Основні категорії логіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Що таке класифікація понять

2. Пізнавальна роль аналогії

3. Встановіть розподіленість термінів у таких судженнях (відношеннях між термінами зобразіть за допомогою кругових схем)

4. Чи зміниться зміст наведених нижче понять у таких випадках

5. Наведіть приклад дилеми, зміст якої стосується Вашої майбутньої спеціальності

Використана література



1. Що таке класифікація понять

Різноманітність предметів і явищ об'єктивного світу в сукупності їхніх властивостей, ознак, якостей, а також їхня специфіка відображається у формі понять. аналогія логіка судження

Будь-яке поняття виступає у двох проявах як форма мислення і як форма пізнання, результат пізнавального процесу.

Поняття -- це форма мислення, що відображає предмети та явища об'єктивного світу в їх суттєвих і специфічних ознаках, а також зв'язки і відношення між предметами та явищами.

Поняття, як і інші форми думки, нерозривно пов'язане з мовою. Мовною формою виразу понять є слова і словосполучення (загальні імена, терміни, речення).

Структура будь-якого поняття складається з двох основних компонентів: зміст та обсяг.

Зміст поняття -- це сукупність суттєвих ознак предметів, на підставі яких предмети узагальнюються і виділяються в класи.

Треба зазначити, що під ознакою розуміють як властивості предметів, так і відношення між ними. З'ясуємо, що являють собою суттєві ознаки предметів.

Усі ознаки в логіці поділяють на: відмітні і невідмітні;

Відмітні ознаки -- це ознаки, які притаманні тільки одному предмету й відрізняють його від усіх інших предметів.

Наприклад, відмітною ознакою трикутника є те, що сума його кутів дорівнює 180° градусам.

Невідмітні ознаки -- це ознаки, які притаманні не лише предмету, що досліджується, а й іншим предметам.

Наприклад, наявність сторін, кутів буде невідмітною ознакою для трикутника (як для геометричної фігури).

Серед множини відмітних ознак виділяють клас суттєвих ознак.

Суттєві ознаки -- це ознаки, які визначають якісну специфіку предмета, що досліджується, його сутність.

Наприклад, зміст поняття «грабіж» складають такі суттєві ознаки: 1) відкрите; 2) викрадання; 3) чужого майна.

Суттєві ознаки можуть бути: родовими чи видовими.

Родові суттєві ознаки -- це ознаки такого класу предметів, у якому виділяється певний підклас.

Видові суттєві ознаки -- це ознаки, на підставі яких виділяють підкласи в межах класу.

Наприклад, родовою суттєвою ознакою поняття «студент» буде «людина, що навчається», а видовою суттєвою ознакою -- «навчатися у вищому навчальному закладі».

Зазначимо, що не всі відмітні ознаки є суттєвими, хоча кожна суттєва ознака є відмітною.

Наприклад, наявність у людини м'якої мочки вуха буде хоча і відмітною (бо жодна інша жива істота не має такої властивості), але не суттєвою ознакою людини. Навряд чи за допомогою такої ознаки можна зафіксувати сутність людини.

Похідними називають ознаки, які зумовлені основними, суттєвими ознаками і які неодмінно притаманні предметам.

Випадковими для даного предмета чи сукупності предметів називають ознаки, які зумовлені зовнішніми факторами і які можуть бути, а можуть і не бути притаманні предмету.

Другою складовою частиною структури поняття є його обсяг.

Обсяг поняття -- це клас предметів, які виділяються і узагальнюються в понятті. Кожному з цих предметів притаманні ознаки, що складають зміст поняття.

Наприклад, обсягом поняття «крадіжка» є всі злочини, яким притаманні суттєві ознаки цього поняття: 1) таємне; 2) викрадання; 3) чужого майна.

Предмети, що входять до обсягу поняття, називаються елементами обсягу поняття.

Предмет, сутність якого являє собою сукупність певних ознак символічно (формально) можна позначити так: А (а, б, в, г, д,.. п], де "А" - певний предмет чи множина предметів, "а, б, в, г, д,.. п" сукупність ознак.

Вивчення об'єкта і вирізнення окремих ознак з їх загальної сукупності, що притаманні цьому об'єкту думки, здійснюється на підставі методів аналізу та абстрагування.

У процесі свого об'єктивного розвитку предмети, явища можуть втрачати одні ознаки, набувати нові, що відповідно, відображається у створенні нових понять, які фіксують ці зміни.

Наприклад, «Київ» є елементом обсягу поняття «місто»;«Київський національний університет імені Тараса Шевченка»є елементом обсягу поняття «університет».

Для того, щоб визначити, чи є той чи інший одиничний предмет елементом обсягу певного поняття, необхідно перевірити, чи належать йому всі суттєві ознаки, що складають зміст цього поняття. Якщо у нього відсутня хоча б одна суттєва ознака, то цей одиничний предмет не можна визнати елементом обсягу такого поняття.

Окрім елементів обсягу, в логіці також виділяються частини обсягу (або підкласи) поняття.

Частини обсягу поняття (або його підкласи) -- це будь-які сукупності елементів його обсягу, які виділяють на підставі специфічних (тобто несуттєвих) ознак, що не входять до змісту цього поняття.

Важливою проблемою логіки є класифікація понять, завдяки якій вони систематизуються. Наслідком цього є мислене упорядкування предметного світу, орієнтованого на його (світу) об'єктивну упорядкованість.

Найбільша відмінність існує між тими поняттями, в яких відображаються реально існуючі (чи ті, що існували) предмети, і тими, в яких мисляться уявні предмети, -- так званими нульовими поняттями. Останні ще називають поняттями з порожнім обсягом або просто -- порожніми, а протилежні -- непорожніми.

Непорожнє поняття -- поняття, в якому мисляться реально існуючі (або ті, що існували) предмети.

Наприклад: «Токіо», «Карфаген», «Ярослав Мудрий», «океан», «слон», «мамонт».

Порожнє поняття -- поняття, в якому мисляться предмети, котрих або ще не було й немає, або ніколи не буде.

Наприклад: «людина, яка побувала на Марсі», «лікар, здатний перемогти ракову хворобу на будь-якій стадії її перебігу», «вічний двигун», «античне божество», «абсолютно чорне тіло». Не тільки непорожі, а й порожні поняття поділяють за обсягом і змістом.

За обсягом, тобто за кількістю предметів, які в них мисляться, поняття поділяють на загальні й одиничні.

Загальне поняття -- поняття, в якому мислиться два чи більше предметів.

Наприклад: «полюс Землі», «планета Сонячної системи», «елементарна частка», «відьма», «вічний двигун».

Одиничне поняття -- поняття, в якому мислиться один-єдиний предмет.

Наприклад: «найдовша на Землі ріка», «Чернівецький державний університет», «найповноводніша ріка на Місяці», «Коростенський державний педагогічний інститут».

Усі поняття, незалежно від того, до якого з перелічених видів і підвидів вони належать, поділяються на збірні і незбірні.

Збірне поняття -- поняття, в якому кожен елемент обсягу є сукупністю відносно самостійних предметів, що мисляться як один предмет («сузір'я», «сузір'я Водолія»; «оркестр двадцять другого століття»). Всі інші належать до незбірних.

Обравши відповідну основу поділу, перелічені види понять у свою чергу можна поділити на підвиди. Так, загальні поняття поділяють на реєструючі, в обсязі яких мислиться скінченна, обчислювана множина предметів («пора року», «обласний центр України»), і нереєструючі, обсяг яких не піддається обчисленню («елементарна частка», «небесне тіло»).

Залежно від того, мисляться в поняттях ознаки разом з їх носіями (предметами) чи ізольовано від них, вони поділяються на конкретні й абстрактні.

Конкретне поняття -- поняття, в якому мисляться ознаки з їх носіями, тобто відповідними предметами.

Абстрактне поняття -- поняття, в якому мислиться ознака, ізольована від її носія.

Так, у понятті «геніальна людина» мисляться і ознаки, притаманні геніальним людям, і носії цих ознак -- геніальні люди, а в понятті «геніальність» відповідна ознака відділяється свідомістю від її носія і мислиться як щось окреме, як самостійний предмет думки (як це парадоксально не звучить). Тому поняття «геніальна людина» належить до конкретних, а «геніальність» -- до абстрактних.

Поняття поділяють ще на позитивні й негативні.

Позитивне поняття -- поняття, в якому виражається наявність у предмета певних ознак.

Негативне (заперечне) поняття -- поняття, й якому виражається відсутність у предмета ознак, що становлять зміст відповідного позитивного поняття.

Прикладами позитивних понять можуть бути «добрий», «красивий», «скупий», а негативних -- «недобрий», «некрасивий», «не скупий». Зміст негативного поняття не можна визначити без знання змісту відповідного йому позитивного.

В одних і тих самих поняттях одночасно відображаються і предмети, і їх зв'язки зі світом. Про це свідчить хоча б наявність у змісті переважної більшості понять родових ознак, характерних для кожного елемента їх обсягу. Проте у формальній логіці до певної міри абстрагуються від цієї істини, жорстко поділяючи поняття на безвідносні й співвідносні.

Безвідносне поняття -- поняття, що відображає предмет, з існуванням якого не пов'язується необхідне існування будь-яких інших предметів.

Співвідносне поняття -- поняття, що відображає предмети, існування яких немислиме без існування деяких інших предметів.

Прикладами перших можуть бути «прокурор», «дерево», «прислівник», а других -- «мати», «сват», «командир».

2. Пізнавальна роль аналогії

Аналогія (від грец. Analogia відповідність, подібність,схожість) - подібність предметів, явищ. Умовивід за аналогією (або просто аналогія) - умовивід, у якому на підставі схожості об'єктів за якимись ознаками робиться висновок про можливу схожість за ін. ознаками. Напр., на тій підставі, що Венера і Земля є планети Сонячної системи і мають атмосферу та водний простір, можна припустити, що оскільки на Землі є життя,то й на Венері є життя. Цей умовивід не є необхідно правильним. Він може розглядатися лише як імовірнісний.

У схматичний спосіб структуру умовиводу за аналогією можно записати так:

А має ознаки a, b, c, d

B має ознаки a, b, c

Отже, B має ознаку d

Аналогія поділяється на два типи: аналогія властивостей та аналогія відношень.

Прикладом аналогії властивостей є планетарна модель атома, в якій структура атома уподібнюється до Сонячної системи: як навколо Сонця обертаються планети,так і довкола ядра атома обертаються елементарні частинки. Аналогія відношень може бути проілюстрована приказкою: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». У цьому висловлюванні мається на увазі те, що дружні стосунки між людьми спираються на певні схожі риси характеру, котрі дають змогу ідентифікувати й самих цих людей.

Для ефективності аналогії необхідно, щоб об'єкти порівнювалися за їх суттєвими, а не випадковими ознаками. Важливо, щоб кількість суттєвих ознак була якомога більшою.

У юридичній теорії і практиці доводиться звертатися до аналогії права й аналогії закону. Аналошыя закону - розповсюдження норми права, встановленноъ для одного виду выдношень, на інші види відношень, які не передбачені цим законом, але подібні тим, якы врегульовані цією правовою нормою. Аналогія права - це розповсюдження загальних начал, принципів права на такі факти і відношення реальної дійсності, які не врегульовані певною нормою права.

Аналогія дозвелена всюди, де немає спеціальної заборони і де сам законодавець не пов'язує юридичні наслідки тільки з конкретним законом. У кримінальному праві не припускається ні аналогія права, ні аналогія закону.

Пам'ятаючи про ймовірність висновків за аналогією, треба дбати про якомога вищу їх імовірність (аналогія, що забезпечує високу ймовірність висновку, називається строгою, або точною).

Щоб підвищити ймовірність висновків за аналогією, треба дотримуватися відповідних вимог:

-- констатуючи подібність предметів, які порівнюються, слід виявляти істотну подібність;

-- коло ознак, які збігаються, повинно бути якомога ширшим;

-- треба враховувати характер зв'язку ознак, які є спільними для порівнюваних предметів, з ознакою, що переноситься (висновок буде ймовірнішим, якщо названі ознаки перебуватимуть в істотному взаємозв'язку);

-- не можна ігнорувати відмінності, які існують між порівнюваними предметами, особливо коли ці відмінності є істотними.

Блискучим прикладом суворої аналогії може бути порівняння блискавки з іскрою, здійсненого Б. Франкліном.

Розрізняють ще строгу і нестрогу аналогії.

Строга аналогія -- аналогія, що грунтується на знанні залежності ознак предметів, які порівнюються.

Нестрога аналогія -- аналогія, в результаті якої робиться висновок від подібності двох предметів в одних ознаках до подібності їх за такою ознакою, про зв'язок якої з першими нічого не відомо.

3. Встановіть розподіленність термінів у таких судженнях (відношеннях між термінами зобразіть за допомогою кругових схем)

1).Усі студенти складають іспити.

Суб'єкт (позначається латинською літерою S) - це частина судження, яка вказує на предмет думки. Предикат (позначається латинською літерою Р) - це частина судження, яка вказує на ту ознаку предмета думки, наявність якої стверджується або заперечується; це думка про те, що саме говориться про предмет думки. Зв'язка - це частина судження, яка вказує на відношення між суб'єктом і предикатом.

Суб'єкт, предикат та логічна зв'язка називаються термінами судження.

Усі студенти (S) складають іспити (Р)

Це загальностверджувальне судження. Позначаємо як А.

2).Деякі студенти не з'являються на іспити.

Деякі студенти (S) не з'являються на іспити (Р).

Суб'єкт - студенти, предикат складають іспити ”. Суб'єкт не є розподіленим, оскільки нас цікавить частина студентів, які не складають іспити.

Предикат є розподіленим, оскільки залишається у повному обсязі.

Частковозаперечне судження. Позначається як О.

3).Деякі студенти складають іспити не зі своєю групою.

Деякі студенти (S) складають іспити(Р) не зі своєю групою.

Суб'єкт судження - студенти, предикат - складають іспити (цю властивість ми приписуємо суб'єкту). Суб'єкт судження не є розподіленим, оскільки в ньому розуміється тільки частина студентів, ті студенти, які складають іспити не зі своєю групою. Предикат є - розподіленим, оскільки обсяг предиката повністю включається в обсяг суб'єкта - студент повинен складати іспити.

Частковостверджувальне судження. Позначається як І.

4). Жодний студент не звільняється від складання іспитів

Жодний студент(S) не звільняється від складання іспитів (Р).

Суб'єкт судження - студент, предикат - звільняється від складання іспитів. Суб'єкт і предикат є розподіленими, оскільки обсяг суб'єкта повністю виключається із обсягу предиката - жодна людина не належить до безсмертних істот, та навпаки.

Загальнозаперечне судження. Позначається як Е. Структура: “Жодне S не є Р”.

4. Чи зміниться зміст наведених нижче понять у таких випадках

а) зміст поняття "атом", якщо будуть відкриті нові властивості атомів?

Атом це загальне поняття -- поняття, в якому мислиться два чи більше предметів. Його зміст розшириться

б) зміст поняття "студент нашої групи", якщо студенти нашої групи почнуть краще вчитися?

Не зміниться, бо вони залишаться студентами нашої групи

в) зміст поняття "першокурсник" після того, як теперішні першокурсники перейдуть на другий курс?

Поняття «першокурсник» стане несумісним до «студент другого курсу»

г) зміст поняття "весна", якщо весна в цьому році запізнилася?

Поняття з загального стане одиничним. Було Весна а стане Пізня весна

5. Наведіть приклад дилеми, зміст якої стосується Вашої майбутньої спеціальності (економіст)

Схема простої конструктивної дилеми:

Якщо А, то С. А-С; В->С; АуВ

Якщо В, то С. г

Або А, або В. Ь

Отже, С [(A->C)A(BC)A(AVB)]C.

Наприклад:

Якщо я добре вчитимусь, то буду кваліфікованим економістом.

Якщо під час практики на підприємстві я буду застосовувати отримані знання, то буду кваліфікованим економістом.

Я добре вчитимуся та під час практики на підприємстві я буду застосовувати отримані знання. Отже я буду кваліфікованим економістом.



Список використаної літератури

1. Войшвилло Е.К., Дегтяр?в М.Г. Логика: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. - 528с.

2. Ивин А.А. Логика: Учебник для гуманитарных факультетов/ А.А. Ивин. - М.6 ФАИР-ПРЕСС, 2002 - 320с.

3. Тофтул М.Г. Логіка. Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. - 336с.

4. Гетманова А.Д, Учебник по логике. - М.: Владос, 1994. - 303с.

5. Уемов А.И. Основы практической логики с задачами и упражнениями. - Одесса: Одесский государственный университет им. И.И. Мечникова, философское отделение ИСН, 1997. - 388с.

7. Чуешов В.И. Основы современной логики: Учеб. пособие/ В.И. Чуешов. - Мн.: Новое знание, 2003.- 207с.

8. Логика под ред Левина Г.А. - Мн.: Изд-во БГУ, 1974. - 336с.

Размещено на Allbest.ru

...