Метафорична схема обжитого простору: місце іншого, чужого, відторгненого

В підрозділі четвертому „Історичні варіанти трактування поняття Толерантності та можливий інваріант” проаналізовано історичні варіанти розуміння Терпимості, досліджено варіанти розуміння tolerantia як patientia в античній та ранньохристиянській думці, концепцію Tolerantia в канонічному праві ХІІ-ХІІІ століть, політико-правову практику реалізації поняття Толерантності в епоху раннього нового часу, акценти в трактуванні поняття Толерантності в німецькій класичній філософії. Доведено, що від епохи високого середньовіччя поняття Толерантності поставало синонімом попуску, потурання. Розроблено імовірний інваріантний сенс понять Терпимості та Терпимого, якій дозволяє позбавитись недоліків сучасного розуміння Толерантності та відкрити можливість практичного застосування поняття.

Розроблено методики використання історичних варіантів наповнення поняття Терпимості для уточнення ціннісного каркасу досліджуваного суспільства. Показано, яким саме чином розробка переліку об'єктів граничного та пом'якшеного Відторгнення та аналіз мотивів віднесення того чи іншого явища до одного зі вказаних просторів дозволяє суттєво розширити можливості розуміння ціннісних орієнтирів суспільства.

В підрозділі п'ятому „Місце Відторгненого та Терпимого в схемі обжитого простору” запропоновану в першому розділі схему обжитого простору доповнено визначенням місця Відторгненого та Терпимого. Доведено визначення Терпимого як невід'ємної частини простору Відторгнення. Показано, що Терпиме в метафоричній схемі обжитого простору постає підрозділом простору Відторгненого, що знаходиться ближче, ніж Нетерпиме, до простору норми. Проведений аналіз дозволив авторові довести, що Терпиме та Нетерпиме можуть бути розглянуті не як антагонізми, але як явища одного порядку. Розрізняється рівень їх „концентрації” - від граничного Відторгнення до пом'якшеного. Таким чином, в метафоричній схемі обжитого простору поле Відторгненого порівняно чітко визначено в своїх зовнішніх межах, але демонструє масу перехідних форм всередині самого себе.

У висновках підсумовано результати дослідження та показано, що простори Іншого, Чужого, Відторгненого створюють своєрідний „фрейм” нашого повсякденного життя. Будування образу Свого базується на процедурі розрізнення між відомим, зрозумілим, розтлумаченим та рештою світу. Розрізнення передбачає процедуру виключення - все, що є відмінним від Свого, виключається з упорядкованої картини світу. Первісний імпульс бачення світу виявляється просторовим, таким, що є структурованим принципами близькості та віддаленості, дистанційним співвідношенням між об'єктами світу. На цих принципах базується в рівній мірі як будування картини фізичного світу, так і тлумачення соціального простору. Буття в соціальному просторі постає буттям-один-з-одним, організованим в координатах близькості-віддаленості. Спів-буття людей в єдиному соціальному просторі виявляється середовищем формування картини світу, придатного для існування. Наявність розвиненої системи типізацій дозволяє тлумачити в категоріях обжитого простору події та дії інших людей, яких ми бачимо навкруги, завдяки чому життя в подібному просторі стає зрозумілим та набуває контурів безпечного. Соціальний простір може бути розтлумачений як буття-один-з-одним, в якому незнайомі люди постають не в своїй індивідуальній унікальності, а скоріш в сенсі „інші люди”. Отже, Інший в соціальному просторі - це діючий елемент будування та функціонування обжитого світу, що може бути розтлумачений в існуючій тут системі типізацій.

Момент „збою” в інтерпретації світу, ситуація, коли жоден відомий „рецепт” не спрацьовує, виявляється моментом з'явлення феномену Чужого. Чуже являє себе інтенційним збоєм, коли наша активність гальмується, повністю поступаючись місцем пасивності. В процесі тлумачення того, що відбувається, обрії даного варіанту обжитого простору пристосовуються для створення Образу Чужого, що постане вписаним в звичну систему інтерпретацій. Явивши себе моментом інтенційного збою, Чуже виявляється „вбитим” у власному Образі.

З'ясування характеристик Образу Чужого створює додаткові можливості дослідження історичних картин світу, придатного для існування. Так, виявлення амбівалентних характеристик у певних феноменів, що їх описання ми знаходимо в історичних документах, дозволяє уточнити особливості конфігурації обжитого світу в середньовічній свідомості - тут виявляється можливим побачити незрозумілий для сучасної свідомості варіант співприсутності Свого та Чужого всередині обжитого простору.

Розгляд стратегій взаємовідносин з Образом Чужого (таких як осміяння, глузування, встановлення „договірних” відносин) дозволяє описати охоронну функцію Образу Чужого. Надання характеристик Образу Чужого постає ідентифікуючою характеристикою, що дозволяє визнати певну спільноту всередині обжитого простору як таку, що належить „двом світам” водночас. Аналіз Образу Чужого дозволяє розглянути ї варіант „непомічання” Чужого, що часто зустрічається в історії. Те, що не знаходить інтерпретаційного механізму в системі даного обжитого простору, ризикує залишитися поза сферою сприйняття цього простору, створюючи додаткову „вольтову дугу” напруги між Своїм та Чужим.

Проведено аналіз функцій Ворога-ідентифікатора та позитивного Образу Чужого в картині обжитого світу, виявлено їхні характеристики. Теоретичний аналіз феномену Чужого та функцій Образу Чужого в культурі дозволяє виявити приховано небезпечні тенденції вимог до виключно позитивного ставлення до Чужого в мультикультуралістській парадигмі.

Досліджено феномен Відторгненого в картині обжитого світу. Внаслідок своєї розтлумаченості та зрозумілості Відторгнене постає таким, що належить не до простору Чужого (як це може здатись в повсякденній перспективі), а до простору Свого. Відторгнене постає не варіантом дефектності даної картини світу, а необхідним елементом механізмів відтворення даного варіанту обжитого світу.

Проведений в роботі аналіз дозволив виявити прийоми Відторгнення власного простору. Це може бути як активна форма політичного опору (аж до насильницьких намагань повалити існуючий режим), так і варіанти створення різного роду „паралельних” просторів. Дослідження механізмів дії сучасної повсякденної свідомості дозволили автору даної роботи виявити особливий та дійовий механізм Відторгнення власного світу - перехід у простір забуття. Як показує аналіз, проведений в даній роботі, подібні феномени зовсім не обов'язково усвідомлюються самими носіями вказаного варіанту Відторгнення, що не знижує його дійовість. Дослідницькі розвідки в галузі конкретно-історичних конфігурацій обжитого простору дозволили автору дійти висновку про продуктивність використання „шкали” рівнів Відторгнення - від граничного до м'якого. Звернення до проблеми поміркованого Відторгнення змусило автора звернутися до докладного аналізу сучасного змісту проблеми Терпимості та зробити висновки про деякі причини кризового стану проблеми, а саме, про позбавлення поняття Толерантності його конфліктної складової, що його знекровлює.

На основі аналізу названих фундаментальних елементів будування зрозумілої картини світу ми можемо окреслити метафоричну схему обжитого простору. Схема постає у вигляді сполучення концентричних кіл. Внутрішнє коло позначає простір Свого, в якому буття-один-з-одним організоване цілокупною системою посилань (Хайдеггер), що роблять світ розтлумаченим та таким, що „заслуговує на довіру”. У цьому колі знаходить своє місце Інше. В просторі Свого виділяються декілька сфер, наповнення яких наділяється більш чи менш вираженими негативними характеристиками - область Відторгненого. Можна сказати, що сфера Відторгненого займає зовнішнє „кільце” простору Свого. Одною з границь простору Відторгненого постає окружність, що відділяє його від простору нормального (центрального у колі Свого), другою - зовнішня окружність простору Свого. Відторгнене також не є неоднорідним та розділяється на сфери Нестерпимого та Терпимого. Останнє знаходиться ближче до рівню норми. Особливістю співвідношення просторів сфери Відторгненого можна вважати відсутність між ними чіткої межі - перехід від Нестерпимого до Терпимого виявляється поступовим. Поза простором Свого знаходиться область Чужого. У побудовах картин обжитого та чужого світів реально присутнім є не Чуже, а Образи Чужого. Отже, метафорична схема обжитого простору виявляється складеною з двох принципово відмінних областей - сфер Свого та Чужого. На межі Свого та Чужого періодично спалахують точки інтенційних збоїв, фіксуючих моменти зустрічі з Чужим в його чужості. Своє, в свою чергу, підрозділяється на сфери нормального та Відторгненого, а Відторгнене - на Терпиме та Нестерпиме.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

простор метафоричний відчуження

1. Другое, Чужое, Отторгаемое как элементы социального пространства: Монография. - Одесса: СПД Фридман, 2007. - 300 с.
Рецензія - М.С. Дмітрієва. Перспективи. - 2006. - № 3. - с. 153-154 (здано до друку 6.11.2007)

2. Самопознание общества переходных эпох и принцип толерантности // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 1998. - № 1-2. - С. 102-105.

3. Первые официальные декларации веротерпимости в Европе и идеология Реформации // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 1999. - № 1 (3). - С. 52-56.

4. Діалектика форм толерантності-нетерпимості у європейській культурі середньовіччя та нового часу // Актуальні проблеми політики. - Одеса: Юридична література, 2000. - Вип. 8. - С. 381-384.

5. Принцип веротерпимости в христианстве позднего средневековья // История христианства и современность. Материалы международной научно-практической конференции. - Одесса: ХГЭУ, 2000. - С. 79-84.

6. Понятие времени в литературе переходных эпох (по материалам романа Д. Липскерова “Сорок лет Чанчжоэ”) // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2001. - № 1 (7). - С. 49-52.

7. Духовні парадигми перехідних епох і принцип релігійного плюралізму (на матеріалах перехідних епох в історії України XX ст.) // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2001. - Спецвипуск. - С. 11-14.

8. Понимание принципа толерантности в христианстве XII-XIII вв. // Філософські пошуки. - Вип. XI-XII. - Львів-Одеса-Хмельницький: Cogito-Центр Європи, 2001. - С. 258-263.

9. Объекты нетерпимости в западноевропейской традиции: нищие и попрошайки // Перспективи. - 2002. - № 2 (18). - С. 8-13.

10. Отношение к грешникам в картине мира героев “Вечеров на хуторе близ Диканьки” Н.В. Гоголя // Філософськи пошуки. - Вип. XIII. - Львів-Одеса, 2002.- С. 163-171.

11. Путешествие “ к центру цивилизации” и развитие национального сознания // Культурное пространство путешествий. Тезисы научного форума 8-10 апреля 2003 г. - СПб: Центр изучения культуры, 2003. - С. 330-332.

12. Женщина как объект нетерпимости в мыслительной парадигме западноевропейского средневековья // Перспективи. - 2003. - № 1(21). - С. 77-83.

13. Проблема “Свой-Чужой” в современной российской художественной культуре // Перспективи. - 2003. - № 2-3 (22-23). - С. 22-27.

14. Время и вечность в сознании эпохи взрыва// Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2003. - Вип. 1 (12). - С. 32-37.

15. Новоевропейское государство как субъект нетерпимости // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2003. - Вип. 2(12). - С. 96-99.

16. Проблема понимания личности в средние века и “Жизнеописания трубадуров” // Філософські пошуки. - Вип. XIV-XV. - Львів-Одеса: Cogito-Центр Європи, 2003. - С. 287-296.

17. Универсальное и особенное в духовной культуре эпохи глобализации // Глобализация и культура: аналитический подход. - СПб.: Янус, 2003. - С. 82-97.

18. “Услада по любовному праву” - принятие или отторжение принципа удовольствия (на материалах “Жизнеописаний трубадуров”) // Феномен удовольствия в культуре. Материалы международного научного форума 6-9 апреля 2004 г. - СПб: Центр изучения культуры, 2004. - С. 124-128.

19. Пространство отторжения (штрихи к портрету “молчания масс”) // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2004. - Вип. 1(13). - С. 110-115.

20. Эволюция духовных ценностей европейского Средневековья: на материалах двух циклов жизнеописаний трубадуров // Філософські пошуки. - Вип. XVII-XVIII. - Львів-Одеса: Cogito-Центр Європи, 2004. - С. 699-710.

21. Историческое бытие и его ценностное оправдание // УПЦІБ. Журнал философов славянских стран. - Жешув (Польша), 2005. - № 5. - С. 121-129 (в соавторстве).

22. Присутствие Чужого как фактор идентификации в глобализующемся пространстве культуры // Глобальное пространство культуры. Материалы международного научного форума 12-16 апреля 2005 г. - СПб: Центр изучения культуры, 2005. - С. 380-383.

23. Проблема невосприятия чужого в культуре эпохи глобализации // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2005. - Вип. 1(15). - С. 32-37.

24. Дихотомія Загального-Індивідуального у встановленні ранньомодерної норми Терпимості-Відторгнення // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2005. - Вип. 2 (16). - С. 54-58.

25. Категории Чужого и Отторгаемого как элементы картины обжитого мира // Перспективи. - 2006. - № 1 (33). - С. 48-52.

26. Автобиографическое сознание в средние века - пространство отторжения или умолчания? // Перспективи. - 2006. - № 2 (34). - С. 20-25.

27. Чужой в культуре восточноевропейских народов эпохи глобализации // Перспективи. - 2006. - № 3 (35) - С. 18-23.

28. Фантастические элементы в произведениях студии mult.ru (штрихи к портрету пространства отторжения) // Русская фантастика на перекрестье эпох и культур: Материалы Международной научной конференции: 21-23 марта 2006 года. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2007. - С. 433-441.

29. Толерантність та відторгнення у культурі раннього Нового часу // Філософська думка. - 2007. - N 2. - С. 96-111.

30. Проект жизни как вариант отторжения обжитого пространства // Докса. Збірник наукових праць з філософії та філології. - Вип. 11. - Одеса, 2007. - C. 37-45.

31. Трактовка понятий tolerance-indulgence в документах Якова II Стюарта // Древнее Причерноморье. Вып. VIII. - Одесса, 2008. - С.136-141.

Размещено на Allbest.ru