Ноосфера як етап розвитку людства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Реферат

з курсу «Філософія»

на тему: «Ноосфера як етап розвитку людства»

Виконав:

студент 1 курсу,

Ульянов Д.В.

Перевірив:

к.філос.н., ст. викл.,

Іванченко А.С.

Київ - 2013

Зміст

Вступ

1. Поняття ноосфери

2. Проблематика розвитку людства

Висновки

Список джерел

Вступ

В. І. Вернадський - геніальний вчений-природознавець і мислитель, основоположник вчення про біосферу та ноосферу. З моєї точки зору, саме це вчення є основою для розуміння загальних закономірностей розвитку нашої планети на сучасному етапі. За В. І. Вернадським, біосфера - це злагоджена до найдрібніших деталей, єдина система, в якій живі організми мають вплив один на одного. Та через людську діяльність все більше стали змінюватися моря та частини океанів, створюються нові штучні хімічні речовини. Більш того, людиною створюються нові види і раси живих організмів. Вперше за історію розвитку людства людина пізнала та охопила майже всю біосферу - немає жодного куточка світу, де не була людина та де не змогла би вижити, якщо їй це знадобилося б. Людина, фактично, стала новою геологічною силою, здатною контролювати всі процеси, що відбуваються в біосфері землі. Через це ми повинні все більш обдумано впливати на оточуюче середовище, все більше намагатися зберегти для нащадків живу оболонку Землі. Як показує практика, завдяки непродуманої та рушійної діяльності людина природа зазнала катастрофічних екологічних проблем у ХХ-ХІ століттях, з наслідками яких ми повинні зараз рахуватись.

Зважаючи на вищесказане, вчення про ноосферу органічно ввійшло у сучасний філософський світогляд, бо саме поняття ноосфери та висновки В. І. Вернадського можуть допомогти осмислити та вирішити глобальні проблеми людства. У своїй концепції ноосфери Вернадський найбільше приділяв увагу феномену техніки та науковому прогресу як рушійним силам у розвитку людства. За класифікацією філософа К. Яспера, цей феномен можна звести до трьох позицій: оптимістичної, песимістичної і нейтральної. Вернадський дотримувався саме оптимістичного погляду. Такий оптимізм, за К. Яспером, базується на тому, що “у техніці сучасного типу міститься ідея нового людського середовища і розвиток техніки не безмежний, а спрямований на певне завершення, яке виявиться завершенням нового типу, матеріальним базисом людського існування”. Розглядаючи життя людини лише з точки зору створіння, притаманного планеті Земля, з цим висновком можна погодитись, але, зважаючи на безупинний науковий прогрес, можна спрогнозувати, що зовсім скоро людину можна буде розглядати як створіння космічне, створіння, яке вийшло за межи ноосфери та потрапило до інших біосфер, що обумовить індивідуальний розвиток кожної групи людей у різних куточках Всесвіту. Але все це потребує від людини нового підходу до використання доступних ресурсів, формування нового сприйняття навколишнього середовища.

1. Поняття ноосфери

Відомо, що термін “ноосфера” В. І. Вернадський запозичив в працях французького вченого Е. Леруа. З цього приводу Г. С. Левіт писав: «Вернадський запозичив слово “ноосфера”, але ж ніяк не його смисл» [6]. Справа в тому, що Леруа стверджував, ніби з появою людини біологічна еволюція завершилася і почалася нова ії стадія - еволюція духовна, що Леруа і вважав стадією ноосфери. Натомість Вернадський вважав, що еволюція ще не завершилась, а триває і в період своєї найвищої стадії - ноосфери, яка вже настала. Та саме причину цього процесу трансформації біосфери в ноосферу він убачав у людському розумі, у науковій думці людства.

Дотримуючись ідей Вернадського, людина у змозі взяти на себе ролі свідомого регулятора всіх глобальних процесів, визначаючи подальшу долю біосфери. Це пов'язано, насамперед, з повсюдним розселенням людей. Якщо раніше людина постійно повинна була пристосовуватися до оточуючого середовища, намагатися вижити навіть у досить сприятливих умовах, то за останні століття людство перетворилося на нову геологічну силу. Воно (людство) може й повинно перебудовувати своїм розумом і працею сферу свого життя. Саме перед нами зараз відкрилися неймовірні перспективи розвитку. З розквітом інформаційних технологій уся людська маса получила можливість необмеженого спілкування та взаємодії, перетворюючись, таким чином, з розрізнених особистостей на єдиний організм, якщо можна так виразитись, основною метою якого є співіснування у добробуту та збереження свого середовища існування.

Якщо біосфера - це оболонка живої речовини на планеті Земля, то ноосфера - це, фактично, та ж біосфера, але яка вже підпорядковується не сама собі та внутрішнім процесам саморегуляції (який, до речі, у великій степені складався з діяльності живих істот, але їх низький рівень розвитку інтелекту накладав обмеження на відведену їм роль у цьому процесі), а науковій думці людства. Але Вернадський, використовуючи думку американського вченого А. Лотка, що «думка не є формою енергії», постановив нову загадку: «Так як же думка може змінювати матеріальні процеси?» Та, якщо звернутися до психоаналізу, а конкретно до того, як людина приймає рішення щось зробити, то стає зрозумілим, що спочатку людина (у широті поняття ноосфери - людство) розглядає проблему ту чи іншу можливість, зважує всі її позитивні та негативні наслідки, та потім приймає рішення, на основі якого вже діє, використовуючи доступні ресурси. Саме у цьому полягає моя незгода із баченням Вернадського ноосфери. Адже за визначенням вченого можна зрозуміти, що ноосфера - це етап еволюції біосфери. Я ж дотримуюсь ідеї, що ноосфера - це інша оболонка Землі, яка співіснує с біосферою та контактує з нею, змінюючи і біосферу, і себе. Тобто ноосфера - інформаційна оболонка Землі, так званий світ ідей. Для кращого розуміння того, що я намагаюся описати, пропоную роздивитися на прикладі подій березня 2012 року, коли через природний катаклізм стався вибух на японській атомній станції Фокусіма-1. Через це у навколишнє середовище вирвалася велика кількість радіоактивних речовин, яка зробила територію навколо епіцентра вибуху непридатною для життя організмів, які звикли там жити. Під час створення цієї станції людство керувалося тим, що для розвитку потрібна енергія у достатній кількості, отже, ії можна получати через використання ядерних елементів. Отже рішенням цієї проблеми стало створення нової атомної станції силами техніки і наукового досвіду. Достатня кількість енергії сприяла швидшому розвитку людей, покращенню рівня життя, але ж для цього потрібна була не тільки будівля, яка називалась електростанцією. Для цього видобувалося багато різноманітних копалин, знищувались ліса. Цей список можна продовжувати довго. Тобто ідея створення станції за допомогою науки та знань людей спричинило екологічні наслідки в біосфері, які поглибилися після вибуху реактора. Тобто якби ноосфера була наслідком біосфери, то перейняла б ії таку важливу функцію, як саморегуляція. Але цей тягар тепер лежить на людстві, яке повинно чітко усвідомлювати наслідки своєї діяльності, та для цього потрібно об'єднувати думки і зусилля, для чого, як мені здається, і з'явилося те, що ми називаємо ноосферою. ноосфера філософський вернадський людина

2. Проблематика розвитку людства

У цьому питанні я буду спиратися на бачення ноосфери Вернадським, коли ноосфера є одним з етапів розвитку біосфери, а не окремим явищем.

Людина само ідентифікувалася як могутня екологічна сила на початку ХХ століття. Але саме тоді проявилися як позитивні, так і негативні наслідки володарювання ії над природою.

Сучасний етап розвитку цивілізації визначається різким загостренням суперечностей між людиною і природою, між розвиненими і бідними державами, між різними класами суспільства. Споживання природних ресурсів зараз знаходиться у критичній точці, ненажерливий ринок потребує все більше товарів, а це, у свою чергу, збільшує тиск на біосферу з боку промисловості, енергетики та сільського господарства. На масштабність цього процесу вказують такі дані: за останні 100 років населення Землі зросло втричі, світова економіка - у 20 разів, промислове виробництво - у 50, обсяги споживання палива - у 30 разів.

Як зауважив Вернадський, господарська діяльність людей стала геологічною силою в прямому значенні слова. Нині щорічно переміщується близько 37 млрд тонн породи. З'явились і нові, небачені раніше чинники перетворення біосфери, такі, як випробування атомної зброї та експлуатація АЕС. Стає зрозумілим, що з такими можливостями на людей припадає також велика відповідальність за стан ноосфери і збереження та розвиток добутків біосфери. Та для цього потрібно змінювати наше сприйняття доступності ресурсів планети, формувати в людях новий тип менталітету, направлений на благополуччя не окремої спілки людей, а на все суспільство загалом. Це необхідно для подальшого розвитку людства як вже невід'ємної частини ноосфери. Отже, Вернадський вбачав майбутнє людини через гуманізацію та інтелектуалізацію суспільства. У цьому сенсі надзвичайну ролі набувають роль освіти і підготовка фахівців-природознавців, виховання бережливого ставлення до природи у людей. Та деякі вчені вважали, що погляди Вернадського мають риси утопізму. Та хіба можемо ми зараз запропонувати щось для вирішення світових економічних, політичних та екологічних процесів, окрім переорієнтації людства на працю заради суспільного блага та розвитку? Можливо, саме в цьому полягає роль ноосфери, чий потенціал ми зможемо використати для зміни себе, а, отже, і суспільства? Тому таке становище людства на даному етапі зумовило мою зацікавленість у вченні про ноосферу, бо саме в ідеях В. І. Вернадського я вбачаю подальше існування людства.

Висновки

Дивлячись на сьогоденні реалії, я здивований, наскільки актуальними є висновки та праці В. І. Вернадського, яким вже майже 100 років. Учений довів, що діяльність людини вже розвилася до рівня функцій біосфери, утворюючи нове розуміння цих процесів впливу на навколишнє середовище - ноосферу. Розвиток цивілізації, яка спирається на власний розум і наукові досягнення, сягнув піку на початку ХХ століття, коли стала зрозуміла справжня сила людства. І тут перед нами постає два можливих сценарію розвитку подій: або людство не навчиться контролювати свої потреби і самознищиться, або знайде в собі сили та розум використати відкриті перед нами перспективи самовдосконалення на шляху до розвитку людства зі стану земних істот до створінь космічних. І хто знає, можливо з часом, якщо прислухаємося до ідей Вернадського, людина знайде гармонію з ноосферою, а значить, і з Землею, щоб розвинутись до можливості виходу за її межі. І хто знає, може ми зараз єдині живі істоти у Всесвіті, та з часом нам належить колонізувати інші планети, потрапивши до біосфери котрих людство буде розвиватися власним шляхом і це зумовить видову різноманітність. Може, саме ноосфера є цим останнім вирішальним етапом розвитку? Та це покаже час.

Список джерел

1. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Успехи биол. - 1944. - 18. - Вып. 2.

2. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М.: Наука, 1988.

3. Вернадский. Ноосфера - биосфера.

4. Ситник К. Ноосфера: міфи і реальність.

5. Кузннецова А.Ф. Ноосфера. Ноосферная (эволюционная) образование: задачи и принципы их реализации.

6. Левит Г.С. Критический вигляд на ноосферу В.И. Вернадского // Природа. - 2000. - №5 - с. 71-76.

Размещено на Allbest.ru