Суб’єктивна мораль та її прояви

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Суб'єктивна мораль та її прояви"

Вступ

Мораль - система поглядів і уявлень, норм та оцінок, які регулюють моральну поведінку людей. Це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин, який виявляється в сукупності особливих цінностей і способів нормативного регулювання життєдіяльності людей у суспільстві.

Мораль не з'являється раптом одразу ж у “готовому”, сучасному вигляді. Вона пройшла доволі довгий, складний шлях розвитку від найпримітивніших норм та уявлень до найвищих спрямувань сучасних проповідників святості, непорочності. Простежити шлях розвитку моралі є досить важливим для розуміння її сутності.

Але, як з'ясовується, при розв'язанні проблеми походження моралі дослідники зіштовхуються з великими труднощами. Це не є випадковим, тому що в даному випадку неминучий вихід на проблему сутності, вірніше, Таємниці, самої людини.

Проте розуміння самої людини (відповідно, самої моралі) залежить не лише від досягнень різних наук, але й від світоглядних позицій самого етика. Тому на цю проблему існують найрізноманітніші погляди. Зупинимося на самих, на наш погляд, типових і найбільш розповсюджених.

Отож, розглянемо релігійне трактування проблеми походження моралі. Канту належить вислів - “моральний закон відкриває мені життя, незалежне від живої природи і навіть від усього світу, що сприймається чуттєво”. Подібні уявлення були властиві людям із найдавніших часів, коли правила та норми спілкування між людьми розглядались у якості установлення вищих істот (духів, пізніше - богів). Останні до того ж заохочували чесноти.

1. Мораль як аспект діяльності чи вчинку людини

Моральний аспект будь-якого вчинку визначається, виражається у системі мотивів і оцінок. Людина як істота оточуючого середовища (природного і соціального) без внутрішніх джерел життєзабезпечення не може не діяти, не здійснювати вчинків. Але ціннісне значення, сенс кожен вкладає свій, виходячи з власного досвіду, власного, групового чи суспільного інтересу, потреби. Вчинок, з такого погляду, є цілісним явищем, що містить у собі нерозривну єдність суб'єктивного (мотив) і об'єктивного (результат), а також зовнішні умови його здійснення. Отже, вчинок може визначатись як об'єктивно-реалізований мотив, або суб'єктивно-мотивований результат.

Як особливий тип суспільних відносин моральні відносини можна класифікувати за основними видами (сферами) життєдіяльності людей: у економічній чи професійно-трудовій, суспільно-політичній, науково-пізнавальній, сімейно-побутовій та інших сферах. Моральні відносини можуть відрізнятися залежно від об'єкту: ставлення до дітей, жінок, людей похилого віку, до праці, до держави, її інституцій тощо. У моральних відносинах людина є і суб'єктом їх, оскільки реалізує свої ціннісні орієнтації, цілі, вчинки, і об'єктом, тому що вони існують незалежно від неї, і накладають на неї певні обов'язки.

Моральні аспекти діяльності і моральні відносини складають об'єктивовану, виражену у поведінці, соціальних зв'язках сторону моралі. Моральна практика закріплюється у суспільних норовах, звичаях, традиціях. Вона складає ціннісний каркас суспільних відносин у кожній сфері життєдіяльності зокрема, надаючи їм людського виміру.[1]

2. Об'єктивні та суб'єктивні сторони моралі

моральний суспільний свідомість

Якщо ми говоримо про існування об'єктивних моральних цінностей, то це означає, що є такі моральні настанови, які завжди правильні, незалежно від чиїхось особистих почуттів та оцінок, симпатій чи антипатій. Таким чином, кожна людина, коли і де б вона не жила, повинна керуватися ними у своєму житті. Це також означає, що існують такі настанови, які завжди неправильні, незалежно від того, що з цього приводу думають окремі люди, групи людей чи навіть цілі держави. І це також означає, що ніхто не мав би виконувати ці настанови.

Водночас якщо говоримо, що моральні цінності суб'єктивні, то це означає їх залежність від симпатій чи антипатій та упередженості окремих людей. Одна людина схвалює певні моральні цінності, тому що вони їй подобаються, інша може їх відкинути, оскільки вони їй не до вподоби. І не існує вищої абсолютної норми оцінки моральних цінностей на предмет правильності чи неправильності.

Розглянемо це питання ще з іншого боку. Якщо йдеться про те, що моральні закони об'єктивні, то це означає, що вони подібні до законів арифметики. Ми, люди, їх самі не придумали -- ми їх відкрили. Упродовж всієї історії народи винаходили різноманітні системи чисел (наприклад, древні вавилоняни використовували шестерневу систему, а сучасні люди послуговуються десятковою системою). Однак усі ці придумані людьми системи чисел передають одні й ті ж закони арифметики: ніхто ці закони не винайшов.

Припустімо, учень, розв'язуючи задачу, одержав відповідь, що Л/9= 4. Учитель каже йому, що це неправильна відповідь, а правильною є така: ^д=3. Проте це не означає, що учитель нав'язує учневі свої погляди. Закони арифметики мають для нього таку ж саму силу, як і для учня. Правильність цих законів не залежить від поглядів учителя на них. Єдина відмінність між учителем та учнем у даному разі полягає в тому, що у вчителя було більше часу, аби зрозуміти, що, відповідно до законів арифметики, є об'єктивно правильним, а що -- об'єктивно неправильним, і вчитель, знаючи це, навчає учня підпорядковувати своє мислення об'єктивним арифметичним законом.

Натомість є люди, які заперечують об'єктивність моральних цінностей і тим самим -- існування будь - якої абсолютної норми, за якою визначаємо, які моральні цінності правильні і дотримання яких обов'язкове для всіх без винятку, а які -- неправильні і не є обов'язковими. Вони вважають, що моральні закони придумані різними людьми і групами людей у різні часи, відповідно до різних історичних ситуацій. Звідси випливає, що моральні закони ніколи не були і не повинні оцінюватися як універсальні щодо застосування і мають постійно переглядатися відповідно до часу, місця і обставин. За такою логікою моральні цінності подібні до стилю одягу, який залежить від національної традиції, кліматичної зони, віку людини тощо.

3. Структура моралі: моральна свідомість

Моральна свідомість -- складний, суперечливий феномен духовної культури, що має свої рівні, форми, структуру. Вона функціонує на двох рівнях -- емоційно-почуттєвому та раціонально-теоретичному, які існують у взаємодії, єдності, доповнюючи один одного.

За походженням і змістом моральні почуття є соціальними, вони формуються і розвиваються тільки в суспільстві у процесі взаємодії соціальних індивідів за допомогою виховання і самовиховання. Культура моральних почуттів є вираженням міри моральної розвинутості особистості, її здатності до морального резонансу (милосердя, співчуття, співпереживання) і виявляється у вчинках, культурі поведінки. Почуття, переживання є основою мотивів, ідеалів, оціночних уявлень, ціннісних орієнтацій. Цей рівень пов'язаний з реакціями особистості на стосунки між людьми. Реакції виявляються у почуттях симпатії, антипатії; любові, ненависті; довіри, недовір'я; обов'язку, відповідальності; національної гордості, космополітизму; гідності, вимогливості; егоїзму, альтруїзму тощо.

Раціонально-теоретичний рівень моральної свідомості виражається у системі моральних знань, перш за все, етичних, про норми, принципи, ідеали, оціночні судження, поняття, у яких теоретично обґрунтовується моральність та її елементи. Своїм змістом цей рівень моральної свідомості дає уявлення про те, якою має бути дійсність відповідно до потреб суб'єкта. Це ідеальна проекція того, що бажається, вимагається, необхідно бути, тобто загально-історичні абсолютні потреби суспільного розвитку, що складають одночасно і мету, і засіб такого розвитку.

Залежно від носія моральна свідомість поділяється на індивідуальну і суспільну. Головними компонентами індивідуальної моральної свідомості є моральні почуття обов'язку, совісті, гідності, справедливості тощо -- що у сукупності складають емоційно-почуттєвий рівень. Раціонально-теоретичний пов'язується з системними знаннями, уявленнями про поняття, їх зміст, взаємозв'язок, наприклад, про добро, зло, щастя, сенс життя, справедливість, відповідальність, що дають уявлення про моральні цінності взагалі і вищі зокрема. Почуттєвий і раціональний рівні індивідуальної моральної свідомості є основою моральних переконань. Важливою її складовою є воля, що концентрує зусилля особистості, перетворює індивіда на активного суб'єкта і переводить переконання, бажання, цілі у конкретні дії, вчинки. Індивідуальна моральна свідомість у єдності почуттєвого, раціонального і вольового складників формується у взаємодії з суспільною моральною свідомістю у повсякденній моральній творчості.

Суспільна моральна свідомість, носієм якої є суспільство, акумулює не тільки і не стільки моральну практику сучасників, а значною мірою використовує досвід минулих поколінь та історичних епох, їх пошуки і досягнення. Суспільна моральна свідомість також структурується за двома рівнями. Основою емоційно-почуттєвого її рівня є моральні почуття, невідрефлектовані моральні судження й відповідні оціночні уявлення, судження. Такий рівень свідомості та її компоненти відрізняються нечіткістю, суперечливістю і пов'язані з безпосередніми потребами людини, носять більш конкретний, поєднаний з інтересами соціальних груп, спільнот, прагматичний, утилітарний характер. Раціонально-теоретичний рівень суспільної моральної свідомості спрямований на вирішення головних питань сенсу життя, має чіткий, послідовний, раціональний і системний характер. Це за своєю сутністю -- моральна філософія, або етика. У моральній діяльності (аспектах) і моральних відносинах реалізуються моральні почуття, знання, переконання, уявлення людей про моральні цінності.

Моральна свідомість характеризується універсальністю, здатністю все зробити об'єктом свого судження і оцінки з позицій абстрактних принципів дійсної людяності.

Суспільна моральна свідомість -- цілісний феномен, де теоретичний рівень відбивається у системі понять. Поняття моральної свідомості відіграють важливу роль у духовно-практичному освоєнні світу. Вони, з одного боку, -- інструмент пізнання моральної сфери життя, з іншого -- ступені пізнання, які доповнюють і закріплюють отримані знання. Зміст понять моральної свідомості наповнюється й змінюється з історичним розвитком людства (етносів, націй), світової (національної) духовної культури. Специфіка понять моральної свідомості у тому, що вони своєрідно відбивають моральне життя суспільства, спільнот і людини, використовуються для оцінки різних дій, вчинків як людини, так і інших соціальних суб'єктів.

Найбільш чітко, всебічно поняття моральної свідомості опрацьовуються моральною філософією, а найбільш складні, суттєві з них, що відбивають вузлові сфери морального життя, отримують категоріальний статус (добро і зло, сенс життя і щастя, обов'язок і совість, моральний вибір і відповідальність, любов тощо). Становлення й змістовна своєрідність більшості понять і категорій етики знайшли своє відображення в історії етичної думки. Ускладнення морального життя, розвиток духовної культури, постановка і опрацювання теоретичних проблем моралі, зокрема, вели до того, що категоріальний апарат етики, поняття моральної свідомості стали більш змістовними.

Моральної діяльності у чистому виглядів не існує, оскільки мораль присутня, пронизує усі сфери життя, усі види діяльності людини. Тому варто і точніше говорити про моральні аспекти будь-якої діяльності (професійно-трудової, суспільно-політичної, науково-пізнавальної, сімейно-побутової, художньої тощо). Будь-яка дія чи відсутність її -- це вчинок, що вбирає у себе роботу свідомості (почуттєві, мисленні, вольові компоненти) й об'єктивацію її у результаті. Нерідко з моральною діяльністю пов'язують філантропічні дії, гуманітарну допомогу, моральне просвітництво, моральне виховання тощо. Але моральний бік цих й інших видів діяльності, різних заходів може тільки зовні бути схожим на морально зацікавлене, справедливе ставлення до людей, наповнене суспільним сенсом, чи видаватись за гуманістичне ставлення, а дійсні мотиви, внутрішні збуджувальні сили можуть бути позамораль-ними, а то й аморальними (користь, винагорода, страх покарання, бажання видавати себе за доброго та справедливого, тобто за іншого тощо). Діяльність, лінія поведінки людини складається з окремих вчинків, які характеризуються наявністю мотивів і мети, заради яких вони здійснюються. Тому моральна складова (аспект) вчинку може бути зрозумілою при аналізі його структури, що має вигляд своєрідного ланцюжка: потреба--інтерес--ціннісна орієнтація--ідеал-- мета--мотив--вибір засобів досягнення мети--реалізація мотиву, або дія (акт)--результат--оцінка результату--наслідки--оцінка наслідків і знову повторення ланцюжка у новому вчинку.

Залежно від потреб, інтересів формуються: ідеали -- як бажаний досконалий зразок, еталон; мета -- як практичне завдання; ціннісні орієнтації, що спрямовують діяльні акти; мотиви -- як внутрішні збуджувальні до дій сили; вибір варіантів, засоби виконання дій. Завершується це вольовим актом (дією), що дає бажаний чи протилежний результат, а потім громадська думка або (і) сама особистість оцінюють і мотиви, і результат, а якщо бувають наслідки, спричинені такими діями, результатами, то дається оцінка й наслідків. Отже, моральний аспект будь-якого вчинку визначається, виражається у системі мотивів і оцінок. Людина як істота оточуючого середовища (природного і соціального) без внутрішніх джерел життєзабезпечення не може не діяти, не здійснювати вчинків. Але ціннісне значення, сенс кожен вкладає свій, виходячи з власного досвіду, власного, групового чи суспільного інтересу, потреби. Вчинок, з такого погляду, є цілісним явищем, що містить у собі нерозривну єдність суб'єктивного (мотив) і об'єктивного (результат), а також зовнішні умови його здійснення. Отже, вчинок може визначатись як об'єктивно-реалізований мотив, або суб'єктивно-мотивований результат.

Висновок

Отже, підсумовуючи, можна сказати, що суб'єктивна мораль - це та мораль, яку сприймає кожна людина для себе. Політик розуміє мораль у аспекті певних норм поведінки при зустрічі із виборцями чи привселюдних дебатів, для лікаря мораль - це уміння не нашкодити пацієнтові, але й навпаки, допомогти йому методами та порадами, для священика мораль - дати «духовну їжу» прихожанам у храмі і всім зустрічним.

Мораль проявляється у вчинках людини. Коли людина нехтує правами інших і шукає лише вигоду для себе, можна говорити про аморальність особистості. Прояв моралі можна побачити у духовному світогляді людини.

На мою думку, мораль - це боротьба особи між добром і злом і лише людина має для визначитися, що їй більше потрібно.

Список використаної літератури

1. http://www.ukrreferat.com/lib/kultura/etyka/19.htm

2. http://bukvar.su/jetika/page,9,215918-Etika-Kurs-lekciiy.html

3. Етика: Навч. посіб. / В.О. Лозовой, М.І. Панов, O.A. Стасевська та ін.; За ред. проф. В.О. Лозового. -- К.: Юрінком Інтер, 2002. - 224 с. - Бібліогр.: с. 219-221. ISBN 966-667-067-4

4. Основи філософських знань: Філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство: Підручник К.: Центр учбової літератури, 2008. - 1028 с.

Размещено на Allbest.ru