Культура та цивілізація: становлення проблематики в українській філософській думці (кінець ХІХ – початок ХХ століть)
Визначення сутності та особливостей історичної трансформації в суспільній і науковій думці понять "цивілізація" та "культура". Виявлення та аналіз уявлення про культуру та цивілізацію в українській філософській думці кінця ХІХ – початку ХХ століття.
| Рубрика | Философия |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.06.2014 |
| Размер файла | 39,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Харківська державна академія культури
УДК 130.2(091)(477)“18/193”+008
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Культура та цивілізація: становлення проблематики в українській філософській думці (кінець ХІХ - початок ХХ століть)
17.00.01 - теорія та історія культури
Александрова Марина Вячеславівна
Харків 2003
Загальна характеристика роботи
культура цивілізація українська філософія
Актуальність теми зумовлена необхідністю усвідомлення українським суспільством своєї історичної перспективи. Нині, коли сучасна цивілізація набуває все більш бурхливого розвитку, а оптимістичні сподівання, що виникли на початку процесу її осмислення, не виправдовуються, коли протистояння природи й цивілізації збільшується, увесь спектр питань, пов'язаних із цими проблемами, надзвичайно актуалізується. Входження новітньої держави України до цивілізаційної спільноти та актуалізація її філософського доробку, який починає посідати чільне місце в світовій філософській думці, ставлять за необхідне звернення до філософських побудов українських мислителів в аспекті поглядів на культуру та цивілізацію. В цьому аспекті викликає інтерес творчість видатних діячів української культури, таких як М.П.Драгоманов, І.Я.Франко, В.І.Вернадський, які репрезентують три етапи розвитку української соціально-філософської думки кін. ХІХ - поч. ХХ ст. (покоління громадівців, покоління “Молодої України” та покоління нової української інтелігенції), в філософській творчості яких простежується становлення цивілізаційної та культурної проблематики від загальних уявлень до рівня наукової концепції. Визначення поглядів цих мислителів на цивілізацію та культуру дозволяє виявити ідейну цілісність творчого доробку кожного з мислителів; порівняння цих поглядів мислителів кін. ХІХ - поч. ХХ ст. з попереднім етапом розробки культурно-цивілізаційної проблематики кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст., яка в даній роботі представлена філософською творчістю таких видатних мислителів, як Г.С.Сковорода, М.В.Гоголь, П.Д.Юркевич та П.О.Куліш, дає можливість більш повного розуміння розвою філософської думки на Україні.
Аналіз ступеня наукової розробки теми дає підстави для висновку, що дослідження культурно-цивілізаційної проблематики в українській філософській думці не представлене окремими науковими працями. Незважаючи на велику кількість загальних праць з історії української філософської думки, погляди українських мислителів на культуру та цивілізацію досі не були предметом спеціального аналізу, що й визначає актуальність даного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконувалося в межах затверджених вченою радою Харківської державної академії культури тем: “Генеза та розвиток культурології”, “Історія української художньої культури”. Робота пов'язана з дослідженнями проблем історії культури та цивілізації, які здійснює відділ історії культури українського народу Інституту історії України НАН України (“Культура як чинник державотворення”, державний реєстраційний номер 0198U000945).
Мета і задачі дослідження - визначення еволюції в українській філософській думці розуміння і, відповідно, ставлення провідних мислителів кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. до явищ, які в сучасному науковому дискурсі описуються поняттями культура та цивілізація, що необхідно для повнішого розуміння співвідношення в плані змісту та напряму розвитку європейської та української (як її складової) філософської традиції.
Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням низки окремих задач, а саме:
- визначити базові для даної роботи поняття, якими є “цивілізація” та “культура”, дослідити їх історичну трансформацію в суспільній і науковій думці та розглянути їх функціонування в сучасному науковому дискурсі;
- проаналізувати соціокультурну динаміку на теренах України з кін. ХVІІІ до поч. ХХ ст.;
- простежити генезу поглядів на культуру та цивілізацію в Україні кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст., яка представлена філософською творчістю таких видатних мислителів, як Г.С.Сковорода, М.В.Гоголь, П.Д.Юркевич та П.О.Куліш;
- виявити та проаналізувати уявлення про культуру та цивілізацію в українській філософській думці кін. ХІХ - поч. ХХ ст. на прикладі соціально-філософських концепцій таких видатних українських мислителів, як М.П.Драгоманов, І.Я.Франко та В.І.Вернадський.
Об'єкт дослідження - праці вищезгаданих українських мислителів, що зробили, кожен на свій період, найбільш вагомий внесок у розвиток української суспільно-філософської думки.
Предмет дослідження складають погляди зазначених мислителів, які можуть бути потрактовані як уявлення про сутність явищ, що зараз означаються термінами “культура” та “цивілізація”.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є системний підхід, згідно з яким виділяється ряд рівнів дослідження. До кожного з рівнів дослідження застосовується діахронний та синхронний зрізи методологічних орієнтирів.
Базовим методом розкриття теми дисертації є культурологічний підхід до вивчення історії філософії, настанови якого дають можливість оптимального виявлення її специфіки. Методологічні принципи цього підходу сформульовані в працях М.Поповича, В.Горського, С.Кримського, В.Табачковcького та ін.
Загальна історико-філософська методологія, що включає в себе принципи аналізу, синтезу, історизму, об'єктивності та ін., теж використовувалась у даному дослідженні. Широко використовувався метод компаративного аналізу. Детальніше методологічна база дослідження описується у другому підрозділі першого розділу роботи.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором аспекту дослідження. Предметом спеціального аналізу в історико-філософській та культурологічній літературі досі не були погляди на культуру та цивілізацію в українській філософській думці кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст.
Результати культурфілософського дослідження даної теми виражені у таких положеннях:
- відстежена генеза поглядів на культуру та цивілізацію в філософській думці України кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст. та доведено, що в ній наявна лінія, яку умовно можна назвати традицією “критики цивілізації”; її репрезентують такі мислителі, як Г.С.Сковорода, М.В.Гоголь, П.Д.Юркевич, П.О.Куліш;
- з філософського доробку видатних українських мислителів кін. ХІХ - поч. ХХ ст., таких як М.П.Драгоманов, І.Я.Франко та В.І.Вернадський, проаналізовано погляди на культуру та цивілізацію;
- як результат аналізу поглядів на культуру та цивілізацію М.П.Драгоманова, І.Я.Франка та В.І.Вернадського виявлені специфічні зв'язки у філософсько-соціальних побудовах зазначених мислителів та з'ясовано, що хоча ці побудови різняться за тематикою (оскільки сфери їх діяльності здебільшого не збігаються), але суттєво схожі за філософською спрямованістю;
- визначено, що українська філософська думка з кін. ХVІІІ ст. пропонує унікальну традицію “критики цивілізації”, започатковану в філософських побудовах Г.С.Сковороди, в яких запропонована продуктивна (в культурному сенсі) парадигма поглядів на людину і світ, яку можна умовно назвати “культуротворчою”; подальший шлях української філософської думки кін. ХІХ - поч. ХХ ст. можна характеризувати як послідовне віддалення від цієї парадигми і пошуку іншої, яку можна умовно назвати “цивілізаційною”;
- виходячи з вищенаведеного, можна стверджувати, що українська філософська думка в аспекті поглядів на культуру та цивілізацію розвивається паралельно європейській і з тією ж спрямованістю. На даному етапі розвитку українське суспільство черговий раз знаходиться в стані вибору моделі подальшого розвитку, який зумовлений різноспрямованістю цивілізаційно-ціннісних орієнтацій. Саме національна традиційна культура може стати підгрунтям трансформаційних процесів українського суспільства, який вимагає зміни парадигми поглядів на світ та людину в ньому.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження зосереджене на питаннях, не розроблених в історико-філософській літературі. Теоретичні положення й висновки роботи можуть сприяти вивченню духовної культури українського народу.
Результати роботи можна залучити до викладання нормативних курсів, спецкурсів, факультативів з історії культури, історії української філософії, літератури. Висновки дисертації сприяють розумінню специфіки трансформації нинішнього українського суспільства.
Апробація результатів дисертації була проведена у доповідях на міжнародній науково-теоретичній конференції “Духовна культура в інформаційному суспільстві” (Харків, 2002), міжнародній науково-практичній конференції “Сталий розвиток міст” (Харків, 2002), конференції молодих науковців “Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2002), на пленарному засіданні конференції молодих учених “Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2003).
Публікації. Основні положення та результати дослідження відображені у 6-ти статтях, 5 з яких у фахових виданнях.
Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження і має такий вигляд: вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел (кількість найменувань - 298). Повний обсяг дисертаційного дослідження 197 сторінок.
Основний зміст дисертації
У вступі подаються необхідні пояснення щодо обраної автором теми дисертаційного дослідження, обґрунтовується її актуальність, окреслюються об'єкт і предмет дослідження, визначено мету й задачі роботи. Обгрунтовується її новизна, теоретичне та практичне значення.
Перший розділ роботи “Огляд літератури за темою та методологічна основа дослідження” присвячено з'ясуванню джерельної та історіографічної бази за темою, а також визначенню методологічної бази дослідження.
У підрозділі 1.2. “Джерельна база та історіографія” виокремлено те коло праць мислителів, творчість яких досліджується, де найбільш повно висвітлені погляди на культуру і цивілізацію та які складають джерельну базу дослідження. Це праці: Г.С.Сковороди - “Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті”, “Кільце”, “Розмова, названа алфавіт, або буквар миру”, “Жінка Лотова” та деякі пісні з “Саду божественних пісень”; М.В.Гоголя - “Авторська сповідь”, “Вибрані місця з листування”, його епістолярна спадщина; П.Д.Юркевича - робота “Ідея”, стаття “З науки про людський дух” та трактат “Серце та його значення в духовному житті людини”; П.О.Куліша - цикл публіцистично-розповідних творів “Листи з хутора”, книга-сповідь “Хуторская философия и удаленная от света поэзия” та його поетична спадщина; М.П.Драгоманова - “Историческое значение Римской империи и К.Тацит”, “Положення і завдання науки стародавньої історії”, “Чудацькі думки про українську національну справу” та його епістолярна спадщина; І.Я.Франка - філософсько-теоретичні статті “Що таке поступ?” і “Поза межами можливого”, філософські поеми “Мойсей” і “Похорон”; В.І.Вернадського - “Философские мысли натуралиста”, “Биосфера и ноосфера”, “Несколько слов о ноосфере” та записи щоденника.
Велика кількість робіт була опрацьована для з'ясування змісту понять “культура” та “цивілізація”, щоб простежити їх історичну трансформацію. Так, починаючи від праць таких видатних мислителів як Ж.А.Кондорсе, Ф.Бекон, Р.Декарт, Ж.-Ж.Руссо, Т.Гоббс, Б.Спіноза, І.Кант, Й.Г.Гердер, О.Конт, К.Маркс та ін., які репрезентують в своїх філософських побудовах лінійно-прогресистські схеми соціокультурного розвитку людства, до філософсько-історичних побудов другої половини ХІХ - ХХ ст. М.Я.Данилевського, К.М.Леонтьєва, О.Шпенглера, П.Сорокіна, А.Дж.Тойнбі та ін., які постали у процесі подолання цих схем. Важливо було розглянути і діяльність таких мислителів ХХ ст., як Л.Февр, Ф.Бродель, Г.Спенсер, Е.Чейні, Л.Уайт та ін.
Дослідження поглядів з обраної проблематики сучасних, у тому числі і вітчизняних дослідників, таких як С.Н.Айзенштадт, С.Хантингтон, М.Епштейн, С.І.Великовський, М.Б.Туровський, Ю.В.Павленко, С.Б.Кримьский, В.А.Кутирев, Б.С.Єрасов, І.Н.Іонов, І.В.Следзевський, В.М.Шейко, було дуже продуктивно для даної роботи.
Було опрацьовано літературу, присвячену діяльності М.В.Драгоманова, І.Я.Франка та В.І.Вернадського. Але визначити специфіку їх побудов в цьому аспекті найкраще у співвідношенні з попереднім етапом розробки цієї проблематики, який представлений концепціями Г.С.Сковороди, М.В.Гоголя, П.Д.Юркевича та П.О.Куліша. Дослідження життєвого шляху, творчості, соціальної діяльності цих мислителів проводилося такими видатними вченими, як Д.Чижевський, Д.Багалій, Б.Кістяківський, С.Русова, С.Єфремов, Е.Маланюк, М.В.Попович, В.Горський, І.Огородник, М.Лук, Л.П.Депенчук, Є.К.Нахлік, В.І.Шинкарук, Н.А.Михайловська, Н.В.Табачковський, Н.Мозгова, П.Голубенко, В.Лісовий, В.В.Ільїн, В.М.Нічик, М.Ткачук, О.Забужко, М.Возняк, І.І.Мочалов, М.Б.Туровський та ін.
Підрозділ 1.2. “Основні методи та принципи дослідження”. Методологічною основою дисертаційного дослідження є системно-структурний підхід, який передбачає виділення кількох рівнів дослідження: 1) історична генеза понять “цивілізація” та “культура” та їх сучасне функціонування в науковому дискурсі; 2) еволюція поглядів на “цивілізацію” та “культуру” в українській філософській думці кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст.; 3) уявлення про “культуру” та “цивілізацію” в українській філософській думці кін. ХІХ - поч. ХХ ст. До кожного з рівнів дослідження застосовується діахронний та синхронний зрізи методологічних орієнтирів. Системно-структурний підхід сприяє кореляції усіх використаних у дослідженні методологічних принципів. Серед них методологічні принципи культурологічного підходу, що передбачає розгляд філософських побудов суб'єкта культуротворчої діяльності, залежно від міри його творчої свободи, який знаходиться під впливами світоглядних та історико-культурних детермінант своєї доби, своєрідно їх синтезуючи і відбиваючи у власному доробку. У межах культурологічного підходу можна об'єднати загальну історико-філософську методологію, що включає в себе принципи аналізу, синтезу, історизму, аналогії, компаративного аналізу. В межах того ж культурологічного підходу використовувався методологічний принцип “діалогізму”, за якого всі наявні точки зору щодо досліджуваної проблематики є повністю рівноправними.
Також в роботі використовувалися методологічні принципи “інформаціологічного” підходу, згідно з яким для дослідника кожне окреме явище і їх сукупність, що описуються будь-якими поняттями, в даному випадку поняттями “цивілізація” та “культура”, є носіями інформації (інформантами), вилучення, інтерпретація та розуміння якої і є, власне, змістом і метою процесу дослідження.
Необхідним, в межах даного дослідження, побудованого, головним чином, на інтерпретації текстів, було використання герменевтичного методу, що обумовлює вивчення та розуміння першоджерела, виходячи з нього самого, не підміняючи його зміст культурно-історичними впливами або соціально-економічними причинами.
Другий розділ “Трансформація понять “культура” та “цивілізація” та їх визначення в сучасному науковому дискурсі”.
У підрозділі 2.1. “Історична трансформація понять “культура” та “цивілізація” простежено трансформацію цих понять в історичному контексті: від їх генези у давньому світі, через нове осмислення в добу Відродження та Нового часу, до функціонування в концепціях ХХ ст, зокрема у О.Шпенглера. У даному випадку маємо поділ “світу” на дві сфери - культуру і цивілізацію.
У підрозділі 2.2. “Співвідношення понять “культура” та “цивілізація” розглянуте функціонування зазначених понять в науковому дискурсі та показана невід'ємність цивілізаційної та культурної проблематики. Аналізуються як спроби розрізнити та протиставити ці поняття (в працях П.Лаврова, І.Мірчука та ін.), так і довести їх взаємообумовленість (в підходах М.Епштейна, О.Шпенглера, С.І.Великовського та ін.). Наочним є те, що засади та критерії для визначення змісту термінів “культура” та “цивілізація”, як правило, різняться залежно від контексту та мети їх використання. Спираючись на велику кількість концепцій розуміння зазначених понять, щоб уникнути термінологічної невизначеності в межах даного дослідження, було запропоноване прийняте в роботі тлумачення їх змісту. Так, поняття “цивілізація” розуміється як “транссистема” соціокультурних взаємодій, що існує на грунті особливої парадигми світосприйняття, базовими для якої є поняття: прогрес, раціональність та техногенність. Поняття “культура” розуміється як духовний вимір цивілізації, її творча інтенція та індивідуальний початок.
Третій розділ “Генеза поглядів на культуру та цивілізацію в українській філософській думці кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст.”.
У підрозділі 3.1. “Ідейний контекст доби” висвітлені основні ідейні настанови, які сприяли своєрідному світобаченню у ХVІІІ ст., коли в своїх основоположних аспектах формується нова епістема - цивілізація. Однак, як тільки зміцнюються її засади, в той же час зароджується і її критика. Важливим є те, що майже одночасно в Західній і Східній Європі з'являються мислителі, які з різних світоглядних позицій піддають цивілізацію ґрунтовній критиці, започаткувавши, по суті, в межах різних культур відповідні традиції. На Заході таким мислителем був Ж.-Ж.Руссо, а в Україні - Г.С.Сковорода, який геніально підсумував півторастолітні пошуки українських мислителів гармонійного існування людини зі світом.
У підрозділі 3.2. “Г.С.Сковорода як засновник традиції критики цивілізації в українській філософській думці” аналізуються погляди Г.С.Сковороди на культурно-цивлізаційну проблематику. Виходячи з теорії кордоцентризму, філософії щастя та “спорідненої праці”, Сковорода створює концепцію, протилежну цивілізаційній системі цінностей. Проголошуючи можливість щастя тут і зараз, для кожного без винятку, Сковорода фактично спростовує одну з головних ідей цивілізації - ідею прогресу. Підтвердженням цього є думка про самодостатність наповненого духовного буття людини, про непотрібність його виходу за власні межі, його модернізації та переходу на систему цінностей, притаманну іншим народам.
На нашу думку, мислитель започатковує в українській філософській думці традицію, яку умовно можна назвати традицією “критики цивілізації”.
У підрозділі 3.3. “Особливості розвитку філософської думки України кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст.” розглянута та специфічна соціокультурна ситуація в Україні, в якій функціонувала філософська думка зазначеного періоду. Ця ситуація стимулювала пробудження почуття своєї народності як антитези до тяжкого соціально-економічного становища і культурного занепаду.
Дуже важливого значення набуває спадщина видатних речників української культури цього періоду, яким належить істотний внесок до філософської думки, здійснений через нефілософську діяльність - суспільно-політичну, наукову, релігійну, літературно-мистецьку тощо. Серед них видатні мислителі: М.В.Гоголь, П.Д.Юркевич та П.О.Куліш. Саме вони, на нашу думку, продовжують позначену традицію “критики цивілізації”, оскільки їх філософські побудови варіюють основні положення вперше сформульовані Сковородою.
У підрозділі 3.4. “Критика цивілізації у філософських побудовах М.В.Гоголя, П.Д.Юркевича та П.О.Куліша” аналізуються погляди зазначених мислителів на культуру та цивілізацію.
Ці мислителі кожний зі своєї світоглядної позиції розвивають та доповнюють традицію “критики цивілізації” в українській філософській думці. Філософській концепції М.В.Гоголя, як і концепціям усіх мислителів названої традиції, властиві антиурбаністські мотиви, критика прогресу (як покладання теперішнього на вівтар “світлого майбутнього”), звернення до Євангельської тематики та заклик до морального самовдосконалення.
П.Д.Юркевич прагне обґрунтувати вчення, яке охоплює усі головні сфери духовного досвіду людства: науку, філософію, мораль, релігію, знайти їх спільні глибинні духовні витоки. “Філософія серця” стає однією з найістотніших метафізичних підвалин такого синтезу.
П.О.Куліш у “хуторянській філософії”, побудованій на численних опозиціях: минулого і сучасного, хутора і міста, України і Заходу, протестує проти негативного впливу цивілізації на людські взаємини, природну мораль, як наслідок її руйнівного впливу на людську особистість.
Таким чином, можна казати про протиставлення в творчості названих мислителів цивілізаційній парадигмі світосприйняття парадигму культури як духовного виміру людського існування та стверджувати наявність в історії філософської думки України так званої традиції “критики цивілізації”, ураховуючи те, що погляди мислителів, які її репрезентують, не зводилися лише до цивілізаційної проблематики.
Четвертий розділ “Становлення проблематики культури та цивілізації в українській філософській думці кін. ХІХ - поч. ХХ ст. (на прикладі концепцій М.П.Драгоманова, І.Я.Франка та В.І.Вернадського)” присвячений розгляду поглядів на культурно-цивілізаційну проблематику цих мислителів.
У підрозділі 4.1. “Соціокультурна ситуація в Україні кін. ХІХ - поч. ХХ ст.” розглянуті основні події соціокультурного життя України, які мали істотний вплив на формування філософської думки цього періоду. Розглянуто три етапи розвитку української соціально-філософської думки, які представлені поколінням громадівців, поколінням “Молодої України” та поколінням нової української інтелігенції, яскравими представниками яких були видатні мислителі М.П.Драгоманов, І.Я.Франко, В.І.Вернадський.
У підрозділі 4.2. “Концепція “прогресу” М.П.Драгоманова” розглядаються філософські засади світогляду мислителя, серед яких важливе місце посідає культурно-цивілізаційна проблематика.
Головна ідея, що пронизує творчість Драгоманова, - ідея вільного розвитку індивідуальності, і в ній відбиваються його позиції: критичність у науковому дослідженні, особиста точка зору в політиці, вищість самовизначення будь-якої суспільної індивідності за класові, релігійні чи національні принципи. Вільний розвиток і виявлення індивідуальності є основною цінністю суспільної культури: неприєднання до загалу, до обожнюваних “національних святощів”, оскільки в такому розумінні і культура перетворюється на всепоглинаючого монстра, від якого людина прагне звільнитись, не пошук теоретичної схеми чи ідеології, до якої можна було б приєднатися, а вічний рух, в якому людина може покластися лише на себе, на свій розум і волю.
На цьому, головним чином, і базується погляд Драгоманова на прогрес як на постійний розвиток, але розвиток не тільки вперед, а в глибину та шир. Еволюційно-прогресивний шлях народу, що здійснюється силою наукової, політичної і моральної свідомості, повинен привести цей народ до цивілізації, головним критерієм якої повинно стати, на думку Драгоманова, розширення свободи особистості, можливість кожної окремої особи - “атому” суспільства - здійснити свої можливості самовиявлення. В розширенні свободи особистості він убачав головний сенс історичного і культурного розвитку.
У підрозділі 4.3. “Концепція “духовного прогресу” І.Я.Франка” досліджуються погляди мислителя на культуру та цивілізацію, які найбільш чітко сформульовані в його концепції прогресу.
Сфера проблем, яких торкається в своїй творчості І.Я.Франко, дуже широка: від теоретичних проблем меж у культурі, направленості поступу та цілей прогресу до конкретного їх вирішення - пошуку шляху України, шляху до ідеалу, самостійності, самоідентифікації народу.
Піднімаючи в своїх теоретичних статтях важливі філософські питання: відчуження між людьми, підкорення людей речам, Франко дійшов висновку, що прогрес досі йшов “блудними дорогами”, а головною метою його було багатство. Необхідно вибрати нову дорогу, головною підвалиною якої повинна стати любов. Розум, який оголошено головним рушієм прогресу ще за часів епохи Просвіщення, Франко взагалі не вважав рушієм поступу.
Найвищими тонами його поем “Мойсеї” та “Похорон” є ідеал і терпіння. Ідеал - то мета та головний рушій суспільного поступу, терпіння - шлях до ідеалу. Ідеалом у сфері суспільного життя для нього є ідеал повного, нічим не обмеженого життя і розвою нації. Франко робить спробу знайти гармонійне співіснування цивілізаційних прагнень (прагнень прогресу) та етичних засад в культурі, тобто любові як рушійної сили прогресу та віри в ідеал як мети поступу. Таким чином, Франко досягає більшого ступеня узагальнення, піднімаючи проблему поступу, майбутнього народу на філософський рівень.
Підрозділ 4.4. “Концепція “Ноосфери” В.І.Вернадського як новий етап осмислення проблематики культури та цивілізації” присвячений дослідженню наукової діяльності мислителя та з'ясуванню положень, що становлять суть концепції “Ноосфери”, яку можна вважати новим поглядом на культурно-цивілізаційну проблематику.
За Вернадським, нова форма енергії, яка пов'язана з життєдіяльністю людських спільнот і яку можна назвати енергією людської культури або культурною біогеохімічною енергією, і створює ноосферу. Так, ідеї концепції Вернадського відкривають перспективу органічного зв'язку біологічної еволюції та історії людства. Сучасний стан цієї проблеми як в природознавстві, так і суспільних науках висуває необхідність визначення людини як цілісності. Таким чином, природознавство виходить на проблему соціогуманітарного знання та переосмислення останнього, задля чого в людині як суб'єкті культури необхідно формування рефлексії нового типу.
Але не можна не помітити, що досить плідна ідея за своїм характером здебільшого утопічна. Струнка структура минулого і сучасного Землі, котра грунтувалась на фактах сталих, перетворилася на футуристичний, фантастичний прогноз. Утопічність цієї теорії обумовлюється і суто науково-раціоналістичним підходом автора, який з його допомогою береться за вирішення одвічних проблем людського існування.
Висновки
В процесі даного дослідження, виходячи з запропонованого в роботі розуміння понять “цивілізація” та “культура”, було відстежено та проаналізовано процес становлення культурно-цивілізаційної проблематики в українській філософській думці кін. ХІХ - поч. ХХ ст. Специфіка цього процесу визначається в порівнянні з попереднім етапом розробки цієї проблематики кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст. Підбиваючи підсумки, можна зробити такі висновки.
1. В історії філософської думки України кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст. можна простежити лінію, яку умовно можна назвати традицією “критики цивілізації”. Її репрезентують такі мислителі, як Г.С.Сковорода, М.В.Гоголь, П.Д.Юркевич, П.О.Куліш. Включені до цієї традиції філософські побудови варіюють основні положення, вперше сформульовані Сковородою, який створює філософську концепцію, що своїми головними засадами повністю суперечить цивілізаційній системі цінностей. Базовими підходами цієї концепції є: екзистенційний характер філософствування; “кордоцентрична” філософія; Євангельський підхід до розуміння місця людини в світі; надання переваги чуттєвому, інтуїтивному пізнанню в порівнянні з науковим; заклик до морального самовдосконалення; антиурбаністські мотиви; критика прогресу (як покладання теперішнього на вівтар “світлого майбутнього”). Таким чином, можна казати про протиставлення в творчості названих мислителів цивілізаційній парадигмі світосприйняття як вторинній та непродуктивній (духовно і творчо) парадигму культури як духовного виміру людського існування.
2. На наступному етапі розвитку української філософської думки періоду кін. ХІХ - поч. ХХ ст. спостерігаємо процес становлення поглядів українських мислителів на культуру та цивілізацію від уявлень до сталої наукової теорії. Найкраще цей процес простежується на прикладі соціально-філософських концепцій таких видатних українських мислителів, як М.П.Драгоманов, І.Я.Франко та В.І.Вернадський.
3. Визначення поглядів на культуру та цивілізацію М.П.Драгоманова, І.Я.Франка та В.І.Вернадського має істотне значення для розуміння їх філософського доробку, соціальної та наукової діяльності.
Здебільшого зазначена проблематика розглядається М.П.Драгомановим в контексті проблеми прогресу, який мислитель розуміє як розширення свободи особистості, що говорить про “прихильність” мислителя до культури, як до можливості окремої особи здійснити повною мірою свої можливості самовиявлення.
Сфера проблем, яких торкається в зазначеному ракурсі І.Я.Франко, дуже широка: від теоретичних проблем меж в культурі, направленості поступу та цілей прогресу до конкретного їх вирішення - пошуку шляху України, шляху до ідеалу, самостійності, самоідентифікації народу. І.Я.Франко робить спробу знайти гармонійне співіснування цивілізаційних прагнень (прагнень прогресу) та етичних засад в культурі, тобто любові як рушійної сили прогресу та віри в ідеал як мети поступу.
В.І.Вернадський розглядає зазначену проблематику в контексті постановки концепції “Ноосфери”. Займаючись природознавством, В.І.Вернадський виходить на сферу соціогуманітарного знання та проблему переосмислення останнього в контексті вирішення проблеми гармонійного існування людини в межах культури в умовах цивілізації.
4. Філософсько-соціальні побудови М.П.Драгоманова, І.Я.Франка та В.І.Вернадського хоча і різняться за проблематикою (оскільки сфери їх діяльності здебільшого не збігаються), але суттєво схожі за філософською спрямованістю, яку умовно можна назвати “цивілізаційною”. В творчості зазначених мислителів яскраво відбилося поєднання етико-антропологічного спрямування філософських побудов з науково-раціоналістичним спрямуванням діяльності.
Основні філософсько-значущі проблеми, які піднімаються мислителями: для М.П.Драгоманова - “людина, громада і людськість”, для І.Я.Франка - “герой, особистість і народ, нація”, для В.І.Вернадського - “особистість і людство”. В свою чергу, наукова та громадська діяльність мислителів базується на пріоритеті науково-раціоналістичного підходу до розв'язання одвічних питань людського існування.
5. У філософській діяльності М.П.Драгоманова, І.Я.Франка та В.І.Вернадського ставиться проблема переосмислення існування людини та існуючої парадигми поглядів на світ, що висуває необхідність визначення людини в єдності її життєдіяльності, без протиставлення природного соціальному, без конфронтації душі та тіла, інакше кажучи, визначення її як цілісності, задля чого в людині як суб'єкті культури необхідно формування рефлексії нового типу. Для цього кожний з мислителів пропонує свої шляхи.
М.П.Драгоманов проповідує ідею вільного розвитку індивідуальності, “атому” суспільства та “людськості” взагалі, вічного руху, в якому людина може покластися лише на себе, на свій розум і волю, що і є основною цінністю суспільної культури. Успіх соціального поступу Драгоманов ставив у залежність від того, чи перебуває думка про людськість над думкою про націю і віру.
І.Я.Франко висуває проект перетворення “маси” та “плебейства” на народ, якому шлях до щасливого майбуття прокладе герой - індивідуальність, “вічний революціонер”, вільний в громаді, але не від громади.
В.І.Вернадський передбачає появу людини нового типу, мислячої та свободної, яка буде скеровуватися настановами “особистої етики”, та ставить акцент на тому, що “все вирішує людська особистість, а не колектив, еlite країни, а не демос”.
6. Українська філософська думка кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст. пропонує парадигму поглядів на світ, яку умовно можна назвати “культуротворчою”. Ця парадигма побудована в руслі головних тенденцій, які впродовж віків визначали провідне спрямування філософського пошуку української духовної культури та своїм підґрунтям має твердження про єдність людини і природи; цілісність людини як єдності внутрішнього і зовнішнього в ній; подолання відчуження людини через з'єднання її духу з Творцем.
Подальший шлях української філософської думки кін. ХІХ - поч. ХХ ст., можна характеризувати як послідовне віддалення від “культуротворчої” парадигми і, натомість, пошуку іншої, що базується на науково-раціональному пізнанні. В своєму підґрунті ця парадигма передбачає необхідність перетворення існуючих відносин між людиною та світом відповідно до наукової раціональності та індивідуальної етики; віру в силу людства, можливість розв'язувати глобальні проблеми, що виникають на шляху його прогресивного розвитку. Цю парадигму можна умовно назвати “цивілізаційною”.
7. Українська філософська думка в аспекті поглядів на культуру та цивілізацію розвивається паралельно європейській і з тією ж спрямованістю, починаючи від критичного ставлення до цивілізаційних прагнень, проголошення цінності морального вдосконалення, цілісності людини як єдності внутрішнього і зовнішнього, тобто пропонуючи модель існування як творіння. Західний підхід до вирішення проблем співіснування людини зі світом, який базується на загальній раціоналізації життя та переважанні ідеї прогресу як противаги релігійно-санкціонованій діяльності, пропонує “цивілізаційну” парадигму поглядів, якій уподібнюється та яку поступово переймає й українська соціально-філософська думка, втрачаючи кордоцентризм як ключове поняття філософського дискурсу. Таким чином, європейська філософська думка та українська (як її складова) поступово відходять від “культуротворчої” парадигми, висуваючи модель існування людини для перетворення світу, тобто “цивілізаційну” парадигму. Як результат розвитку такої моделі в її західному варіанті маємо проблеми глобалізації (тотальної стандартизації суспільств та неоліберальної глобалістики Заходу), проблеми культурно-антропологічної кризи, яка є продовженням та поглибленням кризи екологічної, та конфлікт між традиційними культурами і цивілізаційною моделлю “Макрохристиянського світу”.
На даному етапі українське суспільство черговий раз знаходиться в стані вибору моделі подальшого розвитку, який зумовлений різноспрямованістю цивілізаційно-ціннісних орієнтацій. Саме рівень культури може стати пігрунтям та створити соціальну базу трансформаційних процесів українського суспільства, який вимагає зміни парадигми поглядів на світ та людину в ньому. Повернення до традиційного, християнсько-екзистенційного характеру українського філософствування, в якому проголошується цінність людини як мікрокосму, що відтворює в собі вищі цінності буття, видається продуктивним, оскільки саме така людина сприймає світ гармонійно і може хоча б почасти уникати деструктивних впливів західної цивілізації.
Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях
1. Дружинінська М.В. Генеза цивілізаційного підходу: Схід-Захід (на прикладі концепцій Г.С.Сковороди та Ж.-Ж.Руссо) / М.В. Дружинінська // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Философія і культура. Серія: Філософські науки. Теорія культури та філософія науки. - Х., 2001. - № 501. - С. 28-39.
2. Дружинінська М.В. Зміст та визначення поняття “цивілізація” / М.В. Дружинінська // Філософські перепетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Х., 2001. - № 531'2001. - С. 108-113.
3. Александрова М.В. Цивілізація і місто: філософсько-історичний екскурс / М.В. Александрова // Устойчивое развитие городов. Урбанистика. Управление жизнедеятельностью городов. Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник. Серия: экономические науки. - К.: Техніка, 2002. - Вип. 37. - С. 227-229.
4. Александрова М.В. Співвідношення понять “культура” та “цивілізація” / М.В. Александрова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Наука, теологія, постмодерн. Серія: теорія культури і філософія науки. - 2002. - №552-2/2002. - С. 19-27.
5. Александрова М.В. Еволюція поглядів на культуру та цивілізацію в Україні кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст. / М.В. Александрова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Глобалізм. Суспільство. Особистість. Серія: теорія культури і філософія науки. - Х., 2002. - № 562. - С. 54-59.
6. Александрова М.В. Погляди на культуру та цивілізацію в українській філософській думці кін. ХІХ - поч. ХХ ст. (на прикладі концепцій М.Драгоманова, І.Франка та В.Вернадського) / М.В. Александрова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Наука, культура, постмодерн. Серія: теорія культури і філософія науки. - Х., 2003. - № 579 - 1/2003. - С. 25-30.
7. Дружинінська М.В. Філософія Г.С. Сковороди в аспекті відносин “людина-природа” в парадигмі цивілізації / М.В. Александрова // Духовна культура в інформаційному суспільстві. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції. - Х.: ХДАК, 2002. - С. 28-29.
8. Александрова М.В. Поняття “цивілізація” та “культура” як культурологічні категорії / М.В. Александрова // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття. Матеріали конференції молодих науковців. - Х.: ХДАК, 2002. - С. 8-9.
9. Александрова М.В. Еволюція поглядів на культуру та цивілізацію в Україні кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст. / М.В. Александрова // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття. Матеріали наукової конференції молодих учених. - Х.: ХДАК, 2003. - С. 5.
Анотація
Александрова М.В. Культура та цивілізація: становлення проблематики в українській філософській думці (кінець ХІХ - початок ХХ століть). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 17.00.01 - теорія та історія культури. - Харківська державна академія культури. - Харків, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню процесу становлення культурно-цивілізаційної проблематики в українській філософській думці кін. ХІХ - поч. ХХ ст. Також досліджується генеза поглядів на культуру та цивілізацію кін. ХVІІІ - кін. ХІХ ст. Аналіз цих поглядів дає підстави для висновку, що українська філософська думка з кін. ХVІІІ ст. пропонує унікальну традицію “критики цивілізації”, яка базується на християнському світогляді і визначає посередницьку роль філософського мислення між вірою і розумом; умовно її можна назвати “культуротворчою”. Подальший шлях української філософської думки кін. ХІХ - поч. ХХ ст. можна характеризувати як послідовне віддалення від цієї парадигми і пошуку іншої, що базується на науково-раціональному пізнанні та ідеї прогресу. Цю парадигму можна умовно назвати “цивілізаційною”.
Ключові слова: культура, цивілізація, прогрес, культурно-цивілізаційна проблематика, “культуротворча” парадигма, “цивілізаційна” парадигма.
Аннотация
Александрова М.В. Культура и цивилизация: становление проблематики в украинской философской мысли (конец ХІХ - начало ХХ веков). - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 17.00.01 - теория и история культуры. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2003.
В процессе данного исследования, исходя из предложенного в работе понимания понятий “цивилизация” и “культура”, был проанализирован процесс становления культурно-цивилизационной проблематики в украинской философской мысли кон. ХІХ - нач. ХХ в. Лучше всего представляют этот процесс взгляды на культуру и цивилизацию выдающихся украинских мыслителей М.П.Драгоманова, И.Я.Франко и В.И.Вернадского, которые, соответственно, репрезентуют три этапа развития украинской социально-философской мысли указанного периода - поколение “громадовцев”, поколение “Молодой Украины” и поколение новой украинской интеллигенции. Определение взглядов на культуру и цивилизацию этих мыслителей имеет важное значение для понимания их философской, социальной и научной деятельности. Также исследовался генезис взглядов на культуру и цивилизацию кон. ХVІІІ - кон. ХІХ в., который предствлен философскими построениями выдающихся украинских мыслителей Г.С.Сковороды, Н.В.Гоголя, П.Д. Юркевича и П.А. Кулиша. Сопоставление взглядов на культуру и цивилизацию мыслителей периода кон. ХІХ - нач. ХХ в. с предыдущим этапом разработки культурно-цивилизационной проблематики периода кон. ХVІІІ - кон. ХІХ в. дает возможность более полного понимания развития философской мысли в Украине.
Впервые в существующей историко-философской и культурологической литературе предметом специального анализа стали взгляды на культуру и цивилизацию в украинской философской мысли кон. ХVІІІ - нач. ХХ в. Анализ этих взглядов привел к выводу, что украинская философская мысль с кон. ХVІІІ в. представляет уникальную традицию “критики цивилизации”. Включенные в эту традицию философские построения варьируют основные положения, впервые сформулированные Сковородой, который создает философскую концепцию, полностью противоречащую цивилизационной системе ценностей. Эта парадигма построена в русле главных тенденций, которые в течение веков определяли ведущее направление философского поиска украинской духовной культуры, основными из которых являются: экзистенциальный характер философствования; “кардиоцентрическая” философия; обращение к Евангельской тематике; представление о преимуществе духовного, интуитивного познания в сравнении с научным; призыв к моральному самосовершенствованию; антиурбанистические мотивы; критика прогресса. Эту парадигму условно можно назвать “культуротворческой”.
Дальнейший путь украинской философской мысли кон. ХІХ - нач. ХХ ст. характеризуется как последовательное отдаление от этой парадигмы и поиск иной, которая базируется на научно-рационалистическом познании и идее прогресса. На указанном этапе наблюдается процесс становления взглядов украинских мыслителей на культуру и цивилизацию от общих представлений до уровня научных концепций. Эта парадигма базируется на следующих представлениях: преобразование существующих отношений между человеком и миром соответственно научной рациональности и индивидуальной этике; вера в силу человечества, возможность решать глобальные проблемы, которые возникают на пути его прогрессивного развития. Эту парадигму можно условно назвать “цивилизационной”.
Ключевые слова: культура, цивилизация, прогресс, культурно-цивилизационная проблематика, “культуротворческая” парадигма, “цивилизационная” парадигма.
Summary
Alexandrova M.V. The culture and civilization: establishment of the problems in Ukrainian philosophical idea (late 19 th - early 20 th сenturies). - Manuscript.
This dissertation for the scientific degree of Candidate of Philosophy Sciences, speciality 17.00.01 - Theory and history of culture. - Kharkiv State Academy of Culture. - Kharkiv, 2003.
The dissertation is examining the process of establishment of culture and civilization problems in Ukrainian philosophical idea in the late 19 th - early 20 th centuries. Also genesis of views on the culture and civilization in the late 18 th - the late 19 th centuries is researching. The analysis of those views leads to the conclusion that the Ukrainian philosophical idea since the late 18 th century introduces the unique tradition such as “the critic of civilization” that is based on Christian world outlook and defines an intermediate role of the philosophical thinking in between a religion and sense; in this case it could be called “culturally-creative” tradition. The next trend of the Ukrainian philosophical idea in the late 19 th - early 20 th centuries is characterized as gradual separation from this paradigm and search for another one, which is based on scientifically rational perception and the idea of the progress. This paradigm could be conditionally called “civilizational paradigm”.
Key words: culture, civilization, progress, the cultural and civilizational problems, “culturally-creative” paradigm, “civilizational paradigm”.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Емпіричний досвід і міфологічна картина світу. Зародження та ранні етапи розвитку філософії в Україні (XI-XV ст.). Гуманістичні та реформаційні ідеї у філософській думці України (кінець XV-початок XVII ст.). Філософія в Києво-Могилянській академії.
курсовая работа [75,4 K], добавлен 14.11.2008Етапи формування та еволюції проблеми комунікації в європейській філософській думці від її зародження до ХХ століття. Основні підходи до проблеми комунікації у німецькій філософії другої половини ХХ століття (вчення Ю. Габермаса та К.-О. Апеля).
автореферат [25,4 K], добавлен 11.04.2009Особливості філософії періоду Відродження у XIV-XVI ст. Значення у розвитку філософської культури тогочасної України Острозької академії - першої української школи вищого типу. Гуманістичні ідеї у філософській думці України. Києво-Могилянська академія.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 23.08.2010Деталізований аналіз та визначення духовності людини в українській філософії, повна характеристика причин виникнення цієї проблеми. Суспільні методи боротьби з кризою духовності. Пояснення значимості існування духовності людини в українській філософії.
реферат [37,5 K], добавлен 03.10.2014Поняття ментальності: сутність, функції. Відображення проблеми ментальності українського народу в наукових дослідженнях ХХ ст. Дослідження проблеми ментальності та менталітету в сучасній українській науці. Висвітлення особливостей та генези ментальності.
дипломная работа [99,9 K], добавлен 24.09.2010Картина філософського професійного знання в Україні. Позитивізм Володимира Лесевича та панпсихізм Олексія Козлова. Релігійно-теїстичний напрямок української філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Спрямування розвитку академічної філософії в Україні.
реферат [37,2 K], добавлен 20.05.2009Реальність як філософська категорія. Реальність: вступ у наявне буття як певне буття. Побудова теоретичної типології реальності. Міфічне як дуже інтенсивна реальність. Особливості віртуальної реальності. Становлення у значенні синтезу буття й небуття.
реферат [28,2 K], добавлен 14.03.2010Цивілізація, як характеристика стану існування суспільства. Цивілізаційний підхід: парадигма філософсько-історичного пізнання. Вчення М.Я. Данилевського та його роль у формуванні цивілізаційного підходу. Цивілізаційна концепція історії А.Дж. Тойнбі.
дипломная работа [114,8 K], добавлен 02.06.2013Формування інформаційної цивілізації. Визначення інформації як ідеальної сутності, її дискретність та контінуальність. Математична теорія інформації. Характеристики, які використовуються в якості родових при формулюванні визначення поняття "інформація".
статья [23,6 K], добавлен 29.07.2013Історико-філософський аналіз чинників наукової культури, що мали місце в теоретичних розвідках українських мислителів другої половини ХХ століття. Передумови їх позиціювання в працях І. Бичка, П. Копніна, С. Кримського, М. Поповича, В. Шинкарука.
автореферат [36,9 K], добавлен 11.04.2009Оцінка вчення німецького просвітителя Д. Віко на тлі розвитку політико-правової практики і історичної думки Італії кінця XVIII – початку XIX ст. Моменти автобіографії та праці мислителя-філософа. Визначення типу праворозуміння, викладеного в його трудах.
реферат [25,6 K], добавлен 04.08.2011Критика пізнавальних здібностей Еммануїлом Кантом. Чиста діяльність абсолютного Я в теорії Іоганна Фіхте. Аналіз розвитку свідомості у філософській системі Геогра Гегеля. Характеристика людини як самостійного суб'єкта в роботах Людвіга Фейєрбаха.
презентация [520,8 K], добавлен 17.05.2014Початок філософського осмислення цивілізації, принципи та фактори його розвитку на сучасному етапі. Життєвий шлях цивілізацій, його періодизація. Особливості, проблеми, майбутнє та місце України в світі. Глобалізація, вільний ринок та "ефект метелика".
курсовая работа [51,4 K], добавлен 25.10.2014Традиційні й техногенні цивілізації. Цінності техногенної культури. Система цінностей техногенної цивілізації. Особливості функціонування свідомості в різних типах культур. Система цінностей традиційних культур очима людини техногенної культури.
реферат [27,2 K], добавлен 27.06.2010Загальна характеристики стану філософської культури України кінця XVIII – початку XIX ст. Поширення ідей представників французького та німецького просвітництва в Україні. Масонство в історії філософської думки України, теорії та етапи його зародження.
контрольная работа [18,1 K], добавлен 30.05.2010Специфіка трансформації соціальної пам’яті в умовах інформаційного суспільства. Філософська трансформація понять "пам’ять" і "соціальна пам’ять". Соціальна пам’ять як єдність історичної та колективної пам’яті, її інновації в інформаційному суспільстві.
автореферат [30,0 K], добавлен 11.04.2009Аналіз соціальних ознак і витоків антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Культурні та антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності. Концепції виходу із загальнопланетарної кризи, породженої глобальними проблемами.
автореферат [29,9 K], добавлен 11.04.2009Порівняльний аналіз існуючих у сучасному науковому дискурсі концепцій виходу із загальнопланетарної кризи, породженої глобальними проблемами. Соціокультурний контекст зародження та витоки, специфіка й спрямованість розвитку техногенної цивілізації.
автореферат [26,8 K], добавлен 16.04.2009Сутність поняття Umwelt як оточуючий світ людини, середовище її існування. Характерні особливості Umwelt та його типи стосовно сучасного етапу розвитку цивілізації. Особливості та значення краудсорсінгу, необхідність формування сучасної прикладної етики.
статья [34,6 K], добавлен 06.09.2017Українська філософія початку ХІХ століття. Життя та творчість Памфіла Юркевича. Просвітництво та романтизм: погляд на пізнання. Кардіоцентризм – філософія серця. Пізнання через уявлення, поняття та ідею. Співвідношення розуму й любові у моральності.
реферат [27,6 K], добавлен 20.05.2009
