Конрад Лоренц і його вчення

Размещено на http://www.allbest.ru/

з дисципліни: "Філософія глобальних проблем сучасності"

за темою (розділом навчального плану) Конрад Лоренц і його вчення

Київ 2011

Зміст

Вступ

1. Формування поглядів Конрада Лоренца

2. "Вісім смертних гріхів людства"

Висновок

Список використаної літератури

лоренц етологічний цивілізований

Вступ

Людина людині завжди була цікава як об'єкт вивчення. Особливо - її поведінка. Вже Гіппократ запропонував систему класифікації характерів, ту саму, про холериків-флегматиків, якою користуємося і зараз. Але за цим бурхливий інтерес до вивчення поведінки людини з'явився лише наприкінці 19-го століття, і нерозривно пов'язаний з ім'ям Зиґмунда Фрейда. Фрейд був геніальною особистістю, вперше заговорив про підсвідомості та аналізі підсвідомої діяльності. Причому Фрейд, випереджаючи на півстоліття появу етології вважав, що коріння підсвідомого ростуть на ґрунті біологічної сутності людини .

У своїй роботі я спробую визначити місце етології в сучасних науках про людину, розповісти детальніше про видатного австрійського вченого Конрада Лоренца і його етологічну концепцію, представлену в його праці "Вісім смертних гріхів цивілізованого людства" .

1. Формування поглядів Конрада Лоренца

Конрад Лоренц народився 7 листопада 1903 року у Відні, в родині успішного лікаря Адольфа Лоренца, що жив у місті Альтенберг. Батько майбутнього науковця побудував багатий, але позбавлений художнього смаку особняк, що був прикрашений великого розміру статуями в античному стилі та живописними полотнами від підлоги до стелі. Саме тут і проходило дитинство Конрада. Проте, більшу частину вільного часу хлопець намагався проводити поза будинком, у околицях Альтенбергу. Тоді, по словам самого Лоренца, він пройнявся "надмірною любов'ю до тварин". Він збирає колекцію птахів і ссавців, і влаштовує справжній зоопарк. Деякі тварини живуть навіть у самому особняку. Конрад з цікавістю спостерігає за ними та відмічає багато особливостей їх поведінки, які в подальшому він зможе пояснити у своїх працях.

Лоренца виховували у найкращих традиціях європейської культури. Отримавши базову освіту в приватній школі, він вступає до дуже престижної гімназії "Шоттенгимназиум", у стінах якої зародився його інтерес до теорії Дарвіна та принципів еволюції. Конрад хоче присвятити себе біології та палеонтрології, однак, за вимогою свого батька він вступає на медичний факультет Віденьського університету. У Конрада Лоренца не було великого бажання ставати лікарем, але в університеті викладали видатні біологи, лекції яких він із задоволенням відвідував. Отримавши диплом лікаря, Лоренц не розпочинає медичної практики, натомість присвячує себе вивченню поведінки тварин.

Велике значення для Лоренца мало стажування у 20-ті роки в Англії під керівництвом видатного біолога та мислителя Джуліана Гаслі (перший директор ЮНЕСКО, брат Олдоса Гасклі). Повернувшись до Австрії Лоренц почав з спостереження за поведінкою птахів, в подальшому поширивши їх на інших тварин. Ще в дитинстві спостерігаючи за качками він помітив, що вони здатні передавати одне одному знання, що отримані шляхом навчання. Для тогочасної науки це явище було повною несподіванкою. Лоренц успішно захищає дисертацію, яка була присвячена інстинктам і в 30-ті роки стає одним з визнаних лідерів вчення про інстинкти.

У другій половині 30-х років Конрад Лоренц познайомився зі своїм майбутнім учнем і однодумцем Ніколасом Тінбергеном. Як сказав потім Лоренц - їхні погляди "збіглися до неправдоподібного ступеня". Перед самим початком світової війни вони висказали революційну гіпотезу про те, що інстинктивна поведінка починається з внутрішніх мотивів, які примушують тварину знаходити певний набір стимулів, обумовлених навколишнім середовищем.

Помер Конрад Лоренц 1989 року у Відні, залишивши по собі численні наукові дослідження та літературні праці.

2. "Вісім смертних гріхів людства"

Конрад Лоренц у своїй книзі "Вісім смертних гріхів людства" розглядає вісім різних, але тісно пов'язаних причинними відносинами процесів, що загрожують загибеллю не тільки нашої нинішньої культури, а й усьому людству як виду.

Це такі процеси:

Перенаселення Землі, що змушує кожного з нас захищатися від надлишкових соціальних контактів, відгороджуючись від них деяким по суті "не людським" способом, і, понад те, безпосередньо збуджували агресивність внаслідок скупченості безлічі індивідів у тісному просторі.

Розруха природного життєвого простору, не тільки руйнує зовнішню природне середовище, в якій ми живемо, але вбиває і в самій людині всяке благоговіння перед красою і величчю відкритого йому творіння.

Біг людства наввипередки із самим собою, підстьобують згубне, все прискорюється розвиток техніки, робить людей сліпими до всіх справжніх цінностей і не залишає їм часу для справді людської діяльності - роздуми.

Зникнення всіх сильних почуттів і афектів внаслідок зніженості. Розвиток техніки і фармакології породжує зростаючу нетерпимість до всього, що викликає найменше незадоволення. Тим самим зникає здатність людини переживати ту радість, яка дається лише ціною тяжких зусиль при подолання перешкод. Припливи страждань і радості, що змінюють один одного з волі природи, спадають, перетворюючись на дрібну брижі невимовною нудьги.

Генетичне виродження. У сучасній цивілізації немає жодних чинників, крім "природного правового почуття" та деяких успадкованих правових традицій, які могли б виробляти селекційне тиск на користь розвитку і збереження норм суспільної поведінки, хоча з ростом суспільства такі норми все більше потрібні. Не можна виключити, що багато прояви інфантильності, що роблять із значних груп нинішньої "бунтує" молоді громадських паразитів, можуть бути обумовлені генетично.

Розрив з традицією. Він настає, коли досягається критична точка, за якої молодшому поколінню більше не вдається досягти взаєморозуміння зі старшим, не кажучи вже про культурний ототожненні з ним. Тому молодь поводиться зі старшими як з чужою етнічною групою, висловлюючи їм свою національну ненависть. Це порушення ототожнення відбувається насамперед від недостатнього контакту між батьками та дітьми, що викликає патологічні наслідки вже у грудних немовлят.

Зростаюча індоктрініруемость людства. Збільшення числа людей, що належать одній і тій же культурної групі, разом з удосконаленням технічних засобів впливу на громадську думку приводить до такої уніфікації поглядів, який досі не знала історія. Понад те, що вселяє дію доктрини зростає з масою твердо переконаних у ній послідовників, можливо, навіть в геометричній прогресії. Вже й зараз у багатьох місцях індивід, свідомо ухиляються від впливу засобів масової інформації, наприклад телебачення, розглядається як патологічний суб'єкт. Ефекти, що знищують індивідуальність, вітаються усіма, хто хоче маніпулювати великими масами людей. Зондування громадської думки, рекламна техніка і майстерно спрямована мода допомагають великим капіталістам по цей бік "залізної завіси" і чиновникам по той бік вельми схожим чином тримати маси у своїй владі.

Ядерна зброя накликає на людство небезпеку, але її легше уникнути, ніж небезпек від описаних вище семи інших процесів.

У книзі Лоренц наводить критику сучасного йому капіталістичного суспільства з позиції натураліста. Він виділяє 8 основних тенденцій, що відрізняють індустріальне суспільство від традиційного і роблять його нестійким і протиприродним для життя людини. До них відносяться: перенаселення, спустошення життєвого простору, високий темп життя, нав'язаний загальної конкуренцією; зростання нетерпимості до дискомфорту, генетичне виродження, розрив з традицією, індоктрініруемость і загроза ядерної зброї.

Лоренц вказує на те, що людина, пристосована еволюцією для виживання в невеликому колективі (що видно вже з того, що важко запам'ятати більше двох-трьох десятків людей і підтримувати з ними близькі стосунки) в умовах мегаполісу не може без додаткової психічного навантаження стримувати свою природну агресивність. Як приклади двох крайнощів наводиться гостинність людей, які живуть далеко від міст і вибухонебезпечна нервозність концтаборів, де необережний погляд може призвести до бійки. Концентрація людей в містах зазвичай пов'язана зі знищенням природи, що призводить до естетичної та етичної деградації жителя. Аерофотознімок міста зовні схожий на гістологічну картину ракової клітини, що свідчить про втрату різноманітності в обох системах.

Головним мотивом бізнесу є отримання миттєвої фінансової вигоди. Таким чином суспільство і, отже, кожна людина втрачає довгострокові цілі і змушений працювати значно інтенсивніше, ніж це потрібно для виживання. Цей процес нічим, крім працездатності людини не обмежується, так що він приводить до "бігу на перегонки з самим собою", який супроводжується рядом хронічних хвороб у самих активних громадян. Високоорганізовані організми характеризуються здатністю ставити віддалені за часом цілі, досягнення яких пов'язане з дискомфортом. На думку Лоренца, сучасна медицина і побутові умови позбавляють людину звички терпіти, що підриває названу здатність.

Засоби масової інформації виробляють у людей звичку до некритичного сприйняття інформації, яка раніше компенсувалася наявністю традиційних переконань. Багато з них, незважаючи на їх можливу суперечність науковим поглядам, склалися еволюційно, тобто довели свою незамінність для суспільства і тому, згідно Лоренцу, не можуть бути безкарно забуті. Співчуття, яке сучасна цивілізована людина зобов'язана висловлювати до всіх без винятку людям (в тому числі кримінальним елементам) послаблює неухильно діяв перш природний відбір і веде до генетичного виродження.

Автор позначає ядерну зброю як менш небезпечну з усіх наведених проблем, оскільки для запобігання ядерної війни досить не користуватися ядерною зброєю, тим часом боротьба з іншими сильно утруднена. Ситуація посилюється тим, що зазначені "захворювання" капіталістичних товариств існують в комплексі, так що вони підтримують один одного. Втім, автор пропонує деякі способи боротьби з цими системними проблемами.

Висновок

Як підсумок можна сказати, що розглянута праця Конрада Лоренца є актуальної на сьогоднішній день для всього людства. Адже, автор науково обґрунтовує сучасні проблеми, з якими намагається боротися кожна держава. Щодня, прокидаючись зранку, йдучи на роботу, відпочиваючи на вихідних з друзями, ми рідко справді замислюємося з чого складається наше життя, якими цінностями ми керуємося. Частіше всього ми концентруємо власну увагу на дрібних проблемах, які мають значення лише сьогодні, а завтра вже втрачають зміст. Керуючись доктринами, що висуває Конрад Лоренц, ми можемо скерувати власне життя не лише за принципом споживача, а й збудувати моральну платформу нашого існування. Саме тимчасові проблеми, біг наввипередки із самим собою та оточуючим соціумом роблять із людства стадо, що живе за суспільними законами. Інколи треба просто сказати «стоп», озирнутися і проаналізувати, чи так важливо те, за чим женемося півжиття, а решту половину не цінуємо, що отримали. Чого ми варті? Чого варте наше життя у постійному знищенні одне одного? Ми лише представники класу Ссавців чи ми справді найрозвинутіші особини еволюції? Відповіді на ці та інші запитання ми знаходимо у науковій праці Конрада Лоренца - "Вісім смертних гріхів людства".

Список використаної літератури

1. Лоренц К. Восемь смертных грехов цивилизованного человечества/Пер. с нем. - Издательство "Республика", 1998

2. Протопопов А. Этология человека и её место в науках о поведении. / http://http.lib.rus.ec/b/98900/read

3. www.people.su/ua/66628

Размещено на Allbest.ru