Амбівалентність інженерної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Амбівалентність інженерної діяльності

Кузьміченко І.О.

Размещено на Allbest.ru

Глобальні кризи земної цивілізації знову і знову виявляють рокову асиметрію духовної і практичної діяльності людини. Техногенна цивілізація опинилася майже на межі свого розвитку і все більш гостро постає проблема її переходу в іншу якість. У суспільстві зріє нагальне розуміння необхідності переходу саме до антропогенної цивілізації, без чого неможливий не тільки подальший розвиток людства, а і, навіть, його виживання. «Як тільки в історії суспільства сформуються стосунки, при яких суспільство розвивається не за рахунок принесення в жертву людини, тоді суспільство почне виконувати основну функцію культури. ... У цьому розумінні антропогенна цивілізація є таким етапом історії, на якому розвиток матеріального і духовного багатства суспільства уперше співпадає з розвитком самої людини» [1].

Поза сумнівом технічні фахівці є творцями соціального і науково-технічного прогресу, і саме від них залежить якість життя на планеті, але ж і про негативні наслідки інженерної діяльності давно і добре відомо: руйнування і зміна природи, неконтрольовані зміни соціальних інфраструктур, зміна та руйнування самої людини. Суперечливий характер інженерної діяльності завжди цікавив дослідників, але, мабуть, ніколи не усвідомлювався так гостро як тепер.

У рамках запропонованого дослідження автор базується на засадах діяльнісного підходу (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьев, Г. Батигцев, JI. Виготський, О. Леонтьев, М. Мамардашвілі, С. Рубінштейн, Б. Теплов, Г. Щедровицький, Е. Юдін та ін.).

Феномен амбівалентності розглядається у працях таких видатних учених як: Б. Бім-Бад (амбівалентність як категорія агогіки), М. Вебер, Т. Парсонс, Р. Мертон, (амбівалентність професіоналізму і професіоналів), Ейген Блейлер (концепція амбівалентності у психіатрії), В. Кірій (амбівалентні систем), Т. Ойзерман (амбівалентність філософії).

Проаналізувати амбівалентність інженерної діяльності дозволив розгляд праць Н. Багдасарьян, В. Булатова, В. Горохова, Л. Грехема, П. Енгельмейєра, X. Ленка, К. Мітчема, В. Рижова, В. Розіна, Є. Шаповалова, А. Хунінга.

Метою запропонованої статі є спроба проаналізувати амбівалентність інженерної діяльності.

Людина не несе в собі однозначних властивостей. Про це дуже влучно сказано Л. Толстим: «Одна з найбільших помилок при судженнях про людину в тому, що ми називаємо, визначаємо - людину розумною, безглуздою, доброю, злою, сильною, слабкою, а людина є усе: усі можливості...». Що людина - істота яка двоїться і двозначна, така, що має подобу царствену і подобу раба, істота вільна і закута, сильна і слабка, така, що з'єднала в одному бутті велич з нікчемністю, вічне з тлінним, переконливо показав М. Бердяев. Про суперечність людської природи, що кидається між піднесеним і низовинним, добротою і жорстокістю, розумом і мракобіссям усією своєю творчістю свідчить Г. Уеллс [2]. Роздуми про людину, її двоїстість представлені в знаменитій статті Тургенева «Гамлет і Дон Кіхот».

Неоднозначність, подвійність людських проявів, що відбивають собою постійну зміну світу в цілому як атрибут усіх форм саморозвитку субстанції, виступає як передумова, зміст і середовище людської активності. Уся людська історія - це історія людської діяльності. Саме людина, як діяльна істота, створює культуру, будує форми спілкування і соціальної організації, прагне до духовного сходження. Досвід цього творення і складає зміст людської діяльності, який є об'єктивним відображенням буття світу. Знайти відповідь на питання «що таке людська діяльність?» - означає з'ясувати, що є сама людина.

Дійсно, узагальнення життєвих спостережень, дослідницьких фактів, отриманих в різних науках, а також суспільно-історичної практики, показало, що явищам дійсності властивий полярний характер і у будь-якому з них можна знайти протилежності, тобто вони носять амбівалентний характер. Розглянемо докладніше.

Термін «амбівалентність» уперше був запропонований швейцарським психіатром Е. Блейлером на початку XX ст. Амбівалентність (від лат. ambo - «обидва», valentia - «сила») (у філософському сенсі) - фундаментальна логічна характеристика мислення, культури, морального ідеалу, усієї людської життєдіяльності, здатність людини ідеально і матеріально освоювати, осмислювати будь-яке явище через дуальну опозицію, шукати шляхи формування сенсу через полюси цієї опозиції, знаходити сенс як фокус подолання опозиції, як міру зняття протиріччя [3]. Вона є складним конструктом, проявом багатогранної людської сутності, необхідною складовою внутрішнього світу особистості, що виступає передумовою як особистісного зростання, так і особистіших дисгармоній особистості [4].

Увесь простір культури заповнений безліччю елементарних «клітинок» - так званими дуальними опозиціями, що полягають у зіткненні двох протилежних змістів (архаїчне - сучасне, оптимізм - песимізм, світло - пітьма, верх - низ, добро - зло тощо). Гнучко пов'язані норма і аномалія, хвороба і здоров'я, цілі і засоби, матеріальне і духовне начало в людській діяльності. Діалектичні протилежності настільки тісно переплетені між собою, що варто акцентувати один з цих полюсів, як про себе тут же заявляє інший. Чудовою особливістю амбівалентних систем є те, що в них реалізуються основні закони філософії, а саме, закон заперечення заперечення і, як наслідок, закон тотожності протилежностей, що і призводить до взаємного переходу однієї протилежності в іншу [5].

Ми бачимо прояви амбівалентності і в суспільному розвитку. У суспільствах перехідного типу амбівалентність зростає, тому що одночасно співіснують установки, норми, цінності, виховані попереднім життям людей, колишнім суспільством, і установки, норми, цінності, які вже формуються новим життєвим устроєм, новими стосунками - економічними, політичними.

У естетиці амбівалентність означає двоїстість: естетичної діяльності - її орієнтованість на дійсність й ідеал; естетичного почуття - «сміх крізь сльози», задоволення через потрясіння і співчуття (катарсис); естетичного сприйняття - переживання художнього твору як дійсності і одночасно усвідомлення його умовності [6].

Дійсно, усе буття людини пронизане амбівалентністю. He є виключенням і професійна діяльність, яка серед різноманітних видів діяльності людини займає особливе місце. Вона забезпечує задоволення матеріальних і духовних потреб людини, змінюючи свій зміст в ході науково-технічного прогресу, визначає через інтеграцію і диференціацію праці зміни суспільної структури. Размещено на Allbest.ru

З праць P Мертона відомо, що амбівалентність в сучасному суспільстві є неодмінним елементом інституціоналізації ролей, особливо професійних. Амбівалентність в даному випадку частково розуміється як повага того, що професіонали пропагують і презирство до того, що вони іноді роблять на практиці [7].

У Т. Парсонса також нескладно побачити схожі міркування. Професіонали розуміються ним як носії універсіалістських цінностей і одночасно є ідеальним типом соціальної групи у рамках сучасного суспільства. Приклад амбівалентності ми знаходимо також в парадигмі терапевтичної діяльності Парсонса: одним з елементів цієї парадигми є розрізнення «відмови від принципу взаємності» і «дозволу» [8].

На основі класичних підходів до розгляду феномену професіоналізму (В. Зомбарт, Г. Зіммель, Э. Дюркгейм, М. Вебер, Т. Парсонс) Г. Батигін пропонує власне бачення поняття професіоналізм в сучасному суспільстві і наполягає на його подвійному, амбівалентному характері: з одного боку він містить в собі раціональне начало, властиве сучасному суспільству, а з іншого зберігає елементи професійної етики і самоорганізації, властиві середньовічним корпораціям [9].

Згідно М. Веберу професіонал - цей той, хто діє раціонально, оскільки знає ті правила, за якими функціонує відповідна сфера соціального життя. При цьому професіонал також покликаний до певного служіння - у своїх діях він керується не лише прагненням отримати максимальну вигоду, але й виконує свій обов 'язок, дотримуючись професійної етики [10].

Більш докладно хотілося б проаналізувати деякі прояви амбівалентності в інженерній діяльності. Саме цей вибір зумовлений тим, що, по-перше, у вихідному філософському розумінні інженерна діяльність є інтеграційним типом людської діяльності у сфері матеріального виробництва. По-друге, негативні наслідки інженерної діяльності здійснюють свій «внесок» у три основні види кризи людської цивілізації: руйнування і зміна природи (екологічна криза), неконтрольовані зміни другої і третьої природи: діяльності, організацій, соціальних інфраструктур (криза розвитку) і зміна та руйнування людини (антропологічна криза) [11].

Виходячи з аналізу сучасної професійної інженерної діяльності та спираючись на роботи знаних її дослідників [12; 13; 14; 15] спробуємо простежити її амбівалентність.

1. Продуктивний (оригінальний, творчий) - репродуктивний (рутинний, стереотипний) характер інженерної діяльності (елементи цієї амбівалентної системи знаходяться у так званих «дружніх» відносинах, тобто гострота цього протиріччя мінімальна [5,с.12]).

У цій «парі» проявляється амбівалентність виконавчого, рутинного боку інженерної професії та її творчого пориву. Творча діяльність реалізує вихід за межі існуючого стану техніки і технології і її результатом є поява винаходу. Але для реалізації будь-якого творчого рішення необхідно здійснити комплекс зовсім не творчих дій, як з опису і патентування розробленого, так і по розробці креслень, конструюванню додаткових вузлів і деталей тощо, необхідних для функціонування основного об'єкта, заради якого було задіяно творчий потенціал.

Хоча ця «пара» є амбівалентною, проте її «агенти» у даному випадку не є антагоністами: лише у єднанні творчої і рутинної діяльності інженера народжуються і впроваджуються у життя геніальні технічні і технологічні винаходи.

2. Фундаментальний - прикладний характер інженерної діяльності.

Інженерна діяльність має прикладний характер, оскільки спрямована на розробку, впровадження нових та супроводження наявних технологій. З іншого боку, у процесі своєї діяльності інженер ставе вимоги до проведення фундаментальних досліджень або сам є виробником нових фундаментальних знань. У даному випадку амбівалентність також носить «дружній» характер і з'являється, як закономірний прояв об'єктної диференціації інженерної діяльності, - повний цикл сучасної інженерної діяльності включає винахідництво, конструювання, проектування, науково-технічне дослідження, будівництво об'єкту, організацію виробництва, експлуатацію об'єкта - виготовлення пристроїв або отримання речовин і матеріалів, обслуговування і ремонт техніки, ліквідацію застарілої техніки [16], тобто кожен вид інженерної діяльності відрізняється своїми об'єктами і процесами.

3. Техніко-технологічний - соціокультурний характер інженерної діяльності.

Взаємозв'язок і взаємозумовленість соціуму й техніки, техніко-технологічної діяльності інженера є вже визнаним фактом у сучасній філософській науці: соціальне й технічне простору являють собою основні форми матеріального буття людини у світі. Ідеальна модель інженерної діяльності повинна містити в собі не тільки чинники техніко-технологічної оптимізації (економічності, ефективності, надійності, працезатратності, експлуатаційних характеристик тощо) в їх певному поєднанні, але й соціокультурні чинники використання техніки і технології в суспільстві, розуміння їх соціокультурних сенсів [17]. Так повинно бути, але, нажаль, сьогодні ми бачимо інверсійну перевагу техніко-технологічного аспекту інженерної діяльності, неврахо- вування соціокультурних чинників використання техніки і технології, що призводить до тих загальнолюдських криз, про які було згадано вище.

Наступна амбівалентна «пара» «витікає» з попередньої і носить різко опозиційний характер. Розглянемо докладніше.

4. Економічний імператив - етичний імператив інженерної діяльності.

Ф. Сарагоса висловив таку думку: «Якщо ми не хочемо згубити душу, що означає сьогодні загибель людства, то повинні добиватися того, щоб наука і совість, техніка і етика йшли поруч».

Яскраво виражена амбівалентність інженерної діяльності тут проявляється у тому, oо з одно боку інженер повинен дбати про економічну доцільність своєї діяльності (інженерна діяльність покликана забезпечувати матеріальне благополуччя суспільства), а з іншого - усвідомлювати свою відповідальність (і нести її) за реальні або потенційні негативні наслідки технічних інновацій. У наш час ми, нажаль, бачимо превалювання економічного імператива над етичним.

Про амбівалентність технічного виробництва пише і П. Тілліх «...до трьох амбівалентностей будь-якого технічного виробництва, які мають місце завжди, - і тоді, коли йдеться про молоток, за допомогою якого можна побудувати халупу, і тоді, коли йдеться про цілий комплекс машин, за допомогою яких можна побудувати штучний супутник. У першому випадку ми маємо справу з «амбівалентністю свободи і обмеження» в технічному виробництві, у другому - з «амбівалентністю цілей і засобів»; у третьому - з «амбівалентністю «я» і речі [18].

Багатьма ученими ведуться розвідки у напрямку пошуків можливих шляхів подолання амбівалентності інженерної діяльності, яка є прямим наслідком амбівалентності самої людини. Тому пошуки цих шляхів треба починати саме з людини, зі зміни, гармонізації її внутрішнього світу. Саме на цьому наголошує С. Кримський. Розглядаючи проблеми амбівалентності людської діяльності в своїй доповіді на Міжнародній науковій конференції «Філософія природи і практична філософія» він робить акцент на тому, що в результаті людської діяльності до життя викликаються могутні, «демонічні», «зворотні сили», які не піддаються контролю з боку людини, тому діяльність відносно природного світу (а саме це і є інженерна діяльність) обов'язково повинна поєднуватися з перетворенням і гармонізацією внутрішнього світу людини. Тут було б також доречно згадати слова Ж. Еллюля: «Щоб здолати «технічну хворобу» нашого часу, людина повинна спиратися на свій власний внутрішній світ, свою власну свободу. Техніка має бути підпорядкована людському імперативу, а не навпаки. Для цього треба знайти дорогу назад, до самих себе, саморефлексії». Рефлексія дає людині можливість усвідомити наслідки своєї діяльності і регулювати її.

В. Кавєрін писав: «Так, технічний прогрес необхідний. Але його прискорення утруднене. І утруднення зростатиме, якщо люди, які займаються ним, будуть нескінченно далекими від мистецтва. ... Без допомоги мистецтва, культури не можна ні побудувати життя, ні поліпшити його. Тому що лише культура володіє силою, що впливає на душі людей, - могутнім етичним зарядом» [19].

Враховуючи вищезгадане, нам здається доречним у подальших дослідженнях розглянути мистецтво, культуру з їх аксіологічним, виховуючим, формуючим особистість потенціалом у ролі медіатора, який дозволяє протистояти інверсійному способу подолання протиріч людської діяльності, у тому числі й інженерної.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що: по-перше, подвійність, неоднозначність людських проявів виступає передумовою амбівалентності інженерної діяльності як інтеграційного та суперечливого виду людської діяльності в матеріальній сфері. По-друге, амбівалентність інженерної діяльності проявляється у процесі «дружніх» та опозиційних відносин її складових, результати яких суперечливо впливають на якість життя людини, соціуму, планети. По-третє, подолання проявів бінарної опозиції деяких аспектів інженерної діяльності можливе за умови зміни, гармонізації внутрішнього світу інженера. Що у свою чергу можливо лише при умові« занурення» у культуру, вихованні майбутніх технічних фахівців як носіїв, суб'єктів сучасної культури.

На наш погляд, дослідження медіаційного потенціалу культури і мистецтва як засобу вирішення протиріч інженерної діяльності особливо актуальне сьогодні і вимагає подальших досліджень.

Размещено на Allbest.ru

Список використаних джерел

1. Маркс о гуманизме как решении «загадки истории» [Електронний ресурс] / Ф. Цанн-кай-си, JI. Андреева // Здравый смысл - 2009. - №2 (51). - С. 40. - Режим доступа к журн.: http://atheismru. narod.ru/humanism/joumal/51/zaim_andr.htm.

2. Бим-Бад Б. М. Амбивалентность как категория агогики. Часть 1 [Електронный ресурс] / Б. М. Бим-Бад // Официальный сайт автора - 2011.-- Режим доступа: http://www.bimbad.ru/biblioteka/ article_full.php?aid=106&binn_rubrik_pl_articles=70.

3. Мир словарей. Философский словарь. Режим доступа: http://mirslovarei.com/content_fil/ ambivalentnost-142 .html.

4. Хабайлюк В. В. Психологічні особливості амбівалентності як чинника розвитку особистості в ранньому юнацькому віці в умовах сім'ї: дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова [Електронний ресурс] / В. В. Хабайлюк - 2007. - 235 с. - Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/251382.html.

5. Кирий В. Г. Амбивалентные системы: философия, теория, практика/В. Г. Кирий. - Изд-во ИрГТУ, 2009. - 87 с.

6. Эстетика: словарь / [Под общ. ред. А. А. Беляева и др.]. - М.: Политиздат, 1989. - 47 с.

7. Merton R. К. Some Thought on the professions in American Society / R. K. Merton // Brown University Paper. - 1960. - №37. - C.9

8. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс [пер. с англ. JI. А. Седова и А. Д. Ковалева. Под ред. М. С. Ковалевой.] - М.: Аспект Пресс, 1998. - 270с.

9. Батыгин Г. С. Профессионалы в расколдованном мире / Г. С. Батыгин // Этика успеха: вестник исследователей, консультантов и ЛПР - 1994. - №3. - С. 9-19.

10. Вебер М. Наука как призвание и профессия. Избранные произведения / М. Вебер [пер. с нем. А. Ф. Филиппов, П. П. Гайденко.] - М.: Прогресс, 1990. -С.707-735.

11. Философия техники: история и современность / Под ред. Розина В. М. - М.: ИФ РАН, 1997.-С. 154.

12. Грэхэм JI. Р. Призрак казненного инженера: технология и падение Советского Союза [Текст] / JI. Р. Грэхэм [пер. с англ. А. Стручков]. - СПб.: Европейский дом, 2000. - 184 с.

13. Энгельмейер П. К. Философия техники / П. К. Энгельмейер - М., 1912. - Вып. 1. - 96 с.

14. Ленк X. Размышления о современной технике / Ханс Ленк [пер. с нем. под ред. В. С. Степина]. - М.: Аспект-пресс, 1996. - 183 с.

15. Митчем К. Что такое философия техники? / К. Митчем [пер. с англ. под ред. В. Г. Горохова]. - М.: Аспект Пресс, 1995. - 149 с.

16. Горохов В. Г. Введение в философию техники: [Учеб. пособие для вузов по специальностям «Философия» и «Философия техники»] / В. Г. Горохов, Розин В. М. - М.: Инфра-М, 1998. - 221 с.

17. Агранович Б. JI. Основные принципы формирования национальной доктрины инженерного образования России / Б. JI. Агранович, Ю. П. Похолков // Новые образовательные технологии в стратегии духовного развития общества. - Новосибирск: ГЦРО, 2000.

18. П. Тиллих. Систематическая теология [Текст]: в 3 т. / Тиллих П. - СПб.: Университетская книга, 2000. Т. 3: пер. О. Я. Зоткиной. - 2000. - 413 с.

19. Ю. Г. Фокин. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Фокин Ю. Г. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 224 с.