Феномен власності як об'єкт філософського дослідження за ранніми творами К. Маркса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 141. 82

Феномен власності як обєкт філософського дослідження за ранніми творами К. Маркса

Спеціальність 09.00.03-соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Михайленко Роман Володимирович

Київ 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”

Науковий керівник НОВІКОВ Борис Володимирович, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії, декан факультету соціології Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”

Офіційні опоненти:

СИТНИК Петро Кононович, доктор філософських наук, професор, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень

ПАВЛОВ Валерій Лукянович, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Національного університету харчових технологій

Провідна установа Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України (відділ соціальної філософії )

Захист відбудеться “15. “ 12 . 2003 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033 м. Київ, вул. Володимирська, 60)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033 м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий “10. “ 11. 2003 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Скрипка П.І

власність приватна суспільна маркс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження має бути особливо усвідомлена у двох моментах. Перший полягає в тому, що на теренах філософської думки в сучасній Україні марксистська філософія, що була колискою цілої плеяди мислителів, так і не знайшла логічного продовження. Вона стала відхиленою на невизначений термін. Але відмінити філософію неможливо з об`єктивних причин, тому моє звернення до марксизму має розрідити той світоглядний вакуум, що існує, іноді штучно створений, навколо означеної філософської течії.

Другий аспект пов`язаний з проблемою власності. У всі часи і у різних народів навколо питання власності точилась запекла боротьба як на теоретичних ристалищах, так і на практиці. І, як показує нам історія, питання власності оголюють дійсну людську сутність, бо саме в цьому питанні правдивість та істина б`ють пульсуючим нервом. Окрім того, наша держава стоїть на порозі чергового перерозподілу власності і вже очевидними є зміни у відносинах власності. Слова “приватна власність” ”приватизація”, ”роздержавлення” і т.п., стали словами повсякденного вжитку у різних прошарків нашого суспільства. Тому розібратись, що є власність не на побутовому, а на науково - теоретичному рівні для нашої держави є одним із найголовніших питань. А пролити світло на це питання неможливо, відкинувши його розгляд та вирішення у філософії Маркса, що є предметом нашої дисертаційної роботи.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи є феномен власності, який розкривається в ранній філософії Маркса.

Предметом дослідження виступає всебічне і ґрунтовне розкриття сутності феномену власності як такої і в її різноманітних формах прояву, виходячи з ранньої філософії Маркса. Таким чином, роблячи висновок з вищесказаного, предмет дослідження має різнорівневу і складну конфігурацію, сутність якої розкривається нижче.

Зв'язок роботи з науковими планами. Дисертація виконана в контексті наукової планової теми ”Соціальна філософія як діалектика суспільного розвитку” кафедри філософії факультету соціології НТУУ”КПІ”. Затверджена на засіданні Вченої Ради факультету соціології НТУУ”КПІ” (протокол №7 від 24.12.1998.).

Мета і завдання дослідження. Головною метою даної праці є розкриття предмету дослідження, яке полягає у всебічній рефлексії та розкритті сутності феномену власності за ранніми працями Маркса.

На шляху здійснення основної мети дослідження дисертант ставить такі завдання:

всебічно обґрунтувати існування та відтворити історичний рух основних форм власності, їх діалектичну єдність та багатоманітність;

проаналізувати приватну власність на шляху її ґенези, розгортання і становлення в теоретичній спадщині домарксистської філософії і в ранній філософії Маркса, подати аналіз багаторівневості приватної власності, як науково-матеріалістичної категорії;

висвітлити феномен суспільної власності, який подав нам Маркс в ранніх працях, а також на грунті сучасних постмарксистських течій проаналізувати і довести до читача основні мотиви й аспекти критики феномену та ідеї суспільної власності;

окреслити горизонти становлення усуспільненої власності в рамках онтологічно-гносеологічної тотожності. Проаналізувати усуспільнену власність як соціальний феномен і як категорію наукового матеріалізму.

Теоретико-методологічна основа дисертаційної роботи.

При написанні роботи дисертант звертається до методу науково-матеріалістичної діалектики. Тому методологічну основу дисертації складають, перш за все, наступні методологічні принципи: сходження думки від абстрактного до конкретного, єдності логічного та історичного, порівняння тощо.

Абстрактні форми власності в ході дослідження конкретизуються, набираючи досконалої форми викладу. Якщо на початку роботи автор лише окреслює коло інтенцій свого дослідження, то у подальшому він ґрунтовно аналізує досліджуваний феномен. Саме тому деякі розділи насичені посиланнями на першоджерела та зверненнями до критичної літератури.

Дисертант розглядає досліджуваний феномен не в статичному, незмінному вигляді, а в контексті його історичної динаміки. Відтворення логіки історії в ретроспективному ракурсі дає можливість зрозуміти особливості сучасного ставлення людини до проблем власності і віднайти шлях до їх адекватного сприйняття у минулі часи. Тому-то метод єдності логічного та історичного найбільш ефективно спрацьовує тоді, коли мова заходить про набуття поняттям власності категоріальної визначеності в здійснюваному категорійному синтезі.

Методологічний прийом порівняння виявляється вельми продуктивним в креативному відношенні при співставленні різних, часто взаємовиключаючих точок зору щодо розуміння сутності феномену власності, при характеристиці основних форм їх існування. Згаданий метод дозволяє виділити основне, закономірне, уникнути другорядного, і на цій підставі прийняти відповідне рішення щодо подальшого вирішення питань та завдань, повязаних з даною темою.

Варто відзначити і метод каузального аналізу, який передбачає виявлення причин появи різноманітних явищ. Основним для нього є питання ”чому?” Нами він використовується для з'ясування того підґрунтя, що обумовило модифікацію ідеї власності за сучасної доби.

Поруч зі вказаним методологічним ядром, автор керувався та послуговувався й іншими досягненнями методології сучасного гуманітарного пізнання та знання. Маються на увазі феноменологічний, герменевтичний, структурно - функціональний, лінгвістичний підходи до розв'язання тих а чи інших проблем. Проте вони не отримали в роботі пріоритетного статусу, а тому виступають лише службовими складовими ланками тих методологічних основ, яким відведено ключову роль у дослідженні. Себто, використовуються автором суто інструменталістськи.

В якості теоретичного базису в дисертації використано і переосмислено ряд ідей, узагальнень, висновків вітчизняних та зарубіжних філософів, соціологів, психологів, які у своїх працях доторкалися проблем, пов'язаних з даною темою. Серед найбільш відомих мислителів сучасної доби, до поглядів яких звертається дисертант: Ю. Габермас, Е. Ільєнков, Д Лукач, Г. Маркузе, Б. Новіков, Т. Ойзерман, К. Поппер, П. Ситник, П. Столяров, Е. Фромм, Ф. Хайек та ін.

Окрему групу джерел становить посібнико-довідкова література, різнопланові словники, енциклопедії, підручники по філософії, соціології. До роботи над дисертаційним дослідженням залучено й матеріали конференцій, симпозіумів з питань осмислення досліджуваного феномену.

Важливе місце у написанні дисертації відводиться принципам об'єктивізму, толерантності, світоглядного плюралізму. Автор переконаний, що не упереджений погляд, не ідеологічна заангажованість, а лише зважений бездоганно науковий підхід спроможний призвести до пізнання істини.

Наукова новизна дослідження. В дисертації здійснено філософське осмислення феномену власності за ранніми творами Маркса. На цій основі вироблено систему теоретичних положень, що дають уявлення про власність як фундаментальну категорію соціальної філософії, розкривають сутність власності як такої, історичний характер її типів тощо. Серед них новизною відзначаються наступні:

дисертантом було досліджено спектр сучасної соціально-філософської літератури, що розглядає марксизм і проблеми повязані з феноменом власності у критичному ракурсі. Цей аналіз дозволяє говорити про нове проблемне поле у дослідженні власності.

формулювання наукової задачі, нове рішення якої отримано в дисертації, полягає у встановленні особливості кореляції власності в рамках онтологічно - гносеологічної тотожності та моделі потенційного її розвитку.

науковою новизною є розвиток дисертантом категорії усуспільненої власності, що вона розглядається як онтологічно - гносеологічна врівноваженість розуміння. Новизна такого погляду критикує розуміння процесу усуспільнення як спрямованості до гносеологізації (яке відбувалося у “радянському” марксизмі) і також спрямованості до онтологізації (яке має місце у сучасному марксизмі). Такий підхід до аналізу категорії усуспільненої власності є новим напрямком у науково-матеріалістичному аналізі марксизму і проблем власності.

доведено, що за сучасної доби значної уваги набуває соціально - філософське розуміння усуспільнення власності, що несе в собі формально - юридичні та економічні аспекти власності.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що вона виступає вагомим внеском в розвиток такої дисциплінарної галузі філософії як соціальна філософія. Результати дисертаційного дослідження дають змогу повернути думку в лоно наукового матеріалізму, котрий втрачає свої світоглядні пріоритети.

Подібне положення має стати предметом поглиблених роздумів для тих осіб, від зваженої політики яких залежить доля багатомільйонного народу, а проблеми власності грають значну роль як на теоретичному так і на практичному рівнях.

Концептуальний матеріал дисертації може бути використаний в процесі викладання вузівських курсів філософських дисциплін. Висновки і результати, отримані в процесі дослідження, цілком спроможні стати та бути корисними при обговоренні проблем відродження науково-матеріалістичного погляду на проблеми власності, пошуку нових ціннісних засад розбудови демократичної, правової держави, гуманістичного суспільства.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Положення і висновки здійсненого дослідження використовувалися дисертантом під час проведення лекційних та семінарських занять у Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”. Головні ідеї дисертації оприлюднено у виступах на Днях Науки 2000 року у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, на міжнародних науково - практичних конференціях “Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму” (Київ, 1999), ”Творчість свободи як свобода творчості” (Київ, 2001), ”Сучасні проблеми управління” (Київ, 2001), “Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна - Німеччина” (Київ 2002).

Дисертація обговорена на засіданні кафедри філософії НТУУ”КПІ”.

Публікації. Основні положення дисертації відображенні у девяти статтях автора, видрукованих в наукових журналах (4) та збірнику матеріалів конференції (5).

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, що випливає з його мети і головних завдань. Дисертаційне дослідження несе в собі соціально - філософський та філософсько - історичний моменти. Коли власність розуміється як вихід за межі формально - юридичного та економічного розуміння, тоді вона стає предметом соціально - філософського аналізу. В дисертації цей аналіз здійснюється через розгляд основних історичних форм власності, що відбиває філософсько - історичний аспект дослідження. Тут автор проводить дві основні лінії, за якими здійснюється дослідження феномену власності.

По-перше, досліджується рух власності в її історичному поступі та розвитку на різних етапах її становлення, починаючи з первіснообщинної форми власності і закінчуючи ”суспільною” та усуспільненою її формами.

По-друге, проводиться теоретичний аналіз власності і її різних рівнів (формально-юридичного, економічного і політекономічного) та аналізується власність як соціально-філософська категорія.

Вищенаведені лінії дослідження розкриваються у чотирьох розділах. Ці розділи мають власну логічну структуру побудови, яка підкреслює системність дослідження і поступовість розвитку думки.

Перший розділ дає читачеві огляд основної літератури та періодики, що використовувалась при написанні дисертаційної роботи, подає історичний розвиток форм власності, і науково - матеріалістичний аналіз цього розвитку в загальному вигляді. Більш конкретний аналіз основних форм власності, на яких зосереджується дослідницька робота, подані в наступних - другому, третьому, четвертому розділах. Другий розділ присвячений ґенезі та аналізу приватної власності. Цьому питанню приділено багато уваги в ранніх творах Маркса, тому розділ насичений цитатами і зверненнями до ранніх праць філософа. Третій розділ присвячений проблемі суспільної власності. Крім розгляду марксистського розуміння суспільної власності в розділі широко представлена критика цієї філософської доктрини і аналіз цієї критики дисертантом. В четвертому розділі дисертант на ґрунті досліджень, що проведені в попередніх розділах, подає становлення науково - матеріалістичного розуміння усуспільненої власності. Висновки підбивають результати проведеного дослідження і висвітлюють творчі перспективи на найближче майбутнє.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подаються пояснення щодо обраної автором теми дисертаційної роботи, обґрунтовується її актуальність, визначається мета, основні завдання, теоретико-методологічна база і наукова новизна дослідження, а також розкривається теоретична і практична значимість одержаних результатів. Зазначаються форми апробації і повідомлення про публікації та наводиться структура роботи.

Перший розділ дисертації - ”Аналіз джерел дослідження та еволюція історичних форм власності”. Науковець, який нині займається тим чи іншим спектром проблемних питань неспроможний обійтися без врахування та осмислення попередніх здобутків на відповідній дослідницькій ниві. До цього його в першу чергу зобов'язує специфіка самого наукового дослідження. Адже досить важливо мати уявлення про сутність висвітлення даної проблеми, про її актуальність, шляхи та напрямки подальшого вирішення тощо. Зрозуміло, що не становить виключення і теоретична спадщина, пов'язана з розкриттям природи феномену власності. Вона постійно перебуває у полі зору дослідників. До неї також звертається і дисертант, розглядаючи, насамперед, ту літературу, якій відведено ключову роль в написанні роботи, а саме - ранні твори Маркса. Також свою увагу дисертант зосереджує як на західних джерелах, так і на працях мислителів вітчизняної традиції, відзначаючи принагідно стан висвітлення проблеми обома категоріями розвідок.

Слід зазначити, що в ранніх творах Маркс чітко розкриває основні форми історичного розвитку власності як процесу становлення і гуманізації її форм. Треба виділити, що філософ виокремлює п'ять основних форм власності: племінну власність, античну общинну і державну власність, феодальну, капіталістичну (приватну) власність та комуністичну (суспільну) власність. Ці основні форми власності знаходяться не в застиглому стані, а в постійному русі свого розвитку і становлення. Критикуючи приватну власність він робить намір спрямувати суспільну думку на осмислення більш прогресивної форми власності.

В “Німецькій ідеології” Маркс зазначає, що першою формою власності є племінна власність. Вона відповідає нерозвинутій стадії виробництва, коли люди живуть полюванням, рибальством, скотарством, або, в найкращому випадку, землеробством. Остання форма виробництва передбачає величезну масу неосвоєної землі. Племінна власність характеризується тим, що на цій стадії поділ праці розвинутий дуже слабко і обмежується дальшим розширенням існуючого в сім`ї природно виниклого поділу праці. Тому суспільна структура обмежується тільки розширенням сім`ї: патріархальні глави племені, підлеглі їм члени племені, нарешті, раби.

Окремий індивід первісної общини діє лише як простий орган одного господарського цілого. В первісному суспільстві окремий індивід не має самостійного існування без общини. Його власне життя - це життя всієї общини, тому його відношення до умов виробництва, як до своїх, опосередковується виробництвом. І лише приналежність індивіда до певного колективу, робить його власником землі та інших умов виробництва. Крім того в умовах первісної общини індивідуальні робочі сили функціонують лише як органи сукупної робочої сили

Таким чином антична власність уже не колективна, але ще й не приватна. Антична власність - це форма розпаду первіснообщинної власності, а тому є перехідною формою, яка містить в собі колективні і приватні початки.

Антична общинна власність приймає форму державної власності, виходячи з того, що у античних народів в одному місті жило спільно декілька родин. Парцелярна обробка землі окремими родинами породжувала практичну приватну власність, але як форму, котра опосередкована державною власністю. Тому право окремої сім`ї чи індивіда на державну власність обмежувалося лише володінням. Протиріччя між колективним і приватним початками стало дієвим фактором розвитку античної власності в сторону оформлення її в якості рабоволодіння.

Роздвоєння общинної власності на державну та індивідуальну приватну власність є першим знищенням общинної власності, оскільки розвиваються на цій основі: приватна праця, приватна власність, обмін і т. п. Розпад общинної власності на спільну державну та індивідуальну приватну є, таким чином, історично перша форма заперечення першопочаткової єдності колективної праці і колективної власності, що притаманна всім первісним формам.

Феодальна власність подібно до племінної і общинної також базується на певній спільності, якій протистоять не раби, як в античному світі, а дрібні селяни - кріпаки. Ієрархічна система землеволодіння і зв`язана з нею система збройних дружин давали дворянству владу над кріпаками. Така феодальна структура була асоціацією, що спрямована проти поневолення виробляючого класу. Феодальній структурі землеволодіння відповідала в містах корпоративна власність, феодальна організація ремесла.

Для феодалізму характерна така форма власності, за якої земля належить не виключно якомусь певному індивіду, а групі, асоціації феодалів, що вибудовується за ієрархічним принципом. Володіння, користування і розпорядження землею здійснюється при взаємовтручанні волі одних і волі інших членів (сеньйорів, васалів ). Взаємні вольові відношення, як в середині асоціації, так і в її зв`язках з безпосереднім виробником базувались не на свободі сторін, а на особистому пануванні та підкоренні.

Наступною формою власності є капіталістична власність. Капіталістичну систему господарювання Маркс розглядає як завершальну структуру, що побудована на соціально - економічних антагонізмах. Капіталістична форма володіння своєю сутністю має приватну власність у її найрозвиненішому вигляді. Капітал і наймана праця формують два аспекти однієї і тієї ж сутності - буржуазної приватної власності. Інакше кажучи, засоби виробництва, оскільки вони протистоять праці, як чужа власність, приймають форму капіталу, а праця в силу цього - форму найманої праці. Саме завдяки протилежності між найманою працею і власністю виникає безпосереднє відношення власників умов виробництва до безпосередніх виробників. Власник засобів виробництва і життєвих ресурсів не в їх суспільній, а в натурально - речовій формі, як певних споживчих вартостей і власник робочої сили, як чисто природної здатності до праці, при всій зовнішній формі юридичної рівності, економічно відносяться один до одного, як власник до невласника.

Звідси випливає, що як капітал, так і наймана праця є, з одного боку, виразом історично визначеної певної суспільної форми речових і особистих факторів виробництва, а з іншої - зі сторони відношень виробництва - утворюють в єдності антагоністичну сутність капіталістичної приватної власності. Тому приватна власність має бути позитивно усунутою суспільною формою власності.

У другому розділі дисертації, ”Ґенеза та аналіз приватної власності” дисертант показав історію поглядів на приватну власність починаючи з філософії Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо та ін.. Саме на цьому підґрунті формувалися погляди молодого Маркса на власність.

Далі дисертант окреслив аналіз поля критики Марксом ідеалістичних поглядів Гегеля та метафізичних поглядів Прудона на приватну власність. Критика метафізичних та ідеалістичних філософських бачень приводить Маркса до матеріалістичного бачення світу і матеріалістичного аналізу власності.

З позицій матеріалізму філософ критично переосмислює приватну власність, яка породжується відчуженою працею, і веде до тотального суспільного відчуження. Аналізується також сутність відчуженої праці та приватної власності. Крім того приватна власність, як така, породжує рух приватної власності, котра вже відтворює себе сама. Отже, філософ приходить до висновку про позитивне усунення приватної власності і заміну цієї форми на суспільну форму власності, яка зможе подолати проблеми відчуження.

Також дисертант здійснив категоріальний аналіз приватної власності і провів розмежування між власністю і привласненням. Суспільне буття та розвиток відносин власності спонукає до розуміння приватної власності у формі ренти (земельної ренти). Рента є результатом тих суспільних відносин, при яких відбувається експлуатація. Рента керується суспільним відношенням, а не економічним і технічним зростанням. Вона зобов`язана своїм походженням суспільству на відміну від прибуткового проценту. Тому існують землі, які приносять прибуток але не приносять ренти.

В ранній творчості Маркса виділяється формально-юридичне, економічне і політекономічне розуміння категорії приватної власності. Велика промисловість і розвиток продуктивних сил змінюють розуміння і суть приватної власності. Формально-юридичне розуміння розвивається економічним і таким чином зникає ілюзія приватної власності, як чистої волі власника. Маркс пише, що ця юридична ілюзія, що зводить право до чистої волі, неминуче приводить - при дальшому розвитку відносин власності - до того, що та або інша особа може юридично мати право на яку-небудь річ, не володіючи нею фактично. Якщо, наприклад, внаслідок конкуренції яка-небудь земельна ділянка перестає давати прибуток, то власник її все ж продовжує юридично мати право на неї, але йому нічого робити з цим правом. Як земельний власник він немає нічого, якщо тільки не володіє крім того достатнім капіталом для обробітку своєї землі. Такою ілюзією юристів пояснюється те, що для них і для всякого кодексу є взагалі простою випадковістю, що індивіди вступають між собою у відносини. Ці відносини вони розглядають як такі, в які можна вступати і не вступати за власним розсудом. Економічна ж власність має дуже чіткі межі для власника і стає дійсною власністю лише у процесі спілкування і незалежно від права. Вона стає дійсною власністю, коли є можливість розпорядження чужою працею. Таким чином політекономічна категорія приватної власності є сама розвинена категорія і знімає в собі, тобто включає в свій зміст формально-юридичне та економічне розуміння приватної власності. Саме вона несе у собі найбільше соціально - філософське наповнення. Крім цього потрібно розуміти, що поділ між формально-юридичною, економічною і політекономічною категоріями є умовним в тому сенсі, що в реальності певна власність завжди поєднує в собі всі ці категорії як аспекти конкретної власності. Суть такого розподілу полягає в тому, що Маркс викривав своїх опонентів у обмеженому розумінні категорії приватної власності і описував це обмеження у вище наведених формах. Отож найрозвинутіша категорія приватної власності в ранній творчості Маркса виступає як науково-матеріалістична політекономічна категорія.

Далі був пророблений аналіз протиріччя між привласненням і відчуженням за капіталізму. Аналіз приватної власності привів до розкриття напруженого діалектичного відношення між привласненням і відчуженням. Чим більше зростає міра привласнення природи людиною, тим більше зростає і міра відчуження людини від людини. Вирішенням цього конфлікту є комунізм і позитивне усунення приватної власності.

Крім аналізу приватної власності в розділі також проводиться лінія історії поглядів філософа на приватну власність від революційно-демократичних до матеріалістичних.

Тому можна зробити висновок, що приватна власність є досить складним та багатогранним утворенням. Протиріччя між відчуженням і альтернативою комуністичного суспільства є питанням відкритим і до тепер, як на рівні теоретичному, так і на інших рівнях соціального буття, і багатоманітність поглядів та позицій не приводить до чіткого наукового вирішення цієї проблеми.

У третьому розділі дисертації, що носить назву ”Суспільна власність та аспекти її критики”, дисертант розкриває марксистське розуміння суспільної власності, впровадження якої веде суспільство до комунізму. На шляху становлення на перших порах комунізм виступає як ”грубий комунізм”, що має вияв у формі всезагальної приватної власності. Це проміжний етап, що веде до дійсного комунізму і панування суспільної власності.

На думку Маркса, комунізм відрізняється від усіх дотеперешніх суспільних рухів, бо здійснює переворот в самій основі всіх дотеперешніх відносин виробництва та спілкування і вперше свідомо розглядає всі стихійно виниклі передумови, як витвори попередніх поколінь, позбавляє ці передумови стихійності, підкоряє їх владі об'єднаних індивідів.

Всі історичні колізії форм власності в певному аспекті розуміння можуть бути розглянуті як суперечності між продуктивними силами і формою спілкування. На певному етапі історичного розвитку суспільства продуктивні сили вступають у конфлікт з формами спілкування, які є оковами суспільного розвитку, або навпаки.

Капіталізм породжує мниму колективнісь, в яку обєднувались індівіди - це було обєднання одного класу проти іншого. Тому суспільні відносини, в які вступали індивіди будь-якого класу і які зумовлювалися їх спільними інтересами проти якого-небудь інщого класу, становили завжди таку колективність, до якої індивіди належали тільки як середні індивіди, лише остільки, оскільки вони жили в умовах існування свого класу, вони перебували в цих суспільних відносинах не як індивіди, а як члени класу. В умовах дійсної колективності індивіди знаходять свободу в своїй асоціації і через неї, бо ставлять під контроль умови існування усіх членів суспільства.

Комунізм є позиція як заперечення заперечення, тому він передбачає стадію соціалізму. Протиріччя між капіталізмом та соціалізмом породжує комунізм як такий.

Сучасний капіталізм, безперечно, вже не є тим капіталізмом, який був описаний Марксом (з врахуванням технічної революції, що його видозмінила). Але він все рівно залишається антагоністичним за своєю суттю і потребує змістовного аналізу з позицій наукового матеріалізму, що видно з багатьох аспектів реальності. Осуспільнення власності, яке, за думкою Маркса, приведе соціум до соціалізму, а пізніше - до комунізму, сучасна філософія ХХ століття бачить в критичному ракурсі. Тому значну частину розділу автор дисертаційного дослідження присвятив аналізу критики філософської позиції марксизму. Тут аналізуються аспекти критичного підходу до марксизму представників Франкфуртської школи, інших відомих західних марксологів, представників російської релігійної філософії та радянського марксизму і доробки вітчизняної думки сучасності.

Звідси слід зазначити, що марксистська філософія є предметом активного дослідження широкого спектру філософських кіл. І хоч літературних джерел, що критикують погляди Маркса, досить багато, всю цю критику умовно можна розбити на дві основні групи. До першої групи слід віднести критику, котра не може проникнути у марксизм і залишається на позиціях ідеалізму та метафізики, за що Маркс сам критикував ще своїх попередників. Сюди також слід віднести теоретичні моделі, які лежать у межах форми перетвореної. А до другої групи я відношу критику, що наголошує на неспроможності марксизму і його категоріального апарату адекватно аналізувати сучасну соціальну реальність. Саме цей аспект критики спонукає до творчого проникнення в філософію Карла Маркса і, на мій погляд, є найбільш продуктивним.

У четвертому розділі дисертації, що носить назву ”Усуспільнена власність у світлі філософського осмислення”, на базі аналізу аспектів тотожності і продукування категорій в ранньому марксизмі, дисертант аналізує категорію усуспільненої власності. Усуспільнена власність базується на розумінні синтетичної природи тотожності онтології і гносеології. Помилкою марксологів, на думку дисертанта, являлося те, що марксизм ще не був адекватно зрозумілим і осягнутим до кінця в історії світової філософії. Причиною цього було перекручення філософії Маркса, що виявлялося у неправомірній гносеологізації його вчення (наприклад така гносеологізація відбувалась у філософії радянського марксизму), та у надмірній онтологізації (що можна спостерігати зараз у представників нових марксистських течій: філософія Лукача і т. д.) А вірним підходом до вирішення цієї проблеми є онтологічно-гносеологічна врівноваженість, що автор дисертації демонструє при описанні категорії усуспільненої власності.

Також тут ми знаходимо грунтовний аналіз природи експлікації категорій у філософії Маркса. Категорії у Маркса - суть форми наявного буття, визначення існування. Вони є саме такими, які не можуть мати ніякого першопочаткового генезису, бо буття для Маркса рівнозначне буттю предметності, а предметність являється конкретною і реальною першопочатковою формою всякого буття і всякої категоріальності. Тому категорії у Маркса являються частинами існування, моментами, рушійними силами і обєктом руху тих процесів, які ми тлумачим як буття. І категорія усуспільненої власності тут не є виключенням. Вона описується дисертантом не в статичному стані, а у русі її становлення.

Маркс знімає синтетичну природу тотожності в мисленні, бо світ по Марксу існує об`єктивно і незалежно від мислення, й переносить синтетичну природу тотожності на предметність дослідження, що дозволяє усунути метафізичну і ідеалістичну природу пізнання одночасно. Це видно вже з аналізу марксистських категорій. Наприклад, власність тотожна праці, а праця тотожна капіталу як накопиченій власності у формі грошей і т. д. Тому неправомірним є звинувачення Маркса в тому, що він один з найбільших гегельянців. Скоріше Гегель є обмежений марксист, виходячи з усвідомлення тотожності буття і мислення, яке має бути помисленим аналогічно тотожності власності і праці.

Але в філософській тотожності відбувалась підміна більш абстрактної тотожності гносеології і онтології більш простою самототожністю гносеології. Ця підміна зводила нанівець всі матеріалістично - наукові обґрунтування Маркса. І якщо марксистські ідеї й ідеали, котрі подавалися в марксизмі радянських часів, були логічно вірними (або обгрунтованими), та вони не були онтологічно виправданими. Звідси починається викривлення філософії Маркса, звідси бере свій початок догматизований марксизм.

У філософії Маркса природа тотожності носить врівноважений онтологічно - гносеологічний характер. Таке розуміння дасть нам можливість описати категорію усуспільненої власності за вірними науково - матеріалістичними принципами.

Щоб стати онтологічно вільною людина мала відмовитися від того, що дала їй природа. Але ця відмова повинна компенсуватися через суспільне життя, а саме у суспільстві. Культура - це не лише данина, що її індивід ”сплачує” своєму роду в його історично конкретній формі суспільного устрою, ще це данина, яку суспільство віддає кожній людині, як носію не лише біологічних, а і соціальних потреб. І чим більшою є данина, що її потребує рід від індивіда, як біологічної істоти, тим значніша данина, що її має дати суспільство людині, як соціальній істоті. Родова (суспільна) потреба не тотожня його видовій (природній) і має свої закони, що відмінні від біологічних. Звідси витікає можливість для кожного індивіда не тільки відхилятися від своєї суспільної сутності, а і вступати з нею у конфлікт (відчуження) і долати його через усуспільнення.

В процесі усуспільнення особистість втілює та персоніфікує силу історії розвитку сутнісних сил людини взагалі, причому масштабом такого розвитку виступає виключно лише сама ця людина, як найвища цінність історії. Коли власність усуспільнюється, вона стає власністю всіх, багатьох і кожного. Тут хибним є принцип розподілу власності за яким все належить всім, і саме тому не належить нікому зокрема, а тут кожному належить все і лише внаслідок цього воно належить всім.

Усуспільнену і суспільну власність слід розрізняти. Усуспільнення в нашій філософській традиції було, по суті, зредуковане до єдиного, притому зовсім не визначального його змісту та значення. Воно було ідинтифіковане з процесом, що має своїм результатом встановлення та повне домінування суспільної власності на засоби виробництва. Таким чином була зліквідована відмінність між усуспільненим та суспільним, а суспільне розумілося в рамках гносеологічної сваволі.

Категорії суспільної власності, осуспільненої власності та усуспільненої власності є спорідненими вже лінгвістично. Ця лінгвістична спорідненість відбиває і змістовне взаємовідношення в реальності існування. Вищенаведені категорії перетікають одна в іншу, відтворюють діалектичний рух, подібно до інших марксистських категорій (капітал, праця, споживання і т.д.). Але разом із цим суспільна, осуспільнена й усуспільнена власність відбивають певні віхи в історичному становленні феномену власності як такого. Хоч світ і змінюється навкруги і той капіталізм, про який писав Маркс, істотно змінився, бо відбулися революції соціальні та технічна. Ці революції значно змінили соціальне середовище, внесли в нього суттєві корективи. Але зміни саме і мають бути проаналізовані з матеріалістичних позицій. Суспільна власність носить лише деклараційний характер, який має виливатися в осуспільнення. Якщо власність задекларована як суспільна формально - юридичними актами, то її осуспільнення повинно здійснюватися у формі усуспільненої власності. Якщо реального усуспільнення не відбувається, в силу певних причин, то суспільна власність трансформується в якісь проміжні форми (наприклад у форму державної власності), або скочується знову до приватної власності. Цей діалектичний рух власності має підкріплюватися як субєктивними, так і обєктивними факторами суспільного розвитку. Саме звідси чудово усвідомлюється той факт, що комунізм не є ціль людського розвитку, а є енергійним принципом майбутнього.

Процес усуспільнення власності має виражатися через рух усуспільнення і усуспільненої власності. Якщо рух приватної власності, породжений вже наявним існуванням виробленої приватної власності, породжував нове залучення найманої праці і низьку форму відтворення існування найманих робітників, то рух усуспільнення власності має стати рухом на існуючу власність, на опанування нею. Праця з метою усуспільнення є працею не лише для самовідтворення індивіда, крім цього вона має носити характер руху до опанування новими формами праці. Рух усуспільнення власності давно відбувається вже в практичному житті. На зміну приватній прийшли асоційована, державна та інші форми власності, а останнім часом з'являється і міждержавна власність. Держава має ставити за ціль не глобалізацію державництва, а розбудову суспільства. В цьому вона має спиратися на народ, суспільні організаціїї і т.п. Протилежність між державою і громадянським суспільством повинна приводити до усуспільнення держави. Поєднанням онтологічної виправданості і гносеологічної доцільності мають керуватися всі рухи по розбудові суспільства.

Технічний прогрес є визначальним у формуванні усуспільненої власності. Технічна революція сама породжує усуспільнену власність і стає її гарантом. Процес породження полягає в тому, що технічні механізми для створення їх і підтримання їх в дії вимагали від соціуму усуспільнення власності. Бо, наприклад, створення та експлуатація атомної станції, або запуск космічного корабля вимагають праці колектива однодумців, які не можуть бути відчуженими від даного процесу.

Крім того техніка виступає гарантом усуспільненої власності як соціального інституту, бо існування ядерної зброї вже беззаперечний гарант підтримки і існування усуспільненої власності. І поки не буде відведена загроза ліквідації усуспільненої власності, доти людство не відмовиться від ядерної зброї.

Але досить чітко видно, що техніка не може вирішити питання зняття відуження і експлуатації, вона дозволяє створювати лише нові їх форми. Таке твердження ми робимо з аналізу того феномену, що техніка по своїй суті відтворює економічний і формально - юридичний моменти власності, тобто сама в собі зберігає протиріччя власності.

Заключну частину складають висновки, в яких викладені результати дослідження. Феномен власності як обєкт філософського дослідження за ранніми творами К. Маркса розкривається в дисертаціїї через розгляд еволюціїї історичних форм власності. Тут виділяється племінна, антична общинна та державна власність, феодальна, капіталістична (приватна) та комуністична (суспільна, усуспільнена) власність. Детально розглядаючи вади приватної власності (тотальне відчуження та саморух власності), дисертант приходить до висновку про позитивне усунення приватної власності. Приватна власність усувається суспільною власністю через усуспільнення. В свою чергу усуспільнена власність розглядається в рамках онтологічно - гносеологічної тотожності, що є новим соціально-філософським підходом при розгляді феномену власності.

Отже, тут ідеться про розгортання усуспільнення власності та усуспільненої власності як теоретичної та практичної моделі історичного розвитку форм власності та про гармонізацію в розумінні взаємовідношень власності, влади та держави.

Це те коло проблем, які залишаються вагомими на сьогоднішній день, а тому підлягають осмисленню і на майбутнє.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ АВТОРОМ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Михайленко Р.В. Горизонти аналізу приватної власності за ранніми працями К. Маркса. // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності, Збірник наукових праць.- К. : Вид. центр КДЛУ, 2000. - С.137-143.

2. Михайленко Р.В. Філософські аспекти науково-матеріалістичного аналізу усуспільнення власності // Мультиверсум. Філософський альманах. Збірник наукових праць. - К. : Український центр духовної культури, 2000.- С.189-197.

3. Михайленко Р.В. Аспекти критики марксизму та ідеї суспільної власності в сучасній філософії Заходу // Мультиверсум. Філософський альманах. Збірник наукових праць. - К. : Український центр духовної культури, 2001. - С.80-89.

4. Михайленко Р.В. Приватна власність як обєкт історико - філософського аналізу. // Вісник НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка. - К. : Випуск 1, 2002. - С. 24 - 37.

5. Михайленко Р.В. Концепція приватної власності у К. Маркса як аспект соціальної творчості // Матеріали 5-ї Міжнародної науково-практичної конференції ”Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму”. Ч.2. - К. : НТУУ”КПІ”,1999. - С.136-137.

6. Михайленко Р.В. Роздуми стосовно філософської теорії К. Маркса // Дні науки. Тези наукових доповідей та виступів викладачів, докторантів,аспірантів, студентів. - К. : 1996. - С.-30.

7. Михайленко Р.В. Науково-матеріалістичний аналіз руху власності від приватної до суспільної і усуспільненої як елемент соціальної творчості // Матеріали 6-ї Міжнародної науково-практичної конференції ”Творчість свободи як свобода творчості”. - К. : НТУУ”КПІ”, 2001.- С.-161.

8. Михайленко Р.В. Розвиток форм державної власності та державне управління // Збірник матеріалів першої міжнародної науково-практичної конференції ”Сучасні проблеми управління”. - К. : Політехніка,2001.- С.159-160.

9. Михайленко Р. В. Громадянське суспільство, держава, власність - аспекти соціальної взаємодії. // Збірник матеріалів другої міжнародної науково-практичної конференції. ”Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна - Німеччина”. - К. : Політехніка,2002.- С.100-101.

АНОТАЦІЇ

Михайленко Р.В. Феномен власності як обєкт філософського дослідження за ранніми творами К. Маркса. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. - соціальна філософія та філософія історії . - Національний технічний університет України ”Київський політехнічний інститут” , факультет соціології, Київ, 2002.

Дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним соціально-філософським дослідженням феномену власності за ранніми творами Карла Маркса, котре приводить до усвідомлення усуспільненої власності. Звертаючись до концептуального осмислення феномену власності, дисертант аналізує динаміку руху власності на етапах становлення її історичних форм. Особлива увага приділяється також критичним поглядам на матеріалістичне розуміння власності. Саме переосмислення критичних поглядів спонукає автора дисертації визначати усуспільнену власність як матеріалістичну категорію.

Ключові слова: приватна власність, суспільна власність, усуспільнена власність, саморух власності, відчужена праця, онтологічно-гносеологічна тотожність, політекономічна категорія власності.

Михайленко Р.В. Феномен собственности как объект философского исследования по ранним произведениям К. Маркса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03.- социальная философия и философия истории.- Национальный технический университет Украины ”Киевский политехнический институт”, факультет социологии.

Диссертация является первым в отечественной науке комплексным социально-философским исследованием феномена собственности по ранним произведениям Карла Маркса, которое выводит мысль на горизонты становления этого феномена на уровень осознания обобществленной собственности. Обращаясь к концептуальному осмыслению феномена собственности в разворачивании форм его становления от общинной до общественной и обобществленной, дисертант анализирует, обращаясь к ранним произведениям Маркса, динамику движения собственности как таковой на теоретическом и практическом уровнях.

Особенное внимание также обращено к критическим взглядам на материалистическое понимание собственности и к способу ее манифестации в контексте общественной мысли. Сущностное понимание становления феномена собственности как объекта философского исследования эксплицируется в легитимации научно-материалистической категории обобществленной собственности, которая понимаеться как онтологическо-гносеологическое тождество. Это понимание есть логическим следствием анализа критики Марксом идеалистического и метафизического понимания собственности, а также анализом критики современного понимания собственности, которое породила философия ХХ века.

Подлинная задача, составляющая суть понимания обобществленной собственности, только тут и встает перед нами во весь свой рост, во всем своем объеме. Эта задача - действительное освоение каждым индивидом всего накопленного в рамках ”частной собственности” богатства. При этом богатство, которое тут имеется в виду, - это не совокупность вещей, находящихся в формальном владении, а богатство тех деятельных способностей, которые в этих вещах “опредмечены”, а в условиях частной собственности - отчуждены. Превратить частную собственность в собственность всего общества - это значит превратить ее в реальную собственность каждого индивида, каждого члена этого общества, ибо в противном случае общество рассматриваеться как абстракция, как нечто отличное от реальной совокупности всех составляющих его индивидов.

Критическое переосмысление тождественности и категориальности по ранним произведениям Маркса скрывает в себе громадный потенциал для развития материалистического направления в социальной философии. Именно этот потенциал реализуеться в данной дисертационной работе.

Ключевые слова: частная собственность, общественная собственность, обобществленная собственность,самодвижение собственности, отчужденный труд, онтологическо-гносеологическое тождество, политэкономическая категория собственности.

Michailenko R. The phenomenon of property as object of the philosophical researeh by Karl Marx's early works. - Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of Philosophy (speciality is 09.00.03 - social philosophy and philosopy of history). National technical university of Ukraine ”Kyiv politechnical institute”, the sociology department. Kiyv, 2001.

The dissertation is the first complex social-philosophical research of the phenomenon of the property by Karl Marx's early works, which leads to realization of socialized property. Appling conceptualistic understanding the phenomenon of property, the postgraduater analyses the dynamics of movement of property on the stades of the formation its forms.

It should be given consideration to critical opinions of materialistic conception of property. The re-understanding of critical opinions induces the author of the dissertation to determine of the socialized property as the materialistic category.

Key words: private property, social property, socialized property, self movement of property, alienated labor, ontological and gnosiolodical identity, political economy category of property.

Размещено на Allbest.ru