концепція заразом спростовує метафізичний і гносеологічний дуалізми.

Висновок

Було б неправильно зараз якось якісно оцінювати Платона - поганий він філософ, чи гарний. Також було б помилкою погоджуватися чи не погоджуватися з його поглядами - адже мене точно не можна назвати авторитетним знавцем філософії. Крім того, те, що я написала цей реферат не має зробити мене прихильником Платона, а має зробити лише людиною, яка трохи розбирається у його концепціях.

Ознайомившись із теоріями Платона, я зрозуміла, що, хоча його ідеї і не були взяті за істинні, але вони точно стали відправними пунктами для інших філософів, котрі, можливо, підібрались до істини трохи ближче (якщо вона взагалі існує, звісно). Наприклад, його ідеальна держава, як мені здалося, надихає нашого співвітчизника, Сковороду, на ідею сродної праці. (Якщо і не надихає, то вже точно не можна казати, що Сковорода заговорив про цю ідею першим.) Соціалізм абсолютно точно бере свої витоки із тієї ж таки політичної доктрини Платона - взяти хоча б його загальну власність. (Інша справа, що соціалізм позбавляється від утопічних ідей Платона, таких, як, наприклад, "спільні" діти.)

Можна прослідкувати ще багато зв'язків між платонічними ідеями і ідеями інших філософів. І уже тільки це робить ККД платонівських робіт відмінним від нуля.

З іншого боку, звернувши увагу на те, у який час жив Платон, можна з легкістю зрозуміти, чому він пропагує ідеалізм і деякі його концепції дещо утопічні. Адже античність - це часи математики чистої, роздумів над світом вищим, нематеріальним. Чого ж нам ще тоді очікувати від античного філософа? Для свого часу він став постаттю навіть більше, ніж значимою. Та і зараз вражає широтою своєї думки.

Але у будь-якому випадку мені було дуже цікаво познайомитись із ідеями такого, не побоюсь цього слова, видатного філософа, як Платон.

Джерела

1. Кобяков О.М. - "Сім постатей";

2. І.В. Сумченко - "Грецький спадок і сучасність";

3. Сайт Інституту Філософії Російської Академії Наук (http://iph.ras.ru);

4. Сайт "Уся політологія" (http://all-politologija.ru).

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Найбільш здібний учень Сократа Платон, вплив його спадщини на європейську філософію. Дійсна відмінність філософа від софіста: віра в Бога та потреба в божественній мудрості. Політична філософія Платона, його вчення про політику. Зовнішній вигляд філософа.

    реферат [52,1 K], добавлен 19.07.2009

  • Погляди Платона та Аристотеля на проблеми буття, пізнання, людини. Сутність філософського вчення Платона. вчення Платона-це об’єктивний ідеалізм. Центральні проблеми римського стоїцизму. Визнання Аристотелем об’єктивного існування матеріального світу.

    реферат [21,6 K], добавлен 30.09.2008

  • Життя Платона та зрілий період його творчості. Космологічні погляди Платона (душа, Бог, світ та причини його створення) та вплив піфагорійської школи. Структура та аналіз композиції діалогу "Тімей". Космологічне вчення діалогу та проблеми інтерпретації.

    курсовая работа [44,9 K], добавлен 21.09.2015

  • Життєвий шлях Платона, передумови формування його політичної філософії. Погляди Платона в період розпаду грецького класичного полісу. Періоди творчості та основні роботи. Філософія держави, права та політики. Трагедія життя та філософської думки Платона.

    реферат [65,8 K], добавлен 04.07.2010

  • Виникнення та періоди розвитку стоїцизму. Характеристика стоїчного вчення. Періоди розвитку стоїчного вчення. Морально–етичні вчення стоїків римського періоду. Вчення Марка Аврелія. Порівняльний аналіз вчень представників школи стоїцизму та софізму.

    курсовая работа [65,1 K], добавлен 14.04.2015

  • Дослідження причин, що дали поштовх для виникнення конфуціанства та вплинуло на світосприйняття людства і їх світогляд. Опис життя Конфуція, його шлях до істинного знання. Основні ідеї морально-етичного вчення майстра, викладені в його роботі "Лунь Юй".

    курсовая работа [28,5 K], добавлен 02.01.2014

  • Періодизація розвитку античної філософії. Представники мілетської філософії, принципи Анаксимандра. Уявлення про походження життя та природу. Атомістичне вчення Левкіппа та Демокріта. Наукові ідеї Епікура та Платона, метафізика Арістотеля та софісти.

    реферат [34,6 K], добавлен 06.03.2011

  • Погляди Аристотеля, його вплив на розвиток наукової і філософської думки. Основні положення вчення Геракліта. Філософія Левкіппа та Діогена. Ідеологія давньогрецького філософа–матеріаліста Епікура. Погляди старогрецьких мислителів Платона і Сократа.

    реферат [28,1 K], добавлен 21.10.2012

  • Загальна характеристика уявлень про "ідеальну державу" Давньої Греції. Творчість Платона. Біографія Платона. Вчення Платона про суспільство і державу. Творчість Арістотеля. Життєвий шлях Арістотеля. Політико-правові погляди на державу в "Політиці" Арісто

    курсовая работа [45,0 K], добавлен 22.02.2005

  • Розгляд вчення про музичний етос - філософську концепцією сприйняття музики у класичну епоху. Висвітлення даного явища в період його розквіту та найбільшої значимості у широкому соціокультурному контексті. Основні положення вчення у класичну епоху.

    статья [28,4 K], добавлен 24.04.2018

  • Дослідження Аристотилем питань суспільного та політичного життя. Фактори, що вплинули на формування вчення Аристотеля про державу. Проблематика доби і біографічні аспекти появи вчення. Аристотель про сутність держави та про форми державного устрою.

    курсовая работа [46,1 K], добавлен 02.12.2009

  • Геліоцентрична та геоцентрична системи світу – вчення про побудову сонячної системи та рух її тіл. Розвиток теорій та порівняльна їх характеристика. Вчення Коперніка та Бруно. Антропоцентризм - світогляд про людину як центр та вищу ціль всесвіту.

    реферат [14,3 K], добавлен 09.03.2009

  • Оцінка вчення німецького просвітителя Д. Віко на тлі розвитку політико-правової практики і історичної думки Італії кінця XVIII – початку XIX ст. Моменти автобіографії та праці мислителя-філософа. Визначення типу праворозуміння, викладеного в його трудах.

    реферат [25,6 K], добавлен 04.08.2011

  • Аристотель - давньогрецький філософ, учень і рішучий супротивник Платона, його життєвий шлях. Основні філософські та політичні погляди. Чотирьохпринципна структура всякої речі, як організму. Держава є політичне спілкування. Аристотель про душу.

    контрольная работа [24,9 K], добавлен 20.09.2008

  • Особистість В.С. Соловйова та його творчість. Еволюція поняття "Софія" в поглядах філософа. Тема любові та вчення про "Вселенську теократію" в творчості мислителя. Загальні риси філософських пошуків мислителя та їхня роль в історії філософської думки.

    реферат [56,2 K], добавлен 09.04.2015

  • Платон – один из великих мыслителей античности. Формирование философских взглядов Платона. Учение о бытии и небытии. Гносеология Платона. Социальные взгляды Платона. Идеалистическая диалектика Платона.

    контрольная работа [29,5 K], добавлен 23.04.2007

  • Англійський філософ-матеріаліст Томас Гоббс, його погляди на державу, захист теорії суспільного договору. Погляди Т. Гоббса на право та законодавство, тенденція до раціоналізації державного механізму, політичної влади. Уявлення Гоббса про природу людини.

    реферат [22,0 K], добавлен 28.10.2010

  • Особливості вчення Спінози про єдину, невичерпну, нескінченну субстанцію, з безмежною кількістю атрибутів. Ерік Фромм як соціальний психолог, філософ, психоаналітик, представник "Франкфуртської школи", один із засновників неофрейдизму та фрейдомарксизму.

    реферат [30,1 K], добавлен 23.10.2012

  • Поєднання елементів християнства з платонізмом александрійським вченим Оригеном, його богословські твори. Творчість ранньохристиянського письменника Тертуліана. Вчення Августина Аврелія. Етичні погляди П'єра Абеляра. Раціоналістична тенденція Р. Бекона.

    реферат [30,1 K], добавлен 21.10.2012

  • Особливості становлення концепції любові у Платона. Тематика поту стороннього спасіння душі в контексті ідей орфічних релігійних містерій. Підстави аскези Сократа згідно Платона. Діалог Платона "Федр". Синтетичне розуміння любові як з'єднуючої сили.

    курсовая работа [34,0 K], добавлен 02.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.